Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 243/3823/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 16.05.2019. Оприлюднено: 16.05.2019.
Дата набрання законної сили: 17.04.2019
Номер судового провадження: 61-49135ск18

<!DOCTYPE html PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//EN">
<html><head><title>Єдиний державний реєстр судових рішень</title>
<meta http-equiv="Content-Type" content="text/html; charset=utf-8">
<meta http-equiv="Content-Style-Type" content="text/css">
<style type="text/css"></style>
</head>
<body>
 
Постанова 
Іменем України                            
 
17 квітня 2019 року
м. Київ
 
справа № 243/3823/17
 
провадження № 61-49135св18
 
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
головуючого -Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,
 
учасники справи:
позивач   – ОСОБА_3 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (у ході розгляду справи змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»),
 
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 28 вересня              2018 року у складі судді Мінаєва І. М. та постанову Донецького апеляційного суду від 29 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Санікової О. С., Будулуци М. С., Космачевської Т. В.
 
ВСТАНОВИВ:
 
1.    Описова частина 
 
 
Короткий зміст позовних вимог
 
У квітні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі -                     ПАТ КБ «ПриватБанк», банк) про визнання дій неправомірними, стягнення грошових коштів, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за користування коштами.
 
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що у квітні 2016 року йому як фізичній особі ПАТ КБ «ПриватБанк» було відкрито банківський рахунок                                    ? НОМЕР_2 та видано пластикову картку. До 02 грудня 2016 року він користувався послугами банку, одержував на цей рахунок грошові кошти, доручав банку направляти свої кошти на інші рахунки тощо.
02 грудня 2016 року без будь-яких попереджень банк заблокував йому доступ до його рахунку, на якому знаходяться грошові кошти у сумі                     466 157,28 грн, і до теперішнього часу він не має можливості користуватися своїми коштами.
Вказував, що неодноразово звертався до банку з проханням пояснити причину блокування рахунку та 25 січня 2017 року отримав лист, в якому банк повідомив його про необхідність надання документів щодо джерел походження коштів, а саме договори, рахунки, накладні та інші документи, які є невід'ємною частиною проведених угод, на підставі яких йому надходили грошові кошти з 01 квітня 2016 року по 02 грудня 2016 року. Окрім того, йому було запропоновано вказати, на які цілі були використані кошти, з якою метою перераховувалися на рахунки третіх осіб, що є підставою для їх співпраці, та запропоновано надати договори, рахунки, накладні та інші документи.
27 березня 2017 року він надіслав звернення до банку, в якому повідомив, що законом не передбачено зупинення фінансових операцій банком більше ніж на 2 дні, додатково надав копії довідок з ПАТ «Дельта Банк»,                        ПАТ «Сбербанк» про отримання ним у 2014 році грошових коштів у сумі             345 000 грн, 570 000 грн та 296 487 грн у зв'язку із закінченням строку дії банківських вкладів.
Посилаючись на наведені обставини, вважав дії банку щодо блокування його рахунку незаконними, оскільки випадки обмеження прав клієнта щодо розпорядження коштами, які знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені у спеціальному законі. Зазначав, що банк в односторонньому порядку відмовився від виконання взятих на себе зобов'язань.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_3 просив суд: визнати неправомірними дії ПАТ КБ «ПриватБанк» по блокуванню банківського рахунку                        НОМЕР_2 , відкритого на його ім'я, починаючи з 02 грудня                     2016 року; стягнути на його користь з банку залишок коштів з рахунку                    НОМЕР_2 , станом на 20 квітня 2017 року, у розмірі                                 466 157,28 грн, втрати від інфляції у розмірі 22 375,54 грн та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 5 606,11 грн, а всього 494 138,93 грн.
 
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
 
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області                           від 28 вересня 2018 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано неправомірними дії ПАТ КБ «ПриватБанк», яке змінило назву на             АТ КБ «ПриватБанк», по блокуванню 02 грудня 2016 року банківського рахунку НОМЕР_2 , відкритого на ім?я ОСОБА_3 
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 втрати від інфляційних процесів за період з 02 грудня 2016 року по 05 жовтня                           2017 року у сумі 48 332,73 грн та 3 % річних за період з 02 грудня 2016 року по 05 жовтня 2017 року у сумі 10 879,34 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
 
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки                                ПАТ КБ «ПриватБанк» взагалі не обґрунтувало правомірність блокування картки/рахунку, відкритого на ім'я позивача, представником банку не надано відомостей про причини блокування картки та доказів про те, що кошти на рахунок ОСОБА_3 отримані злочинним шляхом. Банк не звертався до відповідного органу у порядку, передбаченому статтею 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму». Тому наявні правові підстави для зобов'язання відповідача усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні та розпорядженні грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку.
 
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
 
Постановою Донецького апеляційного суду від 29 листопада 2018 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, а рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області                              від 28 вересня 2018 року - без змін.
 
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що районний суд забезпечив повний та всебічний розгляд справи, ухваливши законне й обґрунтоване рішення. Апеляційний суд погодився з тим, що банк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження існування обставин, які давали йому право зупинити проведення фінансових операцій на рахунку позивача на тривалий строк. Банк не довів, що перераховані позивачем кошти отримані злочинним шляхом та пов'язані з легалізацією доходів.
 
Суд апеляційної інстанції вказав, що банком допущені неправомірні дії по блокуванню з 02 грудня 2016 року банківського рахунку                                             НОМЕР_2 , відкритого на ім'я ОСОБА_3 , тим самим позбавивши позивача права вільно володіти та користуватися належними йому грошовими коштами, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про покладення на відповідача відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України.
 
Короткий зміст вимог касаційної скарги 
 
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду,                       АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову                  ОСОБА_3 у цій частині. В іншій частині оскаржувані судові рішення просить залишити без змін.
 
Аргументи учасників справи
 
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
 
Касаційна скарга мотивована тим, що дії банку по блокуванню рахунку позивача були правомірними, так як обіг коштів на його рахунку за 7 місяців склав 13 440 260 грн, що може свідчити про незаконне використання платіжного засобу. Банк мав право заблокувати рахунок  ОСОБА_3 з метою недопущення використання клієнтом послуг банку для можливої легалізації доходів, отриманих кримінальним шляхом, та залучення банку до здійснення ризикової діяльності.
Вказує, що положеннями Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки покладено обов'язок проведення ідентифікації та верифікації клієнтів, а також встановлено право банку, з вказаною метою, витребувати у клієнта подати інформацію, необхідну для ідентифікації чи верифікації. Клієнт же, у такому випадку, зобов'язаний надати вказану інформацію банку.
Зазначає, що банк неодноразово звертався до позивача з відповідними заявами щодо витребування документів про походження коштів, які надходили на його рахунок, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», але ОСОБА_3 таких документів не надав. 
 
Відзив на касаційну скаргу позивач до суду не подав.
 
Фактичні обставини справи, встановлені судами
 
18 жовтня 2012 року ОСОБА_3 відкрив картковий рахунок у                       ПАТ КБ «ПриватБанк» шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. На його картці обліковуються кошти у розмірі 466 157,28 грн.
 
02 грудня 2016 року ОСОБА_3 дізнався про блокування поточного рахунку.
 
06 грудня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до банку із заявою, в якій просив повідомити причини блокування рахунку та розблокування картки.
 
Згідно з повідомленням ПАТ КБ «ПриватБанк» від 23 грудня 2016 року з посиланням на положення статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частини сьомої статті 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» банк повідомив, що він має право витребувати, а клієнт зобов'язаний надати інформацію (офіційні документи), необхідну для ідентифікації, верифікації, вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, а також для виконання таким суб'єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання, протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитись від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику. Оскільки на теперішній час таких документів не надходило, підстави для задоволення вимог             ОСОБА_3 відсутні.
 
Оскільки зазначений лист не містив відомостей, яку саме інформацію повинен надати ОСОБА_3 , він повторно звернувся до банку з заявою стосовно того, які саме документи він повинен надати.
 
Банк листом від 25 січня 2017 року повідомив ОСОБА_3 про необхідність надання доказів, що підтверджують джерело походження коштів на рахунку за період з 01 квітня 2016 року до 02 грудня 2016 року, а також вказати, на які цілі вони були використані, з якою метою перераховувалися на рахунки третіх осіб, що є підставою для їх співпраці. Оскільки на даний момент такі документи не надані, банк не має права для задоволення вимог ОСОБА_3 
 
27 березня 2017 року ОСОБА_3 направив лист банку з поясненнями про походження грошових коштів на його рахунку та вимогою про розірвання договору та повернення залишку грошових коштів. До листа позивачем додані довідка ПАТ «Сбербанк», з якої вбачається, що у банку на ім'я ОСОБА_3 були розміщені депозитні вклади - «Різдвяний» 17 січня 2013 року терміном на 3 місяці на суму 570 000 грн, який повернутий по закінченню строку дії на поточний рахунок НОМЕР_3 17 квітня 2013 року та депозитний вклад «Зростаючий» 17 квітня 2013 року строком на 367 днів на суму 296 487 грн, який повернутий по закінченню строку дії на поточний рахунок НОМЕР_3 22 квітня 2014 року; довідка                        ПАТ «Дельта Банк», з якої вбачається, що між цим банком та ОСОБА_3 був укладений договір від 30 січня 2014 року на розміщення вкладу у сумі 345 000 грн, договір припинив свою дію 30 квітня 2014 року. Проте відповіді на нього позивач не отримав.
 
Згідно з довідкою ПАТ КБ «Приватбанк» від 28 грудня 2016 року на рахунку НОМЕР_2 , відкритому відповідно до угоди                                              № SAMDN03000293040125 на ім'я ОСОБА_3 встановлено кредитний ліміт у розмірі 35 000 грн., доступний залишок з урахуванням кредитного ліміту - 466 157,28 грн.
 
2.    Мотивувальна частина 
Позиція Верховного Суду
 
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
 
Касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк»підлягає частковому задоволенню.
 
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
 
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
 
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
 
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
 
Згідно із частинами першою-третьою статті 1066 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
 
Положенням частини першої статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
 
Згідно з пунктом 7.7 глави 7 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада              2003 року № 492 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Інструкція № 492), використовувати поточні рахунки фізичних осіб для проведення операцій, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності, заборонено. 
 
Умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції (пункт 1.5 Інструкції № 492).
 
Положеннями статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банк має право витребувати, а клієнт (особа, представник клієнта) зобов'язаний надати документи і відомості, необхідні для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та інші передбачені законодавством документи та відомості, які витребує банк з метою виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
У разі ненадання клієнтом (особою, представником клієнта) документів, необхідних для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, рахунок не відкривається, зазначені в частині другій цієї статті договори (фінансові операції) не укладаються (не здійснюються).
Банк має право відмовитися від підтримання договірних відносин чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.
 
Відповідно до частини сьомої статті 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (у редакції, чинній на час вчинення банком оспорюваних дій) суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов'язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для ідентифікації, верифікації, вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, а також для виконання таким суб'єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
З метою встановлення кінцевого бенефіціарного власника (контролера) суб'єкт первинного фінансового моніторингу витребовує у клієнта - юридичної особи інформацію та/або документи, що підтверджують наявність структури власності такого клієнта.
Реквізити банку, в якому відкрито рахунок клієнту, номер поточного рахунка, місце проживання або місце перебування фізичної особи - резидента України (місце проживання або місце тимчасового перебування фізичної особи - нерезидента в Україні), відомості про виконавчий орган, а також інша інформація, необхідна для вивчення клієнта, встановлюються суб'єктом первинного фінансового моніторингу на підставі офіційних документів та/або інформації, одержаної від клієнта (представника клієнта) та засвідченої ним, а також з інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою).
 
Крім цього, пунктом 12 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постанова Правління Національного банку України                      від 05 листопада 2014 року № 705 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Положення № 705), емітент має право прийняти рішення про зупинення здійснення операцій з використанням певного електронного платіжного засобу, а також про вилучення електронного платіжного засобу за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне використання електронного платіжного засобу та/або його реквізитів, значно збільшеного ризику неспроможності платника виконати своє зобов'язання щодо сплати кредиту та процентів за ним, в інших випадках, установлених договором. Зупинення або припинення права користувача використовувати електронний платіжний засіб не припиняє зобов'язань користувача й емітента, що виникли до часу зупинення або припинення зазначеного права.
Емітент зобов'язаний інформувати користувача про зупинення права використовувати електронний платіжний засіб та причини такого зупинення в спосіб, установлений договором, у разі можливості перед тим, як право використовувати електронний платіжний засіб буде зупинено, і негайно після цього, якщо надання такої інформації не скомпрометує об'єктивно виправданих заходів з безпеки або якщо це не заборонено законодавством України.
Емітент має право поновити право користувача використовувати електронний платіжний засіб або надати новий після усунення причини зупинення права використовувати електронний платіжний засіб.
 
Заперечуючи проти позову, ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що за період з 28 квітня 2016 року по 02 грудня 2016 року обіг коштів ОСОБА_3  за банківським рахунком № НОМЕР_2 склав 13 440 260 грн, у зв'язку із чим банк на виконання вимог вказаного законодавства України направив йому вимогу про надання документів на підтвердження походження грошових коштів, що надійшли на його рахунок у зазначений період.
 
Відповідно до положень статей 13, 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» порядок  виконання  операцій із застосуванням платіжних інструментів, у тому числі обмеження щодо цих операцій, визначаються законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України. 
Порядок проведення емісії електронних платіжних засобів та здійснення операцій із їх використанням, у тому числі обмеження щодо порядку емісії та здійснення операцій із їх використанням, визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.
Користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Право використовувати електронний платіжний засіб може бути призупинене або припинене емітентом відповідно до умов договору в разі порушення користувачем умов використання електронного платіжного засобу. Призупинення або припинення права користувача використовувати електронний платіжний засіб не припиняє зобов'язань користувача й емітента, що виникли до часу призупинення або припинення зазначеного права. 
 
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 вказаних документів банку не надав, а твердження про перерахування з інших банків (ПАТ «Сбербанк», ПАТ «Дельта Банк») це не підтверджує, так як банки не перераховували кошти на його банківський рахунок у ПАТ КБ «ПриватБанк».
 
Ураховуючи встановлений судами попередніх інстанцій факт ненадання ОСОБА_3 . банку інформації (офіційних документів), необхідної (необхідних) для ідентифікації, верифікації, вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, а також для виконання таким суб'єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства України у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, дії відповідача щодо зупинення фінансових операцій за рахунком позивача відповідали указаним вище вимогам чинного законодавства України.
 
Крім цього, ОСОБА_3 , всупереч вимогам статей 12, 81 ЦПК України, не надав в обґрунтування заявлених ним позовних вимог доказів порушення банком його прав та законних інтересів. Разом із цим судовому захисту, що передбачає застосування міри державного примусу, підлягають лише порушені права, а неможливість їх порушення у майбутньому. 
 
Задовольняючи позов ОСОБА_3 , суди формально послалися лише на те, що банк не звернувся до відповідних правоохоронних органів у порядку, передбаченому статтею 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму». Проте суди не звернули увагу на те, що банк, відповідно до обов'язку, передбаченого положеннями статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», мав право витребувати у клієнта і просив надати документи і відомості, необхідні для здійснення ідентифікації та/або верифікації, аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу. А позивач, який не згодний із діями банку, аби довести безпідставність його дій, нічого не перешкоджало надати відповідні документи банку, а суду їх оцінити.
 
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій у порушення статей      263-265, 382 ЦПК України не забезпечили повний та всебічний розгляд справи,  неправильно визначили характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які їх регулюють, неповно дослідили наявні у матеріалах справи докази та не надали належну правову оцінку доводам відповідача, не дослідили умови договору, укладеного між банком та позивачем, та не перевірили правомірність використання позивачем банківського рахунку відповідно до вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства України, що призвело до передчасного часткового задоволення позову ОСОБА_3 
 
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
 
Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, збирати та надавати оцінку доказам, порушення норм процесуального права допущені обома судами, то справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
 
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. 
 
Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.  
 
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
 
ПОСТАНОВИВ:
 
Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.
 
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області                         від 28 вересня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду                  від 29 листопада 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
 
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
 
Головуючий                                                                                    Д. Д. Луспеник 
Судді:                                                                                               О. В. Білоконь
Б. І. Гулько
Є. В. Синельников
Ю. В. Черняк 
</body></html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...