Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 749/1516/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: 16.05.2019. Зареєстровано: 17.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 20.05.2019.
Дата набрання законної сили: 30.09.2019
Результат оскарження 30.09.2019 Апеляційний суд Чернігівської області: скасовано вирок повністю з поверненням справи на новий судовий розгляд у суд першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/748/97/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018270280000264

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Провадження №1-кп/748/97/19
		Справа № 749/1516/18
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		16 травня 2019 рокум. Чернігів
		Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі: 
		головуючого судді     ОСОБА_1 ,
		суддів          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		при секретарі ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Чернігівського районного суду Чернігівської області кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018270280000264 від 16 вересня 2018 року, по обвинуваченню 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Клюси Щорського району Чернігівської області, громадянина України, з базовою загально-середньою освітою, непрацюючого, одруженого, маючого двох малолітніх дітей, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , 
		у скоєнні злочину, передбаченого п.2 ч.2 ст.115 КК України, 
		за участю прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого ОСОБА_5 ,
		захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		потерпілої ОСОБА_10 
		В С Т А Н О В И В :
		12 лютого 2018 року близько 22 години ОСОБА_5 , перебуваючи у будинку за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , маючи прямий умисел на протиправне заподіяння смерті своєму малолітньому сину, ІНФОРМАЦІЯ_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, поклавши обома руками постільну подушку на голову дитини, закрив останній дихальні шляхи, що призвело до її удушення. Труп малолітньої дитини ОСОБА_5 переніс до приміщення господарчої будівлі, що розташована на земельній ділянці між господарствами АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 та закопав. Згідно лікарського свідоцтва про смерть №112 від 17.09.2018 причина смерті дитини не встановлена у зв"язку з повним скелетуванням залишків трупу.
		Своїми діями, що виразилися в умисному вбивстві, тобто в умисному протиправному заподіянні смерті малолітній дитині, ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений п.2 ч.2 ст.115 КК України. 
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у пред"явленому органом досудового розслідування обвинуваченні не визнав та пояснив, що з дружиною та двома доньками він проживав у с.Клюси Сновського району Чернігівської області. У вересні 2017 року його дружина ОСОБА_10 повідомила йому, що вагітна. Він наполягав щоб вона звернулася до лікаря, але та відмовилася, зазначивши, що буде робити аборт, бо якщо вона народить, то у них заберуть старших доньок. Аборт дружина не зробила і коли у січні 2018 року він був на заробітках в м.Києві, телефоном дружина повідомила, що народила хлопчика, і попросила його приїхати, зазначивши «треба щось вирішувати». Через декілька днів він повернувся додому, син був живий. Дружина зазначила, що якщо він комусь повідомить про народження сина, то вона разом з усіма дітьми покине його. Тому він нікому не говорив про дитину. ОСОБА_11 був маленький з червоно-синім кольором шкіри і не плакав. Дружина кормила його коров`ячим молоком. Через деякий час у лютому 2018 року він знову збирався на заробітки, лаштував речі. Дружина була з сином на печі. Коли заплакала дочка, дружина зі словами «я не можу» пішла до неї. Він підійшов до сина, той не дихав. Він поховав сина. При цьому, спиртні напої він вжив вже після того, як поховав сина. Наступного дня він поїхав на роботу. Більше про сина вони не згадували. Навесні він посварився з дружиною і вона поїхала від нього. У квітні 2018 року він поїхав за дружиною з дітьми і вони стали мешкати в с.Савенки Корюківського району. Потім знову сварилися і у вересні 2018 року вони разом з дружиною поїхали на хрестини до брата дружини. Там вони випивали та він посварився із братом. Останній пихав його в плече. Після цього він зателефонував на «102» та повідомив, що його дружина вбила їх сина. Приїхали працівники поліції, він дав показання. У Корюківській ЦРЛ його оглядав лікар і тілесних ушкоджень не виявив. Потім він показав працівникам поліції, де поховав дитину, після чого його повезли до Сновського відділку поліції, били та чинили тиск щоб він оговорив себе та взяв вину на себе. Загалом його тримали працівники поліції як затриманого з 15 до 17 вересня 2018 року поки склали протокол затримання. За таких обставин 17 вересня 2018 року під час слідчого експерименту за його участю він оговорив себе, взявши провину на себе, в наслідок фізичного та психологічного тиску з боку працівників поліції. Єдина його провина у тому, що він не заявив про факт народження дитини, тобто не вчинив дії щоб спасти сина, у чому кається. 
		Потерпіла ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що обвинувачений є її чоловіком. Вони разом з їх спільними двома доньками, 2015 та 2017 року народження, проживали по АДРЕСА_1 . 29 січня 2018 року вона народила хлопчика вдома без сторонньої допомоги. При цьому, чоловік був проти народження цієї дитини. Під час вагітності вона не зверталася до лікарів та не ставала на облік по вагітності. Про її вагітність ніхто окрім членів сім"ї не знав. Коли вона народила хлопчика, прийшла свекруха та принесла молоко. Чоловік в цей час був на заробітках у м.Києві. Вона після пологів зателефонувала чоловікові, повідомила про народження їх сина, на що він сказав, що від дитини необхідно позбутися. Чоловік приїхав додому через декілька днів. Вона йому повідомила, що не буде позбавлятися дитини. Вона навіть зі свекрухою домовилася, що сина якось залишать під пологовим будинком. Через декілька днів після народження сина приходили до них додому та цікавилися про дитину із соціальної служби. Приїжджали вони і з працівниками поліції. В той час, як немовля лежало на печі разом зі свекрухою, вона пояснила працівникам поліції, що дійсно була вагітна, але у неї стався викидень і дитина не народжувалася. Після цього чоловік знову почав говорити, що від дитини треба позбавитися. Приблизно 12 лютого 2018 року близько 22 години вона лежала на печі з новонародженим сином, в іншій кімнаті заплакала донька. Вона злізла з печі та пішла до доньки. Чоловік запитав «ти це зробила?» (мається на увазі, чи вбила дитину) та зазначив, що, якщо вона не зробить, то зробить він. Після цього чоловік поліз на піч до дитини, потім з підвіконня він узяв мусорний пакет та вийшов з будинку. Повернувшись він повідомив, що позбавився дитини, закопав і ніхто його не знайде. Згодом чоловік говорив, що задушив дитину подушкою. До поліції з цього приводу вона не зверталася, бо боялася чоловіка, котрий лякав її, що вона буде співучасницею. 15 вересня 2018 року вони з чоловіком були на хрестинах у її брата. Оскільки чоловік її часто ображав, брат почав сварити чоловіка. У них виникла сварка з бійкою. Вона повідомила чоловіка, що розлучається з ним, тому він зателефонував до поліції та заявив, що це вона вбила дитину.
		Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила, що вона працює в.о. старости в с.Клюси Сновського району. Сім`ю ОСОБА_13 вона знає, діти у них були доглянуті, у хаті було тепло та було, що їсти. Наприкінці 2017 року вона помітила, що ОСОБА_14 вагітна. Після нового року вона запитала про вагітність ОСОБА_15 у місцевого фельдшера, котра нічого про це не знала. У січні 2018 року вона пішла до ОСОБА_15 додому, та спочатку говорила, що не вагітна, а потім зізналася. Після цього вона звернулася із заявою до поліції щодо цього факту. Коли вони з працівниками поліції прийшли до Сердюків додому, то ОСОБА_15 повідомила, що у неї стався викидень і дитини немає. При огляді будинку дитини не виявили. Також свідок була присутня під час огляду місця події 15 вересня 2018 року, коли ОСОБА_16 розповідав та показував, де закопав труп дитини.
		Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні пояснила, що вона була сусідкою сім`ї ОСОБА_13 , коли ті мешкали в с.Клюси Сновського району. Восени 2017 року вона побачила ознаки вагітності ОСОБА_18 . Після нового року ознаки зникли. Вони з ОСОБА_12 заявили щодо цього факту до поліції. Коли працівники поліції оглядали будинок ОСОБА_13 вона була присутня. Дитини у будинку не виявили. ОСОБА_14 говорила, що у неї стався викидень. 
		Не зважаючи на невизнання своєї вини ОСОБА_5 в умисному вбивстві малолітнього сина, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.2 ч.2 ст.115 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та безпосередньо дослідженими у судовому засіданні належними та допустимими доказами.
		Так, 07.02.2018 року до чергової частини Сновського ВП надійшло повідомлення від ОСОБА_17 мешканки с. Клюси Сновського району про те, що її сусідка ОСОБА_10 , яка мешкає в АДРЕСА_4 , нібито була вагітна, а на даний момент у неї зник живіт.
		Згідно висновку Сновського ВП Менського ВП ГУНП в Чернігівській області від 21 лютого 2018 року про припинення перевірки, 07 лютого 2018 року до поліції звернулась ОСОБА_17 про те, що її сусідка ОСОБА_10 була вагітна,а станом на 07.02.2018 року у неї раптово зник живіт. При опитуванні  ОСОБА_10 вона вказала, що дійсно вважала що в кінці 2017 року вона завагітніла, так як у неї з`явились ознаки вагітності, але який саме в неї був строк вагітності вона не знає. Але, так як ОСОБА_10 не має можливості утримувати дітей, вона вирішила зробити штучне переривання вагітності в домашніх умовах без відома інших громадян. 07 лютого 2018 року лікарем в гінекологічному відділенні Сновської ЦРЛ було проведено огляд ОСОБА_10 , про що було складено акт обстеження. В даному акті було вказано, що всі статеві органи в нормі без будь-яких відхилень.
		15 вересня 2018 року ОСОБА_5 звернувся до органу досудового розслідування із заявою про злочин, з якої вбачається, що у лютому 2018 року його співмешканка ОСОБА_10 позбавила життя їх спільного новонародженого сина, а саме задушила подушкою. Труп дитини на прохання співмешканки він закопав навпроти господарства в с.Клюси, в якому вони мешкали. 
		16 вересня 2018 року до органу досудового розслідування звернулася ОСОБА_10 із заявою, в якій повідомляла, що її чоловік ОСОБА_5 позбавив життя їх новонародженого сина у лютому 2018 року. 
		Під час огляду місця події 16 вересня 2018 року за участю ОСОБА_5 останній зазначив, що у лютому 2018 року він перебував на заробітках в м.Києві. Йому зателефонувала ОСОБА_10 та повідомила, що народила хлопчика, котрого вона задушила подушкою та попросила закопати труп дитини по приїзду. При цьому, ОСОБА_5 показав на занедбану земельну ділянку, що розташована навпроти господарства АДРЕСА_4 , та пояснив, що коли він приїхав із заробіток, то взяв з печі замотане у чоловічу сорочку мертве немовля, приніс його до сараю на занедбаній ділянці та закопав його. У вказаному ОСОБА_5 місті було виявлено та вилучено на глибині 40 см тканину світлого кольору, в котрій було завернуто рештки, схожі на рештки дитини. За наслідками даної слідчої дії було складено відповідний протокол від 16 вересня 2018 року, ілюстровану таблицю до протоколу. Також під час огляду місця події велося фіксування на технічний пристрій, відеозапис якого було переглянуто у судовому засіданні. 
		Протоколом огляду трупа від 17 вересня 2018 року та ілюстрованою таблицею до нього зафіксовано огляд рештків трупу дитини, виявлених 16 вересня 2018 року в с.Клюси Сновського району. 
		Згідно протоколів огляду місця події від 16 та 18 вересня 2018 року за участю потерпілої ОСОБА_10 , у останньої було виявлено та вилучено ковдру ватну, на котрій вона у січні 2018 року народила дитину, та ножиці, якими вона перерізала пуповину після народження сина. 
		Протоколом огляду предметів від 18 вересня 2018 року зафіксовано огляд ножиць, ковдри, гомілкової кістки людини та сорочки дитячої світлого кольору. 
		Згідно висновку експерта № 10-1/1870 від 18 січня 2019 року встановлено, що  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , можуть бути біологічними батьком та матір"ю дитини, чию гомілкову кістку було досліджено. Ймовірність даної події складає 99,9954965 %. 
		Факт народження потерпілою ОСОБА_10 у січні 2018 року хлопчика не заперечувався учасниками кримінального провадження. 
		З протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_10 від 16 вересня 2018 року та переглянутого у судовому засіданні відеозапису цієї слідчої дії вбачається, що потерпіла розповіла та показала в будинку АДРЕСА_1 , що вона у січні 2018 року народила сина без сторонньої допомоги, сама перерізала пуповину манікюрними ножицями. Чоловік в той час перебував в м.Києві на заробітках. Згодом прийшла свекруха та допомогла з дитиною. Потім приїхав чоловік. До них додому приходили працівники соціальної служби та поліція, питали, чи народила вона дитину, на що вона відповідала, що у неї був викидень. Дитину при цьому вона ховала на печі. Якось увечері чоловік сказав, що від новонародженого сина треба позбавитися, бо він народився недоношеним і йому потрібно буде багато ліків купувати. Вона сказала йому, що не буде такого робити, розуміючи, що він хоче вбити хлопчика. В цей час заплакала донька в іншій кімнаті і вона пішла до неї. Хлопчик на печі заплакав і до нього пішов чоловік. Потім він попросив у неї якусь тряпку та вийшов з хати. Через деякий час він повернувся та повідомив, що сина він закопав. Чоловік говорив, що задушив дитину подушкою. Потерпіла також зазначила, що вона не завадила вбивству дитини, бо боялася чоловіка.
		З протоколу проведення слідчого експерименту в будинку АДРЕСА_1 за участю свідка ОСОБА_19 від 16 вересня 2018 року та переглянутого у судовому засіданні відеозапису цієї слідчої дії вбачається, що в цьому будинку проживав її син ОСОБА_5 з сім"єю. На початку 2018 року якось син був на заробітках, вона прийшла до невістки, остання сказала, що народила хлопчика. На ліжку лежало немовля. Згодом приїхав додому син. Близько двох тижнів вона приходила до дітей, допомагала. На печі вони ховали дитину від працівників соціальної служби та поліції. Потім одного дня невістка сказала, що дитина померла, ОСОБА_20 закопав труп хлопчика в сараї. Напередодні вона бачила дитину живою. Причину смерті невістка їй не повідомила. 
		У судовому засіданні свідок ОСОБА_19 відмовилася давати показання, скориставшись ст.63 Конституції України, оскільки обвинувачений є її сином.
		З протоколу проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_5 від 17 вересня 2018 року та переглянутого у судовому засіданні відеозапису цієї слідчої дії вбачається, що на початку 2018 року він поїхав до м.Києва на заробітки. Вагітна дружина з двома дочками залишилися вдома. Свою вагітність дружина приховувала від усіх, до лікарні не зверталася. Коли він був у м.Києві, до нього зателефонувала дружина та повідомила, що народила хлопчика. Через 2-3 дні він приїхав додому. Хлопчик був живий, вони годували його молоком. Коли приїжджали з поліції, вони ховали хлопчика на печі. Після приїзду поліції вони вирішили задушити дитину. Спиртних напоїв він не вживав. Він заліз на піч, де лежала дитина, взяв подушку, що знаходилася поруч, накрив нею хлопчика та хвилин 3-4 потримав. Після цього він нахилився до дитини, та не дихала. Завернувши сина в сорочку, він відніс його до сараю та закопав. Дружина в цей час перебувала в іншій кімнаті. ОСОБА_21 зазначив, що він позбавив життя новонародженого сина, бо переживав, що заберуть старших дітей. Алкогольні напої він вжив після того, як вбив дитину.
		Під час даної слідчої дії ОСОБА_21 не зміг пояснити, чому він оговорив свою дружину у заяві про злочин, та на запитання захисника зазначив, що це його ідея про вбивство дитини.
		17 вересня 2018 року Сновським відділенням поліції Менського ВП ГУНП в Чернігівській області на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Чернігівської області від 17.09.2018 року проведено негласну слідчу (розшукову) дію - аудіо-, відео контроль особи відносно ОСОБА_5 із застосуванням технічних засобів фіксації інформації на території ІТТ №6 (м. Сновськ) ГУНП в Чернігівській області, про що складено відповідний протокол.
		Як вбачається з протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відео контролю за особою від 8 листопада 2018 року та з прослуханого у судовому засіданні аудіозапису даної слідчої дії, в ІТТ №6 ОСОБА_5 у розмові з агентом зазначив, що саме він позбавив життя сина, поклавши на дитину подушку. При цьому зазначив, що хлопчик народився хворим та навряд вижив би, бо в них з дружиною раніше був син, котрий помер немовлям. 
		Також 17 вересня 2018 року Сновським відділенням поліції Менського ВП ГУНП в Чернігівській області на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Чернігівської області від 17.09.2018 року проведено негласну слідчу (розшукову) дію - аудіо-, відео контроль особи відносно ОСОБА_5 із застосуванням технічних засобів фіксації інформації у приміщенні службового кабінету № 206 Сновського ВП, про що складено протокол.
		Як вбачається з протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відео контролю за особою від 8 листопада 2018 року та з прослуханого у судовому засіданні відеозапису даної слідчої дії, в приміщенні Сновського ВП зафіксовано розмову ОСОБА_5 з його дружиною ОСОБА_10 . Обвинувачений пояснив дружині, що він написав заяву до поліції про те, що вона вчинила вбивство дитини, а не він, бо був злий на неї. Згодом він сказав працівникам поліції правду і вона тут "не причому". Він винуватий і після заяви про злочин йому стало легше на душі. Також, на запитання потерпілої ОСОБА_5 відповів, що дитину задушив подушкою. Просив пробачення за те, що він побився (з ким, не зазначив). 
		Захисник просив визнати недопустимими зазначені протоколи про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій - аудіо-, відео контролю за особою від 8 листопада 2018 року, оскільки стороні захисту не відкривалися клопотання про проведення таких слідчих дій. Також просив визнати недопустимими результати цих негласних слідчих дій, так як у супереч ч.3 ст.252 КПК України протоколи цих дій складені лише 8 листопада 2018 року і передані начальнику Сновського ВП. Крім того, із аудіозапису негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відео контролю в ІТТ №6 не можливо ствердно встановити, що голос на записі саме ОСОБА_5 .
		Сторона захисту посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 751/7557/15-к.
		Разом з тим, у згаданій правовій позиції зазначено, що для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно негласних слідчих (розшукових) дій.
		В матеріалах кримінального провадження мають місце ухвали слідчого судді Апеляційного суду Чернігівської області від 17.09.2018 року про надання дозволу на проведення відповідних негласних слідчих (розшукових) дій. Як вбачається з цих ухвал слідчого судді, вони винесені за клопотаннями слідчого СВ Сновського ВП МВП ГУНП в Чернігівській області за погодженням з прокурором Щорського відділу Менської місцевої прокуратури.
		За таких обставин, у даному випадку на думку суду зі змісту ухвал слідчого судді про надання дозволу на проведення відповідних негласних слідчих (розшукових) дій, які стали правовою підставою проведення таких дій, можливо перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно негласних слідчих (розшукових) дій.
		Щодо того, що у супереч ч.3 ст.252 КПК України протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій не передавалися прокурору, суд вважає, що немає підстав визнавати результати цих слідчих дій недопустимими, оскільки слідчі дії проведені з дотриманням вимог КПК України і їх аудіо- та відеорезультати були безпосередньо досліджені судом.
		З приводу доводів захисту щодо ідентифікації голосу на аудіозаписі за наслідком проведеної негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відео контроль особи відносно ОСОБА_5 із застосуванням технічних засобів фіксації інформації на території ІТТ №6 суд вважає наступне.
		Згідно ст.22КПК Україникримінальне провадженняздійснюється наоснові змагальності,що передбачаєсамостійне обстоюваннястороною обвинуваченняі стороноюзахисту їхніхправових позицій,прав,свобод ізаконних інтересівзасобами,передбаченими цимКодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Стороною захисту не було спростовано належність та допустимість наданого прокурором доказу  результатів аудіо-, відео контролю особи на території ІТТ №6, котрий, як зазначалося, отриманий згідно вимог КПК України, шляхом реалізації відповідних процесуальних прав (заявлення клопотання про призначення експертизи тощо).
		Згідно висновку експерта № 96 від 16 вересня 2018 року, при судово-медичній експертизі залишків скелетованого трупу новонародженої дитини встановлено, що дані залишки за своїми анатомо-морфологічними властивостями належать новонародженій дитині людини, орієнтовно до 1 місяця після народження. Встановити час настання, причину смерті не представляється можливим внаслідок повного скелетування залишків трупу. 
		Надаючи оцінку дослідженим у судовому засіданні доказам, суд приходить до переконання, що вони вказують на те, що показання потерпілої ОСОБА_10 щодо обставин позбавлення життя її чоловіком ОСОБА_5 їх новонародженого сина, надані нею у судовому засіданні, повністю узгоджуються з її показаннями під час слідчого експерименту за її участю, з показаннями обвинуваченого ОСОБА_5 під час слідчого експерименту за його участю, з інформацією, отриманою в наслідок негласних слідчих(розшукових)дій: зрозмови потерпілоїта обвинуваченогопід часфіксування в приміщенні Сновського ВП та з розповіді ОСОБА_5 агенту в ІТТ №6.
		Разом з тим, показання обвинуваченого постійно змінювалися. Зокрема, під час огляду місця події 16 вересня 2018 року ОСОБА_5 зазначав, що коли він знаходився на роботі в м.Києві, йому зателефонувала дружина та повідомила, що вона народила сина, котрий прожив два дні і вона задушила його подушкою, а коли він приїхав додому, то поховав дитину. Під час слідчого експерименту за участю обвинуваченого 17 вересня 2018 року останній розповідав про обставини, за яких він особисто позбавив життя дитину. У судовому ж засіданні ОСОБА_5 пояснив, що коли він приїхав з роботи, то дитина була жива і він виявив, що дитина померла увечері в лютому 2018 року. 
		Посилання сторони захисту на відсутність доказів щодо вчинення обвинуваченим інкримінованого йому злочину є необгрунтованими, оскільки сам ОСОБА_5 неодноразово під час досудового розслідування зазначав, що дитину, котра лежала на печі, він задушив подушкою, після чого відніс до сараю, де закопав. Під час проведення огляду місця події 16 вересня 2018 року рештки трупу дитини було виявлено у місті, на котре вказав саме обвинувачений.
		Висновком експерта № 96 від 16 вересня 2018 року не підтверджується, але ніяким чином і не спростовується винуватість обвинуваченого, як про те зазначалося захисником, оскільки під час проведення судово-медичної експертизи залишків трупа експертом взагалі не вдалося встановити причину смерті дитини. 
		Той факт, що перед тим, як ОСОБА_5 накрив хлопчика подушкою з метою позбавити життя останній був живий, підтверджується показаннями потерпілої, котра зазначала, що чула плач сина, коли її чоловік поліз на піч його вбивати. 
		Крім того, за встановлених судом обставин, а саме, як зазначав обвинувачений під час досудового розслідування під час слідчих дій, він накрив дитину подушкою та почекав декілька хвилин, а коли підняв подушку, то дитина не дихала, обвинувачений вчиняв активні дії на позбавлення життя сина, тобто у нього був умисел на позбавлення життя дитини.
		Доводи ОСОБА_5 про застосування до нього незаконних методів досудового слідства, внаслідок яких він обмовив себе у вчиненні злочину, не знайшли свого підтвердження і спростовуються відповідним висновком службового розслідування від 28 лютого 2019 року. 
		Про добровільність визнавальних показань обвинуваченого під час проведення слідчого експерименту від 17 вересня 2018 року свідчить те, що ця слідча дія проводилася у присутності захисника ОСОБА_8 , при цьому з приводу обставин злочину обвинувачений відповідав також і на запитання свого захисника. 
		У судовому засіданні захисник ОСОБА_8 зазначив, що під час даної слідчної дії та після неї ОСОБА_5 не заявляв йому про незаконні дії щодо нього з боку працівників поліції.
		Крім того, під час негласних слідчих дій від 8 листопада 2018 року в приміщенні Сновського ВП у розмові з потерпілою та в ІТТ №6 у розмові з агентом ОСОБА_5 зазначав обставини скоєного ним злочину, тому у суду немає підстав вважати, що обвинувачений оговорив себе під час слідчого експерименту за його участю.
		Також, у судовому засіданні потерпіла пояснювала, що перед зверненням обвинуваченого до поліції із заявою про злочин він, перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, з нею посварився та побився з її братом, в наслідок чого у ОСОБА_5 могли бути садна та синці.
		Обвинувачений у судовому засіданні зазначав, що після звернення до поліції про злочин 15 вересня 2018 року він був затриманий працівниками поліції Корюківського ВП, 16 вересня з ним провели огляд місця події та 17 вересня був оформлений протокол його затримання у Сновському ВП, тобто до складання протоколу затримання його незаконно тримали з 15 по 17 вересня та чинили тиск.
		Разом з тим, як вбачається з витребуваних судом копій журналів обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до Корюківського та до Сновського ВП МВП ГУНП в Чернігівській області, ОСОБА_5 знаходився в приміщенні Корюківського ВП 15 вересня 2018 року з 20 години 10 хвилин до 22 години 40 хвилин, в приміщенні Сновського ВП він знаходився 17 вересня 2018 року з 01 години 00 хвилин і після затримання поміщений до ІТТ о 03 годині 10 хвилин.
		За таких обставин у судовому засіданні не підтверджено безперервного знаходження ОСОБА_5 протягом близько двох діб у відділках поліції до офіційного його затримання. 
		Згідно ч.2, 6, 7 ст.206 КПК України якщо слідчийсуддя отримуєз будь-якихджерел відомості,які створюютьобґрунтовану підозру,що вмежах територіальноїюрисдикції судузнаходиться особа,позбавлена свободиза відсутностісудового рішення,яке набралозаконної сили,або незвільнена з-підварти післявнесення заставив установленомуцим Кодексомпорядку,він зобов`язанийпостановити ухвалу,якою маєзобов`язати будь-якийорган державноївлади числужбову особу,під вартоюяких тримаєтьсяособа,негайно доставитицю особудо слідчогосудді дляз`ясування підставпозбавлення свободи. Якщо підчас будь-якогосудового засіданняособа заявляєпро застосуваннядо неїнасильства підчас затриманняабо триманняв уповноваженомуоргані державноївлади,державній установі(органдержавної влади,державна установа,яким закономнадано правоздійснювати триманняпід вартоюосіб),слідчий суддязобов`язаний зафіксуватитаку заявуабо прийнятивід особиписьмову заявута забезпечитиневідкладне проведеннясудово-медичногообстеження особи; доручитивідповідному органудосудового розслідуванняпровести дослідженняфактів,викладених взаяві особи; вжитинеобхідних заходівдля забезпеченнябезпеки особизгідно іззаконодавством. Слідчий суддя зобов`язаний діяти в порядку, передбаченомучастиною шостоюцієї статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі.
		ОСОБА_5 був затриманий 17 вересня 2018 року в порядку ст.208 КПК України. Тогож дня йому було пред`явлено підозру за п.2 ч.2 ст.115 КК України. 
		Ухвалою слідчого судді Щорського районного суду Чернігівської області 18 вересня 2018 року щодо ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Як вбачається з ухвали слідчого судді, ОСОБА_5 у судовому засіданні не зазначав щодо свого незаконного затримання чи про застосування щодо нього физичного чи психологічного тиску з боку працівників поліції. Не вирішувалося слідчим суддею і питання щодо незаконного затримання ОСОБА_5 .
		За таких обставин, суд приходить до переконання про відсутність доказів застосування до обвинуваченого незаконних методів досудового слідства, в наслідок яких він міг себе оговорити. Також суд не знаходить підстав визнання недопустимими отриманих органом досудового розслідування доказів в наслідок незаконного на думку захисту затримання ОСОБА_5 . 
		Крім того, у судовому засіданні не встановлено даних, які могли б свідчити про штучне створення слідчими органами доказів винуватості саме ОСОБА_5 у вчиненні злочину.
		Враховуючи вищенаведене, об`єктивно з`ясувавши обставини провадження, які підтверджені належними та допустимими доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст.94 КПК, суд дійшов висновку про наявність у обвинуваченого умислу на заподіяння смерті новонародженому сину, тому його дії правильно кваліфіковані за п.2 ч.2 ст.115 КК України і підстав для перекваліфікації його дій на ч.3 ст.135 КК України, як про те зазначав захисник у судовому засіданні, не встановлено.
		Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_5 покарання, суд, у відповідності до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого, сукупність обставин провадження, особу винного, який раніше не судимий, п"ять разів протягом року притягувався до адміністративної відповідальності, посередньо характеризується за місцем проживання, має двох неповнолітніх дітей.
		Згідно довідки Сновської ЦРЛ № 9 від 28 листопада 2018 року ОСОБА_5 на обліку в психоневрологічному та наркологічному кабінетах не знаходиться.
		З 24 квітня 2014 року по 22 травня 2018 року родина ОСОБА_5 перебувала на обліку сімей, що опинилися в складних життєвих обставинах, в Центрі соціальних служб сім"ї дітей та молоді Управління освіти Сновської міської ради. 
		Відповідно довисновку судово-психіатричногоексперта №544від 9жовтня 2018року у ОСОБА_5 психічних розладів на час кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, не виявлено, за психічним станом він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. У ОСОБА_5 психічних розладів не виявлено, за своїм психічним станом він може вірно сприймати обставини, які мають значення для справи, та давати про них правильні показання, йому не показане застосування примусових заходів медичного характеру.
		Відповідно довисновку судово-психіатричногоексперта №545від 9жовтня 2018року у ОСОБА_5 клінічних ознак психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю з синдромом залежності не виявлено.
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, не встановлено, оскільки ОСОБА_5 у доведеному обвинуваченні провину не визнав і у даному випадку на думку суду не можливо говорити про його щире каяття, як про те зазначала сторона захисту.
		У обвинувачення ОСОБА_5 ставиться вчинення злочину в стані алкогольного сп"яніння. Ця ж обставина зазначена в обвинувальному як така, що обтяжує покарання. Разом з тим, жодним належним доказом дана обставина не підтверджена і заперечується обвинуваченим, а тому вона підлягає виключенню з обвинувачення. 
		Також, у обвинувальному акті зазначено обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_5 , вчинення злочину щодо особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах. Разом з тим, така обставина була внесена до ст.67 КПК України як обтяжуюча згідно згідно ізЗУ № 2227-VIII від 06.12.2017, котрий набрав чинності 11 січня 2019 року. Тобто, згідно ст.5, ч.3 ст.67 КК України дана обставина не може бути врахована судом як обтяжуюча покарання ОСОБА_5 .
		Щодо обтяжуючої покарання обставини, що зазначена у обвинувальному акті, вчинення злочину щодо особи, яка перебувала у безпорадному стані, яку захисник просив не враховувати, суд вважає наступне.
		Кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого п.2 ч.2 ст.115 КК України, є умисне вбивство малолітньої дитини.
		П.6 ч.1 ст.67 КК України у редакції, чинній на час вчинення злочину, передбачав, що при призначенніпокарання обставинами,які йогообтяжують,визнаються вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебуває в безпорадному стані.
		Безпорадний стан - це обумовлений об`єктивними і суб`єктивними факторами стан особи, в якому вона не може чинити опір злочинцеві або уникнути злочинного посягання (малолітній вік, фізичні вади тощо).
		За таких обставин, суд погоджується з думкою захисника та не може врахувати обтяжуючу покарання обставину  вчинення злочину щодо особи, яка перебувала у безпорадному стані, оскільки безпорадний стан дитини у даному випадку є налідком малолітнього віку потерпілого, що є кваліфікуючою ознакою інкримінованого ОСОБА_5 злочину. 
		За таких обставин, суд не знаходить обставин, що обтяжуючують покарання обвинуваченого обставин.
		Враховуючи наведене, дані про особу обвинуваченого, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, обставини провадження, той факт, що злочин вчинено щодо власної дитини, що на думку суду вказує на ОСОБА_5 , як на безжальну та холоднокровну особу з низькими моральними якостями, зневажливим ставленням до сімейних цінностей та в силу своєї жорстокості - з найвищим рівнем потенційної суспільної небезпеки, дають суду підстави призначити ОСОБА_5 покарання за п.2 ч.2 ст.115 КК України у виді п`ятнадцяти років позбавлення волі.
		Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 і попередження нових злочинів.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
		Процесуальні витрати відсутні.
		Долю речових доказів необхідно вирішити згідно ст.100 КПК України, а саме: диск DVD+R з відеозаписом огляду місця події за участю ОСОБА_5 ; диск DVD зіз записом допиту в суді потерпілої ОСОБА_10 ; диск DVD+R з відеозаписом слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_22 ; диск DVD+R з відеозаписом слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_10 ; диск DVD+R з відеозаписом слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_19 ; диск CD із відеозаписом випуску передачі «Один за всіх»; диск CDR RED80M-80385 80 із аудіозаписом допиту потерпілої ОСОБА_23 ; газета «Промінь» № 42; два диски DVD та карта пам`яті Transcend Е із записами результатів НСРД, що зберігаються в матеріалах кримінального провадження, необхідно залишити в матеріалах кримінального провадження; сорочка, гомілкова кістка, ковдра та ножиці, зберігаються в кімнаті зберігай речових доказів Сновського ВП Менського ВП ГУНП в Чернігівській області, підлягають знищенню.
		Запобіжний захід обвинуваченому до вступу вироку в законну силу необхідно залишити у виді тримання під вартою.
		Строк відбування покарання необхідно рахувати з дня затримання ОСОБА_5 .
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 367-371, 373, 374 КПК України, суд,
		У Х В А Л И В :
		ОСОБА_5 визнати винуватим у скоєнні злочину, передбаченого п.2 ч.2 ст.115 КК України та призначити йому покарання у виді п`ятнадцяти років позбавлення волі.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з дня його затримання, а саме з 17 вересня 2018 року.
		Запобіжний захід ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишити у виді тримання під вартою.
		Речові докази:
		- диск DVD+R з відеозаписом огляду місця події за участю ОСОБА_5 ; диск DVD зіз записом допиту в суді потерпілої ОСОБА_10 ; диск DVD+R з відеозаписом слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_22 ; диск DVD+R з відеозаписом слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_10 ; диск DVD+R з відеозаписом слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_19 ; диск CD із відеозаписом випуску передачі «Один за всіх»; диск CDR RED80M-80385 80 із аудіозаписом допиту потерпілої ОСОБА_23 ; газета «Промінь» № 42; два диски DVD та карта пам`яті Transcend Е із записами результатів НСРД, - залишити в матеріалах кримінального провадження; 
		- сорочку, гомілкову кістку, ковдру та ножиці, що зберігаються в кімнаті зберігай речових доказів Сновського ВП Менського ВП ГУНП в Чернігівській області - знищити.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		Головуючий суддя                             ОСОБА_1 
		 
		Судді                                     ОСОБА_2 
		 
		                                    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...