Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 913/412/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; грошові вимоги кредиторів до боржника (СК5: п.43).
Надіслано судом: 17.05.2019. Зареєстровано: 17.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 20.05.2019.
Дата набрання законної сили: 13.05.2019
Номер судового провадження: 363 Л

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"13" травня 2019 р. Справа № 913/412/16 
		Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючий: Мартюхіна Н.О., 
		судді: Здоровко Л.М., Шутенко І.А. 
		при секретарі судового засідання: За участю представників сторін: від апелянта   від кредиторів ліквідатор  розглянувши  апеляційну скаргу  ОСОБА_1 Ю.О.   Жадан О.О. - за довіреністю №53/5/12-32-10-00-29 від 04.01.2019 (представник правонаступника ГУ ДФС у Луганській області) не з`явились; арбітражний керуючий Віскунов О.В. - за посвідченням №115 від 07.02.2013;   Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (Попаснянське відділення), м. Попасна Луганської області (вх.№363 Л/2)на ухвалу Господарського суду Луганської області від10.07.2018 (повний текст від 16.07.2018)у справі№913/412/16 (суддя Ковалінас М.Ю.)за заявою  до боржника   проПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ  Публічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій", м. Лисичанськ Луганської області  банкрутство 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Ухвалою Господарського суду Луганської області від 10.07.2018 у справі №913/412/16 відхилено у повному обсязі грошові вимоги кредитора - Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (Попаснянське відділення) (надалі  Первомайська ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області (Попаснянське відділення)) у загальному розмірі 8530,89 грн. та витрати на оплату судового збору в загальному розмірі 3524,00 грн. до банкрута  Публічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій" (надалі  ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій") та відмовлено у включенні цих вимог до реєстру вимог кредиторів у справі №913/412/16.
		Не погодившись з постановленою ухвалою, до Донецького апеляційного господарського суду звернулась Первомайська ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області (Попаснянське відділення) з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 10.07.2018 у справі №913/412/16 та прийняти нове судове рішення, яким визнати грошові вимоги Первомайської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області (Попаснянське відділення) в якості кредитора у справі №913/412/16 у загальному розмірі 8530,89 грн. та витрати на оплату судового збору в загальному розмірі 3524,00 грн.
		Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, заявник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному судовому акті, обставинам справи. Заявник не погоджується з висновком суду щодо неможливості виникнення у ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" податкових зобов`язань після визнання боржника банкрутом, оскільки вважає, що:
		- у даному випадку, на відміну від положень Закону про банкрутство у спірних правовідносинах пріоритет до застосування мають норми податкового законодавства, якими регламентовано, що до моменту зміни та/або припинення податкового обов`язку платник податків є рівним з усіма платниками податків з питань оподаткування; 
		- боржником порушено строки сплати самостійно визначеного платником грошового зобов`язання з орендної плати за землю з юридичних осіб за листопад і грудень 2017; зазначений факт несвоєчасної сплати грошового зобов`язання не є спірною обставиною між сторонами, у зв`язку з чим не підлягає доказуванню відповідно до вимог ч. 1 ст. 75 ГПК України;
		- на думку заявника норми Податкового кодексу України не суперечать вимогам Закону про банкрутство, а тому підлягають застосуванню до спірних правовідносин;
		- апелянт доводить правомірність заявлених ним вимог, посилаючись також на те, що боржником було подано податкову декларацію з орендної плати за 2017 рік, в якій самостійно визначено суму земельного податку, що підлягає сплаті за даними саме платника податків (боржника); при цьому, уточнюючий розрахунок до податкової декларації з плати за землю за 2017 рік ним не надавався; тобто, боржник маючи право на податкові пільги, які передбачені ст. 30 ПК України таким правом не скористався. 
		Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.08.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Первомайської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області (Попаснянське відділення) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 10.07.2018 у справі №913/412/16; встановлено сторонам строк для подання відзиву з доказами його надсилання іншим учасникам справи в порядку ст. 263 ГПК України до 03.09.2018.
		Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 03.09.2018 розгляд апеляційної скарги Первомайської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області (Попаснянське відділення) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 10.07.2018 року у справі №913/412/16 призначено на 17.10.2018 о 12 год. 45 хв.
		У відзиві на апеляційну скаргу (вих. №2/16 від 31.08.2018), який надійшов на адресу апеляційного суду 05.09.2018 від ліквідатора ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", арбітражний керуючий Віскунов О.В. не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими. Мотивуючи свою юридичну позицію посилається на наступні обставини:
		-враховуючи, що постанова про визнання боржника банкрутом у даній справі прийнята 03.10.2017, а також взявши до уваги вимоги ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство, якими регламентовано, що з моменту визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), у ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" після 03.10.2017 не може виникати зобов`язань зі сплати орендної плати за землю з юридичних осіб;
		-згідно до розрахунку суми боргу за податковою декларацією з плати за землю за 2017 рік, що наведений у заяві Первомайської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області (Попаснянське відділення), контролюючим органом нарахована до сплати боржником сума орендної плати за землю за період з 01.11.2017 по 31.12.2017 у розмірі 8530,89 грн.; зазначене нарахування відбулось за період після дня прийняття господарським судом постанови про визнання ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, що суперечить приписам ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство.
		Указом Президента від 29.12.2017 №454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах", крім іншого, ліквідовано Донецький апеляційний господарський суд та утворено Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області з місцезнаходженням у місті Харкові.
		Указом Президента від 28.09.2018 року №295/2018 "Про переведення суддів" до новоутвореного Східного апеляційного господарського суду переведено суддів.
		Повідомлення про початок роботи Східного апеляційного господарського суду оприлюднено в газеті "Голос України" № 185 (6940) від 03.10.2018.
		На виконання розпорядження керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду від 01.10.2018 "Про передачу судових справ до Східного та Центрального апеляційного господарських судів" відділом документального забезпечення та контролю здійснено передачу судової справи №913/412/16, що перебувала у провадженні Донецького апеляційного господарського суду, за відповідним супровідним листом до Східного апеляційного господарського суду. 
		Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2018 здійснено розподіл судової справи №913/412/16 та визначено наступний склад колегії судді для її розгляду: головуючий суддя Лакіза В.В., судді Бородіна Л.І. і Здоровко Л.М.
		На підставі розпорядження керівника апарату Східного апеляційного господарського суду №913/412/16 від 22.10.2016, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Лакізи В.В. та судді Бородіної Л.І., яка входить до складу постійної колегії суддів, відповідно до п. 2.3.50. Положення про автоматичний розподіл справ призначено повторний автоматичний розподіл справи №913/412/16 (провадження №363 Л/2). 
		Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2018 здійснено розподіл судової справи №913/412/16 та визначено наступний склад колегії судді для її розгляду: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., судді Здоровко Л.М. і Шутенко І.А.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2018 прийнято справу №913/412/16 до свого провадження та призначено розгляд апеляційної скарги Первомайської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області (Попаснянське відділення) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 10.07.2018 на 19.11.2018 о 15:00.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 зупинено апеляційне провадження у справі №913/412/16 про банкрутство ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" за апеляційною скаргою Первомайської ОДП ГУ ДФС у Луганській області (Попаснянське відділення) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 10.07.2018 до винесення Судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду повного тексту судового рішення у справі №910/14827/16. 
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 поновлено провадження у справі №913/412/16 за апеляційною скаргою Первомайської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області (Попаснянське відділення) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 10.07.2018; розгляд справи призначено на 13.05.2019 о 14:45 год.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.05.2019 задоволено клопотання ГУ ДФС у Луганській області про проведення судового засідання 13.05.2019 о 14 год. 45 хв. в режимі відеоконфереції; судове засідання ухвалено провести в режимі відеоконференції; доручено Луганському апеляційному суду забезпеченнчя проведення судового засідання в режимі відеоконференції за участю представника ГУ ДФС у Луганській області.
		Судове засідання апеляційної інстанції, призначене на 13.05.2019 проводилось в режимі відеоконференції з Луганським апеляційним судом за участю представника правонаступника апелянта  ГУ ДФС у Луганській області, який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 10.07.2018 у справі №913/412/16 та та прийняти нове судове рішення, яким визнати грошові вимоги Первомайської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області (Попаснянське відділення) у загальному розмірі 8530,89 грн. та витрати на оплату судового збору в розмірі 3524,00 грн.
		Присутній у судовому засіданні 13.05.2019 ліквідатор ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій"  арбітражний керуючий Віскунов О.В. заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві, просив суд залишити ухвалу Господарського суду Луганської області від 10.07.2018 у справі №913/412/16 без змін.
		Уповноважені представники інших кредиторів у судове засідання апеляційної інстанції, призначене на 13.05.2019 не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи всі сторони були повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі. 
		Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних учасників справи, у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.
		Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги і відзиву, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх представників апелянта, кредитора та ліквідатора судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
		Як встановленого господарським судом першої інстанції, не заперечується учасниками справи та підтверджується матеріалами справи, дослідженими судом апеляційної інстанції:
		Ухвалою Господарського суду Луганської області від 04.04.2016 порушено провадження у справі №913/412/16 про банкрутство боржника ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника.
		Постановою Господарського суду Луганської області від 03.10.2017 боржника - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Віскунова О.В., на якого покладено обов`язки та повноваження по проведенню ліквідаційної процедури, встановлені Законом про банкрутство.
		Оприлюднення повідомлення про визнання банкрутом ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", здійснено 18.10.2017 за №46513 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.
		16.03.2018 до господарського суду першої інстанції звернувся кредитор - Первомайської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області (Попаснянське відділення) із заявою (вих. б/н від 16.03.2018) з поточними грошовими вимогами до банкрута в розмірі 8530,89 грн. основного боргу та витратами на сплату судового збору в розмірі 3524,00 грн.
		Заява мотивована з посиланням на обставини, відповідно до яких грошові вимоги в розмірі 8530,89 грн. основного боргу з орендної плати за землю юридичних осіб виникли на підставі податкової декларації з плати за землю за 2017 рік №9009707304 від 03.02.2017 самостійно поданої боржником, з періодом нарахування: 30.12.2017 - 30.01.2018 та витрати на сплату судового збору в розмірі 3524,00 грн., з посиланням на норми Податкового кодексу України (п.54.1 ст.54, п.287.3 ст.287). Зокрема, Первомайська ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області (Попаснянське відділення) зазначає, що податковий борг ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" станом на 01.02.2018 складає 8530,89 грн. Сума даного податкового боргу склалася у зв`язку з несплатою в строки визначені законодавством України грошових зобов`язань з орендної плати за землю юридичних осіб (код КБК 18010600) в розмірі 8530,89 грн. (період виникнення заборгованості з 30.12.2017 по 30.01.2018). 
		Як вже зазначалось, ухвалою Господарського суду Луганської області від 10.07.2018 відхилено у повному обсязі грошові вимоги кредитора - Первомайської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області (Попаснянське відділення).
		Ухвала мотивована положеннями ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство, згідно з якими з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Суд першої інстанції дійшов висновку, що грошові вимоги кредитора Первомайської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області (Попаснянське відділення) в розмірі 8530,89 грн. є вимогами зі сплати податків (обов`язкових платежів), які банкрут не повинен сплачувати в силу імперативних приписів Закону про банкрутство, оскільки такі зобов`язання виникли після визнання боржника ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача та присутніх представників учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, переглянувши справу з урахуванням меж перегляду визначених в ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, враховуючи наступне. 
		Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон про банкрутство).
		Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону про банкрутство, справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури настають відповідні наслідки, серед яких:
		-господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо;
		-строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав;
		-у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
		У п. 1.3. ст. 1 Податкового Кодексу України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
		Частиною 1 ст. 7 Закону про банкрутство передбачено, що щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.
		Колегія суддів апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта на те, що згідно вимог Податкового кодексу України до моменту зміни та/або припинення податкового обов`язку платник податків є рівним з усіма платниками податків з питань оподаткування з наступних підстав.
		Виходячи з приписів п. 1.3. ст. 1 Податкового Кодексу України, ч. 1 ст 7 та ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство, з моменту визнання боржника у справі про банкрутство банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури порядок погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з такого боржника регулюється Законом про банкрутство.
		Однією з основних засад господарського судочинства згідно з ч. 3 ст. 2 ГПК України є верховенство права.
		У п. 3.1. рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 у справі №1-25/2010 зазначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
		Відповідно системний аналіз положень п. 1.3. ст. 1 Податкового Кодексу України та положень ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство дає підстави стверджувати, що з моменту визнання боржника банкрутом (ухвалення постанови у справі про банкрутство) у банкрута не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), котрі нараховані після моменту визнання боржника банкрутом, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
		Оскільки у розумінні п. 1.3. ст. 1 Податкового Кодексу України вказаний кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом про банкрутство, а також, беручи до уваги те, що положеннями ст. 38 Закону про банкрутство (яка встановлює наслідки визнання боржника банкрутом внаслідок відкриття ліквідаційної процедури, що є однією із судових процедур у справі про банкрутство) встановлено, що з моменту визнання боржника банкрутом (ухвалення постанови у справі про банкрутство) у банкрута не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), колегія суддів на підставі пп. 37.3. ст. 37 Податкового Кодексу України вважає, що приписами статті 38 Закону про банкрутство передбачено підставу для припинення податкового обов`язку боржника, якого визнано банкрутом, щодо обчислення та сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав після моменту визнання боржника банкрутом.
		Згідно з положеннями ст. 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
		Поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред`явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
		Відповідно до п. 33.1. ст. 33 Податкового Кодексу України податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.
		Виникнення у боржника, щодо якого введено ліквідаційну процедуру у справі про банкрутство, податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав після моменту визнання боржника банкрутом, матиме наслідком порушення права такого боржника, яке визначене законодавством, на звільнення від сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що у свою чергу суперечить принципу правової визначеності, який є одним із елементів верховенства права.
		За таких обставин колегія Східного апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції вірно застосовані положення ст. 38 Закону про банкрутство.
		Викладені в апеляційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали місцевого суду, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права, зважаючи на наступне.
		Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, кредитором  Первомайською ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області (Попаснянське відділення) заявлено поточні грошові вимоги до банкрута в розмірі 8530,09 грн. основного боргу з орендної плати за землю юридичних осіб, період виникнення заборгованості 30.12.2017 - 30.01.2018. Зазначені вимоги виникли на підставі самостійно визначених боржником зобов`язання, які були надіслані ним до контролюючого органу засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
		Вказану заборгованість заявник обґрунтовує положеннями Податкового кодексу України та в підтвердження надає податкову декларацію боржника з плати за землю за 2017 рік, розрахунок суми земельного податку, у т.ч. за листопад - грудень 2017 року, витяги з інтегрованої картки платника податків, розрахунок суми заборгованості з орендної плати за землю з юридичних осіб, тощо (а.с.10-14, 71-85 т.12).
		У відповідності до п.п. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджена платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
		Згідно п. 16.1.4. ч.16.1. ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
		Відповідно до п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
		У п. 56.11. ст.56 Податкового кодексу України вказано, що не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.
		Згідно абз. 1 п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до п. 286.2. ст.286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.
		Як свідчать досліджені судом докази, боржником ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" 03.02.2018 було подано до органу доходів і зборів податкову декларацію №9009707304 з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, згідно з цією декларацією протягом 2017 року боржник мав сплачувати орендну плату за землю по 4265,44 грн. щомісяця (загалом  514185,29 грн.).
		У пп. 14.1.147 ст. 14 Податкового Кодексу України зазначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
		Як було зазначено вище, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
		При цьому норми ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство не передбачають виникнення податкового обов`язку у боржника, щодо якого господарським судом відкрито ліквідаційну процедуру, з підстав самостійного визначення таким боржником обов`язку щодо обчислення та декларування плати за землю, термін сплати за яким настав після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.
		Статтею 19 Конституції України унормовано, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		За таких обставин, враховуючи приписи ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство, а також положення пп. 1.3. ст. 1 та пп. 14.1.147 ст. 14 Податкового Кодексу України, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що подання боржником, щодо якого введено ліквідаційну процедуру, декларацій до контролюючого органу не є підставою виникнення у такого боржника зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.
		Колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що господарський суд, з урахуванням приписів ч. 5 ст. 23 та ч. 2 ст. 25 Закону про банкрутство, перевіряє обґрунтованість та законність дій розпорядника майна боржника та власне боржника щодо розгляду грошових вимог, про що за результатами розгляду виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна або ліквідатором до реєстру вимог кредиторів, та розмір грошових вимог кредиторів, які підлягають відхиленню.
		Також суд апеляційної інстанції зазначає, що боржник у справі про банкрутство, щодо якого ухвалене рішення про визнання його банкрутом, на підставі положень ст. 38 Закону про банкрутство має право на легітимне очікування щодо звільнення від податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.
		Легітимні очікування безпосередньо випливають із конституційної норми ч. 2 ст. 19 Конституції України, за якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Характеристика очікувань як легітимних поєднує в собі: 1) їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй суб`єктивного права, 2) їх обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин.
		Звільнення від податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, як зазначалося вище, передбачено законом (ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство), а також зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов`язання.
		Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №910/14827/16 та від 16.04.2019 у справі №925/871/15.
		Колегією суддів апеляційної інстанції також встановлено, що після визнання боржника банкрутом ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" фактично не веде господарську діяльність і в нього відсутні будь-які господарські операції, в той час як обов`язок подавати фінансову звітність передбачено законодавством саме до затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, у зв`язу з чим не приймаються посилання апелянта на наявність у боржника обов`язку надавати уточнення та вносити зміни до своєї податкової звітності, в тому числі до податкових декларацій. 
		При цьому, само по собі самостійне відображення будь-яких податкових зобов`язань в поданих до контролюючого органу податкових деклараціях після визнання боржника банкрутом, з урахуванням вимог ст. 14 ПК України та ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство, не зумовлює обов`язок банкрута сплачувати такі платежі і не робить дані в деклараціях щодо необхідності сплати орендних платежів обов`язковими до виконання. З наведених підстав також визнають необґрунтованим доводи апеляційної скарги щодо того, що заборгованість з орендної плати з юридичних осіб за користування земельною ділянкою самостійно були визначені боржником, що є підтвердженням обґрунтованості грошових вимог заявника.
		Враховуючи встановлені обставини справи, приписи діючого законодавства, а також усталену судову практику Верховного Суду, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні вимог податкового органу до боржника, оскільки вказані вимоги нараховані за період з 30.12.2017 по 30.01.2018, тобто після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (03.10.2017).
		Таким чином, посилання скаржника на те, що ухвала суду першої інстанції винесена з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для визнання поточних вимог кредитора по заборгованості з орендної плати за землю, які нараховані та строк погашення за якими настав в період після визнання боржника банкрутом та не підтверджуються наявними матеріалами справи.
		Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваній судовій ухвалі висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Первомайської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області (Попаснянське відділення) не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Луганської області від 10.07.2018 у справі №913/412/16 підлягає залишенню без змін.
		Відмова у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України є підставою для віднесення судового збору за її подання на скаржника.
		Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, - 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (Попаснянське відділення) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 10.07.2018 у справі №913/412/16 - залишити без задоволення.
		Ухвалу Господарського суду Луганської області від 10.07.2018 у справі №913/412/16 - залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
		 
		Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
		 
		Суддя Л.М. Здоровко 
		 
		Суддя І.А. Шутенко 
		 
		 
		 
		(У судовому засіданні 13.05.2019 проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано суддями 17.05.2019).

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...