Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/93/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренда; зміна, розірвання та визнання недійсним договору оренди.
Надіслано судом: 17.05.2019. Зареєстровано: 17.05.2019. Оприлюднено: 20.05.2019.

Номер судового провадження: 15/29/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 номер провадження справи  15/29/19
		     
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		07.05.2019                                                                                                        Справа №  908/93/19
		м. Запоріжжя 
		 
		Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, при секретарі судового засідання Осоцький Д.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
		за позовом Громадської організації «Національні дружини - Запоріжжя» (ГО «Національні дружини - Запоріжжя»), 69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 174-А, кв. 56
		до відповідача 1 Запорізької міської ради, 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206
		до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд Дівелопмент» (ТОВ «Ленд Дівелопмент»), 69095, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 111, офіс 204 
		про визнання недійсним договору оренди землі № 04092600470 від 03.03.2009 та застосування наслідків визнання правочину недійсним
		 
		За участю представників сторін та учасників процесу:
		від позивача: Короленко І.М., адвокат, ордер серія ЗП № 082078 від 05.05.2019; у попередніх судових засіданнях - Буц О.В., адвокат, свідоцтво № ЗП001793 від 31.08.2018, ордер ЗП 085718 від 13.03.2019; Швець Д.І., адвокат, посвідчення № 759 від 01.09.2009, ордер ЗП 039404 від 02.04.2019;
		від відповідача 1. Шеремет З.В., довіреність № 01/03-20/00321 від 30.01.2019;                              Базік О.Д., довіреність № 01/03-20/00286; у попередніх судових засіданнях - Михайловський А.С., довіреність № 01/03-20/00319 від 01.02.2019; 
		від відповідача 2. Мухін О.І., адвокат, ордер серія ЗП № 053080 від 05.02.2019.
		 
		Суть спору:
		10.01.2019 до господарського суду Запорізької області звернулась Громадська організація «Національні дружини - Запоріжжя» з позовом до Запорізької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд Дівелопмент» про визнання недійсним договору оренди землі № 04092600470 від 03.03.2009 та застосування наслідків визнання правочину недійсним.
		10.01.2019 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Горохову І.С.
		Ухвалою суду від 14.01.2019 у задоволенні заяви Громадської організації "Національна дружина - Запоріжжя", м. Запоріжжя про забезпечення позову шляхом зупинення дії договору   оренди землі  № 040926100470 від 03.03.2009 та заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Ленд Дівелопмент" та іншим третім особам здійснювати господарську (підприємницьку) діяльність - відмовлено. 
		Ухвалою суду від 15.02.2019 після усунення позивачем обставин, які зумовили  залишення позову без руху, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/93/19, присвоєно справі номер провадження 15/29/19. Розгляд справи  здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 13.03.2019.
		Ухвалою суду від 13.03.2019 відкладалось підготовче засідання на 02.04.2019. Ухвалою суду від 02.04.2019 відкладалось підготовче засідання на 12.04.2019. Ухвалою суду від 12.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/93/19 до судового розгляду по суті на 07.05.2019.
		Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме, програмно - апаратного комплексу «Оберіг».
		Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 09.08.2018 Територіальна громада м. Запоріжжя виявила акт протесту проти будівництва торгового - розважального центру. У процесі ознайомлення з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна було встановлено, що згідно з рішенням № 62/131 03.03.2009 між Запорізькою міською радою та ТОВ «Ленд Дівелопмент» були укладені договори оренди, в тому числі спірний договір, згідно з якими Запорізька міська рада (орендодавець) надала, а ТОВ «Ленд Дівелопмент» (орендар) прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу, яка знаходиться: м Запоріжжя, перехрещення вул. Сорок років Радянської України та вул. Лєрмонтова. На думку позивача, наявність правових обмежень, спеціальних обтяжень, зазначених на кадастровому плані земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000 :05:009:0327, який є невід`ємною частиною договору, виключають можливість її передачі в оренду з метою розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу, як то передбачено п. 14 договору. Це в свою чергу прямо порушує законодавчі норми у сфері земельних відносин, що діяли на момент укладання договору оренди землі № 040926100470 від 03.03.2009, а відтак, відповідно до ч. 1. ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України створює підстави для визнання такого правочину недійсним та застосування наслідків визнання правочину недійсним. Просив позов задовольнити в повному обсязі.
		Представники позивача в судовому засіданні 07.05.2019 підтримали позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві б/н від 28.12.2018, відповіді на відзив відповідача 2 б/н від 11.04.2019, відповіді на відзив відповідача 1 б/н від 11.04.2019.
		Представники відповідача 1 проти позову заперечили, з підстав зазначених у відзиві б/н від 06.03.2019, запереченнях б/н від 18.04.2019. Обґрунтовуючи відзив зазначили, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості щодо обмежень передачі у користування земельною ділянкою відсутні. Таким чином Запорізька міська рада, як представницький орган територіальної громади міста Запоріжжя має право володіти, користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою, зокрема надавати її у користування на умовах оренди. Як зазначає відповідач 1 наявність   обмежень  та  обтяжень   щодо   користування   земельною ділянкою не є перешкодою для укладення договору оренди та не має правовим наслідком недійсність договору оренди. З огляду на зазначене, підстави для визнання договору оренди землі від 17.04.2009 за № 040926100470, укладеного між Запорізькою міською радою та позивачем недійсним, відсутні. Просили в задоволені позову відмовити в повному обсязі.
		Представник відповідача 2 проти позову заперечив, з підстав зазначених у відзиві № 30/23-19 від 04.03.2019, відповіді на відзив відповідача 1 № 42/23-19 від 28.03.2019. Обґрунтовуючи відзив зазначив, що всі намагання позивача обґрунтувати звернення до суду захистом інтересів територіальної громади є недоречними тому, що в позовній заяві вказано позивачем не Територіальну громаду міста Запоріжжя, а громадську організацію. Звернувшись до суду від свого імені позивач не довів порушення свого права або законного  інтересу діями відповідачів. Позовна заява ГО «Національні дружини - Запоріжжя» не містить посилань на невідповідність спірного договору оренди землі вимогам закону; формі, в якій повинні укладатися договори оренди землі, а також порушення порядку державної  реєстрації цього договору, що свідчить про безпідставність позовних вимог позивача. На думку відповідача 2 твердження позивача про  наявність обмежень та обтяжень, які вказані на кадастровому плані земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000 :05:009:0327, прямо забороняє проведення будь-яких будівельних робіт на вказаної земельної ділянці є необґрунтованим. Відповідач 2 вважає, що позивач зловживає своїми процесуальними правами, звертаючись до суду з позовом за надуманими підставами, з метою створення видимості спору між позивачем та відповідачами. Просив в задоволені позову відмовити в повному обсязі.
		В судому засіданні 07.05.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.
		Заслухавши доводи представників позивача, відповідача 1, 2 та дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
		На підставі рішення Запорізької міської ради № 62/131 від 24.12.2008 «Про передачу в оренду ТОВ «Ленд Дівелопмент» земельних ділянок на перехрещенні вул. Сорок років Рад. України та вул. Лєрмонтова для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу» (надалі - рішення № 62/131) в оренду ТОВ «Ленд Дівелопмент» були передані земельні ділянки загальною площею 3,7178 га для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу на перехрещенні вул. Сорок років Радянської України та вул. Лєрмонтова, за рахунок земель Запорізької міської ради.
		Згідно з рішенням № 62/131 03.03.2009 між Запорізькою міською радою та ТОВ «Ленд Дівелопмент» були укладені договори оренди, в тому числі спірний договір, згідно з якими Запорізька міська рада (Орендодавець) надала, а ТОВ «Ленд Дівелопмент» (Орендар) прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу, яка знаходиться: м Запоріжжя, перехрещення вул. Сорок років Радянської України та вул. Лєрмонтова.
		17.04.2009 спірний договір оренди землі зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідні записи від 17.04.2009 р. за № 040926100470.
		Пунктом 17 Договору оренди землі № 040926100470 від 03.03.2009 р. передбачено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проектної документації із землеустрою. Невід`ємним додатком до Договору оренди землі № 040926100470 від 03,03.2009 року є кадастровий план земельної ділянки розроблений ДП «Запорізький науково-дослідний інститут землеустрою 09.02.2009 року. На кадастровому плані земельної ділянки наявний ряд типів обмежень, обтяжень (сервітутів) та їх коди відповідно до Українського класифікатору, який затверджений Наказом Держкомзему України від 02.07.2003 №174 «Про затвердження тимчасового порядку ведення державного реєстру земель», який був чинний на момент укладання оспорюваного договору.
		На кадастровому плані земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000: 05:009:0327, яка є предметом договору оренди наявні правові обмеження із кодами: 1,1. - зміна цільового використання, 1.4. - заборона будівництва об`єктів; спеціальні обмеження із кодами: 4.3.1 - будь-яке будівництво будинків та споруд. 4.3.4 виконання земляних робіт на глибіні більше 0.3 м та планування ґрунту, 4.3.5 застосування ударних механізмів та скидання важких предметів вагою більше 5 тон, 4.3.8 влаштування звалищ; обтяження з кодами: 2 - використання земельної ділянки для прокладання і ремонту лінійних інженерних споруд, 8 - інші права, визначені судом або взаємною угодою.
		09.08.2018 Територіальна громада м. Запоріжжя виявила акт протесту проти будівництва торгово - розважального центру. 
		Позивач посилається на порушення законодавчих норм у сфері земельних відносин,  що діяли на момент укладання договору оренди землі № 040926100470 від 03.03.2009, а відтак, відповідно до ч. 1. ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України створює  підстави для визнання такого правочину недійсним та застосування наслідків визнання правочину недійсним, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом свої порушених прав.
		Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
		Відповідно до ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. 
		Позивач з посилаючись на вимоги Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Статут Територіальної громади м. Запоріжжя зазначає про наявність у нього права представляти інтереси Територіальної громади міста Запоріжжя. 
		Суд не погоджується з такою позицією позивача виходячи з наступного. 
		Громадська організація «Національні дружини - Запоріжжя» була створена 12.10.2017 року та зареєстрована у встановленому Законом порядку.  Відповідно до статуту Громадської організації «Національні дружини-3апоріжжя», основною метою діяльності організації, є задоволення та захист громадянських, політичних, соціальних, економічних, творчих, національно-культурних інтересів та прав у всіх сферах українського суспільства. Збереження та відновлення природи, зелених насаджень, архітектурної спадщини, розвиток культури. принципів та практики соціальної рівноправності громадян. Ця діяльність ґрунтується на участі організації розпитку громадянського суспільства, в задоволенні га захисті законних прав, екологічних, соціальних, економічних, творчих, вікових, культурних, спортивних та інших спільних Інтересів членів організації га протидії незаконним посяганням на власність територіальних громад. Завданням організації є: представництво і захист законних інтересів членів організації у державних і громадських органах: участь у захисті громадян України, які погребують соціального захисту та допомоги: участь в практичній діяльності, спрямований на вирішення локальних проблем охорони навколишнього середовища, збереження архітектурної спадщини, підтримання екологічного балансу регіону, розвиток культури, впровадження пріоритету екологічної" безпеки, природного середовища; участь у вирішенні питань, пов`язаних з використанням в охороною природних ресурсів, та зокрема, у встановленому чинним законодавством порядку вимагати від фізичних і юридичних осіб додержання правил екологічної безпеки й у встановленому чинним законодавством порядку покладати заборону на діяльність осіб, що завдають шкоди навколишньому середовищу; здійснення громадського контролю за забезпеченням державою, суб`єктами господарювання і громадянами охорони навколишнього природного середовища як важливої передумови життя і здоров`я людини шляхом охорони живої і неживої природи, захисту людей від негативного екологічного впливу, шляхом досягнення гармонійної взаємодії особи, суспільства та природи, раціонального використання і відтворення природних ресурсів.
		Статутом Територіальної громади м. Запоріжжя, затвердженого Рішенням міської ради № 4 від 15.02.2006 (надалі за текстом Статут) визначено, що Статут є основним нормативно правовим актом територіальної громади. Статут діє на території міста та має вищу юридичну силу стосовно інших актів органів і посадових осіб місцевої о самоврядування.
		Відповідно до ст. ст. 9, 16 Статуту місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою м. Запоріжжя в інтересах територіальної громади в межах прав, наданих їй Конституцією та законами України як безпосередньо, так і через міську раду та її виконавчі органи. Систему місцевого самоврядування м. Запоріжжя складають; територіальна громада міста, міська рада, міський голова, виконавчі органи міської ради,  органи самоорганізації населений. 
		Згідно з ч. 4 ст. 78 Статуту права місцевого самоврядування захищаються в судовому  порядку.  
		Відповідно до статей  3, 5, 6, 181, 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад. Система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради: старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл селищ, міст; органи самоорганізації населення.
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про органи самоорганізації населення» від 11.07.2001 № 2625-ІІІ, органи самоорганізації населення - представницькі органи, що створюються жителями, які на законних  підставах проживають на території села, селища, міста або їх частин, для вирішення завдань, передбачених цим Законом.
		Відповідно до ст. 3 Закону України «Про органи самоорганізації населення» від 11.07.2001 № 2625-ІІІ, орган самоорганізації населення є однією з форм участі членів територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах у вирішенні окремих питань місцевого значення.
		Органами самоорганізації населення є будинкові, вуличні, квартальні комітети,  комітети мікрорайонів, комітети районів у містах, сільські, селищні комітети.
		Основними завданнями органів самоорганізації населення є: 1) створення умов для участі жителів у вирішенні питань місцевого значення в межах Конституції і законів України; 2) задоволення соціальних, культурних, побутових та інших потреб жителів шляхом сприяння у наданні їм відповідних послуг; 3) участь у реалізації соціально-економічного, культурного розвитку відповідної території, інших місцевих програм.
		Відповідно до ч. 1-3 ст. 1 Закону України «Про громадські об`єднання», від 22.03.2012 № 4572-VI, громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.
		Громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка.
		Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.
		Враховуючи викладене, громадські організації та органи самоорганізації населення є різними організаціями як за складом, так і за метою своєї діяльності та функціонування, а відтак позивачем не доведено взаємозв`язок між порушенням права та інтересів Територіальної громади міста Запоріжжя та Громадської організації «Національні дружини - Запоріжжя». Відтак, позивач виступає як самостійна особа, яка вважає, що зміст спірного договору порушує законодавчі норми у сфері земельних відносин, що діяли на момент укладення спірного договору.     
		Разом з тим, відповідно ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду у встановленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. 
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконання правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.    
		Частиною першою, третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що  підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті  203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).   
		Відповідно до частини п`ятої статті 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.   
		Заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання договору недійсним, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, суперечливість змісту правочину Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.    
		Одна зі сторін договору або інша зацікавлена особа, яка заперечує дійсність договору або його окремі умови з підстав, установлених законом для визнання такого договору недійсним має право звернутися до суду.
		Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
		Якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статті 4 Господарського процесуального кодексу України. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.         
		Таким чином, звертаючись до господарського суду з позовом, в даному випадку позивачу необхідно довести, що зміст спірного правочину за наявності правових обмежень, спеціальних обтяжень, зазначених на кадастрову плані земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору прямо порушує норми у сфері земельних відносин, що діяли на момент укладення договору, а відтак наявні підстави для визнання такого правочину недійсним із застосуванням наслідків визнання правочину недійсним.    
		Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» (надалі - Закон) передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
		Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності (стаття 3 Закону України «Про оренду землі»).
		Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).
		Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Статтею 638 Цивільного кодексу України закріплено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними  для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. 
		Статтею 14 Закону України «Про оренду землі» (в редакції від 16.09.2008)  встановлено, що типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.
		Типовий договір оренди землі затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220.
		В статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		Договір оренди відповідає затвердженому постановою Кабінетів Міністрів Україні типовому договору оренди землі.
		Пунктом 25 договору оренди землі передбачено, що на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження), які визначені у складі проектної документації із землеустрою.
		Статтею 25 Закону України «Про землеустрій» (в редакції від 22.05.2003) передбачено, що документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.
		В статті 50 Закону України «Про землеустрій» (в редакції від 22.05.2003) встановлено, що порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 677 затверджено Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (далі - Порядок).
		Відповідно до пункту 8 Порядку вимоги до складу, змісту та оформлення проекту відведення земельної ділянки встановлюються нормативно-технічною документацією із землеустрою.
		Центром державного земельного кадастру на замовлення та за участю Державного комітету України по земельних ресурсах розроблено Еталон проекту відведення, який затверджено 18.06.1999.
		Еталон розроблений з метою створення уніфікованої базової форми проектної документації по формуванню об`єктів земельних відносин, застосування якого дасть можливість вдосконалити та стандартизувати процес відведення земельних ділянок та підготовки земельно-кадастрової документації.
		Еталон розроблений у відповідності з положеннями Земельного кодексу України та нормативними документами Державного комітету України по земельних ресурсах, якими регулюється вилучення і надання земельних ділянок.
		Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок розроблено та затверджено у відповідності до вимог земельного законодавства України.
		Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 № 1553 «Про затвердження Положення про Державний фонд документації із землеустрою» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок обліковуються та зберігаються у Державному фонді документації із землеустрою.
		Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок містить План обмежень та обтяжень прав користування земельними ділянками (сторінка 34, п/п № 18). Копія плану додається.
		Згідно з Планом обмежень та обтяжень земельних ділянок встановлено правове обмеження: заборону зміни цільового використання земельних ділянок.
		Цільове призначення земельних ділянок - землі житлової та громадської забудови.
		Відповідно до статті 38 Земельного кодексу України (в редакції від 28.12.2007) до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування. 
		Згідно з Планом обмежень та обтяжень земельних ділянок передбачено спеціальне  обмеження: електричні мережі, водогони, газопровід, лінії зв`язку, каналізація, теплофікація. Охоронні зони існуючих інженерних мереж вказані на плані обмежень та обтяжень даного  креслення.
		У охоронній зоні існуючих інженерних мереж заборонено: - будь-яке будівництво будинків і споруд; -          виконання земельних робіт на глибині 0,3 м та планування ґрунту, застосування ударних механізмів та скидання важких предметів вагою більше 6т., влаштування звалищ.
		Орендарем під час розробки проектної документації на будівництво та під час будівельних робіт мають бути враховані охоронні зони, визначені в плані та обмеження на них.
		Земельні ділянки обтяжені сервітутами: - проїзд чи прохід через земельні ділянки; - використання земельних ділянок для прокладання нових і ремонту існуючих лінійних інженерних мереж.
		Орендар має дотримуватися встановлених обтяжень земельних ділянок.
		З огляду на зазначене, саме проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначає всі встановленні обмеження та обтяження відносно земельної ділянки кадастровий номер 2310100000: 05:009:0327.
		Обмеження та обтяження, встановлені проектною документацією із землеустрою щодо відведення земельних ділянок, дотримуються орендарем. Доказів порушення не надано. 
		З огляду на викладене, припущення позивача, що правові обмеження, спеціальні обтяження щодо земельної ділянки, переданої у користування відповідачу 2 за спірним договором оренди землі, виключають можливість її передачі в оренду з метою розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу безпідставні та необґрунтовані.
		Отже, зміст договору оренди землі відповідає нормам законодавства України в повному обсязі, зокрема затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 типовій формі договору оренди землі.
		В частині 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що територіальним громадам міст, зокрема, належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
		Запорізька міська рада, як орган місцевого самоврядування та власник земельної ділянки, діє на підставі та відповідно до Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та інших нормативних актів України.
		В частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
		Приписами статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
		Таким чином, волевиявлення Запорізької міської ради як орендодавця земельної ділянки здійснюється у формі її рішень.
		Згідно з частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України (в редакції від 15.01.2009) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладення  договору оренди земельної ділянки. 
		Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції від 15.01.2009) громадяни та юридичні особи набувають права користування земельними  ділянками із земель комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
		В статті 16 Закону України «Про оренду землі» (в редакції від 16.09.2008) визначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
		Отже, рішення Запорізької міської ради про передачу в оренду земельної ділянки комунальної власності є виявленням волі органу місцевого самоврядування укласти відповідний договір оренди землі та передати земельну ділянку у платне строкове користування орендаря.
		Доказів скасування рішень на підставі яких було передано в оренду земельну ділянку та укладено спірний договір оренди не надано. 
		Спірний договір оренди землі, укладений між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ленд дівелопмент», вчинено у формі, встановленій законом та зареєстровано 17.04.2009 Запорізькою регіональною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах».
		Позивач посилається на те, що Територіальна громада м. Запоріжжя виявила акт протесту проти будівництва ТРЦ та знесла частину огорожі навколо парку імені В. Яланського. Доказів надання спірній земельній ділянці статусу скверу (парка) позивачем не надано.  
		За результатами встановлених обставин, досліджених наданих учасниками судового процесу доказів, вимог законодавства України, суд вважає заявлений позов необґрунтованим, не доведеним належними та допустимими засобами доказування, а відтак таким, що задоволенню не підлягає в повному обсязі.
		Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
		Керуючись ст. ст. 129, 202, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, - 
		 
		вирішив:
		У задоволенні позову Громадської організації «Національні дружини - Запоріжжя» (ГО «Національні дружини - Запоріжжя»), м. Запоріжжя до відповідачів Запорізької міської ради, м. Запоріжжя та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд Дівелопмент», м. Запоріжжя про визнання недійсним договору оренди землі № 04092600470 від 03.03.2009 та застосування наслідків визнання правочину недійсним відмовити у повному обсязі.
		Витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 17 травня 2019 року.
		 
		 
		Суддя                                                                      І. С. Горохов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...