Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1540/4474/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; правового статусу фізичної особи, у тому числі:.
Надіслано судом: 20.05.2019. Зареєстровано: 20.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.05.2019.
Дата набрання законної сили: 16.05.2019
Номер судового провадження: 854/2118/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		16 травня 2019 р.м. ОдесаСправа № 1540/4474/18
		Головуючий в І інстанції: Тарасишина О.М.
		Дата ухвалення рішення 04.02.2019 р.
		Місце ухвалення: м. Одеса
		 
		П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
		 
		судді  доповідача  Шеметенко Л.П.
		 судді  Стас Л.В.
		 судді  Турецької І.О.
		 
		 за участю: секретаря  Недашковської Я.О. 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Філії "Одеський Іподром" ДП "Конярство України", Державного підприємства "Конярство України" про зобов`язання провести реєстрацію за фактичним місцем проживання, -
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Філії "Одеський Іподром" ДП "Конярство України", ДП "Конярство України" про зобов`язання відповідача провести реєстрацію ОСОБА_1 за його фактичним місцем проживання за адресою:  АДРЕСА_1 . 
		В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради безпідставно відмовив йому у реєстрації за фактичним місцем проживання, посилаючись на ненадання позивачем документів, що підтверджують право на проживання у житлі та військового квитка. Позивач наполягає, що всі необхідні для проведення реєстраційних дій документи були ним подані відповідачу, а дійсною підставою для відмови у реєстрації став факт ненадання документів, підтверджуючих право власності на квартиру Філії "Одеський Іподром" ДП "Конярство України". Позивач вважає висновки відповідача щодо ненадання ним необхідних для реєстрації документів такими, що не відповідають дійсності, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року задоволено позов ОСОБА_1 . 
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт вказував на те, що згідно ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та п. 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 02.03.2016 року № 207 для реєстрації місця проживання особа або її представник повинен подати вичерпний перелік документів, який включає, зокрема, документи, що підтверджують право на проживання в житлі, а також військового квитка або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
		При цьому, відповідач зазначає, що договір найму є документом, що підтверджує право на проживання в житлі, якщо такий договір укладений в порядку, передбаченому чинним законодавством України з належними сторонами щодо відповідного житла. Однак, в даному випадку позивачем не було надано документів, що підтверджують право філії «Одеський іподром» ДП «Конярство України» розпоряджатися житлом за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.08.2018 року, єдиним об`єктом нерухомого майна за вказаною адресою є нежитлова будівля складу, що належить «Енергопостачальній компанії Одесаобленерго» (у формі відкритого акціонерного товариства) на праві приватної власності.
		До апеляційної скарги відповідачем було долучено листи Фонду державного майна України від 29.01.2019 року та Регіонального відділення Фонду державного майна від 26.02.2019 року, згідно яких за даними, що надані Міністерством аграрної політики та продовольства України, в Реєстрі обліковується державне майно, зокрема, частина житлового будинку за місцезнаходженням: АДРЕСА_2 , яке перебуває на балансі ДП «Конярство України». Таким чином, апелянт посилається на те, що ДП «Конярство України» є балансоутримувачем, а не власником майна, розташованого за вказаною вище адресою, а тому не має повноважень на розпорядження цим майном.
		Крім того, апелянт вказував на те, що позивач при зверненні до Департаменту надав довідку № 3 (замість військового квитка), що не передбачена чинним законодавством України для подачі органу реєстрації місця проживання фізичних осіб замість військового квитка або посвідчення про приписку, як того вимагає ч. 5 п. 18 Правил. 
		З огляду на зазначене апелянт вважає, що адміністратор Департаменту, відмовляючи позивачу у наданні адміністративної послуги з реєстрації місця проживання за вказаною адресою, діяв правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.
		Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
		Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 28.08.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . До заяви позивач додав, зокрема, такі документи: 1. Паспорт громадянина України, ордер на жилу площу від 13.08.2018 року, виданий філією «Одеський іподром» ДП «Конярство України та договір найму житлового приміщення № 05/08-18 від 13.08.2018 року, довідку № 3 замість військового квитка (а.с. 60).
		Однак, у той же день, адміністратором Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради було відмовлено ОСОБА_1 у реєстрації місця проживання з підстав ненадання необхідних документів або інформації, а саме, зазначено про відсутність документів, що підтверджують право на проживання у житлі, відсутній військовий квиток) (а.с. 60 зворот).
		Не погоджуючись з відмовою відповідача у проведенні реєстрації місця проживання, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , з огляду на наступне.
		Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі  Закон № 1382-IV) громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
		Згідно визначень, наведених у ст. 3 зазначеного Закону, реєстрація  це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
		Статтею 6 Закону № 1382-IV визначено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. 
		Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
		Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
		Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів.
		Механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також форми необхідних для цього документів встановлено Правилами реєстрації місця проживання та Порядком передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 (далі - Правила).
		Згідно з пунктом 18 Правил для реєстрації місця проживання особа або її представник подає:
		1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8;
		2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;
		3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу);
		4) документи, що підтверджують:
		право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників);
		право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи за формою згідно з додатком 9, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у цих установах або закладах);
		проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини за формою згідно з додатком 10 (для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби);
		5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);
		6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).
		Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання особи інші документи.
		Згідно статті 91 Закону № 1382-IV передбачено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку.
		Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.
		Судом першої інстанції вірно встановлено, що підставою для відмови позивачу у проведенні реєстрації місця проживання стало ненадання ним при зверненні до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради необхідних документів, які б підтверджували проживання у житлі та військового квитка.
		В свою чергу, з досліджених матеріалів справи, а також пояснень відповідача, встановлено, що при зверненні позивача до Департаменту ним було надано, зокрема, договір найму житлового приміщення та ордер на жилу площу, тобто надано документи, які підтверджують його право на проживання у квартирі АДРЕСА_3 .
		Таким чином, посилання відповідача на ненадання позивачем при зверненні із заявою про реєстрацію місця проживання документів, які б підтверджували його право на проживання у житлі є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
		Згідно п. 19 Правил працівник органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг перевіряє належність документа, до якого вносяться відомості про місце проживання (або документа, до якого вносяться відомості про місце перебування, - у разі реєстрації місця перебування), особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про реєстрацію місця проживання/перебування (у разі потреби надає допомогу особі в заповненні бланка заяви) та наявність документів, необхідних для реєстрації місця проживання/перебування, про що ним вчиняється відповідний запис у цій заяві.
		Таким чином, з положень Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Правил реєстрації місця проживання слідує, що до повноважень працівника органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг не належить перевірка правомірності укладення правочинів сторонами. Колегія суддів звертає увагу на те, що правочин може бути визнаний недійсним, в тому числі і з підстав укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти, лише в судовому порядку.
		Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що відмова відповідача у проведенні реєстрації місця проживання не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
		Стосовно надання позивачем під час реєстрації довідки № 3 замість військового квитка, колегія суддів зазначає наступне. 
		Згідно Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2016 року № 921, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій щодо фіксації, накопичення та аналізу військово-облікових даних призовників і військовозобов`язаних із відображенням їх у військово-облікових документах, а також здійснення контролю за дотриманням призовниками і військовозобов`язаними, посадовими особами державних органів, підприємств, установ та організацій встановлених правил військового обліку.
		П. 15 Порядку передбачено, що військовий облік здійснюється з урахуванням встановлених в Україні правил реєстрації місця проживання фізичних осіб, організовується і безпосередньо ведеться державними органами, а також підприємствами, установами та організаціями, в яких призовники і військовозобов`язані працюють (навчаються).
		Згідно п. 16 військовий облік ведеться на підставі паспорта громадянина України та таких військово-облікових документів для військовозобов`язаних - військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов`язаного.
		Таким чином, чинним законодавством передбачено ведення військового обліку на підставі не лише військового квитка.
		При зверненні позивача до Департаменту ним було пред`явлено довідку, видану Фрунзенським РВК м. Харкова, згідно якої позивач взятий на облік 28.12.2000 року.
		Крім того, третьою особою  Філією «Одеський іподром» ДП «Конярство України» додатково було надано лист Немишлянського районного військового комісаріату від 26.03.2019 року, згідно якого ОСОБА_1 є офіцером запасу і перебуває на військовому обліку в Немишлянському районному військовому комісаріаті міста Харкова.
		З огляду на зазначене, ненадання позивачем при зверненні до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради військового квитка, при наданні інших документів, виданих уповноваженими органами, які підтверджують перебування його на військовому обліку, не може бути підставою для відмови позивачу у реєстрації місця проживання.
		Враховуючи все вищезазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що невиконання відповідачем покладених на нього Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" обов`язків та неправомірна відмова у реєстрації місця проживання призводить до порушення прав позивача. 
		З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
		За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
		Керуючись ст.ст. 139, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради - залишити без задоволення.
		Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року - залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
		 
		 
		Судове рішення складено у повному обсязі 20.05.2019 р. 
		 
		 
		 
		Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко 
		 
		 
		Суддя: Л.В. Стас
		 
		 
		Суддя: І.О. Турецька

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...