Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 487/3974/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Катування.
Надіслано для оприлюднення: 20.05.2019. Зареєстровано: 21.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.05.2019.
Дата набрання законної сили: 20.06.2019
Номер судового провадження: 1-кп/487/107/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42013160010000046

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 487/3974/17 
		Провадження № 1-кп/487/107/19 
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20.05.2019 року м. Миколаїв
		Заводський районний суд м. Миколаєва, у складі:
		головуючого судді  ОСОБА_1 , 
		за участю секретаря судового засідання  ОСОБА_2 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва кримінальне провадження №42013160010000046, відносно
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Петрово-Солониха Миколаївського району Миколаївської області, громадянина України, має вищу освіту, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		 
		обвинуваченого у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст.127, ч.2 ст.365, ч.2 ст.307, ч.3 ст.371 КК України
		 
		сторони кримінального провадження
		прокурор відділу прокуратури області ОСОБА_4 
		обвинувачений ОСОБА_3 
		захисник ОСОБА_5 
		 
		                    В С Т А Н О В И В: 
		 
		    Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним:
		   
		ОСОБА_3 відповідно до наказу №28 від 30.07.2007 року був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ та призначений на посаду оперуповноваженого карного розшуку Заводського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області з присвоєнням спеціального звання  лейтенант міліції. Крім того, з 30.10.2007 року відповідно до наказу №142 ОСОБА_3 займав посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Заводського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області. Отже, останній, виконував функції представника влади в органах внутрішніх справ та являвся посадовою особою, наділеною відповідними правами, визначеними ЗУ «Про міліцію».
		16.06.2008 року близько 01:35 год. співробітниками патрульно-постової служби Миколаївського міського управління УМВС України в Миколаївській області, для з`ясування обставин бійки і встановлення осіб, було доставлено ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до чергової частини Заводського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, за адресою: м. Миколаїв, вул. Біла,44. Приблизно о 09:30 год., після з`ясування обставин бійки, зазначених осіб з приміщення кімнати для прийому громадян чергової частини Заводського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області перевели у службові кабінети сектору карного розшуку для співбесіди. При цьому ОСОБА_6 завели у кабінет №20, де перебували ОСОБА_3 та інший оперуповноважений ОСОБА_10 .. В цей час у ОСОБА_3 та ОСОБА_10 (засудженого вироком Заводського районного суду міста Миколаєва від 19.10.2010 року), виник спільний умисел на вчинення злочинних дій з метою підвищення рівня розкриття ними злочинів, шляхом примушування ОСОБА_6 , внаслідок застосуванням насильства і катування, оговорити себе у вчиненні злочину та погодитись на притягнення до кримінальної відповідальності.
		При цьому, ОСОБА_3 , перевищуючи свої службові повноваження, діючи умисно з метою досягнення спільної з ОСОБА_10 мети, усвідомлюючи суспільну небезпечність та протиправність своїх дій, незаконно затримав ОСОБА_6 та утримував його у службовому кабінеті майже 12 годин до 21:00 год. 16.06.2008 року. 
		Крім того, під час перебування ОСОБА_6 у службовому кабінеті №20 Заводського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, ОСОБА_3 , діючи умисно за попередньою змовою з ОСОБА_10 , явно виходячи за межі наданих йому законом прав та повноважень, застосував до ОСОБА_6 фізичне насильство у вигляді завдання йому чисельних ударів кистями рук та книжкою в область голови, тулубу і кінцівок, а також психічне насильство у вигляді висловлювання погроз, що принижують особисту гідність останнього, за яких ОСОБА_3 та ОСОБА_10 одягали на службовий спеціальний засіб ПР-73 презерватив та, примушуючи ОСОБА_6 зняти штани, білизну і пригнутися, погрожували останньому вчинити з ним імітацію статевого акту в анальний отвір, заподіявши йому тим самим сильний фізичний біль, фізичне та моральне страждання, шляхом нанесення побоїв, мучення та інших насильницьких дій.
		Не витримавши насильницьких дій з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_10 , ОСОБА_6 погодився на притягнення себе до кримінальної відповідальності за злочин, який фактично не вчиняв, а саме за зберігання наркотичних засобів. Після чого ОСОБА_3 діючи умисно за попередньою змовою з ОСОБА_10 , передав йому газетний згорток з наркотичним засобом  канабісом, який він та ОСОБА_10 незаконно зберігали з метою збуту. Після чого, ОСОБА_3 та ОСОБА_10 з метою створення видимості законності своїх дій по виявленню і вилученню у ОСОБА_6 , переданого йому наркотичного засобу, змусили останнього вжити, надану ними, горілку, а потім ОСОБА_10 склав стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення за ст.178 КУпАП та протокол про адміністративне затримання в порядку ст..261 КУпАП.
		    Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.3 ст.371 КК України, ч.2 ст. 365 КК України, ч.2 ст.127 КК України, ч.2 ст.307 КК України та визнає його винуватим у завідомо незаконному затриманні, вчиненому в інших особистих інтересах; у перевищенні влади та службових повноважень, що супроводжувалось насильством, погрозою застосування насильства, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями; у катуванні, тобто умисному заподіянні фізичного та морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення та інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чинити дії, що суперечать їх волі, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, а також у незаконному зберіганні з метою збуту та незаконному збуті за попередньою змовою групою осіб особливо небезпечного наркотичного засобу. 
		 
		Докази на підтвердження встановлених судом обставин:
		 
		Показання потерпілого ОСОБА_6 , який безпосередньо при допиті під час судового розгляду, пояснив, що ввечері 15.06.2008 року він разом зі своїми друзями: Шияновим, Макаровим та Дьоміним гуляли по вулиці Радянській у місті Миколаєві, а потім пішли вздовж проспекту Леніна. На вулиці 8 Березня в них сталося непорозуміння з перехожим та почалася бійка, внаслідок чого їх усіх було затримано працівниками патрульно-постової служби правоохоронних органів, оглянуто, вилучено мобільні телефони та приблизно о 21:00 год. доставлено до Заводського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області для з`ясування обставин. В черговій частині вони перебували приблизно до 09:00 год., поки не прийшли працівники РВ. Опору вони при цьому не чинили. Близько 24:00 год. їх усіх разом возили в лікарню на вул. Володарського для встановлення стану сп`яніння, оскільки вони були напідпитку. Після 09:00 год. 16.06.2008 року їх розвели по окремих кабінетах. В кабінеті, в який завели його, знаходився ОСОБА_3 та ОСОБА_10 , які спочатку стали пропонувати йому взяти на себе вину у вчиненні різних злочинів, починаючи з грабежу і закінчуючи зберіганням наркотичних засобів. Коли він відмовився, вони його почали бити. В основному бив ОСОБА_3 руками через книжку та книжкою по голові та всьому тілу. Конкретно ОСОБА_3 наніс йому не менше 21 удару. Крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_10 одягли на службовий спеціальний засіб ПР презерватив та почали погрожувати, що у разі відмови взяти на себе вину за зберігання наркотичних засобів, вчинять з ним імітацію статевого акту в анальний отвір, при цьому примушуючи знімати штани, білизну та нагибатися. Всі погрози він сприймав як реальні. Загалом таке знущання тривало декілька годин з перервою, тому він не витримав і погодився. Потім його змусили вжити горілку, та ОСОБА_10 повіз на експертизу, щоб зафіксувати у нього стан алкогольного сп`яніння. Коли повернулися до кабінету, йому передали газетний згорток з наркотичним засобом, який витягли з тумбочки що знаходилася в цьому ж кабінеті. Після чого дуже швидко з`явилися поняті, при яких у нього і був вилучений зазначений згорток. Хто саме приніс горілку та передав йому згорток з наркотичним засобом не пам`ятає, але наголошує що ОСОБА_3 та ОСОБА_10 діяли разом, хоча в нього склалося враження що головну роль відігравав ОСОБА_3 , який казав що і як робити. В райвідділі він знаходився майже до 21:00 год. 16.06.2008 року, поки його не забрала звідти мати. Увесь зазначений час самостійно залишити приміщення кабінету та взагалі РВ він не мав змоги. З приводу отриманих тілесних ушкоджень до лікарні не звертався, оскільки били так, щоб синців не залишалося. На момент зазначених подій знав, що ОСОБА_3 звати Слава, прізвище дізнався лише під час досудового розслідування. Наступного дня 17.06.2008 року він пішов на роботу та у свого начальника просив позичити гроші, які в нього вимагали ОСОБА_3 та ОСОБА_10 за закриття кримінальної справи, порушеної проти нього за фактом зберігання наркотичних засобів, але потім вирішив звернутися до правоохоронних органів.
		 
		Показання свідка ОСОБА_10 , який безпосередньо при допиті під час судового розгляду, пояснив, що раніше з 2005 року він працював уповноваженим карного розшуку у Заводському РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області. 16.06.08 року він, на прохання ОСОБА_3 , підписував рапорт про затримання ОСОБА_6 , який склав сам ОСОБА_3 , хоча фактично його не затримував, та не знає хто це робив. Крім того ним було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.178 КУпАП та протокол про адміністративне затримання в порядку ст..261 КУпАП стосовно ОСОБА_6 .. Залога самостійно відбирав пояснення від понятих, при яких проводилося вилучення у ОСОБА_6 згортку з наркотичним засобом. В кабінеті райвідділу ОСОБА_6 знаходився до вечора, при цьому самостійно залишити приміщення він не міг. Опір не чинив.    
		 
		Показання свідка ОСОБА_11 , який безпосередньо при допиті під час судового розгляду, пояснив, що у 2008 році працював інспектором патрульної служби батальйону патрульної служби. Увечері 15.06.2008 року він разом з іншими патрульними перебував на маршруті, патрулював Заводський район міста Миколаєва. На перехресті вул. 8 Березня та проспекту Леніна була бійка. Один з хлопців вказував на себе, як на потерпілого, що він йшов на нього напали та намагалися пограбувати. Почали затримувати учасників бійки. Серед інших затримали і ОСОБА_6 , провели огляд затриманих на наявність заборонених предметів, нічого не знайшли. Зазвичай черговий райвідділу, приймаючи затриманих, ще раз їх оглядає. Тілесних ушкоджень на них теж не було, якщо б були виявлені тілесні ушкодження, це обов`язково відображалося б у рапорті. Затриманих привезли до Заводського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, кому їх передали і скільки було часу не пам`ятає. Зранку здав зміну і повернувся у свій підрозділ.
		 
		Показання свідка ОСОБА_12 , яка безпосередньо при допиті під час судового розгляду, пояснила, що в червні 2008 року ОСОБА_6 , який доводиться їй сином, проживав разом з нею. Зазвичай в 6-7 годин ранку він уходив на роботу та повертався о 17-19:00 год. В червні 2008 року, точної дати не пам`ятає, але не виключає, що це могло бути 15 числа, син пішов на роботу і не повернувся, його телефон був вимкнений. Наступного дня до неї приїхала мати ОСОБА_13 і сказала що їх діти у Заводському РВ та потрібні гроші щоб їх звідти забрати. Про те що син затриманий її не повідомляли. Вона поїхала до Заводського РВ, де чекала до вечора. Потім її завели до кабінету і сказали, що у ОСОБА_6 знайшли наркотики. Коли вона забрала сина додому, в нього на нозі були садна, звідки вони вона не питала. Син казав, що наркотики йому підкинули, і щоб його не засудили за їх зберігання працівникам міліції потрібно передати гроші.
		 
		Дані показання потерпілого та свідків повністю узгоджуються з письмовими доказами по справі, дослідженими у судовому засіданні:
		 
		Згідно наказу №88 о/с від 30.07.2007 року УМВС України в Миколаївській області лейтенанта міліції ОСОБА_3 було призначено оперуповноваженим ВКР Заводського РВ ММУ з 24.07.2007 року.
		 
		Постановою про порушення кримінальної справи та прийняття до свого провадження старшого слідчого прокуратури Заводського району м.Миколаєва ОСОБА_14 від 25.07.2008 року, який розглянувши матеріали перевірки за заявою ОСОБА_6 , зареєстрованої в ЖРЗСП ОВБ в Миколаївській області УБОЗ УМВС України під №7 від 01.07.2008 року, постановив порушити кримінальну справу відносно співробітників Заводського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 за ознаками злочинів передбачених ч.3 ст.365, ч.2 ст.366, ч.3 ст.371, ч.4 ст.27 ч.2 ст.372 КК України.
		   
		   Рапортом інспектора 3 роти БПС МДУ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_11 , з якого вбачається, що саме ним у складі групи 16.06.2008 року було затримано осіб, що вчинили напад на ОСОБА_17 , серед яких і ОСОБА_6 , та о 01:35 год. доставлено останніх до Заводського РВ ММУ для подальшого з`ясування обставин. При цьому у рапорті зазначено про відсутність у затриманих видимих тілесних ушкоджень, та наявність у них лише мобільних телефонів. 
		 
		   Заявою ОСОБА_6 на ім`я начальника УСБУ в Миколаївській області, зареєстрованою 25.06.2008 року №КР-54, в якій він повідомляє що 16.06.2008 року його було затримано за скоєння дрібного хуліганства та доставлено до Заводського РВ, де зранку працівники райвідділу підкинули йому наркотичні засоби та під погрозою фізичного насилля змусили визнати себе винним у незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів, а також вимагали грошові кошти за обрання запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд замість арешту.
		 
		   Рапортом на ім`я начальника Заводського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області оперуповноваженого СКР Заводського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_10 від 16.06.2008 року, зареєстрованим в той же день в ЖРЗСП за №7214, згідно якого останній разом з оперуповноваженим СКР Заводського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_3 16.06.2008 року близько 14:20 год. біля будинку 46 по вулиці Громадянській затримали ОСОБА_6 , який знаходився у нетверезому стані, в зв`язку з чим був доставлений до Заводського РВ, де під час особистого огляду у нього був виявлений паперовий згорток з речовиною темно-зеленого кольору рослинного походження.
		   
		Протоколом медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння від 16.06.2008 року, яким зафіксовано виявлення у ОСОБА_6 при огляді в 15:00 год. 16.06.2008 року гострої інтоксикації внаслідок вживання алкоголю.
		 
		Протоколом про адміністративне затримання МИ №027550 від 16.06.2008 року, складеним ОСОБА_10 , з якого вбачається, що ОСОБА_6 було затримано 16.06.2008 року о 16:10 год. у зв`язку із вчиненням правопорушення, передбаченого ст..178 КУпАП для складання адміністративного протоколу.
		 
		Протоколом про адміністративне правопорушення МИ №027478 від 16.06.2008 року, складеним ОСОБА_10 відносно ОСОБА_18 за ст..178 КУпАП, в якому зазначено про виявлення у останнього паперового згортку з речовиною темно-зеленого кольору рослинного походження під час особистого огляду, а також відповідною постановою за справою про адміністративне правопорушення.
		 
		Висновком спеціаліста №1929 від 18.06.2008 року, який при дослідженні речовини рослинного походження, вилученої у ОСОБА_6 , встановив що вона має ботанічні ознаки рослини роду коноплі, містить тетрагідроканнабінол і відноситься до особливо небезпечного наркотичного засобу  канабісу, вагою 6.8 грами. 
		 
		Показаннями свідка ОСОБА_19 , наданими ним під час допиту старшим слідчим Заводського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_20 20.06.2008 року, які підтверджують факт виявлення у ОСОБА_6 під час особистого огляду, який проводився у службовому кабінеті Заводського РВ, паперового згортку з речовиною темно-зеленого кольору рослинного походження, який останній зберігав при собі для власного вживання, без мети збуту, що відображено у протоколі допиту свідка.
		 
		Постановою про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 20.06.2008 року, згідно тексту якої старшим слідчим Заводського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_20 було розглянуто матеріали ЖРЗСП за №7214 від 16.06.2008 року та постановлено про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України.
		 
		Протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_6 від 20.06.2008 року та протоколом допиту обвинуваченого ОСОБА_6 від 20.06.2008 року, який старшому слідчому Заводського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_20 дав показання про події 16.06.2008 року та обставини придбання ним та зберігання для особистого вживання без мети збуту наркотичного засобу  канабісу.
		 
		Постановою про притягнення ОСОБА_6 у якості обвинуваченого та пред`явлення йому обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України від 20.06.2008 року.
		 
		Постановою про закриття кримінальної справи старшого слідчого прокуратури Заводського району м.Миколаєва ОСОБА_14 від 05.08.2008 року №08030411, порушеної відносно ОСОБА_6 за фактом зберігання наркотичних засобів без мети збуту за відсутністю події злочину.
		 
		Заявою ОСОБА_21 на ім`я ВВБ в Миколаївській області СВБ ГУБОЗ МВС України ОСОБА_22 від 01.07.2008 року, зареєстрованою в ЖРЗП за №7, в якій він просив прийняти міри до співробітників Заводського РВ, ім`я одного з яких « ОСОБА_23 », який незаконно утримував його з 01:30 год. до 22:00 год. 16.06.2008 року у приміщенні Заводського РВ, застосовували до нього заходи фізичного та психологічного насилля, примушуючи тим самим визнати себе винним у зберіганні наркотичних засобів.
		 
		Висновком службової перевірки, затвердженим 11.07.2008 року начальником ВВБ в Миколаївській області СВБ ГУБОЗ МВС України ОСОБА_22 , яким встановлено, що факти, викладені в заяві ОСОБА_6 щодо незаконного утримування його в приміщенні Заводського РВ ММУ, застосування заходів фізичного впливу, примушування визнати себе винним в незаконному зберіганні наркотичних засобів працівником Заводського РВ ММУ на ім`я ОСОБА_23 вважати такими, що підтвердилися.
		 
		   Протоколом відтворення обстановки та обставин подій від 05.08.2008 року, проведеного старшим слідчим прокуратури Заводського району м.Миколаєва ОСОБА_14 для перевірки показів потерпілого ОСОБА_6 щодо подій 16.06.2008 року, яким зафіксовані показання останнього, аналогічні тим, що він дав під час судового розгляду. 
		 
		Отже, встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, з точки зору їх належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінуємих йому злочинах. При цьому судом враховано висновки Європейського суду з прав людини, висловлені у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбеера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року, в яких зазначено, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
		 
		При цьому суд критично відноситься до показів ОСОБА_3 наданих ним у судовому засіданні. Так обвинувачений, вину в інкримінованих йому злочинах не визнав, пояснив, що у 2007 році він був призначений на посаду оперуповноваженого карного розшук в Заводському РВ, отже на момент подій, які йому інкримінують, був молодим спеціалістом, виконував лише технічну роботу за дорученням, за час роботи взагалі нікого не затримував та не допитував. Його прямим наставником був ОСОБА_24 . Чи був в райвідділі план щодо показників на місяць ніколи не чув, з нього ніхто такого не вимагав. З ОСОБА_6 знайомий не був. В червні 2018 році хтось з райвідділу, точно не пам`ятає, попросив забрати у ОСОБА_6 якісь документи, він погодився, зустрівся з останнім, але той запхав йому за пазуху гроші. В той же час він побачив що до нього наближається машина тому злякався і втік. Особи, які були на машині  працівники СБУ, намагалися його наздогнати, стукали у вхідні двері, коли він встиг забігти до свого помешкання. Вночі через балкон йому вдалося втекти. Зранку він прийшов на роботу, де дізнався що звільнений заднім числом. Заперечував вчинення ним дій, щодо затримання ОСОБА_6 та застосування до останнього будь-яких заходів фізичного та психологічного впливу. Зауважував, що ним не складалося жодного документу щодо затримання потерпілого, або притягнення його до адміністративної відповідальності. Підписи в протоколах допиту понятих виконані не ним. Не знає хто передавав ОСОБА_6 згорток з наркотичним засобом та горілку, припускає, що його помилково прийняли за когось з інших працівників райвідділу, оскільки був ще такий оперуповноважений ОСОБА_25 на ім`я « ОСОБА_26 ». На досудовому розслідуванні його для впізнання потерпілому не пред`являли, а тому можливо ОСОБА_6 помиляється. Такі покази суд сприймає, як обраний обвинуваченим спосіб захисту, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчиненні ним злочини, оскільки такі покази не узгоджуються з письмовими доказами та показаннями потерпілого та свідків, допитаними під час судового розгляду.
		Крім того є неспроможними посилання обвинуваченого та його захисника на помилковість пред`явлення обвинувачення саме ОСОБА_3 , оскільки на досудовому розслідуванні не проводилося впізнання його потерпілим, оскільки у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 чітко вказував на ОСОБА_3 , як на оперуповноваженого Заводського РВ, який 16.06.2008 року незаконно утримував його разом з ОСОБА_10 у райвідділі, били, вчиняли дії психологічного впливу та змушували визнати себе винуватим у зберіганні наркотичних засобів.
		Показання свідка ОСОБА_10 , надані ним безпосередньо при допиті під час судового розгляду, в частині того, що: ні ним, ані при ньому іншою особою до ОСОБА_6 , під час його перебування у Заводському РВ, жодного фізичного та психологічного насильства не застосовувалось; ОСОБА_6 добровільно видав згорток з наркотичним засобом та дав пояснення щодо його походження, які саме не пам`ятає; протокол про адміністративне правопорушення за ст.178 КУпАП та протокол про адміністративне затримання в порядку ст.261 КУпАП стосовно ОСОБА_6 він складав виключно з власної ініціативи на законних підставах, суд вважає безпідставними, такими що суперечать обставинам вчинення ОСОБА_10 злочинів, передбачених ст.ст. 127 ч.2, ст.365 ч.2, ст.366 ч.2, ст. 371 ч.3, ст.307 ч.2 КК України, встановленим вироком Заводського районного суду міста Миколаєва від 19.10.2010 року, що набрав законної сили, а також обставинам встановленим під час даного судового розгляду, та розцінює їх, як надані свідком з метою сприяння ОСОБА_3 уникнути відповідальності. 
		Так згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v Ukraine no 48553/99, § 77, від 25 липня 2002 року; Ukraine-Tyumen v Ukraine 22603/02, §§ 42 та 60, від 22 листопада 2007 року).
		Посилання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 на недопустимість доказів, зібраних по даному кримінальному провадженню, у зв`язку із порушенням строків досудового розслідування, суд вважає необґрунтованим, оскільки всі докази були зібрані ще у 2008 році в межах строку досудового слідства встановлених КПК України 1960 року та відповідно до п.8 розділу ХІ КПК України «Перехідні положення» оцінка їх допустимості визначається у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
		   Зауваження захисника адвоката ОСОБА_5 з приводу розбіжностей показань потерпілого ОСОБА_6 , наданого ним у судовому засіданні та під час ВООП від 05.08.2008 року з приводу місця, звідки ОСОБА_3 дістав газетний згорток з наркотичним засобом з метою передачі потерпілому, не містить під собою обставин які б впливали на кваліфікацію дій ОСОБА_3 та спростовували спільний умисел останнього та ОСОБА_10 за для досягнення якого ОСОБА_6 передавалися наркотичні засоби, а тому сприймаються судом критично. 
		   Крім того ст. 85 КПК України передбачено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		   Прокурором в підтвердження винуватості ОСОБА_3 , суду було надано, крім інших письмових доказів, направлення ОСОБА_6 в ОНД для визначення стану алкогольного сп`яніння від 16.06.2008 року, на якому міститься підпис «о/у ОУР Заводского РО НГУ л-т милиции В.М. Залога» та підпис, а також пояснення ОСОБА_27 , ОСОБА_19 від 16.06.2008 року, з зазначенням про їх відібрання «о/у ОУР Заводского РО НГУ л-т милиции В.М. Залога, підпис».
		   При цьому обвинуваченим у судовому засіданні заперечувався факт написання зазначеного направлення та складання відповідних пояснень.
		   Як з`ясувалося під час судового розгляду, усунути сумніви з приводу складання зазначеного направлення та пояснень ОСОБА_3 або іншою особою за допомогою проведення почеркознавчої експертизи не має можливості у зв`язку з відсутністю відповідних оригіналів, на що вказував у судовому засіданні прокурор та про що свідчить відповідь заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_28 від 12.11.2018 року №(15-31)14968вих-18.
		   Отже, враховуючи вище зазначене, а також положення ч.3 ст. 62 Конституції України,за якимиобвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви 
		щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд вважає за необхідне визнати неналежними доказами у даному кримінальному провадженні: направлення ОСОБА_6 в ОНД для визначення стану алкогольного сп`яніння від 16.06.2008 року, на якому міститься підпис «о/у ОУР Заводского РО НГУ л-т милиции В.М. Залога» та підпис, а також пояснення ОСОБА_27 , ОСОБА_19 від 16.06.2008 року, з зазначенням про їх відібрання «о/у ОУР Заводского РО НГУ л-т милиции В.М. Залога, підпис». 
		 
		За положеннями ст..9 Конституції України, ч.2 ст.8 КПК України, ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди при розгляді справ зобов`язанні застосовувати положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику ЄСПЛ, як джерела права.
		Відповідно до положень ст..6 Конвенції кожному гарантовано право на справедливий суд.
		   Вирішуючи питання, щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд виходить з загальних засад призначення покарання, з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, особи обвинуваченого та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		   При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, викладену у справі «Еззе і Коннорс проти Сполученого Королівства» від 09.10.2003 року, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету  покарання і стримування від вчинення нових злочинів. 
		   Так ОСОБА_3 з урахуванням приписів ст.12 КК України, вчинено тяжкі злочини.
		 
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до положень ст.67 КК України - судом не встановлено.
		   
		Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до положень ст.66 КК України  судом не встановлено.
		 
		Обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем роботи характеризується посередньо, за місцем реєстрації позитивно, на обліку в Миколаївській обласній психіатричній лікарні, та в Миколаївському обласному наркологічному диспансері не перебуває, має на утриманні малолітню дитину.
		 
		   Відповідно до положень ст..65 КК України, виходячи з принципів законності, справедливості та вимог, щодо індивідуалізації та достатності покарання для виправлення засудженого та запобігання скоєнню ним нових злочинів, з врахуванням вищезазначених обставин, суд при обрані виду та міри покарання, вважає за необхідне та достатнє призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкцій ч.2 ст.127, ч.2 ст.365, ч.2 ст.307, ч.3 ст.371 КК України.
		 
		   При цьому, статтею 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минули певні строки давності, і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого.
		 
		Згідно з ч. 2 ст. 49 КК перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання.
		 
		Отже, КК України пов`язує зупинення строків давності не з постановами про зупинення слідства, а лише з умисними діями особи, спрямованими на ухилення від слідства.
		 
		Крім того під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК України слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо).
		 
		Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. Давність персоніфікована, у зв`язку з чим про ухилення особи від слідства можна говорити лише тоді, коли слідство проводиться щодо конкретної особи. Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство. Із законодавчого положення про відновлення перебігу строку давності з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання випливає, що особу винного встановлено і здійснюються заходи, спрямовані на встановлення її місцезнаходження. 
		 
		Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 19 березня 2015 року справа №5-1кс15.
		 
		Отже при з`ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально-процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку.
		 
		На зазначених твердженнях наголошував і Верховний Суд (постанова від 19.06.2018 у справі№ 659/234/16-к).
		 
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження 02.02.2009 року старшим слідчим прокуратури Заводського району міста Миколаєва ОСОБА_14 було прийнято постанову про притягнення ОСОБА_3 в якості обвинуваченого по кримінальній справі за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.127, ч.3 ст.365, ч.2 ст.366, ч.3 ст.371, ч.4 ст.27 ч.2 ст.372,. ч.2 ст.307 КК України, яка ОСОБА_3 вручена не була.
		 
		Тобто стверджувати про обізнаність ОСОБА_3 про свій процесуальний статус не можливо.
		 
		Крім того матеріали кримінального провадження не містять даних на підтвердження факту умисного вчинення ОСОБА_3 будь-яких дій, спрямованих на ухилення від слідства, відсутні дані, чи викликався він до слідчого і яким чином було встановлено, що він відсутній за місцем проживання.
		 
		На підставі викладено, суд вважає за необхідне застосувати ст.49 КК України, ч.5 ст.74 КК України та звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
		 
		   Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
		   
		   На підставі викладеного, керуючись ст..ст.2,7,368,369,373,374 КПК України, суд,-
		 
		                      УХВАЛИВ:
		ОСОБА_3 визнати винуватим у скоєнні злочинів передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.365, ч.2 ст.307, ч.3 ст.371 КК України.
		Призначити ОСОБА_3 покарання:
		за ч.2 ст.127 КК України  п`ять років шість місяців позбавлення волі.
		за ч.2 ст.365 КК України  чотири роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Національної поліції України, судових та правоохоронних органах строком на три роки.
		за ч.3 ст.307 КК України  п`ять років позбавлення волі з конфіскацією майна, що належить йому на праві особистої приватної власності.
		за ч.3 ст.371 КК України  п`ять років позбавленням волі з позбавленням права обіймати посади в органах Національної поліції України, судових та правоохоронних органах строком на три роки.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді п`яти років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, що належить йому на праві особистої приватної власності, та з позбавленням права обіймати посади в органах Національної поліції України, судових та правоохоронних органах строком на три роки. 
		 На підставіст..49КК,ч.5ст.74КК Українизвільнити ОСОБА_3  від відбування призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
		 
		Захід забезпечення кримінального провадження щодо ОСОБА_3 не обирався.
		Процесуальні витрати відсутні.
		 
		На вирок може бути подана апеляція до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. 
		   
		Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому.
		   Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		 
		Суддя                              ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...