Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 128/3751/14-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки).
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 21.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.05.2019.
Дата набрання законної сили: 24.04.2019
Номер судового провадження: 11-1454апп18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 квітня 2019 року
		м. Київ
		 
		Справа № 128/3751/14-а
		Провадження № 11-1454апп18
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Саприкіної І. В.,
		суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М ., Лященко Н.  П., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу державного підприємства «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (далі - ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою») на постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 24 червня 2015 року (суддя Карпінська Ю. В.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року (у складі колегії суддів Сапальової Т. В., Боровицького О. А., Граб Л. С.) у справі за позовом ОСОБА_3 до державного кадастрового реєстратора Управління Держземагентства у Вінницькому районі Вінницької області Крисько Т. В. (далі - державний кадастровий реєстратор), ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», треті особи: управління Держземагентства у Вінницькому районі Вінницької області (далі - управління Держземагентства), Товариства з обмеженою відповідальністю «Сплайн-В» (далі - ТОВ «Сплайн-В»), ОСОБА_4 , Вінницько-Хутірська сільська рада Вінницького району Вінницької області (далі - Вінницько-Хутірська сільрада), про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
		УСТАНОВИЛА:
		У липні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до державного кадастрового реєстратора та ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», у якому просив: 
		- визнати зйомку земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 такою, що виконана ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» з метричними помилками;
		- визнати незаконною технічну документацію на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_2;
		- зобов`язати ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виправити технічну документацію на вказану земельну ділянку;
		- визнати незаконним рішення державного кадастрового реєстратора щодо реєстрації земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, з присвоєнням їй кадастрового номера та внесення відповідного запису до Поземельної книги;
		- зобов`язати державного кадастрового реєстратора на підставі виправленої технічної документації внести зміни до Державного земельного кадастру щодо вказаної земельної ділянки;
		- стягнути з відповідачів на користь позивача моральну шкоду а розмірі 17000 грн;
		- стягнути оплату за проведену експертизу в розмірі 1353 грн;
		- стягнути оплачені послуги представника позивача в розмірі 2000 грн. 
		 
		На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначав, що не може здійснити реєстрацію права власності на виділену йому рішенням Вінницько- Хутірської сільради від 30 березня 2007 року земельну ділянку під його будинковолодінням, оскільки в Державному земельному кадастрі зареєстрована інша земельна ділянка, межа якої проходить через будівлі та надвірні споруди, що належать позивачу на праві власності, та захоплює частину виділеної йому земельної ділянки.
		Вінницький районний суд Вінницької області постановою від 24 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року, позов задовольнив частково. Визнав кадастрову зйомку земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1 ), розташованої за адресою: АДРЕСА_2 такою, що виконана ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» з метричними помилками, а також визнав неправомірною та незаконною технічну документацію, виготовлену на цю земельну ділянку. Зобов`язав ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виправити допущені помилки в технічній документації на вказану земельну ділянку. Визнав незаконним рішення державного кадастрового реєстратора щодо реєстрації земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, з присвоєнням їй кадастрового номера та внесення відповідного запису до Поземельної книги, а також виправити інформацію, що міститься в Державному земельному кадастрі стосовно зазначеної земельної ділянки. Стягнув з ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на користь позивача моральну шкоду в сумі 1000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
		Не погодившись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 24 червня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
		Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник, серед іншого, зазначив, що справа в частині позовних вимог до ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» не може розглядатися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з тих підстав, що спірні правовідносини не є публічно-правовими, оскільки останній не здійснює владні управлінські функції, а лише виконує роботи, зокрема, з розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за замовленням зацікавлених осіб.
		Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 жовтня 2015 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції. 
		Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11 грудня 2018 року згадану вище справу передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до ч. 6 ст. 346 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), оскільки учасник справи оскаржує судове рішення з підстави порушення правил предметної юрисдикції.
		Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.
		30 березня 2007 року Вінницько -Хутірська сільрада прийняла рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку, загальною площею 0,34 га (для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських будівель 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства 0,09 га), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
		10 грудня 2007 року між позивачем та ТОВ «Сплайн-В» було укладено договір № 1102 про здійснення землевпорядних робіт та виготовлення технічної документації щодо встановлення меж зазначеної земельної ділянки.
		19 грудня 2008 року Вінницько -Хутірська сільрада прийняла рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_7 (суміжному з позивачем землекористувачу) земельну ділянку, загальною площею 0,15 га (для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
		На підставі прийнятого Вінницько-Хутірською сільрадою рішення від 19 грудня 2008 року ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» у 2012 році виготовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для формування кадастрового номера ділянки, що перебуває у користуванні ОСОБА_7 , а 26 квітня 2013 року цю земельну ділянку зареєстровано в управлінні Держземагентства з присвоєнням їй кадастрового номера НОМЕР_2 та внесенням відповідного запису до Поземельної книги.
		Право власності на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2 ), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_7 зареєстровано не було.
		29 квітня 2013 року між ОСОБА_7 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_2 . 
		На підставі вказаного договору купівлі-продажу Вінницько-Хутірська сільрада прийняла рішення від 19 червня 2013 року про надання новому власнику житлової будівлі ( ОСОБА_4 .) дозвіл на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
		У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області з цивільним позовом до ТОВ «Сплайн-В», в якому просив визнати незаконним анулювання укладеного між ним та ТОВ «Сплайн-В» договору від 10 грудня 2007 року № 1102, визнати невірним проведення кадастрової зйомки його земельної ділянки; зобов`язати завершити приватизацію ділянки та визнати безпідставним зволікання щодо виготовлення технічної документації для подальшої приватизації земельної ділянки (справа № 128/1274/13-ц). 
		Вінницький районний суд Вінницької області рішенням від 16 жовтня 2013 року позов задовольнив частково. Визнав незаконним анулювання договору від 10 грудня 2007 року № 1102 та невірною проведення ТОВ «Сплайн-В» кадастрової зйомки земельної ділянки ОСОБА_3 Зобов`язав 
		ТОВ «Сплайн-В» завершити приватизацію ділянки позивача згідно договору. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
		Вважаючи, що перешкодою для завершення ТОВ «Сплайн-В» виготовлення технічної документації із землеустрою на виділену позивачу земельну ділянку є порушення ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» інструкції при встановлені меж суміжної земельної ділянки, яка знаходилась в користуванні ОСОБА_7 (новий 
		землекористувач - ОСОБА_4 ), ОСОБА_3 у серпні 2013 року звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області з цивільним позовом до ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», треті особи: ТОВ «Сплайн-В», Вінницько-Хутірська сільрада, ОСОБА_4 , про визнання неправомірною та скасування проведеної кадастрової зйомки земельної ділянки суміжного землекористувача - ОСОБА_7 , а також про визнання недійсною реєстрації земельної ділянки під кадастровим номером НОМЕР_1 (справа № 128/4261/13-ц).
		Вінницький районний суд Вінницької області рішенням від 31 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 14 травня 2014 року, відмовив у задоволенні позову.
		25 липня 2014 року ОСОБА_3 звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду із цим адміністративним позовом, оскільки вважає незаконним прийняте державним кадастровим реєстратором рішення щодо присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці, що перебувала у користуванні ОСОБА_7 (новий землекористувач - ОСОБА_4), розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі невірних даних кадастрової зйомки, здійсненої ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», при виготовленні технічної документації на зазначену земельну ділянку.
		Ухвалюючи судові рішення, які є предметом цього касаційного розгляду, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що цей спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю державного кадастрового реєстратора, як суб`єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.
		Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду не погоджується позицією, викладеною в оспорюваних судових рішеннях, з огляду на таке.
		Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
		Статтею 6 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) установлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, визначеному цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
		Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).
		До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч. 2 ст. 2 КАС України).
		Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС Україниє переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень 
		(нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України). 
		Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. 
		Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		Як установлено матеріалами справи, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення порушеного відповідачами його права володіти земельною ділянкою (наявністю перешкод для набуття у власність земельної ділянки), розташованою під його будинковолодінням за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки межа суміжної земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , проходить через будівлі та надвірні споруди, які належать позивачу на праві власності, та накладається на частину виділеної йому земельної ділянки.
		Тобто, межі земельної ділянки ОСОБА_3 перетинаються із земельною ділянкою ОСОБА_7 ( ОСОБА_4 - нового землекористувача земельної ділянки), що позбавляє позивача можливості приватизувати земельну ділянку і отримати документ на право власності на неї.
		Також, матеріали справи містять дані, що ОСОБА_4 (новий землекористувач земельної ділянки), межа якої перетинає частину земельної ділянки позивача, 23 березня 2015 року отримав свідоцтво про право власності на об`єкт нерухомого майна (земельну ділянку) з кадастровим номером НОМЕР_1 , розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .
		Таким чином, предметом цього спору є поновлення цивільних прав позивача у сфері земельних відносин.  
		Велика Палата Верховного Суду стосовно позовних вимог ОСОБА_3 в частині визнання незаконним рішення державного кадастрового реєстратора щодо реєстрації земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, з присвоєнням їй кадастрового номера та внесення відповідного запису до Поземельної книги, а також зобов`язання відповідача на підставі виправленої технічної документації внести зміни до Державного земельного кадастру щодо вказаної земельної ділянки, зазначає таке.
		Згідно ст. 2 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України), у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
		Статтею 116 ЗК Українипередбачено, що набуття права на землю громадянами (…) здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.
		Відповідно до ст. 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність (…) земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. 
		Статтею 377 ЦК України передбачено, що у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розміщені на ній, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).
		Відповідно до ч. 1 ст.79-1 ЗК формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
		За ч. 9,10 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (..) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
		Стаття 152 ЗК Українивизначає такі шляхи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
		Відповідно до ч. 1, 3, 5 ст. 158  ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.
		Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України; у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. 
		За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України 
		(далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
		Аналогічну норму закріплено й у ч. 1 ст. 19 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII), яка передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді, і переданий на його розгляд з такими вимогами.
		Статтею 16 ЦК передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, (…), їхніх посадових і службових осіб.
		Згідно із ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, (…), якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. 
		Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
		Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
		Аналіз зазначених обставин справи та норм права дає Великій Палаті Верховного Суду підстави вважати, що спір у частині позовних вимог ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення державного кадастрового реєстратора щодо реєстрації земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, з присвоєнням їй кадастрового номера та внесення відповідного запису до Поземельної книги, а також зобов`язання відповідача на підставі виправленої технічної документації внести зміни до Державного земельного кадастру щодо вказаної земельної ділянки не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки спрямований на поновлення прав позивача у сфері земельних відносин (щодо встановлення/відновлення/зміни меж земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян), а тому має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.
		Також скасування рішення державного кадастрового реєстратора про присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, що знаходиться у користуванні третьої особи та реєстрацію цієї ділянки у Державному земельному кадастрі не призведе до поновлення прав ОСОБА_3 , оскільки суміжний з позивачем землекористувач ( ОСОБА_4 ) вже отримав державний акт щодо права власності на земельну ділянку під належним йому будинковолодінням, а тому поновити своє порушене право щодо набуття у власність земельної ділянки під будинком, який належить позивачу, він може виключно шляхом звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
		Стосовно іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 , а саме: визнання проведеної ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» зйомки земельної ділянки такою, що виконана з метричними помилками; визнання незаконною технічної документації на земельну ділянку, яка знаходиться в користуванні третьої особи та зобов`язання ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виправити технічну документацію на вказану земельну ділянку, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити таке. 
		ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» відповідно до Статуту є самостійним суб`єктом господарювання, який здійснює обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та проектно-вишукувальні роботи, що виконуються з метою складання документації із землеустрою, тобто не є суб`єктом наділеним законом повноваженнями на здійснення владних -управлінських функцій держави.
		Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій» розробниками документації із землеустрою є, зокрема, юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою.
		Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 
		(далі - Інструкція № 376).
		Згідно з п. 1.3 Інструкції № 376 виконавець - юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням, та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична 
		особа-підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням, та є сертифікованим інженером-землевпорядником.
		Відповідно до п. 3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.
		Тобто встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду. Суд розглядає справи по відновленню меж земельної ділянки, тобто спір про поновлення права, яке існувало у разі його можливого порушення.
		Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок (п. 4.1 Інструкції № 376).
		Пунктами 4.2, 4.3 Інструкції № 376 встановлено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до ст. 186 ЗК України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
		Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» здійснено кадастрову зйомку земельної ділянки суміжного з позивачем землекористувача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Вказана кадастрова зйомка була включена до технічної документації на земельну ділянку, яка в свою чергу стала підставою для державної реєстрації земельної ділянки, присвоєння кадастрового номера та відкриття Поземельної книги. 
		Тобто, помилки, допущені ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», як виконавцем робіт із землеустрою, є доказом існування обставин, що послугували перешкодою для реалізації права ОСОБА_3 на реєстрацію та отримання у власність виділеної йому земельної ділянки. 
		Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду України, дійшла висновку, що вимоги позивача про визнання проведеної ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» зйомки земельної ділянки такою, що виконана з метричними помилками; визнання незаконною технічної документації на земельну ділянку, яка знаходиться в користуванні третьої особи та зобов`язання ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виправити технічну документацію на вказану земельну ділянку, не можуть бути самостійним предметом судового розгляду, оскільки зазначені обставини, що призвели до ймовірного порушення прав позивача, можуть слугувати доказами на обґрунтування та підставою для підтвердження правової позиції ОСОБА_3 при пред`явленні позову в порядку цивільного судочинства.
		За таких підстав Велика Палата Верховного Суду приходить до висновку, що в цій частині позов не підлягає розгляду не лише в порядку адміністративної, а і в порядку будь-якої іншоїюрисдикції.
		Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		За приписами абз. 1 ч. 1 ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю і (…) закриває провадження у справі з підстав, встановлених ст. 238 цього Кодексу.
		Оскільки суди попередніх інстанцій розглянули справу з порушенням правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду встановила наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень із закриттям провадження у справі.
		Керуючись ст. 238, 341, 345, 349, 354, 355, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		Касаційну скаргу державного підприємства «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» задовольнити частково.
		Постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 24 червня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року скасувати.
		Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до державного кадастрового реєстратора Управління Держземагентства у Вінницькому районі Вінницької області Крисько Т. В., державного підприємства «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», треті особи: управління Держземагентства у Вінницькому районі 
		 
		Вінницької області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сплайн-В», ОСОБА_4 , Вінницько-Хутірська сільська рада Вінницького району Вінницької області, про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії - закрити. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач  І. В. СаприкінаСудді:    Н. О. Антонюк С. В. Бакуліна Д. А. Гудима В. І. Данішевська О. С. Золотніков В. С Князєв Л. М.  Лобойко  Н. П. Лященко О. Б. Прокопенко О. М. Ситнік О. С.  Ткачук  В. Ю. Уркевич О. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...