Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 822/3059/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу забезпечення функціонування органів прокуратури, адвокатури, нотаріату та юстиції (крім категорій 107000000), зокрема у сфері.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.05.2019.
Дата набрання законної сили: 10.04.2019
Номер судового провадження: 11-1427апп18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		10 квітня 2019 року
		м. Київ
		 
		Справа № 822/3059/17
		Провадження № 11-1427апп18
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Золотнікова О. С.,
		суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С ., Лобойка Л. М ., Лященко Н . П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		розглянула в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року (суддя Блонський В. К.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року (судді Біла Л. М., Гонтарук В. М., Граб Л. С.) у справі № 822/3059/17 за позовом ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст) про скасування рішення, зобов`язання вчинити діїта
		ВСТАНОВИЛА:
		У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Мін`юсту про скасування рішення Центральної комісії Мін`юсту (далі - Комісія) від 17 серпня 2017 року про відмову засудженому ОСОБА_4 у переведенні із Замкової виправної колонії (№ 58) до Петрівської виправної колонії (№ 49) та зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо переведення засудженого до іншої установи виконання покарань.
		На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначив, що на підставі вироку Оріхівського районного суду Запорізької області від 10 січня 2014 року він відбуває покарання у Замковій виправній колонії (№ 58), однак оскільки зазначена установа виконання покарань розташована далеко від місця проживання його родини, він звернувся до Комісії із заявою про переведення його до Петрівської виправної колонії (№ 49). Проте рішенням Комісії від 17 серпня 2017 року позивачу відмовлено в переведенні до іншої колонії з огляду на відсутність підстав, передбачених частиною другою статті 93 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України).
		Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 07 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року, відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		Не погодившись з указаними судовими рішеннями, ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права. На думку позивача, оскільки положеннями статті 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) визначено, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань здійснюється в порядку адміністративного судочинства, то позовні вимоги про скасування рішення Комісії й зобов`язання відповідача повторно розглянути його звернення про переведення до іншої колонії підлягають розгляду за правилами КАС України. У зв`язку з викладеним скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17 травня 2018 року відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_4 , а ухвалою від 12 грудня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв`язку з оскарженням учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
		Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 27 грудня 2018 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників згідно з пунктом 1 частини першої статті 345 КАС України. 
		Мін`юст відзив на касаційну скаргу не надіслав.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення.
		Як убачається з матеріалів позовної заяви, ОСОБА_4 відбуває покарання у Замковій виправній колонії (№ 58) на підставі вироку Оріхівського районного суду Запорізької області від 10 січня 2014 року, яким його визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 15, частиною першою статті 115, частиною другою статті 194 Кримінального кодексу України.
		Позивач звернувся до Комісії з клопотанням про переведення його до Петрівської виправної колонії (№ 49), оскільки колонія, в якій він відбуває покарання, знаходиться на далекій відстані від місця проживання його родини, що унеможливлює їх спілкування. 
		Рішенням Комісії від 17 серпня 2017 року № 3.4/8-2017 відмовлено засудженому ОСОБА_4 у переведенні із Замкової виправної колонії (№ 58) до Петрівської виправної колонії (№ 49) через відсутність підстав, передбачених частиною другою статті 93 КВК України.
		Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, окружний адміністративний суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, керувався тим, що цей спір виник не з приводу реалізації відповідачем управлінських функцій як суб`єктом владних повноважень, а щодо зміни місця відбування покарання засудженого ОСОБА_4 , тобто порядку виконання вироку у кримінальному провадженні, тому такий спір не є публічно-правовим у розумінні КАС України, а підлягає вирішенню за правилами КПК України.
		Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, Вінницький апеляційний адміністративний суд зазначив про необґрунтованість доводів позивача стосовно того, що розгляд справи має відбуватися в порядку адміністративного судочинства відповідно до частини дев`ятої статті 539 КПК України, оскільки положеннями пункту 13-1 частини першої статті 537 КПК України передбачено розгляд в порядку адміністративного судочинства виключно питань стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань. Водночас у цій справі позивач не оскаржує будь-яких рішень адміністрації Замкової виправної колонії (№ 58), а відповідачем у справі є Мін`юст.
		Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими ці висновки судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. 
		Проте юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства (пункт 2 частини третьої статті 17 КАС України). 
		Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється і не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
		Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228 затверджено Положення про Міністерство юстиції України (далі - Положення), відповідно до якого Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, зокрема, у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.
		Згідно з пунктом 3 Положення основними завданнями Мін`юсту, серед іншого, є: забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації; забезпечення формування системи наглядових, соціальних, виховних та профілактичних заходів, які застосовуються до засуджених та осіб, узятих під варту; контроль за дотриманням прав людини і громадянина, вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінальних покарань, реалізацією законних прав та інтересів засуджених та осіб, узятих під варту.
		Мін`юст відповідно до покладених на нього завдань визначає вид установи виконання покарань, у якій відбуватимуть покарання засуджені до позбавлення волі, здійснює розподіл, переводить їх та осіб, узятих під варту, з однієї установи до іншої (підпункт 95-8 пункту 4 Положення).
		При цьому переведення засудженого для подальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої допускається за виняткових обставин, які перешкоджають подальшому перебуванню засудженого в цій виправній чи виховній колонії. Порядок переведення засуджених визначається нормативно-правовими актами Мін?юсту.
		Таким чином, у спірних правовідносинах Мін?юст діяв як суб`єкт владних повноважень на виконання владних управлінських функцій у сфері управління виконання кримінальних покарань та пробації, а тому правомірність винесення рішення про відмову в переведенні засудженого з однієї установи відбування покарання до іншої може бути предметом перевірки в суді адміністративної юрисдикції.
		При цьому Велика Палата Верховного Суду враховує, що положеннями статей 537 та 539 КПК України, якими визначено перелік питань, які вирішуються судом під час виконання вироків, та порядок вирішення судом питань, пов`язаних із виконанням вироку, не передбачено можливість розгляду судами за правилами КПК України скарг засуджених на рішення Комісії про відмову в переведенні з однієї установи відбування покарання до іншої.
		Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір у цій справі є публічно-правовим та підлягає вирішенню за правилами КАС України.
		Відповідно допункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково для продовження розгляду.
		Згідно із частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		Оскільки суди попередніх інстанцій постановили судові рішення, які перешкоджають подальшому провадженню у справі, з порушенням норм процесуального права, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
		2. Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                                  О. С. Золотніков
		Судді:                                    Н. О. Антонюк                                                        Н. П. Лященко
		                                                С. В. Бакуліна                                                        О. Б. Прокопенко
		                                                В. В. Британчук                                                      Л. І. Рогач
		                                                Д. А. Гудима                                                                       І. В. Саприкіна
		                                                В. І. Данішевська                                                  О. М. Ситнік
		                                                О. Р.  Кібенко                                                                       О. С.  Ткачук 
		                                                В. С. Князєв                                                            В. Ю. Уркевич
		                                                Л. М. Лобойко                                                        О. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...