Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 822/728/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано для оприлюднення: 20.05.2019. Зареєстровано: 22.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.05.2019.
Дата набрання законної сили: 16.05.2019
Номер судового провадження: К/9901/25096/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		16 травня 2019 року 
		Київ
		справа №822/728/16
		касаційне провадження №К/9901/25096/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Шипуліної Т.М.,
		суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.05.2016 (головуючий суддя - Петричкович А.І.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2016 (головуючий суддя - Граб Л.С.; судді: Біла Л.М., Гонтарук В.М.) у справі №822/728/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАСТ» до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, 
		В С Т А Н О В И В:
		У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛАСТ» звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.03.2016 №000003/14-11, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання на суму 76  895,10 грн., в т.ч., за основним платежем - 61  516,08 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15  379,02 грн.; №000004/14-11, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання на суму 28  479,66 грн., в т.ч., за основним платежем - 22  783,73 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -5  695,93 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформленні товарів декларант подав митниці достовірні документи щодо вартості імпортованого ним товару, вартість товару митним органом була перевірена, підтверджена і ввезений товар був випущений митним органом у вільний обіг. Позивачем у повній мірі сплачені митні платежі від задекларованої митної вартості товару, що спростовує доводи відповідача щодо заниження товариством податкових зобов`язань всього на суму 84  299,81 грн., в т.ч. ввізного мита у сумі 22  783,73 грн. та ПДВ у сумі 61  516,08 грн.
		Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.05.2016, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2016, адміністративний позов задоволено.
		Судами першої та апеляційної інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що за результатами проведеної відповідачем невиїзної перевірки стану дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛАСТ» законодавства України з питань державно митної справи при декларуванні товару за митною декларацією від 24.12.2014 №400050000/2014/016413, оформленої актом від 18.03.2016 №П/0009/6/22-01-14-11/0021345080, встановлено порушення вимог: пункту 2 частини 2 статті  52, частини 1 статті 257, пункту 1 частини 1 статті 279 Митного кодексу України, пункту 1  статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкових зобов`язань на суму 84 299,81 грн. ( у тому числі ввізного мита - 22783,73 грн., ПДВ - 61516,08 грн.). Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що в ході перевірки встановлені розбіжності між відомостями в документах, що надавались декларантом до митного оформлення товару при імпорті в Україні та відомостями, що містяться у документах, що надавались до митного оформлення товару при експорті на території Республіки Туреччина, наданих Міністерством митної справи та торгівлі Республіки Туреччини. Розбіжність стосується вартісних характеристик товару та умов поставки. На підставі акту перевірки та встановлених порушень, контролюючим органом прийняті оспорювані у даній справі податкові повідомлення - рішення.
		Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходили з недоведеності контролюючим органом факту заниження позивачем суми податкових зобов`язань за МД від 24.12.2014 №400050000/2014/016413, оскільки не встановлено недійсність Договору купівлі-продажу товарів №1 від 15.12.2014 з підстав передбачених  Цивільного кодексу України, як і всіх документів наданих позивачем при розмитненні товару (митна декларація, інвойс, інше) та дій при розмитнені. 
		Додатково суд першої інстанції при ухваленні рішення послався на преюдиційні обставини встановлені у постанові Хмельницького міськрайонного суду від 20.11.2015 року по справі №686/19152/15-а, якою задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 (директор ТОВ «КЛАСТ») та скасовано постанову митниці у справі про порушення митних правил №0020/40000/15-0024/40000/15 від 11.09.2015 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за  статтею 485 Митного кодексу України  шляхом накладення на останнього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 504 160,74 грн. 
		Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, Головне управління ДФС у Хмельницькій області подало касаційну скаргу, у якій просить Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статей  336,  345,  351,  354 Митного кодексу України  (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей  86,  159 Кодексу адміністративного судочинства України  (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях).    При цьому, контролюючий орган наголошує на безпідставному ігноруванні попередніми судовими інстанціями інформації, отриманої від митних органів Республіки Туреччини, відповідно до якої вартість імпортованого позивачем товару (текстильні килимові покриття та килими) становить 66  696,17 дол. США, а не 49  594,74 дол. США, як заявлено  декларантом при митному оформленні продукції.    
		Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та компанією CAYIRLI IC VE DIS TIC.LTD.STI було укладено договір купівлі-продажу №1 від 15.12.2014, згідно умов якого продавець взяв зобов`язання передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується прийняти і оплатити наступний товар: килими та килимові вироби (товар).   З метою митного оформлення товару, уповноваженою особою декларанта було подано до митного органу МД від 24.12.2014 №400050000/2014/016413. Митна вартість товару заявлена за ціною контракту (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України, зокрема, за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та задекларована в графі 12 МД на рівні - 776  738,58 грн. Загальна сума за рахунком в графі 22 МД декларантом зазначена на рівні - 49  594,74 дол. США (за курсом НБУ на день оформлення МД 15,661713 - 776  738,58 грн.). В графі 20 МД умови поставки товару задекларовані як - «СІР - Хмельницький». В підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару уповноваженою особою декларанта митниці було подано: зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу від 15.12.2014 №1; інвойс від 17.12.2014 №078763, виписаний фірмою «CAYIRLI» для покупця - «КЛАСТ»; копію митної декларації країни відправлення від 17.12.2014 №4270100ЕХ087170. 
		Відповідно до абзацу 1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.
		Так, згідно з пунктом 54.4 статті 54 Податкового кодексу України, у наведеній редакції, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах. 
		За змістом підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань якщо за результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях. 
		Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.
		У свою чергу, відповідно до положень пункту 1 частини третьої, частини шостої статті 345 Митного кодексу України, органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.
		Відповідно до статті 351 цього Кодексу, предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
		Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
		Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.
		При цьому, якщо митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов`язань, за винятком випадку коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов`язкових платежів.
		В інших випадках, за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов`язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для проведення перевірки слугувало надходження від митних органів Республіки Туреччина на адресу контролюючого органу документів на підставі яких здійснювався експорт оцінюваного товару. З наданих уповноваженим органом іноземної держави документів, митним органом встановлено розбіжність між відомостями в документах, що надавались декларантом до митного оформлення товару при імпорті в Україну та відомостями, що надавались до митного оформлення товару при експорті з території Республіки Туреччина, наданих Міністерством митної справи та торгівлі Республіки Туреччина. Розбіжність стосується вартісних характеристик товару та умов поставки товару, зокрема в інвойсі поданому Хмельницькій митниці ДФС, вартість товару заявлена на рівні - 49  594,74 дол. США, проте в фактурі від 17.12.2014 серія АО19660 №000229, поданій митному органу Туреччини вартість товару заявлена на рівні - 67  779 дол. США; в інвойсі умови поставки зазначені як «CIP KHMELNYSKIY» проте в фактурі як - «EXWORKS GAZIANTER». Крім того, митними органами Республіки Туреччина надана фактура від 17.12.2014 серії АО00229, яка виписана фірмою виробником «BUKUCU TEKSTIL» для сплати за товар фірмі «CAYIRLI» (експортеру) та засвідчена штампом-печаткою Міністерства фінансів Республіки Туреччина, за якою вартість товару без ПДВ складає 157  876,59 турецьких лір або 66  696,17 дол. США.
		Відповідно до частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на момент розгляду справи), яка кореспондується з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній з 15.12.2017) суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.
		Згідно з частиною першою статті 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.
		При цьому, Верховний Суд звертає увагу на те, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Разом з тим, ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції зазначеним обставинам, які слугували підставою для висновку про заниження позивачем митних платежів при митному оформленні товару у межах спірних правовідносин не надавались. 
		У свою чергу, відповідно до до пункту  1  статті  190 Податкового кодексу України, базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до  розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до  статті 391 цього Кодексу.
		Також колегія суддів звертає увагу на помилковість посилань суду першої інстанції на преюдиційність обставин встановлених у рамках справи №686/19152/15-а, з огляду на те, що митна декларація від 24.12.2014 №400050000/2014/016413, згідно якої здійснювалося митне оформлення оцінюваного товару не була предметом дослідження у зазначеній справі.
		Зазначені вище обставини свідчать про неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, що призвело до передчасних висновків судів про неправомірність донарахування позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання, а також мита на ввезені товари.
		Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
		У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
		Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення. 
		Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		Згідно частини 2 статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Згідно з частиною другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Таким чином, постановлені у справі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.05.2016 та Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2016 підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області задовольнити частково.
		Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.05.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2016 у справі №822/728/16 скасувати.
		Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді Верховного Суду:                                                                         Т.М. Шипуліна
		 
		                                                                                                     Л.І. Бившева
		                                                                                                    
		                                                                                                                            В.В. Хохуляк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...