Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/11784/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); В порядку ЦПК України; Заяви про перегляд заочного рішення.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.05.2019.
Дата набрання законної сили: 15.05.2019
Номер судового провадження: 61-10166ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		15 травня 2019 року
		м. Київ
		справа № 754/11784/15-ц
		провадження № 61-10166св18
		Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Олійник А. С. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Усика Г. І.,          
		учасники справи:
		позивач  ОСОБА_2 ,
		відповідач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року у складі судді Клочко І. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 17 серпня 2016 року у складі суддів: Заришняк Г. М., Андрієнко А. М., Мараєвої Н. Є.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		17 серпня 2015 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») про повернення коштів.
		Позов обґрунтовано тим, що 15 липня 2015 року приблизно о 23:36 год з її пенсійної картки незаконно зняті грошові кошти у розмірі 13 354,00 грн, а з неактивованої кредитної картки - 15 000,00 грн. Одразу після отримання повідомлення на телефон про факт зняття грошових коштів, вона звернулася на гарячу лінію ПАТ КБ «Приватбанк», на підставі чого заблоковано обидві картки заблоковано оператором банку. Надалі вона неодноразово зверталася до банку про повернення незаконно знятих грошових коштів, проте повернуто лише 14 564,94 грн на кредитну картку. На пенсійну картку кошти не повернуто.
		Посилаючись на викладене позивач просила суд стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» грошові кошти в сумі 13 924,28 грн.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Заочним рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17 серпня 2016 року, позов задоволено. Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 13 924,28 грн.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивач після виявлення зняття коштів з її банківських карток, невідкладно повідомила про це працівника банку. Тому на підставі пункту 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», пунктів 6.7., 6.8. Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 30 квітня 2010 року № 223 (далі - Положення № 223), банк був зобов`язаний відновити залишок коштів на її рахунках до стану, у якому вони були до зняття.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У листопаді 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, в якій просило скасувати зазначені судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у позові.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		20 грудня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
		21 лютого 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Доводи ПАТ КБ «Приватбанк», викладені в касаційній скарзі
		У касаційній скарзі зазначено, що оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
		Відповідно до Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання, затвердженого Постановою Правління НБУ від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення № 705), користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконуються користувачем. Судами не враховано, що переказ коштів з рахунка клієнта не можливий без знання особистої інформації клієнта (номера картки, терміну її дії, CVV коду та іншого). Отже, списання коштів з рахунків позивача відбулось за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача та будь-яких порушень зі сторони банку допущено не було.
		Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції неповно дослідили обставини справи та не надали їм належної правової оцінки, внаслідок чого дійшли помилкового висновку про задоволення позову.
		Доводи ОСОБА_2 , викладені у запереченні на касаційну скаргу
		Позивач у запереченні на касаційну скаргу не погодилась із доводами заявника касаційної скарги з тих підстав, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позову, оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		15 липня 2015 року у період часу з 23 год 36 хв по 23 год 59 хв на телефонний номер позивача надходили смс-повідомлення з інформацією про здійснення операцій з отримання готівкових коштів з пенсійної картки на суму 13 354,26 грн та з неактивованої кредитної картки на суму 15 000,00 грн (а. с. 42).
		Після того, як позивач зателефонувала на гарячу лінію «Приватбанку»    (а. с. 63 - 68) картки заблоковано та рекомендовано її звернутися у відділення банку для повернення знятих із карток коштів.
		Відповідно до виписки за карткою № НОМЕР_3 з останньої здійснено операцію з переведення коштів між картками в розмірі 13 354,26 грн (а. с. 40) та з кредитної картки №   НОМЕР_2 у розмірі 15 000,00 грн, з яких 14 365,94 банк повернув на кредитну картку (а. с. 39).
		Суму в розмірі 570,02 грн на кредитній картці банк залишив для повернення позивачем. Вказану суму позивач сплатила (а. с. 60).
		Позивач неодноразово зверталась до банка із заявою про повернення коштів, однак у відповідь відповідачем повідомлено про порушення ОСОБА_2 умов надання банківських послуг і відсутність з боку співробітників банку зловживань та порушень (а. с. 36).
		Позивач також зверталась із заявою в Деснянське районне управління ГУМВС України в місті Києві про вчинення злочину (а. с. 49).
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
		Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
		Згідно зі статтею 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до пунктів 6 - 9 Положення № 705, користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
		Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, встановлених договором.
		Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
		Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
		Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 13 травня 2015 року (провадження № 6-71цс15) не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, не можна стверджувати, що зняття коштів відбулось з вини клієнта банка. 
		Згідно з вимогами статей 10, 60 ЦПК України 2004 року, розгляд і вирішення цивільних справ у судах проводиться на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Ухвалу суду першої інстанції про витребування з Департаменту служби безпеки головного офісу ПАТ КБ «Приватбанк» інформації про спосіб зняття коштів з карткових рахунків позивача банком виконано не було, доказів на підтвердження сприяння позивачем незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції не надано, тому суди першої та апеляційної інстанціq дійшли правильного висновку, що відповідач не спростував доводи позовної заяви.
		Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про виникнення у банка обов`язку повернути на картковий рахунок позивача 13 924,28 грн є таким, що ґрунтується на доказах у справі, а оскаржувані судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		Згідно із статтею 400 ЦПК України у Верховного Суду відсутні повноваження встановлювати обставини справи і оцінювати докази.
		Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та обставин у справі, яким суди першої та апеляційної інстанцій надали правову оцінку. Крім того, доводи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги, які зводяться до незгоди заявника із судовим рішенням, і яким суд апеляційної інстанції надав правову оцінку. 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.
		Заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 17 серпня 2016 року залишити без змін.
		Постанова оскарженню не підлягає.
		Судді:                                                                                                                      А. С. Олійник
		                                                                                                                                 В. О. Кузнєцов
		                                                                                                                                 Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...