Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/9951/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.05.2019.
Дата набрання законної сили: 03.04.2019
Номер судового провадження: 14-614цс18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 квітня 2019року
		м. Київ
		 
		Справа № 761/9951/15-ц
		Провадження № 14-614цс18
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ситнік О. М.,
		 
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської  В . І., Золотнікова О. С ., Кібенко О. Р. , Князєва В. С. , Лобойка Л. М. , Лященко Н. П. , Прокопенка О. Б. , Рогач Л. І. , Саприкіної І. В. , Ткачука О. С. , Уркевича В. Ю ., Яновської О. Г ., 
		 
		учасники справи: 
		позивач  ОСОБА_14 
		відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпек» (далі - ТОВ «Гіпек»), Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» (далі - ТОВ фірма «Консоль ЛТД»),
		 
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ТОВ фірми «Консоль ЛТД» 
		 
		на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 липня 2015 року у складі судді Піхур О. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 15 березня 2017 року у складі колегії суддів Вербової І. М., Поливач Л. Д., Болотова Є. В. 
		 
		у цивільній справі за позовом ОСОБА_14 до ТОВ «Гіпек», ТОВ фірми «Консоль ЛТД» про визнання майнового права на об`єкт нерухомого майна, та
		 
		УСТАНОВИЛА:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У квітні 2015 року ОСОБА_14 звернулася до суду з указаним позовом, у якому просила визнати за нею майнове право на двокімнатну квартиру НОМЕР_4, загальною площею 83,7 кв. м , яка знаходиться на шістнадцятому поверсі житлово-громадського комплексу на АДРЕСА_2 (перша черга будівництва, чотирисекційний будинок). 
		 
		На обґрунтування вказаних позовних вимог ОСОБА_14 зазначила, що 02 листопада 2004 року вона та ТОВ «Консоль ЛТД» уклали договір про спільну діяльність з дольової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . 
		 
		За умовами договору, після закінчення будівництва цього будинку їй повинна бути виділена в натурі «частка пайовика» у вигляді двокімнатної квартири на сімнадцятому поверсі, під будівельним номером НОМЕР_4, загальною проектною площею 76,4 кв. м, а вона у свою чергу зобов`язувалась внести грошові кошти (пай). Запланований строк закінчення будівництва - ІІ квартал 2005 року. 
		 
		Додатковою угодою до договору від 29 листопада 2013 року сторони погодили зміну назви багатоквартирного житлового будинку на житлово-громадський комплекс на АДРЕСА_2 (перша черга будівництва, 4-секційний будинок), а також номер поверху - № 16, загальну площу - 87,3 кв. м, та строк передачі спірної нерухомості - ІV квартал 2013 року.
		 
		ОСОБА_14 у повному обсязі виконала умови договору.
		 
		ТОВ «Гіпек», враховуючи умови договору спільної діяльності з будівництва житлово-громадського комплексу на АДРЕСА_2 , укладеного 24 жовтня 2001 року ТОВ «Гіпек» та ТОВ фірмою «Консоль ЛТД», не визнає і заперечує майнові права ОСОБА_14 на спірне приміщення, не подало до Реєстраційної служби оригінали документів, необхідних для реєстрації її права на спірні приміщення.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 09 липня 2015 року позов ОСОБА_14 задоволено. Визнано за ОСОБА_14 майнові права на двокімнатну квартиру НОМЕР_4, загальною площею 83,7 кв. м , яка знаходиться на шістнадцятому поверсі житлово -громадського комплексу на АДРЕСА_2 (перша черга будівництва, чотирисекційний будинок).
		 
		Задовольняючи позов ОСОБА_14 , суд першої інстанції керувався тим, що невизнання майнових прав ОСОБА_14 з підстав невиконання в повному обсязі ТОВ фірмою «Консоль ЛТД» своїх зобов`язань перед ТОВ «Гіпек» за договором спільної діяльності з будівництва житлово-громадського комплексу не ґрунтується на правових підставах та суттєво порушує законні права ОСОБА_14 Діями ТОВ фірми «Консоль ЛТД» порушені майнові права ОСОБА_14 на своєчасне отримання у власність нерухомого майна, за яке вона повністю сплатила грошові кошти.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 15 березня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ фірми «Консоль ЛТД» відхилено. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Апеляційний суд керувався тим, що, звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_14 обрала ефективний, не заборонений законом спосіб захисту порушених прав, оскільки іншим шляхом вона не може захистити свої права.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У квітні 2017 року ТОВ фірма «Консоль ЛТД» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_14 у задоволенні позову.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що ТОВ «Консоль ЛТД» не є відповідачем у справі, а є третьою особою, і суд не постановляв відповідної ухвали про залучення товариства до участі у справі як співвідповідача.
		 
		Зазначало, що оскільки Господарський суд Київської області 12 березня 2015 року порушив провадження про банкрутство стосовно ТОВ «Консоль ЛТД», ввів процедуру розпорядження майном та заборонив власнику майна боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави, то ця справа повинна розглядатися виключно Господарським судом Київської області. 
		 
		Крім того, суди неправильно оцінили зміст правовідносин у частині строку виконання зобов`язань за договором від 02 листопада 2004 року та неправильно застосували норми матеріального права.
		 
		Позиція інших учасників справи
		 
		У травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ОСОБА_14 на касаційну скаргу ТОВ фірми «Консоль ЛТД», у яких вона посилається на те, що мотивами касаційної скарги є тільки незгода з рішенням суду першої інстанції, який визнав за позивачем вже існуючі у нього майнові права, при цьому така незгода не обґрунтовується порушенням прав особи, яка подала касаційну скаргу.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 26 липня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладено в новій редакції.
		 
		Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
		 
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20 грудня 2018 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
		 
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Суди установили, що 24 жовтня 2001 року ТОВ «Гіпек» та ТОВ фірма «Консоль ЛТД» уклали договір № 0991/241-252 спільної діяльності з будівництва житлово-громадського комплексу на АДРЕСА_2 .
		 
		Відповідно до пункту 4.3.2 зазначеного договору ТОВ фірма «Консоль ЛТД» отримало право залучати кошти юридичних і фізичних осіб для інвестування будівництва.
		 
		02 листопада 2004 року ОСОБА_14 та ТОВ фірма «Консоль ЛТД» уклали договір, відповідно до пункту 3.2 якого після закінчення будівництва багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_2 , ТОВ фірма «Консоль ЛТД» зобов`язувалося передати ОСОБА_14 в натурі 2-кімнатну квартиру на 17 поверсі, під будівельним НОМЕР_4 , загальною проектною площею 76,4 кв. м.
		 
		Згідно з пунктом 3.1 договору ОСОБА_14 зобов`язалася поетапно внести грошові кошти (пай) у розмірі, еквівалентному 141 530,00 доларів США у гривні України за курсом Національного банку України на момент сплати.
		 
		За умови виконання позивачкою зобов`язань, зазначених у пункті 3.1 договору, ОСОБА_14 повністю придбаває право на пайову (дольову) участь у будівництві, а ТОВ фірма «Консоль ЛТД» втрачає право розпоряджатися часткою пайовика, інакше, як в інтересах і за згодою позивачки (пункт 3.7 договору).
		 
		Достатніми підставами для підтвердження права на пайову участь позивачки є цей договір і документи, що підтверджують внесення паю у повному обсязі (пункт 3.8 договору).
		 
		За умовами пункту 3.4 договору запланований строк закінчення будівництва і здавання об`єкта - ІІ квартал 2005 року.
		 
		Додатковою угодою до договору від 29 листопада 2013 року № 3796/322-200 сторони погодили зміну назви багатоквартирного житлового будинку на житлово-громадський комплекс на АДРЕСА_2 (І черга будівництва, 4-секційний будинок), а також номера поверху - № 16, загальної площі - 87,3 кв. м, та строку передачі спірної нерухомості - ІV квартал 2013 року.
		 
		Позивачка виконала в повному обсязі свої зобов`язання за договором шляхом внесення грошових коштів відповідно до пункту 3.1 договору, що підтверджується відповідною довідкою від 15 лютого 2014 року про проведення позивачкою повної оплати паю в розмірі 141 530,00 доларів США, що еквівалентно 751 028,95 грн. Цей факт не заперечувався відповідачами.
		 
		03 грудня 2013 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України видала сертифікат серії НОМЕР_3 відповідності закінченого будівництвом об`єкта: «Будівництво житлово-громадського комплексу на АДРЕСА_2 (І черга будівництва, 4-секційний будинок)», згідно з яким замовником об`єкта є ТОВ «Гіпек».
		 
		Розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 03 грудня 2014 року № 630 новозбудованому житлово-громадському комплексу (І черга будівництва, 4-секційний будинок) у Шевченківському районі м. Києва присвоєна поштова адреса: АДРЕСА_2.
		 
		Посилаючись на те, що  ОСОБА_14 у повному обсязі виконала умови договору, однак ТОВ «Гіпек» не визнає і заперечує її майнові права на спірне приміщення, не подало до Реєстраційної служби оригінали документів, необхідних для реєстрації її права на спірні приміщення, вона звернулася до суду з цим позовом та просила визнати за нею майнове право на об`єкт нерухомого майна.
		 
		Велика Палата Верховного Суду при розгляді касаційної скарги керується такими міркуваннями:
		 
		З журналу судового засідання від 22 травня 2015 року вбачається, що представник позивача заявив клопотання про зміну статусу ТОВ фірми «Консоль ЛТД» з третьої особи на співвідповідача.
		 
		У судовому засіданні суд задовольнив клопотання та ухвалив змінити третю особу на співвідповідача (т. 1, а. с. 34 - 35).
		 
		Відповідно до статті 11 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій) позивач має право визначати підстави та предмет позову.
		 
		Згідно з частиною першою статті 30 ЦПК України (у зазначеній редакції) сторонами у цивільній справі є позивач і відповідач.
		 
		Відповідно до статті 33 ЦПК України (у зазначеній редакції) суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. Після заміни відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача справа за клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розглядається спочатку.
		 
		Можна зробити висновок, що залучивши ТОВ фірму «Консоль ЛТД» до участі у справі як співвідповідача, позивач реалізував свої права, передбачені статтею 33 ЦПК України, а суд постановив відповідну ухвалу, що зафіксовано як у технічному записі судового засідання, так і в журналі судового засідання від 22 травня 2015 року, і зауважень на вказаний журнал не подано.
		 
		Щодо питання юрисдикційності цього спору Велика Палата Верховного Суду зазначає, що система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
		 
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. 
		 
		У пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом та розгляду справи в судах) передбачалося, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		 
		У статті 19 ЦПК України (у редакції від 03 жовтня 2017 року) визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
		 
		Стосовно посилання у касаційній скарзі на те, що ця справа повинна розглядатися виключно Господарським судом Київської області, який порушив провадження про банкрутство стосовно ТОВ фірми «Консоль ЛТД», необхідно зазначити таке.
		 
		Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів передбачені Законом № 2343-XII.
		 
		У зв`язку з набранням чинності 19 січня 2013 року (за винятком окремих положень) Закону України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Закон № 2343-XII викладено в новій редакції. 
		 
		Згідно з пунктом 7 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2343-XII статтю 12 ГПК України доповнено пунктом 7, відповідно до якого до підвідомчості господарських судів віднесено справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.
		 
		Відповідно до Закону України від 02 жовтня 2012 року № 5405-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов`язань» розділ Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2343-XII доповнено пунктом 1-1, яким визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.
		 
		Таким чином, вирішуючи питання про визначення юрисдикції (предметної підсудності) справи у спорах фізичної особи з майновими вимогами до боржника, суди повинні враховувати положення пункту 1-1 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2343-XII, вимоги статті 15 ЦПК України, статті 12 ГПК України та брати до уваги дату порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника.
		 
		Справи про банкрутство боржника, порушені господарським судом до 19 січня 2013 року, не впливають на визначення юрисдикції цих спорів і їх слід розглядати в порядку цивільного судочинства.
		 
		Аналогічний висновок зроблено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 456/20/16-ц, від 26 червня 2018 року у справі № 372/3584/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 541/459/17 та інших, і підстав для відступу від нього не вбачається.
		 
		На час розгляду справи у суді першої інстанції жодних відомостей про порушення щодо ТОВ фірми «Консоль ЛТД» справи про банкрутство не надходило. 
		 
		У апеляційному суді про вказану обставину зазначено ТОВ фірма «Консоль ЛТД»та надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та копію ухвали Господарського суду АРК від 16 липня 2012 року про порушення справи про банкрутство.
		 
		Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, який знаходиться на а. с. 110-113, т. 1, містить відомості, що 19 липня 2012 року порушено справу про банкрутство; підстава - за судовим рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим про порушення провадження у справі про банкрутство від 16 липня 2012 року № 5002-4/2325-2012.
		 
		Відповідно до частини першої статті 18 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. 
		 
		Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) ухвала Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2012 року у справі № 5002-4/2325-2012 оприлюднена 26 липня 2012 року за № 25301665.
		 
		Законом України від 22 грудня 2005 року № 3262-IV «Про доступ до судових рішень» (далі - Закон № 3262-IV) регулюються відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (стаття 1 цього Закону). 
		 
		Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 3262-IV кожен має право повністю або частково відтворювати судові рішення, що проголошені судом прилюдно, у будь-який спосіб, у тому числі через оприлюднення в друкованих виданнях, у засобах масової інформації, створення електронних баз даних судових рішень. 
		 
		Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону № 3262-IV).
		 
		Тобто на час розгляду справи суд апеляційної інстанції був проінформований про порушення справи про банкрутство ТОВ фірми «Консоль ЛТД» у 2012 році, що давало можливість розглянути справу у порядку цивільного судочинства. Відомості з ЄДРСР у розумінні вимог Закону № 3262-IV є достовірними.
		 
		Також у справі на а. с. 195-201, т. 1 знаходиться копія ухвали Господарського суду Київської області від 12 березня 2015 року про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ фірми «Консоль ЛТД».
		 
		Велика Палата Верховного Суду зазначає, що відповідно до статті 12 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII) у зв`язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та забезпечити розгляд: господарських справ Господарського суду Автономної Республіки Крим - Господарським судом Київської області, а господарських справ Господарського суду міста Севастополя - Господарським судом міста Києва, господарських справ Севастопольського апеляційного господарського суду - Київським апеляційним господарським судом.
		 
		Тому порушення справи про банкрутство у 2012 році не впливає на визначення юрисдикції вказаної справи. З урахуванням предмета та обсягу позовних вимог, суб`єктного складу спору справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства і законно розглянута загальними судами.
		 
		Стосовно висновків судів по суті вирішеного спору слід зазначити таке.
		 
		Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майном як особливим об`єктом вважаються окрема сукупність речей, а також майнові права та обов`язки, при цьому майнові права визнаються речовими правами.
		 
		Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
		 
		За положеннями пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.
		 
		Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
		 
		За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		 
		Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		За правилом статті 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
		 
		Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		 
		У статті 876 ЦК України передбачено, що власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.
		 
		Згідно з матеріалами справи, ТОВ «Гіпек» в укладеному з ТОВ фірмою «Консоль ЛТД» договорі від 24 жовтня 2001 року значиться замовником будівництва, оскільки є користувачем земельної ділянки на підставі договору оренди, який укладено згідно з рішенням Київської міської ради. 
		 
		Також за цим договором ТОВ фірма «Консоль ЛТД» отримало право залучати кошти юридичних та фізичних осіб для інвестування будівництва.
		 
		ТОВ «Гіпек» визнало, що позивачка виконала умови договору, укладеного з ТОВ фірмою «Консоль ЛТД», але зазначило, що останнє не виконало своїх зобов`язань за договором, укладеним з ТОВ «Гіпек».
		 
		Оскільки на час звернення з позовом, розгляду справи та ухвалення рішень не надано доказів, що між ТОВ «Гіпек» та ТОВ фірмою «Консоль ЛТД» проведено поділ майна чи майнових прав у будівництві багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_2 , то замовником цього будівництва вважається ТОВ «Гіпек», що вбачається і з сертифікату Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 03 грудня 2013 року відповідності закінченого будівництвом об`єкта (т. 1, а. с. 67), який виданий на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації.
		 
		Разом з тим відповідно до вимог статті 1 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. 
		 
		Аналогічне положення міститься у статті 2 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року, згідно з частиною другою якої суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		 
		Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4 ЦПК України; у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій; стаття 5 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року).
		 
		Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом прав, свобод чи інтересів. 
		 
		Як зазначено у статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		 
		Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). 
		 
		Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.
		 
		У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено право на справедливий суд.
		 
		З огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України, Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства.
		 
		Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		 
		Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо прийнятності у справі «Броньовські проти Польщі» (Broniowski v. Poland), заява № 31443/96, ECHR 2002-X; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05).
		 
		У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі «правомірні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland) (заява № 12742/87); ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).
		 
		Установивши під час розгляду справи, що відповідачем ТОВ фірмою «Консоль ЛТД» не виконувалися належним чином взяті за договором зобов`язання, а також, враховуючи, що будинок АДРЕСА_2 закінчений будівництвом і введений в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків позивачем, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що є підстави для визнання за позивачем майнових прав на вищевказані спірні об`єкти.
		 
		Аналогічні висновки по суті вирішеного спору зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 лютого 2019 року у справі   № 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18).
		 
		Оскаржувані судові рішення відповідають установленим зазначеними вище нормами матеріального та процесуального права принципам і завданням цивільного судочинства, положенням норм процесуального права щодо законності й обґрунтованості.
		 
		Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального та процесуального права.
		 
		Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України вони підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення. У такому разі розподіл судових витрат не проводиться згідно зі статтею 141 ЦПК України.
		 
		Керуючись статтями 259, 268, 400, 402, 409, 410, 416, 417, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю фірми «Консоль ЛТД» залишити без задоволення. 
		 
		Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 15 березня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                     О. М. Ситнік
		Судді:                                    Н. О. Антонюк                                          Н. П. Лященко
		С. В. Бакуліна                                           О. Б. Прокопенко
		В. В. Британчук                                        Л. І. Рогач
		В . І . Данішевська І. В . 
		Саприкіна О. С . Золотніков О. С . 
		Ткачук О. Р .  Кібенко В. Ю . 
		Уркевич В. С . Князєв О.  Г. Яновська
		                                             Л. М. Лобойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...