Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2340/3864/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; праці, зайнятості населення (крім зайнятості інвалідів); реалізації публічної житлової політики, у тому числі:; праці, зайнятості населення (крім зайнятості інвалідів).
Надіслано для оприлюднення: 22.05.2019. Зареєстровано: 23.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.05.2019.
Дата набрання законної сили: 21.05.2019
Номер судового провадження: А/855/4198/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа №  2340/3864/18                                                                       Суддя першої інстанції: В.В. Гаращенко
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  21 травня 2019 року                                                                                            м. Київ
		          Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
		          головуючого судді          - Пилипенко О.Є.  
		          суддів                              - Бужак Н.П. та Костюк Л.О.,
		          при секретарі                    - Грабовській Т.О., 
		          розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Державної служби з питань праці у Черкаській області про скасування постанови про накладення штрафу,
		В С Т А Н О В И Л А :
		 
		У вересні 2018 року позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної служби з питань праці у Черкаській області про скасування постанови про накладення штрафу, в якому просив:
		- визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу від 06.09.2018 року №ЧК-678/15/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-490 у розмірі 446 760 грн.
		Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
		Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
		Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. 
		Відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
		Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 використовує найму працю 6 (шести) працівників, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які виконують функції інструктора, тренера, а також ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які виконують роботу адміністратора, без укладення трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, чим порушив вимоги частин 1, 3 ст. 24 КЗпП України, у зв`язку з чим контролюючим органом - Управлінням Держпраці у Черкаській області було вірно накладено на позивача штраф у розмірі 446 760 грн.
		Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.
		Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, пунктом 1.2 наказу управління Держпраці у Черкаській області від 25.07.2018 року № 747-Н «Про проведення інспекційного відвідування», на підставі службової записки начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів Кучер Г.В. від 19.07.2018 року про отримання інформації щодо фактів використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин, головним державним інспекторам відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Мирошниченку М.П. та Слиньку А.М. доручено привести інспекційне відвідування з питань оформлення трудових відносин у спортивному клубі «Спарта», що знаходиться за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 385 . На підставі наказу оформлено направлення від 25.07.2018 року №551.
		31.07.2018 року інспектором Мирошниченко М.П. складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування у зв`язку з відсутністю трудових договорів та наказів про прийняття на роботу працівників та в цей же день оформлено вимогу №ЧК-678/15/ПД про надання документів згідно переліку.
		За результатами інспекційного відвідування складено акт від 06.08.2018 року                              №ЧК-678/15/АВ, яким зафіксовано порушення законодавства про працю, зокрема, ФОП ОСОБА_1 у спортивному клубі «Спарта», який знаходиться за адресою: м . Черкаси, б-р Шевченка, 385, використовується наймана праця 6 (шести) працівників, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які виконують функції інструктора, тренера, а також ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які виконують роботу адміністратора, з якими трудові договори не укладені та не повідомлено ДФС про прийняття працівників на роботу, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 21, ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, ПКМУ № 413.
		На підставі акту перевірки першим заступником начальника управління Держпраці у Черкаській області Мащенко В.В. 06.09.2018 року винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЧК-678/15/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-490, якою на позивача накладено штраф в розмірі 446760,00 грн. на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України за неоформлення трудових відносин з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 
		Вважаючи вищевказану постанову протиправною, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
		Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
		Згідно ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.     
		Відповідно до ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;   5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
		Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17.06.2015 №413 установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника.
		Абзацом 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
		Як встановлено судом і не заперечується сторонами, трудові договори про прийняття на роботу працівників були укладені лише 03.08.2018 року, тобто після початку проведення перевірки суб`єкта господарювання. 
		Однак, згідно поданих матеріалів між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 укладені не трудові, а цивільно-правові договори за якими замовник доручав, а виконавець виконував певні послуги, а також виконавиць самостійно встановлював графік виконання обов`язків за даними договорами та в наступному укладені і діючі трудові договори. Згідно цивільно-правових договорів від 01.04.2018 року, від 01.07.2018 року, від 01.01.2018 року та від 01.08.2018 року, останні передбачали помісячну оплату праці в розмірі 4000 грн.
		До матеріалів також надано акти приймання - передачі виконаних робіт. 
		З огляду на зазначене позивач вважає, що між ним та переліченими фізичними особами укладено саме цивільно-правові договори, що вказує на незаконність постанови від 06.09.2018 №ЧК-678/15/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-490.
		З даного приводу варто зазначити наступне.
		Стаття 626 ЦК України визначає загальне поняття цивільно-правового договору. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
		Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
		При цьому, основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання результату.
		Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
		В постанові від 04.07.2018 року по справі № 820/1432/17 Верховний Суд дійшов до висновку, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
		Відповідно до цивільно-правових договорів від 01.04.2018 року, від 01.07.2018 року, від 01.01.2018 року та від 01.08.2018 року, останні передбачають помісячну оплату праці в розмірі 4000 грн. Тобто, договори не передбачають сплату грошових коштів у залежності від об`ємів виконаних робіт, що є характерною ознакою трудового договору.
		Роботи, виконання яких передбачають вказані договори не носять разового характеру та передбачають систематичне виконання обов`язків щодо зустрічі безпосередньо відвідувачів, відповіді на запитання потенційних клієнтів, вирішенню проблем, що виникають в існуючих клієнтів клубу, діяльності спортивного інструктора, тренера.
		Ці умови є однотипними для усіх чотирьох договорів.
		Додатки до цивільно-правових договорів, що були надані позивачем, де зазначено, що виконавець самостійно встановлює графіки виконання обов`язків, не можуть братися колегією суддів до уваги, оскільки ці додатки не містять вказівки до яких договорів вони є додатками, не містять підписів виконавця робіт та не містять посилань на умови договорів.
		В свою чергу, безпосередньо договори не містять вказівки про можливість врегулювання графіку виконання робіт в додатках до договору.
		Щодо порушення відповідачем процедури проведення перевірки, варто зазначити наступне.
		Державна служба України з питань праці (Держпраці) згідно Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (далі - Положення №96) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
		Відповідно до пп. 5 п. 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.
		Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
		Відповідно до ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі за текстом - Порядок № 295).
		Відповідно до п.2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).
		Згідно п.4 Порядку №295, форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню, оприлюднюються на офіційному веб-сайті Держпраці.
		Пунктами 19, 20 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.
		З наведених норм законодавчих актів слідує, що уповноважені інспектори праці мають право проводити інспекційні відвідування суб`єктів господарювання на підставі звернення фізичних чи юридичних осіб щодо фактів використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин.
		Доводи позивача щодо неповідомлення позивача про проведення позапланового заходу контролю, не можуть братися судом до уваги, позаяк це не передбачено вимогами закону. 
		Крім того вручення неуповноваженій особі ОСОБА_7 направлення на проведення перевірки колегія суддів оцінює критично, оскільки позивач доводить, що він належним чином оформив із вказаною особою трудові відносини. При цьому в день проведення перевірки 31.07.2018 року інспектор не оформляв акту перевірки, натомість оформив акт про неможливість її проведення.
		У подальшому акт перевірки складений 06.08.2018 року у присутності ФОП ОСОБА_1 та підписаний останнім без зауважень, що вказує на безпідставність посилань позивача про проведення перевірки в неналежному місці та за відсутності уповноважених осіб.
		Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі №804/5402/14, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та/або проведенні перевірки, у зв`язку з чим за умови такого допуску підставою для скасування рішення може бути лише неправильність його прийняття по суті.
		Не заслуговують на увагу також посилання позивача про перевищення строку проведення перевірки, оскільки фактично перевірка проводилась два робочих дні 31.07.2018 року та 06.08.2018 року, у період з 01.08.2018 року по 05.08.2018 року перевірка не проводилась внаслідок витребування у позивача документів.
		Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладені в рішенні суду першої інстанції. 
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року - без змін. 
		Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -  
		П О С Т А Н О В И Л А:
		Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
		Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року - без змін.
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Головуючий суддя:                                                                       О.Є.Пилипенко 
		 
		Суддя:                                                                                 Н.П.Бужак       
		 
		                                                                                                    Л.О.Костюк   
		   
		 
		Повний текст виготовлено 21 травня 2019 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...