Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/20640/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі у сфері; електроенергетики (крім ядерної енергетики); енергозбереження, альтернативних джерел енергії, комбінованого виробництва електричної і теплової енергії.
Надіслано для оприлюднення: 22.05.2019. Зареєстровано: 24.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.05.2019.
Дата набрання законної сили: 30.07.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		22 травня 2019 року                                                    № 640/20640/18
		          Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
		головуючого судді  Шейко Т.І.,
		розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
		за позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації "Львівгаз"до  Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послугпровизнання протиправною та нечинною постановиТретя особа без самостійних вимог на стороні позивача:
		- Державна регуляторна служба України;
		Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача:
		- Міністерство енергетики та вугільної промисловості України;
		                                                         встановив:
		          Публічне акціонерне товариство по газопостачанню і газифікації "Львівгаз" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якому просило визнати протиправною та нечинною постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.11.2018 року №1505 "Щодо заборони ПАТ "Львівгаз" приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами".
		          В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зокрема зазначив, що оскаржувана постанова відповідача прийнята з порушенням законодавчо визначених порядку та процедури, без дотримання основних принципів регуляторної політики, без погодження з іншими Міністерствами і відомствами, а також з перевищенням повноважень та з порушенням балансу інтересів споживачів, держави і суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, а отже загалом вказане свідчить про її протиправність.
		          В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов.
		          Представник відповідача та третьої особи 2 проти задоволення заявлених вимог позивача заперечували, у тому числі з підстав, викладених у поданих відзиві та поясненнях на позов.
		          Представник третьої особи 1 в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
		          Враховуючи думку учасників справи та заявлене клопотання, подальший розгляд справи суд ухвалив завершити в порядку письмового провадження.
		          Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (код 03349039) (ПАТ "Львівгаз), згідно відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, згідно даних органів статистики про основний вид економічної діяльності юридичної особи, визначений на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності за рік, здійснює розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи (Код КВЕД 35.22).
		          Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП, Регулятор) від 23.11.2018 року №1505, відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" та статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" у зв`язку із зверненнями споживачів природного газу та з метою захисту їх прав: 1. Заборонено ПАТ "Львівгаз" при здійсненні обліку природного газу, використаного побутовими споживачами, приводити об`єми природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами; 2. У разі приведення у жовтні 2018 року ПАТ "Львівгаз" об`ємів використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов ПАТ "Львівгаз" необхідно здійснити за жовтень 2018 року перерахунок об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єктах побутових споживачів відповідно до фактичних показань лічильників природного газу.
		          Неправомірність даної постанови, а отже і необхідність у її скасуванні, обґрунтовується, на переконання позивача, наступним.
		          Відповідно до пункту 31 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", природний газ, нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугільних родовищ та газ сланцевих товщ, газ колекторів щільних порід, газ центрально-басейнового типу (природний газ) - суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, що перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиск - 760 міліметрів ртутного стовпа і температура - 20 градусів за Цельсієм) і є товарною продукцією.
		          Оскільки ПАТ "Львівгаз", як оператор газорозподільної системи (Оператор ГРМ), здійснює комерційний облік природного газу в газорозподільній системі, то після отримання показників лічильників побутових споживачів, приводить такий об`єм природного газу до стандартних умов відповідно до вимог Закону України "Про ринок природного газу", Кодексу газорозподільчих систем та Договору на розподіл природного газу, укладеного з постачальником.
		          Приведення об`єму природного газу до стандартних умов, згідно з розділом XV Кодексу газорозподільчих систем, здійснюється у відповідності до Методики приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики від 26.02.2004 року №116.
		          Таким чином, як зазначено позивачем, Кодексом газорозподільчих систем зобов`язано ПАТ "Львівгаз", як оператора газорозподільчих систем, у взаємовідносинах між суб`єктами природного газу (у тому числі, з постачальниками та споживачами) об`єм природного газу приводити до стандартних умов.
		          При цьому, згідно постанови НКРЕКП від 30.09.2015 року №2498, якою затверджено Типовий договір розподілу природного газу (Типовий договір), останнім регламентовано, що приведення обсягів спожитого газу до стандартних умов застосовується до всіх категорій споживачів, як юридичних так і фізичних осіб, а тому заборона оскаржуваною постановою НКРЕКП від 23.11.2018 року №1505 ПАТ "Львівгаз" при здійсненні обліку природного газу, використаного побутовими споживачами, приводити об`єми природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами, як підкреслено позивачем, прямо суперечить вказаним вище нормативно-правовим актам і порушує баланс інтересів споживачів, держави, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.
		          Окремо позивачем наголошено на тому, що за пунктом 3 глави 1 розділу IX Кодексу газорозподільних систем на нього, як оператора газорозподільної системи, покладено обов`язок відносно переведення об`єму природного газу в обсяг переданої (спожитої) енергії.
		          Також, посилаючись зокрема не відповідні положення Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", на думку позивача, НКРЕКП вийшла за межі наданих їй повноважень при прийнятті оскаржуваної постанови, оскільки вона не наділена повноваженнями щодо заборони суб`єкту ринку природного газу застосовувати постанови Кабінету Міністрів України чи міністерства.
		          Разом з тим, із зазначенням окремих приписів, у тому числі Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", позивачем зроблено висновок про порушення відповідачем порядку та процедури прийняття оскаржуваної постанови, як регуляторного акту у розумінні цього Закону, а отже постанова НКРЕКП від 23.11.2018 року №1505 має явні ознаки протиправності та нечинності.
		          Не визнаючи заявлені вимоги позивача, а також не погоджуючись з викладеними обставинами, на яких він ґрунтується, свою правову позицію відповідач мотивував наступним.
		          Так, відповідачем наголошено, що постанова НКРЕКП від 23.11.2018 року №1505 прийнята в межах компетенції та у спосіб, визначений законодавством України з дотриманням балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, а також основних принципів діяльності НКРЕКП - законності, справедливості та недопущення дискримінації.
		          На підтвердження вказаного, відповідач наголосив, що відповідно до статті 3 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", НКРЕКП здійснює державне регулювання у сферах енергетики на комунальних послуг, в тому числі шляхом формування цінової і тарифної політики та використання інших засобів, передбачених законом.
		          Відповідно до статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг НКРЕКП, зокрема, приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції, а також забезпечує захист прав та законних інтересів споживачів товарів (послуг), які виробляються (надаються) суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, розгляд звернень таких споживачів та регулювання спорів, надання роз`яснень з питань застосування нормативно-правових актів НКРЕКП.
		          Також, НКРЕКП має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання; вимагати від операторів газотранспортної та газорозподільчих систем за необхідності змінювати умови і положення, у тому числі тарифи або методики, з метою забезпечення їх пропорційності і застосування на недискримінаційній основі.
		          Так, відповідач наголосив на тому, що тариф на розподіл природного газу для позивача затверджено постановою НКРЕКП від 15.12.2016 року №2297, якою встановлювалися економічно обґрунтовані тарифи на розподіл природного газу, при тому, посилаючись на відповідні положення Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2033 року №264, Методики визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу, затвердженої постановою НКРЕКП від 25.02.2016 року №236, Методики визначення питомих витрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об`єму газу до стандартних умов, затвердженої  наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.10.2003 року №595 (надалі - Методика №595), а також Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року №382/2011, та наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 23.11.2011 року №737, від 25.12.2015 року №847, відповідач зазначив, що розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу газорозподільних підприємств (операторів газорозподільних систем) розраховані з урахуванням втрат, які виникають у зв`язку з не приведенням показань побутових лічильників газу до стандартних умов.
		          Відповідно, відповідачем підкреслено, що покриття об`єктивної різниці у вимірах природного газу здійснюється за рахунок тарифу, а отже і стягнення додаткових плат із побутових споживачів є неправомірним, оскільки такі витрати вже включені у тариф позивача та сплачуються побутовими споживачами.
		          Також, відповідач звернув увагу суду на те, що встановлені наказом Міненерговугілля №847 плановані розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу ПАТ "Львівгаз" складають 78389 тис. куб. м, як і фактичні показники визначені на підставі звітності ПАТ "Львівгаз" - 78389 тис. куб. м, а отже встановлені обсяги повністю покривають всі виробничо-технологічні витрати природного газу ПАТ "Львівгаз", у тому числі, які виникають у зв`язку із не приведенням розподілених обсягів побутовим споживачам стандартних умов.
		          Водночас, у зв`язку з численними зверненнями побутових споживачів ПАТ "Львівгаз" та з публічних джерел було з`ясовано, що позивачем з жовтня 2018 року здійснені нарахування обсягів, які враховують різницю у приведенні до стандартних умов, та в середньому склали 1-1,5% від обсягу фактичного споживання згідно з показами засобів обліку.
		          Вказане обумовило необхідність прийняття рішення НКРЕКП щодо заборони позивачу проводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, у зв`язку з чим прийнято оскаржувану постанову.
		          Стосовно посилання позивача на пункт 3 глави 1 розділу IX Кодексу газорозподільних систем при донарахуванні побутовим споживачам, відповідач зазначив, що воно не є об`єктивним та не враховує норми пункту в цілому, а також що розрахунки за природний газ на сьогодні здійснюються виключно в куб. м, а переведення в енергетичні одиниці носить виключно інформаційний характер.
		          Водночас, стосовно вимог пункту 5.3 Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2498, відповідач вказав, що норми Кодексу газорозподільних систем не містять положень, які регламентують процедуру приведення обсягів спожитого природного газу побутовим споживачам до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків в обсягах (куб. м) та містять виключно процедуру такого приведення для непобутових споживачів, натомість норми цього Кодексу щодо приведення до стандартних умов для побутових споживачів застосовуються виключно при здійсненні перерахунків об`ємів природного газу в куб. м в енергетичні одиниці та надання їх побутовим споживачам інформаційно.
		          Відносно недотримання позивачем вимог законодавства при здійсненні донарахування побутовим споживачам, за твердженням відповідача є застосування коефіцієнтів, по яким воно здійснювалось, оскільки чинними нормативно-правовими актами взагалі не визначено величин коефіцієнтів приведення до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків із побутовими споживачами, а отже і такі дії операторів газорозподільним мереж є неправомірними, що в свою чергу свідчить про дотримання відповідачем принципів справедливості та недопущення дискримінації по відношенню до побутових споживачів приєднаних до мереж позивача при прийнятті оскаржуваної ним постанови.
		          Також, за переконанням відповідача НКРЕКП було дотримано порядок та процедуру прийняття спірної постанови у відповідності до вимог Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" та Регламенту Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого постановою НКРЕКП від 06.12.2016 року №2133, додаткового наголошуючи, що норми оскаржуваної постанови не містили норм регуляторного характеру, тобто її прийняття не потребувало реалізації процедур, передбачених при прийнятті регуляторних актів, а саме визначених статтею 15 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".
		          У відповіді на відзив на позов позивач зазначив, у тому числі, що відповідними нормами Кодексу газорозподільних систем спростовуються вищенаведені твердження відповідача, оскільки процедура приведення об`ємів спожитого природного газу споживачами до стандартних умов чітко регламентована його розділом XV, а з умов Типового договору розподілу природного газу убачається, що приведення обсягів природного газу до стандартних умов застосовується до всіх категорій споживачів, як юридичних так і фізичних осіб.
		          Заперечуючи проти доводів відповідача, що постанова НКРЕКП від 23.11.2018 року №1505 не є регуляторним актом, а є актом ненормативного характеру (індивідуальної дії), а тому її прийняття не потребувало реалізації процедур, передбачених статтею 15 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", позивач з посиланням на визначення регуляторного акту у статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" вказав, що оскаржувана постанова містить положення щодо: заборони суб`єктам господарювання та має постійний, неодноразовий характер і безпосередньо впливає на господарську діяльність вказаних суб`єктів; обмеження суб`єктів господарювання у застосуванні норм інших підзаконних актів, що стосуються питання приведення природного газу до стандартних умов, а отже заборону, яка впливає на дію/застосування норм права; заборону, яка прямо впливає на обсяг прав та обов`язків побутових споживачів по оплаті спожитого природного газу, тобто на невизначене коло споживачів. Таким чином, її прийняття потребувало реалізації процедур, передбачених статтею 15 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".
		          В запереченні на відповідь на відзив відповідач вкотре обґрунтував свою позицію раніше вказаними доводами, зокрема зазначив, що Методикою приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 26.02.2004 року №116, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.03.2004 року за №346/8945 (надалі - Методика №116), за якою розрахунки об`єму газу, приведеного до стандартних умов, здійснюються з урахуванням коефіцієнтів коригування показів лічильників, визначених у ній, взагалі не визначено величин коефіцієнтів приведення до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків із побутовими споживачами, оскільки її дія поширюється на суб`єкти господарювання, які у господарсько-виробничій діяльності для вимірювання об`єму спожитого газу використовують лічильники, крім випадків використання газу за показами лічильників громадянами-підприємцями для власних потреб, а тому положення цієї Методики не можуть бути застосовані по відношенню до побутових споживачів.
		          В тому числі, на заперечення проти твердження позивача, що оскаржувана ним постанова містила норми регуляторного характеру та, відповідно, потребувала реалізації процедур, передбачених при прийнятті актів такого роду, відповідач підкреслив, що даною постановою встановлювалась заборона конкретному суб`єкту ринку природного газу вчиняти конкретну дію, а отже її положення не містили загальнообов`язковості.
		          У заяві про залучення третьої особи 2 відповідач наголосив також на тому, що згідно Методики №595, яка призначена для розрахунків питомих втрат газу в разі неприведення до стандартних умов результатів вимірювання об`ємів газу низького тиску, які вимірюються лічильниками, що не мають спеціальних пристроїв для автоматичного приведення до стандартних умов їх показів при зміні тиску та/або температури газу, питомі втрати газу визначаються підприємствами з газопостачання газифікації розрахунковим шляхом самостійно і включаються до собівартості транспортування газу цих підприємств.
		          Таким чином, за твердженням відповідача, розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу газорозподільних підприємств (операторів газорозподільних систем) затверджені наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25.12.2015 року №847 (на 2016 рік), а отже останні розраховані з урахуванням втрат, які виникають у зв`язку з не приведенням показань побутових лічильників газу до стандартних умов.
		          Щодо листа Державної регуляторної служби України від 05.12.2018 року за вих. №11728/0/20-18, посилання на який міститься у поясненнях по справі третьої особи 1 та у якому зазначено, зокрема, що проект постанови НКРЕКП "Щодо заборони Операторам ГРМ приводити об`єми використаного природного газу побутовим споживачам до стандартних умов" є регуляторним актом та потребує реалізації процедур, передбачених Законом України про НКРЕКП в частині прийняття регуляторних актів, відповідач у своїх поясненнях наголосив на тому, що відповідно до статті 5 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" під час виконання своїх функцій та повноважень відповідно до закону Регулятор діє самостійно та незалежно від будь-якого іншого органу державної влади, та яким, в свою чергу, забороняється втручатися у процес державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
		          Рішення Регулятора не підлягають погодженню органами державної влади, крім випадків, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
		          При цьому, відповідно до розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення", НКРЕКП  виключено зі сфери дії Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
		          Так, після внесення змін, статтею 3 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" передбачено, що дія цього Закону не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, пов`язаної з прийняттям, зокрема, актів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
		          Знову, вказуючи на те, що оскаржувана постанова не є ані нормативно-правовим, ані регуляторним актом, відповідач акцентував увагу, що Державною регуляторною службою було опрацьовано саме проект постанови "Щодо заборони Операторам ГРМ приводити об`єми використаного природного газу побутовим споживачам до стандартних умов", а не постанову, яка є предметом спору у даній адміністративній справі.
		          У запереченнях на пояснення відповідача від 22.02.2019 року позивач, серед іншого, послався на статтю 15 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", відповідно до якої підготовка проектів рішень Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політки у сфері господарської діяльності", здійснюється у порядку, визначеному цим Законом, а відтак зазначив, що рішення відповідача, які мають ознаки регуляторних актів, зокрема оскаржувана постанова, повинні відповідати вимогам/порядку, передбаченому Законом України "Про засади державної регуляторної політки у сфері господарської діяльності".
		          Натомість, у додаткових поясненнях на пояснення позивача, відповідач зауважив, що позивачем не було спростовано тих фактів, що відповідно до чинного законодавства, зокрема положень Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", рішення НКРЕКП не підлягають погодженню Державною регуляторною службою України, крім випадків, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, а також що дія Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, пов`язаної з прийняттям, зокрема, актів НКРЕКП.
		          В поясненнях третьої особи 2 щодо позову, крім іншого міститься інформація про те, що листами від 21.11.2018 року №10906/16/7-18 та від 24.01.2019 року №864/16.3/7-19 НКРЕКП зверталась до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України з проханням надати роз`яснення щодо застосування Методики №595 при розрахунку розміру нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств (операторів газорозподільних систем) на 2016 рік.
		          В свою чергу третя особа 2 листами від 28.12.2018 року №03/31-11587 та від 12.02.2019 року №03/31-1472 повідомляла НКРЕКП, що розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств (операторів газорозподільних систем) на 2016 рік затверджені наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25.12.2015 року №847 із застосуванням, в тому числі Методики №595.
		          Згідно з додатком до згаданого наказу від 25.12.2015 року №847 обсяг нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних системах на 2016 рік ПАТ "Львівгаз" становив 78389 тис. куб. м.
		          Щодо оскаржуваної постанови НКРЕКП від 23.11.2018 року №1505, третьою особою 2 наголошено, що НКРЕКП прийняла дану постанову у зв`язку із зверненнями споживачів природного газу та з метою захисту їх прав.
		          У додаткових поясненнях на додаткові пояснення позивача, відповідач звертав увагу суду, що норми Кодексу газорозподільних систем не містять положень, які регламентують процедуру приведення обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків в обсягах (куб. м) та містять виключно процедуру такого приведення для непобутових споживачів, при тому, що величини коефіцієнтів приведення до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків із побутовими споживачами взагалі не визначені чинними нормативно-правовими актами, а отже і такі дії операторів ГРМ є неправомірними.
		          Також було звернуто увагу, що постановою НКРЕКП від 15.12.2016 року №2297 позивачу встановлювалися економічно обґрунтовані тарифи на розподіл природного газу, в які включались розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу газорозподільних підприємств (операторів газорозподільних систем). Останні затверджувались наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25.12.2015 року №847 і при їх розрахунку, із застосуванням: Методики визначення питомих втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 року №264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 року за №571/7891; Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 року №264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 року за №571/7892; Методики визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками у разі неприведення об`єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.10.2003 року №595, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.12.2003 року за №1224/8545 враховано втрати, що виникають у зв`язку з не приведенням показань побутових лічильників газу до стандартних умов.
		          Таким чином, за твердженням відповідача, застосування позивачем до споживачів, зокрема побутових, цін/тарифів/донарахувань, які не були розраховані та затверджені уповноваженим Законом України "Про ринок природного газу" органом - НКРЕКП, яка є Регулятором ринку природного газу та уповноважена затверджувати відповідні тарифи, є незаконним.
		          Попри це, заперечуючи проти вищевказаних доводів, позивач у своїх запереченнях та доповненнях до нього зауважив, що затверджений Регулятором тариф на розподіл не покривав різниці у вимірах природного газу, а тому витрати ПАТ "Львівгаз" при приведенні об`єму природного газу до стандартних умов на побутових лічильниках залишились без компенсації в тарифі на розподіл природного газу.
		          Зокрема позивач зазначив, що при затвердженні Міністерством енергетики та вугільної промисловості України наказом від 25.12.2015 року №847 розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу газорозподільних підприємств (операторів газорозподільних систем) (ВТВ), ПАТ "Львівгаз" обсяги ВТВ визначались на підставі діючих методик, у тому числі Методики №595, хоча в подальшому, постановами НКРЕКП від 07.11.2016 року №1953 та від 26.01.2017 року №84 були внесені зміни до Кодексу газорозподільних систем, відповідно до яких виключались посилання на вищевказані методики при визначенні ВТВ операторів ГРМ, а отже і обов`язок НКРЕКП включати до тарифу на розподіл природного газу операторів ГРМ обсяги природного газу, розраховані за Методикою №595, було виключено з Кодексу газорозподільних систем.
		          У той же час, Кодекс газорозподільних систем доповнювався розділом XV, в якому,  зокрема, передбачались вимоги, що при відсутності корекції тиску та температури у засобах вимірювальної техніки (ЗВТ), виміряний об`єм газу має бути приведений до стандартних умов. Для приведення розрахунків по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, коефіцієнт приведення до стандартних умов (k) необхідно визначати за відповідними додатками до Методики №116.
		          На переконання позивача твердження відповідача про включення до структури тарифу обсягів приведення природного газу до стандартних умов є помилковим, оскільки виробничо-технологічні витрати природного газу вимірюються в кубічних метрах, а постановами НКРЕКП про затвердження тарифу ПАТ "Львівгаз" та структурою тарифу встановлювались відповідні показники виключно в гривнях без жодного показника в фізичних величинах.
		          Також, доповнюючи свої заперечення, позивач зазначив про те, що облік операторами ГРМ природного газу на особових рахунках побутових споживачів з урахуванням приведення обсягів, визначених їх лічильниками, до стандартних умов, відповідав чинному у 2015-2016 роках законодавству, зокрема приписам пункту 3 глави 1 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, однак Міністерство енергетики та вугільної промисловості України при затвердженні відповідних ВТВ на 2016 рік, значно занизило ці обсяги.
		          Разом з тим, стосовно змін, внесених до Кодексу газорозподільних систем постановою НКРЕКП від 26.01.2017 року №84, позивач зазначив, що НКРЕКП передбачено застосування визначених Методикою №116 коефіцієнтів при здійсненні розрахунків при приведенні природного газу до стандартних умов на лічильниках побутових споживачів за період 2017-2019 років до всіх категорій споживачів, в тому числі і до побутових.
		          Таким чином, на думку позивача, вказане загалом свідчить про безпідставність та неправдивість обґрунтувань Регулятора при винесенні оскаржуваної постанови, оскільки тариф на розподіл природного газу не включав та не включає обсяги втрат газу оператора ГРМ, неприведеного до стандартних умов.
		          В додаткових поясненнях на додаткові пояснення позивача НКРЕКП, вважаючи твердження ПАТ "Львівгаз" такими, що жодним чином не спростовують доводи відповідача, стосовно правомірності оскаржуваної постанови, звернув увагу суду, зокрема на ту обставину, що Кодекс газорозподільних систем не містить положень, які регламентують процедуру приведення об`ємів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків, натомість відповідні норми цього Кодексу щодо приведення до стандартних умов для побутових споживачів застосовуються виключно при здійсненні перерахунків об`ємів природного газу (куб. м) в енергетичні одиниці (кВт·год) та надання їх побутовим споживачам інформаційно.
		          До того ж, відповідачем зазначено, що об`єм природного газу не може бути приведений до стандартних умов без наступного його переведення в одиниці енергії для подальшого використання при розрахунках, які в свою чергу здійснюються виключно в куб. м, а переведення в енергетичні одиниці носить виключно інформаційний характер.
		          Відносно посилання позивача на Методику №116, за якою визначаються питомі втрати природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об`єму газу до стандартних умов, відповідач зауважив, що дія цієї Методики поширюється на суб`єкти господарювання, які у господарсько-виробничій діяльності для вимірювання об`єму спожитого газу використовують лічильники, крім випадків використання газу за показами лічильників громадянами-підприємцями для власних потреб, а тому її норми, зокрема величини коефіцієнтів, не можуть бути застосовані до побутових споживачів.
		          Також, відповідач знову звернув увагу, що наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25.12.2015 року №847, у відповідності до наказу від 23.11.2011 року №737 "Про визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах", яким встановлювався порядок визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат, були затверджені відповідні розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах (на 2016 рік), а оскільки положення зазначеного наказу від 23.11.2011 року №737 містили вимоги щодо використання Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами та Методики визначення питомих витрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об`єму газу до стандартних умов, то згідно приписів останньої питомі втрати газу визначаються підприємствами газопостачання та газифікації розрахунковим шляхом самостійно і включаються до собівартості транспортування газу цих підприємств.
		          Таким чином відповідачем зроблено висновок, що розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу газорозподільних підприємств (операторів газорозподільних систем) (на 2016 рік) були розраховані з урахуванням втрат, які виникають у зв`язку з не приведенням показань побутових лічильників газу до стандартних умов, та в наступному включені до тарифу на розподіл природного газу для ПАТ "Львівгаз", затвердженого постановою НКРЕКП від 15.12.2016 року №2297.
		          Тобто, вкотре на переконання відповідача, є незаконним застосування позивачем до споживачів, зокрема побутових, цін/тарифів/донарахувань, які не були розраховані та затверджені НКРЕКП, що є Регулятором ринку природного газу уповноваженим на затвердження відповідних тарифів.
		          У підтвердження правомірності своєї правової позиції, відповідач послався на висновки, викладені у рішенні Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.05.2019 року №560/999/19.
		          Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
		          У відповідності до частин першої-третьої статті 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 22.09.2016 року №1540-VIII (надалі - Закон №1540-VIII) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Регулятор є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, що є державною власністю, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Роботу Регулятора забезпечують його центральний апарат і територіальні органи.
		          Згідно зі статтею 3 Закону №1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України. Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом. 
		          Основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.
		          Частинами першою, другою статті 14 Закону №1540-VIII встановлено, що засідання Регулятора є основною формою його роботи як колегіального органу. Порядок організації роботи Регулятора, зокрема проведення його засідань, визначається регламентом, що затверджується Регулятором, та підлягає оприлюдненню на його офіційному веб-сайті. Засідання Регулятора проводяться у формі відкритих слухань. На відкритих слуханнях розглядаються всі питання, розгляд яких належить до повноважень Регулятора, крім питань, що містять таємну інформацію. У разі розгляду Регулятором питання, що містить таємну інформацію, порядок доступу до якої регулюється законом, Регулятор приймає рішення про розгляд такого питання в режимі закритого слухання.
		          Відповідно до частини першої статті 15 Закону України №1540-VIII, підготовка проектів рішень Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", здійснюється у порядку, визначеному цим Законом.
		          За визначенням, наведеним в статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", регуляторний акт - це: - прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; - прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.
		          Аналізуючи оскаржувану постанову на предмет її відповідності зазначеним ознакам регуляторного акту, на думку суду, вказана постанова не спрямована на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.
		          Попри це, оскаржувана постанова НКРЕКП від 23.11.2018 року №1505 "Щодо заборони ПАТ "Львівгаз" приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами" хоча і направлена на неодноразове застосування, однак не скасовує, не встановлює та не змінює норми права, направлена стосовно конкретно визначеної особи - позивача, а отже, за сукупністю ознак, що наведені в статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", не підпадає під визначення поняття регуляторного акта.
		          Посилання позивача та третьої особи 1 на те, що проект постанови "Щодо заборони операторам ГРМ приводити об`єми використаного природного газу побутовим споживачам до стандартних умов" має ознаки регуляторного акта, відхиляються судом, як належний доказ відповідності саме оскаржуваної постанови ознакам регуляторного акта, оскільки процедурні питання, пов`язані з проектом постанови "Щодо заборони операторам ГРМ приводити об`єми використаного природного газу побутовим споживачам до стандартних умов" не є предметом розгляду даного спору, з урахуванням того, що позивачем оскаржується безпосередньо постанова НКРЕКП від 23.11.2018 року №1505 "Щодо заборони ПАТ "Львівгаз" приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами".
		          Стосовно ж посилань відповідача на те, що покриття об`єктивної різниці у вимірах природного газу здійснюється за рахунок тарифу, а отже і стягнення додаткових плат (фактично подвійних) із побутових споживачів є неправомірним (оскільки такі витрати вже включені у тариф Ліцензіата та сплачуються побутовими споживачами), суд зазначає наступне.
		          Відповідно до пункту 1.2 наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 23.11.2011 року №737 "Про визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах", газорозподільні підприємства самостійно згідно з методиками розраховують річні обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу на календарний рік та не пізніше ніж за два місяці до початку року подають їх на затвердження до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.
		          Судом встановлено, що згідно з додатком до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25.12.2015 року №847, яким були затверджені розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств (операторів газорозподільних систем) на 2016 рік, обсяг нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних системах на 2016 рік ПАТ "Львівгаз" становив 78389 тис. куб. м.
		          Як вбачається з розшифрувань обсягів величини нормованих витрат та втрат природного газу відповідно до діючих методик, обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу, що подавались ПАТ "Львівгаз" до НКРЕКП за січень-грудень 2016 року, нормовані витрати та втрати газу становили - 3500,00, 8700,00, 9450,00, 7542,00, 2163,73, 3153,08, 3128,74, 5433,44, 4536,49, 14310,49, 7489,00, 8982,06 тис. м куб. відповідно, усього - 78389,03 тис. м куб.
		          Згідно протоколу засідання НКРЕКП від 23.11.2018 року, 27.11.2018 року, 30.11.2018 року, 04.12.2018 року, 07.12.2018 року №68, а також Обґрунтування до питання про прийняття постанови НКРЕКП "Щодо заборони Операторам ГРМ приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов", НКРЕКП за наявною інформацією та з публічних джерел з`ясовано, що переважна більшість операторів ГРМ у платіжних документах за жовтень 2018 року здійснила донарахування побутовим споживачам обсягів, які враховують різницю у приведенні до стандартних умов.
		          Власне, вказане і обумовило необхідність прийняття рішення НКРЕКП щодо заборони операторам ГРМ, у тому числі і для позивача, приводити об`єми використаного природного газу побутовим споживачами до стандартних умов.
		          Слід звернути увагу, що на наведені вище методики містяться посилання у вказаних протоколі засідання №68 і обґрунтуваннях НКРЕКП, та згідно яких було зроблено висновок 
		про включення, в тому числі позивачем, до тарифу питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі не приведення об`єму газу до стандартних умов.
		          Відповідно до пояснень третьої особи 2, згідно листів Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 28.12.2018 року №03/31-11587 та від 12.02.2019 року №03/31-1472, наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25.12.2015 №847 "Про затвердження розмірів нормативних виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств (операторів газорозподільних систем) на 2016 рік" було затверджено нормативні втрати і виробничо-технологічні витрати природного газу із застосуванням Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, що затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 року №264, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 року за №570/7891; Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, що затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 року №264, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 року за №571/7892, враховуючи також Методику визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі не приведення об`єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 21.10.2003 року №595.
		          Отже, можна зробити висновок, що таким чином були розраховані лише показники втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, адже інформації про включення до розміру нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат різниці у приведенні газу до стандартних умов, вказані листи в собі не містять.
		          Одночасно суд вважає за необхідне відзначити, що не ставить під сумнів здійснення позивачем відповідних розрахунків, з урахуванням неодноразово згаданих методик, однак не знаходить серед наданих відповідачем матеріалів належних доказів включення позивачем різниці у приведенні газу до стандартних умов до втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами.
		          Також, згідно показників (елементів витрат) річної планової тарифної виручки - додатку до постанови НКРЕКП від 15.12.2016 року №2297, якою внесено зміни до постанови НКРЕКП від 24.03.2016 року №438 "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для ПАТ "Львівгаз", останні не містять інформації про те, що до відповідних витрат була включена різниця у приведенні газу до стандартних умов.
		          При цьому саме відповідач, посилаючись на подвійне включення позивачем різниці у приведенні газу до стандартних умов до ВТВ, як суб`єкт владних повноважень, на виконання обов`язку, визначеного частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, повинен довести такі обставини.
		          Надаючи правову оцінку доводам відповідача про те, що норма Кодексу газорозподільчих систем щодо приведення до стандартних умов застосовується виключно при здійсненні перерахунків об`ємів природного газу з кубічних метрів в енергетичні одинці, в той час як розрахунки за природний газ на сьогодні здійснюються виключно в кубічних метрах, а переведення в енергетичні одиниці має виключно інформаційний характер, суд зазначає слідуюче.
		          Постановою відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2494 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за №1379/27824), затверджено Кодекс газорозподільчих систем (надалі - Кодекс).
		          Розділом ІХ Кодексу врегульовано правила комерційного обліку природного газу в газорозподільній системі.
		          Пунктами 1, 2 глави 1 розділу ІХ Кодексу визначено, що комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об`єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб`єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, Оператора ГТС), та об`єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.
		          Порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу.
		          ПАТ "Львівгаз", як оператор ГРМ відповідно до вимог пунктів 2-3 глави 2 розділу і Кодексу виконує функції розподілу природного газу, забезпечення комерційного обліку природного газу, формування добових, декадних, місячних, квартальних та річних показників фактичного об`єму та обсягу передачі (розподілу, споживання) природного газу тощо.
		          Також ПАТ "Львівгаз" як оператор ГРМ здійснює комерційний облік природного газу в газорозподільній системі.
		          Пунктом 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу передбачено, що фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках.
		          Об`єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та переведений в одиниці енергії (обсяг) згідно з розділом XV цього Кодексу.
		          Як вже зазначалось, на переконання відповідача, вказана норма щодо приведення до стандартних умов застосовується виключно при здійсненні перерахунку об`єму природного газу з кубічних метрів в енергетичні одиниці.
		          На переконання ж суду, норма пункту 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу дає змогу дійти однозначного висновку про те, що фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, шляхом: 1) приведення газу до стандартних умов; 2) переведення об`єму газу, приведеного до стандартних умов в одиниці енергії.
		          До того ж, за вимогами абзацу шостого пункту 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу, оператор ГРМ зобов`язаний за підсумками місяця, але не пізніше 8-го числа, наступного за розрахунковим місяцем, опублікувати на власному сайті фактичні дані щодо розміру середньозваженої вищої теплоти згоряння природного газу за кожним маршрутом; передбачити у платіжних документах споживачів за послуги з розподілу природного газу, а також в особистому кабінеті споживача, інформацію про величину коефіцієнту приведення до стандартних умов (якщо вузол обліку природного газу споживача не приводить в автоматичному режимі об`єм природного газу до стандартних умов), розмір середньозваженої вищої теплоти згоряння за розрахунковий період, а також розмір спожитого обсягу енергії природного газу (за трьома одиницями виміру: кВт·год, Гкал, МДж (абзац третій пункту 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу).
		          Відповідно, на позивача покладено обов`язок при комерційному обліку газу, в тому числі, здійснювати дві окремі процедури: 1) приведення газу до стандартних умов; 2) розрахунок спожитого обсягу енергії природного газу, про який повідомляється споживача в платіжному документі.
		          За таких обставин посилання відповідача в цій частині судом відхиляються, як такі що суперечать вимогам Кодексу.
		          Стосовно доводів відповідача про те, що посилання позивача на пункт 5.3 Типового договору розподілу природного газу є помилковими, адже норми Кодексу газорозподільчих систем не містять положень, які регламентують процедуру приведення обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків в обсягах (куб. м) та містять виключно процедуру такого приведення для непобутових споживачів, суд зазначає наступне.
		          Порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу (абзац перший пункту 2 глави 1 розділу ІХ Кодексу).
		          За змістом пункту 6 частини першої статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор затверджує типові та схвалює примірні договори відповідно до закону.
		          На виконання зазначених вимог Кодексу та Закону Регулятором 30.09.2015 року прийнято Постанову №2498 "Про затвердження типового договору розподілу природного газу".
		          Пункт 1.2 Типового договору розподілу природного газу чітко та однозначно визначає, що умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем.
		          Розділ V Договору містить в собі порядок обліку природного газу, що передається Споживачу.
		          Пункт 5.1 Договору визначає, що облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
		          Пунктом 5.2 Договору передбачено, що визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором.
		          Регулятором в пункті 5.3 Договору передбачено, що за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі газорозподільних систем.
		          Питання приведення обсягів спожитого природного газу до стандартних умов врегульовано розділом XV цього Кодексу, про що зазначено в абзаці другому пункту 3 глави 1 розділу IX Кодексу.
		          Так, пунктом 6 глави 1 розділу XV Кодексу, в свою чергу, визначено, що для проведення розрахунків по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, коефіцієнт приведення до стандартних умов (k) необхідно визначати за відповідними додатками до Методики приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 26.02.2004 року №116, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.03.2004 року за №346/8945 (Методика №116).
		          Відповідно до пункту 2 Методики №116, її дія поширюється на суб`єктів господарювання, які у господарсько-виробничій діяльності для вимірювання об`єму спожитого газу використовують лічильники, крім випадків використання газу за показами лічильників громадянами-підприємцями для власних потреб.
		          Проте, посилання відповідача на те, що Кодекс (в контексті Методики №116) не містить положень, які регулюють процедуру приведення обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, є хибним, адже пункт 6 глави 1 розділу XV Кодексу вказує на необхідність застосування лише відповідного коефіцієнту при приведенні обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, який зазначений в додатках до Методики №116, а не власне самої Методики.
		          Таким чином, посилання відповідача на не можливість застосування в рамках спірних правовідносин пункту 5.3 Типового договору є помилковими.
		          З цих самих підстав суд відхиляє доводи відповідача про те, що дія Методики №116 поширюється на суб`єктів господарювання, а оскільки побутові споживачі не є суб`єктами господарювання, застосування позивачем даної методики є неправомірним, адже відповідно до буквального тлумачення пункту 6 глави 1 розділу XV Кодексу, дана норма пов`язує приведення обсягів спожитого природного газу до стандартних умов не з порядком та процедурою, що визначені Методикою №116, а з числовими значеннями коефіцієнтів, які зазначені в додатках до цієї методики.  
		          Кодексом визначено, що споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ оператора ГРМ,  яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
		          Відтак нормами Кодексу та Типового договору, які затверджені Регулятором, встановлено обов`язок оператора ГРМ проводити розрахунки по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, шляхом приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, що і зроблено позивачем в жовтні 2018 року.
		          Посилання відповідача на те, що Методика №116 взагалі не містить величин коефіцієнтів приведення до стандартних умов при здійсненні розрахунків із побутовими споживачами, є недоречними з урахуванням вищенаведеного, а також того, що відповідні коефіцієнти містяться в додатках до Методики №116.
		          Щодо висновків Хмельницького окружного адміністративного суду, викладених у рішенні від 06.05.2019 року №560/999/19, на які посилався відповідач у додаткових поясненнях на додаткові пояснення позивача, то вказане рішення не набрало законної сили, що власне вказано самим відповідачем, а тому суд критично оцінює викладені у ній доводи в контексті розгляду даної адміністративної справи.
		          Як наслідок, враховуючи викладене в сукупності, суд вважає, що у відповідача були відсутні достатні правові підстав для заборони позивачу приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за природний газ шляхом винесення спірної постанови, а отже наведене свідчить про її неправомірність та необхідність скасування для відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
		          Згідно частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 78  цього Кодексу.
		          В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		          На думку суду, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не виконано покладений на нього обов`язок, не доведено належними та допустимими доказами правомірності прийняття оскаржуваної у даній адміністративній справі постанови.
		          Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		          Керуючись статтями 2, 77, 242-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
		 
		                                                                в и р і ш и в:
		 
		           1. Позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації "Львівгаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послу про визнання протиправною та нечинною постанови - задовольнити.
		           2. Визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.11.2018 року №1505 "Щодо заборони ПАТ "Львівгаз" приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами".
		           3. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації "Львівгаз" (код ЄДРПОУ 03349039, адреса: 79039, м. Львів, вул. Золота, 42) за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (код ЄДРПОУ 39369133, адреса: 03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19) судові витрати у сумі 3524,00 грн.
		          
		          Позивач: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню і газифікації «Львівгаз» (79039, м. Львів, вул. Золота, 42, код ЄДРПОУ 03349039).
		          Відповідач: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19, код ЄДРПОУ 39369133).
		          Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:  Державна регуляторна служба України (01011, м. Київ, вул. Арсенальна, 9/11, код ЄДРПОУ 39582357).
		          Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 30, код ЄДРПОУ 37471933).
		          
		 
		          Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
		          Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Суддя                                                                                                Т.І. Шейко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...