Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/390/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; валютного регулювання і валютного контролю, з них.
Надіслано для оприлюднення: 23.05.2019. Зареєстровано: 24.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.05.2019.
Дата набрання законної сили: 23.05.2019
Номер судового провадження: К/9901/13534/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		23 травня 2019 року 
		Київ
		справа №826/390/16
		касаційне провадження №К/9901/13534/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Шипуліної Т.М.,
		суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Національного банку України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2016 (головуючий суддя: Кобилянський К.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 (головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.; судді: Петрик І.Й., Сорочко Є.О.) у справі №826/390/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛТОН» до Національного банку України, третя особа: Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» про визнання протиправними дій,
		В С Т А Н О В И В:
		У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕАЛТОН» звернулося до адміністративного суду з позовом до Національного банку України, третя особа: Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк», в якому просило визнати протиправними дії Національного банку України по непідтвердженню можливості здійснення Публічним акціонерним товариством «ПроКредит Банк» операцій по купівлі іноземної валюти за заявами Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛТОН» про купівлю іноземної валюти №55 від 04.12.2015 на суму 14 500 євро, № 57 від 110.12.2015 на суму 4 000 євро, № 58 від 21.12.2015 на суму 1 000 євро, № 60 від 24.12.2015 на суму 10 000 євро, № 61 від 25.12.2015 на суму 45 000 євро, всього на загальну суму 74 500,00 євро; зобов`язати Національний банк України підтвердити (направити Публічному акціонерному товариству «ПроКредит Банк» відповідне повідомлення засобами електронної пошти системи міжбанківського зв`язку) можливість здійснення Публічним акціонерним товариством «ПроКредит Банк» операцій по купівлі іноземної валюти за заявами Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛТОН» на загальну суму 74 500,00 євро для оплати товарів відповідно до умов контракту №101029-JST від 29.10.2010 з фірмою «ДЖАСТЕКО Лімітед», Канада та вантажних митних декларацій від 08.10.2013 №125120105/2013/276187 та від 25.03.2014 №125120105/2014/306243.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що непідтвердження відповідачем можливості здійснення товариством, з метою проведення розрахунків з контрагентом за зовнішньоекономічною угодою, купівлі іноземної валюти відбулось без наявності на те будь-яких правових підстав.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2016 адміністративний позов в частині позовних вимог про зобов`язання Національного банку України підтвердити (направити Публічному акціонерному товариству «ПроКредит Банк» відповідне повідомлення засобами електронної пошти системи міжбанківського зв`язку) можливість здійснення Публічним акціонерним товариством «ПроКредит Банк» операцій по купівлі іноземної валюти за заявами Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛТОН» на загальну суму 74 500,00 євро для оплати товарів відповідно до умов контракту №101029-JST від 29.10.2010 з фірмою «ДЖАСТЕКО Лімітед», Канада та вантажних митних декларацій від 08.10.2013 №125120105/2013/276187 та від 25.03.2014 №125120105/2014/306243 - залишено без розгляду.
		Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016, адміністративний позов задоволено.
		Судами першої та апеляційної інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що між позивачем та компанією «ДЖАСТЕКО Лімітед», Канада (JUSTACO Ltd ., 27 Delabo Dr ., North York, МЗJ 3S5, CANADA) було укладено зовнішньоекономічний контракт від 29.10.2010 року №101029-JST, згідно умов якого, продавець продає, а покупець купує слухові апарати, аудіодіагностичне та інше медичне обладнання, системи кохлеарної імплантації, аксесуари до них і устаткування, партіями, згідно окремих рахунків (інвойсів) в перебігу терміну дії контракту, які є додатками до цього контракту і є його невід`ємною частиною, на умовах поставки згідно додатків. На виконання умов контракту, згідно вантажно-митної декларації від 08.10.2013 №125120105/2013/276187, продавцем було поставлено покупцю товари: апарати для поліпшення слуху. Слухові апарати: Mezzo 6 НР, бежеві, номер за каталогом 10667814 в кількості 200 штук, на суму 51 000,00 євро. Згідно вантажно-митної декларації від 25.03.2014 №125120105/2014/306243, продавцем було поставлено за контрактом покупцю наступні товари: прилади для відстеження параметрів. Обладнання аудіологічне, для використання в медицині. Діагностичний аудіометр МА 41-2 штуки, діагностичний аудіометр МА 42-1 штука, скринінковий аудіометр SТ 20 ВС - 3 штуки, імпеданометр МІ 24 С - 4 штуки, імпеданометр МІ 24-3 штуки, система для реєстрації отоакустичної емісії ERO SCAN Screener TEOAE - 5 штук (використовується для перевірки слуху на основі зміни частот, методом подачі акустичного сигналу, для реєстрації отоакустичної емісії), на суму 69 646,00 євро. З метою оплати вищезазначених товарів, позивачем було подано до обслуговуючого банку - Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» заяви про купівлю іноземної валюти на загальну суму 105 132,85 євро, зокрема: №45 від 06.11.2015 на суму 1 442,85 євро, яка була виконана обслуговуючим банком 11.11.2015; №47 від 10.11.2015 на суму 1 290,00 євро, яка була виконана обслуговуючим банком 16.11.2015; №49 від 16.11.2015 на суму 2 800,00 євро, яка була виконана обслуговуючим банком 19.11.2015; №50 від 17.11.2015 на суму 3 100,00 євро, яка була виконана обслуговуючим банком 20.11.2015; №51 від 24.11.2015 року на суму 10 000,00 євро, яка була виконана обслуговуючим банком 27.11.2015; №52 від 26.11.2015 на суму 12 000,00 євро, яка була виконана обслуговуючим банком 01.11.2015; №55 від 04.12.2015 на суму 14 500,00 євро, яка не була виконана обслуговуючим банком; №57 від 10.12.2015 на суму 4 000,00 євро, яка була не була виконана обслуговуючим банком; №58 від 21.12.2015 на суму 1 000,00 євро, яка була не була виконана обслуговуючим банком; №60 від 24.12.2015 на суму 10 000,00 євро, яка була не була виконана обслуговуючим банком; №61 від 25.12.2015 на суму 45 000,00 євро, яка була не була виконана обслуговуючим банком. На запит позивача щодо причин відмови у задоволенні заяв про купівлю іноземної валюти №55 від 04.12.2015, №57 від 10.12.2015, №58 від 21.12.2015, №60 від 24.12.2015, №61 від 25.12.2015 всього на загальну суму 74 500,00 євро обслуговуючий банк листом від 17.12.2015 №425 повідомив, що від Національного банку України отримані повідомлення від 09.12.2015 та 16.12.2015 про непідтвердження можливості здійснення операцій з купівлі іноземної валюти.
		Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не було доведено правомірність своїх дій по непідтвердженню можливості здійснення Публічним акціонерним товариством «ПроКредит Банк» операцій по купівлі іноземної валюти за заявами Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛТОН» про купівлю іноземної валюти №55 від 04.12.2015 на суму 14 500 євро, №57 від 10.12.2015 на суму 4 000 євро, №58 від 21.12.2015 на суму 1 000 євро, №60 від 24.12.2015 на суму 10 000 євро, №61 від 25.12.2015 на суму 45 000 євро, всього на загальну суму 74 500,00 євро.
		Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, Національний банк України подав касаційну скаргу, у якій просив Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що при непідтвердженні заяв позивача про купівлю іноземної валюти Національний банк України діяв у межах та у спосіб визначених законом повноважень, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації та з дотриманням балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані дії. Скаржник вказав на те, що запровадження Постановою Національного банку України від 04.12.2015 № 863 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» низки адміністративних інструментів регулювання валютного ринку, у т.ч., процедури відповідного підтвердження/непідтвердження валютних операцій клієнтів уповноважених банків відбулось з врахуванням поточного стану вітчизняної економіки, необхідності забезпечення позитивних тенденцій на валютному ринку України. Скаржник також відзначив, що запровадженні зазначеною постановою заходи сприяли зміцненню гривні.
		Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Статтею 2 Закону України від 20.05.1999 № 679-XIV «Про Національний банк України» передбачено, що Національний банк України (далі - Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України. 
		Статтею 6 цього Закону передбачено, що відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.  При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі. Національний банк у межах своїх повноважень сприяє фінансовій стабільності, в тому числі стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню цілі, визначеної у частині другій цієї статті. 
		За змістом статті 7 Закону України від 20.05.1999 № 679-XIV «Про Національний банк України», Національний банк, зокрема, проводить грошово-кредитну політику, встановлює для банків правила проведення банківських операцій, здійснює банківське регулювання, здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій.
		Крім того, право Національного банку, використовуючи адміністративний метод банківського регулювання, встановлювати заборони та обмеження щодо вчинення банківськими установами певних дій (операцій) закріплено у   Законі України «Про банки і банківську діяльність», статтею 66 якого передбачено, що державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком      шляхом встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків.
		Стаття 46 Закону України від 20.05.1999 № 679-XIV «Про Національний банк України» передбачає, що Національний банк в необхідних випадках застосовує валютні обмеження.
		Згідно зі статтею 44 цього Закону, Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До його компетенції, зокрема, належить видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій, здійснення      контролю, у тому числі шляхом здійснення планових і позапланових перевірок за діяльністю банків, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства.
		Нормативно-правові акти Національного банку з питань, віднесених до його повноважень є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб (стаття 56 Закону України «Про Національний банк України»).            
		Відповідно до статті 45 цього Закону, Національний банк організовує торгівлю валютними цінностями на валютному ринку України відповідно до законодавства про валютне регулювання.
		Статтею 11 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»  встановлено, що Національний банк у сфері валютного регулювання серед іншого:
		- здійснює валютну політику виходячи з принципів загальної економічної політики України;
		- видає у межах, передбачених   Декретом, обов`язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;
		- забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з   Декретом   та іншими актами валютного законодавства.
		Крім того, за змістом статей   1   і   2 цього Декрету, резиденти      і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей і здійснювати валютні операції (а це операції, пов`язані з переходом права власності на валютні цінності, з передаванням заборгованостей та інших зобов`язань, предметом яких є валютні цінності) з урахуванням обмежень, встановлених   Декретом   та іншими актами валютного законодавства України, тобто законодавчо встановлено особливий правовий режим обороту для такого виду майна як      валютні цінності, зокрема для іноземної валюти.
		З аналізу наведених норм права випливає, що Національний банк здійснює надані йому повноваження для захисту грошової одиниці, всієї грошової системи України, узгоджуючи свої дії з іншими суб`єктами державної влади, виходячи із завдань грошово-кредитної політики держави, макроекономічного аналізу та платіжного балансу, вживає необхідних заходів, щоб ефективно впливати на загальну грошово-кредитну ситуацію в економіці. При цьому, законодавець зобов`язує Національний банк до активних дій по забезпеченню стабільності національної грошової одиниці.
		Обставини справи свідчать, що в обґрунтування дій Національного банку України з непідтвердження заяв Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛТОН» №55 від 04.12.2015, №57 від 10.12.2015, №58 від 21.12.2015, №60 від 24.12.2015, №61 від 25.12.2015 по купівлі іноземної валюти на загальну суму 74 500,00 євро зазначено підпункт 17 пункту 6 Постанови №863.
		Так, з метою врегулювання ситуації на грошово-кредитному ринку, зокрема його валютному сегменті, Національним банком України прийнято постанову від 04.12.2015 № 863 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», якою, в т.ч., запроваджено низку заходів щодо діяльності банку.
		Відповідно до підпункту 11 пункту 6 Постанови Національного банку України від 04.12.2015 № 863 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» уповноважені банки повинні забезпечити проведення виваженої політики під час здійснення операцій з торгівлі іноземною валютою і з цією метою вони мають здійснювати: щоденний моніторинг операцій клієнтів із купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України в цілому по системі банку; заходи щодо аналізу операцій клієнтів із купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України стосовно їх відповідності суті діяльності клієнта та його фінансового стану, економічної доцільності та наявності очевидної законної мети; посилений валютний контроль за операціями клієнтів із купівлі іноземної валюти, що здійснюються на підставі договорів, які вперше подаються до банку. Керівники банків мають узяти під особистий контроль здійснення банками операцій із торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України.
		За змістом підпункту 17 пункту 6 наведеної Постанови, з метою недопущення недобросовісної практики проведення валютних операцій уповноважені банки формують реєстр операцій за дорученнями клієнтів із купівлі іноземної валюти / перерахування за межі України іноземної валюти / перерахування коштів у гривнях на користь нерезидентів через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях, відкриті в уповноважених банках / перерахування коштів, що здійснюється на користь нерезидентів через філії уповноважених банків, відкриті на території інших держав (далі - реєстр), та подають його до Національного банку України в день отримання від клієнта заяви про купівлю іноземної валюти / платіжного доручення. 
		Уповноваженим банкам забороняється проводити операцію клієнта в разі отримання від Національного банку України повідомлення про непідтвердження можливості її здійснення. Підтверджені операції можуть бути виконані не раніше четвертого операційного дня з дня подання уповноваженим банком інформації про ці операції в реєстрі.
		З метою запобігання непродуктивному відпливу капіталу за кордон Національний банк України має право запитувати й отримувати від уповноваженого банку копії додаткових документів, а також запитувати від центральних органів виконавчої влади, правоохоронних органів, Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків, інших державних та комерційних установ і організацій інформацію чи додаткові документи, необхідні для з`ясування обставин щодо конкретної операції, інформація про яку була подана у відповідному реєстрі.
		У цьому разі уповноважений банк не може здійснювати таку операцію до моменту отримання окремого підтвердження Національного банку України.
		Національний банк має право не підтверджувати можливість здійснення операції, включеної до реєстру, якщо за результатами аналізу документів виявлені ознаки, що можуть свідчити про здійснення банками ризикової діяльності або дійшов висновку, що характер або наслідки фінансових операцій можуть нести реальну або потенційну небезпеку використання банку з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення.
		Отже, з аналізу зазначеної норми права випливає, що Національному банку надано право на витребовування від банківської установи, в якій обслуговується клієнт, документів необхідних для з`ясування обставин щодо конкретної операції, інформація про яку була подана у відповідному реєстрі. Дії з перевірки Національним банком документів пов`язані насамперед з запобіганням непродуктивному відпливу капіталу за кордон. При цьому, дії Національного банку пов`язані з проведенням перевірки документів клієнта по валютних операціях не ставляться у залежність від конкретного переліку обставин.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що Національний банк звернувся до обслуговуючого банку із листами щодо підтвердження заяв позивача про купівлю іноземної валюти, а саме: від 09.12.2015 №25-03001/97470 (не підтверджено заявку на суму 14 500,00 євро), від 16.12.2015 №25-03001/99908 (не підтверджено заявку на суму 4 000,00 євро), від 24.12.2015 №25-03001/103233 (не підтверджено заявку на суму 1 000,00 євро), від 05.01.2016 №25-03001/267. Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» листом від 11.12.2015 направило департаменту фінансового моніторингу Національного банку України додаткові документи      по операціям      товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛТОН».
		Частиною другою   статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод   1950 р., а також Протоколів до неї передбачено, що права і свободи не є абсолютними і можуть бути обмежені державою, але тільки в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.
		Законом України від 20.05.1999 № 679-XIV «Про Національний банк України»   встановлено, що Національний банк з метою забезпечення стабільності гривні проводить грошово-кредитну політику, яка полягає у здійсненні комплексів заходів у сфері грошового обігу та кредиту через використання визначених   Законом   засобів та методів. З метою врівноваження ситуації на валютному ринку Національний банк використовує  всі наявні в нього інструменти для забезпечення стабільності національної грошової одиниці, застосовуючи як ринкові, так і адміністративні заходи регулювання.
		Відтак, витребовування документів по валютних операціям позивача було необхідним, законним та здійсненим в межах визначених законом повноважень.
		В подальшому, як установлено судами попередніх інстанції, за результатами здійсненого аналізу отриманих від обслуговуючого банку документів, Національний банк починаючи з 11.01.2016 здійснив підтвердження заяв Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛТОН» про купівлю іноземної валюти за зовнішньоекономічним контрактом від 29.10.2010 №101029-JST.
		У свою чергу, здійснення відповідачем підтвердження валютних операцій за заявами позивача спростовує висновки судів попередніх інстанцій про неприйняття до уваги Національним банком документів надісланих обслуговуючим банком по валютним операціям позивача.
		Відповідно до   частин першої, третьої   статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення   закону   або застосування   закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування   закону, який підлягав застосуванню.
		За вказаних обставин постановлені у справі рішення підлягають скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Національного банку України задовольнити.
		Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 у справі №826/390/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді Верховного Суду:                                                                                                                                     Т.М. Шипуліна
		 
		                                                                                                                                                                                                                                                         Л.І. Бившева
		 
		                                                                                           В.В. Хохуляк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...