Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 462/5779/15-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.05.2019.
Дата набрання законної сили: 16.05.2019
Номер судового провадження: 51-8147км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015140060001888

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		16 травня 2019 року
		м. Київ
		справа № 462/5779/15-к
		провадження № 51-8147 км 18
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: 
		 
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурорів  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_7  адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 08 травня 2018 року у кримінальному провадженні № 12015140060001888 за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		За вироком Залізничного районного суду м. Львова від 13 грудня 2017 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
		На підставі п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнено ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання.
		Постановлено стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2267 грн.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 08 травня 2018 року апеляційну скаргу представника потерпілого залишено без задоволення, а вирок місцевого суду  без зміни.
		 
		За вироком суду ОСОБА_9 визнаний винуватим у тому, що він 17 липня 2015 року приблизно о 17 год. на вул. Вузькій, 4 у м. Львів-Рудно на ґрунті довготривалого конфлікту, умисно завдав ОСОБА_7 удар по голові дерев`яною палицею, після чого потерпілий впав на землю, а ОСОБА_9 завдав йому кілька ударів ногами і руками по тулубу та голові. В результаті потерпілому були заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
		 
		Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
		 
		У касаційній скарзі представник потерпілого просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не усунув порушення, допущені судом першої інстанції в частині вирішення цивільного позову. Всупереч вимогам ЗУ «Про судовий збір», які звільняють потерпілого від сплати судового збору за подачу позову про стягнення моральної шкоди заподіяної злочином, суд залишив цивільний позов у цій частині без розгляду саме через несплату судового збору, і як наслідок порушив ч. 4 ст. 128 КПК України. Крім того апеляційний суд не дав належної відповіді на доводи апеляційної скарги щодо безпідставної відмови у призначенні повторної судово-медичної експертизи для визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень потерпілого, чим порушено принцип змагальності. 
		 
		Позиції інших учасників судового провадження
		 
		Прокурори, які брали участь у судовому засіданні в суді касаційної інстанції, підтримали касаційну скаргу, просили скасувати судові рішення в частині цивільного позову та призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. 
		 
		Мотиви суду
		 
		Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		 
		У касаційній скарзі представник потерпілого вказує на те, що суд апеляційної інстанції не виправив допущене місцевим судом порушення вимог кримінального процесуального закону в частині залишення без розгляду цивільного позову потерпілого щодо відшкодування моральної шкоди. 
		 
		Відповідно до вимог ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		 
		Якщо в кримінальному провадженні був заявлений цивільний позов, то у такому випадку він є обов`язковим предметом судового розгляду.
		 
		Кримінальним процесуальним законом передбачені підстави для залишення цивільного позову без розгляду, а саме: у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення (ст. 129 КПК України), у випадку нез`явлення у судове засідання цивільного позивача, його представника чи законного представника, крім випадків, коли від нього надійшло клопотання про розгляд позову за його відсутності (ст. 326 КПК України). З будь-яких інших підстав суд не має права залишити позов без розгляду при постановленні обвинувального вироку. 
		 
		Суд першої інстанції, залишаючи цивільний позов у частині відшкодування моральної шкоди без розгляду з підстав несплати судового збору , порушив вищенаведені вимоги закону. Посилання на ЦПК України в даному випадку недоречні тому, що випадки залишення цивільного позову в кримінальному провадження чітко врегульовано КПК України.
		 
		Крім того, судом ЦПК України(який діяв на час розгляду справи) також застосовано невірно . Відповідно до ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 119, 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху і надає позивачу строк для усунення недоліків. Стаття 207 ч. 1 п. 8 ЦПК України передбачає , що суд залишає заяву без розгляду якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк. 
		 
		Представник потерпілого в апеляційній скарзі звертав увагу суду на порушення місцевим судом вимог кримінального процесуального закону, вказував на неповноту судового розгляду в частині вирішення цивільного позову, посилаючись на ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Проте, суд апеляційної інстанції не виправив ці порушення закону, не навів в ухвалі всупереч ст. 419 КПК України обґрунтованих відповідей на зазначені доводи апеляційної скарги, формально послався на обґрунтованість рішення суду першої інстанції, погодився із висновком цього суду про залишення цивільного позову потерпілого щодо стягнення моральної шкоди без розгляду, чим порушив його процесуальні права. 
		 
		Суд також звертає увагу на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій практики щодо питання вирішення цивільного позову та стягнення процесуальних витрат, висловленої в рішеннях суду касаційної інстанції. 
		 
		Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи, звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. Разом із тим, відповідно до п. 6 цієї ж частини статті передбачено звільнення позивачів від сплати судового збору у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих унаслідок вчинення будь-якого кримінального правопорушення, незалежно від об`єкту посягання.
		 
		Вказані правові норми не містять суперечностей і підлягають застосуванню щодо позовів про відшкодування будь-якої шкоди (матеріальної чи моральної), завданої в результаті заподіяння тілесних ушкоджень або смерті, незалежно від того, настали такі наслідки в результаті вчинення кримінального правопорушення або інших дій чи бездіяльності, за які відповідач несе цивільну відповідальність згідно із законом. Тобто, суд касаційної інстанції вже зробив висновок про те, що цивільні позивачі у кримінальному провадженні звільняються від сплати судового збору з позовів про відшкодування будь-якої шкоди, завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення.
		 
		Ця практика повністю узгоджується з рішенням об`єднаної палати від 23 січня 2019 року, винесеним у справі № 187/291/17, де зазначено, що главою 8 КПК України врегульовано питання процесуальних витрат у кримінальному провадженні, яке суд вирішує під час постановлення вироку. Згідно ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним процесуальні витрати. Вичерпний перелік видів таких витрат міститься у ст. 118 КПК України, а саме: витрати на правову допомогу; витрати, пов`язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрати, пов`язані із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрати, пов`язані із зберіганням і пересиланням речей і документів. Судовий збір до вказаних витрат не належить. За таких обставин об`єднана палата дійшла висновку, що стягнення судового збору із засудженого, який несе цивільну відповідальність, не допускається.
		 
		Отже, з урахуванням наведеної позиції, слід зазначити, що стягнення з цивільного позивача судового збору за подання цивільного позову, який потім не буде стягнуто на його користь з засудженого, суперечить закріпленим у ст.ст. 7, 9 КПК України засадам законності, не відповідає приписам ст. 128 цього Кодексу та істотно порушує права потерпілого у кримінальному провадженні.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційний суд невірно вказав на законність рішення місцевого суду в частині залишення без розгляду цивільного позову потерпілого щодо відшкодування моральної шкоди через несплату ним судового збору, а тому ухвала суду в цій частині підлягає скасуванню. Оскільки цивільний позов є єдиним документом, який не передбачає його розгляду частинами, вирішення зазначеного питання здійснюється у відповідному процесуальному порядку, то рішення апеляційного суду щодо цивільного позову підлягає скасуванню у повному обсязі з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
		 
		Інші доводи представника потерпілого, зокрема, щодо відмови суду у призначенні повторної судово-медичної експертизи, стосуються неповноти судового розгляду, що відповідно до ст. 433 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
		 
		Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга представника потерпілого підлягає частковому задоволенню. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення апеляційного суду в частині цивільного позову.
		 
		З цих підстав суд ухвалив:
		 
		Касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_7  адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково.
		Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 08 травня 2018 року щодо ОСОБА_9 скасувати в частині цивільного позову і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2    ОСОБА_10

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...