Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 317/4093/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Розбій.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.05.2019.
Дата набрання законної сили: 16.05.2019
Номер судового провадження: 51-5285км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		16 травня 2019 року
		м. Київ
		справа № 317/4093/16-к 
		провадження № 51-5285км18
		 
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 , 
		прокурора ОСОБА_5 
		засуджених  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		захисників ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції), 
		 ОСОБА_9 , (у режимі відеоконференції),
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016080230001613, заобвинуваченням
		ОСОБА_6 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, жителя  АДРЕСА_1 , раніше судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 Кримінального кодексу України (далі  КК), 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця і жителя  АДРЕСА_1 , раніше судимого,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.186,ч.3 ст.187 КК,
		за касаційними скаргами засудженого   ОСОБА_6 та захисників ОСОБА_8 і ОСОБА_9 на вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 11грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 12 квітня 2018 року. 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 11грудня 2017 року засуджено до покарання у виді позбавлення волі
		ОСОБА_6 
		- за ч. 3 ст.187 КК на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
		- на підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного йому за вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 9 червня 2016 року, та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; 
		ОСОБА_7 
		- за ч. 3 ст.187 КК на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
		- за ч. 3 ст. 186 КК на строк 4 роки;
		- на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
		 
		Вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 26 січня 2015 року щодо ОСОБА_7 у частині виконання покарання у вигляді штрафу постановлено виконувати самостійно.
		 
		На підставі ч.5 ст.72 КК  ОСОБА_6 та  ОСОБА_7 зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 31серпня 2016року по 20червня 2017року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		 
		За ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 12 квітня 2018 року вирок залишено без зміни.
		ОСОБА_6 та  ОСОБА_7 визнано винуватими в тому, що вони 30 серпня 2016 року, близько 20:50, маючи спільний умисел, спрямований на розбій, проникли у будинок ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у с. Біленьке Запорізького району Запорізької області, де вимагали у потерпілих гроші в сумі 200 грн, погрожуючи їм застосуванням насильства, небезпечного для їх життя та здоров`я, що виразилось у відкритій демонстрації армійського штик-ножа, який ОСОБА_6 приготував для вчинення нападу, та супроводжуючи свої дії погрозою його застосування, яку ОСОБА_10 і ОСОБА_11 сприймали реально. Неотримавши від потерпілих грошей, ОСОБА_6 заволодів мобільним телефоном «Нокіа 202» із сім-картою, який належить потерпілій ОСОБА_10 загальною вартістю 580 грн.
		Того ж дня близько 21:30 ОСОБА_7 , маючи злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, повторно проник до вказаного будинку і, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої ОСОБА_10 , завдав їй не менше трьох ударів в обличчя та відкрито заволодів грошима в сумі44 грн.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи осіб, які її подали
		 
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 , посилається на неповноту судового розгляду, істотне порушення вимогкримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі  ОСОБА_7 через суворість. Просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		 
		На обґрунтування своїх доводів захисник зазначає, що:
		- обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК) і не містить формулювання обвинувачення кожного з обвинувачених окремо, у ньому не розділено, які дії вчинили кожен із них та двох невстановлених осіб, крім того, в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_7 і ОСОБА_6 саме підозрюються у вчиненні злочину;
		- належних доказів винуватості ОСОБА_7 матеріали провадження не містять;
		- суд не довів наявності попередньої змови між учасниками злочину про вчинення саме розбійного нападу, а також застосування ними ножа;
		- суд неправильно оцінив наявні у провадженні докази, зокрема, показання потерпілих та свідків;
		- апеляційний суд не задовольнив відповідного клопотання сторони захисту і не дослідив доказів;
		- призначаючи покарання, суд не врахував особи ОСОБА_7 , стану його здоров`я та обставин, що характеризують його особу.
		 
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_6  посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Просить скасувати ухвалу і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. 
		 
		На обґрунтування своїх доводів захисник вказує, що:
		- вирок ґрунтується на припущеннях, порушено принцип презумпції невинуватості, оскільки участі ОСОБА_6 в розбійному нападі не доведено;
		- ОСОБА_6 вини не визнав, потерпілі та свідки не змогли з впевненістю підтвердити його присутності на місці події;
		- штик-ножа не було вилучено на місці події, не проведено його огляду та судово-криміналістичної експертизи, а тому застосування під час нападу штик-ножа також не доведено;
		- суд безпідставно не зарахував йому у строк покарання строку попереднього ув`язнення до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі;
		- суд апеляційної інстанції не надав чітких та мотивованих відповідей на всі питання, поставлені в апеляційних скаргах.
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, істотне порушення вимогкримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Просить скасувати судові рішення і виправдати його або призначити новий розгляд у суді першої інстанції, при цьому зарахувати у строк покарання строк попереднього ув`язнення до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		 
		На обґрунтування своїх доводів засуджений зазначає, що:
		- його дії кваліфіковано неправильно, оскільки заволодіння телефоном відбулося таємно для потерпілих, що свідчить про вчинення крадіжки, а не розбою;
		- справу сфальсифіковано, потерпілі давали показання за вказівкою працівників поліції, що підтверджується, зокрема, протоколом слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_10 ;
		- під час досудового розслідування на нього тиснули, схиляючи зізнатися у вчиненні нападу;
		- на місці події відсутні його сліди;
		- не встановлено точної кількості нападників, показання потерпілих із цього приводу є суперечливими;
		- суд відмовив у клопотанні про призначення судово-медичної експертизи для встановлення наявності у потерпілих тілесних ушкоджень;
		- застосування особами, які вчинили напад, штик-ножа нічим не підтверджено;
		- призначаючи покарання, суд не взяв до уваги такі пом`якшуючі обставини, як поведінка потерпілого, який сам спровокував конфлікт, а також відсутність цивільного позову з боку потерпілих про відшкодування моральної та матеріальної шкоди;
		- суд безпідставно не зарахував йому у строк покарання строку попереднього ув`язнення до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі;
		- апеляційний суд залишив поза увагою його клопотання про ознайомлення з матеріалами провадження, у тому числі з відеозаписами слідчих дій, про зустріч із захисником до апеляційного розгляду провадження та допит свідків.
		Позиції учасників судового провадження
		Від учасників судового розгляду заперечень на касаційну скаргу не надходило.
		 
		У судовому засіданні:
		- засуджені і захисники підтримали касаційні скарги. Водночас ОСОБА_6 зазначив, що питання щодо застосування до нього положень передбачених ч.5 ст. 72 КК за період з 21 червня до 12 квітня 2018року було вирішено ним в порядку виконання вироку;
		- прокурор вважав судові рішення законними та обґрунтованими й просив залишити їх без зміни. 
		Мотиви Суду
		У касаційній скарзі порушено питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Проте зазначені обставини відповідно до вимог ст.438 КПК не можуть бути підставою для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку. Крім того, згідно з вимогами ст.433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		З урахуванням зазначеного суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доводам касаційної скарги в частині оцінки доказів, а саме показань потерпілих, свідків, протоколів слідчих дій, які не є предметом дослідження та перевірки в касаційному суді та належність і допустимість яких була перевірена в суді апеляційної інстанції.
		Відповідно до вимог ч. 5 ст. 291 КПК обвинувальний акт має містити, у тому числі, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. 
		 
		З матеріалів провадження видно, що суд розглянув провадження в межах пред`явленого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачення відповідно до фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважав встановленими. 
		 
		Питання щодо відповідності обвинувального акта вимогам закону було предметом розгляду в апеляційному суді. Як зазначено в ухвалі, вказівка в обвинувальному акті на те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 саме підозрюються у вчиненні інкримінованих їм злочинів, не впливає на законність прийнятого судового рішення. Зміст обвинувального акта та формулювання обвинувачення виключає будь-які сумніви щодо статусу особи, яка отримала обвинувальний акт. Не можна вважати підозрюваною особу лише на тій підставі, що слово «підозрюється» міститься в обвинувальному акті. Також апеляційний суд звернув увагу на позицію Верховного Суду України, який у постанові від 24 листопада 2016 року № 5-328кс16 зазначив, що відсутність вказівки в обвинувальному акті на обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
		 
		Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 42 КПК обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому ст. 291 цього Кодексу.
		 
		За таких обставин доводи у касаційній скарзі захисника ОСОБА_8 про невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону є безпідставними.
		 
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у розбійному нападі, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, із проникненням у житло, а також ОСОБА_7  у відкритому викраденні чужого майна із проникненням ґрунтується на сукупності доказів, досліджених судом.
		 
		Зокрема, обвинувачені ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у суді своєї винуватості в інкримінованих злочинах не визнали, заперечуючи проникнення в будинок ОСОБА_12 , вимагання грошей, погрози ножем і завдання ударів. При цьому обвинувачені підтвердили своє перебування разом із свідком ОСОБА_13 у дворі ОСОБА_12 , конфлікт із ОСОБА_11 та його сусідом ОСОБА_14 , який прибіг з рушницею, бійку та штовханину. Також підтвердили факт дарування мобільного телефону «Нокіа 202» спільній знайомій ОСОБА_15 увечері того ж дня, але звідки він взявся пояснити не змогли.
		Водночас потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 повідомили суду обставини вчинених щодо них злочинів, вказавши, що саме ОСОБА_7 та ОСОБА_6 разом з іншими особами, яким не було пред`явлено обвинувачення, проникли до їх будинку та, застосовуючи фізичну силу, вимагали від них сплатити гроші, ОСОБА_6 махав ножем перед обличчям та казав, що він буде їх різати. Ці погрози вонисприймали реально. 
		Такі показання, у тому числі щодо погроз потерпілим штик-ножем, підтвердили у суді свідки ОСОБА_14 і ОСОБА_16 , що врахували суди постановляючи судові рішення та що відповідно спростовує доводи в касаційних скаргах стосовно недоведеності застосування штик-ножа. 
		Суд першої інстанції встановив, що показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 в цілому узгоджуються з показаннями потерпілих ОСОБА_11 і ОСОБА_10 та свідків ОСОБА_14 і ОСОБА_16 . При цьому суд роз`яснив мотиви часткового неврахування показань свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_17 та  ОСОБА_19 і вказав, що невирішені розбіжності в показаннях свідків мають суб`єктивний характер та стосуються супутніх обставин справи, які не впливають на висновки суду щодо встановлених фактичних обставин та кваліфікацію дій засуджених. 
		З матеріалів провадження убачається, що суд вживав заходів для забезпечення явки у судове засідання з метою дачі пояснень інших свідків, заявлених прокурором за реєстром матеріалів досудового розслідування, зокрема, ОСОБА_20 , на допиті якого наполягали обвинувачені, однак доставити і допитати всіх свідків видалося неможливим; крім того, не було мотивовано необхідності їх обов'язкового допиту. Разом із тим  ОСОБА_6 у касаційній скарзі не пояснює, які свідчення про обставини провадження могли надати свідки, яких не допитано в суді, та яким чином це вплинуло чи могло вплинути на законність судового рішення. 
		Суд констатував, що показання у суді потерпілих і свідків об`єктивно підтверджуються даними протоколів огляду місця події, пред`явлення особи для впізнання, слідчого експерименту та іншими доказами.
		Ці докази ретельно досліджені в суді першої інстанції та визнані достатніми і допустимими. У сукупності вони доводять причетність ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до вчинення зазначених злочинів.
		Також суд дослідив і визнав обґрунтованим обвинувачення  ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні розбійного нападу саме за попередньою змовою групою осіб. Як констатував суд, з показань потерпілих вбачається, що проникнення до їх будинку було вчинено ОСОБА_7 та ОСОБА_21 одночасно. Крім того, під час вимагання у потерпілих ОСОБА_12 грошей обвинуваченим ОСОБА_7 . ОСОБА_6 перебував поряд і не лише не намагався зупинити ці дії ОСОБА_7 , до того ж дістав на прохання ОСОБА_7 наявний у нього штик-ніж і погрожував ним потерпілим в разі, якщо вони не дадуть гроші. Вказане повністю узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_14 , який пояснив, що коли прийшов до будинку ОСОБА_12 на допомогу на прохання ОСОБА_11 , обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 обидва перебували в будинку потерпілих та діяли узгоджено, з розподілом ролей  ОСОБА_7 вимагав у ОСОБА_10 гроші та бив її, а ОСОБА_6 погрожував оточуючим штик-ножем. Крім того, спільний характер дій ОСОБА_7 та ОСОБА_6 під час нападу на подружжя ОСОБА_12 вбачається також з показань неповнолітнього свідка ОСОБА_17 , яка після зміни показань безпосередньо в судовому засіданні пояснила, що коли ОСОБА_7 вимагав у ОСОБА_10 гроші, ОСОБА_6 стояв поряд і не намагався його зупинити. 
		Тому доводи касаційних скарг у цій частині Суд до уваги не бере.
		Також суд надав критичну оцінку показанням  ОСОБА_7 і ОСОБА_6 про те, що вони не бачили один одного на подвір`ї ОСОБА_12 , оскільки це спростовується матеріалами кримінального провадження.
		Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цієї статтею.
		Суд дійшов висновку, що притягнення до кримінальної відповідності не всіх осіб, які можуть бути причетні до скоєння злочину, не є підставою для ухвалення виправдувального вироку, визначеною в ст. 373 КПК, і в такому разі не впливає на кримінально-правову кваліфікацію дій обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за ч.3 ст. 187 КК, а ОСОБА_7 і за ч. 3 ст. 186 КК.
		Розбій вважається закінченим злочином з моменту нападу, тобто з моменту застосування насильства чи погроз, незалежно від того, чи вдалося винному заволодіти майном. Суд встановив, що в ході розбійного нападу, який супроводжувався застосуванням насильства та погроз, ОСОБА_6 , реалізуючи спільний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, незаконно заволодів мобільним телефоном потерпілої. Тому є безпідставними посилання в касаційній скарзі засудженого на те, що слід вважати, що він вчинив крадіжку.
		На підставі аналізу встановлених судом фактичних обставин провадження, наявних доказів суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ч.3 ст.187 КК.
		Також суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у відкритому заволодінні грошима потерпілої ОСОБА_10 в сумі 44 грн, які він дістав з її гаманця, оскільки цей факт підтверджується дослідженими судом показаннями потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , неповнолітнього свідка ОСОБА_17 та протоколами слідчих експериментів. 
		Доводи у скарзі засудженого про те, що потерпіла    ОСОБА_10 під час слідчого експерименту давала показання за вказівкою працівників поліції, не є такими, що спростовують правильність висновків суду, оскільки оцінка доказів не є предметом касаційного розгляду. Водночас за основу вироку, крім зазначеного протоколу, узято показання потерпілої   ОСОБА_10 , надані нею під час судового розгляду.
		Питання щодо застосування недозволених методів ведення слідства, тиску з боку правоохоронних органів на обвинувачених, потерпілих і свідків були предметом розгляду суду першої інстанції та не знайшли підтвердження. Суд констатував, що потерпілі та свідки під час допиту в судовому засіданні не заявляли про те, що їх хтось примушував давати показання. Що стосується обвинувачених, то під час досудового розслідування вони не звертались зі скаргами на такі дії працівників слідства, а їх показання під час досудового розслідування не узяті за основу вироку.
		З такими висновками погодився й апеляційний суд, дослідивши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційних скарг захисників. При цьому суд апеляційної інстанції надав належну оцінку всім доводам, наведеним в апеляційних скаргах, які аналогічні доводам, викладеним у касаційних скаргах. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст.419КПК.
		Доводи у скарзі  ОСОБА_6 про істотне порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону, а саме те, що йомуне було надано на ознайомлення матеріалів кримінального провадження, суд не задовольнив його клопотання про побачення із захисником, спростовуються матеріалами провадження.
		Відповідно до положень частин 3, 4 ст.395 КПК можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження надається учасникам судового провадження за їх клопотанням протягом строку апеляційного оскарження, тобто протягом 30 днів з дня проголошення вироку, а для особи, яка перебуває під вартою,  з моменту вручення їй копії судового рішення.
		З матеріалів провадження убачається, що у численних клопотаннях до апеляційного суду ОСОБА_6 наполягав на видачі йому копій матеріалів кримінального провадження, утому числі протоколів огляду місця події, слідчих експериментів, не зважаючи на мотивовану відповідь апеляційного суду про те, що суд здійснює видачу копій судових рішень, а видачу копій матеріалів кримінального провадження діючим КПК не передбачено (т. 3, а.п. 69). При цьому ОСОБА_6 , отримавши копію вироку 14грудня 2017 року (т. 2, а.п. 237), вперше звернувся з клопотанням про видачу копій матеріалів кримінального провадження 24 січня 2018 року, тобто поза межами встановленого законом строку (т. 3, а.п. 4).
		Також ОСОБА_6 звертався з клопотаннями про ознайомлення з відеозаписами слідчих дій, які апеляційний судзалишив без задоволення. Прицьому апеляційний суд вказав, що сторона захисту мала можливість ознайомитися з відеозаписами слідчих дій, оскільки вони були відкриті стороні захисту при завершенні досудового розслідування та досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду (т. 3, а.п. 79). 
		Надалі ОСОБА_6 просив апеляційний суд ознайомити його з матеріалами кримінального провадження, на що апеляційний суд роз`яснив йому положення ч. 4 ст.395 КПК. Прицьому апеляційний суд, керуючись положеннями статей 42, 107 КПК, роз`яснив обвинуваченому право заявляти клопотання, які будуть розглянуті судом, під час апеляційного розгляду провадження, та надіслав засудженому копії запису судового засідання суду першої інстанції, зробленого за допомогою технічного засобу (т. 3, а.п. 99).
		Що стосується клопотання про побачення із захисником  ОСОБА_9 до початку апеляційного розгляду для узгодження з нею правової позиції, то з матеріалів провадження убачається, що це клопотання надійшло до суду 16 квітня 2018 року (т.3,а.п. 131, 132), тобто після апеляційного розгляду. Крім того, обвинуваченому було роз`яснено право заявити таке клопотання на початку апеляційного розгляду.
		Отже, на думку Суду, апеляційний суд не допустив таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, до того ж ОСОБА_6 у касаційній скарзі не зазначає, яким чином це вплинуло на законність судового рішення, з урахуванням того, що матеріали провадження були відкриті стороні захисту під час досудового розслідування та досліджені в суді першої інстанції; крім того, у скарзі він вказує, на що слід звернути увагу під час оцінки як доказу протоколу слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_10 . Водночас Суд враховує, що суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доказам.
		Твердження у касаційних скаргах про суворість покарання, призначеного засудженим, єбезпідставними. 
		Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.
		 
		Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що суд, постановляючи вирок, дотримався цих вимог закону.
		Як убачається з вироку, суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є особливо тяжким, вчинення ОСОБА_7 ще й тяжкого злочину; відсутність обставин, які пом`якшують покарання; обтяжуючу покарання обставину, якою суд визнав рецидив злочину; дані про особи обвинувачених, які раніше судимі, ОСОБА_7 вчинив новий злочин, не відбувши повністю покарання за попереднім вироком (не сплативши штрафу в повному обсязі), ОСОБА_6  під час іспитового строку, не працюють, не одружені, ОСОБА_7 перебуває на обліку у лікаря-нарколога.
		Захисник ОСОБА_8 у своїй касаційній скарзі в інтересах засудженого ОСОБА_7 , посилаючись на те, що призначаючи покарання суд не врахував дані про особу ОСОБА_7 , стан його здоров`я та обставини, що характеризують його особу, не зазначив конкретно яких саме даних належним чином не було враховано, та яким чином, за встановлених судом обставин, зазначене могло вплинути на законність прийнятого рішення.
		Посилання у скарзі засудженого  ОСОБА_6 на те, що потерпілий сам спровокував конфлікт, а також посилання на відсутність позову потерпілих про відшкодування моральної та матеріальної шкоди не можуть бути визнані пом`якшуючими, оскільки суд першої інстанції не встановив даних про віктимну поведінку потерпілого, а відсутність цивільного позову не є такою обставиною, яка у цьому випадку може вплинути на розмір призначеного покарання.
		Таким чином, на підставі викладеного, враховуючи думку потерпілих, які просили суворо покарати обвинувачених (т. 1, а.п. 248), Суд дійшов висновку, що покарання, призначене ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення нових злочинів, а тому відсутні обґрунтовані підстави для задоволення вимог касаційних скарг в цій частині.
		Водночас, враховуючи пояснення ОСОБА_6 про те, що питання про застосування до нього положень, передбачених ч.5 ст. 72 КК, за період з 21 червня до 12 квітня 2018року було вирішено ним в порядку виконання вироку, Суд не вбачає підстав для надання оцінки доводам касаційних скарг засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_9 в цій частині.
		За таких обставин суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення вимог касаційних скарг.
		Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_8 залишити без задоволення. Вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 11грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 12 квітня 2018 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 без зміни. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, єостаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1     ОСОБА_2     ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...