Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1715/6764/12 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 23.05.2019. Зареєстровано: 24.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.05.2019.
Дата набрання законної сили: 31.10.2019
Результат оскарження 31.10.2019 Рівненський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1/569/2/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 1715/6764/12
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		                           
		21 травня 2019 року м. Рівне
		 
		Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
		судді ОСОБА_1 
		за участю секретаря судових 
		засідань Слакви  ОСОБА_2 
		прокурора ОСОБА_3 
		підсудних ОСОБА_4 , ОСОБА_5 
		захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , 
		ОСОБА_9 
		розглянувши в порядку КПК України (редакції 1960 року) у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу по обвинуваченню:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Ківерці, Волинської області, проживає в АДРЕСА_1 , громадянки України, не одруженої, з вищою освітою, не судимої, працюючої на посаді судді Ківерцівського районного сулу Волинської області, - 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Грушівка Сарненського району, Рівненської області, проживаючого в АДРЕСА_2 , громадянина України, одруженого, з вищою освітою, не судимого, не працюючого, пенсіонера органів прокуратури, - 
		у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються органом досудового слідства  Генеральною прокуратурою України, кожен окремо у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
		Згідно з обвинувальним висновком складеного слідчим відповідно до діючого на той час КПК України (редакції 1960 року), ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що вона, будучи представником влади, займаючи відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб вимагала та одержала хабара у значному розмірі за виконання в інтересах того, хто дає хабара і третіх осіб дій із використанням наданої їй влади за наступних обставин.
		Постановою Верховної Ради України №2194-IV від 18.11.04 ОСОБА_4 безстроково обрана суддею місцевого Ківерцівського районного суду Волинської області, а Указом Президента України №321/2007 від 19.04.07 її призначено на посаду заступника голови того ж суду.
		Розділом VIII Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, рішення яких ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Тією ж нормою встановлено, що судді при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону, а основними засадами судочинства є поряд з іншим законність і підтримання державного обвинувачення у суді прокурором.
		Зазначені положенняКонституції УкраїнидеталізованіЗаконом України «Про судоустрій і статус суддів» №24-53-VI від 07.07.10. Відповідно до статей 1, 5, 13, 22, 23 зазначеного Закону, судова влада в Україні здійснюється незалежними судами загальної юрисдикції, а реалізовують судочинство професійні судді. До системи судової гілки влади входять місцеві загальні суди, які є судами першої інстанції і розглядають поряд з іншими кримінальні справи, віднесені процесуальним законом до їх компетенції. Судді місцевих судів здійснюють судочинство в порядку, встановленому процесуальним законом, а їх рішення за результатами розгляду справ ухвалюються іменем України і після вступу в законну силу є обов`язковими до виконання на усій території України.
		Крім того, статтями 260, 321 кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України) встановлено, що при розгляді кримінальної справи судом першої інстанції головуючий суддя керує судовим засіданням, спрямовує судове слідство, а за результатами судового розгляду кримінальної справи постановляє вирок ім`ям України. Статтею 277 того ж кодексу передбачено можливість прокурора, який приймає участь у судовому засіданні зміни обвинувачення у суді.
		Після призначення ОСОБА_4 на посаду, наказом голови Ківерцівського районного суду Волинської області №2-33.24 від 25.04.07 на неї покладено виконання наступних обов`язків: здійснювати правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом; здійснювати процесуальні дії та організаційні заходи з метою забезпечення розгляду кримінальних справ; розглядати кримінальні справи; розглядати кримінальні справи про злочини, скоєні неповнолітніми.
		Таким чином. ОСОБА_4 , працюючи суддею Ківерцівського районного суду Волинської області і обіймаючи адміністративну посаду заступника голови суду, була представником судової гілки влади, займала відповідальне становище і була уповноважена розглядати кримінальні справи, керувати процесом їх розгляду, а за результатами судового розгляду постановляти вироки ім`ям України, які після вступу в законну силу обов`язкові до виконання на усій території України.
		Будучи наділеноютакими повноваженнями, ОСОБА_4 вирішила скористатисяними длявласного незаконногозбагачення істала нашлях вчиненнязлочину спільно ізпрокурором Ківерцівськогорайонного судуВолинської області ОСОБА_5 вимагала таодержала хабараза наступнихобставин.У провадженні слідчого відділу Ківерцівського РВ УМВС України у Волинській області перебувала кримінальна справа №17-128-11 за обвинуваченням неповнолітніх ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні злочинів, передбачених ч. З ст. 152, ч. 2 ст. 186 кримінального кодексу України (далі - КК України). ОСОБА_12 і ОСОБА_13 обвинувачувалися слідством у зґвалтуванні неповнолітньої ОСОБА_14 та відкритому заволодінні належним їй майном. За результатами досудового слідства, 16.08.11 слідчий, склавши обвинувальний висновок, направив його разом зі справою до прокуратури Ківерцівського району Волинської області. Прокурор Ківерцівського району Волинської області ОСОБА_5 , одержавши кримінальну справу та вивчивши її, 22.08.11, у відповідності до вимог ст.ст. 229, 232 КПК України власноручним підписом затвердив обвинувальний висновок і направив кримінальну справу для розгляду по суті до Ківерцівського районного суду Волинської області. Судовий розгляд кримінальної справи був доручений судді ОСОБА_4 /
		Після початку розгляду судом кримінальної справи, у невстановлений слідством день в середині жовтня 2011 року родич підсудного ОСОБА_11 - ОСОБА_15 , діючи з метою з`ясування можливих правових наслідків, які настануть для ОСОБА_11 після засудження, будучи раніше знайомим із ОСОБА_4 , зустрівся із нею у приміщенні Ківерцівського районного суду Волинської області за адресою: місто Ківерці, вул. Грушевського, 20. В ході розмови ОСОБА_15 запитав у ОСОБА_4 , за яких обставин вона може винести ОСОБА_16 вирок, не пов`язаний із позбавленням волі. ОСОБА_4 , усвідомивши, що родичі підсудних побоюються настання для них негативних наслідків у вигляді позбавлення волі, вирішила використати цю обставину для одержання від них хабарів і відповіла, що подумає над цим питанням.
		Після цієїзустрічі ОСОБА_4 ,бажаючи винестивирок іззастосуванням ст.ст.69,75КК України,тобто непов`язаний ізпозбавленням волі,а іззастосуванням випробувальноготерміну тамаючи наміродержати заце хабара,виходячи ізвласного досвідута загальнихзасад призначенняпокарання,передбачених розділомXIКК Україниусвідомлювала,що згідноз існуючоюсудовою практикою,за наявностіобвинувачення утакій сукупностізлочинів,не пов`язанийіз позбавленнямволі вирокбуде оскарженийпрокурором іскасований апеляційнимсудом.Тому,бажаючи довестидо завершеннясвій злочиннийнамір іодержати відродичів підсудниххабара, ОСОБА_4 вирішила заручитисяпідтримкою прокурорарайону ізапропонувати йомуне вноситиапеляцію навинесений неювирок узазначеній кримінальнійсправі.Діючи зметою реалізаціїсвого злочинногонаміру,того ждня уневстановленому місціі вневстановлений час ОСОБА_4 зустрілася ізпрокурором Ківерцівськогорайону Волинськоїобласті ОСОБА_5 ,із якиму неїсклалися довірливістосунки.В ходірозмови ОСОБА_4 розповіла,що родичі ОСОБА_11 і ОСОБА_10 звернулися донеї ізпроханням непозбавляти підсуднихволі завчинені злочиниі вонамає намірза хабарвинести вироку ційкримінальній справііз застосуваннямст.ст.69,75КК України-з випробувальнимстроком.При цьому ОСОБА_4 запропонувала ОСОБА_5 ,з метоюуникнення скасуваннявироку апеляційнимсудом,за хабарне вноситиапеляцію натакий вирок. ОСОБА_5 ,будучи представникомвлади іслужбовою особоюзапевнив ОСОБА_4 ,що вініз використаннямнаданої йомувлади особистоне будевносити апеляціюі,використовуючи наданейому службовестановище,дасть такуж вказівкупідпорядкованому йомудержавному обвинувачу,який приймаєучасть усудовому розгляді справи. ГІри цьому ОСОБА_4 та ОСОБА_5 досягнули домовленості, що ОСОБА_4 за це одержить хабара у сумі 5 500 доларів США, із яких 3 500 доларів США передасть ОСОБА_5 . Таким чином ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вступили в злочинну змову, спрямовану на вимагання та одержання від родичів підсудних ОСОБА_17 і ОСОБА_10 хабара.
		Після зустрічііз ОСОБА_5 ,того ждня післячергового судовогозасідання укримінальній справі, ОСОБА_4 повторно зустріласяіз ОСОБА_15 у містіКіверці вналежному останньомуавтомобілі «Mercedes-BenzVito».Продовжуючи спільнііз ОСОБА_5 злочинні дії. ОСОБА_4 пояснила ОСОБА_15 ,що узв`язку ізсукупністю злочинів,які інкримінуються ОСОБА_17 та ОСОБА_10 ,вона повиннапризначити їмпокарання увигляді позбавленняволі натривалий строк.Однак зауважила,що можевинести вирок,не пов`язанийіз позбавленнямволі увипадку,якщо родичіпідсудних передадутьїй хабарау сумі5500доларів США,частину якогоу сумі3500доларів СШАвона повиннапередати прокурору ОСОБА_5 за те, що він особисто і інші працівники прокуратури Ківерцівського району не будуть вносити апеляцію на такий вирок суду.
		Після зустрічі із ОСОБА_4 , ОСОБА_15 розповів про її вимогу матері підсудного ОСОБА_17 - ОСОБА_18 і його вітчиму ОСОБА_19 , а ті, в свою чергу родичам підсудного ОСОБА_10 .
		Почувши про вимогу ОСОБА_4 , ОСОБА_19 27.10.11 звернувся із заявою про незаконні дії судді до управління Служби безпеки України у Волинській області. Того ж дня він приїхав до Ківерцівського районного суду для зустрічі із ОСОБА_4 , у якої мав намір підтвердити або спростувати інформацію, одержану від ОСОБА_15 . Зустріч між ОСОБА_19 і ОСОБА_4 відбулася в період часу із 12.15 год. до 12.28 год. в службовому кабінеті судді в приміщенні суду за адресою: Волинська область, м. Ківерці, вул. Грушевського, б. 20. В ході розмови на запитання ОСОБА_19 про її наміри щодо майбутньої міри покарання ОСОБА_17 та ОСОБА_10 , ОСОБА_4 сказала, що вона має намір призначити підсудним покарання у вигляді позбавлення волі і підтвердивши інформацію, одержану ОСОБА_19 від ОСОБА_15 , будучи представником влади, займаючи відповідальне становище, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_5 , стала вимагати від нього хабара у сумі 5 500 доларів США за винесення вироку не пов`язаного із позбавленням волі. При цьому ОСОБА_4 пояснила, що при сукупності злочинів, у вчиненні яких обвинувачуються підсудні, винесений нею вирок, не пов`язаний із позбавленням волі може бути оскаржений прокуратурою і скасований апеляційним судом, а тому вона домовилася із прокурором району ОСОБА_5 про те, що прокуратура не буде вносити апеляцію на вирок. Однак, на вимогу ОСОБА_5 , за це вона повинна передати йому частину хабара у сумі 3 500 доларів США. Під час розмови ОСОБА_4 , будучи представником влади, продовжуючи спільні із ОСОБА_5 злочинні дії, бажаючи схилити ОСОБА_19 до передачі хабара, погрожувала йому тим, що у випадку відмови виконати їх вимогу, вона призначить ОСОБА_17 та ОСОБА_10 покарання у вигляді позбавлення волі. ОСОБА_19 , усвідомлюючи дійсність погроз ОСОБА_4 і сприймаючи їх реально, змушений був погодитися передати хабара, про що сказав ОСОБА_4 ..
		В подальшому,18.11.11,25.11.11та 05.12.11 ОСОБА_19 зустрічався із ОСОБА_4 в їїслужбовому кабінетів приміщенніКіверцівського районногосуду.В ходізазначених зустрічей ОСОБА_4 ,будучи представникомвлади,займаючи відповідальнестановище,діючи запопередньою змовоюіз ОСОБА_5 з метоюреалізації спільногозлочинного наміру,продовжувала вимагативід ОСОБА_19 передачі їмобумовленого хабараі погрожувалазастосуванням відноснопідсудних покаранняу виглядіпозбавлення волі.Під часоднієї іззустрічей,яка відбулася18.11.11,в періодчасу із16.04год.до16:45 год. в приміщенні службового кабінету ОСОБА_4 , остання на прохання ОСОБА_19 зателефонувала ОСОБА_5 і запропонувала йому приїхати до неї на роботу для зустрічі із ОСОБА_19 ОСОБА_5 на пропозицію ОСОБА_4 близько 16.48 год. приїхав до Ківерцівського районного суду і зустрівся із ОСОБА_4 та ОСОБА_19 . Під час зустрічі ОСОБА_5 , будучи представником влади і службовою особою, займаючи відповідальне становище, в присутності ОСОБА_4 і ОСОБА_19 підтвердив факт своїх попередніх розмов із ОСОБА_4 з приводу винесення необхідного вироку у даній кримінальній справі. При цьому ОСОБА_5 запевнив ОСОБА_19 , що у випадку передачі хабара, прокуратурою Ківерцівського району Волинської області не буде вноситися апеляція на винесений ОСОБА_4 вирок із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України. Після цього ОСОБА_5 покинув кабінет, а ОСОБА_4 та ОСОБА_19 продовжили розмову. В ході подальшого спілкування, незважаючи на домовленість із ОСОБА_5 і його запевнення. ОСОБА_4 побоюючись, що керівництво прокуратури Волинської області за таких обставин може змусити прокурора району внести апеляцію на вирок і він буде скасований, сказала ОСОБА_19 , що значно простіше було б винести вирок не пов`язаний із позбавленням волі, якщо б потерпіла у даній кримінальній справі заявила, що претензій до підсудних не має і не бажає, щоб вони були суворо покарані.
		В подальшому, 09.12.11 під час чергового судового засідання із невстановлених слідством мотивів потерпіла ОСОБА_14 , будучи допитаною заявила, що ОСОБА_13 і ОСОБА_10 її не ґвалтували, а вона їх оговорила.
		Одержавши такі дані, ОСОБА_4 , усвідомила, що зазначена обставина значно полегшить одержання нею та ОСОБА_5 хабара і виконання обумовлених ним дій, а саме винесення вироку, не пов`язаного із позбавленням волі. З метою реалізації і доведення до завершення спільного злочинного наміру, ОСОБА_4 , зважаючи на попередні домовленості із прокурором, в період часу із 09.12.11 до 13.12.11, у невстановленому місці в черговий раз зустрілася із ОСОБА_5 . В ході розмови ОСОБА_4 і ОСОБА_5 домовилися, що останній, працюючи на посаді прокурора Ківерцівського району Волинської області, будучи службовою особою, займаючи відповідальне становище, дасть вказівку підпорядкованому йому державному обвинувачу із врахуванням нової позиції потерпілої та у відповідності до вимог ст. 277 КПК України змінити обвинувачення підсудним, виключивши із нього ст. 152 КК України. За таких обставин при наявності обвинувачення у вчиненні одного злочину, передбаченого ст. 186 КК України і пом`якшуючих обставин. ОСОБА_4 , будучи представником влади, займаючи відповідальне становище, із використанням наданої їй влади, виконає обумовлені хабаром дії  винесене вирок, яким із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України засудить підсудних до позбавлення волі із випробуванням. Винесений таким чином вирок не може бути оскаржений прокурором, який вправі вносити апеляцію тільки у межах підтриманого ним обвинувачення у судовому засіданні. Таким чином, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 продовжили діяти згідно спільної злочинної змови, спрямованої на досягнення бажаного для них результату - одержання хабара, однак змінили механізм виконання обумовлених хабаром дій. Зокрема, згідно нової домовленості вчиняючи обумовлені хабаром дії, ОСОБА_5 мав намір скористатися наданим йому службовим становищем для надання вказівки державному обвинувачу.
		Продовжуючи спільні із ОСОБА_5 злочинні дії, 13.12.11, в період часу із 14.52 год. до 15.00 год. в приміщенні свого службового кабінету під час чергової зустрічі з ОСОБА_19 . ОСОБА_4 розповіла йому про свою нову домовленість із прокурором щодо зміни обвинувачення у судовому засіданні і подальше винесення нею підсудним вироку із випробуванням. ОСОБА_4 запропонувала ОСОБА_19 зустрітися із прокурором, переконатися у його намірах і, побоюючись особисто одержувати від ОСОБА_19 хабара та бути викритою, сказала, що хабар ОСОБА_19 може передати ОСОБА_5 , оскільки вони діють спільно і вчинити обумовлені дії можуть тільки спільними зусиллями. Одразу після зустрічі із ОСОБА_4 ОСОБА_19 прибув до прокуратури Ківерцівського району Волинської області, однак у зв`язку із відсутністю ОСОБА_5 на робочому місці, зустрітися із ним не зміг та в телефонній розмові домовився про зустріч наступного дня. Одразу після цього в телефонній розмові ОСОБА_4 призначила ОСОБА_19 зустріч наступного ранку.
		14.12.11 в період часу із 09.36 год. до 09.39 год. в приміщенні Ківерцівського районного суду Волинської області ОСОБА_19 за попередньою домовленістю зустрівся із ОСОБА_4 . Під час зустрічі ОСОБА_4 ще раз запевнила ОСОБА_19 в тому, що вона із ОСОБА_5 діють спільно задля досягнення бажаного для ОСОБА_19 , ОСОБА_11 і ОСОБА_10 результату - винесення у кримінальній справі вироку, не пов`язаного із позбавленням волі та знову порекомендувала йому зустрітися із ОСОБА_5 , а про результати зустрічі повідомити їй.
		Одразу післязустрічі із ОСОБА_4 ,14.12.11,близько 10.10год. ОСОБА_19 за попередньоюдомовленістю із ОСОБА_5 зустрівся ізним вслужбовому кабінетіостаннього,що розташованийв приміщенніпрокуратури Ківерцівськогорайону Волинськоїобласті.В ходірозмови одержавшипідтвердження ОСОБА_5 про існуючуміж нимі ОСОБА_4 домовленість зприводу винесеннявироку, ОСОБА_19 повідомив прокурору,що вінприйшов донього післязустрічі із ОСОБА_4 і принісіз собоюхабара.Дізнавшись проце, ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_19 разом ізним пройтив приміщеннякотельні,яке знаходитьсяу тійже будівлі,що йпрокуратура. В приміщенні котельні за адресою:     АДРЕСА_3 , ОСОБА_19 близько 10.13год.передав,а ОСОБА_5 ,будучи службовоюособою,займаючи відповідальнестановище,діючи запопередньою змовоюгрупою осібіз ОСОБА_4 ,одержав поєднаногоіз вимаганнямхабара усумі 5500доларів США,що станомна цейдень згідноофіційного курсуНБУ складало43944гривні істановило значнийрозмір хабара,за виконанняв інтересах ОСОБА_19 , ОСОБА_11 і ОСОБА_10 дій ізвикористанням наданогойому службовогостановища. ОСОБА_5 одержав хабараза те,що ізвикористанням наданогослужбового становища,дасть вказівкупідпорядкованому йомудержавному обвинувачувиключити ізобвинувачення ОСОБА_11 та ОСОБА_10 статтю 152КК України.Частину одержаногохабара усумі 2000доларів США ОСОБА_5 мав намірпередати представникувлади,який займаєвідповідальне становище ОСОБА_4 за виконання нею із використанням наданої влади частини спільних обумовлених хабаром дій - винесення вироку підсудним ОСОБА_16 і ОСОБА_10 із застосуванням ст. 69, 75 КК України. Однак, передати частину хабара ОСОБА_4 , а також виконати обумовлені хабаром дії ні ОСОБА_5 , ні ОСОБА_4 не встигли, оскільки одразу після одержання хабара ОСОБА_5 був затриманий працівниками СБ України і одержаний від ОСОБА_19 хабар у нього був вилучений.
		ОСОБА_5 обвинувачується втому,що він, будучи службовою особою, займаючи відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб одержав поєднаного із вимаганням хабара у значному розмірі за виконання дій із використанням наданого йому службового становища за наступних обставин.
		Наказом №1215к від 09.09.10 Генерального прокурора України ОСОБА_5 призначений на посаду прокурора Ківерцівського району Волинської області.
		Згідно із розділом VIII Конституції України, основними засадами судочинства в Україні є поряд з іншим також підтримання державного обвинувачення у суді прокурором. 
		Статтями 1, 5 і 6 Закону України «Про прокуратуру» N 1789-ХІІ від 05.11.91 встановлено, що органи прокуратури України становлять єдину централізовану систему з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим, основними функціями яких поряд з іншим є здійснення нагляду за додержанням законів органами, які проводять досудове слідство і підтримання державного обвинувачення в суді. Тими ж нормами Закону визначено, що прокурорський нагляд - це специфічна діяльність органів прокуратури, яка хоча і не відноситься до жодної із гілок влади, однак здійснюється від імені України та полягає в перевірці точності додержання Конституції України і виконання законів, які діють на її території.
		Зазначені вище повноваження прокурора у кримінальному судочинстві деталізовані кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК України). Зокрема статтями 228, 229 та 232 зазначеного кодексу встановлено, що прокурор, одержавши справу із обвинувальним висновком від органу досудового слідства, вправі перевірити її на предмет додержання вимог чинного законодавства, затвердити обвинувальний висновок і направити до відповідного суду для розгляду по суті. Згідно із розділом З КПК України, прокурор приймає участь у розгляді кримінальних справ судами першої інстанції, а ст. 277 Кодексу передбачено, що прокурор вправі під час судового розгляду кримінальної справи змінити обвинувачення підсудним. В той же час, ст. 348 КПК України передбачено право прокурора, який затверджував обвинувальний висновок чи приймав участь у розгляді кримінальної справи судом першої інстанції вносити апеляції на вирок суду в межах обвинувачення, яке прокурор підтримував в ході судового розгляду.
		Виходячи із змісту і державного значення тих повноважень, які покладені на органи прокуратури України, ОСОБА_5 , будучи прокурором Ківерцівського району Волинської області, був представником влади.
		Поряд з тим, ОСОБА_5 після призначення на посаду прокурора району підписав і видав наказ №29 від 28.11.11 «Про розподіл службових обов`язків між прокурорсько-слідчими працівниками прокуратури Ківерцівського району». Пунктом 1 зазначеного наказу ОСОБА_5 за собою, як за прокурором району визначив здійснення загального керівництва роботою прокуратури за всіма напрямками діяльності, а також здійснення організації роботи та контролю за якістю підтримання державного обвинувачення чи іншої участі прокурорів у розгляді справ судами. Таким чином, згідно із даним наказом ОСОБА_5 поряд із виконанням функцій держави, був також наділений організаційно-розпорядчими обов`язками, тобто був службовою особою.
		Будучи наділеним таким обсягом повноважень у кримінальному судочинстві, ОСОБА_5 вирішив скористатися ними для особистого незаконного збагачення і став на шлях вчинення злочину - спільно із суддею Ківерцівського районного суду Волинської області ОСОБА_4 вимагав та одержав хабара за наступних обставин. 
		У провадженні слідчого відділу Ківерцівського PB УМВС України у Волинській області перебувала кримінальна справа №17-128-11 заобвинуваченням    неповнолітніх      ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні злочинів, передбачених ч. З ст. 152, ч. 2 ст. 186 кримінального кодексу України (далі - КК України). ОСОБА_10 і ОСОБА_13 обвинувачувалися слідством у зґвалтуванні неповнолітньої ОСОБА_14 та відкритому заволодінні належним їй майном.
		За результатами досудового слідства, 16.08.11 слідчий, склавши обвинувальний висновок, направив його разом зі справою до прокуратури Ківерцівського району Волинської області. Прокурор Ківерцівського району Волинської області ОСОБА_5 , одержавши кримінальну справу та вивчивши її, 22.08.11, у відповідності до вимог ст.ст. 229, 232 КПК України власноручним підписом затвердив обвинувальний висновок і направив кримінальну справу для розгляду по суті до Ківерцівського районного суду Волинської області. Судовий розгляд кримінальної справи був доручений судді ОСОБА_4 ..
		Після початку розгляду судом кримінальної справи, у невстановлений слідством день в середині жовтня 2011 року родич підсудного ОСОБА_11 - ОСОБА_15 , діючи з метою з`ясування можливих правових наслідків, які настануть для ОСОБА_11 після засудження, будучи раніше знайомим із ОСОБА_4 , зустрівся із нею у приміщенні Ківерцівського районного суду Волинської області за адресою: місто Ківерці, вул. Грушевського, 20. В ході розмови ОСОБА_15 запитав у ОСОБА_4 , за яких обставин вона може винести ОСОБА_16 вирок, не пов`язаний із позбавленням волі. ОСОБА_4 , усвідомивши, що родичі підсудних побоюються настання для них негативних наслідків у вигляді позбавлення волі, вирішила використати цю обставину для одержання від них хабарів і відповіла, що подумає над цим питанням.
		Після цієї зустрічі ОСОБА_4 , бажаючи винести вирок із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України, тобто не пов`язаний із позбавленням волі, а із застосуванням випробувального терміну та маючи намір одержати за це хабара, виходячи із власного досвіду та загальних засад призначення покарання, передбачених розділом XI КК України усвідомлювала, що згідно з існуючою судовою практикою, за наявності обвинувачення у такій сукупності злочинів, не пов`язаний із позбавленням волі вирок буде оскаржений прокурором і скасований апеляційним судом. Тому, бажаючи довести до завершення свій злочинний намір і одержати від родичів підсудних хабара, ОСОБА_4 вирішила заручитися підтримкою прокурора району і запропонувати йому не вносити апеляцію на винесений нею вирок у зазначеній кримінальній справі. Діючи з метою реалізації свого злочинного наміру, того ж дня у невстановленому місці і в невстановлений час ОСОБА_4 зустрілася із прокурором Ківерцівського району Волинської області ОСОБА_5 , із яким у неї склалися довірливі стосунки. В ході розмови ОСОБА_4 розповіла, що родичі ОСОБА_11 і ОСОБА_10 звернулися до неї із проханням не позбавляти підсудних волі за вчинені злочини і вона має намір за хабар винести вирок у цій кримінальній справі із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України - з випробувальним строком. 
		При цьому ОСОБА_4 запропонувала ОСОБА_5 , з метою уникнення скасування вироку апеляційним судом, за хабар не вносити апеляцію на такий вирок. ОСОБА_5 , будучи представником влади і службовою особою запевнив ОСОБА_4 , що він із використанням наданої йому влади особисто не буде вносити апеляцію і, використовуючи надане йому службове становище, дасть таку ж вказівку підпорядкованому йому державному обвинувачу, який приймає участь у судовому розгляді справи. При цьому ОСОБА_4 та ОСОБА_5 досягнули домовленості, що ОСОБА_4 за це одержить хабара у сумі 5 500 доларів США, із яких 3 500 доларів США передасть ОСОБА_5 . Таким чином ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вступили в злочинну змову, спрямовану на вимагання та одержання від родичів підсудних ОСОБА_17 і ОСОБА_10 хабара.
		Після зустрічі із ОСОБА_5 , того ж дня після чергового судового засідання у кримінальній справі, ОСОБА_4 повторно зустрілася із ОСОБА_15 у місті Ківерці в належному останньому автомобілі «Mercedes- Benz Vito». Продовжуючи спільні із ОСОБА_5 злочинні дії, ОСОБА_4 пояснила ОСОБА_15 , що у зв`язку із сукупністю злочинів, які інкримінуються ОСОБА_17 та ОСОБА_10 , вона повинна призначити їм покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк. Однак зауважила, що може винести вирок, не пов`язаний із позбавленням волі у випадку, якщо родичі підсудних передадуть їй хабара у сумі 5 500 доларів США, частину якого у сумі 3 500 доларів США вона повинна передати прокурору ОСОБА_5 за те, що він особисто і інші працівники прокуратури Ківерцівського району не будуть вносити апеляцію на такий вирок суду.
		Після зустрічі із ОСОБА_4 , ОСОБА_15 розповів про її вимогу матері підсудного ОСОБА_17 - ОСОБА_18 і його вітчиму ОСОБА_19 , а ті, в свою чергу родичам підсудного ОСОБА_10 ..
		Почувши про вимогу ОСОБА_4 , ОСОБА_19 27.10.11 звернувся із заявою про незаконні дії судді до управління Служби безпеки України у Волинській області. Того ж дня, він приїхав до Ківерцівського районного суду для зустрічі із ОСОБА_4 , у якої мав намір підтвердити або спростувати інформацію, одержану від ОСОБА_15 .. Зустріч між ОСОБА_19 і ОСОБА_4 відбулася в період часу із 12 год.15 хв. до 12 год. 28 хв. в службовому кабінеті судді в приміщенні суду за адресою: Волинська область, м. Ківерці, вул. Грушевського, б. 20. В ході розмови на запитання ОСОБА_19 про її наміри щодо майбутньої міри покарання ОСОБА_17 та ОСОБА_10 , ОСОБА_4 сказала, що вона має намір призначити підсудним покарання у вигляді позбавлення волі і підтвердивши інформацію, одержану ОСОБА_19 від ОСОБА_15 , будучи представником влади, займаючи відповідальне становище, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_5 , стала вимагати від нього хабара у сумі 5 500 доларів США за винесення вироку не пов`язаного із позбавленням волі. При цьому ОСОБА_4 пояснила, що при сукупності злочинів, у вчиненні яких обвинувачуються підсудні, винесений нею вирок, не пов`язаний із позбавленням волі може бути оскаржений прокуратурою і скасований апеляційним судом, а тому вона домовилася із прокурором району ОСОБА_5 про те, що прокуратура не буде вносити апеляцію на вирок. Однак, на вимогу ОСОБА_5 , за це вона повинна передати йому частину хабара у сумі 3 500 доларів США. Під час розмови ОСОБА_4 , будучи представником влади, продовжуючи спільні із ОСОБА_5 злочинні дії, бажаючи схилити ОСОБА_19 до передачі хабара, погрожувала йому тим, що у випадку відмови виконати їх вимогу, вона призначить ОСОБА_16 та ОСОБА_10 покарання у вигляді позбавлення волі. ОСОБА_19 , усвідомлюючи дійсність погроз ОСОБА_4 і сприймаючи їх реально, змушений був погодитися передати хабара, про що сказав ОСОБА_4 ..
		В подальшому,18.11.11,25.11.11та 05.12.11 ОСОБА_19 зустрічався із ОСОБА_4 в їїслужбовому кабінетів приміщенніКіверцівського районногосуду.В ходізазначених зустрічей ОСОБА_4 ,будучи представникомвлади,займаючи відповідальнестановище,діючи запопередньою змовоюіз ОСОБА_5 з метоюреалізації спільногозлочинного наміру,продовжувала вимагативід ОСОБА_19 передачі їмобумовленого хабараі погрожувалазастосуванням відноснопідсудних покаранняу виглядіпозбавлення волі.Під часоднієї іззустрічей,яка відбулася18.11.11,в періодчасу із16.04год.до16:54 год. в приміщенні службового кабінету ОСОБА_4 , остання на прохання ОСОБА_19 зателефонувала ОСОБА_5 і запропонувала йому приїхати до неї на роботу для зустрічі із ОСОБА_19 ОСОБА_5 на пропозицію ОСОБА_4 близько 16 год.48 хв. приїхав до Ківерцівського районного суду і зустрівся із ОСОБА_4 та ОСОБА_19 .. Під час зустрічі ОСОБА_5 , будучи представником влади і службовою особою, займаючи відповідальне становище, в присутності ОСОБА_4 і ОСОБА_19 підтвердив факт своїх попередніх розмов із ОСОБА_4 з приводу винесення необхідного вироку у даній кримінальній справі. При цьому ОСОБА_5 запевнив ОСОБА_19 , що у випадку передачі хабара, прокуратурою Ківерцівського району Волинської області не буде вноситися апеляція на винесений ОСОБА_4 вирок із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України. Після цього ОСОБА_5 покинув кабінет, а ОСОБА_4 та ОСОБА_19 продовжили розмову. В ході подальшого спілкування, незважаючи на домовленість із ОСОБА_5 і його запевнення, ОСОБА_4 побоюючись, що керівництво прокуратури Волинської області за таких обставин може змусити прокурора району внести апеляцію на вирок і він буде скасований, сказала ОСОБА_19 , що значно простіше було б винести вирок не пов`язаний із позбавленням волі, якщо б потерпіла у даній кримінальній справі заявила, що претензій до підсудних не має і не бажає, щоб вони були суворо покарані.
		В подальшому, 09.12.11 під час чергового судового засідання із невстановлених слідством мотивів потерпіла ОСОБА_14 , будучи допитаною заявила, що ОСОБА_13 і ОСОБА_10 її не ґвалтували, а вона їх оговорила.
		Одержавши такідані, ОСОБА_4 ,усвідомила,що зазначенаобставина значнополегшить одержаннянею та ОСОБА_5 хабара івиконання обумовленихним дій,а самевинесення вироку,не пов`язаногоіз позбавленнямволі.З метоюреалізації ідоведення дозавершення спільногозлочинного наміру, ОСОБА_4 ,зважаючи напопередні домовленостііз прокурором,в періодчасу із09.12.11до 13.12.11,у невстановленомумісці вчерговий раззустрілася із ОСОБА_5 .В ходірозмови ОСОБА_4 і ОСОБА_5 домовилися, що останній, працюючи на посаді прокурора Ківерцівського району Волинської області, будучи службовою особою, займаючи відповідальне становище, дасть вказівку підпорядкованому йому державному обвинувачу із врахуванням нової позиції потерпілої та у відповідності до вимог ст. 277 КПК України змінити обвинувачення підсудним, виключивши із нього ст. 152 КК України. За таких обставин при наявності обвинувачення у вчиненні одного злочину, передбаченого ст. 186 КК України і пом`якшуючих обставин, ОСОБА_4 , будучи представником влади, займаючи відповідальне становище, із використанням наданої їй влади, виконає обумовлені хабаром дії - винесене вирок, яким із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України засудить підсудних до позбавлення волі із випробуванням. Винесений таким чином вирок не може бути оскаржений прокурором, який вправі вносити апеляцію тільки у межах підтриманого ним обвинувачення у судовому засіданні. Таким чином, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 продовжили діяти згідно спільної злочинної змови, спрямованої на досягнення бажаного для них результату - одержання хабара, однак змінили механізм виконання обумовлених хабаром дій. Зокрема, згідно нової домовленості вчиняючи обумовлені хабаром дії, ОСОБА_5 мав намір скористатися наданим йому службовим становищем для надання вказівки державному обвинувачу.
		Продовжуючи спільні із ОСОБА_5 злочинні дії, 13.12.11, в період часу із 14.52 год. до 15.00 год. в приміщенні свого службового кабінету під час чергової зустрічі з ОСОБА_19 . ОСОБА_4 розповіла йому про свою нову домовленість із прокурором щодо зміни обвинувачення у судовому засіданні і подальше винесення нею підсудним вироку із випробуванням. ОСОБА_4 запропонувала ОСОБА_19 зустрітися із прокурором, переконатися у його намірах і, побоюючись особисто одержувати від ОСОБА_19 хабара та бути викритою, сказала, що хабар ОСОБА_19 може передати ОСОБА_5 , оскільки вони діють спільно і вчинити обумовлені дії можуть тільки спільними зусиллями. Одразу після зустрічі із ОСОБА_4 ОСОБА_19 прибув до прокуратури Ківерцівського району Волинської області, однак у зв`язку із відсутністю ОСОБА_5 на робочому місці, зустрітися із ним не зміг та в телефонній розмові домовився про зустріч наступного дня. Одразу після цього в телефонній розмові ОСОБА_4 призначила ОСОБА_19 зустріч наступного ранку.
		14.12.11в період часу із 09.36 год. до 09.39 год. в приміщенні Ківерцівського районного суду Волинської області ОСОБА_19 за попередньою домовленістю зустрівся із ОСОБА_4 .. Під час зустрічі ОСОБА_4 ще раз запевнила ОСОБА_19 в тому, що вона із ОСОБА_5 діють спільно задля досягнення бажаного для ОСОБА_19 , ОСОБА_11 і ОСОБА_10 результату - винесення у кримінальній справі вироку, не пов`язаного із позбавленням волі та знову порекомендувала йому зустрітися із ОСОБА_5 , а про результати зустрічі повідомити їй.
		Одразу післязустрічі із ОСОБА_4 ,14.12.11,близько 10.10год. ОСОБА_19 за попередньоюдомовленістю із ОСОБА_5 зустрівся ізним вслужбовому кабінетіостаннього,що розташованийв приміщенніпрокуратури Ківерцівськогорайону Волинськоїобласті.В ходірозмови одержавшипідтвердження ОСОБА_5 про існуючуміж нимі ОСОБА_4 домовленість зприводу винесеннявироку, ОСОБА_19 повідомив прокурору,що вінприйшов донього післязустрічі із ОСОБА_4 і принісіз собоюхабара.Дізнавшись проце, ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_19 разом ізним пройтив приміщеннякотельні,яке знаходитьсяу тійже будівлі,що йпрокуратура.В приміщеннікотельні заадресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_19 близько 10.13год.передав,а ОСОБА_5 ,будучи службовоюособою,займаючи відповідальнестановище,діючи запопередньою змовоюгрупою осібіз ОСОБА_4 ,одержав поєднаногоіз вимаганнямхабара усумі 5500доларів США,що станомна цейдень згідноофіційного курсуНБУ складало43944гривні істановило значнийрозмір хабара,за виконанняв інтересах ОСОБА_19 , ОСОБА_20 і ОСОБА_10 дій ізвикористанням наданогойому службовогостановища. ОСОБА_5 одержав хабараза те,що ізвикористанням наданогослужбового становища,дасть вказівкупідпорядкованому йомудержавному обвинувачувиключити ізобвинувачення ОСОБА_11 та ОСОБА_10 статтю 152КК України.Частину одержаногохабара усумі 2000доларів США ОСОБА_5 мав намірпередати представникувлади,який займаєвідповідальне становище- ОСОБА_4 за виконаннянею ізвикористанням наданоївлади частиниспільних обумовлениххабаром дій-винесення вирокупідсудним ОСОБА_16 і ОСОБА_10 із застосуваннямст.69,75КК України.Однак,передати частинухабара ОСОБА_4 ,а такожвиконати обумовленіхабаром діїні ОСОБА_21 , ні ОСОБА_4 не встигли, оскільки одразу після одержання хабара ОСОБА_5 був затриманий працівниками СБ України і одержаний від ОСОБА_19 хабар у нього був вилучений.
		З огляду на наведене ОСОБА_4 як представник влади та  ОСОБА_5 як службова особа які займають відповідальне становище, обвинувачуються в умисних діях, які виразилися у вимаганні та одержанні за попередньою змовою групою осіб хабара у значному розмірі за виконання в інтересах того, хто дає хабара у значному розмірі за виконання в інтересах того хто дає хабара та і інтересах третіх осіб дій із використанням наданої влади вчинили злочин, передбачений ч.3 ст.368 КК України. 
		У судовомузасіданні підсудна ОСОБА_4 в інкримінованомуїй злочинівину невизнала.Суду далапоказання,що увказаний вищеперіод часу,тобто вжовтні грудні 2011року так іна данийчас вонапрацює напосаді судді Ківерцівськогорайонного судуВолинської області.В її провадженні перебувала (розглядалась) кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_17 та ОСОБА_10 .. Громадянин ОСОБА_19 який є свідком у даній кримінальній справі неодноразово, а саме шість разів приходив до неї на роботу до суду та переконував її, що підсудні не винуваті, одже на його думку справа щодо ОСОБА_17 який є його пасинком сфальсифікована. В ході судового слідства потерпіла у тій справі, змінила свої показання, заявивши, що підсудні її не ґвалтувавали. При черговій зустрічі із ОСОБА_19 як із родичем одного із обвинувачених, рекомендувала останньому звернутись на прийом до прокурора району ОСОБА_5 який не підтримував державного обвинувачення у цій справі, оскільки будь яких обставин справи вона не мала права повідомляти вказаній особі. Зауважила, що ініціатором її зустрічей із ОСОБА_19 був останній. Жодного разу вона не телефонувала ОСОБА_19 з приводу зустрічей чи спілкування з вказаною особою на будь  яку тему. Хоча при одній із зустрічей в своєму робочому кабінеті на аркуші паперу записала номер мобільного телефону ОСОБА_19 ..
		Ніякої попередньої змови та спільних дій з прокурором ОСОБА_5 щодо отримання хабара від ОСОБА_19 у неї не було. Не отримувала хабара від вказаної особи, як це зазначено в обвинуваченні. 
		Наголошувала, що злочину вона не вчиняла. Правдивість її слів підтверджує пройдений поліграф. Вважає, що висновок прокурора про її обвинувачення ґрунтується на припущеннях. Діями правоохоронного органу у даній кримінальній справі, було створено штучні докази. Дії ОСОБА_19 , окремих працівників СБУ у Волинський області по відношенню до неї та іншого обвинуваченого носили провокативний характер. Негласні оперативно  розшукові заходи пов`язаних з обмеженням її прав були проведені із порушенням законодавства. В тому числі, досудовим слідством не було надано для ознайомлення всіх матеріалів справи, що призвело до тривалого порушення її прав. Спільно із своїми захисниками просила суд винести щодо неї виправдовувальний вирок.
		Допитаний судом підсудний ОСОБА_5 вину у інкримінованому злочині не визнав. Суду дав показання, що відповідно до наказу Генерального прокурора України від 09. 09. 2010 він працював на посаді прокурора Ківерцівського району Волинської області. Влітку 2011 року прокуратурою Ківерцівського району до суду була направлена кримінальна справа щодо ОСОБА_17 та ОСОБА_10 .. Розгляд цієї справи здійснювала суддя ОСОБА_4 , якою були виявлені недоліки обвинувального висновку. У зв`язку із чим справа прокурором витрибовувалась із суду. Слідчим було складено новий обвинувальний висновок, якого затвердив, і справу знову направили до суду. Державне обвинувачення підтримував заступник прокурора району ОСОБА_22 .. Через певний період часу після початку розгляду справи, державний обвинувач йому повідомив, що потерпіла змінила свої показання. Його позиція у тій справі як прокурора району, а саме, рекомендував державному обвинувачу ОСОБА_22 в дебатах просити суд, про призначення обом обвинуваченим покарання у виді семи років позбавлення волі. Більше розмов про цю справу він ні з ким не мав.
		На 14 грудня 2011 року в прокуратурі Волинської області була призначена нарада на якій він мав бути присутнім. Перед нарадою він їхав в прокуратуру району щоб взяти документи. По дорозі до роботи йому зателефонувала секретар прокуратури та повідомила, що з ним хоче зустрітись якийсь чоловік. В приміщенні прокуратури незнайомий йому чоловік назвав себе ОСОБА_23 , який попросив вислухати з приводу кримінальної справи про згвалтування, яка розглядається в суді. Він ( ОСОБА_5 ) повідомив дану особу, що особисто справою не займається, в суді участі у її розгляді не приймає, та поспішає на нараду до прокуратури області. Як прокурор району у даному випадку, прийняв цього громадянина та в певній мірі вислухав його. ОСОБА_19 дуже просив не позбавляти волі дітей та зрозуміти його як батька. Він сказав ОСОБА_19 , що з приводу розгляду справи може мати розмову з суддею ОСОБА_4 .. Після цього, вийшов з кабінету на вулицю шукати свого водія. Службовий автомобіль та водія не знайшов і пішов до котельні. Хтось йому крикнув, що водій ОСОБА_24 поїхав на заправку. ОСОБА_25 прямував за ним і також зайшов до котельні. Він відчув щось недобре. Коли був в приміщенні котельні, туди зайшли працівники УСБУ в Волинській області. Співробітник СБУ ОСОБА_26 наказав знаходитись в його полі зору до прибуття слідчо  оперативної групи. Його запитували про грошові кошти, пропонували віддати їх добровільно. Тривалий час в котельні проводився обшук. Через певний проміжок часу було знайдено пакунок, замотаний в хустинку. Це були гроші кошти - долари США. Потім обшукали його службовий кабінет де були оглянуті знайдені купюри. В прокуратурі було вилучено його костюм для дослідження. Після цього його привезли до УСБУ в Волинській області. Зазначив, що при вказаних діях правоохоронних органів, щодо нього було порушено право на захист та не надано можливості для госпіталізації. Йому було роз`яснено, що затримали у кримінальній справі, порушеної відносно нього та судді районного суду ОСОБА_4 .. На наступний день був доставлений в м. Київ, де помістили в ізолятор тимчасового утримання. 
		Зазначив, що обшук в прокуратурі де він працював та його особисти проводився із порушеням КПК. Поняті були жіночої статі, слідчий ОСОБА_27 проводив дану слідчу дію без еластичних захисних рукавичок, при цому залишаючи сліди від речовини «Промінь 1» на його одязі. 
		Свою винуватість не визнає, оскільки державне обвинувачення в суді в кримінальній справі про зґвалтування підтримував не він, а заступник ОСОБА_22 .. З приводу розгляду тієї справи він ні з ким не спілкувався. Грошей він ні у кого не вимагав. 
		З ОСОБА_19 про гроші ніколи не говорив. Останній лише просив його щоб дітей не позбавляли волі. Обіцяв ОСОБА_19 з цього приводу поговорити з суддею.
		Вважає, що відносно нього та судді ОСОБА_4 була вчинена провокація хабара правоохоронним органом з допомогою особи ОСОБА_19 який є свідком по справі. Також ставить під сумнів дві постанови суду Волинської області про проведення негласних оперативно  розшукових заходів пов`язаних з тимчасовим обмеженям його прав, оскільки дані постанови Волинської апеляційної інстанції, надані суду із порушенням законів. Обвинувачення щодо нього ґрунтується на припущеннях. Просив суд ухвалити щодо нього виправдувальний вирок. 
		Відповідно до ст.2 КПК України (редакції 1960 року) завданням кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний. 
		За ч.1-3 ст. 16-1 КПК України (редакції 1960 року) розгляд справи у судах відбувається на засадах змагальності. При розгляді справи в суді функції обвинувачення, захисту і вирішення справи не можуть покладатися на один і той же орган чи на одну і ту ж особу. Державне обвинувачення в суді здійснює прокурор. У випадках передбачених цим Кодексом, обвинувачення здійснює потерпілий або його представник. 
		Відповідно до ст.67 КПК України (редакції 1960 року) суд, прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом.
		На обґрунтування винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушеня передбаченого ч.3 ст. 368 КК України сторона обвинувачення - прокурор посилається на фактичні дані які знаходяться в матеріалах кримінальної справи та які досліджені безпосередньо судовим розглядом.
		Так, винуватість названих вище обвинувачених у вчиненніінкримінованого кримінальногоправопорушення стороноюобвинувачення обґрунтовуєтьсядоказами,які всудовому засіданнібули безпосередньодосліджені судом,а саме:   показаннями свідка ОСОБА_19 який дав показання, що в Ківерцівському районному суді Волинської області розглядалась кримінальна справа під головуванням судді ОСОБА_4 по обвинуваченню його пасинка - ОСОБА_17 та іншої особи ОСОБА_10 .. На той час вважав та продовжує вважати, що кримінальна справа була сфальсифікована слідчим міліції. Оскільки названі вище особи потерпілу не ґвалтували. Відповідно вважає, що в послідуючому рішення судів всіх інстанцій про винуватість ОСОБА_17 , ОСОБА_10 є незаконним. Перший раз звернувся з заявою до УСБУ у Волинський області 27 жовтня 2011 року в якій вказав, що від ріднього брата дружини ОСОБА_15 дізнався, що суддя ОСОБА_4 буде вирішувати питання кримінальної справи відносно вказаних вище осіб за грошову винагороду. Оскільки був впевнений, що хлопці не винні не довіряв прокуратурі та міліції Просив СБУ розібратися зі справою пасинка. Дружині своїй повідомив, що у тій справі буде робити все законним шляхом. Тобто був не згідний із діями судді та свого швагра.
		Наприкінці жовтня 2011 року він вперше зустрівся із суддею ОСОБА_4 з приводу вирішення згаданої справи, та з метою щоб ОСОБА_17 та ОСОБА_10 не позбавляли волі. До судді він приходив не одноразово, більше п`яти разів. Із її слів зрозумів, що необхідно дати хабара в сумі п`ять тисяч п`ятсот доларів США. Приблизно 15 - 18 листопада він прийшов в кабінет до судді ОСОБА_4 .. Вона сказала, що допомогти йому не може. І пояснила, що все залежить від прокурора району ОСОБА_5 .. Із прокурором району він знайомий не був.
		Під час розгляду справи потерпіла змінила показання, та заявила суду, що підсудні її не ґвалтували, що також вказувало на сфальсифікованість справи. 14 грудня 2011 року в УСБУ Волинської області в присутності понятих співробітники йому вручили 5,5 тис. доларів для передачі їх в якості хабара, обробивши перед цим спеціальною речовиною. Черговий раз він знову прийшов в районний суд до судді ОСОБА_4 . Зустрівся з нею в коридорі. Сказав, що технічна документація на 5,5 листах у нього на руках. Термін "технічна документація" він придумав сам, щоб замаскувати розмову про наявний у нього хабар в розмірі 5,5 тис. доларів США. ОСОБА_4 відмовилась брати гроші і сказала, що без прокурора ОСОБА_5 нічого не вирішить. Він зробив висновок, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 домовились між собою. Тому проявив ініціативу комусь із них дати гроші. Його кінцева мета була дати хабар, щоб хлопці не сиділи, при цьому був також не задоволений діями свого швагра ОСОБА_15 .. Нести хабар прокурору району була ідея судді ОСОБА_4 .. При цьому був впевнений, що ОСОБА_5 був вкурсі всіх справ. У нього при всіх названих його діях дати хабара, була мета, щоб при викритті отриманого хабара настали негативні наслідки для судді чи прокурора. 
		14 грудня 2011 після зустрічі з ОСОБА_4 він особисто телефонував прокурору, і попросив про зустріч. Прокурор відразу запросив його до себе в службовий кабінет. Пояснив ОСОБА_5 , що "технічна документація" при ньому, і він хотів би віддати гроші йому, оскільки має виїхати на певний час. На пропозицію прокурора вони вийшли на вулицю. ОСОБА_5 покликав його в котельню. Там ОСОБА_5 сказав йому покласти гроші на диван під газету, що він і зробив. 
		Співробітники СБУ не уповноважували його йти до прокурора ОСОБА_5 .. Техніка відео та звуковоа фіксація була на ньому. Відповідно не знає чому співробітники СБУ прибули до приміщення прокуратури району після залишення ним грошей в котельні. 
		Гроші ОСОБА_5 давав, щоб в подальшому підсудним було винесено пом`якшений вирок. Раніше в судових засіданнях говорив, що дізнався про 5,5 тис.доларів США від незнайомої особи, оскільки не хотів підставляти швагра ОСОБА_15 .. 
		Як один із доказів винуватості підсудних, сторона обвинувачення покликається на показання свідка ОСОБА_15 ..
		Однак, допитаний в судовому засіданні вказаний свідок суду повідомив, що певні свідчення які він надав на досудовому слідстві були під психологічним тиском працівників СБУ, що підтверджується його скаргою до Генеральної прокуратури України на дії працівників УСБУ у Волинській області, яка є в кримінальному провадженні. Зауважив, що будь  яких розмов чи дій (про які вказував ОСОБА_19 ) із суддею ОСОБА_4 з приводу дачі останній хабара по справі ОСОБА_17 та ОСОБА_10 у нього не було. Також, ззазначив, що ОСОБА_19 як особа схильний до брехні (говорити не правду), отже останній його оговорює.
		Свідок ОСОБА_18 суду поянила, що суддею ОСОБА_4 розглядалась кримінальна справа по обвинуваченню в згвалтуванні її сина - ОСОБА_17 та ОСОБА_10 .. Її сім`я намагалась знайти різні шляхи, щоб дітей не позбавили волі у тій справі. Знає, що її брат ОСОБА_15 також намагався допомогти племіннику спілкуючись із названою суддею. Задля допомоги її сину, брат їздив до обласної прокуратури. Із слів брата вона знає, що ОСОБА_4 не радила йому цього робити, тобто їздити до прокуратури області. Їй не відомо було, що її чоловік ОСОБА_19 співпрацював із співробітниками СБУ, щоб викрити на хабарі суддю або прокурора. Лише пізніше від чоловіка дізналась, що він 5,5 тис. доларів передав прокурору.
		Допитана судом як свідок ОСОБА_28 показала, що в 2011 році працювала секретарем судових засідань Ківерцівського районного суду. З її участю суддя ОСОБА_4 розглядала кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_17 та ОСОБА_10 .. ОСОБА_19 допитувався судом по цій справі в якості свідка. ОСОБА_19 декілька разів приходив до судді ОСОБА_4 .. Було таке, що суддя обурювалась з приводу того, що він до неї ходить. Зауважила, що в протоколі її допиту (Т.1 а.с.212-215) зазначено невірний час її допиту, оскільки допит відбувався в приміщенні СБУ у більш вечірній, нічнимй час. 
		Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні дав показання, що у вказаний вище період часу він працював заступником прокурора Ківерцівського району. Підтримував державне обвинувачення в кримінальній справі ОСОБА_17 та ОСОБА_10 .. Дана справа перебувала на контролі у прокуратурі області. Прокурором району був ОСОБА_5 .. Будь  яких вказівок щодо перекваліфікації дій обвинувачених у тій справі, прокурор району йому не давав. Однак, узгоджував позицію із ОСОБА_5 про призначення покарання вказаним вище обвинуваченим на 7 років позбавлення волі.
		Свідок ОСОБА_29 суду дав показання, що в період часу з жовтня 2010 року працював на посаді міліціонера спеціальної роти судової міліції «Грифон», ніс службу в приміщенні Ківерцівського районного суду. Зазначив, що ОСОБА_19 неодноразово приходив до суду в період жовтня  грудня 2011 року. Пам`ятає, що 13.12.2011 останній хотів терміново зустрітись в приміщенні суду із суддею ОСОБА_4 , однак вона не бажала його бачити. Йому як охоронцю суду, суддя говорила не впускати вказану особу до приміщення. Також ОСОБА_4 , робила йому зауваження, чому ОСОБА_19 14.12.2011 черговий раз прийшов до неї на прийом. 
		Свідок ОСОБА_30 суду повідомив, що він як адвокат здійснював захист ОСОБА_10 у кримінальній справі ОСОБА_17 та ОСОБА_10 .. Пам`ятає ОСОБА_19 пасинком якого є ОСОБА_17 . Із ОСОБА_19 як особою склалися негативні відносини. Вказана особа телефонував йому на мобільний телефон, десь за тиждень  півтора до 14 грудня 2011 року. Останній пропонував йому дати прокурору чи судді п`ять тисяч доларів. При цьому говорив, що він не довіряє адвокату ОСОБА_31 . Його клієнти ОСОБА_32 (родичі підзахисного) говорили, що ОСОБА_23 пропонував їм скинутись для дачі хабара. При цьому потерпілій було відшкодовано шкоду ще на досудовому слідстві. 
		Свідок ОСОБА_33 - (дівоче прізвище ОСОБА_34 ), повідомила суд, що була понятою 14 грудня 2011 року, для чого із м. Луцьк прибула до приміщення прокуратури м. Ківерці. Як безпосередньо розвивалися події вже не пам`ятає, адже пройшло багато часу. На той момент не розуміла на яку дію її запросили співробітники СБУ. Памятає, що приладом просвітлювали піджак прокурора в приміщенні котельні та було проведено його обшук. Підтримала ті свідчення які зазначені в її допити. Однак зауважила, що протокол був написаний слідчим так як він розумів ті події. 
		Допитана судом в якості свідка ОСОБА_35 показала, що в 2011 році вона навчалась у Волиньському університеті. Працівники СБУ запропонували їй та ОСОБА_36 бути понятими при проведенні слідчих дій. 14 грудня 2011 року вони удвох прибули до управління. Там були співробітники СБУ та особа яка повинна була передати грошові кошти - долари США. Звірили грошові купюри та гроші взяла особа яка повина була комусь їх передати. Кому мав бути вручений хабар, сказати не може. Всі купюри які вручались в м. Луцьк та оглядались в прокуратурі м. Ківерці були одні і тіж. Бачила що на руках прокурора була речовина  сліди світіння . Після огляду приміщення всі особи поїхали в Луцьк. 
		Показання вказаних свідків узгоджуються між собою не є суперечливими, відповідно вони спростовують покликання прокурора в судовому засіданні, що їх свідчення підтверджують винуватість в інкримінованому злочині ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .. 
		Суд вважає, що свідчення допитаної в судовому засіданні свідка  ОСОБА_37 та оголошені свідчення досудового слідства ОСОБА_38 . ОСОБА_39 не підтверджують та не спростовують інкримінованого злочину підсудним. (т.1 а.с.219-221,227-230, 233-234)
		У відповідності до ст.. 65 КПК України докази у кримінальній справ є всякі фактичні дані на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання,слідчий, суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих дій , протоколами з відповідними додатками ,складеними уповноваженими органами за результатами оперативно  розшукових заходів та іншими документами.
		Фактичні дані, отримані із джерел, що не передбачені ч.2 ст.65 КПК України не можуть бути використані у доказуванні як докази.
		Згідно рішення Конституційного Суду України від 20.10.2011 справа №1-31/2011  визнаватись допустимими і використовуватись як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально  процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення в справі.
		Фактичні дані, отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових дій), можуть бути допущені як докази, якщо вони отримані та перевірені шляхом гласних слідчих (розшукових)дій з дотриманням прав і свобод людини або правомірним обмеженням окремих прав і свобод, санкціонованих судом.
		Істотними порушеннями прав та свобод слід визнавати так, які перешкодили чи не дали можливості в повному обсязі реалізувати права та свободи, передбачені Конституцією України та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ.( міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16 грудня 1996 року, Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, Конвенція проти катувань і інших жорстоких нелюдяних або принижуючих гідність видів поводження і покарання від 10 грудня 1984 року, Звід принципів захисту всіх осіб, що підлягають затриманню або позбавленню свободи в будь  якій формі від 9 грудня 1988 року). Істотне порушення прав і свобод  оціночне поняття кримінального процесуального права, яке не може бути визначене законодавцем. Воно уточняється і конкретизується в процесі правозастосування з урахуванням особливостей конкретної справи. Виходячи з цього, неможливо унормувати всі ситуації з істотними порушенням прав і свобод людини, але критеріями їх оцінки слід вважати неможливість, неповноту (перешкоду) в реалізації прав та свобод людини.
		Згідно ст. 64 КПК України при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню : подія злочину (час, місце, спосіб, та інші обставини, вчинення злочину),винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину, обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом`якшують та обтяжують покарання, характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров`я та стаціонарне лікування потерпілого від злочину.
		Розділом 2 наказу СБУ №44 від 27.01.2005 «Про затвердження інструкції про порядок розгляду в СБУ звернень громадян», звернення, що містять дані про вчинені або або підготовлювані злочини, розглядаються із залученням співробітників відповідних оперативних або слідчих підрозділів СБУ відповідно до глави 8 розділу 11 КПК України і реєструються в Журналі реєстрації, обліку та розгляду заяв і повідомлень про вчиненні або підготовлювані злочини. 
		Частиною 3 ст.6 Закону України Про оперативну розшукову діяльність заборонено приймати рішення про проведення оперативно  розшукових заходів при відсутності підстав, передбачених у ст..6 даного Закону, а саме за наявності інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно  розшукових заходів і засобів. 
		Як убачається із дослідженої судом заяви ОСОБА_19 до СБУ у Волинській області від 27.10.2011, показів свідків працівників УСБУ у Волинській області ОСОБА_26 , ОСОБА_40 даних ними в судовому засіданні, заява ОСОБА_19 від 27.10.2010 розглядалась відповідно до Закону України Про звернення громадян і термін розгляду її тривав до 09.12.2011, що також підтверджується листом адресованого заявнику ОСОБА_19 , тобто не була зареєстрована у визначеному законом порядку. (т.1 а.с.28) 
		Разом з тим вказані свідки  працівники правоохоронного органу повідомили суд, що вони діяли в межах закону, оскільки Апеляційним судом Волинської області були надані постанови на проведення заходів які тимчасово обмежували права і свободи ОСОБА_4 (постанова 576цт від 27 жовтня 2011року) та ОСОБА_5 (постанова №530 цт від 02 грудня 2011 року). 
		Згідно ст..9 Закону України «Про оперативнуо  розшукому діяльність  у кожному випадку наявності підстав для проведення оперативно  розшукової діяльності заводиться оперативно розшукова справа. 
		Стаття 10 даного Закону - матеріали оперативно  розшукової діяльності використовуються як приводи та підстави для порушення кримінальної справи або проведення невідкладних слідчих дій для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі. 
		Відсутність підстав передбачених ст..6 Закону України Про оперативно  розшукову діяльність та відсутність вмотивованого рішення суду про застосування інших технічних засобів одержання інформації (п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.03.2008р. №2 Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно  розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства) свідчить про незаконність оперативно  розшукових заходів, які проводились в ході дослідчої перевірки стосовно судді Ківерцівського районного сулу Волинської області ОСОБА_4 та на той час прокурора Ківерцівського районного Волинської області ОСОБА_5 за наслідками яких складались, 
		- протокол вручення технічних засобів від 27.10.2011 співробітником спецпідрозділу УСБУ у Волинській області ОСОБА_26 для ОСОБА_19 аудіо та відео записуючого пристрою цифрового диктофона для фіксації факту і змісту розмови що відбулась 27.10.2011 між між ОСОБА_19 та ОСОБА_4 ; (т.1 а.с.30)
		- протокол за результатами проведення оперативно  технічного заходу за оперативно розшуковою справою №2108 від 2.12.2011;(т.1 а.с.31-39)
		- протокол вручення технічних засобів від 25.11.2011 співробітником спецпідрозділу УСБУ у Волинській області ОСОБА_26 для ОСОБА_19 аудіо та відео записуючого пристрою цифрового диктофона для фіксації факту і змісту розмови що повинна відбутись 25.11.2011 в м. Ківерці між ОСОБА_19 та ОСОБА_4 яка можливо вимагає у нього хабар; (т.1 а.с.40)
		- протокол за результатами проведення оперативно  технічного заходу за оперативно розшуковою справою №2108 від 2.12.2011;(т.1 а.с.41-56)
		- протокол вручення технічних засобів від 25.11.2011 співробітником спецпідрозділу УСБУ у Волинській області ОСОБА_26 для ОСОБА_19 аудіо та відео записуючого пристрою цифрового диктофона для фіксації факту і змісту розмови що повинна відбутись 25.11.2011 в м. Ківерці між ОСОБА_19 та ОСОБА_4 яка можливо вимагає у нього хабар; (т.1 а.с.57)
		- протокол за результатами проведення оперативно  технічного заходу за оперативно розшуковою справою №2108 від 2.12.2011;(т.1 а.с.58 -63)
		Суд вважає, протокол вручення грошових коштів від 14.12.2011 для передачі хабара ОСОБА_19 в сумі 5500 доларів США а саме 55 купюр номіналом 100 доларів США які були оброблені спеціальним барвником, який в ультрафіолетових променях люмінесцує світло зеленим кольором, був складений органом досудового розслідування в результаті наведених вище неправомірних дій., протоколи за результатами проведення оперативно  розшукових заходів №3/397, №3/398, 3/400, №3/401 від 25.01.2012 недопустимими доказами по даній кримінальній справі. Оскільки, наведені в них відомості (дані) зібрані органом досудового розслідування із порушенням наведеного у вироку законодавства. (т.1 а.с.70-85,88-90,92-95,97-99, 103-117,118-136) 
		Згідно протоколу обшуку від 14 грудня 20011 року (т.1 а.с.137 141) який є одним із доказів на підтвердження винуватості підсудних є приміщення котельні прокуратури Ківерцівського району Волинської області, де за версією слідства був виявлений та вилучений предмет хабара  грошові кошти в сумі 5500 доларів США.
		Як встановлено судовим розглядом при дослідженні даного протоколу, перегляду відеозапису який застосовувався при його проведення та показань допитаних судом свідків які були понятими, було порушено вимоги діючого на той час ст..183,184 КПК України.
		Зокрема як слідує із ходу обшуку, на руках слідчого який його проводив, не було латексних рукавичок. Особа яка проволила обшук дозволяв ОСОБА_5 сідати на диван, на який за версією слідства, хабародавець ОСОБА_19 поклав предмет хабара грошові кошти який за 55 купюр номіналом 100 доларів США які були оброблені спеціальним барвником, який в ультрафіолетових променях люмінесцує світло зеленим кольором. Не було дотримано вимог закону при обшуку ОСОБА_5 , щодо участі понятих однієї статі. 
		Оскільки даний протокол обшуку складений як наслідок за обставин провокаційних дій хабародавця ОСОБА_19 який суду пояснював, що у його випадку було байдуже кому дати хабара, оскільки його мета  щоб настали негативні наслідки для судді чи прокурора, та з порушенням встановленого законом порядку, суд визнає його як недопустимий доказ.
		В зв`язку з визнанням судом як недопустимий доказ наведений вище протокол обшуку від 14 грудня 20011 року а також в зв`язку з порушеннями вимог чинного законодавства при проведенні даного обшуку та вилученні речових доказів, що ставить під сумнів отримані в ході даного огляду фактичні дані, суд вважає недопустимими доказами по даній кримінальній справі також речові докази, які були вилучені при даному обшуку, а саме: - змиви із правої, лівої руки ОСОБА_5 , носову хустинку, грошові кошти в сумі 5500 доларів США, а саме, 55 купюр номіналом 100 доларів США, газету «Голос України» №36 від 25 лютого 2011 року та аркуш газети «Голос України» №15 від 27 січня 2011 року, покривало світло  коричневого кольору, піджак, штани ОСОБА_5 , Наглядове провадження по кримінальній справі №17-128-11 за обвинуваченням ОСОБА_10 та ОСОБА_17 (т.1 а.с.137 141)
		Суд критично відноситься до речових доказів, якими підтверджується винуватість підсудних, а саме: двох міні відеокасет із записом обшуку приміщення прокуратури Ківерцівського району, двох міні відеокасет Ківерцівського районного суду, дисків із розмовами ОСОБА_19 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , оскільки на них міститься інформація яка зібрана досудовим розслідуванням в порушення вимог законодавства. 
		З огляду на такі обставини, суд, визнає також недопустимими доказами дані, що містяться у висновках експертиз №19/5 від 18.01.2012, складеного експертом Центру судових експертиз Українського науково  дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України, висновку державного експерта з питань таємниць на посаді заступника Голови СБУ від 16 липня 2014 року, висновок експерта фоноскопічної експертизи №39/4 від 24.10.2013, оскільки предметом дослідження зазначених експертиз були записи вручення технічних засобів які використовувалися громадянином ОСОБА_19 в незаконний спосіб. ( т.3 а.с.69-127, т.6 а.с.89-289)
		Також на обґрунтування обвинувачень ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прокурор посилається на заяву ОСОБА_19 до СБУ у Волинській області від 27.10.2011 про вирішення суддею ОСОБА_4 справи ОСОБА_17 та ОСОБА_10 за умови певної грошової винагороди, яка міститься в матеріалах кримінальної справи; (т.1 а.с.29)
		Заява ОСОБА_19 яка не зареєстрована в журналі реєстрації, обліку та розгляду заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини не могла розглядатись і відповідно не була підставою для проведення оперативно розшукових заходів. 
		Суд вважає, що названа вище заява ОСОБА_19 від 27.10.2011 не є доказом відповідно до ч.2 ст.65 КПК України.
		Огянуті в судовому засідані аркуш паперу із рукописним записам у вигляді цифрового значення «3,5» який був вилучений в ході обшуку 14.12.2011 в приміщенні Ківерцівського районного суду, на думку суду не підтверджує причетності ОСОБА_4 до інкримінованого злочину. Що стосується рукописного тексту мобільного телефону ОСОБА_19 то дана обставиниа не заперечується самою ОСОБА_4 та ОСОБА_19 .. Останній повідомляв суд, що він давав свій номер мобільного телефону судді з метою щоб вона йому телефонувала. Однак, доказів того, що саме ОСОБА_4 телефонувала на вказаний номер ОСОБА_19 суду не надано, що спростовує версію органу досудового розслідування про те, що саме ОСОБА_4 ініціювала зустрічі із ОСОБА_19 та вимагала у останнього хабара.
		Суд не вважає також належним та допустимим доказом квитанцію від 13 грудня 2011 року, яка на думку сторони обвинувачення вказує на здійснення правоохоронним органом валюто - обмінної операції з придбання 5500 доларів США за 45000 (сорок п`ять тисяч) гривень в відділенні № 34 АТ "Банку "Таврика". Як встановлено вказана квитанція є можливо світлокопією, оригінал якої не надано суду для дослідження. ( т.1,а.с. 68).
		Згідно рішення Конституційного Суду України від 20.10.2011 справа №1-31/2011 за конституційним поданням СБУ щодо офіційного тлумачення положення ч.3 ст.62 Конституції України, згідно якого обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень, або з порушеням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України Про оперативнуо  розшукову діяльність, особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.
		Враховуючи показання в судовому засіданні свідків які є працівниками СБУ України у Волинській області та ОСОБА_19 , цілеспрямованість останнього неодноразово та тривалий час фіксування розмов на технічні засоби з підсудними, не будучи уповноваженою на це особою згідно Закону України Про оперативно  розшукову діяльність, суд визнає фактичні дані зафіксовані за допомогою цифрового диктофона EDIC- шипі Tіпy model А31 інв.№ 10490411, карти памяті mikro SD р/н №200 від 20.10.2011, реєстратор Mini Video Rekording Sistem KS -650 інв№10490412, недопустимими доказами в кримінальній справі.
		Визнання судом доказів недопустимими пояснюється тим, що допустимість доказів є не тільки гарантією їх достовірності, а й забезпечує дотримання прав учасників процесу в ході проведення слідчих (розшукових) дій, дослідження доказів, зокрема права підозрюваного та обвинуваченого на захист. 
		Згідно роз`яснень та рекомендацій даних у п.п.17, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29 червня 1990 року Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку, висновки суду, щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які б виключали сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийнятті одних і відхилення інших доказів судом повинно бути вмотивовано. Недопустимим є обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок, а не повертати справу на додаткове розслідування .
		Рішення суду про визнання доказів недопустимими тягне невизнання їх юридичної сили і неможливості використання в доказуванні і тим більше в обґрунтуванні вироку. 
		В ході судового розгляду, суд вважав необхідним звернутися до голови Апеляційного суду Волинської області з метою вирішеня питання долучення до матеріалів цієї кримінальної справи завірених у встановленому порядку вказаних вище постанов суду. 
		Суд отримав лист повідомлення голови Апеляційного суду Волинської області з якого слідувало, що постанови судді Апеляційного суду Волинської області №576цт від 27 жовтня 2011 року та 630 цт від 02 грудня 2011 року про надання дозволу на проведення оперативно розшукових заходів пов`язаних з тимчасовим обмеженням прав і свобод людини, знищені в установленому порядку. Одночасно інформовано, що відповідно до ст..21 Закону України «Про інформацію`та ст..ст.6,8 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» таємна інформація є інформацією з обмеженим доступом. Оскільки вищезазначені постанови судді Апеляційного суду Волинської області про надання дозволу на проведення оперативно  розшукових заходів, пов`язаних з тимчасовим обмеженням прав і свобод людини мали гриф обмеження доступу «цілком таємно», тому не могли долучатись до матеріалів кримінального провадження. (т.11 а.с.54)
		В судовому засіданні суд погодився із позицією прокурора та стороною захисту про необхідність, відповідно до ст.. 315 КПК України (редакції 1960 року) з меою перевірки і уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового слідства, суд направив постанову до Генеральної прокуратури України з метою виконати певні слідчі дії, а саме у встановленому законом порядку в УСБУ (можливо в іншій установі) вилучити завірені копії постанов Апеляційного суду Волинської області на проведення заходів які тимчасово обмежували права і свободи ОСОБА_4 №576цт від 27 жовтня 2011 року та ОСОБА_5 №630 цт від 02 грудня 2011 року 
		На виконання вимог суду, із прокуратури Волинської області надійшли дві постанови голови Апеляційного суду Волинської області ОСОБА_41 , а саме: постанова від 2 грудня 2011 року примірник №3 Р.н.630-цт згідно якої був наданий дозвіл БКОЗ УСБУ у Волинській області на проведення негласних оперативно - розшукових заходів, пов`язаних з тимчасовим обмеженям прав людини терміном на два місяці, тобто з 2 грудня 2011 року до 1 лютого 2012 року, стосовно громадянина України ОСОБА_5 та постанова від 27 жовтня 2011 року примірник №2 Р.н.576-цт згідно якої був наданий дозвіл БКОЗ УСБУ у Волинській області на проведення негласних оперативно - розшукових заходів, пов`язаних з тимчасовим обмеженям прав людини терміном на два місяці тобто з 27 жовтня 2011 року до 25 грудня 2011 року відносно громадянки України ОСОБА_4 та інші документи. (т.11 а.с.166- 179)
		Дані постанови Голови апеляційного суду Волинської області, на думку суду лише підтверджують незаконність негласних оперативно  розшукових заходів, щодо підсудних з підстав наведених вище. 
		Суд вважає, що стороною обвинувачення разом із згаданими постановами суду апеляційної інстанції, необхідно було подати розсекречені подання правоохоронного органу з якими звертались до Голови апеляційного суду Волинської області, на проведення негласного оперативно  розшукового заходу пов`язаного з тимчасовим обмеженням прав ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .. 
		Як зазначає у своїй постанові Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України від 16 березня 2017 року в справі №5-364кс16, невідкриття матеріалів сторонами в порядку цієї статті є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як докази. При цьому, відкриттю, окрім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення певних дій, в обов`язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою провведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання) що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів.
		Як свідчить практика ЄСПЛ з даного питання, рішення про відмову в розкритті інформації має бути врівноважено адекватними процесуальними гарантіями. Щодо останньої тези (тобто можливості не знімати гриф секретності з матеріалів НС(Р)Д та процесуальних гарантій, що у такому випадку забезпечують дотримання прав кожного на справедливий суд ), необхідно звернутися до рішення Мірілашвілі проти Росії. 
		У п. 200 насамперед суд відзначає, що матеріали, приховані від захисту, не містять інформації про події 7-8 серпня 2000 року. Вони скоріше стосуються того, як здобуто «прямі» докази проти заявника (аудіозаписи). Проте це не применшує їхнього значення для справи. У змагальному процесі належить розглядати не тільки докази, що безпосередньо стосуються фактів цієї справи, а й інші докази, які можуть стосуватися прийнятності, достовірності й повноти перших.
		Тобто,орган досудовогорозслідування тапрокурор уданій справі, повинні надатистороні захистудля ознайомленнята судудля дослідженя,в томучислі розтаємненіподання ВБКОЗУСБУ уВолинській областіна підставіяких ухвалювалисьпостанови від27жовтня 2011року та2грудня 2011року.
		Разом з тим, як слідує із матеріалів виконаного судового доручення, орган який проводив розслідування  Генеральна прокуратура України не належно виконав слідчі дії, без додержання вимог передбачених главами 11 -18 КПК України. (редакції 1960 року) 
		Зокрема, начальник Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ОСОБА_42 повідомила суд, що листом від 21.03.2018 виконання постанови суду доручено прокуратурі Волинської області.
		Протоколом про проведення виїмки 20.04.2018 слідчим в ОВС СВ прокуратури Волинської області ОСОБА_43 названих вище постанов суду апеляційної інстанції, вказується, що вилучення постанов відбулось у приміщенні прокуратури Волинської області, тоді як свідком по справі ОСОБА_44 на лист цього слідчого від 28.03.2018 були направлені (цьому слідчому) постанови 19.04.2018. 
		З огляду на знищені Апеляційним судом Волинської області постанови №576цт від 27 жовтня 2011 року, №630 цт від 02 грудня 2011 року про надання дозволу на проведення оперативно розшукових заходів пов`язаних з тимчасовим обмеженням прав і свобод ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , наведені вище матеріали виконаного судового доручення, викликають сумнів у суду в їх достовірності та отримані судом з порушенням кримінально  процесуального законодавства. (т.11 а.с.175-179)
		Отже, суд погоджується із стороною захисту, що наведені вище постанови голови Апеляційного суду Волинської області та інші документи які надійшли на виконання судового доручення, необхідно визнати недопустимими доказами.
		Суд звертає увагу на ту обставину, що кримінальна справа відносно ОСОБА_4 порушена лише 9 грудня 2011 року за фактом вчинення нею злочину передбаченого ч.1 ст.14 ч.3 ст.368 КК України та 14 грудня 2011 року відносно неї та ОСОБА_5 за ч.3 ст.368 КК України. На достатність протиправних дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заступник Генерального прокурора України у даних постановах вказав на дії ОСОБА_19 в яких останній приймав участь у відповідності до ЗУ Про звернення громадян. Тобто, у постановах про порушення даних кримінальних справ, зазначені обставини які відбувалися до порушення кримінальної справи.
		Отже, правоохоронні органи діяли у названому вище випадку не у порядку передбаченому ст.. 97 КПК України. (редакції 1960 року) 
		Як встаовлено, процесуального рішення досудовим розслідуванням щодо ч.1 ст.14 КК України не прийнято, оскільки ОСОБА_4 є підсудною лише за ч.3 ст.368 КК України, що викликає сумнів у суду у правильності кримінальній кваліфікації її дій. 
		Наведені вище оперативно - розшукові заходи пов`язаних з тимчасовим обмеженням прав і свобод проводились до порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із залученям особи ОСОБА_19 ..
		Як зазначає ЄСПЛ, при формуванні доказової бази можуть використовувати дані, отримані під час оперативно-розшукової діяльності. Але в такому випадку національний законодавець повинен передбачити в установленому законом порядку процедуру такої діяльності, збору необхідних відомостей, залучення таких відомостей в якості доказів, а також контроль за такою діяльністю, прикладом чого є Постанова ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 05.02.2008. Важливою вимогою є неприпустимість провокації, тобто схиляння особи до вчинення злочинного діяння для відкриття кримінального переслідування і збирання доказів. У даному випадку доказом провокації послужить встановлення того факту, що у особи, яка вчинила діяння, не було на те умислу при невтручанні органів внутрішніх справ.
		У вирішенні питання про справедливий судовий розгляд ЄСПЛ, застосовує концепцію «плодів отруєного дерева», тобто оцінку допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно. Тим не менше ЄСПЛ виходить з того, що при недопустимості одного доказу в єдиному ланцюжку, суд повинен в подібному випадку вирішити питання про справедливість судового розгляду в цілому. Тобто, якщо процес по даній справі в цілому і загалом справедливий, то і отримані у незаконний спосіб докази можуть бути прийнятними, прикладом чого є Постанова ЄСПЛ у справі «Хан проти Сполученого Королівства».
		З огляду на рішення Європейського суду з прав людини рішення та докази представлені прокурором у вигляді кримінальної справи, які підлягають визнанню недопустимими в силу порушення вимог кримінально - процесуального законодавства під час їх збирання, суд приходить до висновку, що ОСОБА_19 були вчинені провокативні дії по відношенню до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ..
		Суд бере до уваги свідчення ОСОБА_19 , який зазначив, що про намір отримання хабара в сумі 5500 доларів США суддею ОСОБА_4 , він дізнався від свого швагра ОСОБА_15 .. Після чого, звернувся із вказаною заявою до названого правохоронного органу з метою настання негативних наслідків для судді чи прокурора, оскільки вважав, що особи які притягаються у кримінальній справі яку розглядала суддя ОСОБА_4 є невинними.
		Із пояснень зазначених вище свідка ОСОБА_15 , слідує, що подібної інформації він не говорив ОСОБА_19 , останній схильний говорити не правду.
		Встановлене судом не вказує, що ОСОБА_19 перебува у стані обману, добровільно повідомив правоохоронний орган про вимагання хабара, які при цьому з порушенням законів залучили його до провокативних дій дати хабара підсудними.
		За практикоюЄСПЛ такожвважається підбурюваннямз бокуправоохоронних органівта осіб,які діютьза їхвказівками,до вчиненнязлочину,який віншому випадкуне бувби вчинений(рішенняЄСПЛ Тейксейраде Кастропроти Португалії,Неско Нефедовпроти Росії).При цьомуна сторонуобвинувачення покладаєтьсятягар доведеннявідсутності підбурювання.Однак всуді прокурорне надавжодних переконливихфактичних данихчи спростуваннятаких висновків.Суспільний інтересне можевиправдати використаннядоказів отриманихза допомогоюпровокації.     
		Із наведено слідує, що звернення ОСОБА_19 із повідомленням до правоохоронного органу про вчинення злочину передбаченого ст. 368 КК України, були спробою останнього створити умови для ухилення від кримінальної відповідальності його пасинка ОСОБА_17 .. Як наслідок в послідуючому всі дії ОСОБА_19 по відношеню до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , в період часу з 27.10.2011 по 14.12.2011 носили провокативний характер.
		Наведені в обвинуваченнях, обвинувальному висновку та встановлені судовим розглядом час та місце інкримінованого підсудним кримінального правопорушення, ґрунтуються виключно на свідченнях свідка ОСОБА_19 який діяв під супроводом працівників СБУ у Волинській області а також, частково на недопустимих доках здобутих в порушення встановленого КПК України порядку (вказаних вище), що не узгоджується з іншими встановленими обставинами кримінальної справи.
		Відповідно до змісту ст. 368 КК України, об"єктивна сторона злочину полягає в одержанні хабара. Хабар належить визнавати одержаним за попередньою змовою групою осіб, якщо злочин спільно вчинили декілька службових осіб, які заздалегідь, тобто до його початку про це домовилися ( як до, так і після надходження пропозиції про давання хабара, але до його одержання). 
		Досудовим слідством визнано кваліфікуючою ознакою злочину "вимагання хабара за попередньою змовою групою осіб." Відповідно до примітки 4 ст. 368 КК України (Закон України від 07 квітня 2011 року, № 3207  VІ). вимаганням хабара визнається його вимаганням службовою особою з погрозою вчинення або не вчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам, того, хто дає хабара, або умисне створення нею умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.
		Із законодавчого визначення та судової практики випливає, що така ознака як вимагання хабара може бути поставлена в провину за наявності трьох основних чинників: 1) ініціатором давання (одержання) хабара є службова особа - хабароодержувач ; 2) пропозиція про давання (одержання) хабара має характер вимоги ( примусу), що підкріплюється або відкритою погрозою, або створенням таких умов , які переконують хабародавця в наявності реальної небезпеки його правам та законним інтересам, що змушує його погодитись з такою вимогою; 3) дії, виконанням (невиконанням) яких погрожує вимагач, зумовлені його службовим становищем, і, головне, мають протиправний характер або спрямовані на заподіяння шкоди правам та законним інтересам хабародавця.
		Незважаючи на вимоги закону, при кваліфікації дій підсудних за ознакою вимагання, одержання хабара за попередньою змовою групою осіб, не підтверджується будь - якими доказами. При цьому суд бере до уваги ту обставину, що неодноразово допитані підсудні категорично заперечували факт вимагання, одержання хабара за попередньої змови.
		Встановлені факти та законодавчі норми вказують на те, що прокурором в судовому засіданні не доведено участі підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину, обвинувачення ґрунтується на припущеннях. 
		На переконання суду, всупереч вимогам ст. 22 КПК України (редакції 1960 року), досудове слідство, прокурор не вжили всіх передбачених законом заходів для всебічного повного і об"єктивного дослідження обставин справи, щодо обох обвинувачених.
		Накладений арешт відповідно до двох постанов слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_45 від 16 лютого 2012 року на все нерухоме та рухоме майно ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , з метою забезпечення виконання можливого в майбутньому вироку в частині конфіскації майна обвинувачених, підлягає скасуванню. (т.4 а.с.114-121)
		Цивільний позов в кримінальній справі не заявлений, судові витрати відсутні.
		Вказані речові докази згідно додатку обвинувального висновку, оглянуті та досліджені в судовому засіданні. (т.4 а.с.221)
		Письмові докази необхідно залишити в матеріалах кримінальної справи.
		Обрані запобіжні заходи обвинуваченим підлягають скасуванню.
		Виходячи з вимог законодавства, суд бере до уваги, що підсудні вправі обрати любий спосіб захисту, зокрема і такий, як не визнання своєї вини. 
		ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 як особи, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебувають, раніше не судимі, позитивно характеризується за місцем проживання, останній на утриманні має неповнолітню дитину. (т.3 а.с.208,211,220,т.4 а.с 31-35,49-51,)
		Відповідно до ч.4 ст.327 КПК України виправдувальний вирок постановляється у випадках коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину. 
		Всі можливості збирання доказів вичерпані.
		Отже, з урахуванням викладеного вище, в ході судового розгляду, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ наданий сторонами обвинувачення та захисту з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що пред`явлене ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.368 КК України, не знайшло свого підтвердження, оскільки достатніх та допустимих доказів на доведення участі у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, стороною обвинувачення  прокурором не надано та судом не виявлено. 
		Відповідно суд відхиляє доводи прокурора про доведеність вини підсудних, оскільки не вважає можливим для їх засудження використати недопустимі докази.
		В зв`язку з чим суд вважає за необхідне в силу презумпції невинуватості, закріпленоє у ст..62 Конституції України, виправдати обвинувачених на підставі ч.4 ст.327 КПК України, оскільки у судовому засіданні не було доведено участі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
		Керуючись ст. 321,323, 324, 330 - 335 КПК України (редакції 1960 року) суд, -
		 
		п о с т а н о в и в:
		 
		ОСОБА_4 в пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК України визнати невинною і по суду виправдати за недоведеністю її участі у вчиненні інкримінованого злочину.
		Запобіжний захід ОСОБА_4 у виді підписки про невиїзд  скасувати.
		ОСОБА_5 в пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК України визнати невинним і по суду виправдати за недоведеністю його участі у вчиненні інкримінованого злочину.
		Запобіжний захід ОСОБА_5 у виді застави  скасувати.
		Цивільний позов не заявлений. Судові витрати відсутні.
		Скасувати накладений арешт відповідно двох постанов слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_45 від 16 лютого 2012 року на все нерухоме та рухоме майно ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ..
		Речові докази: грошові кошти у сумі 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) доларів США залишити у фінансово-економічному управлінні Служби безпеки України.
		Аркуш із рукописними записами ОСОБА_4 , документи, вилучені із наглядового провадження по кримінальній справі №17-128-11, дві мінівідеокасети із записом обшуку в приміщенні прокуратури Ківерцівського району Волинської області, дві мінівідеокасети із записом обшуку в приміщенні Ківерцівського районного суду Волинської області, оптичні диски з результатами оперативно-технічних заходів, проведених щодо ОСОБА_4 05, 13 та 14 грудня 2011 року, №170, №178, 27 жовтня, 18 та 25 листопада 2011 року, залишити у матеріалах справи. Змиви з рук ОСОБА_5 , дві газети , носову хусточка, зразок ватного тампону, зразок спеціальної хімічної речовини, покривало із тканини,  знищити.
		Письмові докази залишити в матеріалах кримінальної справи 1715/6764/12.
		Мобільний телефон Nokia 2700с-2, штани і піджак, службове посвідчення прокурора Ківерцівського району Волинської області ОСОБА_5 №319 від 9 вересня 2010 року, повернути ОСОБА_5 .. Мобільний телефон LG повернути ОСОБА_4 ..
		Вирок суду може бути оскаржений в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.
		 
		 
		 
		Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...