Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 909/259/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: 24.05.2019. Зареєстровано: 24.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 28.05.2019.
Дата набрання законної сили: 14.06.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		  
		 
		24.05.2019  м. Івано-ФранківськСправа № 909/259/19
		Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., розглянувши  у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу
		за позовом:  Заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону, вул. Чорновола, 9, м. Івано-Франківськ, 76018, в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції в спірних відносинах є: Державний концерн "Укроборонпром", вул. Дегтярівська, 36, м.Київ, 04119, в особі Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод", вул. Хриплинська, 11, м. Івано-Франківськ, 76002, 
		до відповідача: Фізичної особи - підприємця Шпільки Андрія Андрійовича , АДРЕСА_1 ,
		про стягнення заборгованості в сумі 95 222,57 грн. 
		 
		установив: Заступник військового прокурора Івано-Франківського гарнізону, звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є:  Державний концерн "Укроборонпром", в особі Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" до Фізичної особи - підприємця Шпільки Андрія Андрійовича , про стягнення заборгованості в сумі 95 222,57 грн. 
		Позовні вимоги обґрунтовані  необхідністю захисту  інтересів держави у суді саме прокурором, оскільки існує наявністю у відповідача по справі кредитрської  заборгованості на суму 95 222 грн 57 к. перед позивачем  (Державним підприємством "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод") на підставі  укладеного між ними (позивачем та відповідачем) Договору  про надання юридичних послуг від 19.11.2016 року. Вказану суму заборгованості Державним концерном "Укроборонпром" та ДП Івано-Франківський  котельно-зварювальний  завод в  судовому порядку не стягнуто,  що свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів держави.
		Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою суду від 20.03.2019 року залишив вказану вище позовну заяву без руху та запропоновано Заступнику військового прокурора Івано-Франківського гарнізону надати суду: докази, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку в розмірі 1921,00 грн. та належним чином засвідчені копії додатків до позовної заяви.
		02 квітня 2019 року до Господарського суду Івано-Франківської області надійшло клопотання  Заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону вх. № 5663/19 про усунення недоліків позовної заяви. 
		Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 03.04.2019 року прийняв  позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та ухвалив  здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст. 252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та  встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням. Вказаною ухвалою  надано відповідачу строк подачі суду (протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня вручення цієї ухвали)  відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду).
		19 квітня 2019 року  відповідачем подано клопотання за вх. № 6944/19 від 19.04.19 про надання додаткового строку для подання відзиву у даній справі. В клопотанні відповідач повідомляє про часткову сплату суму заборгованості на суму 30 000 грн 00к., в підтвердження чого долучив до вказаного клопотання  копію квитанції № 237 від 19.04.19
		Вказане клопотання відповідач обгрунтовує тим, що він визнає позовні вимоги в повному обсязі та на даний час сторонами ведуться перемовини щодо укладення мирової угоди, її підписання та представлення для затвердження судом.
		08 квітня 2019 року Державний концерн "Укроборонпром" подано пояснення  щодо позовної зави (вх.№6104/19), відповідно до якого позовні вимоги підтримує та просить суд позов задовольнити.
		Ухвалою від 22.04.2019 року  Господарський суд Івано-Франківської області задоволив клопотання відповідача за вх. № 6944/19 від 19.04.19  та продовжив  відповідачу строк  на подання відзиву  на позовну заяву  до закінчення строку  розгляду справи у порядку спрощеного  позовного провадження, але не пізніше 13.05.2019 року.
		Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
		Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
		Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість  учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
		Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
		Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
		При розгляді даної справи суд також керується положеннями  п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
		Крім того, судом взято до уваги, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
		З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).
		Розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
		19 листопада 2016 року між  ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" (по договору - замовник/по справі - позивач) та  Фізичною особою - підприємцем Шпількою Андрієм Андрійовичем (по договору - виконавець/по справі - відповідач)  укладено Договір про надання юридичних послуг (далі Договір).
		Відповідно до п.1.1 Договору замовник доручає  виконавцю , а виконавець  здійснює  юридичний супровід  справами, з питань, що виникають  із земельних правовідносин, а саме оскарження  в судовому порядку податкового повідомлення-рішення №00073011503 від 16.06.2016 року, застосованого державною  податковою інспекцією у місті Івано-Франківську у розмірі 1 788 780 грн 43к. основного зобов`язання  та штрафних (фінансових) санкцій на суму  447 195 грн 11к. Та представляє  інтереси  замовника в судових інстанціях  по вказаних питаннях, а замовник  зобов`язується  прийняти  та оплатити послуги , в порядку  та на умовах  визначених цим Договором.
		Пунктом 4.1 Договору визначено, що  виконавець  зобов`язувався  виконувати  правову роботу.
		Даний договір підписаний сторонами  та скріплений печатками та відповідно до його  п.7.1 набирає чинності  з моменту  його підписання та діє до  31.12.2017 року.
		Позивачем перераховано на рахунок відповідача  грошові  кошти  в сумі  330 000 грн 00к., про що свідчить акт звірки розрахунків.
		Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 04.07.2016 року відповідачем надано юридичних послуг відповідачу на суму 234 777 грн 43к.
		З урахуванням наведеного, у відповідача залишилась непогашеною дебіторська заборгованість на сму 95 222 грн 57к., що  стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
		Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2   ст. 11 Цивільного кодексу України  цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		За змістом приписів   статті 509 ЦК України   зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		За своєю правовою природою  Договір про надання юридичних послуг від 19.11.2016 року є договором про надання послуг.
		Згідно з   ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
		Відповідно до   ст. 530 Цивільного кодексу України   передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
		Як встановлено   ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
		В спірному випадку Договором про надання юридичних послуг від 19.11.2016 сторонами  визначено порядок здійснення  розрахунків за надання юридичних послуг
		Зокрема,  п.3.1 вказаного вище Договору визначено, що  вартість послуг  виконавця за  даним Договором  визначається сторонами  на підставі Акта виконаних робіт, але становить не більше 15% від сум позову. Кошти повинні бути обчислені у Національній валюті України.
		Оплата послуг  виконавця  здійснюється замовником, розмір якої визначений  в п.3.1  цим Договором  у позмірі 70%  від вартості надання  послуг після  позитивного вирішення позову  першою інстанцією  та рештою 30% після набрання рішенням  законної сили. Оплата здійснюється  шляхом перерахування  замовником  визначеної суми  на розрахунковий  рахунок  виконавця на протязі 10-ти банківських жнів  з дати підписання  Акті в виконаних робіт.
		Відповідно до   статті 526 Цивільного кодексу України   зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами   статті 193 Господарського кодексу України.
		Так, у відповідності до ч. 1   статті 193 Господарського кодексу України   суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Згідно з ч. 7   статті 193 Господарського кодексу України   не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
		На виконання умов вказаного вище Договору позивачем перераховано на рахунок відповідача  грошові  кошти  в сумі  330 000 грн 00к., про що свідчить акт звірки розрахунків.
		04 липня 2016 року сторонами підписано Акт приймання-передачі наданих послуг відповідно до якого  відповідачем надано юридичних послуг позивачу на суму 234 777 грн 43к.
		З урахуванням наведеного, у відповідача виникла дебіторська заборгованість перед позивачем  на суму 95 222 грн 57к. Вказана сума заборгованості визнана самим відповідачем у клопотанні  за вх. № 6944/19 від 19.04.19, яке долучене до матеріалів справи (а.с. 120). 
		Крім того, відповідачем подано суду квитанцію №237 від 19.04.2019, з якого вбачається перерахування (після звернення позивача з даним позовом до суду (19.03.2019) на рахунок відповідача ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" 30 000грн 00к.
		За таких обставин суд прийшов до висновку про припинення існування між сторонами предмету спору щодо стягнення 30 000,00грн дебіторської заборгованості, що в свою чергу в силу пункту 2   частини 1   статті 231 Господарського процесуального кодексу України, яка вказує на те, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, є підставою для закриття провадження у справі в цій частині.
		Водночас суд роз`яснює, що відповідно до ч. 3   ст. 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спором між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається. 
		Таким, чином, непогашеною залишилась заборгованість в розмірі 65 222грн 57к.
		Зі змісту ч.1   ст. 1212 ЦК України   вбачається, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Враховуючи те, що письмовими матеріалами справи підтверджується факт надмірної сплати позивачем грошових коштів в розмірі 65 222 грн 57 к. за надання юридичних послуг та відсутність доказів їх повернення відповідачем, суд приходить до висновку про   обгрунтованість їх заявлення та таких, що підлягають задоволення.
		Щодо порядку звернення прокурора з даним позовом, то суд зазначає наступне.
		Слід зазначити, що згідно з частиною 3   статті 4 Господарського процесуального кодексу України   до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		Відповідно до частини 3   статті 53 Господарського процесуального кодексу України    у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених   статтею 174 цього Кодексу   (частина 4   статті 53 Господарського процесуального кодексу України).
		В силу      пункту 3 частини 1 статті   1311   Конституції України   в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" від 31.03.2005).
		Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так у справі "Менчинська проти Російської Федерації" рішення від 15.01.2009, Європейський Суд висловив позицію стосовного того, що сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.
		Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
		Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті   1311   Конституції України   щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2   статті 129 Конституції України).
		Положення пункту 3 частини 1 статті   1311   Конституції України   обумовлюють обов`язкову наявність спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є   Закон України "Про прокуратуру".
		Відповідно до частини 3   статті 23 вказаного Закону   прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
		Аналіз частини 3   статті 23 Закону України "Про прокуратуру"   дає підстави для висновку про те, що прокурор може представляти в судовому порядку інтереси держави лише у двох випадках: - якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; - у разі відсутності такого органу. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. "Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
		Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. При цьому випадками за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
		У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень   статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України   (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) № 3-рп/99 від 08.04.1999      Конституційний Суд України з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
		Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Таким чином "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави" особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
		Обгрунтовуючи свої вимоги, прокурор посилається на збільшення у Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" дебіторської заборгованості внаслідок  укладеного між останнім  та відповідачем по справі  Договору  про надання юридичних послуг від 19.11.2016 року та невжиття позивачем по справі  претензійно-позовної роботи на її (дебіторської заборгованості) повернення.
		Пунктом 8   статті 7 Закону України "Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі"встановлено, що у процесі управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі Концерн: надає згоду на відчуження та списання об`єктів управління державної власності в оборонно-промисловому комплексі учасників Концерну.
		Відповідно до пункту 1 Статуту Державного концерну "Укроборонпром", затвердженого   постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 №993   та зареєстрованого Державним реєстратором 07.10.2011, номер запису 10741020000040740, встановлено, що Державний концерн "Укроборонпром" є державним господарським об`єднанням, утвореним відповідно до   постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1221 "Про утворення Державного концерну "Укроборонпром". Функції з управління Концерном та контроль за його діяльністю здійснює Кабінет Міністрів України.
		Державний концерн "Укроборонпром" є державним господарським об`єднанням, та не належить до структури органів виконавчої влади, проте наділений делегованими Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України владними повноваженнями з управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.
		Отже, відсутність у позивача статусу державного органу не виключає процесуальної можливості органів прокуратури подавати позов, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.
		Проте, як доведено прокурором перед судом та вбачається з фактичних обставин справи в наявності бездіяльність останнього, яка полягає у тривалому невжитті будь-яких заходів спрямованих на повернення дебіторської заборгованості згідно  Договору про надання юридичних послуг від 19.11.2016,  що свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів держави.
		За таких обставин, суд вважає, що в даному випадку прокурором належним чином обґрунтовано перед судом правові підстави звернення до суду з даним позовом .
		З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, зокрема про стягнення з Фізичної особи - підприємця Шпільки Андрія Андрійовича на користь Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод"  65 222 грн 57к. - заборгованості. В частині стягнення 30 000грн. провадження у справі закрити.
		Щодо судових витрат, суд зазначає наступне.
		Згідно з ч. 1   ст. 123 ГПК України   судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Відповідно до п. 2 ч. 1   ст. 129 ГПК України   судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		За поданий позов позивач сплатив судовий збір у розмірі 1921 грн.00к.
		За приписами ч. 1    ст. 130 ГПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
		В спірному випадку справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
		Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.2 ст. 252 ГПК). Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.3 ст. 252 ГПК України).
		Як підтверджується матеріалами справи провадження у даній справі відкрито відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 03.04.2019 року.
		З врахуванням наведеного вище, розгляд справи по суті у вказаній справі розпочався з 04.05.2019 року.
		В даному  випадку клопотання про визнання позову відповідачем  заявлено  до початку розгляду справи по суті.
		В спірному випадку, на підставі п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, судом закрито провадження у справі в частині стягнення 30 000 грн. 00 к.
		Разом з тим, відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом.
		Клопотань про повернення судового збору в частині закриття провадження у справі до суду не надходило.
		З аналізу наведеного вище та враховуючи часткове задоволення позову на суму 65 222 грн 57к., визнання відповідачем вказану суму позову, а також закриття провадження у справі  в частині стягнення 30 000 грн 00к., суд виходить з наступного.
		При визначенні процентного відношення щодо судового збору при його сплаті за подання вказаного позову у справі (100% в сумі 1921 грн 00к.) та процентного відношення  судового збору  в частині  закриття провадженя у справі (32% , що складає суму 614 грн 72к.), суд, з урахуванням ч.3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір приходить до висновку про належність повернення з Державного бюджету України  прокурору 653 грн 14к. сплаченого судового збору прокурору, про що постановити ухвалу. Судовий збір в розмірі 653 грн 14 к.. суд покладає на відповідача.
		Керуючись ст. 129, 1311 Конституції України,  ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 7 Закону України "Про судовий збір",  ст. 11, 509,  526, 530, 901, 903,1212 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 13, 43,  53, 76, 81,  86,  123, 129, 130, 231, 233, 237, 238, 240, 241, 252, 327  
		 
		в и р і ш и в :
		 
		позов Заступник військового прокурора Івано-Франківського гарнізону, звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є:  Державний концерн "Укроборонпром", в особі Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод", до Фізичної особи - підприємця Шпільки Андрія Андрійовича , про стягнення заборгованості в сумі 95 222 грн 57к. - задовольнити частково.
		 
		Стягнути з  Фізичної особи - підприємця Шпільки Андрія Андрійовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" (вул. Хриплинська, 11, м. Івано-Франківськ, код 07552205)   - 65 222 грн 57к. (шістдесят п`ять тисяч  двісті двадцять дві гривні п`ятдесят сім копійки) - заборгованості.
		 
		Стягнути з Фізичної особи - підприємця Шпільки Андрія Андрійовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь військової прокуратури Західного регіону України  (79007, м. Львів, вул. Клепарівська, 20, код 38326057, банк платника: державна казначейська служба України, м. Київ, код банку:820172, рахунок: 35210081082783) судовий збір в розмірі 653 грн 14 к. (шістсот п`ятдесят три гривні чотирнадцять копійки). 
		 
		В частині стягнення 30 000 рн 00к. (тридцять тисяч гривень) -  провадження у справі закрити.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                           Фанда О. М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...