Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/11733/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: 24.05.2019. Зареєстровано: 24.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.05.2019.
Дата набрання законної сили: 22.05.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 травня 2019 року 
		м. Київ
		Справа №  910/11733/18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		головуючий - Стратієнко Л.В.,
		судді: Мамалуй О.О., Ткач І.В., 
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Національної поліції України,
		 
		на рішення Господарського суду міста Києва
		(суддя - Гумега О.В.)
		від 26.11.2018
		 
		та постанову Північного апеляційного господарського суду
		(головуючий - Агрикова О.В., судді - Хрипун О.О., Чорногуз М.Г.)
		від 28.02.2019,
		 
		у справі за позовом Національної поліції України,
		до приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза",
		про стягнення 484 561,44 грн,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		у вересні 2018 року Національна поліція України звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ "Трикотажна фабрика "Роза" про стягнення 484 561,44 грн, з яких 155 247,84 грн пені та 329 313,60 грн штрафу.
		 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач прострочив поставку товару за договором № 103 НП від 28.09.2017 про закупівлю білизни.
		 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2019, позов задоволено частково.
		 
		Стягнуто з ПрАТ "Трикотажна фабрика "Роза" на користь Національної поліції України 77 623,92 грн пені та 164 656,80 грн штрафу. В іншій частині позову відмовлено.
		 
		Приймаючи рішення, господарські суди дійшли висновків, що матеріалами справи підтверджено прострочення відповідачем строку поставки товару та враховуючи, що ст. ст. 549, 611 ЦК України, ст. 231 ГК України, п. 9.2 договору № 103 НП від 28.09.2017 встановлена відповідальність за порушення зобов'язання, наявні всі підстави для стягнення з відповідача пені та штрафу. Вказали про наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу на підставі статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
		 
		Національна поліція України у березні 2019 року подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення в частині відмови в задоволені позовних вимог та прийняти в цій частині нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		 
		Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції. На думку скаржника, рішення судів в частині відмови у задоволенні позовних вимог ухвалено протиправно, внаслідок неповного з'ясування обставин справи. Зазначає, висновки судів про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій не відповідають фактичним обставинам справи.
		 
		У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає постанову апеляційного суду та рішення місцевого суду законними і обґрунтованими, просить залишити їх без змін. Зазначає, що відповідач не міг здійснити поставку товару в установлений позивачем строк з незалежних від нього обставин, про що позивача було повідомлено листом від 24.10.2017 № 2092. Відповідач доклав усіх можливих зусиль для уникнення прострочення поставки товару, а таке прострочення відповідача виникло з об'єктивних причин, які відповідач намагався уникнути. Зобов'язання за договором було виконано повністю, без будь-яких претензій зі сторони позивача, окрім щодо строків поставки. Загальна сума прибутку відповідача за договором № 103 НП від 28.09.2017 склала 467 520,00 грн і ця сума є меншою, ніж розмір штрафних санкцій, заявлених до стягнення. 
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
		 
		Як встановлено господарськими судами, 28.09.2017 між ПАТ "Трикотажна фабрика "Роза" (постачальник) та Національною поліцією України (покупець) укладено договір № 103 НП про закупівлю спідньої білизни (термобілизна (фуфайка, кальсони) типу А) (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-1831).
		 
		Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується у 2017 році поставити покупцю термобілизну (фуфайка, кальсони) типу А (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-1831 спідня білизна), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах визначених цим договором.
		 
		Згідно з п. 1.2 договору визначено, що загальна кількість товару, що підлягає поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами та ціна одиниці товару визначається у специфікації товару (додаток № 1 до договору), ростовці товару (додаток № 2 до договору) та заявці на поставку товару (додаток № 3 до договору).
		 
		У специфікації товару предметом поставки є термобілизна (фуфайка, кальсони) типу А (ТО14.1-00307313-005:2017)  у кількості 12 000 шт. загальною вартістю 4 704 480,00 грн (за ціною 392,04 грн за одиницю).
		 
		Відповідно до п. 3.1 договору ціна договору становить 4 704 480,00 грн з ПДВ. Ціна договору включає вартість пакування, маркування, транспортування та розвантаження товару у одержувача покупця.
		 
		Згідно з п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у договорі, протягом бюджетного періоду. Підставою для проведення розрахунків є видаткова накладна.
		 
		Пунктом 5.1 договору узгоджено, що постачальник зобов'язується здійснити поставку товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання від покупця заявки встановленого зразка (додаток № 3 до договору) за адресою покупця у місті Києві: вул. Святошинська, 27, м. Київ, 03115.
		 
		Датою поставки товару відповідно до п. 5.2 договору вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.
		 
		Згідно з пп. 8.3.1 п. 8.3 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.
		 
		Пунктом 9.2 договору визначено, що за порушення строків виконання зобов'язання щодо поставки товару з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за порушення прострочення понад тридцять днів додатково сплачується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
		 
		Відповідно до п. 12.1 договору він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у покупця та діє до 31.12.2017, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання сторонами.
		 
		До матеріалів справи долучена заявка позивача № 4516/31/01-2017 від 23.10.2017 з якої судами встановлено, що позивач просив відповідача відповідно до п. 5.1 договору виготовити та поставити йому термобілизну у кількості 12 000 комплектів  на суму 4 704 480,00 грн. 
		 
		Відповідач надав відповідь позивачу № 2092 від 24.10.2017 в якій зазначив, що має змогу виготовити та поставити товар у кількості 12 000 комплектів у термін до 30.11.2017 (а.с. 28).
		 
		26.10.2017 позивач направив лист №4587/31/03-2017 відповідачу, яким повідомив, що згідно з п. 5.1 договору постачальник зобов'язується здійснити поставку товару протягом 30 календарних днів з дати отримання від покупця заявки встановленого зразка та наголосив, що у разі порушення терміну поставки товару, постачальник несе відповідальність згідно з п. 9.2 договору (а.с. 29).
		 
		З врахуванням наведених умов договору та обставин правовідносин сторін, господарські суди правильно вказали, що відповідач повинен був поставити позивачу товар у термін до 23.11.2017.
		 
		Проте, відповідно до накладної № 5996 від 26.12.2017 відповідач поставив товар позивачу 26.12.2017 (а.с. 30-31).
		 
		Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права при вирішенні спору, Верховний Суд виходить з такого.
		 
		Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		 
		За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		 
		Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.
		 
		Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		 
		Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		 
		Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
		 
		Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
		 
		Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. 
		 
		Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
		 
		Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
		 
		Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження своєчасної поставки товару за договором № 103 НП від 28.09.2017, Верховний Суд погоджується з правомірністю застосування господарськими судами норм матеріального права в частині нарахування на суму боргу пені та штрафу. 
		 
		При цьому судами були вчинені необхідні дії з перевірки розрахунку суми позовних вимог, зокрема, в частині встановлення періоду нарахування, що підлягає стягненню.
		 
		Касаційна скарга Національної поліції України ґрунтується на тому, що місцевий господарський суд неправомірно зменшив належний до сплати розмір пені та штрафу.
		 
		Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) передбачена статтею 233 ГК України та частиною 3 статті 551 ЦК України.
		 
		Частинами 1 та 2 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. 
		 
		У частині 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
		 
		Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
		 
		При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
		 
		Свій висновок про можливість зменшення розміру пені та штрафу, нарахованих на підставі договору № 103 НП від 28.09.2017 суд першої інстанції обґрунтував тим, що зобов'язання за договором з поставки товару за заявкою позивача № 4516/31/01-2017 від 23.10.2017 виконано відповідачем у повному обсязі, незначним терміном прострочення виконання (33 дні), відсутністю доказів негативних наслідків та збитків від несвоєчасної поставки. А також врахував поведінку відповідача щодо вжиття ним заходів до виконання зобов'язання за договором, укладення такого договору відповідачем як переможцем процедури закупівлі, у якій основним критерієм відбору була ціна товару, а відповідач надав пропозицію з найнижчою ціною та здійснив поставку товару у узгодженій кількості і належної якості, що не заперечується позивачем. Встановив, що при загальній вартості поставленого товару за договором № 103 НП від 28.09.2017 в сумі 4 704 480,00 грн, прибуток відповідача склав 38,96 грн за одиницю товару, при цьому загальна сума прибутку відповідача за таким договором з об'ємом поставки 12 000 шт. склала 467 520,00 грн і ця сума є меншою, ніж розмір заявлених позивачем до стягнення з відповідача штрафних санкцій (484561,44 грн). 
		 
		З огляду на вищевикладене, місцевий суд обґрунтовано взяв до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання.
		 
		З такими висновками суду першої інстанції погодився і суд апеляційної інстанції. Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що судами не обґрунтовано рішення щодо зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення неустойки.
		 
		Доводи касаційної скарги про відсутність виняткового випадку для зменшення неустойки, не спростовують висновків судів щодо наявності зазначених вище підстав для зменшення розміру неустойки, господарськими судами було надано учасникам судового процесу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.
		 
		Таким чином, суди попередніх інстанцій правомірно скористались наданим статтею 233 ГК України та частиною 3 статті 551 ЦК України правом щодо зменшення розміру неустойки, забезпечивши баланс інтересів сторін.
		 
		За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.
		 
		З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі ст. 129  ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.  
		 
		Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		касаційну скаргу Національної поліції України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 у справі за № 910/11733/18 - без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                     Л. Стратієнко
		 
		Судді                                                                                                 О. Мамалуй 
		 
		                                                                                                          І. Ткач

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...