Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 816/4537/14 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано для оприлюднення: 24.05.2019. Зареєстровано: 26.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.05.2019.
Дата набрання законної сили: 24.05.2019
Номер судового провадження: К/9901/8292/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		24 травня 2019 року 
		Київ
		справа №816/4537/14
		адміністративне провадження №К/9901/8292/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Олендера І.Я.,
		суддів: Гончарової І.А.,  Ханової  Р.Ф., 
		 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Птахофабрика Росія» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року (суддя Бойко С.С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року (судді: Шевцова Н.В. (головуючий), Макаренко Я.М., Мінаєва О.М.) у справі                   № 816/4537/14 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Птахофабрика Росія» до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		 
		УСТАНОВИВ:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. Товариство з додатковою відповідальністю «Птахофабрика Росія» (далі - позивач, ТДВ «Птахофабрика Росія») звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Кременчуцька ОДПІ ГУ Мігдоходів у Полтавській області) про визнання протиправними та скасування: податкових повідомлень-рішень від 18.07.2014 № 0003052201/1452, яким застосовано суму штрафних (фінансових санкцій) у розмірі 4 422,21 грн,                       № 0003062201/1453, яким застосовано суму штрафних (фінансових санкцій) у розмірі 1 303,64 грн та від 01.10.2014 № 0004762201/1860, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 393 777,00 грн (за основним платежем - 262 518,00 грн, за штрафними санкціями - 131 259,00 грн),                         № 00048261701, яким визначено грошове зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 2 063,8 грн (за основним платежем - 1 208,35 грн, за штрафними санкціями - 855,45 грн).
		2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки під час проведення перевірки не було взято до уваги належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи складені за результатами здійснення господарських операцій з ТОВ «Оіл Груп» та ТОВ «Інтер-Запоріжжя». Крім того, посилався на те, що реалізація товару за ціною нижче собівартості відбулась у зв`язку з закінченням терміну технологічного використання кур-несучок, а у період з липня 2012 року по лютий 2013 року підзвітним особам позивача виплачувались готівкові кошти на витрати пов`язані з господарською діяльністю товариства, використання яких було оформлено у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. Посилався на те, що ТДВ «Птахофабрика Росія» своєчасно здійснюється оприбуткування готівкових коштів про що свідчить КОРО, тоді як відповідачем протиправно застосовано фінансову санкцію за здійснення розрахункових операцій без застосування реєстраторів розрахункових операцій, оскільки вказане порушення було допущено позивачем вперше на протязі календарного року.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		3. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 1 жовтня 2014 року № 0004762201/1860 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в сумі 236  055,00 грн та за штрафними санкціями в розмірі 118 027,50 грн. Визнати протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 1 жовтня 2014 року № 00048261701/1861 та від 18 липня 2014 року № 0003052201/1452 та № 0003062201/1453. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу: щодо завищення позивачем податкового кредиту, у зв`язку з продажем біоактивів (курей) за ціною нижчою від їх собівартості; щодо заниження податку з доходів фізичних осіб, з огляду на не підтвердження розрахунковими документами витрат коштів отриманих посадовими особами позивача під звіт або на відрядження та відсутності зв`язку таких витрат з господарською діяльністю підприємства; щодо несвоєчасного оприбуткування позивачем готівкових коштів в касі; щодо наявності підстав для застосування штрафної (фінансової) санкції за проведення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій у розмірі 1303,64 грн, оскільки протягом календарного року перевірки позивача контролюючим органом не проводились та вказане порушення не фіксувалось.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		5. Не погодившись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій ТДВ «Птахофабрика Росія» подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року в частині незадоволених позовних вимог та прийняти рішення, яким визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 1 жовтня 2014 року № 0004762201/1860 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в сумі 262  518,00 грн та за штрафними санкціями в розмірі 131 259,00 грн в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі     26  462,50 грн та штрафними санкціями у розмірі 13  231,50 грн, в іншій частині залишити рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що період з 15.05.2014 по 25.06.2014 працівниками контролюючого органу було проведено виїзну планову документальну перевірку ТДВ «Птахофабрика Росія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.03.2014, законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.
		За результатами перевірки було складено акт № 1735/16-03-22-01-08/05387914 від 02.07.2014, яким зафіксовано наступні порушення позивачем: п.  188.1  ст.  188, п.  198.3  п.  198.4  п.  198.5  ст.  198 Податкового кодексу України  в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі  1  932 176,00 грн; п.п. 164.2.11, п. 164.2, ст. 164, п.п. «е» 164.2.17, п. 164.2 ст. 164, п. 164.5, ст. 164, п.п. 167.1 ст. 167, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п.п. 170.9.1, п. 170.9 ст. 170, п.п. 170.9.2, п. 170.9 ст. 170, азб. «а» п.  176.2  ст.  176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо повнити обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1 388,20 грн; п.п. 2.11 п. 2, п.п. 3.1, 3.2 п. 3, п.п. 7.37, 7.39, 7.41 п. 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004  № 637, а саме проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 3 298,66 грн; п.п. 2.6 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого  постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, а саме несвоєчасне оприбуткування в касі підприємства готівкових коштів на суму 224,71 грн; п. 1  ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме проведення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій (продаж продукції не власного виробництва через касу підприємства) на загальну суму 662,64 грн.
		За результатами розгляду висновків вказаного акту Кременчуцької ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 18.07.2014 № 0003052201/1452, яким застосовано суму штрафних (фінансових санкцій) у розмірі 4 422,21 грн,                       № 0003062201/1453, яким застосовано суму штрафних (фінансових санкцій) у розмірі 1 303,64 грн та від 01.10.2014 № 0004762201/1860, яким грошове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 393 777,00 грн (за основним платежем -          262 518,00 грн, за штрафними санкціями - 131 259,00 грн) та № 00048261701, яким визначено грошове зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі              2 063,80 грн (за основним платежем - 1 208,35 грн, за штрафними санкціями -     855,45 грн).
		Підставою для визначення податковим повідомленням-рішенням від 01.10.2014 року                    № 0004762201/1860 грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 236 055,00 грн та за штрафними санкціями в розмірі      118 027,50 грн став висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту по операціям з придбання біоактивів (курей). Контролюючий орган вказав, що оскільки подальша реалізація придбаних курей здійснювалась позивачем за ціною нижчою від їх собівартості, такі операції є збитковими (не призвели до збільшення економічних вигод підприємства), а тому не є пов`язаними з власною господарською діяльністю ТДВ «Птахофабрика Росія».
		Судами попередніх інстанцій з пояснень наданих позивачем та матеріалів справи встановлено, що основним видом діяльності ТДВ «Птахофабрика Росія» є виробництво яєць. Вказаний процес включає в собі закупівлю добового молодняку (яєчних курчат), вирощування, у відповідних умовах, придбаного молодняку курей до 140-деного віку, після чого птицю пересаджують у дорослий пташник де вона починає нестися (кури - несучки). Згідно технології, в залежності від умов вирощування, харчування, температури пташнику, обладнання для вирощування курей - несучок, термін яйценосності може складати від 480 до 560 днів після сплину яких, або у разі низького рівня яйценосності, птиця реалізується населенню та організаціям на забій. Всі ці етапи входять до процесу виготовлення яєць курячих та безпосередньо пов`язані з діяльністю позивача з виробництва яєць.  Позивач не має забійних цехів та не займається закупкою м`ясних курей (м`ясного молодняку) з метою подальшого продажу саме м`яса (тушок). ТДВ «Птахофабрика Росія» придбає та вирощує яєчних курей з метою виробництва яєць, тому сплив терміну технологічного використання таких курей є об`єктивною економічно обґрунтованою підставою для реалізації такого товару за ціною, меншою від її собівартості. Такий товар не користується належним попитом, тому і продається за справедливою ринковою ціною. З точки зору економічної вигоди, реалізація товару, навіть за ціною нижче ціни придбання, вигідніше ніж втрати від списання товару, термін використання якого сплив, та понесення витрат на його утилізацію.
		Враховуючи зазначене, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано вказали, що придбання молодняку курей та їх подальша реалізація є складовими частинами процесу виготовлення яєць курячих, збитковість якого не може бути визначена аналізом його окремих складових частин, тому біоактиви (молодняк курей) використано позивачем у власній господарській діяльності з виробництва яєць курячих, внаслідок чого позивачем отриманий дохід, а тому податковий кредит з податку на додану вартість з придбання вказаних курей сформовано правомірно.
		Контролюючим органом під час перевірки встановлено випадки видачі коштів під звіт працівникам позивача на наступні цілі: на господарські потреби на суму                 3 298,66 грн, однак звіти про використання коштів не підтверджені розрахунковими документами; на придбання продуктів харчування та кондитерських виробів на суму 2 218,17 грн, що не пов`язані з господарською діяльністю; на оплату послуг автостоянки на суму 8 686,00 грн, однак не підтверджений зв`язок цих витрат із господарською діяльністю.
		Судами попередніх інстанцій з пояснень наданих позивачем та матеріалів справи встановлено, що понесені витрати на придбання продуктів харчування та кондитерських виробів були пов`язані з прийняттям делегацій по обміну досвідом, а оплата послуг автостоянки використанням службових автомобілів працівниками підприємства, а тому є витратами пов`язаними з господарською діяльністю ТДВ «Птахофабрика Росія», що підтверджується актами на списання представницьких витрат, звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, звітами про представницькі витрати, наказами про прийняття делегацій контрагентів для обміну досвідом та реєстри авансових звітів.        Кошти, надані на відрядження або під звіт, були використані підзвітними особами для господарських потреб позивача, що підтверджені авансовими звітами з доданими до них товарними чеками магазинів, квитанціями, накладними та іншими документами, а тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили про відсутність факту заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб.
		Контролюючим органом було встановлено несвоєчасність оприбуткування позивачем    готівки у касі підприємства, що стало підставою для визначення податковим повідомленням-рішенням від 18.07.2014 № 0003052201/1452 суми штрафної санкції у розмірі 4 422,21 грн. Однак, судами першої та апеляційної інстанції з наданої до матеріалів справи копії КОРО, встановлено, що позивачем було своєчасно оприбутковано готівку за 13.07.2012, 20.07.2012 та 27.07.2012 року (вклеєно Z-звіти та здійснено відповідні записи), оскільки своєчасним оприбуткуванням готівки є облік отриманої готівки в КОРО шляхом вклеювання Z-звіту та здійснення відповідного запису в розділ 2.
		Під час перевірки позивача контролюючим органом встановлено чотири випадки проведення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій (продаж продукції не власного виробництва через касу підприємства) на загальну суму 662,64 грн. Проте, судами встановлено, що протягом календарного року відповідачем перевірки позивача не проводились та вказані порушення не фіксувались, а тому відповідачем було безпідставно застосовано фінансову санкцію у розмірі 1 303,64 грн за повторність такого порушення.
		Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між ТДВ «Птахофабрика Росія» та ТОВ «Оіл Груп» укладено договір поставки № 01/12 від 01.01.2012, предметом якого є жмих соєвий, жмих соняшниковий, а також дозволені до використання і зареєстровані в Україні компоненти для комбікормів. За умовами договору, супроводжуючими документами на товар є: рахунок на оплату, видаткова накладна, податкова накладна, товарно-транспортна накладна, документи що підтверджують якість товару, ветеринарне свідоцтво Ф-2 (п. 1.3 договору). Приймання товару за якістю проводиться на підставі показників зазначених в документах, підтверджуючих якість товару (п. 2.9 договору).
		Відповідно до п. 4.1.2 договору Постачальник зобов`язаний надати всю супровідну документацію і документацію що підтверджує якість товару. Відповідно до п. 2.2 договору поставки № 01/12 від 01.01.2012 року - поставка товару здійснюється на умовах DDР склад покупця. Приймання товару за кількістю проводиться на вагах за вказаною адресою: Полтавська область, Кременчуцький р-н, м. Потоки, «Птахофабрика Росія».
		Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між ТДВ «Птахофабрика Росія» та ТОВ «Інтер-Запоріжжя» було укладено договір поставки № 01/02 від 01 лютого 2010 року, предметом якого є    комбікорм, харчові добавки, ветеринарні препарати, фураж. Супроводжуючими документами на товар відповідно даного договору є: рахунок на оплату, видаткова накладна, податкова накладна, товарно-транспортна накладна, сертифікат якості підприємства-виробника на товар (п. 3.4 договору). Відповідно до п. 3.2 договору поставки № 01/02 від 01.02.2010 року - поставка товару здійснюється на умовах СІР. Приймання товару за кількістю проводиться за вказаною адресою: Полтавська область , Кременчуцький р- н ,              м. Потоки.
		Однак, позивачем було надано пояснення, що фактичного переміщення товару не відбулося, оскільки товар придбаний ТОВ «Інтер-Запоріжжя» зберігався на складі ТОВ «АФ «Дніпропетровська» на якому позивач має складські приміщення. Таким чином, сторонами договору недотримані умови постачання (фізичного переміщення) товару, визначені в договорі поставки № 01/02 від 01.02.2010 року.
		З аналізу наданих позивачем первинних та інших супутніх документів, які складались під час здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Оіл Груп» та ТОВ «Інтер-Запоріжжя» суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вони не підтверджують реальність їх виконання та правомірність формування податкового кредиту за цими операціями.
		Зі змісту акту ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя № 34/08-26-22-01/24912705 від 5 травня 2014 року «Про результати виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Запоріжжя» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з приводу фінансово господарських взаємовідносин з ПАТ «Полтавська птахофабрика» за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року, дотримання вимог податкового законодавства при фінансово-господарської діяльності з ПП «СФГ Нікопольське» за період червень 2013 року та липень 2013 року, з ПП «АФ «Приват Агро» за період з 1 січня 2013 року по 31 липня 2013 року, з ТОВ «Дойче Агро Компані» за період серпень-вересень 2013 року згідно якого встановлено відсутність у ТОВ «Інтер-Запоріжжя» об`єктів, які підпадають під визначення п.  185.1. ст. 185 Податкового кодексу України  та відсутність факту поставки товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		7. В доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено контролюючим органом щодо проведення виїзної планової документальної перевірки та вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій окремих положень Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також того, що позивачем було надано всі необхідні первинні документи, складені відповідно до вимог податкового законодавства, на підтвердження реальності проведених спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Оіл Груп», ТОВ «Інтер-Запоріжжя», у зв`язку з чим ТДВ «Птахофабрика Росія» було правомірно сформовано та віднесено до податкового кредиту спірні суми по взаємовідносинам з вказаними товариствами, а тому суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішень.
		8. Відповідач надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
		9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).
		ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
		10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
		10.1. Підпункти 14.1.178, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14.
		У цьому Кодексі поняття вживаються в такому значенні:
		податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм  розділу V  цього Кодексу;
		податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з  розділом V цього Кодексу.
		10.2. . Підпункт «а`пункту 198.1, пункти 198.2, 198.3, 198.6 статті 198.
		Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
		Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
		Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до  статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою  пунктом 193.1  статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог  статті 201  цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11  статті 201 цього Кодексу.
		У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
		10.3. Пункти 201.7, 201.8, 201.10 статті 201.
		Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
		Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому  статтею 183 цього Кодексу.
		Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		11. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999       № 996-XIV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
		11.1. Стаття 1.
		Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. 
		Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		11.2. Частина друга статті 3.
		Бухгалтерський облік є  обов`язковим  видом  обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
		11.3. Частини перша та друга статті 9.
		Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які  фіксують  факти здійснення господарських операцій.  Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів  можуть складатися зведені облікові документи.
		Первинні та зведені  облікові  документи можуть бути складені на паперових або машинних  носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та  обсяг господарської   операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення  господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		12. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
		13. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. 
		14. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. 
		15. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. 
		16. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
		17. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. 
		18. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ. 
		19. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
		20. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
		Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
		21. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
		22. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у адміністративному позові, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди першої та апеляційної інстанції вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).
		23. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо правомірності спірного податкового повідомлення-рішення (в частині незадоволених позовних вимог ТДВ «Птахофабрика Росія»), зважаючи на те, що витрати для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність відповідних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.
		У справі, що розглядається, позивачем не було надано до судів першої та апеляційної інстанції на підтвердження виконання умов договору поставки № 01/12 від 01.01.2012 ветеринарні свідоцтва Ф-2, вказана в товарно-транспортних накладних, наданих позивачем, адреса місця розвантаження не відповідає адресі вказаній в договорі поставки № 01/12 від 01.01.2012, надані позивачем видаткові накладні складені не містять відомості які дозволяють ідентифікувати особу, що приймала участь в здійсненні господарської операції та наявність на це повноважень (у графі «Отримав(ла)» не вказано ініціали такої особи та номер і дату довіреності що надає право особі отримувати товар»). Крім того, відсутні сертифікати якості або паспорти на товар, які виписані саме виробником продукції, передбачених договором поставки № 01/02 від 01.02.2010 року, а судами попередніх інстанцій встановлено, що сторонами вказаного договору були недотримані умови постачання, а саме - переміщення, товару (визначені в договорі поставки    № 01/02 від 01.02.2010).
		24. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених позивачем у адміністративному позові та в апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені позивачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		25. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Птахофабрика Росія» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року слід залишити без задоволення.
		26. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		27. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Птахофабрика Росія» залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року у справі № 816/4537/14 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		І.Я.Олендер
		І.А. Гончарова 
		 Р.Ф. Ханова ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...