Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 705/4242/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадського порядку та моральності; Хуліганство.
Надіслано для оприлюднення: 24.05.2019. Зареєстровано: 26.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.05.2019.

Номер судового провадження: 1-кп/705/421/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018250100000431

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		       
		                                     Справа №705/4242/18
		                               1-кп/705/421/19 
		В И Р О К 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		24 травня 2019 року                            місто Умань
		 
		Уманський міськрайонний суд Черкаської області
		 
		під головуванням судді                     ОСОБА_1 
		 
		з участю
		секретаря судового засідання                 ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12018250100000431 по обвинуваченню 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Великий Ізюм, Кокчетавської області, Казахстан, громадянина України, українця, з середньою освітою, розлученого, непрацюючого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше судимого:
		1)30.03.1992 року Уманським міським судом Черкаської області за ч.3 ст.140 КК України до 2 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 
		2) 15.03.1996 року Уманським районним судом Черкаської області за ч.2 ст.141, ч.2 ст.229-6, ст.42 КК України до 3 років позбавлення волі із конфіскацією 1/2 частини майна;
		3)20.07.2001 року Уманським міським судом Черкаської області за ч.3 ст.140 КК України до 3 років позбавлення волі;
		4)04.07.2007 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч.1 ст.186, ст.75 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік;
		5)06.11.2007 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч.3 ст.185, ст.71 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі;
		6)19.08.2010 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч.2 ст.185, ст.71 КК України до 1 року 3 місяців позбавлення волі;
		7)16.03.2012 року Уманським міськрайонним судом за ч.2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі;
		8)04.11.2013 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч.2 ст.190 КК України до 1 року обмеження волі;
		9) 18.05.2017 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ст.70 КК України до 4 років 15 днів позбавлення волі, на даний час відбуває покарання, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, 
		з участю:
		прокурора                         ОСОБА_4 
		обвинуваченого                         ОСОБА_3 
		захисника                         ОСОБА_5 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_3 пред`явлене обвинувачення в тому, що він 09 липня 2018 року близько 21 години 30 хвилин, знаходячись в громадському місці, а саме на літньому майданчику магазину, що розташовується по АДРЕСА_2 , в присутності інших осіб, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно та цілеспрямовано, з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи загальноприйняті норми моралі та поведінки в суспільстві, не реагуючи на неодноразові зауваження присутніх осіб, вчинив грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось винятковим цинізмом, що виразилось в тому що останній під час танцю знімав з себе одяг, тим самим оголювався та демонстрував власний зовнішній статевий орган.
		Такі дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.1 ст.296 КК України як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося винятковим цинізмом.
		У судовому засіданні по суті пред`явленого йому обвинувачення ОСОБА_3 пояснив, що суть обвинувачення йому зрозуміла, свою винуватість у вчиненні злочину він не визнає, від дачі показань відмовляється. В ході судового розгляду додатково зазначив, що йому не були відкриті матеріали, зібрані стороною обвинувачення під час досудового розслідування, у протоколі про надання доступу до матеріалів досудового розслідування, який надав прокурор у судовому засіданні, підписи від його імені виконані не ним.
		У відповідності до вимог ст.368 КПК України ухвалюючи вирок, суд, поряд з іншим, повинен вирішити такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
		Тобто, сторона обвинувачення, поряд з іншими питаннями, повинна була довести перед судом належними та допустимими доказами той факт, що мало місце діяння, зазначене у обвинуваченні, що таке діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, що обвинувачений ОСОБА_3 винен у вчиненні цього кримінального правопорушення. 
		Стаття 17 КПК України визначає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Згідно статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Згідно п.14 ч.3 ст.42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченомустаттею 221цього Кодексу, та вимагати відкриття матеріалів згідно зістаттею 290цього Кодексу.
		Стаття 84 КПК України визначає, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Згідно статей 85 та 86 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Стаття 87 КПК України визначає, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, порушення права особи на захист.
		Згідно ч.2 ст.89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
		Стаття 92 КПК України визначає, що обов`язок доказування обставин, передбаченихстаттею 91цього Кодексу, за винятком випадків, передбаченихчастиною другоюцієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
		Згідно ч.1 ст.290 КПК України визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
		Згідно ч.2 ст.290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.
		Згідно ч.9 ст.290 КПК України сторони кримінального провадження зобов`язані письмово підтвердити протилежній стороні факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.
		Згідно ч.11 ст.290 КПК України сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.
		Згідно ч.12 ст.290 КПК України якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
		Під час судового розгляду кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, сторона обвинувачення не надала суду жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про те, що мало місце діяння, зазначене у обвинуваченні, що таке діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, що обвинувачений ОСОБА_3 винен у вчиненні цього кримінального правопорушення.
		Суд відмовив в дослідженні доказів сторони обвинувачення, зібраних під час досудового розслідування, оскільки матеріали кримінального провадження не були відкриті стороні захисту по завершенню досудового розслідування. Вказаними діями сторона обвинувачення явно порушила право на захист обвинуваченого (на той час підозрюваного) ОСОБА_3 . Відмовляючи стороні обвинувачення у дослідженні зібраних під час досудового розслідування доказів, суд виходив з положень статей 87, 89 та ч.12 ст.290 КПК України, так як такі докази були очевидно недопустимі.
		Встановлюючи факт невідкриття стороною обвинувачення стороні захисту матеріалів кримінального провадження суд врахував те, що прокурор не підтвердив документально у судовому засіданні повноваження старшого слідчого СВ Уманського РВП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області на надання доступу до матеріалів досудового розслідування, за результатами якого було складено протокол відповідної слідчої дії, і який приєднано до матеріалів судового провадження.
		Виходячи з положень ч.2 ст.290 КПК України слідчий має право здійснити таку слідчу дію виключно за наявності відповідного доручення прокурора.
		У судовому засіданні прокурор надав суду документ, адресований старшому слідчому СВ Уманського відділення поліції Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 (який також долучено до матеріалів судового провадження) з назвою «Доручення про надання доступу та ознайомлення сторін з матеріалами досудового розслідування». Проте, з тексту такого доручення вбачається, що слідчий був уповноважений прокурором виключно на повідомлення підозрюваного ОСОБА_3 про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування по кримінальному провадженню, тобто на вчинення дій, передбачених ч.1 ст.290 КПК України, а не ч.2 ст.290 КПК України.
		У судовому засіданні як обвинувачений, так і захисник зазначали, що докази, які прокурор просив дослідити під час судового розгляду, їм відкриті не були.
		Вивченням протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 28.09.2018 року, встановлено, що у ньому відсутній перелік матеріалів кримінального провадження, які надавались стороні захисту для ознайомлення. Протокол містить посилання лише на матеріали кримінального провадження в 1 томі, навіть без зазначення кількості аркушів, що давало суду обґрунтовані підстави сумніватись в тому, що саме ті докази, які прокурор просив дослідити в судовому засіданні, були наявні у матеріалах кримінального провадження на час надання до них доступу.
		Враховуючи те, що надання доступу до матеріалів кримінального провадження було здійснено слідчим, який не мав на це повноважень, так як було відсутнє відповідне доручення прокурора, з протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування неможливо встановити які ж матеріали кримінального провадження відкривались стороні захисту, суд і дійшов висновку про неможливість дослідження доказів сторони обвинувачення під час судового розгляду кримінального провадження. 
		З даного приводу правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 16 березня 2017 рокуу справі № 5-364кс16, зазначивши, що невідкриття матеріалів сторонами одна одній в порядку статті 290 КПК після закінчення досудового розслідування, а також додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду, є підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, недопустимими як докази.
		Обґрунтовуючи таку правову позицію Верховний Суд України зазначив, що відповідно до частини другої статті 290 КПК прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь?які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання. Сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одна одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази ( частини одинадцята, дванадцята статті 290 КПК). Отже, з вищенаведених положень вбачається, що невідкриття матеріалів сторонами в порядку цієї статті є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як докази. Суд зауважує, що чинний КПК не містить заборони для сторін кримінального провадження представляти в суді матеріали, не відкриті одна одній. Заборона адресована суду, який згідно з частиною дванадцятою статті 290 КПК, не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. Надання стороною обвинувачення у суді матеріалів, до яких не було надано доступ стороні захисту, і долучення їх як доказів на стадіях судового розгляду порушує право обвинуваченого на захист, оскільки змушує його захищатися від так званих нових доказів без надання достатніх можливостей і часу для їх спростування. Отже, факт ознайомлення з матеріалами справи після закінчення розслідування не є достатнім для відстоювання стороною захисту своєї позиції у кримінальному процесуальному змаганні. За таких умов, коли стороні обвинувачення відомі всі докази, а сторона захисту не володіє інформацією про них до завершення розслідування, порушується баланс інтересів у кримінальному процесі. Частина дванадцята статті 290 КПК фактично передбачає кримінальну процесуальну санкцію стосовно сторін кримінального провадження, яка реалізується в разі невиконання сторонами обов`язку щодо відкриття матеріалів, яка полягає в тому, що в майбутньому суд не має права допустити відомості як докази у невідкритих матеріалах. Так, невідкриття сторонами кримінального провадження одна одній матеріалів суттєво зменшує їх доказову базу, що, в свою чергу, може негативно вплинути на законність та обґрунтованість прийнятого судом рішення.
		Враховуючи те, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не доведено доказами що мало місце діяння, зазначене у обвинуваченні, що таке діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, що обвинувачений ОСОБА_3 винен у вчиненні цього кримінального правопорушення, обвинуваченого слід визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдати у зв`язку з недоведеністю самої події кримінального правопорушення.
		Враховуючи те, що суду під час судового розгляду речові докази не надавались і такі докази судом не досліджувались, суд, керуючись ч.9 ст.100 КПК України не вирішує долю речових доказів, які були зазначені у обвинувальному акті.
		Заходи забезпечення у кримінальному провадженні не застосовувались, цивільний позов не заявлявся, процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369-371, 373-376 КПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, та виправдати. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення встановленого строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Черкаської області через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня проголошення.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...