Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/2248/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 27.05.2019. Зареєстровано: 27.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 28.05.2019.
Дата набрання законної сили: 29.10.2019
Результат оскарження 29.10.2019 Західний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20.05.2019                                                                                   Справа № 914/2248/18 
		За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал», м. Трускавець,до відповідача:комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич,про: відшкодування шкоди в розмірі 6096559,92 грн.Суддя Березяк Н.Є. Секретар судового засідання Кравець О.І.За участю представників:позивача:Авдєєнко В.В. - адвокат,відповідача:Білецька М.О. - адвокат.Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» до комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області про відшкодування шкоди в розмірі 6096559,92 грн.
		Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.01.2019. В подальшому у підготовчому засіданні було оголошено перерву до 11.02.2019, однак дане засідання не відбулось з причин викладених в ухвалі суду від 18.02.2019, а розгляд справи даною ухвалою суду у підготовчому засіданні призначено на 04.03.2019. У підготовчому засіданні ще оголошувались перерви, а ухвалою суду від 18.03.2019 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.04.2019.
		В судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошувались перерви до 16.05.2019 та до 20.05.2019.
		Рух справи та процесуальні дії суду відображені в попередніх ухвалах та протоколах суду.
		Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 21 лютого 2013 року між позивачем (Споживач) та відповідачем (Виконавець) укладено Договір про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення.
		Пунктом 3.2 Договору про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення від 21.02.2013 визначено, що тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення є державними регульованими тарифами, які затверджуються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а відтак є змінними впродовж року. Про зміну тарифів, строк їх введення Виконавець повідомляє Споживача письмово не пізніше як за 15 днів до дня введення в дію нових тарифів. У разі зміни тарифів оплата Споживачем наданих йому послуг здійснюється за новими тарифами без змін інших у мов договору.
		Пунктом 2.11 цього Договору Сторони погодили, що у випадку зміни чинного законодавства України, зокрема нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини, що виникають з приводу централізованого водопостачання та водовідведення, застосовуються положення цих нормативно-правових актів, які мають перевагу перед положенням цього договору. Сторони зобов`язуються керуватися вимогами цих нормативно-правових актів з дня набрання чинності незалежно від внесення змін до цього Договору.
		Статтею 2 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» визначено, що органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
		Згідно з Постановою № 253 від 29.11.2013 «Про затвердження процедури встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення», розглянувши заяву КП «Дрогобичводоканал» ДМР Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, керуючись Постановою КМУ № 869 від 01.06.2011 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», якою затверджено порядок формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, прийняла Постанову № 876 від 26.03.2015, якою встановила тариф для ТзОВ «Трускавецький водоканал» на централізоване водопостачання в розмірі 5.01 грн./м3 (без ПДВ) та централізоване водовідведення в розмірі 2.27 грн./м3 (без ГІДВ).
		02 вересня 2015 року Постановою КМУ № 670 «Про внесення змін до порядків затверджених постановою КМУ від 01.06.2011 № 869», внесено зміни до Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення затверджених постановою КМУ від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги». А саме, було доповнено пункт після абзацу сьомого новими абзацами такого змісту: споживачі, які є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення - ліцензіати, які придбавають в іншого ліцензіата питну воду з метою її подальшої реалізації споживачам та/або подають стічні води па очищення іншому ліцензіату за окремими тарифами на централізоване водопостачання та або водовідведення: споживачі, які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення - фізичні чи юридичні особи, які отримують або мають намір отримати централізоване водопостачання та або водовідведення.
		Листом від 28.09.2015 № 10645/19/61-15 «Про надання розрахункових матеріалів» Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, було зобов`язано КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради, для встановлення нових тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, надати в термін до 01.10.2015 розрахунки та підтверджуючі матеріали з урахуванням внесених змін до Порядку, а також відповідно до вимог постанови НКРКП від 29.11.2013 № 253 «Про процедуру встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення».
		Однак, КП «Дрогобичводоканал» відповідної заяви про встановлення тарифів на водопостачання та водовідведення із розрахунками до НКРЕКП не надавало, що в свою чергу призвело до нарахувань з 01.01.2016 по 30.04.2016 за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення - ТОВ «Трускавецький водоканал» в необґрунтованому розмірі. Заяву подано лише 09.03.2016 та відповідно постановою від 14.04.2016 № 614 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради, затверджено тариф для централізованого водопостачання - 3,61 грн/м3 (без ПДВ) та для централізованого водовідведення - 1,30 грн/м3 (без ПДВ) з 01.05.2016.
		Так, позивач зазначає, що з 01.01.2016 по 30.04.2016 КП «Дрогобичводоканал» внаслідок бездіяльності, безпідставно та протиправно застосував для ТзОВ «Трускавецький водоканал» завищений тариф, що фактично призвело до необґрунтованого нарахування плати за надані послуги в значно більшому розмірі. Так, згідно з розрахунком різниці витрат на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення сума незаконно нарахованих коштів за період з 01 січня по 30 квітня 2016 року складає 3048279,96 грн.
		Крім того, Позивач заявляє, що вказані обставини були предметом розгляду Адміністративної колегії Львівського обласного територіальною відділення Антимонопольного комітету України у справі № 1-02-17/2016 розпочатої за виявленими ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях КП «Дрогобичводоканал». За результатами розгляду даної справи контролюючим органом 22.07.2016 прийнято рішення адміністративної колегії, яким визнано, що КП «Дрогобичводоканал» вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме, зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у вигляді бездіяльності підприємства (невжиття відповідних заходів щодо проведення розрахунків тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення та надання НКРЕКП для затвердження у відповідності до вимог Порядку № 869, що призвело до нарахувань за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення з 01.01.2016 по 30.04.2016 в необґрунтованих розмірах та до ущемлення інтересів споживача - ліцензіата ТзОВ «Трускавецький водоканал» який придбаває питну воду з метою її подальшої реалізації споживачам м. Трускавець та здійснює очищення стічних вод, які були б не можливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
		Статтею 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування. Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.
		Про реальність спричинених збитків, як вказує позивач свідчить те, що станом на час розгляду справи ним сплачено відповідачу 3020000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи.
		Так, позивач відповідно до ст. 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розрахувавши розмір шкоди, вказує що така складає 6096559,92 грн (3048279,96 грн х 2).
		Враховуючи наведене, з посиланням на ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача на користь позивача шкоду заподіяну порушенням законодавства про захист економічної конкуренції в заявленому розмірі.
		Відповідач заперечуючи проти поданого позову з підстав викладених у відзиві та письмових поясненнях зазначає наступне. 
		Відповідно до положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);                     2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків. За приписами           ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
		За змістом статей 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.
		Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
		Як вказує відповідач, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у виді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника.
		У спірний період (01.01.2016 - 30.04.2016 ) за відсутності окремого тарифу для ТзОВ «Трускавецький водоканал» відповідач застосував єдиний діючий та чинний на цей момент тариф. Окремий тариф для позивача із врахуванням якого ним було здійснено перерахунок заборгованості за період 01.01.2016 - 30.04.2016, затверджений постановою НКРЕКП лише 14.04.2016 року № 614 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП «Дрогобичводоканал» ДМР», яка набрала чинності з 01.05.2016.
		Жодною нормою діючого законодавства не передбачено затвердження тарифів на минулий період.
		До позовної заяви позивач долучає ряд копій платіжних документів про здійснення оплат за надані відповідачем послуги в період з 01.01.2016 по 30.04.2016 та зазначає, що сплатив суму 3020000,00 грн, що підтверджує реальність понесених ним збитків та здійснив розрахунок із врахуванням положень ст. 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» наступним чином: 3048279,96 грн х 2 = 6096559,92 грн.
		Відповідач вважає висновки позивача про реальність понесених збитків станом на даний момент голослівними, а розрахунок таких збитків невірним, виходячи з наступного.
		В період з 01.01.2016 по 30.04.2016 відповідачем безперервно надавались позивачу послуги водопостачання та водовідведення, які були спожиті в повній мірі ТзОВ «Трускавецький водоканал».
		Обсяги та кількість спожитих послуг підтверджені сторонами в Актах здачі - прийняття робіт (надання послуг), які долучені до відзиву, у зв`язку з чим відповідачем виставлялись позивачу рахунки-фактури на оплату спожитих послуг, які були отримані уповноваженим представником позивача без жодних зауважень.
		Проте отримані послуги позивачем не були оплачені в повній мірі у встановлений Договором про надання послуг постачання холодної води та водовідведення від 21.02.2013 строк. Протягом січня - квітня 2016 року позивач сплачував за послуги відповідачу не згідно з виставлених позивачем рахунків (по тарифу, який діяв до 01.05.2016), а навіть менше, ніж мав би сплачувати по новому тарифу, який набрав чинності з 01.05.2016.
		Відповідач зазначає про відсутність підстав вважати, що ТзОВ «Трускавецький водоканал» було завдано збитків немає, оскільки останній навіть не розрахувався в повній мірі за отримані ним послуги по окремому тарифу, не говорячи про оплати згідно діючого та чинного в спірний період тарифу.
		В судовому засідання 20.05.2019 оголошену вступну та резолютивну частини рішення.
		Суд заслухавши пояснення представників позивача та відповідача присутніх у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та неоспорені обставин, а також обставин, встановлені судом апеляційної інстанції у справі № 914/692/18, оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
		Між комунальним підприємство «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області (надалі - відповідач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» 21.02.2013 було укладено Договір про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення (надалі - Договір). За умовами цього Договору, виконавець (відповідач у справі) зобов`язується надавати споживачу (позивач у справі) послуги з водопостачання та водовідведення, а споживач зобов`язується проводити відбір води у обсязі, передбаченому п. 3.1 Договору, та своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених Договором (п. 1.1. Договору).
		Даний спір стосується розрахункового періоду січня - травня 2016 року, а зокрема, збитків, які позивач поніс у зв`язку із ненаданням відповідачем відповідної заяви про встановлення тарифів на водопостачання та водовідведення із розрахунками до НКРЕКП, що призвело до необґрунтованих нарахувань за надані послуги.
		Питання тарифів у спірному періоді є вирішеним, адже було предметом перегляду судом апеляційної інстанції у справі № 914/692/18. Так, застосувавши тариф, який є нижчим від тарифу за яким здійснювалось нарахування заборгованості КП «Дрогобичводоканал», а саме 3,61 грн./1 куб. м. за водопостачання та 1,30 грн./1 куб. м. за водовідведення, апеляційний господарський суд обчислив вартість спожитих послуг шляхом множення (добутку) обсягів водопостачання та водовідведення на зазначений тариф, а тому вартість спожитих послуг у спірному періоді склала 7371588,24 грн.
		ТзОВ «Трускавецький водоканал» здійснено часткову сплату вартості спожитих послуг на загальну суму 3595000,00 грн, а тому сума заборгованості останнього перед КП «Дрогобичводоканал» за послуги спожиті в період січня - травня 2016 року становить 3776588,24 грн, вказані обставини є встановлені постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 у справі №914/692/18.
		Заявлений у даній справі розмір збитків позивач розраховує як різницю між вартістю послуг розрахованих за тарифом встановленим постановою НКРЕКП від 26.03.2015 та постановою НКРЕКП від 14.04.2016, що дорівнює 3048279,96 грн.
		Так, для відновлення порушеного права позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача шкоди в розмірі 6096559,92 грн (3048279,96 грн х 2) відповідно до               ст. 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
		Відповідач проти позову заперечив, з підстав наведених у відзиві, а зокрема вказує про відсутність повного складу цивільно-правового правопорушення.
		Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.
		При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.
		Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов`язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.
		За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
		Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України).
		Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доводиться кредитором (частини 1, 2 статті 623 Цивільного кодексу України).
		Згідно з ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, понесені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
		До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).
		При цьому, відшкодування шкоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме:
		- протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи;
		- шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру;
		- причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками;
		- вини особи, яка заподіяла шкоду.
		Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.
		Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Трускавецький водоканал» звернулося з позовом до КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області про відшкодування шкоди в розмірі 6096559,92 грн, які обчислені як різниця між вартістю послуг розрахованих за тарифом встановленим постановою НКРЕКП від 26.03.2015 та вартістю послуг розрахованих за тарифом встановленим постановою НКРЕКП від 14.04.2016, що дорівнює 3048279,96 грн, помноженим на 2, відповідно до ст. 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
		Однак, як встановлено постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 у справі №914/692/18, позивачем у даній справі за спірний період здійснено часткову сплату вартості спожитих послуг на загальну суму 3595000,00 грн, яку враховано при розрахунку заборгованості КП «Дрогобичводоканал» за період з січня по травень 2016 року, з врахуванням вже зниженого тарифу, затвердженого Постановою НКРЕКП № 614 від 14.01.2016 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП «Дрогобичводоканал» ДМР».
		Таким чином, жодних збитків позивачу завдано не було, оскільки вже сплачені ним кошти в сумі 3595000,00 грн за надані послуги у спірному періоді зараховані з врахуванням зниженого тарифу.
		Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Таким чином, враховуючи вищевикладене та те, що позивачем не доведено, наявності всіх елементів складу господарського правопорушення, а саме: наявності реальних збитків, суд дійшов висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не порушено відповідачем, тому в позові про стягнення з відповідача шкоди в розмірі 6096559,92 грн необхідно відмовити.
		Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Згідно з статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
		Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», no. 4241/03, від 28.10.2010).
		Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак,  судовий збір залишається за позивачем.
		З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		В И Р І Ш И В:
		В задоволенні позову відмовити повністю.
		 
		Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення виготовлений та підписаний 27.05.2019.
		          Суддя                                                                                              Березяк Н.Є.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...