Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/3300/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 28.05.2019. Зареєстровано: 28.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 29.05.2019.
Дата набрання законної сили: 20.05.2019
Результат оскарження 12.09.2019 Верховний Суд: залишено рішення першої та апеляційної інстанції без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"20" травня 2019 р.                                                           Справа №914/3300/16
		 
		Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючої судді                                                                                Орищин Г.В.,
		суддів                                                                                          Галушко Н.А.,
		                                                                                                    Желіка М.Б.
		секретар судового засідання Кишенюк Н.Т.
		розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" від 26.12.2018 
		на рішення Господарського суду Львівської області від 07.12.2018 (головуючий суддя Ділай У.І., судді Мазовіта А.Б. та Цікало А.І., повний текст складено 18.12.2018)
		у справі №914/3300/16
		за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар", м .Городок, Львівська область, 
		за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ
		за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національного банку України, м. Київ
		про визнання недійсним одностороннього правочину
		 
		представники:
		від позивача - Заставний Р.А.,
		від відповідача - не з`явився,
		від третьої особи-1 - Кузьмік Д.В.,
		від третьої особи-2 - не з`явився.
		 
		 
		28.12.2016 до Господарського суду Львівської області надійшов позов Публічного акціонерного товариства (надалі - ПАТ) "Дельта Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) "Яблуневий Дар" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви ТзОВ «Яблуневий Дар» №3 від 09.02.2015 про припинення наступних зобов`язань внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог:
		1) зобов`язань щодо сплати ТзОВ «Яблуневий Дар» на користь ПАТ «Дельта Банк» суми заборгованості за кредитом за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005469 від 21.01.2011 у розмірі 11594594,64 євро (що за крос-курсом станом на 09.02.2015 складає еквівалент 13078702,74 доларів США);
		2) зобов`язань щодо сплати ПАТ «Дельта Банк» на користь ТзОВ «Яблуневий Дар» заборгованості на загальну суму 13078702,74 доларів США (що за крос-курсом станом на 09.02.2015 складає еквівалент 11594594,64 євро) за наступними акредитивами: 
		- безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/027/062014 на суму 4650000 доларів США, виданим ПАТ «Дельта Банк» на користь CFSIT, Inc . (в частині вимог на суму 3499087,07 доларів США, що за крос-курсом станом на 09.02.2017 складає еквівалент 3102027,55 євро); 
		- безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/028/062014 на суму 4652500 доларів США, виданим ПАТ «Дельта Банк» на користь CFSIT, Inc. (в повній сумі акредитиву, що за крос-курсом станом на 09.02.2017 складає еквівалент 41245563,74 євро); 
		- безвідкличним акредитивом №LC/IM/08/092013 на суму 5498790 доларів США, виданим ПАТ «Дельта Банк» на користь CFSIT, Inc. (у повній сумі відступлених прав (89,6036342% надходжень), що станом на 09.02.2015 складає 4927115,67 доларів США, що за крос-курсом станом на 09.02.2015 складає еквівалент 4368010,35 євро).
		Вказаний позов обґрунтований посиланням на статті 203, 215, 510, 512 - 514, 601 ЦК України; фактом відсутності належних доказів відкриття та існування таких акредитивів; посиланням на те, що вимоги за кредитним договором виражені в євро, а вимоги за акредитивами - в доларах США; тією обставиною, що відповідач, здійснивши в заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог конвертацію доларів США в євро, скористався курсом Національного банку України замість курсу придбання євро на Міжбанківському валютному ринку України, заявив про припинення своїх кредитних зобов`язань за рахунок зобов`язань, сума яких на 133 013,20 доларів США менша від суми, що підлягала сплаті за погашення кредитної заборгованості. Крім того, позивач зазначив про відсутність зустрічних вимог, строк виконання за якими настав.
		Ухвалами Господарського суду Львівської області від 23.12.2016 та від 01.02.2017 до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Національний банк України.
		Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.05.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.08.2017, позовні вимоги у даній справі задоволено.
		Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2018 рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу №914/3300/16 передано справу на новий розгляд до Господарського суду Львівської області в іншому складі суду.
		При цьому, у своїй постанові Верховний Суд зазначив наступне:
		- висновок судів попередніх інстанцій про те, що заява ТзОВ "Яблуневий Дар" від 09.02.2015 за № 3 не відповідає вимогам законодавства є передчасним і таким, що зроблено без дослідження обставин стосовно дотримання ПАТ "Дельта Банк" вимог статті 16 Уніфікованих правил та звичаїв, а отже і без з`ясування обґрунтованості заяв банку про те, що дострокове пред`явлення до виконання безвідкличних акредитивів № LC/SB/027/062014, № LC/SB/028/062014 і № LC/IM/08/092013 було неналежним;
		- суди попередніх інстанцій не з`ясували питання, яке саме право ПАТ "Дельта Банк", за захистом якого він звернувся до суду, було порушено, а також ким саме;
		- висновок судів про те, що зустрічні вимоги про взаємне зарахування яких заявив відповідач, не є тотожними за своїм розміром, є передчасним. У спірній ситуації ТзОВ "Яблуневий Дар" було зараховано грошові вимоги, а вираження грошового зобов`язання у різних валютах не змінює самої суті грошового зобов`язання;
		- посилання судів на неправомірність припинення зобов`язань у зв`язку із зменшенням розміру заборгованості, розрахованої не за курсом Міжбанківського валютного ринку України, також є передчасними, зважаючи на зміст пункту 3.2.6.2 договору кредитної лінії від 21.01.2011 № ВКЛ-2005469. Також суди не надали належної оцінки доводам ТзОВ "Яблуневий Дар", викладеним ним у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що придбання іноземної валюти для погашення кредиту не здійснювалося, а відбулося виконання зобов`язань перед банком шляхом зарахування в порядку статті 601 ЦК України зустрічних однорідних вимог.
		Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.12.2018 у даній справі (а.с. 205-227, т.5) позов задоволено.
		Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд врахував вказівки суду касаційної інстанції, а також правову позицію, що викладена у постанова Великої палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №914/3217/16. 
		Місцевим господарським судом було встановлено, що у договорі кредитної лінії від 21.01.2011 за № ВКЛ-2005469 сторони дійшли згоди про те, що погашення кредиту здійснюється саме в наданій валюті (євро) або в національній валюті за курсом НБУ станом на момент погашення. Натомість спірні акредитиви видані в доларах США та повідомлення про невиконання зобов`язань з вимогою дострокового виконання зобов`язань має здійснюватися банком у доларах США.
		Водночас, у висновку щодо застосування норм права у  постанові Великої палати Верховного Суду у справі №914/3217/16 передбачено, що виходячи зі змісту статті 601 Цивільного кодексу України, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню на підставі цієї норми права, мають бути зустрічними, однорідними, строк виконання яких настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги; у разі якщо зобов`язання підлягають виконанню у різних валютах - євро та доларах США, то такі вимоги не є однорідними з огляду на те, що євро та долар США є різними валютами, які не є рівнозначними.
		 
		Дане рішення оскаржив відповідач з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити (а.с. 14-22, т.6).
		В апеляційній скарзі скаржник покликається на те, що суд першої інстанції, застосувавши при вирішенні справи правову позицію Великої палати Верховного Суду, викладену в постанові від 30.10.2018 у справі №914/3217/16, не врахував наступного:
		1) вираження грошового зобов`язання у різних валютах та відповідний валютний курс, що є виразом ціни грошової одиниці однієї країни у грошових одиницях, не змінюють самої суті грошового зобов`язання. Вказане, зокрема, вбачається із наступного:
		а) судової практики Вищого господарського суду України (постанова від 08.11.0217 у справі №914/133/16), Верховного Суду України (постанови від 01.04.2015 у справі № 3-25гс15 та від 01.04.2015 у справі № 3-34гс15), Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанова від 16.05.2018 у справі №910/13547/17) та Великої палати Верховного Суду (постанова від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц);
		б) пункту 26 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012  за № 5;
		2) місцевий господарський суд не звернув уваги на суперечності, що містяться у пунктах 50, 61 та 71 постанови Великої палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №914/3217/16.
		 
		Позивач та треті особи подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких просили оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (а.с. 224-230, т.1). У своїх відзивах вони зазначили, зокрема, наступне:
		1) місцевий господарський суд обґрунтовано, із врахуванням  ст. 13 та 236 ГПК України, застосував до спірних правовідносин правову позицію Великої палати Верховного Суду, викладену в постанові від 30.10.2018 у справі №914/3217/16;
		2) місцевим господарським судом не було враховано всіх істотних обставин справи внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, однак вказане не вплинуло на правильність висновку місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову.
		 
		Відповідач та третя особа-2 не забезпечили явку своїх представників в судове засідання, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
		17.05.2019 до суду надійшло клопотання від третьої особи-2 про проведення судового розгляду справи, призначеного на 20.05.2019, за відсутності її представника. Пізніше третьою особою-2 було подано клопотання про проведення судового засідання 20.05.2019 в режимі відеоконференції (надійшло на адресу суду 06.05.2019). У зв`язку з тим, що колегія суддів перебувала у відпустці у період з 06.05.2019 по 17.05.2019, вказане клопотання поступило на розгляд колегії суддів у перший робочий день після відпустки, тобто, 20.05.2019. Зважаючи на зайнятість залів для відеоконференцзв`язку у Господарському суді м.Києва, Шостому апеляційному адміністративному суді та Північному апеляційному господарському  суді, колегія суддів відмовляє у вказаному клопотанні.
		20.05.2019 до Західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з відрядженням його представника у місто Київ для участі в іншій судовій справі. Вказану обставину колегія суддів не визнає як поважну та вважає, що немає підстав для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 202 ГПК України. Суд звертає увагу на те, що представник відповідача був присутній в попередніх судових засіданнях та надав усні пояснення з приводу своєї апеляційної скарги.
		Зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, а також на те, що явка учасників судового процесу не визнавалася обов`язковою, а також, зважаючи на завершення процесуального строку для розгляду апеляційної скарги, встановленого ст.273 ГПК України, колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги можливо завершити без представників відповідача та третьої особи-2.
		 
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне:
		 
		21.01.2011 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (кредитор, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" (позичальник, відповідач у справі) укладено договір кредитної лінії №ВКЛ-2005469, за умовами якого кредитор зобов`язався надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Відповідно до п.1.1.1. договору, надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, на умовах визначних цим договором, в межах відновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 1000000 євро, зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 12,5% річних в порядку, визначеному цим договором, та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 20.01.2012.
		22.06.2011 між сторонами було укладено додатковий договір №4 до договору кредитної лінії №ВКЛ-2005469 від 21.01.2011, яким встановлено, що надання кредиту здійснюється на умовах, визначених цим договором, в сумі 33000000 євро зі сплатою 12% річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом 20.01.2016.
		06.02.2015 ПАТ "Дельта Банк" звернулося до ТзОВ "Яблуневий дар" з претензією про сплату заборгованості за договором №ВКЛ-2005469 від 21.01.2011 на суму 11742435,21 євро (11594594,64 євро заборгованості за кредитом та 147840,57 євро заборгованості за нарахованими процентами).
		30.05.2014 між CFSIT, Inc. (продавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроновоком" (покупець) та Rabiturna Limited (принципал) було укладено договір купівлі-продажу №CFSIT489.14-S, за умовами якого покупець забезпечить відкриття трьох безвідкличних резервних акредитивів, які будуть відкриті в ПАТ "Дельта-Банк" (банк-емітент) відповідно до додатків A, B і C до контракту і авізовані Deutsche Bank AG, Нью-Йорк, США (SWIFT DEUTUS33) (авізуючий банк) на користь продавця протягом одного робочого дня з дати підписання даного контракту (кожен - "резервний акредитив"). Резервні акредитиви мають бути випущені на суму 5166673,83 доларів США, 5206906,96 доларів США і 5250004,31 доларів США. Кожен резервний акредитив вступає в силу в дату, яка є 5 робочим днем з відповідної дати платежу, як зазначено нижче, і має діяти строком 15 робочих днів після дати вступу в силу. Покупець здійснить платіж по контракту на користь продавця трьома платежами в наступні дати платежу: 02.10.2014 - USD 5166673,83, 31.10.2014 - USD 5206906,96, 01.12.2014 - USD 5250004,31.
		В матеріалах справи наявне повідомлення Deutsche Bank AG для CFSIT, Inc. від 04.06.2014 про те, що ПАТ "Дельта Банк" виставив акредитив на його користь. За акредитивом №LC/SB/027/062014 на суму 5166673,83 доларів США, дата видачі 04.06.2014, дата закінчення 31.10.2014, наказодавцем є ТзОВ "Агроновоком", бенефіціаром Cargill Financial Services International Inc. Цей акредитив покриває зобов`язання наказодавця здійснити оплати згідно з договором купівлі-продажу №CFSIT489.14-S від 30.05.2011, укладеного між ТзОВ "Агроновоком" і CFSIT, Inc. і набуває чинності 09.10.2014.
		02.10.2014 було укладено угоду про внесення змін №1 до договору купівлі-продажу №CFSIT489.14-S від 30.05.2014, якою сторони змінили умови договору, зокрема, погодили, що покупець здійснить платіж по контракту на користь продавця чотирма платежами в наступні дати: 516673,83 доларів США в дату 02.10.2014, 5206906,96 доларів США в дату 31.10.2014, 5250004,31 доларів США в дату 01.12.2014 р., 4650000 доларів США в дату 30.01.2015 р. Дана угода про внесення змін вступає в силу при умові отримання продавцем наступних змін до резервного акредитива №LC/SB/027/062014, випущеного ПАТ "Дельта Банк", Київ, Україна, від авізуючого банку протягом трьох робочих днів з моменту підписання даної угоди про внесення змін: параграф 2 поля 47А Додаткові умови, Спеціальні інструкції має бути викладений в наступній редакції: "Даний резервний акредитив вступає в силу 06.02.2015"; сума резервного акредитиву має бути зменшена на 516673,83 доларів США. Нова сума після зміни має дорівнювати 4650000 доларів США; поле 31D дата і місце закінчення має бути викладено в наступній редакції: " 15-02-27 New York, NY, USA".
		Повідомленням від 09.10.2014 Deutsche Bank AG довів до відома CFSIT, Inc . те, що акредитив було змінено за SWIFT-повідомленням банку-емітента від 08.10.2014. Так, новою датою закінчення дії акредитиву є 27.02.2015, нова сума документарного акредитиву після зменшення становить 4650000 доларів США та цей резервний акредитив набуває чинності 06.02.2015.
		Також в матеріалах справи наявне повідомлення Deutsche Bank AG для CFSIT, Inc. від 04.06.2014 про те, що ПАТ "Дельта Банк" виставив акредитив на його користь акредитив №LC/SB/028/062014 на суму 5206906,96 доларів США, дата видачі 04.06.2014, дата закінчення 28.11.2014, наказодавцем є ТзОВ "Агроновоком", бенефіціаром Cargill Financial Services International Inc. Цей акредитив покриває зобов`язання наказодавця здійснити оплати згідно з договором купівлі-продажу №CFSIT489.14-S від 30.05.2011, укладеного між ТзОВ "Агроновоком" і CFSIT, Inc. і набуває чинності 07.11.2014.
		02.10.2014 було укладено угоду про внесення змін №2 до договору купівлі-продажу №CFSIT489.14-S від 30.05.2014 та угоди про внесення змін №1 до нього, якою сторони змінили умови договору, зокрема, погодили, що покупець здійснить платіж по контракту на користь продавця чотирма платежами в наступні дати: 516673,83 доларів США в дату 02.10.2014, 5206906,96 доларів США в дату 31.10.2014, 5250004,31 доларів США в дату 01.12.2014, 4650000 доларів США в дату 30.01.2015, 4652500 доларів США в дату 02.03.2015. Дана угода про внесення змін вступає в силу при умові отримання продавцем наступних змін до резервного акредитива №LC/SB/028/062014, випущеного ПАТ "Дельта Банк", Київ, Україна, від авізуючого банку протягом п`яти робочих днів з моменту підписання даної угоди про внесення змін: параграф 2 поля 47А Додаткові умови, Спеціальні інструкції має бути викладений в наступній редакції: "Даний резервний акредитив вступає в силу 09.03.2015"; сума резервного акредитиву має бути зменшена на 554406,96 доларів США. Нова сума резервного акредитиву після зміни має дорівнювати 4652500 доларів США; поле 31D дата і місце закінчення має бути викладено в наступній редакції: " 15-03-30 New York, NY, USA".
		Повідомленням від 03.11.2014 Deutsche Bank AG довів до відома CFSIT, Inc. те, що акредитив було змінено за SWIFT-повідомленням банку-емітента від 31.10.2014. Так, новою датою закінчення дії акредитиву є 30.03.2015, нова сума документарного акредитиву після зменшення становить 4652500 доларів США та цей резервний акредитив набуває чинності 09.03.2015.
		05.02.2015 компанією CFSIT, Inc. було складено повідомлення про невиконання зобов`язань та вимога їх дострокового виконання, в якому CFSIT, Inc. зазначила, що вважає, що грошові зобов`язання ПАТ "Дельта Банк", Київ, Україна, банка-емітента відповідно до резервних акредитивів, в тому числі і відповідно до акредитивів №LC/SB/027/062014 та №LC/SB/028/062014, не будуть виконані і тому визнала усі суми зобов`язань за акредитивами такими, строк виконання яких настав і які підлягають негайній оплаті та вимагала здійснити негайне повернення усіх сум коштів на її рахунок.
		05.02.2015 CFSIT, Inc. (первісний кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" (новий кредитор) уклали договір відступлення прав вимоги №АА6, відповідно до п.1.1. якого первісний кредитор передає, а новий кредитор одержує всі та будь-які права вимоги (включаючи права на отримання надходжень та процентів) за наступними документарними інструментами та іншими пов`язаними з ними документами (надалі - "права вимоги"): всі права кредитора (бенефіціара) за наступними документарними інструментами, випущеними Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", надалі за текстом - "боржник", на користь первісного кредитора, як бенефіціара, з урахуванням всіх змін до них: 1) безвідкличний резервний акредитив №LC/SB/027/062014 на суму 4650000 доларів США; 2) безвідкличний резервний акредитив №LC/SB/028/062014 на суму 4652500 доларів США; 3) безвідкличний резервний акредитив №LC/SB/026/062014 на суму 28654844,95 доларів США. Відповідно до п.1.2 договору, відступлення прав вимоги набирає чинності з дати, зазначеної вище.
		В день укладення договору, тобто 05.02.2015, Товариство з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" та компанія CFSIT, Inc . проінформували Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" про те, що будь-які та всі права вимоги, права на отримання надходжень та процентів за безвідкличними резервними акредитивами №LC/SB/027/062014 на суму 4650000 доларів США, №LC/SB/028/062014 на суму 4652500 доларів США та №LC/SB/026/062014 на суму 28654844,95 доларів США, виданими боржником на користь первісного кредитора, було у повному обсязі відступлено первісним кредитором на користь нового кредитора за договором відступлення прав вимоги №АА6. Договір та передбачене ним відступлення прав набули чинності 05.02.2015.
		Факт надсилання згаданого повідомлення підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист та поштової квитанції від 08.02.2015.
		21.08.2013 між Cargill Financial Services International, Inc. (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" (компанія) було укладено угоду про торговий кредит №1643 2013, за якою кредитор зобов`язався надати компанії кредит в розмірі 5262000 доларів США на строк до 180 днів з моменту перерахування грошових коштів за угодою про кредит.
		Відповідно до розділу 3 угоди, компанія остаточно і безумовно зобов`язується повернути кредит в повному розмірі кредитору 19.03.2014 шляхом здійснення платежу за акредитивом.
		Угодою про внесення змін №1 від 18.03.2014 до угоди про торговий кредит №1643 2013 кредитор погодився внести зміни в умови погашення кредиту в розмірі 5262000 доларів США і продовжити його на додатковий строк до 180 днів та змінити дату погашення кредиту на 15.09.2014 р. за умови отримання кредитором наступних змін до акредитиву №LC/IM/08/092013, випущеного ПАТ "Дельта Банк", від авізуючого банку: дата відстроченого платежу за акредитивом має бути змінена з 19.03.2014 на 15.09.2014, сума акредитиву має бути збільшена на 236790 доларів США.
		Угодою про внесення змін №2 від 15.09.2014 до угоди про торговий кредит №1643 2013 кредитор погодився внести зміни в умови погашення продовженого кредиту в розмірі 5262000 доларів США і продовжити його на додатковий строк до 180 днів та змінити дату погашення продовженого кредиту на 14.03.2015 за умови отримання кредитором наступних змін до акредитиву №LC/IM/08/092013, випущеного ПАТ "Дельта Банк", від авізуючого банку: дата відстроченого платежу за акредитивом має бути змінена з 15.09.2014 на 14.03.2015, сума акредитиву має бути збільшена на 236790 доларів США.
		18.09.2013 Публічне акціонерне товариство "Дельт Банк" (банк-емітент) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" (наказодавець) уклали договір про відкриття непокритого акредитива №2005469-5/АН.
		Згідно з п.1.1. договору, банк-емітент у забезпечення належного виконання наказодавцем своїх зобов`язань перед Cargill Financial Services International, Inc. (бенефіціар) за угодою про торговий кредит №1643 2013 від 21.08.2013 (контракт), зобов`язується протягом трьох банківських днів від дня укладення цього договору та за умови виконання наказодавцем умов пп.3.1.1., 3.1.2. цього договору відкрити за заявою про відкриття документарного акредитива наказодавця на користь бенефіціара безвідкличний непокритий документарний акредитив (акредитив).
		Гранична сума відповідальності за акредитивом складає 5498790 доларів США, надалі за текстом - "сума акредитива" (п.2.1. договору).
		Відповідно до п.2.2. договору, акредитивом за цим договором забезпечено виконання наказодавцем платежу в сумі грошових коштів згідно з документами, наданими бенефіціаром за акредитивом, у межах суми акредитива (сума платежу), на користь бенефіціара за умови виконання бенефіціаром своїх зобов`язань щодо надання кредиту і надання документів у повній відповідності з умовами акредитива.
		Як передбачено п.2.3. договору, умови відкриття та виконання акредитива визначені в заяві про відкриття документарного акредитива, поданій наказодавцем до банку-емітента.
		18.09.2013 ТзОВ "Яблуневий дар" подало заяву про відкриття документарного акредитиву №5, в якій просило відкрити безвідкличний акредитив на користь бенефіціара Cargill Financial Services International, Inc. на суму 5498790 доларів США.
		20.09.2013 ПАТ "Дельта Банк" листом повідомило ТзОВ "Яблуневий дар" про відкриття банком безвідкличного непідтвердженого акредитиву №LC/IM/08/092013 на суму 5498790 доларів США, бенефіціар - Cargill Financial Services International, Inc.
		12.11.2013 ПАТ "Дельта Банк" листом повідомило ТзОВ "Яблуневий дар" про внесення відповідних змін в умови акредитива №LC/IM/08/092013.
		Так, як вбачається з відповідного SWIFT-повідомлення, поле 42Р (деталі відстроченого платежу) слід читати як " 14.03.2014".
		Додатковим договором №1 від 19.03.2014 у зв`язку з внесенням змін до контракту (угода про внесення змін №1 до угоди про торговий кредит №1643 2013 від 21.08.2013, укладена 18.03.2014) та виконанням банком-емітентом 19.03.2014 часткового платежу за акредитивом у сумі 236790 доларів США сторони домовились, зокрема, викласти п.2.1. договору в такій редакції: "Гранична сума відповідальності за акредитивом складає 5262000 доларів США".
		Додатковим договором №2 від 28.04.2014, у зв`язку з отриманням банком-емітентом від Національного банку України повідомлення про реєстрацію змін до контракту, сторони домовились, зокрема, збільшити суму акредитива на 236790 доларів США до 5498790 доларів США та викласти п.2.1. договору в такій редакції: "Гранична сума відповідальності за акредитивом складає 5498790 доларів США".
		Додатковим договором №3 від 16.09.2014, у зв`язку з внесенням змін до контракту (угода про внесення змін №2 до угоди про торговий кредит №1643 2013 від 21.08.2013, укладена 15.09.2014) та виконанням банком-емітентом 19.03.2014 часткових платежів за акредитивом у сумі 236790 доларів США, сторони домовились, зокрема, викласти п.2.1. договору в такій редакції: "Гранична сума відповідальності за акредитивом складає 5262000 доларів США".
		Додатковим договором №4 від 10.11.2014, у зв`язку з отриманням банком-емітентом від Національного банку України повідомлення про реєстрацію змін до контракту, сторони домовились, зокрема, збільшити суму акредитива на 236790 доларів США до 5498790 доларів США та викласти п.2.1. договору в такій редакції: "Гранична сума відповідальності за акредитивом складає 5498790 доларів США".
		05.02.2015 компанією CFSIT, Inc. було складено повідомлення про невиконання зобов`язань та вимога дострокового виконання зобовязань, в якому CFSIT, Inc. зазначила, що вважає, що ПАТ "Дельта Банк", Київ, Україна, банк-емітента відповідно до документарних акредитивів, в тому числі і відповідно до акредитиву №LC/IM/08/092013, не в змозі виконати свої платіжні зобов`язання і тому оголосила всі суми зобов`язань за акредитивами такими, що підлягають негайній сплаті, та вимагала здійснити негайний переказ усіх сум коштів на її рахунок.
		05.02.2015 CFSIT, Inc. (первісний кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" (новий кредитор) уклали договір відступлення прав вимоги №АА7, відповідно до п.1.1. якого первісний кредитор передає, а новий кредитор одержує частину прав вимоги (включаючи права на отримання надходжень та процентів) у розмірі відносної частки 89,6036342% за наступним документарним інструментом та іншими пов`язаними з ними документами (надалі - "права вимоги"): всі права кредитора (бенефіціара) за наступним документарним інструментом, випущеним Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", надалі за текстом - "боржник", на користь первісного кредитора, як бенефіціара, з урахуванням всіх змін до нього: 1) безвідкличний акредитив №LC/IM/08/092013 на суму 5498790 доларів США. Відповідно до п.1.2 договору, відступлення прав вимоги набирає чинності з дати, зазначеної вище.
		В день укладення договору, тобто 05.02.2015, Товариство з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" та компанія CFSIT, Inc . проінформували Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" про те, що частину прав вимоги та прав на отримання надходжень первісного кредитора за безвідкличним акредитивом №LC/IM/08/092013 на суму 5498790 доларів США, виданими боржником на користь первісного кредитора, у розмірі відносної частки 89,6036342% було відступлено первісним кредитором на користь нового кредитора за договором відступлення прав вимоги №АА7. Договір та передбачене ним відступлення прав набули чинності 05.02.2015.
		Факт надсилання згаданого повідомлення підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист та поштової квитанції від 08.02.2015.
		09.02.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" оформило на ім`я ПАТ "Дельта Банк" заяву про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог №3, у якій, посилаючись на те, що вимоги банку до товариства за кредитним договором та вимоги товариства до банку за акредитивами є однорідними та такими, строк виконання зобов`язань за якими настав, заявило про припинення в повному обсязі наступних зобов`язань внаслідок зарахування зазначених зустрічних однорідних вимог:
		- зобов`язань щодо сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" суми заборгованості за кредитом за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005469 від 21.01.2011 у розмірі 11594594,64 євро, що за крос-курсом станом на 09.02.2015 складає еквівалент 13078702,74 доларів США;
		- зобов`язань щодо сплати Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" заборгованості на загальну суму 13078702,74 доларів США (що за крос-курсом станом на 09.02.2015 складає еквівалент 11594594,64 євро) за наступними акредитивами:
		а) безвідкличний резервний акредитив №LC/SB/027/062014 на суму 4650000 доларів США, виданий Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" на користь CFSIT, Inc. (в частині вимог на суму 3499087,07 доларів США, що за крос-курсом станом на 09.02.2017 складає еквівалент 3102027,55 євро),
		б) безвідкличний резервний акредитив №LC/SB/028/062014 на суму 4652500 доларів США, виданий Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" на користь CFSIT, Inc. (в повній сумі акредитиву, що за крос-курсом станом на 09.02.2017 складає еквівалент 41245563,74 євро),
		в) безвідкличний акредитив №LC/IM/08/092013 на суму 5498790 доларів США, виданий Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" на користь Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк. (Cargill Financial Services International, Inc.) (у повній сумі відступлених прав (89,6036342% надходжень), що станом на 09.02.2015 складає 4927115,67 доларів США, що за крос-курсом станом на 09.02.2015 складає еквівалент 4368010,35 євро).
		09.02.2015 вказану заяву було надіслано на адресу ПАТ "Дельта Банк", що підтверджується відповідними копіями поштової квитанції та опису вкладення у цінний лист від 27.02.2015, які містяться в матеріалах справи.
		 
		Спірні відносини регулюються нормами ЦК України, ГК України, тощо, а види акредитивів, їх зміст, порядок випуску та обігу, істотні умови, внесення змін до існуючих акредитивів, строк їх дії, спосіб та порядок здійснення платежу за ними, належне представлення необхідних документів та/або проведення операцій (розрахунків) за ними врегульовано спеціальними нормами матеріального права, а саме: Уніфікованими звичаями і правилами по документарному акредитиву Міжнародної Торгової палати (UCP-600), чинних з 01.07.2007, а також Положенням про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 №514. У повідомленнях про відкриття і повідомленнях про зміни до безвідкличних акредитивів на стор. 4 вказано про правове регулювання цих відносин Уніфікованими звичаями і правилами щодо документарного акредитива Міжнародної Торгової Палати (UCP-600), публікація №600, редакція 2007, а не Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів, публікація №500, редакція 1993.
		Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі статтею 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Відповідно до статті 601 цього Кодексу зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
		Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		За змістом статті 2 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, відносини у сфері переказу коштів регулюються Конституцією України, законами України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність", «Про поштовий зв`язок», цим Законом, іншими актами законодавства України та нормативно-правовими актами Національного банку України, а також Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати, Уніфікованими правилами з інкасо Міжнародної торгової палати, Уніфікованими правилами по договірних гарантіях Міжнародної торгової палати та іншими міжнародно-правовими актами з питань переказу коштів.
		Ст. 1093 ЦК України передбачено, що у разі розрахунків за акредитивом банк (банк-емітент) за дорученням клієнта (платника) - заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов`язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи - бенефіціара. У разі відкриття покритого акредитива при його відкритті бронюються грошові кошти платника на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому банку. У разі відкриття непокритого акредитива банк-емітент гарантує оплату за акредитивом при тимчасовій відсутності коштів на рахунку платника за рахунок банківського кредиту. Згідно ст. 1095 ЦК України, безвідкличний акредитив може бути анульований або його умови можуть бути змінені лише за згодою на це одержувача грошових коштів. На прохання банку-емітента виконуючий банк може підтвердити безвідкличний акредитив шляхом прийняття додатково до зобов`язання банку-емітента зобов`язання провести платіж відповідно до умов акредитива. Безвідкличний акредитив, підтверджений виконуючим банком, не може бути змінений або анульований без згоди виконуючого банку.
		Постановою Національного банку України від 03.12.2003 № 514 затверджено Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями", яким визначено загальні правила Національного банку України щодо відкриття, авізування, супроводження, виконання та закриття документарних акредитивів, що здійснюють уповноважені банки для будь-яких фізичних чи юридичних осіб, представництв юридичних осіб - нерезидентів під час їх розрахунків за договорами з нерезидентами, оформленими відповідно до вимог законодавства України та/або для власних потреб. Пунктом 1.2 розділу І цього Положення передбачено, що під час здійснення розрахунків за договорами в іноземній та національній валюті можна використовувати всі акредитиви, що передбачені діючими Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів, розробленими Міжнародною торговельною палатою, або іншими міжнародними документами, які регулюють питання проведення розрахунків за акредитивами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою, з урахуванням міжнародної стандартної банківської практики та особливостей, визначених цим Положенням, і не суперечать законодавству України.
		Акредитив - грошове зобов`язання, що надається банком-емітентом, виконати зобов`язання проти належного представлення (пункт 1.3 розділу І Положення). Згідно з пунктом 1.4 розділу І Положення в акредитиві має бути чітко зазначено спосіб виконання акредитива: сплатити за пред`явленням документів, якщо акредитив виконується шляхом платежу за пред`явленням; взяти на себе зобов`язання щодо відстроченого платежу та сплатити з настанням строку платежу, якщо акредитив виконується шляхом відстроченого платежу; акцептувати переказний вексель (тратту), який виписаний бенефіціаром, та сплатити з настанням строку платежу, якщо акредитив виконується шляхом акцепту. За змістом пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення для відкриття акредитива наказодавець акредитива подає до уповноваженого банку заяву про відкриття документарного акредитива за довільною формою із зазначенням усіх обов`язкових реквізитів згідно з пунктом 1.3 цієї глави. Згідно з пунктом 1.11 глави 1 розділу ІІ Положення уповноважений банк-емітент після перевірки правильності заповнення заяви про відкриття акредитива, а також наявності коштів для грошового забезпечення акредитива або на підставі забезпечення наказодавцем акредитива відповідною заставою, порукою тощо, або достатності відкритих наказодавцю акредитива кредитних ліній, або наявності гарантій, наданих третіми сторонами на користь уповноваженого банку-емітента, протягом трьох банківських днів з дня прийняття уповноваженим банком-емітентом заяви про відкриття акредитива надсилає повідомлення про відкриття акредитива до іноземного або іншого банку/ів або безпосередньо бенефіціару (за реквізитами, зазначеними в заяві про відкриття акредитива). Акредитив уважається відкритим з дати відправлення повідомлення про його відкриття. Акредитив уважається чинним з дати його відкриття, крім випадків, якщо текст акредитива містить окрему умову щодо дати або події, після якої відкритий акредитив набере чинності. Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу ІІ Положення після відправлення банком-емітентом повідомлення про відкриття акредитива та відображення операції в бухгалтерському обліку акредитив уважається чинним для наказодавця акредитива.
		За змістом пункту "b" статті 14 Уніфікованих правил та звичаїв по документарному акредитиву (UCP-600) Міжнародної Торгової Палати, у редакції 2007 року виконуючий банк, діючи відповідно до свого призначення, підтверджувальний банк, якщо такий є, і банк-емітент повинні мати максимум п`ять банківських днів, що йдуть за днем представлення документів, для визначення того, чи є представлення належним. Цей термін не скорочує або яким-небудь іншим чином не зачіпає, на дату або після терміну представлення, будь-який термін позовної давності або останній термін представлення документів. Відповідно до пункту "b" статті 16 Уніфікованих правил та звичаїв якщо банк-емітент визначає, що представлення документів є неналежним, він може на свій розсуд зв`язатися з наказодавцем акредитиву з питань усунення розбіжностей. Це не повинно виходити за межі терміну, визначеного у пункті "b" статті 14. Пунктом "с" статті 16 Уніфікованих правил та звичаїв передбачено, що виконуючий банк, діючи відповідно до свого призначення, підтверджуючий банк, якщо такий є, або банк-емітент вирішують відмовити в платежі або негоціації, вони повинні повідомити про це особу, яка подала документи. Повідомлення, передбачене у пункті "с" статті 16 Уніфікованих правил та звичаїв має бути передане по телекомунікації або, якщо це неможливо, іншими засобами не пізніше закінчення п`ятого банківського дня, що слідує за днем подання документів (пункт "d" статті 16).
		При цьому, якщо банк-емітент або підтверджуючий банк відмовляється діяти відповідно до положень цієї статті, то він буде не вправі заявити претензію про те, що документи не є належним поданням.
		За змістом пункту "е" статті 16 Уніфікованих правил та звичаїв виконуючий банк, діючи відповідно до свого призначення, підтверджуючий банк, якщо такий є або банк-емітент можуть після подання відповідного повідомлення, передбаченого у пунктах "с" (ІІІ), "а", "b" статті 16, повернути документи особі, яка їх представила у будь-який час.
		З матеріалів справи вбачається факт виникнення у позивача обов`язків по акредитивах. Так, зокрема, повідомлення від 05.02.2015 вбачається, що компанія CFSIT, Inc . звернулася до ПАТ "Дельта Банк", зазначивши, що у зв`язку з: "фактом нездійснення Банком оплати згідно з резервними акредитивами під номерами 1а, 2а та 3, виданими Банком на користь CFSIT; погіршенням фінансової ситуації в Україні та істотним погіршенням фінансового становища ПАТ "Дельта Банк"; обмеженням доступу ПАТ "Дельта Банк" до ринків фінансових послуг, проведення обмінних операцій для забезпечення повернення грошових зобов`язань в іноземній валюті та урядової підтримки, у зв`язку із актуальною політичною та економічною ситуацією в Україні, ми вважаємо, що грошові зобов`язання Банку відповідно до вищенаведених резервних акредитивів не будуть виконані ПАТ "Дельта Банк" через причини, вказані вище, і тому визнаємо усі суми зобов`язань за вказаними акредитивами такими, строк виконання яких уже настав і які підлягають негайній оплаті. Ми вимагаємо від Вас здійснити негайне повернення усіх вказаних в цьому повідомленні сум коштів на наш рахунок". Повідомлення аналогічного змісту було скероване 05.02.2015 від компанії CFSIT на адресу ТОВ "Агроновоком" та принципала (комітента) "Рабітурна Лімітед". У вказаний в Уніфікованих правилах та звичаях п`ятиденний строк позивач не зазначив, чи представлення документів було належним. Місцевим господарським судом встановлено факт неоплати позивачем за зазначеними у повідомленні резервними акредитивами, який він пояснював неналежним представленням документів. Водночас, зазначене не звільняє позивача від обов`язку у п`ятиденний термін визначити, чи було представлення документів належним та повідомити про це.
		Матеріалами справи підтверджується, що акредитиви, зазначені в заяві про зарахування зустрічних взаємних вимог, є нетрансферабельними. Вирішуючи спір, місцевий господарський суд дійшов висновку, що зі змісту договорів відступлення права вимоги від 05.02.2015 №№АА6 та №АА7 вбачається, що заміна бенефіціара акредитивів не здійснювалась. На підставі акредитивів, після належного представлення документів, у позивача виник обов`язок по оплаті коштів (грошове зобов`язання) по відношенню до CFSIT, inc., а остання отримала відносно ПАТ "Дельта Банк" відповідне право вимоги, тобто, стало кредитором у зобов`язанні.
		Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно із ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено законом або договором. Згідно із ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Недійсність договорів №№ АА6, АА7 від 05.02.2015 відступлення права вимоги прямо законом не встановлена, ці договори не оскаржувались, недійсними не визнавались, а їх предметом є передача права вимоги первісного кредитора новому кредитору до боржника у відповідному зобов`язанні - ПАТ "Дельта Банк". Договори містять посилання на акредитиви як на правочини, з яких виникло таке право вимоги. 
		Як наслідок, місцевий господарський суд відхилив посилання позивача та третьої особи на те, що акредитиви можуть виконуватись тільки у спосіб, зазначений у них, що не передбачає можливості зарахування зустрічних взаємних вимог. Як зазначено вище, платежі за акредитивами не були проведені позивачем у визначений строк, відповідач не отримав статусу бенефіціара за акредитивами, а тому спірні відносини стосуються не виконання обов`язків за акредитивами, а наслідків порушення таких обов`язків: бенефіціар отримав право вимоги до банка-емітента, яке відступив новому кредитору - відповідачу, який у свою чергу вимагає погашення суми заборгованості. Тому, норми, які регулюють порядок виконання акредитиву до спірних відносин не застосовуються.
		Водночас, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про відсутність факту порушення прав ПАТ "Дельта Банк" зі сторони відповідача вчиненням оскаржуваного правочину.  
		Згідно із ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого права чи охоронюваного законом інтересу, але лише у випадку його порушення, невизнання, або оспорювання.
		Хоча згідно суті зарахування зустрічних взаємних вимог, внаслідок зарахування таких вимог на відповідну суму зменшились й зобов`язання позивача у грошовому виразі і фінансових втрат внаслідок такого зарахування ПАТ "Дельта Банк" не мав зазнати, однак такий висновок суду першої інстанції не відповідає його подальшим висновкам про нерівнозначність та неоднорідність вимог за договорами кредитної лінії та акредитивами, що виражені у різних валютах - євро та доларах США, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 601 ЦК України.
		Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Як зазначалося вище, доводи апеляційної скарги ґрунтуються винятково на відсутності у суду першої інстанції підстав для врахування при вирішенні даної справи правової позиції Великої палати Верховного Суду, викладену в постанові від 30.10.2018 у справі №914/3217/16 щодо можливості застосування положень ст.601 ЦК України щодо зобов`язань, які виражені в різних валютах.
		З приводу цього колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:
		Як було зазначено вище, відповідно до статті 601 ЦК України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін
		Таким чином, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за іншим), однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду) і такими, щодо яких настав строк виконання, або якщо він визначений моментом пред`явлення вимоги.
		За змістом статті 184 ЦК України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.
		Умовами договору кредитної лінії від 21.01.2011 за № ВКЛ-2005469 сторони дійшли згоди про те, що погашення кредиту здійснюється саме в наданій валюті (євро) або в національній валюті за курсом НБУ станом на момент погашення. Тобто умовами виконання зобов`язань з повернення кредиту за цими договорами не передбачено отримання банком відповідних платежів у доларах США.
		Натомість спірні акредитиви видані в доларах США та повідомлення про невиконання зобов`язань з вимогою дострокового виконання зобов`язань має здійснюватися банком у доларах США.
		Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Аналогічна норма передбачена ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», зокрема, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		У висновку щодо застосування норм права зазначеному в постанові Великої палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №914/3217/16 передбачено, що виходячи зі змісту статті 601 Цивільного кодексу України, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню на підставі цієї норми права, мають бути зустрічними, однорідними, строк виконання яких настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. У разі якщо зобов`язання підлягають виконанню у різних валютах - євро та доларах США, то такі вимоги не є однорідними з огляду на те, що євро та долар США є різними валютами, які не є рівнозначними.
		Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що зустрічні вимоги ТзОВ «Яблуневий дар» і ПАТ «Дельта Банк» не є однорідними і їх зарахування за відповідним одностороннім правочином не відповідає статті 601 ЦК України.
		Стосовно доводів апеляційної  скарги, то суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України не передбачено обов`язкового врахування при вирішенні спорів судової практики Вищого господарського суду України та роз`яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у зв`язку з чим колегія суддів не бере до уваги відповідні покликання скаржника.
		Стосовно покликань відповідача на постанови Верховного Суду України та Верховного Суду, колегія суддів звертає увагу на таке.
		З врахуванням положень ст. 303-304 ГПК України, ст. 13, 36 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», а також правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.02.2019 у справі 130/1001/17 щодо ієрархії висновків колегії, палати, об`єднаної палати касаційного суду у складі Верховного Суду та Великої палати Верховного Суду, за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в рішеннях судової палати, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати - над висновками палати чи колегії суддів, а висновки Великої палати Верховного Суду Великої палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів касаційного суду.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 зазначено про те, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
		Крім того, постанова Великої палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №914/3217/16, на яку покликався місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, стосується спору, який є тотожним спору у даній справі. В той же час, постанови Верховного Суду України та Верховного Суду, на які покликається відповідач в своїй апеляційній скарзі, опосередковано стосуються правовідносин, які підлягають вирішенню у даній справі.
		Таким чином, при вирішенні спору місцевий господарський суд обґрунтовано покликався на правову позицію щодо застосування ст. 601 ЦК України, яка викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №914/3217/16. Твердження скаржника про «суперечності», які містяться у вказаній постанові колегія суддів вважає необґрунтованими.
		Згідно із ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Відповідно до ст. 203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог у даній справі.
		Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
		З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалено відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
		Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Рішення Господарського суду Львівської області від 07.12.2018 у справі №914/3300/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" - без задоволення.
		 
		Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 287, 288 ГПК України.
		 
		Справу повернути в Господарський суд Львівської області.
		 
		Повний текст постанови складено 28.05.2019.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                  Г.В. Орищин
		 
		суддя                                                                                Н.А. Галушко
		 
		суддя                                                                                М.Б. Желік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...