Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 641/8857/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 28.05.2019. Зареєстровано: 29.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 31.05.2019.
Дата набрання законної сили: 21.05.2019
Номер судового провадження: 22-ц/818/2069/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 травня 2019 року 
		м. Харків
		 
		Справа № 641/8857/17
		Провадження № 22-ц/818/2069/19
		Апеляційний суд Харківської області в складі: 
		 
		головуючого - Бровченко І.О.,
		суддів: Бурлака І.В., Колтунова А.І., 
		за участю секретаря - Прокопчук І.В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 
		відповідач - Харківська місцева прокуратура № 5, 
		відповідач - прокуратура Харківської області, 
		відповідач - Державна казначейська служба України 
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2019 року в складі судді Курганникової О.А.,
		ВСТАНОВИВ:
		У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Харківської місцевої прокуратури №5, Прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України про визнання дій незаконними, відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями і бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, в якому просить визнати незаконність притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ч.3 ст. 212 КК України у зв`язку з закриттям провадження та ухваленням вироку ОСОБА_2 за той злочин в якому прокуратура обвинувачувала ОСОБА_1 ; стягнути за рахунок державного бюджету на його користь моральну шкоду у розмірі 250000,00 грн.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що постановою прокурора прокуратури м. Харкова матеріали кримінальної справи № 22060055 були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012220540000584 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 175 КК України, ч.1 ст. 190 КК України. Матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12012220540000584 за ч.1 ст.190 КК України виділено в окреме провадження № 12014220010000134. Кримінальне провадження № 12014220010000134 02 червня 2014 року було об`єднано в одне провадження разом із провадженням № 12012220540000592. Постановою прокурора прокуратури м. Харкова від 10 жовтня 2016 року із матеріалів кримінального провадження № 12012220540000592 було виділено окреме провадження № 120016220540002368 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України. Постановою старшого слідчого другого ВРКП СУ ФР ГУ у Харківській області кримінальне провадження № 120016220540002368 закрито у зв`язку із відсутністю в діях службових осіб ТОВ СП «Веда - Холдинг», зокрема і ОСОБА_1 , складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.212, ст. 219 КК України. З огляду на викладене, незаконними діями прокуратури Комінтернівського району м. Харкова, правонаступником якої внаслідок реформи стала Харківська місцева прокуратура № 5, йому заподіяно моральну шкоду, яка оцінена ним у 250000 грн.
		 
		Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання дій незаконними та відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями і бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду відмовлено в повному обсязі.
		 
		Судове рішення мотивовано тим, що прийняття слідчим або прокурором процесуального рішення по кримінальному провадженню, яке в подальшому скасовується компетентною особою у встановленому законом порядку, саме по собі не тягне за собою настання відповідальності з боку вказаних суб`єктів. Посилання позивача на навмисні злочинні дії працівників прокуратури Харківської області оцінюється судом лише як незгода з процесуальними рішеннями, прийнятими в рамках вищевказаних кримінальних проваджень, та ґрунтуються на його особистих висновках і не підтверджуються належними доказами. Суд прийшов до висновку про те, що судом не доведено і судом не встановлено наявність передбачених законом підстав для відшкодування моральної шкоди. 
		 
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. Зазначає, що притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 212 КК України у 2008-2011 роках було незаконним. Посилання на незаконне притягнення його замість ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 212 КК України ґрунтується не на особистих висновках позивача, а наявних в матеріалах справи доказам, які були надані позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог. Суд першої інстанції послався на рішення суду у справі № 641/8857/17, разом з тим, не врахував, що підстави пред`явлення позову були різними. При ухвалені судового рішення судом не враховано, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 1176 ЦК України шкода відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. 
		 
		У відзиві на апеляційну скаргу Харківська місцева прокуратура № 5 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначають, що вимоги, які викладені в апеляційній скарзі є безпідставними, а тому вони не підлягають задоволенню. 
		 
		Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
		 
		У статтях 55, 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		 
		Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		 
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
		 
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
		 
		У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
		 
		Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
		 
		У поданому позові ОСОБА_1 просить визнати незаконним притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 212 КК України у зв`язку з закриттям провадження та винесенням Комінтернівським районним судом м.Харкова 11 вересня 2017 року вироку ОСОБА_2 за той злочин, в якому прокуратура обвинуватила його та тримала під слідством. Також позивач просить стягнути на його користь моральну шкоду завдану діми органів досудового розслідування. 
		 
		Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (частина перша статті 1 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України)).
		 
		Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 10 частини першої статті 3 КПК України).
		 
		Згідно з частиною першою статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		 
		Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях визначає глава 26 КПК України.
		 
		Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого та прокурора, що можуть бути оскаржені слідчому судді на етапі досудового провадження, визначений у частині першій статті 303 КПК України. Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314 - 316 цього Кодексу (частина друга статті 303 КПК України).
		 
		Тобто кримінальний процесуальний закон визначає спеціальний порядок розгляду скарг, які позивач заявив за правилами цивільного судочинства.
		 
		Проте суд на вищевказані вимоги закону не звернув увагу та помилково вирішили позовні вимоги щодо визнання незаконними дій органів досудового розслідування про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 212 КК України. 
		 
		При цьому необхідно зазначити, що закриття кримінального провадження щодо фізичної особи з реабілітуючих підстав є підтвердженням незаконних дій органів досудового розслідування, які в судовому порядку додатково не потрібно такими визнавати. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1, пунктом 2 частини першої статті 2, пунктом 5 статті 3 Закону № 266/94-ВР винесення органом досудового розслідування постанови про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України (встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення) надає право фізичній особі на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		За таких обставин апеляційний суд вважає необхідним скасувати рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2018 року в частині визнання дій про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності незаконними із закриттям провадження у справі в цій частині.
		 
		Стосовно позовних вимог про відшкодування моральної шкоди апеляційний суд керується такими міркуваннями. 
		 
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 28 лютого 2006 року прокуратурою Комінтернівського району м. Харкова  було порушено кримінальну справу за фактом невиплати заробітної плати робітникам  ТОВ СУАП «Веда- Холдінг» за ч.2 ст. 175, ч.2 ст. 364 КК України.
		 
		По вказаній кримінальній справі постановою від 26.01.2007 року позивача притягнуто у якості обвинуваченого.
		 
		Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21.11.2007 року, яка була залишена без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 13.03.2008 року, кримінальна справа № 22060055 стосовно ОСОБА_1 , обвинуваченого в скоєнні злочину, передбаченого ст.ст. 175 ч. 2, 364 ч. 2 КК України, направлена прокурору Комінтернівського району м. Харкова на додаткове дослідування.
		 
		Постановою слідчого прокуратури Комінтернівського району м. Харкова від 30.07.2008 року позивача притягнуто у якості обвинуваченого додатково за ст. 212 ч. 3 КК України.
		 
		04 серпня 2008 року обвинувальний акт стосовно позивача був затверджений прокурором Комінтернівського району м. Харкова, кримінальна справа № 22060055 з обвинувальним актом направлена до Комінтернівського районного суду м. Харкова.
		 
		23 грудня 2010 року постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова, яка була залишена без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 24.03.2011 року, кримінальна справа № 22060055 стосовно, ОСОБА_1 , обвинуваченого в скоєнні злочину, передбаченого ст.ст. 175 ч. 2, 364 ч. 2, 212 ч. З КК України, разом з позовом направлена прокурору Комінтернівського району м. Харкова на друге додаткове дослідування.
		 
		24 серпня 2011 року постановою прокуратури Комінтернівського району м. Харкова про припинення кримінальної справи по окремому епізоду, кримінальна справа № 22060055 в частині зловживання ОСОБА_1 своїм становищем всупереч інтересам служби, котре заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам громадян, що спричинило тяжкі наслідки, а також ухилення від сплати податків, яке призвело до фактичного ненадходження до бюджетів коштів в особливо великих розмірах за ознаками складів злочинів, передбачених ст. ст. ч. 2, 364 ч. 2, 212 ч. 3 КК України була припинена.
		 
		Постановою від 25.08.2011 року склад злочину та дії ОСОБА_1 було перекваліфіковано з ч. 2 ст. 175 КК України на ч. 1 ст. 175 КК України 
		 
		Згідно постанови старшого слідчого прокуратури Комінтернівського району м. Харкова від 09.09.2011 року ОСОБА_1 притягнутий до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 175 КК України.
		 
		24 жовтня 2011 року на попередньому судовому засіданні Комінтернівським районним судом м. Харкова була прийнята постанова про направлення кримінальної справи № 22060055 по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 175 КК України прокурору Комінтернівського району м. Харкова на третє додаткове дослідування.
		 
		Постановою прокурора Комінтернівського району м. Харкова від 19.11.2012 року скасована як необґрунтована постанова старшого слідчого прокуратури Комінтернівського району м. Харкова про притягнення в якості обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.1 ст. 175 КК України по кримінальній справі № 22060055.
		 
		19 грудня 2012 року за заявою ОСОБА_3 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12012220540000592 за ч. 1 ст.190 КК України.
		 
		28 червня 2013 року за матеріалами, що надійшли з прокуратури Комінтернівського району м. Харкова за заявою ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12013220540002167 за ч. 1 ст.388 КК України.
		 
		09 серпня 2013 року на виконання ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 липня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12013220540002576 за ч.2 ст.364 КК України.
		 
		01 жовтня 2013 року за заявою ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12013220540003223 за ч. 1 ст.206 КК України.
		 
		01 жовтня 2013 року за заявою ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12013220540003224 за ч. 1 ст.367 КК України.
		 
		01 жовтня 2013 року за заявою ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12013220540003225 за ст.219 КК України.
		 
		01 жовтня 2013 року за заявою ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12013220540003226 за ч. 1 ст.212 КК України.
		 
		Постановою прокурора прокуратури Комінтернівського району м. Харкова від 16 січня 2014 року вказані кримінальні провадження об`єднані в одне провадження за №12012220540000592.
		 
		Крім того, 19 грудня 2012 року за заявою ОСОБА_1 до Єдиною реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12012220540000584 за ч. 1 ст.190 КК України.
		 
		Постановою прокурора прокуратури м. Харкова від 02 червня 2014 року матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12012220540000584 за ч. 1 ст.190 КК України виділено в окреме провадження за № 12014220010000134.
		 
		Постановою прокурора прокуратури м. Харкова від 02 червня 2014 року матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12012220540000592 за ч. 1 ст.190, ч.І ст.388, ч.2 ст.364, ч. 1 ст.206, ч. 1 ст.367, ст.219, ч. 1 ст.212 КК України та матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014220010000134 за ч. 1 ст.190 КК України об`єднано в одне провадження № 12012220540000592.
		 
		Постановою старшого слідчого другого ВРКП СУ ФР ГУ у Харківській області від 24 листопада 2017 року кримінальне провадження № 120016220540002368 закрито у зв`язку із відсутністю в діях службових осіб ТОВ СП «Веда - Холдинг» складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.212, ст. 219 КК України. (а.с. 7-8).
		 
		З постанови слідчого вбачається, що кримінальне провадження № 12016220540002368 було виділено з кримінального провадження № 12012220540000592 від 19 грудня 2012 року за фактом заподіяння збитків державі колишнім директором ТОВ СП « Веда Холдінг » ОСОБА_2 , колишнім директором ТОВ СУТП «Агро синтез» ОСОБА_5 , президентом ПАТ СУБ «Грант» ОСОБА_6 , головою правління ПАТ СУБ «Грант» ОСОБА_7 , директором ТОВ «Допомога» ОСОБА_8 та директором ТОВ «Ентіль» ОСОБА_9 . 
		 
		У кримінальному провадженні № 12016220540002368 встановлено, що ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-американського підприємства «Веда-Холдінг» вчинив умисне ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах. За вказаним фактом було зареєстровано кримінальне провадження, яке виділено в окреме провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, яке направлено до суду для розгляду по суті. Згідно вироку Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2017 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності.
		 
		За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		 
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
		 
		Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		 
		Згідно з пунктом 5 статті 3 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.
		 
		Тобто чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування моральної шкоди.
		 
		Статтею 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом. 
		 
		За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
		 
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Відсутність хоча б одного з елементів виключає цивільно-правову відповідальність.
		 
		Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;  у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів  ; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;  у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		 
		Відповідно до норм діючого кримінально-процесуального законодавства, процесуальний керівник і слідчий під час досудового слідства здійснюють свої процесуальні права і виконують покладені на них обов`язки у відповідності до вимог закону.
		 
		Прийняття слідчим або прокурором процесуального рішення по кримінальному провадженню, яке в подальшому скасовується компетентною особою у встановленому законом порядку, саме по собі не тягне за собою настання відповідальності з боку вказаних суб`єктів.
		 
		Можливість прийняття стороною кримінального провадження процесуального рішення і подальше скасування цього рішення у встановленому порядку передбачена нормами КПК України і само по собі не тягне за собою будь-якої відповідальності. Така відповідальність має настати лише за умови вчинення відповідною особою дисциплінарного проступку, адміністративного правопорушення чи кримінального злочину.
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що у зв`язку з притягненням його замість ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 212 КК України та в подальшому закриттям провадження він зазнав вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках. 
		 
		У відповідь на відзив Державної казначейської служби України Клименко Е.Є. зазначає, що підставою подання позовної заяви від 29 грудня 2017 року є вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2017 року ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 212 КК України та закриття провадження постановою від 10 жовтня 2016 року у зв`язку з відсутністю в діях службових осіб ТОВ СП «Веда-Холдинг» складу кримінального правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ст. 219 КК України. 
		 
		В обґрунтування доводів позовної заяви ОСОБА_1 надав копію постанови від 24 листопада 2017 року у кримінальному провадженні № 12016220540002368 від 10 жовтня 2016 року. 
		 
		Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що у липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської місцевої прокуратури № 5, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди. 
		 
		В обґрунтування вимог зазначав, що незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності та пред`явленням обвинувачення у злочинах, передбачених ст.ст. 175 ч. 2, 364 ч. 2, 212 ч. 3 КК України, триманням його під підпискою про невиїзд з м. Харкова на протязі п`яти років і десяти місяців були повністю паралізовані всі можливі життєві зв`язки, були утруднені спілкування і стосунки з оточуючими людьми, він не мав можливості нормально працювати, не зміг реалізувати своє конституційне право бути обраним. Крім того, в зв`язку з перебуванням під слідством і судом його стан здоров`я став близьким до критичного. З огляду на викладене, незаконними діями прокуратури Комінтернівського району м. Харкова, правонаступником якої внаслідок реформи стала Харківська місцева прокуратура № 5, йому заподіяно моральну шкоду, яка оцінена ним у 4777151 грн.
		 
		Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10.10.2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Харківської області від 19 грудня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь моральну шкоду розмірі 10000 грн.
		 
		Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 під час розгляду справи № 641/6086/16-ц, суд першої інстанції виходив з того, що кримінальне провадження, порушене у відношенні ОСОБА_1 протягом тривалого часу перебувало у провадженні прокуратури, неодноразово поверталося судом для організації додаткового розслідування, в тому числі з підстав необґрунтованості пред`явленого обвинувачення, у зв`язку з чим суд вважав, що такими діями позивачу спричинена моральна шкода, яку визначено у розмірі 10000 грн. 
		 
		Таким чином, з судового рішення вбачається, що при визначенні розміру моральної шкоди судом як підставу для задоволення позову було враховано необґрунтованість пред`явленого обвинувачення, в тому числі згідно ч. 3 ст. 212 КК України. 
		 
		В обґрунтування позовних вимог у справі № 641/8857/17 з урахуванням підстав пред`явлення позову, позивачем не доведено, яким чином проведення слідчих дій у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 та кримінальному провадженні № 12016220540002368 йому були заподіянні моральні страждання.
		 
		Доказів того, що 24 листопада 2017 року старшим слідчим другого ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Харківській області кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 закрито з реабілітуючих підстав, матеріали справи не містять та позивачем не надано і під час апеляційного перегляду справи. 
		 
		Закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діях службових осіб ТОВ СУАП «Веда Холдінг» не встановлює доведеність усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності та не вказує на неправомірність дій посадових чи службових осіб органів державної влади стосовно ОСОБА_1 
		 
		Аналогічним чином в матеріалах справи відсутні докази підтверджуючі, що у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 та кримінальному провадженні № 12016220540002368 до позивача вживались процесуальні дій, що обмежували його права. 
		 
		З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не доведено і судом не встановлено наявність передбачених законом підстав для відшкодування моральної шкоди відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		 
		Доводи, наведені в апеляційній скарзі, є ідентичними доводам позовної заяви, яким суд надав належну оцінку, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою.
		 
		При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
		 
		Зважаючи на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2018 року змінити, провадження у справі в частині позовних вимог про визнання дій незаконними закрити, в іншій частині судове рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
		 
		Керуючись ст. ст. 367, 368, 374-377, 381-384, 389, 390 ЦПК України суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. 
		Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2018 року змінити. 
		Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Харківської місцевої прокуратури № 5, Прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України про визнання дій незаконними - закрити.
		В іншій частині рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2018 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
		 
		Повне судове рішення складено 28 травня 2019 року. 
		 
		Головуючий                                                  І.О. Бровченко 
		Судді                                                                 І.В. Бурлака 
		                                                                 А.І. Колтунова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...