Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 645/6964/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки виробництва; Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою.
Надіслано для оприлюднення: 28.05.2019. Зареєстровано: 29.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 30.05.2019.
Дата набрання законної сили: 15.10.2019
Результат оскарження 15.10.2019 Харківський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/645/30/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12014220460002978

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		                                    
		Справа № 645/6964/15-к
		Провадження № 1-кп/645/30/19 
		 
		                    В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		28 травня 2019 року                                      м. Харків
		 
		Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого судді  ОСОБА_1 
		секретарів судових засідань  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора Харківської місцевої прокуратури №3  ОСОБА_4 , 
		потерпілої  ОСОБА_5 ,
		представника потерпілої ОСОБА_6 
		захисника обвинуваченого ОСОБА_7  адвоката ОСОБА_8 ,
		обвинувачених  ОСОБА_9 , ОСОБА_7 ,,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження № 12014220460002978 за обвинуваченням:
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Жовтневий 2, Балаклійського району Харківської області, громадянина України, з вищою освітою, не працює, раніше не судимий, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Донецьк, Ростовської області, Російської Федерації, громадянки України, з середньою технічною освітою, не працююча, раніше не судима, зареєстрована та фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , - 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 272 КК України, 
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		ОСОБА_9 , будучи машиністом крану цеху № 60 відкритого акціонерного товариства «Турбоатом», ОСОБА_10 , будучи стропальником цеху № 60 відкритого акціонерного товариства «Турбоатом» вчинили порушення правил безпеки при виконанні робіт з підвищеною небезпекою на виробництві особами, які зобов`язані їх дотримуватись, що призвело до загибелі людини при наступних обставинах: 
		Так, наказом ВАТ «Турбоатом» № 420 від 09.12.2003 ОСОБА_9 призначена на посаду машиніста крану цеху № 83, 03.07.2006 наказом № 188 переведена до цеху № 60 на посаду машиніста крану. Відповідно до посадової інструкції № 40, затвердженої наказом генерального директора ВАТ «Турбоатом» від 17.03.2014, та НПАОП 0.00-5.18-96 «Типова інструкція з безпечного ведення робіт для кранівників (машиністів) кранів мостового типу (мостових, козлових, напівкозлових), з якими вона ознайомлена під підпис, вона як машиніст крану під час роботи крана повинна: вміти визначати вагу вантажу, який підіймають, знати безпечні способи стропування та зачіплювання вантажів; визначати придатність до роботи кранів, знімних вантажозахоплювальних пристроїв (стропів, траверс, захватів, тощо) і тар, контролювати роботу стропальника, та зобов`язана: разом зі стропальником перевіряти справність знімних вантажозахоплювальних пристроїв і тари, та наявність на них бирок або клейм; перш, ніж здійснювати будь який рух краном, вона повинна пересвідчитись, що у зоні дії крана відсутні сторонні люди, а її помічники перебувають в безпечному місці, перед виконанням кожної операції, а також при перебуванні людей на шляху руху вантажу вона повинна подати попереджувальний звуковий сигнал, якщо люди не відходять з шляху переміщення вантажу, то вона зобов`язана припинити рух; ввімкнення механізмів крана вона повинна виконувати за сигналом стропальника, якщо останній подає неправильний сигнал, то вона не повинна його виконувати. 
		ОСОБА_7 в свою чергу, будучи стропальником цеху № 60 відкритого акціонерного товариства «Турбоатом», вчинив порушення правил безпеки при виконанні робіт з підвищеною небезпекою при виконанні робіт з підвищеною небезпекою на виробництві особою, яка зобов`язана їх дотримуватись, що спричинило загибель людини при наступних обставинах:
		Так, наказом ВАТ «Турбоатом» № 402 від 16.07.2013 ОСОБА_7 призначений на посаду стропальника цеху № 60. 
		Відповідно до посадової інструкції № 24, затвердженої наказом генерального директора ВАТ «Турбоатом» від 17.03.2014 та НПАОП 0.00-5.04-95 «Типова інструкція з безпечного ведення робіт для стропальників (зачіплювачів), які обслуговують вантажопідіймальні крани», з якими ОСОБА_7 був ознайомлений 01.07.2014 року під підпис, він, як стропальник під час виконання роботи повинен: мати поняття про будову крану, який від обслуговує, та знати його вантажопідіймальність; підбирати для роботи стропи та інші вантажозахоплювальні пристрої в залежності від маси та характеру вантажу, який переміщується; визначати вірогідність стропів та інших знімних вантажозахоплювальних пристроїв та тари; проводити правильну обв`язку та підвішувати вантаж на гак; застосовувати в роботі установлений на підприємстві порядок подачі сигналів кранівнику. 
		10.09.2014 року в.о. начальника цеху № 60 ОСОБА_11 отримав вказівку заступника генерального директора з виробництва про виконання технологічної операції дробертрунної очистки деталей «Камера задняя» Балаковської АЕС, які були переведені з цеху № 72. Старший майстер дільниці експлуатації кранів ОСОБА_12 на початку 1 зміни о 07:00 годині 10.09.2014 видала завдання зі схемою строповки ТР 19-550 машиністу крану та стропальникам на виконання робіт на 1-й зміні  машиністу крану ОСОБА_9 , стропальникам ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , яким було доручено виконання робіт по переміщенню вантажів вантажопідіймальним краном на дільниці № 1, які відносяться до робіт з підвищеною небезпекою на підставі п.п. 101, 104 Переліку робіт з підвищеною небезпекою. В цей же день, 10.09.2014 року, на початку зміни майстер дільниці № 1 ОСОБА_14 довів до стропальників ОСОБА_13 та ОСОБА_7 , машиністу крану ОСОБА_9 інформацію про заходи безпеки, а саме  спосіб строповки при транспортуванні, способи кантування, зокрема вказав діаметр та місця заведення стропів при переміщенні, способи кантування (двома гачками), дав вказівку виконувати кантування на майданчику біля печі, при переміщенні та кантуванні знаходитись на безпечній відстані. Впродовж першої зміни 10.09.2014 стропальники ОСОБА_13 та ОСОБА_7 за допомогою вантажопідіймального крану інв. 16-295, яким керував машиніст крану ОСОБА_9 виконували строповку, кантування та переміщення цих деталей. 11.09.2014 року на першій зміні, робота по дробеструйній очистці «Камеры задние» відповідно схеми строповки НОМЕР_1 , що залишилась, була продовжена. Приблизно о 14:30 годині ОСОБА_7 та ОСОБА_13 потрібно було скантувати дробеструну камеру Балаковської АЄС, яка має вигляд металевого короба з двома повздовжніми та двома поперечними стінками, яка має вагу 6700 кг, при виконанні якої виникає потреба в кантуванні «Камери задньої» на 90°, ОСОБА_7 взяв з кімнати зберігання стропів 2 стропи: двохпетлевий строп № 120 діаметром 11,5 мм вантажопідіймальністю 715 кг та двохпетлевий строп № 9 діаметром 13 мм вантажопідіймальністю 1025 кг. Після цього, разом з ОСОБА_13 , вантажопідіймальним засобом, в порушення схеми строповки ТР 19-550, зав`язав лише з двох сторін, тим самим застропив «Камеру заднюю» вагою 6700 кг за дві провушини і зачепив петлі стропа за крюки кільцевих стропів, підвішених до гаку вантажопідіймального крану, тим самим порушив вимоги схеми строповки ТР 19-550 та п.п. 2.1., 3.2. «Типова інструкція з безпечного ведення робіт для стропальників (зачіплювачів), які обслуговують вантажопідіймальні крани», а саме: ОСОБА_7 під час виконання роботи повинен підбирати вантажозахоплювальні пристрої відповідної маси та характеру вантажу, який підіймається; стропи повинні підбиратися з урахуванням числа віток та довжини, так щоб кут між вітками не перевищував 90 градусів; обв`язувати або зачіплювати вантаж проводиться відповідно зі схемами стропування вантажів; перевіряти масу вантажу, який призначений для переміщення краном, за списком вантажів або маркування на вантажі.
		Після цього, стропальник ОСОБА_7 піднявся на залізничну платформу, а стропальник ОСОБА_13 став між залізничною платформою та викатним візком дробеструйної камери на відстані приблизно 3-х метрів від візка. Стропальник ОСОБА_7 , не переконавшись, що вантаж надійно застропований та нічим не утримується, та не переконавшись у відсутності людей біля вантажу (між вантажем), стоячи на платформі, подав машиністу крану ОСОБА_9 команду підняти «Камеру заднюю» та перемістити у бік залізничної платформи, де знаходився ОСОБА_13 . 
		Машиніст ОСОБА_9 бачачи, що стропальниками було порушено схему стропування НОМЕР_1 , а саме деталь закріплено не на чотири стропи, а на дві, а також порушуючи вимоги п.п. 3.11, 3.22 «Типова інструкція з безпечного ведення робіт для кранівників (машиністів) кранів мостового типу (мотових, козлових, напівкозлових)», перш, ніж будь який рух краном, вона повинна пересвідчитись, що у зоні дії крана відсутні сторонні люди, а її помічники перебувають в безпечному місці, перед виконанням кожної операції, а також при перебуванні людей на шляху руху вантажу вона повинна подати попереджувальний звуковий сигнал, якщо люди не відходять з шляху переміщення вантажу, то вона зобов`язана припинити рух; при роботі поблизу колони, штабеля вантажів, залізничного вагону та інших місць вона повинна попередньо переконатися у відсутності стропальника та інших осіб між вантажем, що підіймається, переміщується або опускається, включила механізм крану на підйом та переміщення вантажу. Коли «Камера задняя» знаходилась над краєм видатного візка, строп обірвався і «Камера», яка нічим не утримувалась, впала на край візка і під дією своєї ваги перекинулася з нього на підлогу, а потім по інерції вдарила о край залізничної платформи, при цьому придавило ОСОБА_13 .. У зв`язку з цим одразу була викликана медична сестра для надання першої невідкладної допомоги, а також викликана швидка медична допомога. Однак, у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер у приміщенні МКЛШМД № 4.
		Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №42/295-Ат/14 від 22.09.2014 причиною смерті ОСОБА_13 є тупа травма тіла, яка ускладнилась у своїй течії декомпенсованим травматичним шоком, поліорганній недостатністю.
		Згідно висновку судової експертизи в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності № 438 від 23.03.2015, ОСОБА_9 , грубо порушила вимоги п. 7.5.27 Правил будови та безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, а саме: стропування вантажу здійснюється стропами, що відповідають масі вантажу, який підіймається, з урахуванням кількості віток і кута їх нахилу до вертикалі; стропи загального призначення слід підбирати так, щоб кут нахилу віток до вертикалі не перевищував дозволений до цих Правил, а також п.п. 3.11, 3.22 Типова інструкція з безпечного ведення робіт для кранівників (машиністів) кранів мостового типу (мотових, козлових, напівкозлових), а саме: перш, ніж будь який рух краном, ОСОБА_9 повинна пересвідчитись, що у зоні дії крана відсутні сторонні люди, а його помічники перебувають в безпечному місці, перед виконанням кожної операції, а також при перебуванні людей на шляху руху вантажу ОСОБА_9 повинна подати попереджувальний звуковий сигнал, якщо люди не відходять з шляху переміщення вантажу, то ОСОБА_9 зобов`язана припинити рух; при роботі поблизу колони, штабеля вантажів, залізничного вагону та інших місць ОСОБА_9 повинна попередньо переконатися у відсутності стропальника та інших осіб між вантажем, що підіймається, переміщується або опускається. 
		ОСОБА_7 в свою чергу грубо порушив вимоги п.п. 2.1., 3.2., 4.2. «Типова інструкція з безпечного ведення робіт для стропальників (зачіплювачів), які обслуговують вантажопідіймальні крани», а саме: ОСОБА_7 під час виконання роботи повинен підбирати вантажозахоплювальні пристрої відповідної маси та характеру вантажу, який підіймається; стропи повинні підбиратися з урахуванням числа віток та довжини, так щоб кут між вітками не перевищував 90 градусів; обв`язувати або зачіплювати вантаж проводиться відповідно зі схемами стропування вантажів; стропування вантажів, які підіймаються рідко та на які не розроблені схеми їх стропування, слід проводити під керівництвом працівника, відповідального за безпечне проведення робіт вантажопідіймальними кранами, перевіряти масу вантажу, який призначений для переміщення краном, за списком вантажів або маркування на вантажі; якщо ОСОБА_7 не має можливості визначити масу вантажу, то він повинен узнати її у працівника, відповідального за безпечне проведення робіт вантажопідіймальними кранами; перед подачею сигналу про підіймання вантажу ОСОБА_7 повинен переконатися, що вантаж надійно застропований та нічим не утримується, перевіряти, чи не має на вантажі незакріплених деталей та інструменту, упевнитися, що вантаж не може під час підіймання за що-небуть зачепитися, переконатись у відсутності людей біля вантажу, між вантажем, що підіймається та іншим обладнанням. 
		Між діями ОСОБА_9 , що виразились в порушенні Правил будови та безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів та Типової інструкції з безпечного ведення робіт для кранівників (машиністів) кранів мостового типу (мотових, козлових, напівкозлових) на виробництві при виконанні робіт з підвищеною небезпекою під час переміщення деталі «Камера задняя» в цеху № 60 ВАТ «Турбоатом», особою, яка зобов`язана їх дотримуватись, та настанням тяжких наслідків, у вигляді спричинення смерті ОСОБА_13 , наявний безпосередній причинний зв`язок. 
		Між діями ОСОБА_15 , що виразились в порушенні «Типової інструкції з безпечного ведення робіт для стропальників (зачіплювачів), які обслуговують вантажопідіймальні крани», на виробництві при виконанні робіт з підвищеною небезпекою, під час переміщення деталі «Камера задняя» в цеху № 60 ВАТ «Турбоатом», особою, яка зобов`язана їх дотримуватись, та настанням тяжких наслідків, у вигляді спричинення смерті ОСОБА_13 , наявний безпосередній причинний зв`язок. 
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину в інкримінованому йому правопорушенні визнав у повному обсязі, зазначивши, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті відповідають дійсності, пояснив суду, що дійсно він 11 вересня 2014 року, виконуючи свої службові обов`язки стропальника в цеху № 60 ВАТ «Турбоатом», не дотримався необхідних правил безпеки, що призвело ла загибелі стропальника ОСОБА_13 , що працював з ним в одній зміні. 
		Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_9 свою вину в інкримінованому йому правопорушенні не визнала у повному обсязі, пояснила суду, що вона не порушувала жодних правил безпеки при виконанні робіт, діяла відповідно всіх інструкцій, загибель потерпілого ОСОБА_13 відбулася внаслідок порушення правил безпеки керівництвом ВАТ «Турбоатом». Надала пояснення, в яких зазначала, що вона займала 2посаду машиніста крану кранового господарства ділянки №1 цеху №60 ВАТ «Турбоатом». 11 вересня 2014 року з 07 год. 00 хв., виконувала свої професійні обов`язки на крані у зазначеному цеху, приблизно о 14 год. 45 хв., знаходячись на своєму робочому місці в кабіні крану на висоті приблизно 7ми метрів, вона мала дочекатися, поки стропальники закріплять камеру стропильними стропами на крюк крану та нададуть їй команду піднімати вагу, внизу працювали стропольщики ОСОБА_13 та ОСОБА_7 , які за допомогою спеціальних стропільних тросів зачепили камеру за спеціальні скоби для подальшого її скантування краном, побачила, як ОСОБА_13 , зачепивши троси за скоби, надів їх на крюк крану, після чого відійшов від камери, зайшов на залізничну платформу та надав їй команду, яку вона виконувала за допомогою крану, яким керувала, стала дуже повільно піднімати камеру з вагонки, щоб троси натягнулись. В цей час ОСОБА_7 знаходився у неї в полі зору та на безпечній відстані від камери, ОСОБА_13 з кабіну крану вона не бачила, оскільки він знаходився з іншого боку вагонки, а висота камери понад 2 метри, довжина 4м, висота 2м., вага камери понад 5 тон, в той час, коли вона стала піднімати камеру, побачила, що камера піднімалась нерівномірно. Спочатку піднявся край камери зі сторони крану, а потім зі сторони пескоструйки. Коли трос натягнувся, камеру перекосило, порвався стропільний трос зі сторони пескоструйки, який чіпляв ОСОБА_7 . Камера зіскочила з вагонки вниз, перевернулась та вперлась в залізничну платформу, тобто зависла на одному тросі і її розвернуло під своєю вагою. Все трапилось миттєво, вона не мала жодної технічної можливості зупинити камеру або будь-як керувати нею за допомогою крану. Коли камера зупинилась, ОСОБА_7 крикнув, що під час підйому камери лопнув стропильний трос, який зачіпляв він на крюк крану. Зазначене відбулося, що трос був значно меншого діаметру, ніж потрібно і він не витримав навантаження, що й призвело до нещасного випадку. ОСОБА_7 підняв стропильний трос, який лопнув і показав їй, порівнюючи при цьому з тим, який чіпляв він сам, трос був значно тонший, ніж той, на якому зависла камера. Невдовзі на місце нещасного випадку прийшли в.о.начальника цеху № 60 ОСОБА_11 , старший майстер ОСОБА_16 , заступник головного інженера по охороні праці та техніці безпеки ВАТ «Турбоатом» ОСОБА_17 , які відповідають за техніку безпеки та проводять відповідний інструктаж. Зазначені особи вчасно не викликали швидку. ОСОБА_11 , в свою чергу, надав розпорядження замінити стропильний трос, який лопнув на інший, який поклав біля вагонки. 
		У звязку із оспорюванням обвинуваченою ОСОБА_9 фактичних обставин справи, суд визнав доцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які оспорюються обвинуваченою, і судом були досліджені докази, на які прокурор послався в обґрунтування наявності в діях обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_7 інкримінуємого складу кримінального правопорушення.
		Незважаючи на заперечення вини з боку обвинуваченої ОСОБА_9 , окрім повного визнання своєї вини з боку обвинуваченого ОСОБА_7 , його вина у скоєнні інкримінованого кримінального правопоуршення, за обставин встановлених судом, доведена повністю і підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, які відповідають вимогам передбаченимст.85-87 КПК України, перевірених та оцінених у їх сукупності судом безпосередньо в судовому засіданні, а саме: висновками експертиз, показаннями потерпілої, свідків, даними протоколів процесуальних дій та додатками до них, та наступними письмовими доказами, що містяться в матеріалах кримінального провадження:
		Висновком судової експертизи в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності № 438 від 23.03.2015, ОСОБА_9 , грубо порушила вимоги п. 7.5.27 Правил будови та безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, а саме: стропування вантажу здійснюється стропами, що відповідають масі вантажу, який підіймається, з урахуванням кількості віток і кута їх нахилу до вертикалі; стропи загального призначення слід підбирати так, щоб кут нахилу віток до вертикалі не перевищував дозволений до цих Правил, а також п.п. 3.11, 3.22 Типова інструкція з безпечного ведення робіт для кранівників (машиністів) кранів мостового типу (мотових, козлових, напівкозлових), а саме: перш, ніж будь який рух краном, ОСОБА_9 повинна пересвідчитись, що у зоні дії крана відсутні сторонні люди, а його помічники перебувають в безпечному місці, перед виконанням кожної операції, а також при перебуванні людей на шляху руху вантажу ОСОБА_9 повинна подати попереджувальний звуковий сигнал, якщо люди не відходять з шляху переміщення вантажу, то ОСОБА_9 зобов`язана припинити рух; при роботі поблизу колони, штабеля вантажів, залізничного вагону та інших місць ОСОБА_9 повинна попередньо переконатися у відсутності стропальника та інших осіб між вантажем, що підіймається, переміщується або опускається. ОСОБА_7 , грубо порушив вимоги п.п. 2.1., 3.2., 4.2. «Типова інструкція з безпечного ведення робіт для стропальників (зачіплювачів), які обслуговують вантажопідіймальні крани», а саме: ОСОБА_7 під час виконання роботи повинен підбирати вантажозахоплювальні пристрої відповідної маси та характеру вантажу, який підіймається; стропи повинні підбиратися з урахуванням числа віток та довжини, так щоб кут між вітками не перевищував 90 градусів; обв`язувати або зачіплювати вантаж проводиться відповідно зі схемами стропування вантажів; стропування вантажів, які підіймаються рідко та на які не розроблені схеми їх стропування, слід проводити під керівництвом працівника, відповідального за безпечне проведення робіт вантажопідіймальними кранами, перевіряти масу вантажу, який призначений для переміщення краном, за списком вантажів або маркування на вантажі; якщо ОСОБА_7 не має можливості визначити масу вантажу, то він повинен узнати її у працівника, відповідального за безпечне проведення робіт вантажопідіймальними кранами; перед подачею сигналу про підіймання вантажу ОСОБА_7 повинен переконатися, що вантаж надійно застропований та нічим не утримується, перевіряти, чи не має на вантажі незакріплених деталей та інструменту, упевнитися, що вантаж не може під час підіймання за що-небуть зачепитися, переконатись у відсутності людей біля вантажу, між вантажем, що підіймається та іншим обладнанням. З технічної точки зору, зазначені вище дії вказаних осб перебувають у причинному зв`язку з настанням досліджувальної події нещасного випадку, що стався 11.09.2014 року під час переміщення деталі «Камера задня» в цеху №60 ВАТ «Турбоатом». (т.2 а.п.135 - 148).
		Висновком додаткової судової комісійної експертизи в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності №9767/23236 від 20.12.2017 року, відповідно якого з показань ОСОБА_9 вбачається, що 11.09.2014 року нею перед початком роботи були перевірені стропи, які повинні були використовуватись в цей день, зокрема наявність на них бирок із вказанням їх вантажопідіймальності. Якщо стропи були на початку робочого дня, то при проведенні їх перевірки ОСОБА_9 , знаючи приблизну вагу вантажу, повинна була звернути увагу на те, що стропи мають недостатню вантажопідіймальність для підйому деталі «Камера задня», якщо, як стверджує ОСОБА_7 , стропи були ним принесені після 14.30, коли ОСОБА_9 знаходилась в кабіні крану, то вона їх не перевіряла. «Інструкцією №40 по безпечному веденню робіт для машиністів кранів (мостових, козлових, напівколзлових)» (т.2 арк. 12- 26), на яку посилається ОСОБА_9 передбачає наступне: «…1.13. У випадках, коли зона, яка обслуговується краном, не повністю оглядається з кабіни машиніста крана і відсутній радіо чи телефонний зв`язок між кранівником та сигнальником для передачі сигналів стропальника крановику, особою, відповідальною за безпечне проведення робіт вантажопід`ємними кранами, призначається сигнальник». Виходячи з наведеного, вимоги даного пункту застосовуються тоді, коли працює один стропальник, а місце, де він знаходиться, не проглядається з кабіни мостового крану і відсутній зв`язок між стропальником та машиністом крану. В даному випадку машиніст крану не може отримувати команди стропальника машиністу крану. Згідно з вимогами п.7.5.27 9) Правил [4] «під час підіймання переміщення та опускання вантажу, установленого поблизу стіни, колони, штабеля, залізничного вагону, верстата тощо, не повинні перебувати люди (у тому числі й працівники, що проводять зачіплювання вантажу) між вантажем, що підіймається і зазначеними частинами споруди або обладнанням». З матеріалів кримінального провадження відомо, що на моменть настання нещасного випадку, ОСОБА_13 знаходився між вантажем та залізничною платформою. ОСОБА_9 знала, що працюють два стропальники, бачила тільки одного  ОСОБА_7 , однак, не переконалась, що інший  ОСОБА_13 знаходиться в небезпечній зоні і не проконтролювала дії ОСОБА_7 , що суперечить вимогам 7.5.27 Правил [4] та п.п.1.14, 3.11, 3.22 Типової інструкції [7]. Таким чином, дії машиніста крану ОСОБА_9 під час проведення 11.04.2014 року робіт з підйому та переміщення деталі «Камера задня» не відповідали вимогам п.п.1.14, 3.11, 3.22 Типової інструкції [7] та п.7.5.27 Правил [4] (том 5 а.п.256 - 282). 
		Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 пояснила суду, що її чоловік  ОСОБА_13 працював на посаді стропальника в ВАТ «Турбоатом», 11 вересня 2014 року загинув на підприємстві під час виконання робіт.
		Поясненнями свідка ОСОБА_18 , даними в ході судового розгляду про те, що з листопада 2014 року він працює на посаді заступника начальника цеху №60 ВАТ «Турбоатом», до цього часу він працював на посаді старшого майстра. 11 вересня 2014 року, він працював на робочому місці на посаді старшого майстра. При отриманні завдання на проведення робіт, кожен працівник ознайомлювався з переліком робіт, які необхідно було виконати, з правилами безпеки, отримували необхідну технічну документацію. На передодні нещасного випадку  10 вересня 2014 року він разом зі зміннми майстром ОСОБА_14 , отримали технічну документацію, опрацювали її. ОСОБА_14 , отримавши завдання, направився в цех, для виконання дорученої роботи, до виконання робіт були залучені крановик ОСОБА_19 , та два стропальника  ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , які були ознайомлені з правилами безпеки та отримали відповідний інструктаж. Коли стався нещасний випадок, він знаходився у начальника цеху, коли повернувся в цех, побачив лежачого на вагоні ОСОБА_13 , з боку знаходилася деталь «Камера задня». На місці нещасного випадку, була знайдена стропа, яка не підходить до того вантажу, з яким вони працювали, у кожного стропальщика є різні стропи, для кожної ваги. Крановик ОСОБА_19 мала бачити, що тропа є не відповідною. 
		Поясненнями свідка ОСОБА_11 , даними в ході судового розгляду про те, що у вересні 2014 року він виконував обов`язки начальника цеху №60 ВАТ «Турбоатом», в його обов`язки входило контролювати виконання робіт, відповідальність за техніку безпеки під час роботи. 11 вересня 2019 року на зміну заступили крановик ОСОБА_19 , та два стропальника  ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , яким проведено інструктаж та видано завдання. На момент, коли стався нещасний випадок його не було на території цеху, в ех він прийшов, коли ОСОБА_13 надавалась перша медична допомога.
		Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_12 пояснила суду, що з 2014 року вона працює в цесі №60 на посаді старшого майстра дільниці експлуатації кранів ВАТ «Турбоатом», в її обов`язки входить контроль та організація завантаження та вивантаження робочих місць за допомогою вантажних кранів, відповідальність за техніку безпеки під час роботи. 11 вересня 2014 року, у зміну заступили крановик ОСОБА_19 , та два стропальника  ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , перед початком зміни, з ними було проведено інструктаж. Процес виконання робіт контролювала до 11.30 год., після чого покинула своє робоче місце з особистих потреб, завчасно попередивши заступника начальника по підготовці виробництва ОСОБА_20 . Під час нещасного випадку, який стався з ОСОБА_13 , її на території ПАТ «Турбоатом» не було, про нього вона дізналася по телефону. 
		Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_14 пояснив суду, що з лютого 2014 року він працює на посаді майстра цеху №60 ВАТ «Турбоатом», в його обов`язки входить, зокрема, контроль за виконання правил техніки безпеки працівниками під час виконання робіт. 11 вересня 2014 року ним було проведено інструктаж зі зміною, яка заступила з 07 год. 00 хв. - крановиком ОСОБА_19 , та двома стропальниками  ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , сам процесу він контролював до 12 год. 00 хв., після чого покинув своє робоче місце у зв`язку зі здачею іспиту зварювальником. Також зазначив, що зазначеними особами неправильно були підібрані стропи.
		Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_21 пояснила суду, що з квітня 2011 року вона працює на посаді начальника технологічного бюро цеху №60 ВАТ «Турбоатом», в її посадо обов`язки входило, зокрема, контроль виробничого процесу та відповідальність за техніку безпеки. 11 вересня 2014 року заступила робоча зміна у складі крановика ОСОБА_19 , та двох стропальників  ОСОБА_7 та ОСОБА_13 . Під час нещасного випадку, який стався з останнім, вона знаходилася у своєму кабінету, очевидцем не була.
		Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_22 пояснила суду, що з 2011 року вона працює на посаді начальника відділу навчання та розвитку управління роботи персоналу. ОСОБА_13 добре здав іспити, однак, проходив адаптацію, у зв`язку з чим, сам не міг працювати стропальником, 11 вересня 2014 року він заступив у зміну разом з крановиком ОСОБА_19 та стропальником ОСОБА_23 . Під час нещасного випадку, який стався з ОСОБА_13 вона знаходилася у своєму робочому кабінеті, очевидцем не була, однак, їй відомо, що він стався через халатне відношення до роботи ОСОБА_19 , у зв`язку з тим, що під час виконання робіт ОСОБА_13 знаходився поза зоною видимості крановика, а також через неправильне місце знаходження ОСОБА_13 , неправильного підібраного стропа, діаметр якого не відповідав вазі деталі. 
		Допитані у судовому засіданні у якості свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_20 кожен окремо, надали суду пояснення, що вони не були очевидцями події нещасного випадку з ОСОБА_13 , однак, їм відомо, що зазначена подія відбулася внаслідок порушення правил безпеки ОСОБА_9 та ОСОБА_7 .
		Поясненнями експерта ОСОБА_26 , даними в ході судового розгляду, який підтвердив обставини, викладені в висновку проведеної ним експертизи в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності № 438 від 23.03.2015, зокрема причинно  наслідковий зв`язок між діями обвинувачених та настанням нещасного випадку, який призвів до смерті ОСОБА_13 . 
		Окрім свідчень потерпілої та свідків, висновків експертиз, вина обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_7 підтверджуються матеріалами кримінального провадження, які були безпосередньо досліджені у судовому засідання, а саме:
		 
		Витяг з кримінального провадження № 12014220460002978 від 12.09.2014 року. (т.1 а.п.2)
		Протокол огляду місця події від 11.09.2014 року, відповідно якого оглянуто приміщення цеху №60 ПАТ «Турбоатом» (т.1 а.п. 6 -7). 
		Висновки експерта №295-Ат/14, 42/295  Ат/14, відповідно яких у ОСОБА_13 у ОСОБА_13 мали місце пошкодження: тулуба  крововилив в стінку товстого кишківника, брижейка тонкого та товстого кишківника, обширна забрюшинна гематома на лідянці малого тазу, переломи костей таза, розрив правого крестцово  підвздошногоспівчлення, розрив упетри, урогематома, крововилив в м`які тканини проміжностей і зовніх ставтевих оррганів, крововилив в м`язи сердця, крововилив в жирову клітчатку нирок: кінцевостей  ссадини по зовній поверхні правого бедра, крововилив у м`язиправого бедра, ссадини в ділянці лівого плеча, рана лівого плеча. Причиної смерті ОСОБА_13 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 в 17 год. 35 хв. в лікарні швидкої допомоги стала тупа травма тіла, яка ускладнилась травмативним шоком, поліорганної недостатності. Зазначені вище пошкодження утворилися внаслідок від впливу тупих твердих предметів, могла утворитись при обставинах, викладених в історії хвороби, в сукупності мають ознак тяжких тілесних ушкоджень (а.п. 14  15, 16 - 17) 
		Акт проведення розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, що стався 11 вересня 2014 року о 14 год. 45 хв. на ВАТ «Турбоатом», складений 10 жовтня 2014 року, комісією, призначеною наказом територіального управління Державної служби України з промислової безпеки та гірничого нагляду у Харківській області, з якого вбачається, що комісія дійшла висновку, що нещасний випадок, який стався зі стропальником цеху 60 ОСОБА_13 стався, зокрема, внаслідок застосування стропальником цеху 60 ОСОБА_7 для переміщення деталі стоп, який не відповідає по вантажопідіймальності вазі деталі, що підіймалася, чим порушив вимоги ст. 14 Закону України «Про охорону праці», п.п.7.5.27 пп. 5 НПАОП 0.00-1.01-07 «Правил будови та безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів», п.2.1.1, 3.2.1 «Інструкції №24 по безпечному веденню робіт для стропальників, які обслуговують вантажопід`ємні крани». Машиніст крану цеху 60, в свою чергу, не виконала вимоги безпеки при експлуатації вантажопідіймального крану, чим порушила вимоги: п.п.7.5.27 пп. 9 НПАОП 0.00-1.01-07 «Правил будови та безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів», п.п.3.14.9, 3.25, 3.31.19 «Інструкції №40 по безпечному веденню робіт для крановиків (машиністів) кранів мостового типу» (т. 1 а.п. 53 - 78)
		Посадова інструкція № 24, затверджена наказом генерального директора ВАТ «Турбоатом» від 17.03.2014 та НПАОП 0.00-5.04-95 «Типова інструкція з безпечного ведення робіт для стропальників (зачіплювачів), які обслуговують вантажопідіймальні крани». (т. 1 а.п. 97  99, т. 2 а.п. 2 - 10)
		Посадова інструкція № 40, затвердженої наказом генерального директора ВАТ «Турбоатом» від 17.03.2014, та НПАОП 0.00-5.18-96 «Типова інструкція з безпечного ведення робіт для кранівників (машиністів) кранів мостового типу (мостових, козлових, напівкозлових) (т. 1 а.п. 101 -107, т.2 а.п. 11 - 26).
		Протокол огляду місця події та ілюстративного матеріалу до нього від 23.06.2015 року, відповідно якого оглянуто приміщення цеху №60 ПАТ «Турбоатом» за адоресою: м.Харків, Московський пр-т, 267(т.3 а.п. 27 - 32). 
		Протокол одночасного допиту осіб від 15.06.2015 року, 22.06.2015 року, 09.-07.2015 року за участю свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 та підозрюваних , в ході яких вони надали пояснення аналогічні викладеним вище (т.3 а.п.36  50, 51  6, 69 - 79).
		Стаття 91 КПК України визначає обставини які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Доказування полягає у збирання перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
		Відповідно до вимог ст. 94 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Відповідно до ст. 86 КПК України доказ є допустимим, якщо він отриманий в порядку, передбаченому цим Кодексом. Статтею 87 КПК України визначений вичерпний перелік підстав, за яких доказ може бути визнаний недопустимим. Достовірність та об`єктивність вищенаведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази. У відповідності до вимог ст.ст.85, 86 КПК України, суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст. 324, ст. 368 КПК України, суд, вирішуючи питання про наявність в діях обвинуваченого ознак злочину і за якою статтею кримінального закону це діяння має кваліфікуватися, для визначення умислу, а також для відмежування конкретного діяння проти життя чи здоров`я особивід суміжного, при дослідженні доказів виходить із сукупності всіх обставин вчиненого діяння.
		 
		Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 12.06.2009 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини проти безпеки виробництва», «загроза загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків» необхідно розуміти такі зміни у стані виробничих об`єктів, унаслідок яких виникає реальна небезпека життю людей, або реальна небезпека заподіяння (настання) шкоди благам.
		Усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, а також те, що вказані роботи є роботами з підвищеною небезпекою, ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , будучи особами, які зобов`язані дотримуватися правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, діючи із злочинною необережністю, проявляючи бездіяльність та не виконуючи дії, спрямовані на дотримання вимог нормативних актів, що містять правила виконання відповідних робіт, не виконали дії, які могли і повинні був виконати.
		За наявності достатніх підстав ОСОБА_9 , ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суд застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Згідно ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
		 
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюрей проти Сполученого Королівства).
		 
		З урахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободі в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_9 та ОСОБА_7 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження Тому, позицію обвинуваченої ОСОБА_9 , суд розцінює як спосіб захисту та намагання пом`якшити відповідальність за вчинене. 
		 
		Дії обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_7 суд кваліфікує у межах пред`явленого прокурором обвинувачення, за ч.2 ст. 272 КК України, як порушення правил безпеки при виконанні робіт з підвищеною небезпекою на виробництві особою, яка зобов`язана їх дотримуватись, що спричинило загибель людини.
		 
		Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_9 , відповідно дост. 66 КК України, судом не встановлено.
		Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , відповідно дост. 66 КК України, судом визнається його щире каяття, часткове відшкодування заподіяної шкоди потерпілій.
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченим, відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено. 
		 
		Вивченням в ході судового розгляду даних особи обвинуваченого ОСОБА_7 встановлено, що він раніше не засуджений (вимога УІТ при ГУМВС України в Харківській області від 07.04.2015 року) на обліку в наркологічному та неврологічному диспансері не перебуває (повідомлення КЗОЗ «Харківський міський психоневрологічний диспансер №3» від 12.04.2015 року, повідомлення КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер» від 15.04.2015 року),за місцем роботи характеризуються позитивно.
		Вивченням в ході судового розгляду даних особи обвинуваченої ОСОБА_19 встановлено, що вона раніше не засуджена (вимога УІТ при ГУМВС України в Харківській області від 07.04.2015 року) на обліку в наркологічному та неврологічному диспансері не перебуває (повідомлення КЗОЗ «Харківський міський психоневрологічний диспансер №3» від 12.04.2015 року, повідомлення КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер» від 15.04.2015 року),за місцем роботи характеризуються негативно.
		Судом припризначенні покаранняобвинуваченим враховуються вимогист.50КК України,що метою покаранняє нетільки кара,а такожвиправлення засудженого,а такожпопередження вчиненнянових кримінальнихправопорушень.Виходячи ізвказаних вимогзакону особі,яка вчинилазлочин,має бутипризначено покарання,необхідне йдостатнє дляїї виправленнята попередженнянових злочинів.Також судомберуться доуваги,роз`яснення,які містятьсяу п.3Постанови ПленумуВерховного судуУкраїни №7від 24.10.2003року „Пропрактику призначеннясудами кримінальногопокарання іззмінами,визначаючи ступіньтяжкості вчиненогозлочину,суди повиннівиходити зкваліфікації злочинів,а такожіз особливостейконкретного злочинуй обставинйого вчинення(формавини,мотив імета,спосіб,стадія вчинення,кількість епізодівзлочинної діяльності,роль кожногозі співучасників,якщо злочинвчинено групоюосіб,характер іступінь тяжкостінаслідків,тощо).Одночасно суд вважаєнеобхідним тадостатнім длявиправлення обвинувачених призначитипокарання увигляді позбавленняволі умежах санкції ч.2ст.272КК України, зпозбавленням прававиконувати роботиз підвищеноюнебезпекою із звільненням обвинувачених від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком в порядку ст. 75 КК України, оскільки їх виправлення та попередження скоєння ними нових кримінальних правопорушень можливо без ізоляції від суспільства. 
		Таке покарання за глибоким переконанням суду буде обґрунтованим і необхідним для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними та іншими особами кримінальних правопорушень.
		У відповідності до ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах, встановлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за скоєний злочин, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, обставини пом`якшуючи та обтяжуючі покарання. Особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
		 
		У відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України, а також враховуючи роз`яснення, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», висновки з усіх питань, пов`язаних з призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням також має бути належним чином мотивоване.
		Відповідно до абз. 1 п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», частиною 1 статті 75 КК України передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку. Звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання за цією нормою закону не допускається. Звільнити з випробуванням засуджену особу від відбування іншого виду покарання або позбавлення волі на строк понад п`ять років суд не вправі.
		Окрім того, у зв`язку зі звільненням від відбування покарання з випробуванням покласти на засуджених обов`язки передбачені п.п.1, 2 ч.1 ст. 76 КК України, а також додатково обов`язок, необхідний і достатній для їх виправлення, передбачений п.2 ч.3 ст. 76 КК України 
		 
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 250000 грн. з кожного обвинуваченого, а також в частині стягнення шкоди, завданої її сину ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , смертю його батька в сумі 447 грн. 03 коп. щомісячно до його повноліття з кожного підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного. 
		Частиною 2 ст.127КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Відповідно до ч. 5ст. 128 КПК України,цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши надані ними доказами з точки зору належності і допустимості та розглянувши сам спір у кримінальному провадженні, на підставі ч. 5 ст. 128 КПК України, за правилами, встановленими цим Кодексом та в частині процесуальних відносин, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, які цим Кодексом не врегульовані, застосувавши норми Цивільного процесуальногокодексу України в частині, що не суперечать засадам кримінального судочинства, вважає за необхідне зазначити про таке.
		Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).
		Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). 
		Згідно правової позиції висловленої Верховним Судом України при розгляді справи N 6-183цс14 від 03.12.2014 року, законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.
		Згідно абзацу 2 п. 23 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №2«Про застосуваннянорм цивільногопроцесуального законодавствапри розглядісправ всуді першоїінстанції» від12.06.2009року встановлено, що розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги ст. ст. 58, 59ЦПК України про належність та допустимість доказів. 
		Зі змісту вказаної норми права вбачається, що відомості про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, повинні бути одержані із зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами.
		Згідно з ч. 1 ст.179цього жКодексу предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Так, в даному випадку предметом доказування є сума матеріальної шкоди, даний факт відноситься до предмету доказування по цивільному позову та підлягає детальному аналізу судом.
		Суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування шкоди, завданої синові не підлягають задоволенні, оскільки не найшли підтвердження у ході судового розгляду.
		Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
		Відповідно до вимог ч. 1ст. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди.
		Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Відповідно до ч. 1 ст.1167ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Згідно роз`яснень, викладених в п. 5 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №4від 31березня 1995року "Просудову практикув справахпро відшкодуванняморальної (немайнової)шкоди" (зі змінами та доповненнями), відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Врахувавши вимоги розумності та справедливості, суд відзначає глибину душевних страждань потерпілій, якій були заподіяні значні психологічні страждання, враховуючи характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань, підлягають стягненню в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 200000 грн. з кожного обвинуваченого. 
		Суд також вважає що внаслідок дій обвинувачених загинув чоловік потерпілої, яка залишилась з дитиною,що тягне за собою хвилювання за подальше життя без чоловіка, а дитини без батька тому суд вважає адекватним буде задоволення моральної шкоди у зазначеному розмірі.
		Враховуючи,що обвинуваченимОСОБА_7  відшкодована сума у розмірі 4000 грн., з нього на користь потерпілої підлягають стягненню 196000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди.
		 
		Процесуальні витрати  вартість проведення судової експертизи в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності № 438 від 23.03.2015 у розмірі4608гривеньдодаткової судової комісійної експертизи в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності №9767/23236 від 20.12.2017 року у розмірі 22320 грн. підлягає стягненню з обвинувачених в долевому порядку у відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України. 
		 
		Керуючись ст.ст. 124, 349, 373, 374, 394, 395 КПК України, суд
		 
		 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Визнати ОСОБА_9 винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 272 ч.2 КК України та призначити покарання у виді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права виконувати роботи з підвищеною небезпекою строком на 2 (два) роки. 
		На підставі ст.ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.
		 
		Визнати ОСОБА_7 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 272 ч.2 КК України та призначити покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права виконувати роботи з підвищеною небезпекою строком на 1 (один) рік. 
		На підставі ст.ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.
		 
		 
		 
		У зв`язку зі звільненням засуджених ОСОБА_9 , ОСОБА_7 з випробуванням покласти на них обов`язки, передбачені п.п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України, а саме:
		-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи,
		Також додатково покласти на засуджених ОСОБА_9 , ОСОБА_7 обов`язок, передбачений п.2 ч.3 ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. 
		 
		Стягнути з ОСОБА_9 на користь потерпілої ОСОБА_5 200000 (двісті тисяч гривень) у якості відшкодування заподіяної моральної шкоди.
		Стягнути з  ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_5 196000 (сто дев`яносто шість тисяч гривень) у якості відшкодування заподіяної моральної шкоди.
		В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. 
		Стягнути з ОСОБА_9 , ОСОБА_7 на користь держави в особі Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.. Засл.проф. М.С. Бокаріуса процесуальні витрати за проведення судової експертизи в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності № 438 від 23.03.2015 у розмірі2304гривень (двітисячі тристачотири гривні),процесуальнівитрати запроведення додатковоїсудової комісійноїекспертизи вгалузі охоронипраці табезпеки життєдіяльності№9767/23236від 20.12.2017року урозмірі 11160грн. (одинадцятьтисяч стошістдесят гривень)  з кожного.
		Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок який набрав законної сили є обов`язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для всіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб і підлягає виконанню на всій території України.
		Відповідно до приписів ч.6ст. 376 КПК Україникопію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.
		Роз`яснити сторонам кримінального провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
		Роз`яснити, що учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
		 
		Головуючий суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...