Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/13963/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про стягнення аліментів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 29.05.2019.
Дата набрання законної сили: 24.04.2019
Номер судового провадження: 61-47945ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України                                               
		 
		24 квітня 2019 року 
		м. Київ
		 
		справа № 520/13963/17
		провадження № 61-47945св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Стрільчука В. А.,
		суддів:                Кузнєцова  В. О.,                                      Погрібного С. О., 
		                             Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І., 
		учасники справи: 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_3 ,
		треті особи: Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Служба у справах дітей Одеської міської ради, Служба у справах дітей Печерської районної державної адміністрації в м. Києві,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 липня 2018 року у складі судді Салтан Л. В. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 08 листопада    2018 року у складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., Драгомерецького М. М.,             Черевко П. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
		 
		У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду           м. Одеси з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.
		Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2017 року об`єднано в одне провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення  батьківських прав та стягнення аліментів, із цивільною справою, яка перебувала на розгляді в цьому ж суді, за позовом ОСОБА_1 до          ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини та визначення місця проживання дитини.
		 
		В обґрунтування заявлених позовних вимог за обома позовами ОСОБА_1 зазначив, що 18 квітня 2015 року між сторонами укладений шлюб, який заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 серпня 2015 року розірваний. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька ОСОБА_9 , батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_3 Донька проживає із ним, дитині забезпечені гідні умови проживання та гармонійна атмосфера оточення, ним для найкращого забезпечення догляду за маленькою донькою найнято няню, він на відміну від відповідача може забезпечити розвиток дитини в безпечному, спокійному та стійкому середовищі. Він разом із донькою проживає в орендованому будинку, в якому є всі необхідні умови для проживання дитини та догляду за нею, крім того, як зазначив позивач, у його батьків у власності є також будинок, у якому знаходяться усі необхідні для нормального розвитку та виховання внучки речі. При цьому зазначав, що відповідач не може забезпечити відповідне середовище для доньки, вона не працює та немає стабільного доходу, не зацікавлена належним чином у вихованні доньки, її розвитку та піклування про неї. Він не має жодних намірів перешкоджати участі матері у вихованні дитини, та більше того він наголосив на тому, що вважає участь відповідача у піклуванні за донькою необхідною та визначальною. 
		 
		Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2017 року за клопотанням представника позивача до участі у справі  як третіх осіб залучено Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради та Службу у справах дітей Одеської міської ради.
		 
		Під час розгляду справи представник позивача подав до суду заяву про залишення без розгляду позовних вимог про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_9 
		 
		Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18 червня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення банківських прав залишено без розгляду.
		 
		Враховуючи наведене, ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_9 разом із ним; стягнути з ОСОБА_3 на  його користь аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_9 у розмірі 3 000,00 грн щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
		 
		Разом з тим, у ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 звернулася до Печерського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Печерської районної державної адміністрації в м. Києві, про стягнення аліментів, визначення місця проживання малолітньої дитини, відібрання дитини та повернення її за попереднім місцем її проживання.
		 
		Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу від 08 серпня 2017 року          ОСОБА_3 зареєструвала шлюб із ОСОБА_11 , проте згідно із свідоцтвом про зміну імені від 08 листопада 2017 року  ОСОБА_3   змінила прізвище на ОСОБА_3 .
		 
		Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 06 червня 2018 року об`єднано в одне провадження зазначені цивільні справи.
		 
		В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_3 зазначила, що сторони не проживають спільно з квітня 2017 року, донька постійно проживала з нею, перебувала на її утриманні та вихованні, умови проживання її та дитини (де вони разом проживали) відповідають вимогам, необхідним для виховання та розвитку дитини. 27 жовтня 2017 року ОСОБА_1 взяв доньку на чергову прогулянку, проте, назад її не повернув. Також зазначає, що вона має постійний дохід для забезпечення дитині рівня життя, достатнього для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. При цьому ОСОБА_1 не приділяє належної уваги вихованню дитини, не турбується про неї, своєю аморальною поведінкою створює загрозу для життя та здоров`я дитини. 
		 
		Враховуючи наведене, ОСОБА_3 , із урахуванням уточнення позовних вимог, просила визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_9 разом  із нею, відібрати дитину від відповідача - батька дитини та повернути її матері ОСОБА_3 ; стягнути з  ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання дитини у розмірі ј частини з усіх видів його заробітку. 
		 
		Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 липня 2018 року                           (з урахуванням ухвал від 25 липня та від 16 серпня 2018 року про виправлення описок у цьому рішенні) позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Служба у справах дітей Одеської міської ради, про стягнення аліментів, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Служба у справах дітей Одеської міської ради, про стягнення аліментів на утримання дитини та визначення місця проживання дитини задоволено частково. Визначено місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із батьком ОСОБА_1 Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_9 аліменти у розмірі 3 000,00 грн щомісячно, але не менш, ніж                50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з          14 листопада 2017 року до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_8. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 відмовлено.
		 
		Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що дитина проживає разом із батьком, який належно нею опікується і утримує, та беручи до уваги, що протилежного відповідачем не доведено, діючи в інтересах малолітньої дитини суд вирішив задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини разом із ним, у зв`язку з чим відмовити в задоволенні позовної заяви               ОСОБА_3 у цій частині. При цьому суд зазначив, що ОСОБА_3 та її представник не надали доказів, які б підтвердили, що батько дитини не виявляв би щодо неї батьківського піклування; ухилявся би від виконання своїх обов`язків з виховання дитини; жорстоко поводився б із дитиною; є хронічним алкоголіком або наркоманом; вдався би до будь-яких видів експлуатації дитини, примусив би її до жебракування та бродяжництва, у зв`язку з чим вирішив відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 про відібрання дитини від батька. Щодо позовних вимог про стягнення аліментів, то суд вирішив стягнути з ОСОБА_3 аліменти на дитину у розмірі 3 000,00 грн щомісячно з тих підстав, що місце проживання дитини визначено разом із батьком, а ОСОБА_3 має можливість сплачувати аліменти у визначеному розмірі. У зв`язку із задоволенням позову ОСОБА_1 у зазначеній частині, то суд вирішив у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.
		 
		Постановою Апеляційного суду Одеської області від 08 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції змінено в частині його мотивування.
		 
		Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, перш за все, необхідно звертати увагу на специфіку правовідносин, які виникли між сторонами та категорію справи, що розглядається. В цьому випадку при вирішенні спору в основу покладаються два фактори: врахування інтересів дитини та рівність батьків при визначенні місця проживання дитини. При цьому будь-яких пріоритетів, виключень, спеціальних умов тощо жодному з батьків не надається. У тому випадку, якщо спір щодо визначення місця проживання дитини вирішується судом, враховуються всі особливості щодо процесу вирішення такого спору, включаючи всі принципи судочинства, закріплені діючим законодавством, у тому числі змагальність. Тобто, кожна з сторін повинна належним чином довести всі обставини, на які вона посилається, надати відповідні докази, застосувати всі передбачені законом можливості щодо доведення належності та переконливості відповідних доказів, своєї позиції та, власне, позовних вимог, адже, законодавець чітко встановив рівність сторін у судовому процесі. Окремо апеляційний суд, звертає увагу на те, що в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції надана виписка з історії хвороби ОСОБА_9, у якій поряд із діагностуванням хвороб зазначені рекомендації лікарів, серед яких, зокрема, покращення клімату в родині. Апеляційний суд вважав за необхідне зазначити, що інтереси дитини повинні бути пріоритетом у будь-якому випадку для обох  батьків, тобто батьки повинні всебічно піклуватися, захищати, забезпечувати свою дитину, дбати про її належні умови, що включає в себе створення для дитини спокійних, комфортних, безпечних умов існування та життєдіяльності. Дбайливе та пріоритетне відношення до інтересів дитини обох із батьків має само по собі виключати виникнення подібного роду спорів. При цьому, ухвалюючи оскаржуване рішення апеляційний суд прийняв до уваги висновок Київської районної адміністрації Одеської міської ради «Про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини разом і батьком».
		 
		При цьому, суддею Дрішлюком А. І. у цій справі винесена окрема думка, в якій суддя погодився з результатом розгляду справи, проте навів інші мотиви на обґрунтування прийнятих судових рішень.
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг 
		 
		У грудні 2018 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 08 листопада 2018 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені нею позовні вимоги та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заявлених ним позовних вимог, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. 
		У касаційній скарзі заявник вказує на те, що суд першої інстанції при вирішенні питання про відібрання дитини безпідставно послався на положення статті 164 СК України, замість статті 162  СК України, які підлягала застосуванню, при цьому апеляційний суд, відхиляючи доводи апеляційної скарги з цього приводу, правильно встановивши факт зміни місця проживання дитини, дійшов нелогічного висновку, що для застосування вказаних положень необхідно наявність рішення суду або законодавчого положення, яке конкретно визначає місце проживання дитини з одним із батьків. Крім того, мотивування судових рішень виключно висновком органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини та не дослідження інших обставин, які підлягали встановленню, не відповідає вимогам закону щодо обґрунтованості судового рішення. Висновком Київської районної адміністрації Одеської міської ради місця проживання малолітньої дитини визначено з батьком, при цьому у висновку обстежено місце проживання дитини за адресою: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції у своєму рішенні визначив місце проживання дитини за адресою: АДРЕСА_2 , ухвалою суду першої інстанції зазначену адресу місця проживання дитини виключено з рішення суду як описку. Отже, рішенням суду із урахуванням виправленої описки, яка змінила його по суті взагалі не встановлено місце проживання дитини, що виключає для неї, як матері можливість реалізувати свої права на участь у догляді та вихованні дитини, оскільки у неї відсутні відомості щодо фактичного місця її проживання. Відсутність у рішенні суду вказівки на конкретне місце проживання дитини є порушенням норм матеріального права. Крім того, у суду немає жодного доказу, який підтверджував би належне та достатнє опікування та утримання дитини батьком, при цьому наявні лише докази виховання дитини нянею, тобто суд, обґрунтовуючи свою позицію на припущеннях, дійшов неправильного висновку  про встановлення місця проживання дитини разом із батьком. Також звертає увагу на те, що представник органу опіки та піклування під час розгляду справи в апеляційній інстанції не підтримав раніше наданий висновок і просив винести рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказах, без урахування вказаного висновку. Оскільки у цій справі суд перш за все повинен захистити інтереси малолітньої дитини, зважаючи, що під час складання висновку щодо доцільності визначення місця проживання дитини допущено багато порушень, враховуючи його спростування органом опіки та піклування та відсутності у справі інших доказів, які б давали можливість визначити інтереси дитини щодо її проживання з одним із батьків, суд зобов`язаний був витребувати у органу опіки та піклування повторний висновок щодо визначення місця проживання дитини. Проте, апеляційний суд на такі порушення уваги не звернув, під час розгляду справи інтересів дитини не врахував. Судами при прийнятті рішень не застосовані норми Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та інші норми міжнародного права. Суди належним чином не дослідили стійке середовище, до якого звикла дитина (дошкільні кружки та розвиваючі заняття, які вона відвідувала, поки проживала з матір`ю, спілкування з новим чоловіком мами та бабусею), в результаті чого дійшли помилкового висновку, що через викрадення дитини батьком та розгляду спору в судах понад один рік, дитина звикла до проживання разом із батьком. Крім того, зазначає, що позиція судді висловлена в окремій думці, що наявні у справі докази не дозволяють проводити перегляд рішення суду першої інстанції без альтернативного висновку орану опіки та піклування, який би врахував зміни в обставинах справи є  підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки  іншими словами суддя говорить, що  в суду на момент ухвалення рішення не було належних підстав для того, щоб визначати місце проживання дитини разом із батьком.
		 
		У грудні 2018 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси        від 13 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області                    від 08 листопада 2018 року, в якій просить змінити зазначені судові рішення в частині вирішення позовних вимог про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів. Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, обґрунтовуючи це порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. 
		 
		У касаційній скарзі заявник вказує на те, що мотивування судових рішень виключно на підставі висновку органу опіки та піклування, без дослідження інших обставин, визначених статтею 161 СК України, не відповідає вимогам закону щодо обґрунтованості судового рішення. Відсутність у рішенні суду вказівки на конкретне місце проживання дитини є порушенням норм матеріального права. Судами не взято до уваги, що представник органу опіки та піклування надала пояснення, що їх висновок ґрунтується лише на дослідженні матеріально-побутових умов, у яких перебуває дитина, не проводилася робота психолога з дитиною для визначення особливої психологічної прихильності дитини до матері або до батька.
		 
		У лютому 2019 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду заяви, в яких повідомила, що договори про надання правничої допомоги із її представниками - ОСОБА_4 та ОСОБА_20 розірвані, а тому вона просила не приймати від них, як від її представників, будь-які процесуальні документи у цій справі. 
		 
		 
		 
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Позиція та висновки Верховного Суду
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково.
		 
		Судом установлено, що 18 квітня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
		 
		Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 серпня 2015 року шлюб між сторонами розірвано.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_9 , батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_3  
		 
		Донька сторін після народження проживала разом із матір`ю за адресою:                 АДРЕСА_3 .
		 
		13 травня 2017 року ОСОБА_3 уклала договір оренди квартири         АДРЕСА_4 , в яку й переїхала разом із донькою.
		 
		16 травня 2017 року ОСОБА_3 через свого представника            ОСОБА_22 повідомила ОСОБА_1 про зміну місця проживання разом із донькою.
		 
		08 серпня 2017 року ОСОБА_3 уклала шлюб із ОСОБА_23 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_3. Відповідно до свідоцтва про зміну імені від 08 листопада 2017 року ОСОБА_3 змінила ім`я на ОСОБА_3 
		 
		Після реєстрації шлюбу з ОСОБА_23 , ОСОБА_3 разом із чоловіком та малолітньою дитиною ОСОБА_9 стали мешкати за адресою: АДРЕСА_5 , без реєстрації, що підтверджується довідкою ТОВ «Компанія управління житлової експлуатації «Новосервіс» від 15 листопада 2017 року № 530.
		 
		До жовтня 2017 року малолітня дитина проживала разом із матір`ю, а потім батько дитини - ОСОБА_1 забрав дитину до себе за місцем свого проживання у        м. Одесі та  01 листопада 2017 року уклав із ОСОБА_25 договір про надання послуг догляду за дитиною.
		 
		Згідно з відповіддю головного лікаря Комунальної установи «Дитяча поліклініка        № 6» Департаменту охорони здоров`я Одеської міської ради Горищак С. П.                від 26 грудня 2017 року № 01-03/672 дитина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не перебуває на обліку в указаній установі, згідно із переписом дитячого населення за адресою: АДРЕСА_1, дитина також не значиться, за медичною допомогою для дитини до лікарні ніхто не звертався. 
		 
		Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 23 листопада 2017 року зареєстрований за адресою:        АДРЕСА_1 .
		 
		Згідно з актом обстеження житлових умов ОСОБА_1 за адресою                   АДРЕСА_1 від 29 листопада 2017 року № 89, у будинку проживають ОСОБА_1 разом із малолітньою донькою ОСОБА_9 , будинок має всі умови для проживання, в будинку тепло, в спальній кімнаті іонізатор, опалення автономне газове, водопостачання, каналізація. На першому поверсі велика ігрова кімната з розвиваючими іграми. На момент огляду в будинку знаходились няня, дівчинка й тато. На кухні дитяче харчування. Окрім будинку є земельна ділянка з газонним покриттям та дворовими дитячими іграшками. Комісія органу самоорганізації населення комітету мікрорайону десята станція Великого Фонтану в складі голови Кирилової С. М. та секретаря Чиж Л. Т. вважає, що умови проживання дитини разом із батьком ОСОБА_1 комфортні, дівчинка оточена увагою та піклуванням.
		 
		Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 , в якому проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , житлово-побутові умови в цьому будинку в належному стані, наявні всі умови для зростання та виховання дитини.
		 
		Крім того, в матеріалах справи наявний акт обстеження житлово-побутових умов будинку по АДРЕСА_1 , складеного головними спеціалістами Територіального відділу Служби у справах дітей Одеської міської ради у Київському районі Друзякою М. О. та Дмітрієвою О. А ., відповідно до якого у вказаному приміщенні проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , для дитини створені всі належні умови для комфортного проживання, зростання, виховання, навчання та ігор, для дитини є окрема кімната, яка обладнана усім необхідним: стіл, ліжко, ігрова зона, шафа, іонізатор. 
		 
		09 березня 2018 року ОСОБА_3 звернулася до Київського відділу поліції в           м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з заявою про встановлення місцезнаходження її малолітньої доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		 
		Листом Київського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області від 15 березня 2018 року підтверджено факт проживання ОСОБА_1 разом із малолітньою донькою  ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Відповідно до довідки від 21 листопада 2017 року № 553/11, виданої ТОВ «Карат» ОСОБА_1 з 03 листопада 2008 року працює на посаді начальника юридичного відділу, форма працевлаштування - основна.
		 
		Відповідно до характеристики, наданої за основним місцем роботи ТОВ «Карат», ОСОБА_1 за час роботи на займаній посаді зарекомендував себе з позитивної сторони.
		 
		Згідно з довідками про доходи, виданими ТОВ «Карат» загальна сума доходу ОСОБА_1 за період із листопада 2016 року по жовтень 2017 року складає      88 224,44 грн, за період із травня 2017 року по жовтень 2017 року - 47 444,44 грн, при цьому за період із 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року отримав дивіденди у розмірі 565 371,13 грн.
		Відповідно до характеристики, виданої ст. лейтенантом поліції ДОП Київського ВП в 
		м. Одесі ГУНП в Одеській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , має вищу освіту, неодружений, працевлаштований, раніше не судимий, мешкає спільно зі своєю родиною за адресою: АДРЕСА_1 , за час проживання зарекомендував себе з позитивного боку, за час проживання за цією адресою заяв і скарг від родичів та сусідів за фактами конфліктів не надходило, не підтримує зв`язків з особами, які ведуть антигромадський спосіб життя.
		 
		Крім того, у нотаріально посвідчених заявах ОСОБА_27 , ОСОБА_28 ,         ОСОБА_29 та ОСОБА_30 від 12 січня 2018 року характеризують   ОСОБА_1 як позитивну людину та гарного батька для малолітньої дочки ОСОБА_9 .
		Відповідно до довідки від 02 листопада 2017 року № 0211/2017, виданої ТОВ «ДАСА ТРЕЙД» ОСОБА_3 із 02 листопада 2017 року працює в ТОВ «ДАСА ТРЕЙД» за основним місцем роботи та займає посаду радника з адміністративних питань, її посадовий оклад становить 19 000,00 грн.
		 
		Згідно із характеристикою, наданою ТОВ «ДАСА ТРЕЙД» ОСОБА_3 за місцем своєї роботи зарекомендувала себе як кваліфікований фахівець, є порядною, відповідальною, врівноваженою, комунікабельною, виконавчою, дисциплінованою, цілеспрямованою та ініціативною людиною, проявила себе як спокійна, доброзичлива і чуйна людина, яка має правильні життєві орієнтири і цінності.
		 
		У заяві Міністр інфраструктури України ОСОБА_40 зазначив, що знайомий з ОСОБА_3 із осені 2014 року, вона працює радником на громадських засадах у сфері PR та роботи з прес-службою міністерства та безпосередньо Міністра, він знає її як добру, врівноважену, ввічливу людину, порядну жінку, та люблячу і турботливу матір.
		 
		У матеріалах справи також міститься позитивна характеристика ОСОБА_3 від політичного діяча, лідеру партії «Рух» ОСОБА_42
		 
		Крім того, ОСОБА_33 , яка є педагогом малолітньої  ОСОБА_9 пояснила, що ОСОБА_3 є люблячою, турботливою матір`ю, приділяє багато часу своїй доньці, відвідувала зайняття разом із донькою та приймали у них активну участь, на підтвердження чого надала копії фотокарток зроблених на заняттях.
		 
		Відповідно до характеристики від 22 лютого 2018 року № 22/02-11, виданої             ТОВ «Європейська школа дизайну», ОСОБА_3 проходила навчання в школі у період із 25 березня 2016 року по 01 червня 2017 року на курсі «Дизайн інтер`єру», успішно захистила випускний проект, за період навчання проявила себе як відповідальна та допитлива людина. Навчання успішно поєднувала з вихованням доньки.
		 
		Також у матеріалах справи міститься характеристика ОСОБА_3 , надана ОСОБА_35 (друг сім`ї), який характеризує її та її чоловіка ОСОБА_11 позитивно, як дружню та люблячу родину,  ОСОБА_37 (сусід за адресою:       АДРЕСА_6 ), який зазначив, що неодноразово бачив ОСОБА_38 з дитиною, а ОСОБА_39 часто був відсутнім у м. Києві.
		 
		Крім того, заступником міністра соціальної політики з питань європейської інтеграції ОСОБА_41 від 05 листопада 2018 року та Міністром інфраструктури ОСОБА_40 від 30 жовтня 2018 року також надана позитивна характеристика на ОСОБА_3 , яка в свою чергу є головою правління ГО «Українські люди» та Президентом ГО «Всеукраїнське об`єднання-Захист Прав Матерів». Також у матеріалах справи містяться копії сертифікатів та дипломів про освіту, проходження курсів ОСОБА_3 за період 2013-2018 років.
		 
		Згідно з характеристикою психолога дитячого центру розвитку «KinderWill» Мазуркевич О. М. від 06 листопада 2017 року, ОСОБА_9 за час відвідування дитячого центру (вересень-жовтень 2017 року) зарекомендувала себе як життєрадісна та емоційна дитина. Приводила та забирала дівчинку мама  ОСОБА_3 Дівчинка легко і швидко встановлює контакт, в неї активно розвиваються комунікативні навики, з`являються нові слова, вдосконалюється вимова, що свідчить про те, що рівень опанування мовленнєвими навиками відповідає віку, розвиток імітативних навиків, дрібної та крупної моторики дівчинки також відповідає віку. ОСОБА_9 охайна, має необхідні для її віку навики самообслуговування. Відмічалась характерна для її віку прив`язаність до мами. 
		 
		Відповідно до виписки з історії розвитку ОСОБА_9, наданої Амбулаторно-поліклінічним закладом «Київський міський дитячий діагностичний центр»                від 13 вересня 2018 року № 5/422, дитина знаходиться на диспансерному обліку,            15 травня та 15 червня 2017 року проходила консультації у лікаря-невролога,            19 червня 2017 року проходила консультацію у лікаря-психолога, який  поставив діагноз: неврозоподібний стан з підвищеною збудженістю, затримка психомовленнєвого розвитку та надав відповідні рекомендації: покращення клімату в родині, заняття з логопедом, корекційним педагогом; 23 червня2017 року - консультація логопеда, діагноз: затримка мовленнєвого розвитку, рекомендації: покращення клімату в родині, корекційне заняття з логопедом в міському мовленнєвому центрі; 10 липня 2017 року під час обстеження лікар поставив  діагноз: атопічний дерматит, неврозоподібний стан з підвищеною збудженістю, затримка психомовленнєвого розвитку, синдром м`язового гіпертонусу нижніх кінцівок, рекомендації: до покращення психоемоційного стану та здоров`я дитини рекомендовано догляд дитини матір`ю, спостереження лікарем-алергологом дитячим, лікарем-неврологом дитячим, лікарем-психологом, корекційні заняття з логопедом. 
		 
		Також у матеріалах справи містяться карта профілактичних щеплень             ОСОБА_9 , висновок ЛКК № 8/2017; консультаційні висновки спеціалістів щодо захворювань та рекомендацій ОСОБА_9 в АПЗ «Київський міський дитячий діагностичний центр», консультативне заключення педіатра ТОВ «ЛДЦ «Адоміс плюс», згідно з яким у дитини діагностували гіперзбудженість, порушення сну, рекомендації: лікування в невролога, уникнення стресу, додавання до раціону риби та спостереження в динаміці; висновок дитячого офтальмолога від 15 вересня       2016 року, діагноз - дальнозоркий астигматизм обох очей.
		 
		Згідно з висновком Київської районної адміністрації Одеської міської ради «Про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_9 ,                          ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 24 квітня 2018 року № 312/01-11, визнано за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини з батьком     ОСОБА_1 
		 
		Під час винесення вказаного висновку працівниками служби у справах дітей Одеської міської ради у Київському районі встановлені наступні обставини.
		 
		Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов проживання, складеного працівниками служби у справах дітей Одеської міської ради у Київському районі встановлено, що житло розміщене на першому та другому поверсі двохповерхового будинку. Для проживання дитини виділено окрему кімнату. В будинку зроблений ремонт. У наявності всі комунікації. Для виховання та розвитку малолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є відповідні умови.
		 
		ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно, належне виконання батьківських обов`язків за вказаним висновком підтверджують показання свідків, за місцем роботи зарекомендував себе позитивно, як висококваліфікований спеціаліст, має постійний прибуток, за обліками МВС України Департаменту інформаційних технологій останній на території України станом на       27 червня 2017 року до кримінальної відповідальності не притягався, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває. На момент зайнятості батька на роботі за малолітньою ОСОБА_9 доглядає ОСОБА_25 , яка працює нянею за договором про надання послуг із догляду за дитиною від                 01 листопада 2017 року. 
		 
		Малолітня ОСОБА_9 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
		 
		Мати дитини ОСОБА_3 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_5 . Відповідно до акта обстеження житлово-побутових умов проживання, складеного 06 листопада 2017 року працівниками Служби у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації встановлено, що житло знаходиться на шостому поверсі багатоповерхового будинку, квартира орендована, з усіма комунальними зручностями, складається з трьох кімнат, для проживання дитини відведена окрема кімната, за місцем проведення обстеження створені всі необхідні умови для проживання, навчання та повноцінного розвитку дитини.
		За місцем роботи ОСОБА_3 (радник із адміністративних питань ТОВ «ТРІГО ТРЕЙД») зарекомендувала себе як кваліфікований фахівець, має постійний прибуток. Має у власності житловий будинок АДРЕСА_7 на підставі договору дарування від 06 лютого 2018 року.
		 
		27 жовтня 2017 року ОСОБА_3 зверталася до Печерського УП ГУ НП із заявою про те, що її колишнім чоловіком ОСОБА_1 викрадено її малолітню доньку ОСОБА_9 , про що внесені відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань. Вказане кримінальне провадження закрито 21 грудня 2017 року.
		 
		ОСОБА_3 надіслала письмове пояснення, відповідно до якого вона категорично заперечує проти того, щоб її позбавляли батьківських прав та встановлювали місце проживання малолітньої дитини разом із батьком.
		 
		На засіданнях ради опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, які відбулися 15 лютого та 15 березня 2018 року був присутній батько дитини  ОСОБА_1 Проте ОСОБА_3 на засідання ради не з`являлась, про час, місце та дату слухання була повідомлена належним чином. На засідання ради        29 березня 2018 року ОСОБА_3 надала заяву з проханням розгляду питання про визначення місця проживання малолітньої доньки в її присутності, розгляд засідання ради просила відкласти посилаючись на хворобу, яку було задоволено, а розгляд справи призначено на 12 квітня 2018 року. При цьому 12 квітня 2018 року на засідання ОСОБА_3 не з`явилась, про дату, час та місце розгляду питання була сповіщена належним чином. На жодному із засідань ради опіки та піклування мати присутньою не була. 
		Нормативно-правове обґрунтування
		 
		Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
		 
		Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
		 
		У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
		 
		За частинами першою, другою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
		 
		Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
		Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
		 
		У частині першій статті 3 цієї Конвенції закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		 
		При цьому положення вказаної Конвенції, яка ратифікована Верховною Радою  України 27 лютого 1991 року, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.
		 
		Дитина є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, в яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини.
		 
		При цьому, під час визначення місця проживання малолітньої дитини, зважаючи на вікову категорію дитини, бесіду з останньою повинен проводити психолог, головним завданням такої бесіди є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення інтересів дитини та отримання думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків.  
		 
		Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява        № 2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі необхідно брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).
		 
		У зазначених справах ЄСПЛ не визначав обов`язкового врахування судами      принципу 6 Декларації прав дитини.
		 
		Зазначених висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові                    від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, в якій вона відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня           2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.
		 
		Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
		 
		При цьому, будь-які спори між батьками, у які залучена дитина і які вирішуються органом опіки та піклування або судом, завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку і суперечать принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.
		 
		Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі  займаючись лише своїми проблема забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо.
		 
		Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.
		 
		Частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України визначено, що  при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
		 
		При цьому орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
		 
		Водночас у частині шостій вказаної статті зазначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
		 
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
		 
		Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		 
		Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
		 
		Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією Україниправ і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
		 
		За загальним правилом, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 
		 
		Проте у справах про визначення місця проживання дитини, суд повинен займати більш активну позицію і встановлювати ґрунтовно усі обставини, які мають значення та дають підстави визначитись із тим, що буде відповідати найкращим інтересам дитини, не обмежуючись лише обставинами, на які посилаються сторони у своїх вимогах чи запереченнях. 
		 
		Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано тим, що на час розгляду справи дитина проживає разом із батьком, який належно нею опікується і утримує, тому суд вирішив задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини разом із ним, у зв`язку з чим відмовити у задоволенні позовної заяви              ОСОБА_3 у цій частині.
		 
		Зазначивши в оскаржуваних рішеннях про врахування інтересів дитини, суди не в повному обсязі встановили обставини, які мають значення для визначення найкращих інтересів дітей, не встановили поведінку кожного з батьків по відношенню до дитини, не взяли до уваги, що ОСОБА_9 із моменту свого народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 та до жовтня 2017 року проживала разом із матір`ю, що не заперечується сторонами у справі, відвідувала різного роду дитячі розвиваючі гуртки, проходила відповідні обстеження у лікарів та відповідно до свого віку отримувала щеплення, натомість, судами не встановлено, чи відвідує дитина дитячий садок чи інші розвиваючі гуртки за місцем її проживання разом із батьком у м. Одесі, в якій лікарні м. Одеси дитина перебуває на обліку та чи звертався батько протягом часу коли дитина проживає із ним до лікарів щодо стану здоров`я дитини, чи отримувала дитина щеплення відповідно до свого віку.  
		 
		Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що сторона відповідача не надала доказів того, що батько не виявляє батьківської піклування чи ухиляється від виконання своїх обов`язків, проте для правильного вирішення справи про визначення місця проживання дитини, необхідним є встановлення: хто із батьків створює найкращі умови для розвитку та виховання дитини, а не те, з ким на час розгляду справи фактично проживає дитина. При цьому обставинами, які суд повинен врахувати є: конкретні умови виховання, а не тільки матеріальне забезпечення дитини; вік дитини, особливості її розвитку; характер взаємостосунків батьків або фактичних вихователів (між собою і кожного з них з дитиною); відношення дитини до батьків (фактичних вихователів); позитивний або негативний вплив батьків або фактичних вихователів на розвиток дитини, а також особистісних якостей батьків на особисту прихильність дитини. Майнові можливості кожного із батьків не є визначальними, більш вагомим критерієм, який є обов`язковим для врахування при постановленні рішення - є психологічний зв`язок між дитиною та батьками, тобто психологічні чинники, а не матеріальні.  
		 
		При вирішенні таких спорів доцільно керуватися виключно інтересами дитини, судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийняте рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.
		 
		При цьому захисту прав дитини та перевірки дотримання її прав та найкращих інтересів повинен сприяти не тільки той з батьків, із яким зараз знаходиться дитина, але й правоохоронні та інші державі органи в компетенцію яких входить перевірка інформації щодо дитини, її стану, місцезнаходження тощо. 
		 
		Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди виходили із обставин встановлених у висновку органу опіки та піклування, в основу якого покладені матеріально-побутові умови проживання батьків та їх характеристика, при цьому, дійшовши висновку, що батько та матір можуть належним чином забезпечити малолітню дитину       ОСОБА_9 , надати їй всі необхідні умови для розвитку та життєдіяльності, не встановили проживання з ким із батьків буде відповідати найкращим інтересам дитини, не надали оцінку доводам ОСОБА_3 про те, що під час проживання дитини разом із нею, вона самостійно займалася її вихованням та розвитком, разом з дитиною відвідувала розвиваючі гуртки, проте на час проживання дитини з її батьком вихованням дитини займається чужа людина, яка на підставі відповідного договору, укладеного з ОСОБА_1 , є нянею, особу якої суди належним чином не перевірили, а також не встановили які відносини у дитини з кожним із батьків та чи є у неї прихильність до одного з них та з урахування цих обставин не вирішили питання призначення альтернативного висновку органу опіки та піклування на предмет визначення місця проживання дитини з урахуванням її якнайкращих інтересів. 
		 
		Крім того, судами не перевірено та не надано оцінку як відобразилася зміна місця проживання та розлучення з матір`ю на психологічному стані дитини, з огляду на те, що під складання відповідного висновку, працівники служби у справах дітей Одеської міської ради не спілкувалися з дитиною, відповідної бесіди з нею також не проводив і психолог на предмет того, яке у неї ставлення до кожного з батьків, чи є у неї прихильність до одного з них, а тому висновки Київської районної адміністрації Одеської міської ради про те, що під час вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини бралася особиста прихильність дитини до кожного з батьків є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та доказам, які покладені в основу вказаного висновку.
		 
		Крім того, встановивши, що батько та матір мають рівні права, однаково можуть забезпечити малолітню ОСОБА_9 всім необхідним для розвитку та життєдіяльності, суди, визначаючи місце проживання малолітньої дитини з батьком, не встановили, чи буде визначення місця проживання дитини з матір`ю суперечити правам та інтересам самої дитини, якщо так, то яким чином.
		 
		Ухвалюючи оскаржувані рішення на підставі обставин, викладених у висновку органу опіки та піклування, суди не сприяли всебічному і повному з`ясуванню обставин справи та не встановили повно фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, не звернули уваги на те, що висновок органу опіки та піклування не має для суду наперед встановленої сили, а повинен оцінюватися у взаємозв`язку з іншими доказами, не надали оцінки доводам ОСОБА_3 , та доказам, наданим останньою на їх підтвердження, не з`ясували через відповідні органи та за участю психолога думку дитини на предмет того, яке у неї ставлення до кожного з батьків та чи є у неї прихильність до одного з них.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. 
		 
		Оскільки судом першої інстанції допущені порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції в межах наданих йому повноважень не усунув зазначені порушення, а суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення вищезазначених фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		 
		 
		Керуючись статтями 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційні скарги ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 задовольнити частково.
		 
		Рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 08 листопада 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                         В. А. Стрільчук
		 
		 
		 
		Судді:                                                                                    В. О. Кузнєцов
		 
		 
		 
		                                                                                                                      С. О. Погрібний
		 
		 
		 
		                                                                                              О. В. Ступак
		 
		                                                                                                       
		                                                                                              Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...