Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/9842/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 29.05.2019.
Дата набрання законної сили: 15.05.2019
Номер судового провадження: 61-1319ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України                                   
		 
		15 травня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 359/9842/16-ц
		 
		провадження № 61-1319св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
		суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач -  ОСОБА_2 ,
		третя особа - служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської районної державної адміністрації Київської області,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_3  на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2018 року у складі судді Борця Є. О. та постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Волошиної В. М., Панченка М. М., Слюсар Т. А., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.    Описова частина 
		 
		 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.
		 
		Позовні вимоги обґрунтовував тим, що у період часу з 30 листопада                2012 року до 03 грудня 2014 року він перебував у шлюбі з                    ОСОБА_3 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дочка - ОСОБА_4 Після розірвання шлюбу дитина проживає з матір`ю. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 22 червня 2016 року був визначений спосіб його участі у спілкуванні з дочкою та в її вихованні: двічі на місяць у кожні перші та треті вихідні дні: у суботу з 9.00 год до 20.00 год та у неділю з 9.00 год до 18.00 год; за попереднім повідомленням та домовленістю батьків допускається зміна днів побачень. Водночас, ОСОБА_3 ухиляється від виконання судового рішення та перешкоджає йому спілкуватись з дитиною. Він позбавлений можливості приймати участь в її вихованні.
		Ураховуючи наведене,  ОСОБА_1 просив суд зобов`язати              ОСОБА_3 не чинити йому перешкод у спілкуванні та вихованні дочки -  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області                 від 19 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. 
		Зобов`язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з дочкою ОСОБА_4 та в її вихованні. Стягнуто з    ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 551,20 грн.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з дочкою, що позивачем доведено. Встановлений спосіб участі позивача у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначений рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 22 червня 2016 року, яке набрало законної сили, є справедливим і таким, що відповідає інтересам дитини та не порушує принципу рівності обох батьків у питаннях виховання дитини.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2018 року залишено без змін.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції вірно виходив із того, що відповідач чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з дочкою, тому дійшов правильного висновку про наявність підстав щодо реалізації батьківських прав позивача у судовому порядку.
		 
		Короткий зміст вимог касаційних скарг, їх доводи та аргументи
		 
		У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду,                        ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули увагу на те, що позов ОСОБА_1 є безпідставним, так як рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 22 червня 2016 року вже був визначений спосіб його участі у спілкуванні з дочкою та її вихованні, але він не звертався до виконавчої служби для примусового виконання вказаного рішення. Вважає, що позивач обрав невірний спосіб захисту, так як позов стосується невиконання вказаного рішення суду.
		Зазначає, що всупереч положенням статті 19 СК України суди не забезпечили участь у справі органу опіки та піклування, а також не отримали від цього органу обов`язковий письмовий висновок щодо розв`язання спору.
		Вказує на неналежну правову оцінку судами попередніх інстанцій поданих учасниками справи доказів.
		 
		Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		30 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб. 
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дочка - ОСОБА_4 
		 
		Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 грудня 2014 року шлюб між сторонами було розірвано. Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з матір`ю.
		 
		Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 22 червня 2016 року був визначений спосіб участі  ОСОБА_1  у спілкуванні з дочкою - ОСОБА_4 та в її вихованні: двічі на місяць в кожні перші та треті вихідні дні - у суботу з 9.00 год до 20.00 год та у неділю з 9.00 год до 18.00 год; за попереднім повідомленням та домовленістю батьків допускається зміна днів побачень. У частині позовних вимог  ОСОБА_1  щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною суд відмовив за недоведеністю.
		 
		2.    Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга  ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		 
		Частиною третьою статті 51 Конституції Українипередбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
		 
		Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).
		 
		Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).
		 
		Згідно з частинами другою та третьою статті 157 СК Українитой із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
		 
		Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частини перша, друга статті 159 СК України).
		 
		Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року, (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		 
		Статтею 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
		 
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (справа «Хант проти України», № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (справа «Мамчур проти України» № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
		 
		Повно та всебічно встановивши обставини справи, оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням на предмет їх належності, достовірності та достатності, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_3 , незважаючи на наявність рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 22 червня 2016 року, яким був визначений спосіб участі  ОСОБА_1 у спілкуванні з дочкою - ОСОБА_4 та її вихованні, чинить ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з дитиною і ці обставини підтверджуються у своїй сукупності, як показами свідків, так і наданими позивачем письмовими доказами.
		 
		Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		 
		Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
		 
		Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 обрав неправильний спосіб захисту, є безпідставними, так як судами було встановлено, що ОСОБА_3 перешкоджає ОСОБА_1 спілкуватися з їх дитиною, на рішення суду, яким встановлений спосіб такого спілкування, не зважає, тому рішенням суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, в ефективний спосіб захищені батьківські права ОСОБА_1 .
		 
		При цьому, колегія суддів бере до уваги, що ОСОБА_1 у цій справі звернувся до суду не з вимогами про встановлення нового способу участі у спілкуванні з дочкою та її вихованні чи зміні раніше встановленого, а саме про усунення перешкод у такому, які вчиняються ОСОБА_3 , враховуючи, що мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
		 
		Доводи ОСОБА_3 про відсутність письмового висновку органу опіки та піклування щодо розв`язання спору й участі такого органу у розгляді справи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливає на правильність вирішення судами справи, так як згідно з положеннями статті 19 СК України вказаний висновок та участь органу є обов`язковими про розгляді судом справ щодо: участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, у той час як у цій справі інший предмет спору, про що було вказано вище.
		 
		Крім того, посилання касаційної скарги на те, що суди не забезпечили участь у справі органу опіки та піклування не заслуговують на увагу, так як такий орган (служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської районної державної адміністрації Київської області) приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, рішення якого було залишено без змін постановою апеляційного суду.
		 
		Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
		 
		Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій з дотриманням вимог              статей 263-265, 382 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, вірно встановили правовідносини, що склалися між сторонами, та закон, який їх регулює, й обґрунтовано задовольнили позов ОСОБА_1 
		 
		Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_3  залишити без задоволення.
		 
		Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області                        від 19 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду                     від 03 грудня 2018 рокузалишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Д. Д. Луспеник 
		Судді:                                                                                               О. В. Білоконь
		Б. І. Гулько
		Є. В. Синельников
		Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...