Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 709/1751/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 29.05.2019.
Дата набрання законної сили: 15.05.2019
Номер судового провадження: 61-13428ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України                                                          
		 
		15 травня 2019 року 
		м. Київ
		 
		справа № 709/1751/17-ц
		провадження № 61-13428св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		головуючого  -Стрільчука В. А., суддів:Кузнєцова В. О., Ступак О. В. (суддя-доповідач),Погрібного С. О., Усика Г. І. 
		учасники справи: 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Золотоніське об`єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Золотінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 31 січня 2018 року у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,  
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
		 
		У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Золотоніського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області (далі - Золотоніське об`єднане управління ПФУ Черкаської області) про відшкодування моральної шкоди, завданою бездіяльністю органу виконавчої влади. 
		 
		Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є інвалідом дитинства ІІ групи.             Із 05 червня 2013 року почав отримувати пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Цього ж дня він звернувся до відповідача із заявою про переведення його на пенсію, яку отримував його покійний батько, як інвалід Великої Вітчизняної війни, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Проте йому було відмовлено, оскільки у нього не достатньо документів. Коли він вдруге звернувся, уже із зібраними документами, йому також було відмовлено, оскільки не вистачає документів. І так ще кілька разів. Лише після того як він поїхав до Головного управління ПФУ в Черкаській області його було переведено на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Внаслідок таких дій відповідача йому завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, розмір відшкодування якої він оцінює у 50 000,00 грн.
		 
		Із урахування наведених обставин, позивач просив суд стягнути із відповідача на свою користь 50 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
		 
		Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 листопада     2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. 
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем у порушення приписів статті 60 ЦПК України 2004 року не надано доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди, наявність протиправних діянь відповідача та причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями, а також вини останнього у її заподіянні.  
		 
		Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 31 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2017 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із управління ПФУ Черкаської області на користь ОСОБА_1 3 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що місцевий суд не врахував усіх обставин справи, внаслідок чого дійшов неправильного висновку про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди. Протиправність дій відповідача встановлена судовим рішенням, яке набрали законної сили, а тому не підлягає доведенню. Розмір відшкодування моральної шкоди із урахуванням засад розумності та справедливості складає 3 000,00 грн. 
		 
		Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги 
		 
		У березні 2018 року Золотоніське об`єднане управління ПФУ Черкаської області подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 31 січня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило суд скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що орган державної влади зобов`язаний відшкодувати моральну шкоду незалежно від вини лише у випадках передбачених статтею 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), тоді як у цій справі визначених випадків відшкодування моральної шкоди без вини не встановлено. Позивачем не доведено у чому полягає заподіяна моральна шкода, не надано жодних доказів в обґрунтування розміру відшкодування моральної шкоди.  
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2018 року залучено Головне управління ПФУ в Черкаській області як правонаступника Золотоніського об`єднаного управління ПФУ Черкаської області до участі у справі, відкрито касаційне провадження, витребувана цивільна справа та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду. 
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Позиція Верховного Суду 
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга Золотоніського об`єднаного управління ПФУ Черкаської області підлягає частковому задоволенню із таких підстав.
		 
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 із 10 червня 1976 року призначено пенсію по інвалідності як інваліду II групи з дитинства відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Він перебував на обліку в Управлінні ПФУ у Чорнобаївському районі, а після об`єднання управлінь - у Золотоніському обєднаному управлінні ПФУ Черкаської області.
		 
		05 червня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до управління ПФУ в Чорнобаївському районі із заявою про переведення його на пенсію по втраті годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», надавши відповідні документи згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1.
		 
		Із 05 червня 2013 року ОСОБА_1 переведено на пенсію по втраті годувальника за обох батьків.
		 
		Позивач стверджує, що із 2013 року він намагався перевестися на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та знайти необхідні документи для призначення пенсії, оскільки його батько був інвалідом Великої Вітчизняної війни та отримував відповідну пенсію. У зв`язку з відмовою відповідача задовольнити це клопотання, позивач вважає, що йому завдано моральну шкоду. 
		 
		Постановою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 07 грудня 2016 року дії управління ПФУ в Чорнобаївському районі щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 визнано неправомірними та зобов`язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу із 01 січня по 22 жовтня 2015 року.
		Нормативно-правове обґрунтування
		 
		Статтею 56 Конституції Українипередбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		 
		Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		 
		Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		 
		Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені нормою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
		 
		Разом з тим згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		 
		Встановивши, що внаслідок протиправного діяння відповідача, яке встановлено судовим рішенням адміністративного суду і не підлягає додатковому доказуванню, позивачеві завдано моральних страждань та втрат немайнового характеру, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов висновку про наявність правових підстав для відшкодування позивачеві моральної шкоди та стягнув із управління ПФУ Черкаської області на користь ОСОБА_1 3 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.  
		 
		Верховний Суд не погоджується із таким висновком апеляційного суду, оскільки він суперечить нормам законодавства України.
		 
		Наведеною вище статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана незаконними рішеннями органу державної влади, відшкодовується державою.
		 
		Тобто відшкодування, у разі визнання судом незаконними дій чи рішень будь-якого органу державної влади, повинно здійснюватися за рахунок держави, а саме за рахунок коштів Державного бюджету України.
		 
		Згідно з пунктом 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.
		 
		Відповідно до частини другої статті 72 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Статтею 73 цього Закону визначений вичерпний перелік цілей, на які використовуються кошти Пенсійного фонду України, і встановлено заборону використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Відшкодування моральної шкоди цим Законом не передбачено.
		 
		Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що не має законодавчих та інших правових підстав щодо виплати з коштів Пенсійного фонду України будь-яких відшкодувань моральної шкоди, так як бюджетом Пенсійного фонду України, який кожного року затверджується Кабінетом Міністрів України, не передбачено витрат на зазначені цілі.
		 
		Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
		 
		Відповідно до покладених завдань Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 цього Положення).
		 
		Частиною другою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
		 
		Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України        від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок).
		 
		Згідно з пунктом 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
		 
		Стягуючи кошти з управління ПФУ в Черкаській області, суд апеляційної інстанції не врахував, що шкода, завдана органами Пенсійного фонду України, компенсується за рахунок державного бюджету, а відповідне рішення суду виконується органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
		 
		Головком І. І. у цій справі не пред`являвся позов до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
		 
		Враховуючи наведене, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову не можна визнати законним і обґрунтованим.
		Разом із тим Верховний Суд не погоджується і з рішенням суду першої інстанції, оскільки факт заподіяння позивачу моральної шкоди незаконною бездіяльністю відповідача підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема постановою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 07 грудня 2016 року, що місцевим судом при вирішенні спору помилково не враховано. 
		 
		Викладене свідчить про те, що судами встановлено всі обставини справи, проте не застосовано норму матеріального права, яка підлягала застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому рішення судів підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
		 
		Частиною третьою статті 400 ЦПК України встановлено, що суд не                 обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду        справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 412 ЦПУ України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		 
		Статтею 416 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
		 
		Згідно з частиною сьомою статті 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		 
		З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги та беручи до уваги те, що позивач як інвалід ІІ групи звільнений від сплатити судового збору, понесені відповідачем витрати за подання касаційної скарги у розмірі 1 280,00 грн компенсуються за рахунок держави.
		 
		Керуючись статтями 141, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Золотоніського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, задовольнити частково.
		 
		Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 31 січня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Золотоніського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу виконавчої влади відмовити. 
		 
		Компенсувати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Черкаській області судові витрати за подання касаційної скарги у розмірі 1 280,00 грн за рахунок держави у порядку, встановлено Кабінетом Міністрів України. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийВ. А. Стрільчук   Судді:В. О. Кузнєцов   С. О. Погрібний   О. В. Ступак   Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...