Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 278/2414/16-ц : Окремі процесуальні питання; Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Надіслано для оприлюднення: 29.05.2019. Зареєстровано: 30.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 31.05.2019.
Дата набрання законної сили: 28.10.2019
Результат оскарження 28.10.2019 Апеляційний суд Житомирської області: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: 6/278/36/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                Справа № 278/2414/16-ц Провадження №6/278/36/19
		 
		 
		У Х В А Л А
		Іменем України
		 
		   27 травня 2019 року Житомирський районний суд Житомирської області у складі: головуючого судді - Зубчук І.В.
		при секретарі - Талавєр Т.Ю.
		розглянувши подання державного виконавця Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Коцюруби Я.Ю. про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України без вилучення паспортного документа,
		В С Т А Н О В И В :
		До Житомирського районного суду Житомирської області звернувся державний виконавець Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Коцюруба Я.Ю. з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України без вилучення паспортного документа.
		В обґрунтування подання зазначає, що у відділі на виконанні перебуває зведене виконавче провадження №55092536 з примусового виконання виконавчих листів №2782414/16-ц від 27 жовтня 2017 року та №278/2950/17 від 04 червня 2018 року виданих Житомирським районним судом Житомирської області про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .
		Виконавчі провадження відкрито 09 листопада 2017 року та 20 липня 2018 року, а 23 жовтня 2018 року об`єднані у зведене виконавче провадження, але боржник ухилятись від виконання своїх зобов`язань, не з`являється на вимоги державного виконавця. За повідомленням Державної міграційної служби України від 05 січня 2018 року, ОСОБА_1 має два паспорти громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданий 25 березня 2013 року органом 1801 та серії ЕХ №946385, виданий 08 січня 2014 року органом 1888. Враховуючи, що рішення Житомирського районного суду Житомирської області станом на 21 грудня 2018 року не виконані, а боржник ухиляється від їх виконання, державний виконавець просить тимчасово обмежити у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України без вилучення паспортного документа.
		Вивчивши матеріали подання, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні подання, виходячи з наступного.
		Відповідно до редакції частини першоїст.441 ЦПК України, чинної на час розгляду судом подання, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
		Суд можепостановити ухвалу протимчасове обмеження у праві виїздуза межі України фізичної особи, яка єборжникомза невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб),якщотака особаухиляєтьсявід виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні (частина третяст.441 ЦПК України).
		За змістом частини четвертої вищезазначеної статті ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
		Відповідно достатті 33 Конституції Україникожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України за винятком обмежень, які встановлені законом.
		Згідно зі статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
		Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачені законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
		Відповідно до частини першоїст.18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		За змістом пункту 19 частини 3 статті 18 вказаного вище Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має правоу разі ухилення боржника від виконання зобов`язань,покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
		Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України»регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.
		Відповідно до пункту п`ятого частини першоїст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.
		Отже, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов`язань.
		Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
		Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню відповідно до положень частини третьоїст.12 ЦПК України.
		Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання».
		Оскільки, відповідно до положеньстатті 441 ЦПК Україниподання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим більше, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.
		Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.
		Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
		Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів визначається судом.
		Мотивування судового рішення про обмеження права лише двома складовими: наявністю статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашенням боргу в добровільному порядку, що зумовлюють необхідність у тимчасовому обмеженні права на виїзд за межі України з метою забезпечення повного та своєчасного виконання виконавчих документів не відповідає вимогам законодавства.
		Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені саме за ухиленнявід виконання зобов`язань, а не за наявність факту їх невиконання.
		При цьому,під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов`язків.
		Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.
		На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
		Із змісту подання та наданих до нього документів вбачається, що на виконанні у Житомирському районному відділі ДВС ГТУЮ у Житомирській області перебуває зведене виконавче провадження №57498105, до якого входило два виконавчих провадження №№55092536 та 56813069.
		Так, постановою старшого державного виконавця Житомирського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Четвертухою О.В. 09 листопада 2017 року відкрито виконавче провадження №55092536 із виконання виконавчого листа №278/2414/16-ц, виданого Житомирським районним судом 27 жовтня 2017 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу на загальну суму 5 403 046,01 грн. 
		Постановою старшого державного виконавця Житомирського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Кравцовою С.В. 20 липня 2018 року відкрито виконавче провадження №56813069 із виконання виконавчого листа №278/2950/17, виданого Житомирським районним судом 04 червня 2018 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів у сумі 2 261 422,67 грн.
		Постановою від 23 жовтня 2018 року виконавчі провадження №55092536 та №56813069 об`єднані у зведене виконавче провадження №57498105.
		До зведеного виконавчого провадження входить також виконавче провадження №56611282 із примусового виконання виконавчого листа №2-2819/11, виданого 28 травня 2012 року Корольовським районним судом м.Житомира, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 7 707 418,53 грн., яке постановою від 15 січня 2019 року передано з Корольовського відділу ДВС м.Житомир ГТУЮ у Житомирській області.
		Подання обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 не має відкритих рахунків у банківських та інших фінансових установах, яка працює у виконкомі Житомирської міської ради, за нею зареєстрований на праві власності будинок АДРЕСА_1 , який перебуває у іпотеці у ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк».
		09 листопада 2017 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, відомості якої внесено до відповідних держаних реєстрів, копії якої направлено сторонам та органам, які посвідчують договори відчуження майна чи проводять його перереєстрацію на іншого власника.
		У поданні зазначається про два виклики боржника до державного виконавця від 06 грудня 2017 року на 18 грудня 2017 року та від 04 січня 2018 року на 09 січня 2018 року, які направлялися рекомендованими листами з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також про те, що ОСОБА_1 на виклики не з`явилася та державного виконавця не повідомила про причини неявки.
		Окрім того, із приєднаних до подання матеріалів також вбачається, що ОСОБА_1 поштовим повідомленням направлявся виклик державного виконавця від 12 листопада 2018 року, яким боржника зобов`язано з`явитися до виконавця 20 листопада 2018 року щодо сплати боргу або надання підтверджуючих документів про сплату, але кореспонденція повернулася із відміткою «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення».
		На підставі ст.ст.68-70 Закону України «Про виконавче провадження»державним виконавцем 01 лютого 2018 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника (20%). Відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 та перерахування коштів з її рахунку на депозитний рахунок виконавчої служби здійснюється виконком Житомирської міської ради, тобто за місце роботи боржника.
		За змістом подання станом на 01 травня 2019 року на рахунок стягувача в рахунок погашення боргу Житомирським районним відділом виконавчої служби перераховано 81127,02 грн., а за інформацією із довідки виконкому Житомирської міської ради від 25 березня 2019 року №27 з квітня 2018 року по лютий 2019 року утримано 67 897,70 грн. 
		Разом із тим, відповідно до листа Житомирського районного відділу управління ДМС України в Житомирській області від 05 січня 2018 року ОСОБА_1 документувалася паспортами громадянина України для виїзду за кордон у 2013 році та в 2014 році.
		Необхідність тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон обґрунтовано у поданні тим, що боржником рішення виконано не було, що призвело до вжиття відносно неї заходів примусового виконання.
		Обмеження у праві виїзду за кордон може бути застосовано не автоматично при непогашенні боргу, а за встановлення необхідності застосування такого заходу з урахуванням обставин справи при доведеності факту ухилення з боку боржника. Окрім того, обмеження повинно сприяти стягненню боргу, а не навпаки. Нарешті, усі обмеження прав громадян залишати свою країну повинні бути виправдані конкретними обставинами справи.
		Так, як вже зазначалося під ухиленням від виконання зобов`язання варто розуміти такі дії чи бездіяльність з боку боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним рішення суду, за наявності при цьому можливостей вчинити дії в порядку його виконання та за відсутності об`єктивних обставин, які перешкоджають виконанню.
		У зв`язку із цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених законом, чого суб`єктом подання не доведено.
		Окрім того, робота ОСОБА_1 пов`язана з необхідністю періодичного виїзду за кордон, оскільки вона займає посаду секретаря Житомирської міської ради та до її функціональних обов`язків входить організація і координування діяльності управління по зв`язках із громадськістю міської ради, відділу організаційного забезпечення депутатської діяльності міської ради. Відповідно до Положення про управління по зв`язках із громадськістю Житомирської міської ради, затвердженого рішенням Житомирської міської ради від 01 березня 2018 року №943, завданням управління є, зокрема, міжнародне співробітництво. 
		Отже, надані у даній справі докази не свідчать про те, що боржник ухиляється від платежів та навіть тимчасове обмеження у праві виїзду за кодон може призвести до негативних наслідків (втрати ОСОБА_1 постійної роботи), що не буде сприяти стягненню боргу, оскільки реальне виконання рішення суду відбувається саме за рахунок відрахувань із заробітної плати останньої.
		Із іншої сторони, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
		Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій, щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.
		Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
		Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).
		Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
		Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (рішення Європейського Суду за справами «Рінер проти Болгарії» та «Фельдеш і Фельдешне Хайлик проти Угорщини"» § 35). Така перевірка, як правило, має проводитися судами принаймні в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 року за справою «Сіссаніс проти Румунії», скарга № 23468/02, § 70).
		Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою «Ле Конт, Ван Лейвені Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium, Series A, N 43, § 60).
		Тобто, застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
		Звертаючись із поданням про тимчасове обмеження у праві боржника на виїзд за межі України, державний виконавець направила до суду подання без надання доказів про повідомлення боржника про виклики до державного виконавця. Сам по собі розмір непогашеного боргу достеменно не свідчить про ухилення від виконання боржником обов`язків щодо його погашення, а тому суб`єктам подання не доведені обставини, які б давали суду можливість обмежити ОСОБА_1 у конституційному праві.
		Неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо викликів можуть бути підставами для відмови у задоволенні подання.
		У даному конкретному випадку, враховуючи фактичні обставини справи та зміст подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати ОСОБА_1 такою, що свідомо та умисно ухиляється від виконання покладених на неї судовим рішення зобов`язань.
		Суд також бере до уваги також те, що із заробітної плати ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу щомісячно відраховуються кошти, що свідчить про часткове виконання судових рішень.
		За таких обставин, виходячи із викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України без вилучення паспортного документа.
		Керуючись ст. ст. 353, 354, 441 ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження»,
		УХВАЛИВ:
		В задоволенні подання державного виконавця Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Коцюруби Я.Ю. про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України без вилучення паспортного документа відмовити.
		Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
		 
		 
		 
		 
		   Суддя:                             І.В.Зубчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...