Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/865/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 29.05.2019. Зареєстровано: 30.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 31.05.2019.
Дата набрання законної сили: 31.07.2019
Результат оскарження 30.07.2019 Восьмий апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: П/140/890/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 травня 2019 року ЛуцькСправа № 140/865/19 
		Волинський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого  судді Костюкевича С.Ф.,
		розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ківерцівського районного суду Волинської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення суддівської винагороди, матеріальної допомоги та моральної шкоди,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернувся з позовом до Ківерцівського районного суду Волинської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області про скасування наказу №09/02-04 від 17.03.2017 року, поновлення на на посаді судді Ківерцівського районного суду, стягнення суддівської винагороди з 16.03.2017 року по даний час в розмірі 1 300 708 грн., матеріальної допомоги за 2017-2018 роки в розмірі 57 630 грн. та моральної шкоди в сумі 200 000 грн. 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом голови Ківерцівського районного суду №09/02-04 від 17.03.2017 року відповідно до п. 5 ч. 6 статі 126 Конституції України, ст. ст. 124, 125 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Підгорного І. І. було звільнено з посади судді даного суду шляхом припинення з 16.03.2017 року повноважень судді у зв`язку з набранням законної сили обвинувального вироку Млинівського районного суду Рівненської області від 25.04.2016 року. 
		При цьому зазначає, що йому було припинено з 17.03.2017 року виплату суддівської винагороди , посадового окладу, та щомісячної доплати за вислугу років в розмірі 80 % посадового окладу судді. Підставою для видання цього наказу було набрання законної сили обвинувального вироку Млинівського районного суду на підставі ухвали апеляційного суду Рівненської області від 16.03.2017 року.?
		Позивач вказує, що постановою колегії Касаційного кримінального суду від 05.03.2019 року ухвала Апеляційного суду Рівненської області від 16.03.2017 року була скасована як протиправна, тому вважає незаконним винесення оскаржуваного наказу, а відтак і звільнення його вважає протиправним, як і припинення повноважень судді і зупинення виплати суддівської винагороди та доплати за вислугу років у розмірі 80% посадового окладу судді.
		На підставі вищенаведеного позивач просить позов задовольнити повністю.
		В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 09.04.2019 року №01-31/1/19 Ківерцівський районний суд позов заперечив, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки вказаний наказ був винесений на законних підставах, що стверджується відповідними рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28.03.2017 року в справі 803/414/17 та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 року. Також вказано, що чинним законодавством (Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року) не передбачено порядку поновлення повноважень судді та зарахування повторно його в штат суду, що унеможливлює задоволення позовних вимог.
		У відповіді від 15.04.2019 року на відзив Ківерцівського районного суду позивач вказав, що відзив відповідача є необґрунтованим та безпідставним, так як при поновленні на попередній роботі незаконно звільненого працівника не повинно бути висунуто ще якісь вимоги, тому що він незаконно був позбавлений права на працю, і поновлюється в той же штат і на ту ж посаду. Відносно стягнення моральної шкоди, вважає, що незаконним відстороненням його від роботи порушувалися не тільки матеріальні права, але спричинено позивачу моральну шкоду, оскільки він не міг виконувати роботу, поніс моральні страждання, не міг користуватися правом на працю, яке гарантує Конституція України. 
		В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 15.04.2019 року №774/07-09 ТУ ДСА в Волинській області позов заперечило, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. Зазначили, що голова Ківерцівського районного суду Волинської області на підставі вироку Млинівського районного суду Рівненської області від 25.04.2016 року, що набрав законної сили згідно ухвали Апеляційного суду Рівненської області від 16.03.2017 року, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» правомірно виніс оскаржуваний наказ № 09/02-04 від 17.03.2017 року, яким позивача відраховано зі штату Ківерцівського районного суду Волинської області. Вказали, що ст. 24 Закону до повноважень голови місцевого суду не відносить надання правової оцінки щодо законності або незаконності вироку суду, який набрав законної сили при прийнятті наказу згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону.
		Також ТУ ДСА у Волинській області зазначає, що позивачем не надано доказів скасування або недійсності вироку Млинівського районного суду Рівненської області від 25.04.2016 року, який набрав законної сили на момент винесення відповідачем наказу №09/02-04 від 17.03.2017 року. На даний час зазначений вирок Млинівського районного суду Рівненської області, на підставі якого припинено повноваження судді Підгорного І. І., не скасований. У позовній заяві ОСОБА_1 не зазначає в чому полягає моральна шкода яку він просить стягнути з територіального управління, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
		Відповідач ТУ ДСА у Волинській області звертає увагу на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 до територіального управління, оскільки останнє не видавало наказу №9/02-04 від 17.03.2017 року «Про припинення повноважень судді, припинення виплати суддівської винагороди та доплати за вислугу років та відрахування зі штату судді Підгорного І. І.», відповідно і не могло спричинити будь-яку моральну шкоду позивачу. У зв`язку з чим позовні вимоги до ТУ ДСА є безпідставними та необґрунтованими.
		У відповіді від 17.04.2019 року на відзив ТУ ДСА в Волинській області позивач вказав, що відзив даного відповідача є необґрунтованим та безпідставним. Вказав, що посилання Територіального управління про те, що він законно був звільнений наказом голови Ківерцівського районного суду від 17.03.2017 року є невірним, оскільки вирок Млинівського районного суду від 25.04.2016 року, який набрав законної сили лише на підставі ухвали Апеляційного суду Рівненської області від 16.03.2017 року, яка є незаконною та скасована Верховним судом України 05.03.2019 року. Вирок Млинівського районного суду від 25.04.2016 року на даний час є таким, що не набрав законної сили. Тому посилання Територіального управління на те, що вирок Млинівського районного суду не скасований на даний час не має ніякого значення, адже він не набрав законної сили.
		При цьому у зв`язку з позбавленням його права на працю, гарантованим Конституцією України, незаконною тривалістю такого позбавлення, великим обсягом тривалості у часі, тривалістю обмеження його в правах спричинили позивачу моральні страждання, які позначилися на фізичному здоров`ї, на психологічному стані, підтверджені моральними стражданнями та переживаннями за цей період є законною вимогою та підставою для стягнення моральної шкоди, розмір якої є зовсім не перебільшеним, а оптимальним.
		Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає, враховуючи наступне.
		Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист. 
		Судом встановлено, що вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року в справі №158/803/14-к ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.368 КК України (в редакції Закону України №1508-VI від 11 червня 2009 року, що діяв на час вчинення злочину) та призначено йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з відбуттям міри покарання в кримінально-виконавчій установі з позбавленням права обіймати посаду судді та посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в державних установах строком на 3 (три) роки та з конфіскацією 1/6 (однієї шостої) частини майна, яке є власністю засудженого.
		Ухвалою судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області від 16 березня 2017 року вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
		Наказом голови Ківерцівського районного суду Волинської області №09/02-04 від 17 березня 2017 року було припинено з 16 березня 2017 року повноваження судді Ківерцівського районного суду Волинської області Підгорного Івана Івановича, у зв`язку з набранням законної сили обвинувального вироку Млинівського районного суду Рівненської області від 25.04.2016 року, припинено з 17 березня 2017 року виплату суддівської винагороди та щомісячної доплати за вислугу років, відраховано зі штату Ківерцівського районного суду. 20.03.2017 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Ківерцівського районного суду Волинської області про визнання незаконним, скасування наказу Ківерцівського районного суду Волинської області від 17 березня 2017 року №09/02-04 «Про припинення повноважень судді, припинення виплати суддівської винагороди та доплати за вислугу років, та відрахування зі штату судді Підгорного І.І.», поновлення в штаті Ківерцівського районного суду Волинської області з 17.03.2017 року на посаді судді. 
		Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28.03.2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року у справі № 803/414/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ківерцівського районного суду Волинської області про скасування наказу та поновлення на роботі повернуто особі, яка її подала.
		Постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 05.03.2019 року касаційну скаргу засудженого задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 16.03.2017 року щодо ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		27.03.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до Ківерцівського районного суду Волинської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області про скасування наказу №09/02-04 від 17.03.2017 року «Про припинення повноважень судді, припинення виплати суддівської винагороди та доплати за вислугу років, та відрахування зі штату судді Підгорного І. І.», поновлення на посаді судді Ківерцівського районного суду Волинської області, стягнення суддівської винагороди з 16.03.2017 року по даний час в розмірі 1 300 708 грн., матеріальної допомоги за 2017-2018 роки в розмірі 57 630 грн. та моральної шкоди в сумі 200 000 грн. у зв`язку зі зміною підстав, а саме винесенням постанови колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 05.03.2019 року.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
		На дамку суду оскільки у зв`язку з прийняттям Верховним Судом постанови від 05.03.2019 року змінились підстави для звернення з позовом в порядку публічної служби, тому ОСОБА_1 у відповідності до ст. 122 КАС України 27.03.2019 року вчасно у місячний строк звернувся до суду про скасування наказу Ківерцівського районного суду.
		Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
		Згідно зі статтею 126 Конституції України, незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. Суддя обіймає посаду безстроково.
		Підставами для звільнення судді відповідно до вказаної статті Конституції є: 1) неспроможність виконувати повноваження за станом здоров`я; 2) порушення суддею вимог щодо несумісності; 3) вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; 4) подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням; 5) незгода на переведення до іншого суду у разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду; 6) порушення обов`язку підтвердити законність джерела походження майна.
		Згідно вказаної статті 126 Конституції повноваження судді припиняються у разі: 1) досягнення суддею шістдесяти п`яти років;
		2) припинення громадянства України або набуття суддею громадянства іншої держави;
		3) набрання законної сили рішенням суду про визнання судді безвісно відсутнім або оголошення померлим, визнання недієздатним або обмежено дієздатним;
		4) смерті судді; 
		5) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді за вчинення ним злочину. Отже, Конституція України передбачає як підстави для звільнення судді, так і підстави для припинення повноваження судді.
		При цьому згідно з статтею 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини 6 статті 126 Конституції України, згідно з статтею 56 цього Закону, питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 4 та 6 частини 6 статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні Вищої Ради правосуддя.
		Так, на засіданні Вищої Ради правосуддя розглядається питання про звільнення судді з підстав визначених у Конституції України, а питання щодо припинення повноваження судді відповідно до Закону України «Про Вищу раду правосуддя» до її компетенції не належить, а відповідно до глави 2 розділу VІІ Закону України «Про судоустрій і статус суддів», належить до повноважень голови суду.
		Згідно з статтею 124 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд, який ухвалив обвинувальний вирок щодо особи, яка є суддею, негайно повідомляє про це Вищу раду правосуддя, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Державну судову адміністрацію України.
		Повноваження судді припиняються з дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього. Такий суддя втрачає визначені законом гарантії незалежності і недоторканності судді, право на грошове, в тому числі суддівську винагороду, та інше забезпечення.
		Як встановлено судом, вирок відносно ОСОБА_1 набрав законної сили 16 березня 2017 року, а тому на момент його винесення наказ голови Ківерцівського районного суду Волинської області №09/02-04 від 17 березня 2017 року щодо припинення з 16 березня 2017 року повноважень судді Ківерцівського районного суду Волинської області Підгорного Івана Івановича, у зв`язку з набранням законної сили обвинувального вироку Млинівського районного суду Рівненської області від 25.04.2016 року, припинення з 17 березня 2017 року виплати суддівської винагороди та щомісячної доплати за вислугу років, відрахування зі штату Ківерцівського районного суду прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.З відповіді Ківерцівського районного суду №01-31/7/19 від 06.05.2019 року на запит Волинського окружного адміністративного суду від №8305/19 від 24.04.2019 року «Про надання інформації» (вх. №7647/19 від 08.05.2019 року) вбачається, що з 05.03.2019 року (дня винесення постанови Верховним Судом у справі №158/803/14-к) по теперішній час ОСОБА_1 не звертався до Ківерцівського районного суду із заявою про скасування наказу №09/02-04 від 17.03.2017 року, поновлення на посаді судді Ківерцівського районного суду Волинської області та поновлення виплат.
		Крім того, нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не передбачено права поновлення припинених повноважень судді у випадку скасування обвинувального вироку щодо судді. При цьому, таке право передбачено ст. 6 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування і суду» в редакції Закону України №4652-VI від 13.04.2012 року, яка зазначає, що громадянин, звільнений з посади, у зв`язку з незаконним засудженням, має бути поновлений на колишній роботі (посаді) не пізніше ніж через один місяць з дня звернення. Однак дана стаття таке право передбачає лише у випадку набрання законної сили виправдувальним вироком або винесенням постанови про закриття кримінального провадження, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у судді і вичерпанням можливості їх отримання.
		Як встановлено судом в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 року ОСОБА_1 не виправдовувався у вчиненні злочину і кримінальне провадження відносно нього не закривалося, вирок Млинівського районного суду від 25.04.2016 року є чинним, однак не набрав законної сили, а кримінальна справа направлена до апеляційної інстанції на новий розгляд.
		За таких обставин відсутні підстави передбачені у ст. 6 Закону №4652-VI для скасування наказу Ківерцівського районного суду №09/02-04 від 17 березня 2017 року як незаконного та поновлення ОСОБА_1 на посаді судді в штаті суду та поновлення його повноважень.
		Оскільки у вимогах про поновлення ОСОБА_1 на посаді судді судом відмовлено, тому і вимоги про стягнення суддівської винагороди, матеріальної допомоги та моральної шкоди до задоволення не підлягають, так як із системного аналізу наведених норм законодавства, судом зроблено висновок, що право на відшкодування шкоди на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» виникає в особи лише у випадку наявності відповідних підстав.
		Статтею 130 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом. Держава, відшкодувавши шкоду, завдану слідчим, прокурором, застосовує право зворотної вимоги до цих осіб у разі встановлення в їхніх діях складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили, або дисциплінарного проступку незалежно від спливу строків застосування та дії дисциплінарного стягнення.
		Крім того, положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
		Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону № 266/94-ВР.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає в тому числі і у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
		Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
		Відтак, з наведених вище підстав у задоволенні позову слід відмовити. 
		Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Таким чином, усі рішення та дії суб`єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
		Судом також приймається до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
		Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Судом не підтвердилися обставини щодо порушення відповідачами прав, свобод та інтересів позивача, а позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження позовних вимог.
		Таким чином, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог та відмову в задоволенні позову.
		Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування і суду», суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Ківерцівського районного суду Волинської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення суддівської винагороди, матеріальної допомоги та моральної шкоди відмовити.
		Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...