Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 585/492/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях; про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким.
Надіслано судом: 29.05.2019. Зареєстровано: 30.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 31.05.2019.
Дата набрання законної сили: 27.08.2019
Результат оскарження 27.08.2019 Сумський апеляційний суд: скасовано ухвалу (постанову) повністю з ухваленням нової ухвали
Номер судового провадження: 1-в/585/56/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № № 585/492/19 
		Номер провадження 1-в/585/56/19 
		 
		У Х В А Л А 
		І М Е Н ЕМ У К Р АЇ Н И
		24 травня 2019 року                            м.Ромни
		 
		   Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:
		головуючої судді ОСОБА_1 ,
		при секретарі ОСОБА_2 ,
		з участю прокурора - ОСОБА_3 ,
		засудженого ОСОБА_4 ,
		захисника - ОСОБА_5 , 
		представника Роменської ВК  56 ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни в режимі відеоконференцзв`язку клопотання засудженого ОСОБА_4 в порядку ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України про звільнення його умовно-достроково або заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		До Роменськогоміськрайонного судуСумської областінадійшло клопотаннязасудженого ОСОБА_4 ,який наданий часвідбуває покаранняв ДУ«Роменська виправнаколонія №56»,в якомувін просить: звільнити умовно-достроково або замінити йому невідбуту частину покарання більш м`яким; визначити термін можливого перегляду його покарання шляхом застосування до нього умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким, встановити проміжутки часу для його повторення, а також встановити чіткі критерії, на підставі яких він має відбуватись.
		В обґрунтування клопотання зазначив, що він був засуджений до довічного позбавлення волі, на даний час відбувши 15 років призначеного йому покарання, вважає, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини відпали обґрунтовані підстави для подальшого тримання його в установі виконання покарань, так як це суперечить ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та ст. 28 Конституції України, тому звернувся до суду з даним клопотанням в порядку ч. 1, п.1 ч. 2 ст. 539 КПК України. 
		У судовому засіданні засуджений ОСОБА_4 клопотання підтримав та просив його задовільнити.
		Захисник ОСОБА_5 клопотання підтримав і також просив його задовільнити.
		Представник Державноїустанови "Роменськавиправна колонія№56"ОСОБА_6  зазначив, що засуджений ОСОБА_4 за час відбування ним покарання зарекомендував себе з позитивної сторони, поведінку не порушував, мав лише одне стягнення 2009 році, яке погашено в установленому законом порядку, щодо питання про умовно-дострокове його звільнення, то такий висновок приймається комісійно, засуджений ОСОБА_4 до комісії не звертався, в державній установі не працює, за відсутністю робочих місць, при винесенні рішення суду представник колонії поклався на розсуд суду.
		Прокурор заперечувавпроти задоволенняклопотання засудженого,оскільки воно не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, яке не передбачає заміну довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням або умовно-дострокове звільнення від відбування такого покарання.
		Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання та особової справи, суд приходить до наступного висновку.
		Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджений 24.03.2004 Апеляційним судом Черкаської області за ст.ст.187 ч.4, 289 ч.3, 357 ч.3, 263 ч.1, 115 ч.2 п.6, 15 ч.3  115 ч.2 п.п.1,6, на підставі ст. 70 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна, і з 04.05.2005 відбуває покарання в Державній установі «Роменська виправна колонія № 56». Початок строку рахується з 29.07.2003 (а.с. 24).
		Згідно довідки в.о. першого заступника начальника державної установи «Роменська ВК №56» ОСОБА_4 вбачається, що гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 15.03.2019 відбув 15 років 7 місяців 16 днів, перебував під вартою з 29.07.2003 по 12.10.2004 (а.с. 27).
		Згідно довідки начальника державної установи «Роменська ВК №56» ОСОБА_7 від 19.02.2019, вбачається, що з дня прибуття до установи і по теперішній час, засуджений ОСОБА_4 не працевлаштований на виробництві державного підприємства із-за відсутності робочих місць, заробітної плати чи будь-яких інших доходів не отримував. На особовому рахунку має залишок коштів в сумі 1 грн. 06 коп. (а.с. 24).
		Відповідно до психологічної характеристики на засудженого ОСОБА_4 від 10.10.2017 затвердженої начальником ДУ «Роменська ВК №56» ОСОБА_7 , за результатомвізуальної діагностики,в ходіпсихологічних спостережень,бесід,збору таузагальнення незалежниххарактеристик,встановлено,що взасудженого переважаєзмішаний типтемпераменту.Головну лініюповедінки формуєтип темпераментусангвініка-холерика.Екстравертований.Психологічна реакціяспрямована назовнішній світ.Психопатологічність відсутня,структура характерустабільна,рівень агресіїсередній.Тип нервовоїсистеми сильний,врівноважений.Спокійний.Внутрішню психологічнунапруженість ніколине доводитьдо критичноїмаси,але вразі психологічноготиску можепроявити ознакиагресії.Суїцидальна поведінкане властива.Відкрита легка у спілкуванні людина, не вимушено підтримує будь-яку бесіду, має активну життєву позицію, комунікабельний, здатний до дружньої підтримки, взаєморозуміння, взаємодопомоги. Він вміє як ніхто інший переконувати співрозмовника фактами і цифрами,приводити незаперечнідокази.Прагне порядкув усьомута систематизації.Він вмілопланує своїсправи,становить планиі графіки.Дуже сумлінний,скрупульозний іпедантичний вроботі.Йому необхіднаспокійна,відокремлена обстановкадля роздуміві аналізу.Досить негнучкий увідносинах.Зазвичай несхильний докомпромісів,але щебільше вінне виноситьконфліктів,тому вкрайньому випадкуможе поступитисясвоїми переконаннямиабо пітина компромісу відносинах.На ньогоможна покластися.Працьовитий,старанний,має потребудоводити початусправу докінця,завзятість,що дозволяєдобиватися завершенняроботи.Витривалість,терпіння іметодичність.Характерною особливістюповедінки засудженогоє позиція «борцяза своїправа»,які найого думкупорушуються вустанові,постійно відстоюєсвої інтересив судахта іншихінстанціях.Весь час займається самоосвітою (юридичний напрямок), має гарну юридичну підготовку. Потребує постійної уваги з боку працівників установи для вирішення особистих питань (а.с. 7).
		Як зазначив в судовому засіданні представник ДУ «Роменська ВК № 56» ОСОБА_6 , за час відбування покарання в даній установі засуджений ОСОБА_4 зарекомендував себе з позитивної сторони, поведінку не порушував, мав лише одне стягнення 2009 році, проте воно погашено в установленому законом порядку.
		Також, засуджений ОСОБА_4 за час відбування ним покарання в ДУ «Роменська ВК 56» приймав участь по благоустрою території даної державної установи, зокрема за його власні кошти проведено ремонт трьох камер.
		Крім того, в 2007 році засуджений ОСОБА_4 отримав подяку від президента Громадської організації «Центру відновлення особистості та перетворення суспільства» ОСОБА_8 за участь у відновленні особистості та в стремлінні до перевиховання суспільства в Україні. 
		Відповідно ч. 1 ст. 152 КВК України,підставою звільнення від відбування покарання є, зокрема, відбуття строку покарання, призначеного вироком суду, акт про помилування, умовно-дострокове звільнення.
		Згідно ст. 82 КК України, особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м`яким покаранням. У цих випадках більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком (ч.1). Заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення (ч.3). Заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можлива після фактичного відбуття засудженим: 1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, а також за необережний тяжкий злочин; 2) не менше половини строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі; 3) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом невідбутої частини покарання (ч. 4). До осіб, яким покарання замінене більш м`яким, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення за правилами, передбаченими статтею 81цього Кодексу (ч. 5). 
		Відповідно до п.п. 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2006 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», умовно дострокове звільнення від відбування покарання відповідно до ч. 1 ст.81КК України та заміна невідбутої частини покараннябільш м`яким на підставі ч. 1 ст.82КК України можуть застосуватисьдо осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.
		Водночас, статтею 87КК України встановлено право здійснення Президентом України помилування стосовно індивідуально визначеної особи (ч.1). Актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п`яти років (ч. 2). 
		У відповідності до п.п. 2-5, 9 Положення «Про порядок здійснення помилування», затвердженого Указом Президента України від 21.04.2015 № 223/2015, помилування засуджених здійснюється у виді: заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п`яти років; повного або часткового звільнення від основного і додаткового покарань. Право клопотати про помилування має особа, яка засуджена судом України і відбуває покарання в Україні; засуджена судом іноземної держави і передана для відбування покарання в Україну без умови про незастосування помилування, вирок суду щодо якої приведено у відповідність із законодавством України; засуджена в Україні і передана для відбування покарання іноземній державі, якщо ця держава погодилася визнати і виконати прийняте в Україні рішення про помилування. Клопотання про помилування може бути подано після набрання вироком законної сили, а у разі оскарження вироку в касаційному порядку - після прийняття рішення відповідним судом. У випадку засудження особи до довічного позбавлення волі, клопотання про її помилування може бути подано після відбуття нею не менше двадцяти років призначеного покарання. Особи, які засуджені за тяжкі чи особливо тяжкі злочини або мають дві і більше судимостей за вчинення умисних злочинів чи відбули незначну частину призначеного їм строку покарання, можуть бути помилувані у виняткових випадках за наявності надзвичайних обставин. Під час розгляду клопотання про помилування враховуються: ступінь тяжкості вчиненого злочину, строк відбутого покарання, особа засудженого, його поведінка, щире каяття, стан відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди, сімейні та інші обставини; думка адміністрації установи виконання покарань або іншого органу, який виконує покарання, спостережної комісії, служби у справах дітей, місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, громадських об`єднань та інших субєктів про доцільність помилування.
		Таким чином, чинне законодавство України надає особам, засудженим до довічного позбавлення волі, можливість дострокового звільнення за певних обставин. 
		Стаття 3Конвенції прозахист правлюдини таосновоположних свобод1950року передбачає:Нікого неможе бутипіддано катуваннюабо нелюдськомучи такому,що принижуєгідність,поводженню або покаранню. Ця стаття була інтегрована Європейським судом з прав людини, а отже саме він тлумачить Конвенцію (п.1 ст.32 Конвенції). У відповідності до його тлумачення: ...у контексті довічного позбавлення волі Стаття 3 повинна інтерпретуватись як така, що вимагає зменшуваності покарання, в розумінні перегляду справи, яка дозволяє національній владі переглянути: чи були зміни довічника, що мали місце, настільки значними, чи був прогрес у напрямку виправлення таким, що продовження тримання особи в ув`язненні не може більше виправдовуватись з огляду на обґрунтовані пенологічні підстави (п. 119 рішення у справі Вінтер та інші проти Сполученого Королівства (Finger and others v. the United Kingdom), заяви №№ 66069/09, 130/10, 3896/10 від 09.07.2013).
		Відповідно по рішення Європейського суду з прав людини від 12 березня 2019 року у справі «Петухов проти України» № 2, встановлено порушення Україною ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року в частині застосування національними судами до осіб покарання у виді довічного позбавлення волі без можливості перегляду справи з подальшим звільненням від покарання. Суд прямо зобов`язав Україну реформувати систему перегляду довічного ув`язнення. 
		Європейським судом з прав людини у справі Ласзло Магяр проти Угорщини було встановлено, що помилування не відповідаєвимогам статті3 Конвенції Національне законодавство цієї країни не вимагало від президента оцінювати, чи були обґрунтовані пенологічні підстави для продовження довічного ув`язнення, а також надавати мотивацію у разі відмови у помилуванні (п.57, Laszlo Magyar v. Hungary, заява № 73593/10, від 20.05.2014). Через зазначені причини, президентське помилування недотримувалося тієї вимоги, яка витікає зі статті 3 Конвенції, що довічно засуджений має знати, що він має робити для того, аби була розглянута можливість його звільнення (п.58, Laszlo Magyar).
		Український порядок помилування, так само не вимагає від президента мотивувати рішення про відмову у помилуванні та не вказує, що має робити засуджений до довічного позбавлення волі для того, щоб отримати помилування (Указ Президента України Про Положення та порядок здійснення помилування від 21.04.2015 p. № 223/2015). 
		Існування можливості звільнення з мотивів милості (compassionate release) не є достатнім для задоволення вимог статті 3 Конвенції (п.127 у вищезазначеному рішенні по справі Вінтера, а також п.43 у справі Хутчінсон проти Сполученого Королівства (Hutchinson v. the United Kingdom), від 17.01.2017 p., заява № 37592/08). До таких висновків Європейський суд з прав людини доходить через те, що звільнення на підставі милості не є реалістичною перспективою звільнення від довічного покарання у розумінні Суду (п.100, рішення у справі Мюррея проти Нідерландів (Murray v. the Netherlands), заява № 10511/10, від 26.04.2016).
		Для задоволення вимог статті 3 Конвенції довічне покарання має бути зменшуваним (п. 98 у справі Кафкаріс проти Кіпру (Kafkaris v. Cyprus), заява №21906/04, від 12.02.2008). Щоб встановити чи було таке покарання зменшуваним, має існувати перспектива звільнення від довічного позбавлення волі, яке має бути не тільки de jure, а й de fakto реалістичною ( п.196 у справі  Окалан проти Турції (2) (Ocalan v. Turkey (2)), заяви № № 24069/03, 197/04, 6201/06 та 10464/07 від 18.03.2014).
		Європейський комітетз запобіганнякатуванням,який таксамо,як іЄвропейський судз правлюдини єорганом РадиЄвропи,у своїйдоповіді щодовізиту вУкраїну у2016році визнаввідсутність вУкраїні реалістичноїперспективи звільненнявід довічногопозбавлення волі,як тоговимагає стаття3Конвенції.Також він окремо визнав існуючий механізм помилування довічників таким, що не є такою реалістичною перспективою звільнення (п.40 Доповіді СРТ/іnf(2017)15). Такого роду спостереження Комітету мають преюдиціальне значення для встановлення порушень Конвенції Європейським судом з прав людини.
		Стаття 28 Конституції України та стаття 3 Конвенції мають бути застосовані у даній справі, не дивлячись на відсутність у Кримінальному кодексі України механізму дострокового звільнення від довічного позбавлення волі чи його заміни більш м`яким. Така відсутність механізму у Кримінальному кодексі України не узгоджується із Конституцією України, Конвенцією та вищевказаною практикою Європейського суду з прав людини, які мають бути застосовані безпосередньо, оскільки вони мають вищу юридичну силу, аніж Кримінанальний кодекс України.
		Суд також враховує те, що відповідно до пунктів 9 та 12 Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи щодо поводження із засудженими до тривалих строків ув`язнення (Resolution (76)2 on the treatment of long-term prisoners, від 17.02.1976), перегляд довічного позбавлення волі має відбуватися після відбуття засудженим 8-14 років позбавлення волі та повторюватися через регулярні проміжутки часу.
		Враховуючи вищевикладене, зокрема, практику Європейського суду з прав людини, який чітко в своїх рішеннях вказує на прогалину в законодавстві України, які є наслідком порушення прав осіб, засуджених до довічного позбавлених волі, а також те, що необґрунтована відмова в наданні таким особам права на помилування є незаконною, та враховуючи позитивну характеристику на засудженого ОСОБА_4 , подяку останньому від президента Громадської організації «Центру відновлення особистості та перетворення суспільства» ОСОБА_8 за участь у відновленні особистості та в стремлінні до перевиховання суспільства в Україні, його гарну поведінку за час відбування останнім покарання, негативне сприйняття ним скоєного злочину та прагнення стати на шлях виправлення, наміри продовжувати правозахисну діяльність, розвиток своєї освіти, здійснення благодійної діяльності, відсутність комунікаційних проблем із суспільством щодо працевлаштування у разі звільнення засудженого, оскільки останній має вісім професій, зокрема з яких: токар 5-го розряду, фрезеровщик 4-го розряду, свердлійщик 3-го розряду, оператор станків з числовим програмним управлінням 3-го розряду, електрогазосварщик 4-го розряду, кіномеханік 3-ї категорії, водій 3-го класу, суд приходить до висновку, що засуджений ОСОБА_4 довів суду своє виправлення, у зв`язку з чим йому слід замінити покарання увигляді довічногопозбавлення волі,на покарання у вигляді позбавлення волі на строк 20 років, за умови належної поведінки останнього. 
		В іншій частині клопотання є необґрунтованим, і таким, що задоволенню не підлягає.
		На підставі положень ст. ст. 81, 82 Кримінального кодексу України, ст. ст. 537, 539 Кримінального процесуального кодексу України, ст.3Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Клопотання засудженого ОСОБА_4 в порядку ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України про звільнення його достроково або заміну невідбутої частини покарання більш м`яким  задовільнити частково.
		Замінити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у вигляді довічного позбавлення волі, призначеного вироком Апеляційного суду Черкаської області від 24 березня 2004 року за ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 263, п. 6 ч.2 ст. 115, ч. 3 ст. 15, п. п. 1, 6 ч. 2 ст. 115, ст. 70 КК України, на покарання у вигляді позбавлення волі на строк 20 років, за умови належної поведінки останнього.
		Роз`яснити, що у разі неналежної поведінки засудженого ОСОБА_4 , керівництво Державної установи «Роменська виправна колонія №56» має право звернутися до суду з клопотанням про перегляд даної ухвали суду про заміну ОСОБА_4 покарання. 
		В іншій частині клопотання  відмовити.
		Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Роменський міськрайонний суд Сумської області на протязі 7 діб з моменту її проголошення.
		Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 28 травня 2019 року об 08 год. 40 хв. 
		Суддя: підпис…
		Копія вірна:
		СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО  МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ  ОСОБА_1 
		 
		Станом на 28 травня 2019 року ухвала суду не набрала законної сили.
		 
		СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО  МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...