Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 431/6992/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 29.05.2019. Зареєстровано: 30.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2019.
Дата набрання законної сили: 29.05.2019
Номер судового провадження: 22-ц/810/376/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                                                            Головуючий суду 1 інстанції - Кудрявцев В.І.
		Доповідач -Коновалова В.А.
		 
		Справа № 431/6992/18
		Провадження № 22-ц/810/376/19
		 
		 
		 
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		29 травня 2019 року                                                                                     м. Сєвєродонецьк
		Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: 
		головуючого - Коновалової В.А.,
		суддів: Луганської В.М., Назарової М.В., 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу 
		за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_4 , 
		на заочне рішення Старобільського районного суду Луганської області від 15 квітня 2019 року, ухвалене у складі  судді Кудрявцева І.В. в м. Старобільськ Луганської області, 
		за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу,
		в с т а н о в и в:
		Короткий зміст позовних вимог
		У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу, в обґрунтування якого вказав, що 24 жовтня 2013 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 3830, згідно умов якого КС «Імперіал ЛТД» надала ОСОБА_2 кредит у розмірі 1600 грн. на умовах строковості, зворотності та цільового використання. Плата за користування кредитом становить 70% річних від загальної суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Строк дії договору становить 12 фактичних місяців від дати отримання кредиту та діє до повного виконання зобов`язань. Цього ж дня між КС «Імперіал ЛТД», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 3830/1, згідно якого остання взяла на себе обов`язок відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_2 , що випливають з вказаного кредитного договору. Незважаючи на прийняті зобов`язання відповідач порушує графік сплати кредиту та має заборгованість. 
		29 листопада 2018 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги (цесія), за яким позивач ОСОБА_1 став кредитором за кредитним договором № 3830 від 24 жовтня 2013 року.
		Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 3830 від 24 жовтня 2013 року у розмірі 7110,29 грн.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Заочним рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 15 квітня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу відмовлено.
		Суд першої інстанції обґрунтував рішення тим, що договір відступлення права вимоги № 1 від 29 листопада 2018 року, укладений між КС «Імперіал ЛТД» та позивачем ОСОБА_1 , не може бути підставою для правонаступництва позивачем прав кредитора у зобов`язаннях відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 перед КС «Імперіал ЛТД» за кредитним договором № 3830 від 24 жовтня 2013 року, оскільки кредитна спілка «Імперіал ЛТД» через особливості свого правового статусу, визначеного Законом України «Про кредитні спілки», не має права відступати право вимоги за кредитним договором. Також враховуючи, що інших підстав для виникнення грошового зобов`язання відповідачів перед позивачем у позовній заяві не наведено, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову за необґрунтованістю.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_4 , просить скасувати рішення Старобільського районного суду Луганської області від 15 квітня 2019 рокута ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
		ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_4 , вказує на те, що суд в рішенні посилається на правову позицію та норми ЦК України, що стосуються договору факторингу, проте в даному випадку був укладений договір цесії.
		 
		(2) Позиція інших учасників справи
		Ухвалою Луганського апеляційного суду від 08 травня 2019 року відповідачам роз`яснювалося право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі, проте від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надійшло відзиву на апеляційну скаргу.
		Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 7110,29 грн., тобто ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1762 * 100 = 1762000 грн.), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.
		Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводився без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
		Згідно ч. 1 ст.8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. 
		Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
		ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Згідно ст. 263 ЦПК України  судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що ним були встановлені обставини про те, що відповідно до п. 1.1 кредитного договору № 3830 від 24 жовтня 2013 року кредитодавець КС «Імперіал ЛТД» зобов`язалась надати позичальнику  ОСОБА_2  кредит у сумі 1600 грн. на засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язався повернути кредит та проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором. 
		Відповідно до п. 1.1 договору поруки № 3830/1 від 24 жовтня 2013 року, укладеного між ОСОБА_3 та КС «Імперіал ЛТД», поручитель - ОСОБА_3 зобов`язується перед кредитором КС «Імперіал ЛТД» відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником ОСОБА_2 зобов`язання за кредитним договором № 3830 від 24 жовтня 2013 року, а також додатковими угодами до нього, що укладені і можуть бути укладені в майбутньому. 
		Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 3830 від 24 жовтня 2013 року заборгованість за період з 24 жовтня 2013 року по 11 грудня 2018 року складає 7120,29 грн. 
		Пунктом 1 договору відступлення права вимоги № 1 від 29 листопада 2018 року, укладеного між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_1 ,передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент - КС «Імперіал ЛТД» передає цесіонарієві - ОСОБА_1 , а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за кредитним договором № 3830 від 24 жовтня 2013 року, укладеного між цедентом і ОСОБА_2 . 
		Згідно п. 7 вказаного договору відступлення права вимоги, до цесіонарія переходять права, які забезпечують зобов`язання боржника.
		З урахуванням зазначених обставин, суд першої інстанції, керуючись Законом України «Про кредитні спілки», дійшов висновку, що кредитна спілка як кредитодавець з огляду на особливості правового статусу, визначеного Законом України «Про кредитні спілки», не має права відступати право вимоги за кредитним договором, оскільки такі повноваження вказаним Законом не передбачені.
		Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
		Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
		Заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора (ст.15 ЦК України).
		В статті 1 Закону України «Про кредитні спілки» передбачено, що кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об`єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об`єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.
		Статтею 21 Закону України «Про кредитні спілки» визначено види господарської діяльності кредитної спілки, а пунктом 11 частини першої цієї статті врегульовано, що провадження кредитною спілкою іншої діяльності, крім передбаченої цим Законом, не допускається.
		Отже, кредитна спілка як кредитодавець з огляду на особливості правового статусу, визначеного законом, не має права відступати право вимоги за кредитним договором, оскільки такі повноваження законом не передбачені.
		Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постановах від 15 квітня 2015 року у справі № 6-59 цс15 та від 02 вересня 2015 року у справі № 6-667цс15, постанові Верховного Суду від 22 грудня 2018 року у справі № 642/1269/16-ц.
		Звертаючись до суду із позовом позивач посилався на те, що право вимоги за кредитним договором № 3830 від 24 жовтня 2013 року, укладеним між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_2 , у нього виникло на підставі договору відступлення права вимоги № 1 від 29 листопада 2018 року, укладеного між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_1 ,умовами якого передбачено, що цедент - КС «Імперіал ЛТД» передає цесіонарієві - ОСОБА_1 , а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за кредитним договором № 3830 від 24 жовтня 2013 року, укладеного між цедентом і ОСОБА_2 . 
		Встановивши, що спірні зобов`язання виникають із кредитного договору укладеного між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_2 , надання кредитних коштів здійснено за рахунок об`єднання грошових внесків членів кредитної спілки, такі зобов`язання тісно пов`язані з особою кредитора і в силу положень статті 515 ЦК України заміна кредитора у таких зобов`язаннях не допускається, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки відступлення права вимоги не спричиняє правових наслідків.
		Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за договором про відступлення права вимоги № 1 від 29 листопада 2018 року, укладеного між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_1 , який міститься в матеріалах справи, цедент - КС «Імперіал ЛТД» передає цесіонарієві - ОСОБА_1 , а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за кредитним договором № 3830 від 24 жовтня 2013 року, укладеного між цедентом і ОСОБА_2 . 
		Проте, позивачем як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і при зверненні із апеляційною скаргою, не зважаючи на вимоги ст. 81 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не було надано суду доказів на підтвердження обставин відступлення КС «Імперіал ЛТД» у відповідності до вимог законодавства права вимоги ОСОБА_1 за договором поруки № 3830/1 від 24 жовтня 2013 року, укладеного між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_3 (поручитель), суд же згідно ст. 13 ЦПК України розглядає цивільні права в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
		Доводи апеляційної скарги про те, що суд в рішенні посилається на правову позицію та норми ЦК України, що стосуються договору факторингу, проте за даним позовом був укладений договір цесії, тому суд відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч. 3 ст. 512, ст. 1054 ЦК України, так як для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа, не заслуговують на увагу, оскільки не відповідають змісту оскаржуваного рішення. Так, суд першої інстанції зазначені обставини не встановлював і своєї оцінки їм не надавав. В рішенні суду відсутні висновки як щодо укладення між сторонами договору факторингу, так і щодо відмови у позові з підстав викладених в апеляційній скарзі. 
		Інших доводів апеляційна скарга не містить. 
		З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. 
		 
		Щодо суті апеляційної скарги
		Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права. 
		З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		 
		Щодо судових витрат
		Оскільки  позивач звільнений від сплати судового збору, а у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в апеляційному суді компенсуються за рахунок держави. 
		Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374,  ст. 376, 384 ЦПК України,  апеляційний суд у складі колегії суддів
		 
		п о с т а н о в и в:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_4 , залишити без задовлення. 
		Заочне рішення Старобільського районного суду Луганської області від 15 квітня 2019 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. 
		Повний текст постанови складено 29 травня 2019 року.
		 
		Головуючий                                                                                    В.А. Коновалова
		Судді В.М. Луганська
		 
		М.В. Назарова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...