Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 154/1692/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про видачу і продовження обмежувального припису.
Надіслано для оприлюднення: 30.05.2019. Зареєстровано: 31.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2019.
Дата набрання законної сили: 26.02.2020
Результат оскарження 26.02.2020 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ: скасовано рішення апеляційної інстанції повністю і передано справу на новий розгляд
Номер судового провадження: 2-о/154/54/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		154/1692/19 
		2-о/154/54/19 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		30 травня 2019 року                             м. Володимир-Волинський 
		Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:
		головуючого судді Вітера І.Р.,
		при секретарі Корніюк Т.О.,
		з участю сторін:
		заявника ОСОБА_1 ,
		заінтересованих осіб:
		ОСОБА_2 , його представника  адвоката Андрейчука С.В.,
		представника служби у справах дітей Володимир-Волинської міської ради Волинської області Сидорук Л.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Володимир-Волинський цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 ,-
		ВСТАНОВИВ:
		29 травня 2019 року ОСОБА_1 у своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , звернулася до суду з заявою про видачу обмежувального припису стосовно свого колишнього чоловіка ОСОБА_2 
		Заяву обґрунтувала тим, що перебувала з ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є інвалідом. Рішенням суду від 11 травня 2017 року шлюб між ними розірвано. Після розірвання шлюбу заявниця та ОСОБА_2 поживають окремо.
		ОСОБА_1 разом із зазначеною дочкою, а також неповнолітнім сином  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають за адресою: АДРЕСА_1 . 
		За твердженням заявниці, протягом останніх п`яти років вона та її діти страждають від психологічного та фізичного домашнього насильства з боку ОСОБА_2 , випадки якого відбуваються безпосередньо за місцем її з дітьми проживання. ОСОБА_2 постійно проживає у АДРЕСА_2 області, однак систематично приїздить безпосередньо додому до заявниці, вчиняє конфлікти, скандали, які безпосередньо пов`язуються із застосовуванням з його боку в її адресу та адресу дітей насильства. Крім того, заявниця стверджує про те, що її колишній чоловік постійно переслідує її, чим здійснює щодо неї психологічне насильство.
		Вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 06 серпня 2015 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України за спричинення заявниці умисного легкого тілесного ушкодження.
		Після розірвання шлюбу заявниця більше 100 разів зверталась у Володимир-Волинський відділ поліції із заявами, повідомленнями про злочини, які вчиняються по відношенню до неї ОСОБА_2 За результатами таких звернень щодо ОСОБА_2 складалися протоколи про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.173 КУпАП.
		Вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 27 лютого 2019 року ОСОБА_2 знову визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України за спричинення заявниці умисного легкого тілесного ушкодження, однак цей вирок не вступив у законну силу, справа перебуває на стадії апеляційного оскарження.
		28 січня 2019 року ОСОБА_5 -Волинським міським судом вже видавався обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 із встановленням йому заборон наближатися ближче ніж на 500 (п`ятсот) метрів до місця проживання (перебування) та до заявника, обмеження спілкування з дитиною за місцем її перебування, та навчання у дошкільному навчальному закладі «Вишиванка», заборони особисто або через третіх осіб розшукувати заявника, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею, вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
		Не дивлячись на встановлені заборони ОСОБА_2 порушував умови обмежувального припису, у зв`язку з чим заявниця зверталась до поліції, однак її заяви були проігноровані.
		Постановою Волинського апеляційного суду від 26 березня 2019 року обмеження у приписі були змінені, суд скоротив його дію із 6 місяців до 3 місяців, а разом з тим відмовив у клопотанні щодо обмеження ОСОБА_2 спілкуватись із дитиною.
		Відразу після закінчення дії попередньо встановленого обмежувального припису ОСОБА_2 продовжив відкрито вчиняти домашнє насильство відносно ОСОБА_1 та їх дочки. Здійснює її переслідування, вчиняє погрози насильницького характеру, публічно ображає, здійснює до неї фізичне насильство, яке проявляється у нанесенні ляпасів, стусанів, штовханні, щипанні, нанесенні тілесних ушкоджень.
		Крім того, за доводами ОСОБА_1 , кривдник ОСОБА_2 використовує дочку ОСОБА_6 для побачень із заявницею, під час яких поводить себе протиправно, що спричиняє дитині психологічну травму.
		Посилаючись на існування вірогідності продовження вчинення кривдником домашнього насильства, заявниця просить суд видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 на строк шість місяців із відповідними заходами тимчасового обмеження його прав, а саме: заборонити наближатися ближче ніж на 500 (п`ятсот) метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити наближатися ближче ніж на 100 (сто) метрів до ОСОБА_1 ; обмежити спілкування з постраждалою дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем її перебування та навчання у дошкільному навчальному закладі «Вишиванка»; заборонити особисто або через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборонити вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
		У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала свою заяву про встановлення обмежувального припису щодо ОСОБА_2 у повному обсязі, наполягала на її задоволенні з викладених підстав. 
		ОСОБА_2 в судовому засіданні необхідність задоволення заяви про встановлення обмежувального припису заперечив, вказав, що його колишня дружина ОСОБА_1 систематично безпричинно звертається до органів Національної поліції із скаргами на нього з приводу застосування насильства по відношенню до неї. Вважає, що таким способом вона має намір позбавити його можливістю спілкування із своєю малолітньою дочкою, яка проживає із нею. Застосування будь-якого насильства як щодо колишньої дружини, а тим більше до дитини заперечив.
		Представник ОСОБА_2  адвокат Андрейчук С.В. підтрима позицію свого довірителя у справі, додатково зазначив, що протягом всього часу, про який зазначає ОСОБА_1 у своїй заяви, усі її звернення до органів Національної поліції не знайшли свого підтвердження, за результатами розслідування кримінальних проваджень усі вони були закриті за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінальних правопорушень, вирок від 27 лютого 2019 року не вступив у законну силу, оскільки оскаржується в апеляційному порядку, а тому усі викладені у ньому обставини не можливо вважати встановленими. За вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 06 серпня 2015 року судимість ОСОБА_2 погашена, а тому обставини, які викладені у ньому за давністю не слід брати до уваги.
		Представник служби у справах дітей виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради Волинської області Сидорук Л.М. заяву ОСОБА_1 в частині застосування обмежувального припису щодо ОСОБА_2 по відношенню до малолітньої дочки підтримала повністю. Зазначила, що із січня 2019 року малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебувають на обліку як діти, які виховуються в сім`ї, що перебуває у складних життєвих обставинах. У зв`язку із цим для обстеження умов проживання дітей, вона брала участь у складі комісії спільно із працівниками управління соціального захисту населення та міського центру соціальної служби для дітей, сім`ї та молоді при виконавчому комітеті Володимир-Волинської міської ради, у квартирі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Під час роботи комісії та в присутності її членів, до квартири заявниці з`явився ОСОБА_2 , який в присутності дітей ображав ОСОБА_1 , вчиняв погрози насильством в її сторону. В ході спілкування із дітьми та сусідами встановлено, що постійні конфлікти, скандали та бійки, вчиняє ОСОБА_2 своїй колишній дружині ОСОБА_1 Малолітній ОСОБА_7 повідомив, що боїться ОСОБА_2 тому, що вітчим часто на нього кричав, підіймав руку, кидався капцями. Дочка Софія добре відноситься до батька, любить його. За результатами роботи комісії встановлені систематичні факти образ заявниці, вчинення щодо неї погроз застосування насильством та самих насильницьких дій у виді ударів, побоїв, нанесення останній тілесних ушкоджень. Конфлікти в основному виникають з приводу неможливості дійти компромісу у часі та способі участі батьків у вихованні дочки. Комісією пропонувалися шляхи для встановлення способів участі батьків у вихованні дитини, однак ОСОБА_2 не погоджувався на них.
		Заслухавши сторони, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.
		Відповідно до ст.3502 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі  Закон).
		Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
		Відповідно до положень пунктів 3, 6, 8, 17 частини першої статті 1 Закону, домашнє насильство  діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
		Особа, яка постраждала від домашнього насильства  особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник  особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
		Дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина), - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.
		Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
		Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані,, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
		Обмежувальний припис стосовно кривдника являє собою встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.
		Відповідно до змісту частини першої статті 26 Закону, у разі вчинення домашнього насильства постраждала особа або її представник, у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини  батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування мають право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника.
		Частинами другою-четвертою статті 26 Закону визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
		Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).
		Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
		З огляду на викладене, враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
		Зважаючи на положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 05 березня 2015 року перебували в зареєстрованому шлюбі.
		Від спільного проживання мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 11 травня 2017 року шлюб між вказаними особами розірвано.
		На цей час ОСОБА_1 разом із двома своїми малолітніми дітьми  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
		ОСОБА_2 в даний час постійно проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
		Згідно повідомлень Володимир-Волинського відділу поліції ГУ НП у Волинській області №№ 9280/64/01-2017 від 07 липня 2017 року, 0123/64/02-2018 за заявою від 16 квітня 2018 року, 5576/64/01-2018 від 19 квітня 2018 року, 16821/64/01-2018 від 14 грудня 2018 року, 1342/64/01-2019 від 28 січня 2019 року, правоохоронними органами із 2014 року по даний час систематично здійснювалися перевірки за заявами ОСОБА_1 про вчинення ОСОБА_2 щодо неї протиправних дій, пов`язаних із психологічним та фізичним насильством в сім`ї.
		Вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 06 серпня 2015 року, який набрав законної сили, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України. З копії вказаного вироку вбачається, що потерпілою у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України була ОСОБА_1 .
		Ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23 квітня 2018 року зобов`язано Володимир-Волинський ВП ГУНП у Волинській області внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_1 щодо незаконного проникнення ОСОБА_2 через вікно у її квартиру та відкритого заволодіння її телефоном.
		Постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 24 січня 2019 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні дрібного хуліганства, тобто адміністративних правопорушень, передбачених ст.173 КУпАП, за фабулами яких він перебуваючи у житлі ОСОБА_1 18 та 22 січня 2019 року кричав та висловлювався в її адресу нецензурною лайкою, шарпав її за одяг. В судовому засіданні ОСОБА_2 стверджував про визнання вини та щире каяття. 
		Також в судовому засіданні встановлено, що в провадженні слідчого відділу Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області перебувало ряд кримінальних проваджень з попередньою правовою кваліфікацією за ст.ст.125, 356, 129, 3901 КК України, за заявою ОСОБА_1 про вчинення стосовно неї протиправних дій з боку її колишнього чоловіка, ОСОБА_2 , які були закриті у зв`язку із відсутністю складу злочину.
		Разом з тим встановлено, що ОСОБА_1 зверталась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї.
		Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 23 жовтня 2018 року позов було задоволено частково. Визначено спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні дочки ОСОБА_3 Постановою Волинського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 , рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено у позові ОСОБА_1 у зв`язку із невірним обранням нею способу захисту її прав і прав дитини, оскільки з таким позовом повинен був звертатись до суду саме ОСОБА_2 .
		Станом на даний час ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не змогли знайти шляхів у визначенні способів участі кожного із батьків у вихованні дитини. 
		28 січня 2019 року рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , встановлено для нього наступні обов`язки:
		1.заборонити наближатися ближче ніж на 500 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
		2.заборонити наближатися ближче ніж на 100 метрів до ОСОБА_1 ;
		3.обмежити спілкування з постраждалою дитиною ОСОБА_3 за місцем її перебування, та навчання у дошкільному навчальному закладі «Вишиванка».
		4.заборонити особисто або через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.
		5.заборонити вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
		У зв`язку із встановленими процесуальними порушеннями суду першої інстанції щодо неналежного повідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи про видачу обмежувального припису, постановою Волинського апеляційного суду від 26 березня 2019 року рішення Володимир-Волинського міського суду від 28 січня 2019 року було скасоване. Прийнято нове рішення, яким встановлені нові обмеження у приписі. Апеляційний суд встановив дію обмежувального припису терміном на 1 місяць, а разом з тим відмовив у встановленні обмеження ОСОБА_2 спілкуватись із дитиною.
		Відтак на час розгляду даної заяви дія попередньо встановленого обмежувального припису закінчилась.
		Незважаючи на встановлений обмежувальний припис ОСОБА_1 й надалі неодноразово у лютому-квітні 2019 року зверталась до Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області із заявами про невиконання ОСОБА_2 обмежувальних заходів, здійснення ним в її адресу погроз фізичною розправою, систематичне переслідування, висловлювання публічних образ із застосовуванням нецензурної лайки, тощо. 
		Вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 27 лютого 2019 року ОСОБА_2 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, тобто умисного нанесення легкого тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_1 Ухвалою Волинського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на вказаний вирок залишено без руху. Інших процесуальних рішень в даній справі на даний час не приймалось.
		За повідомленнями ОСОБА_1 від 20, 22 та 24 травня 2019 року Володимир-Волинським ВП ГУНП у Волинській області стосовно ОСОБА_2 були складені протоколи про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.173 (дрібне хуліганство) та 1732 КУпАП (вчинення насильства в сім`ї), які скеровані для розгляду по суті до суду, а також внесені відомості до ЄРДР щодо нанесення ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_1 умисних легких тілесній ушкоджень 19 та 22 травня 2019 року, в якому проводиться досудове розслідування.
		Вказаними повідомленнями органу поліції також встановлено, що із ОСОБА_2 неодноразово проводилися профілактичні співбесіди, які не принесли результату, оскільки як вбачається із кількості звернень потерпілої, він її переслідувань не припинив.
		У відповідності до повідомлення служби у справах дітей виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради Волинської області № 187/2-19 від 27 травня 2019 року, малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебувають на обліку як діти, які виховуються в сім`ї, що перебуває у складних життєвих обставинах. Причиною взяття їх на облік є те, що діти систематично страждають від психологічного насильства, через постійні конфлікти та скандали та бійки, які вчиняє ОСОБА_2 своїй колишній дружині ОСОБА_1 Малолітній ОСОБА_7 повідомив, що боїться ОСОБА_2 тому, що вітчим часто на нього кричав, підіймав руку, кидався капцями. Малолітня ОСОБА_8 любить батька, але постійне перебування у конфліктній агресивній обстановці наносить психологічну травму дитині. Батько дозволяє собі у будь-яку годину доби завітати до дочки та вимагати забрати її із собою незважаючи на режим дня, погодні умови та бажання самої дитини. Відмову матері сприймає агресивно застосовуючи фізичне та психологічне насильство, свідками якого є діти. З ОСОБА_2 проводились бесіди з приводу недопущення конфліктів. Батькові пропонували визначити графік зустрічей із дитиною, однак він відмовився. Встановлено, що ОСОБА_2 продовжує своїми діями психологічно травмувати дітей. Налаштовує дочку проти матері, називаючи її при дитині образливими словами, дозволяє собі розмови з дитиною на неприпустимі інтимні теми. 
		У зв`язку із зазначеним служба у справах дітей зазначеним листом звернулась до Володимир-Волинського міського суду із клопотанням видати обмежувальний припис Олексюку О.В. щодо наближення до малолітньої ОСОБА_9 . 
		Згідно протоколу № 5-19 засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Володимир-Волинської міської ради від 10 травня 2019 року, яке відбувалося з участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 узгоджувалися можливості досягнення компромісу у способах участі у виханні дитини. Прийнято одноголосно рішення в складі 12 членів комісії продовжити перебування малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на обліку служби у справах дітей та надалі працювати з батьками щоб в подальшому випадків психологічного насильства над дітьми не траплялось.
		Зважаючи на вказані докази, а також пояснення заявниці є підстави вважати, що вчинення ОСОБА_2 насильства в сім`ї, носить надзвичайно тривалий та систематичний характер, існували раніше та продовжують існувати ризики можливого продовження таких дій ОСОБА_2 , ескалації такого насильства, про що свідчить збільшення кількості фактів насильницьких дій заінтересованої особи у період травня 2019 року, тобто після завершення дії попередньо встановленого обмежувального припису.
		Із вказаних доказів вбачається, що сварки, сутички та конфлікти між учасниками справи тривають не менш як п`ять років та такі конфлікти переростають у насильницькі дії з боку ОСОБА_2 , як психологічного (образи, погрози, висловлювання нецензурними словами, залякування, тощо), так і фізичного характеру (ляпаси, штовхання, нанесення ударів, спричинення тілесних ушкоджень). Такі дії зокрема вкрай негативно відображаються на психологічному стані малолітніх дітей, які стають невимушеними очевидцями таких подій.
		Відтак, на підставі положень п.2 ч.1 ст.1 Закону в даному випадку діти ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є постраждалими від домашнього насильства, оскільки є свідками такого насильства.
		Про серйозність сприйняття фактів домашнього насильства; переживання з приводу можливих повторень таких; важкі наслідки спричинені цим та бажання заявниці попередити такі та захистити від таких себе, свідчать наведені вище докази.
		Зважаючи на те, що заявниця і кривдник розлучені, проживають окремо, і кожен із них самостійно забезпечений житлом, крім прав та обов`язків щодо виховання і утримання спільної дитини не мають інших спільних інтересів, а цілеспрямованість кривдника на вчинення насильницьких дій стосується виключно заявниці, тому суд прийшов до висновку про можливість та доцільність задоволення заяви ОСОБА_1 про видання обмежувального припису в частині що стосується її безпосередньо у повному обсязі.
		В той же час, зважаючи на тривалість та системність негативної поведінки ОСОБА_2 , а також те, що він, не усвідомлюючи серйозності можливих негативних наслідків для двох малолітніх дітей, які проживають разом із матір`ю, продовжує насильство по відношенню до заявниці, не бажає змінювати свою поведінку,  повторює таку з регулярністю, суд вважає доведеним ризик продовження останнім таких дій по відношенню до заявниці, які відбуваються у присутності малолітніх ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , та з метою захисту їх прав і свобод вважає за необхідне по відношенню до дітей також задовольнити заяву, однак частково зважаючи на наступне.
		Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
		На підставі ст.15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина,яка проживаєокремо відбатьків абоодного зних,має правона підтриманняз нимирегулярних особистихстосунків іпрямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
		Відтак на переконання суду, позбавлення батька можливості тривалий час спілкуватися із своєю дитиною, буде порушенням його права, може навпаки призвести до негативних наслідків у формі збільшення проявів агресії по відношенню до колишньої дружини, що також не буде сприяти інтересам дітей.
		Натомість тимчасове нетривале його обмеження у спілкуванні з дитиною буде мати превентивний характер, надасть можливість батькові заспокоїтись, у нормальній обстановці переосмислити протиправний характер своїх дій та їх наслідки, законним та мирним шляхом знайти консенсус у спілкуванні з дитиною і колишньою дружиною, домовитись або визначити у судовому порядку спосіб участі кожного з них у вихованні дитини.
		Зважаючи на вказане, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
		Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.
		Застосування таких заходів як вбачається із наведених вище норм Закону та практики ЄСПЛ є виправданим, оскільки прав спілкування з дитиною заінтересована особа не позбавляється, а таке право лише законно тимчасово обмежується з метою забезпечення реалізації та захисту прав потерпілої особи, а саме прав на життя, здоров`я, безпеку, житло, свободу, тощо, що є у даному випадку пріоритетним.
		Такі заходи є законними, переслідують законну мету та пропорційними зазначеній меті (необхідними в демократичному суспільстві та в даному випадку).
		У відповідності до ст.3506 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
		У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство.
		Згідно ч.1 ст.3507 ЦПК України, за заявою осіб, визначених статтею 3502 цього Кодексу, обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого рішенням суду згідно з частиною другою статті 3506 цього Кодексу.
		У зв`язку з наведеним, керуючись Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст.ст. 3501- 3506, 3508, 354 ЦПК України, суд,-
		УХВАЛИВ:
		Заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису  задовольнити частково.
		Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 . 
		Встановити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та покласти на нього наступні обов`язки:
		1.    заборонити наближатися ближче ніж на 100 (сто) метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
		2.    заборонити наближатися до ОСОБА_1 ближче ніж на 100 (сто) метрів;
		3.    заборонити особисто або через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
		4.    заборонити вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
		Встановити строк дії обмежувального припису, що стосується заборон та обмежень, визначених у пунктах 1-4 резолютивної частини рішення терміном на 6 (шість) місяців, який рахувати з дня ухвалення рішення суду.
		5.    Обмежити спілкування з постраждалою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем її перебування та навчання у дошкільному навчальному закладі «Вишиванка» терміном на 1 (один) місяць, який рахувати з дня ухвалення рішення суду.
		Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню.
		Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, віднести на рахунок держави.
		Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити Володимир-Волинський відділ поліції ГУНП у Волинській області для взяття ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на профілактичний облік, а також відповідні органи виконавчої влади за місцем проживання заявника.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскарження даного рішення не зупиняє його виконання.
		Повний текст рішення складено 30 травня 2019 року.
		 
		Суддя                 (підпис)
		 
		Згідно з оригіналом.
		Суддя Володимир-Волинського міського суду                        І.Р. Вітер

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...