Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/3600/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано для оприлюднення: 29.05.2019. Зареєстровано: 31.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2019.
Дата набрання законної сили: 27.08.2019
Результат оскарження 27.08.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		29 травня 2019 року                                                      № 640/3600/19
		Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров`я України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії. 
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Міністерства охорони здоров`я України (далі також - МОЗ України, міністерство, відповідач), в якому позивач просить суд:
		- визнати бездіяльність МОЗ України як Уповноваженого органу управління Державної установи «Інститут серця Міністерства охорони здоров`я України», яка полягає у не призначенні на посаду генерального директора ОСОБА_1 та у неукладенні із ним контракту, протиправною;
		- зобов`язати МОЗ України укласти контракт з обраним керівником Державної установи «Інститут серця Міністерства охорони здоров`я України» Тодуровим Б.М., який набрав 100% голосів виборців.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем в порушення норм Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» вчиняється протиправна бездіяльність, що полягає у непризначенні ОСОБА_1 на посаду генерального директора вказаної вище установи, що належить до сфери управління МОЗ України як такого, що визначений переможцем конкурсу на заміщення посади керівника державної наукової установи та у неукладенні із ним контракту.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2019 року прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись одноособово суддею Вовком П.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
		Крім того, ухвалою суду від 05 березня 2019 року, зокрема, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).
		Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки він діє на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, у той час як позивач фактично відмовився вступати у трудові відносини та укладати контракт. 
		Також, МОЗ України подано клопотання про закриття провадження у справі №640/3600/19, оскільки спір в межах такої справи не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства України.
		Ухвалою суду від 29 травня 2019 року в задоволенні клопотання МОЗ України про закриття провадження у справі № 640/3600/19 відмовлено. 
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, з метою обрання керівника Державної установи «Інститут серця Міністерства охорони здоров`я України» та укладення з ним контракту, відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 року № 998 було проведено конкурс на заміщення посади генерального директора такої державної установи (оголошення в Газеті «Голос України» від 25 вересня 2018 року № 179 (6934). 
		18 грудня 2018 року проведено вибори та визначено переможця на посаду генерального директора Державної установи «Інститут серця Міністерства охорони здоров`я України» - Тодурова Б. М .
		Між тим, як зазначає позивач, з моменту оголошення результатів конкурсу відповідачем вчиняється протиправна бездіяльність, яка полягає у не призначенні його на посаду генерального директора Державної установи «Інститут серця Міністерства охорони здоров`я України», що суперечить вимогам чинного законодавства. 
		Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
		Правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку у сфері наукової і науково-технічної діяльності, створює умови для провадження наукової і науково-технічної діяльності, задоволення потреб суспільства і держави у технологічному розвитку шляхом взаємодії освіти, науки, бізнесу та влади визначає Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (далі також - Закон).
		Так, згідно з ч. 2 та ч. 4 статті 9 цього Закону, керівник державної наукової установи обирається шляхом таємного голосування на зборах колективу наукових працівників цієї установи на строк до п`яти років у межах строку, визначеного статутом (положенням) державної наукової установи, з правом бути переобраним і призначається на посаду власником (власниками) наукової установи або уповноваженим ним (ними) органом, або засновником у порядку, передбаченому цим Законом і статутом (положенням) державної наукової установи.
		Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган зобов`язаний (зобов`язані) оголосити конкурс на заміщення посади керівника державної наукової установи не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку контракту особи, яка обіймає цю посаду. У разі дострокового припинення повноважень керівника державної наукової установи конкурс оголошується протягом тижня з дня утворення вакансії.
		Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган протягом двох місяців з дня оголошення конкурсу на посаду керівника державної наукової установи приймає (приймають) пропозиції щодо претендентів на посаду керівника державної наукової установи і протягом 20 календарних днів з дня закінчення строку подання документів на заміщення вакантної посади вносить (вносять) кандидатури претендентів, які відповідають вимогам цього Закону та встановленим власником (власниками) додатковим вимогам, на розгляд зборів колективу наукових працівників державної наукової установи.
		Претенденти на посаду керівника державної наукової установи розглядаються на зборах колективу наукових працівників цієї установи. Кожен член зборів колективу наукових працівників може голосувати лише за одну кандидатуру або не підтримувати жодної з кандидатур.
		Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган призначає (призначають) на посаду керівника державної наукової установи, яка повністю або частково фінансується за рахунок коштів державного бюджету, кандидатуру, яка набрала більш як дві третини голосів наукових працівників, присутніх на зборах колективу наукових працівників цієї державної наукової установи.
		Вибори вважаються такими, що відбулися, якщо на зборах колективу наукових працівників були присутні не менш як дві третини фактичної чисельності штатних наукових працівників цієї державної наукової установи.
		Контракт з обраним керівником державної наукової установи укладається власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом в установленому порядку протягом одного місяця з дня обрання на строк, визначений статутом (положенням) цієї державної наукової установи, але не більш як на сім років.
		За правилами ч. 1 статті 56 Закону України «Про запобігання корупції», стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, а також посад з підвищеним корупційним ризиком, перелік яких затверджується Національним агентством, проводиться спеціальна перевірка, у тому числі щодо відомостей, поданих особисто.
		Матеріалами справи встановлено, що 23 січня 2019 року Департаментом управління персоналом та кадрової політики МОЗ України підготовлено довідку про результати спеціальної перевірки щодо ОСОБА_1 
		Крім того, 23 січня 2019 року відповідачем отримано лист Київської міської державної адміністрації від 22 січня 2019 року № 001-239 щодо погодження призначення ОСОБА_1 на посаду.
		У той же час, як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву, проект контракту між міністерством та ОСОБА_1 був підготовлений Департаментом управління персоналом та кадрової політики МОЗ України та погоджений із структурним підрозділами Міністерства.
		01 березня 2019 року позивач був запрошений засобами телефонного зв`язку до МОЗ України для підписання контракту. Наприкінці дня позивач разом із помічником прибув до міністерства та ознайомився із довідкою про результати спеціальної перевірки, про що свідчить його особистий підпис та дата ознайомлення.
		Згодом, ОСОБА_1 було запрошено до кабінету Державного секретаря МОЗ України для підписання контракту. Позивач виявив бажання більш детально ознайомитись з контрактом, після чого взявши один примірник контракту, вийшов із приміщення МОЗ України та не повернувся.
		Станом на 18 березня 2019 року позивач до міністерства не з`являвся, про прийняте ним рішення за наслідком ознайомлення з умовами контракту не повідомляв. Таким чином, позивач, як переможець конкурсу, фактично відмовився вступати у трудові відносини та укладати контракт.
		На підтвердження наведених обставин відповідачем, зокрема, надано акт від 01 березня 2019 року щодо подій, що відбулися під час підписання контракту, складений посадовими особами МОЗ України.
		Так, ч. 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно, оскільки Законом не передбачено складання зазначеного вище акту від 01 березня 2019 року, суд критично оцінює його в якості доказу відсутності протиправної бездіяльності з боку МОЗ України яка полягає у неукладанні контракту з ОСОБА_1 , як обраним керівником державної наукової установи та не призначенні його на відповідну посаду. Більш того, суду не надано доказів направлення/вручення такого акту позивачеві.
		При цьому, за правилами ч.ч. 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Між тим, матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достатніх доказів виконання МОЗ України зазначених вище вимог Закону в частині дотримання строків укладання контракту з обраним керівником державної наукової установи, що свідчить про протиправну бездіяльність МОЗ України та наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині. 
		Щодо позовних вимог про зобов`язання МОЗ України укласти контракт з обраним керівником Державної установи «Інститут серця Міністерства охорони здоров`я України» Тодуровим Б.М., який набрав 100% голосів виборців, суд зазначає наступне.
		Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, визначено поняття дискреційних повноважень, відповідно до якого під такими повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
		Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
		Натомість, відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. А тому, враховуючи наведене вище обґрунтування протиправної бездіяльності з боку МОЗ України щодо неукладання контракту з обраним керівником державної наукової установи, безперечно правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, який передбачає дії, направлені на його укладання.
		Наведена позиція узгоджується з судовою практикою Верховного Суду, сформованою, зокрема, за наслідком розгляду справи № 816/591/15-а (постанова від 27 лютого 2018 року).
		Відповідно до змісту статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно з п. 4 ч. 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
		Відповідно до абз. 1 ч. 4 названої статті КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
		Виходячи з системного аналізу вказаних норм КАС України суд приходить до висновку про те, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною, зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень зобов`язання вчинити певні дії, якщо для їх вчинення виконано всі умови, визначені законом.
		За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд вважає, що для укладання контракту з обраним керівником державної наукової установи виконано всі умови, визначені Законом, і неукладання такого контракту у даному випадку не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
		Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
		Таким чином, в даному випадку задоволення позовної вимоги саме шляхом зобов`язання МОЗ України укласти контракт з ОСОБА_1 , буде вважатись дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. А тому саме вказаним шляхом підлягає задоволенню друга позовна вимога позивача.
		Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
		1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
		2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. 
		Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
		1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
		2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
		3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
		4) безсторонньо (неупереджено);
		5) добросовісно;
		6) розсудливо;
		7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
		8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
		9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
		10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. 
		Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржувана бездіяльність не відповідає наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям.
		Враховуючи положення статті 139 КАС України, суд присуджує на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 1     536, 80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
		 
		На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 КАС України суд, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства охорони здоров`я України (01601, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 7; код ЄДРПОУ 00012925) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
		Визнати бездіяльність Міністерства охорони здоров`я України, як Уповноваженого органу управління Державної установи «Інститут серця Міністерства охорони здоров`я України», яка полягає у не призначенні на посаду генерального директора ОСОБА_1 та у неукладенні із ним контракту, протиправною.
		Зобов`язати Міністерство охорони здоров`я України укласти контракт з обраним керівником Державної установи «Інститут серця Міністерства охорони здоров`я України» ОСОБА_1 .
		Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1     536, 80 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства охорони здоров`я України.
		 
		Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.
		Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в  редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. 
		 
		Суддя                                                                                                                              П.В. Вовк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...