Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/133/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування видів г.д.; нагляду у сфері г.д.; реалізації державної регуляторної політики у сфері г.д.; розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки.
Надіслано для оприлюднення: 29.05.2019. Зареєстровано: 31.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2019.
Дата набрання законної сили: 03.10.2019
Результат оскарження 03.10.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		15 травня 2019 року                                            № 826/133/18
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Шарій А.А., представника позивача Міхальова А.О., представника відповідача Фесюк О.В., у відсутність представників третьої особи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Український санітарно-епідеміологічний центр» до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державна санітарно-епідеміологічна служба України, про визнання дій протиправними, зобов`язання утриматися від вчинення певних дій,
		 
		встановив:
		 
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Дочірнє підприємство «Український санітарно-епідеміологічний центр» з позовною заявою до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про:
		- встановлення відсутності компетенції (повноважень) Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в галузі здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням санітарного законодавства;
		- встановлення наявності компетенції (повноважень) місцевих державних адміністрацій на здійснення на відповідних територіях державного контролю за додержанням санітарних правил;
		- визнання дій Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів щодо проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи та видачі за результатами її проведення відповідних висновків, - протиправними;
		- зобов`язання Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів утриматися від проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи та видачі за результатами її проведення відповідних висновків.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.04.2018 позовну заяву Дочірнього підприємства «Український санітарно-епідеміологічний центр» прийнято до розгляду, у справі відкрито провадження та призначено підготовче засідання.
		25.05.2018 відповідачем у справі - Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів до суду подано відзив, у відповідь на який позивачем 11.06.2018 подано відповідь на відзив, на яку відповідачем 15.06.2018 подано заперечення.
		За заявою позивача від 27.06.2018, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2018 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державну санітарно-епідеміологічну службу України. 
		Окрім того, 03.09.2018 позивачем до суду подано додаткові пояснення. 
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2018 задоволено клопотання позивача та позов Дочірнього підприємства «Український санітарно-епідеміологічний центр» до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державна санітарно-епідеміологічна служба України про встановлення наявності чи відсутності компетенції, визнання дій протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій, в частині вимог Дочірнього підприємства «Український санітарно-епідеміологічний центр» про встановлення наявності компетенції (повноважень) місцевих державних адміністрацій на здійснення на відповідних територіях державного контролю за додержанням санітарних правил, - залишено без розгляду.
		01.03.2019 Головою комісії з ліквідації Державної санітарно-епідеміологічної служби до суду подано пояснення.
		В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях.
		В свою чергу представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав наведених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.
		Представники третьої особи в засідання не з`явилися, причини неявки не повідомили, хоча про дату, час та місце його проведення Державна санітарно-епідеміологічна служба України повідомлена належним чином. 
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.05.2019 провадження у справі в частині вимог, в яких позивач просив встановити відсутність компетенції (повноважень) Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в галузі здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням санітарного законодавства, - закрито. 
		Таким чином, в провадженні суду залишились вимоги Дочірнього підприємства «Український санітарно-епідеміологічний центр» лише визнати дії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів щодо проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи та видачі за результатами її проведення відповідних висновків протиправними та зобов`язати її утриматися від вчинення таких дій.
		Отже, правова позиція позивача зводиться до того, що відповідач не може здійснювати повноваження визначені підпунктом 2 пункту 3 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №667, оскільки ними наділений відповідно до Закону інший суб`єкт владних повноважень. Зазначає, що санітарне законодавство відноситься до сфери охорони здоров`я. Посилаючись на приписи Закону України «Про місцеві державні адміністрації-« позивач зазначає, що повноваження щодо вирішення питань охорони здоров`я належать до відання місцевих державних адміністрацій; місцеві державні адміністрації здійснюють на відповідних територіях державний контроль за додержанням санітарних правил та вносять пропозиції в установленому законом порядку про зупинення діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності у разі порушення ними санітарних правил. 
		Обґрунтовуючи вимоги про визнання дій відповідача протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій позивач вказує на невідповідність положень чинної редакції Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» положенням Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». В контексті наведеної невідповідності та з посиланням на Прикінцеві положення Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» позивач вважає, що на сьогодні, відсутні законні підстави для видачі висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи та видачі висновків за її результатами.
		Також в обґрунтування відповідних вимог позивач вказує на невідповідність приписів Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, - актам вищої юридичної сили, зокрема частинам першій та п`ятій статті 12 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», якою передбачено, що державна санітарно-епідеміологічна експертиза проводиться органами державної санітарно-епідеміологічної служби, а висновки щодо результатів державної санітарно-епідеміологічної експертизи затверджується відповідним головним державним санітарним лікарем. Тут позивач вказує, що Голова Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів не відповідає кваліфікаційним вимогам до головного державного санітарного лікаря України згідно з Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників. Відповідно він не може виконувати будь-які обов`язки головного державного санітарного лікаря України, в тому числі щодо проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи та затвердження висновків за її результатами.
		Окрім того, на думку позивача, відповідач не може проводити державну санітарно-епідеміологічну експертизу та видавати висновки за її результатами оскільки відповідача на сьогодні законодавством не віднесено до органів охорони здоров`я, а його посадові особи не зобов`язані бути лікарями та відповідати кваліфікаційним вимогам за відповідними спеціальностями медико-профілактичного профілю.
		Чинне на сьогодні законодавство України не розділяє окремо сфери санітарного та епідемічного благополуччя, а також епідеміологічного нагляду (спостереження), а постанова Кабінету Міністрів України не може підміняти положення статей 6, 19 та 92 Конституції України, які не передбачають правонаступництво в частині повноважень органів виконавчої влади та їх посадових осіб, що повинні визначатись виключно законами України.
		На думку позивача, відсутнім є також законний спосіб видачі висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, оскільки Тимчасовий порядок проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи, що затверджено наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.10.2000 №247, суперечить Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», в силу того, що прийнятий до набрання чинності цим Законом, а отже згідно з частиною 2 Прикінцевих положень цього Закону не може застосовуватись відповідачем.
		В свою чергу, відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що висновки видаються відповідачем згідно приписів Закону України «Про адміністративні послуги», оскільки видачу висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1067-р віднесено до адміністративних послуг.  Санітарно-епідеміологічна експертиза Держпродспоживслужбою здійснюється відповідно до вимог статей 12 та 36 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» комісіями, які утворені наказом Держсанепідслужби України від 05.02.2016 №13 «Про затвердження переліку та персональних складів експертних комісій для здійснення державної санітарно-епідеміологічної експертизи в особливо складних випадках», а висновки підписуються відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 №564-р Головою Держпродспоживслужби. Відповідач зазначає, що норми Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, не суперечать положенням Законів України «Про місцеві державні адміністрації» та «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» і Держпродспоживслужба наділена повноваженнями здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням санітарного законодавства та здійснювати державну санітарно-епідеміологічну експертизу.
		Позиція третьої особи - Державної санітарно-епідеміологічної служби України наведена у поясненнях також полягає у тому, що Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів наділена повноваженнями здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням санітарного законодавства та державну санітарно- епідеміологічну експертизу. Обґрунтовано відповідну позицію аналогічно обґрунтуванню відповідача у справі.   
		В свою чергу суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам та вимогам позивача щодо визнання дій Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів щодо проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи та видачі за результатами її проведення відповідних висновків протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення таких дій, виходить з наступного. 
		Позивач звернувся до суду, оскільки вважає, що у зв`язку з незаконною діяльністю відповідача, як суб`єкта владних повноважень, щодо видачі висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи порушено охоронюваний законом інтерес позивача щодо здійснення законної господарської діяльності з медичної практики.
		Так, Статутом позивача визначено, що Дочірнє підприємство «Український санітарно-епідеміологічний центр» створено як санітарно-профілактичний заклад охорони здоров`я задля здійснення підприємницької діяльності з метою отримання прибутку.
		Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 02.02.2017 №79 «Про ліцензування медичної практики» позивачу видано ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики за лікарською спеціальністю організація і управління охороною здоров`я, епідеміологія, загальна гігієна, комунальна гігієна, гігієна праці, паразитологія.
		Відповідно до Статуту предметом діяльності позивача є проведення, із застосуванням сучасних методів, санітарно-гігієнічних та санітарно-епідеміологічних обстежень, оглядів, експертиз, розслідувань, аналізів щодо відповідності санітарному законодавству об`єктів народного господарства, складання відповідних актів, довідок, протоколів, результатів та надання кваліфікованих оцінок, висновків та характеристик, що відповідає кваліфікаційним вимогам до ліцензованих лікарських спеціальностей позивача згідно з Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29.03.2002  №117.
		Позивач 11.12.2017 надав через сервіс електронних публічних закупівель пропозиції для участі у тендері на закупівлю консультаційних послуг у сфері наукових досліджень щодо санітарно-епідеміологічної оцінки технологічних регламентів Кайдакської насосно-фільтрувальної станції та Ломовської насосно-фільтрувальної станції відповідно до умов; оголошення та технічних, якісних і кількісних характеристик предмету закупівлі Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради за запропонованою замовником формою.
		Одночасно з пропозицією позивач поінформував замовника про нечинність наказу Державної санітарно-епідеміологічної служби України від 03.12.2012 №144 «Про затвердження Переліку та складу експертних комісій по проведенню державної санітарно- епідеміологічної експертизи в особливо складних випадках», на який є посилання в кваліфікаційних вимогах до учасників процедури електронних допорогових закупівель, у зв`язку з ліквідацією останньої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 №348 «Деякі питання Державної санітарно-епідеміологічної служби». Позивач також зазначив, що відповідно до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №285 та Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 «Охорона здоров`я», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29.03.2002 №117, проведення санітарно-епідеміологічної оцінки у сфері водопостачання населення відноситься до лікарської компетенції за спеціальністю загальна та комунальна гігієна, що в свою чергу підлягає ліцензуванню Міністерством охорони здоров`я України та додав сканкопію відповідного наказу Міністерства охорони здоров`я України.
		Однак, згідно з протоколом (рішення) замовника про відхилення пропозиції кандидата від 15.12.2017 пропозицію позивача відхилено у зв`язку з ненаданням у складі своєї пропозиції копії «Переліку та складу експертних комісій по проведенню державної санітарно-епідеміологічної експертизи в особливо складних випадках» (наказ №144 від 03.12.2012 (зі змінами) Державної санітарно-епідеміологічної служби України) із внесенням до нього учасника.
		Крім того, в Технічних (якісних) вимогах до товару зазначено, що у вартість закупівлі входить: проведення санітарно-епідеміологічної оцінки технологічних регламентів Кайдакеької насосно-фільтрувальної станції та Ломовської насосно-фільтрувальної станції та отриманий висновків Державної санітарно-епідеміологічної експертизи.
		Разом з тим, суд не вбачає в даному випадку порушення прав або інтересів позивача безпосередньо діями відповідача, оскільки у протоколі (рішення) замовника про відхилення пропозиції Кандидата від 15.12.2017 відсутні посилання на те, що замовником не враховано інформацію замовника про нечинність наказу Державної санітарно-епідеміологічної служби України від 03.12.2012 №144 «Про затвердження Переліку та складу експертних комісій по проведенню державної санітарно-епідеміологічної експертизи в особливо складних випадках» з огляду на те, що відповідні висновки видає Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів або посилання на приписи діючого законодавства, що врегульовують питання проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи в особливо складних випадках. Зазначено лише ту обставину, що учасником не надано копії «Переліку та складу експертних комісій по проведенню державної санітарно-епідеміологічної експертизи в особливо складних випадках» (наказ №144 від 03.12.2012 (зі змінами) Державної санітарно-епідеміологічної служби України) із внесенням до нього учасника.
		Окрім того, як вбачається з копії відповідного протоколу, який є додатком до позовної заяви, ненадання копії наведеного вище документу не є єдиною підставою відхилення пропозиції Кандидата, оскільки у підставах відхилення пропозиції зазначено також ненадання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість/свідоцтва про право сплати єдиного податку (фіксованого податку) або витяг з реєстру платників податку на додану вартість/єдиного податку.   
		Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування.
		Право на звернення до суду та способи судового захисту, визначено частиною першою статті 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
		Відтак, в даному випадку, відсутність порушеного права або інтересу Дочірнього підприємства «Український санітарно-епідеміологічний центр» є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. 
		Разом з тим, суд відмовляючи у задоволенні позову виходить також з того, що Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів наділена повноваженнями здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням санітарного законодавства та державну санітарно-епідеміологічну експертизу.
		Згідно з вимогами статті 22 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров`я» держава через спеціально уповноважені органи виконавчої влади здійснює контроль і нагляд за додержанням законодавства про охорону здоров`я, державних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на забезпечення здорового навколишнього природного середовища і санітарно-епідемічного благополуччя населення.
		Пунктом 91 статті 116 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади.
		Підпунктом 2 пункту 1 статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» визначено, що Кабінет Міністрів України забезпечує проведення державної політики у сферах охорони здоров`я, санітарно-епідемічного благополуччя, охорони материнства та дитинства, освіти, фізичної культури і доступність для громадян послуг медичних, освітніх та фізкультурно-оздоровчих закладів.
		Відповідно до приписів частини третьої статті 3 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» положення про міністерства, інші центральні органи виконавчої влади затверджує Кабінет Міністрів України.
		В свою чергу, згідно статті 16 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» центральні органи виконавчої влади утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики як служби, агентства, інспекції.
		Так, постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» визначено, утворити Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, реорганізувавши шляхом перетворення Державну ветеринарну та фітосанітарну службу і приєднавши до Служби, що утворюється, Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державну санітарно-епідеміологічну службу та поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються (крім функцій з реалізації державної політики у сфері племінної справи у тваринництві, у сфері охорони прав на сорти рослин, у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження), у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), а також функції із здійснення державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів.
		Згідно з пунктом 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 №1074, визначено, що у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади права та обов`язки органів виконавчої влади переходять органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №667 затверджено Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
		Відповідно до пункту 1 вказаного Положення відповідач є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику, зокрема, й в сфері санітарного законодавства.
		В силу пункту 3 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, - одним із основних завдань Держпродспоживслужби є здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням санітарного законодавства.
		Поряд із цим, пунктом 4 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, - передбачено, що  Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань у сфері державного нагляду (контролю) за дотриманням санітарного законодавства проводить державну санітарно-епідеміологічну експертизу, видає за результатами її проведення відповідні висновки. 
		Вказану постанову Кабінету Міністрів України ніким не оскаржено і вона є чинною.
		Поряд із цим, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №260-р погоджено пропозицію Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №667 «Про затвердження Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» функцій і повноважень, у тому числі функцій та повноважень, які раніше покладалися на центральні органи виконавчої влади, що реорганізовувалися.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 №348 «Деякі питання Державної санітарно-епідеміологічної служби» відмінено рішення про реорганізацію Державної санітарно-епідеміологічної служби шляхом її приєднання до Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, центральний орган виконавчої влади - Державну санітарно-епідеміологічну службу ліквідовано, а на Держпродспоживслужбу покладено функції з реалізації державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення та зі здійснення контролю (нагляду) за дотриманням вимог санітарного законодавства.
		Статтею 31 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» визначено, що систему державної санітарно-епідеміологічної служби України становлять:
		центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення;
		відповідні установи, заклади, частини і підрозділи центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, захисту державного кордону, виконання кримінальних покарань, Державного управління справами, Служби безпеки України;
		державні наукові установи санітарно-епідеміологічного профілю.
		Згідно з приписами статті 31 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, покладаються функції з державного санітарно-епідеміологічного нагляду на відповідних територіях, транспорті.
		Статтею 39 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» визначено, що одними із основних завдань цієї діяльності є:
		нагляд за дотриманням санітарного законодавства;
		проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, гігієнічної регламентації небезпечних факторів і видача дозволів на їх використання.
		Окрім того, суд виходить з того, що необхідність отримання висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи визначена Законами України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», «Про відходи», «Про дитяче харчування», «Про пестициди і агрохімікати», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів», «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції», «Про виноград та виноградне вино», «Гірничий закон України» та ін.
		Відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи - документ установленої форми, що засвідчує відповідність (невідповідність) об`єкта державної санітарно-епідеміологічної експертизи медичним вимогам безпеки для здоров`я і життя людини, затверджується відповідним головним державним санітарним лікарем і є обов`язковим для виконання власником об`єкта експертизи, а об`єктом державної санітарно-епідеміологічної експертизи є будь-яка діяльність, технологія, продукція та сировина, проекти нормативних документів, реалізація (функціонування, використання) яких може шкідливо вплинути на здоров`я людини, а також діючі об`єкти та чинні нормативні документи у випадках, коли їх шкідливий вплив встановлено в процесі функціонування (використання), а також у разі закінчення встановленого терміну дії висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.
		Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1067-р «Про затвердження переліку платних адміністративних послуг, які надаються Державною санітарно-епідеміологічною службою та установами і закладами, що належать до сфери її управління» видача висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи віднесена до адміністративних послуг.
		Порядок надання адміністративних послуг визначений статтею 9 Закону України «Про адміністративні послуги».
		Як встановлено судом, відповідні висновки видаються відповідачем згідно приписів Закону України «Про адміністративні послуги».
		Статтею 12 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» визначено, що державна санітарно-епідеміологічна експертиза проводиться органами державної санітарно-епідеміологічної служби, а в особливо складних випадках - комісіями, що утворюються головним державним санітарним лікарем.
		Так, на сьогоднішній день санітарно-епідеміологічна експертиза Держпродспоживслужбою здійснюється відповідно до вимог статей 12 та 36 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» комісіями, які утворені наказом Держсанепідслужби України від 05.02.2016 №13 «Про затвердження переліку та персональних складів експертних комісій для здійснення державної санітарно-епідеміологічної експертизи в особливо складних випадках», а висновки підписуються відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 №564-р Головою Держпродспоживслужби.
		Враховуючи викладене, суд погоджується з позицією відповідача та третьої особи відносно того, що норми Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №667, не суперечать положенням Законів України «Про місцеві державні адміністрації» та «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» і Держпродспоживслужба наділена повноваженнями здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням санітарного законодавства та здійснювати державну санітарно-епідеміологічну експертизу.
		Враховуючи наведене, заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають, внаслідок чого розподілу не підлягають і понесені позивачем судові витрати.  
		На підставі викладеного, керуючись статтями 72, 76, 241, 242, 246, 255 КАС України, 
		 
		вирішив:
		 
		В задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства «Український санітарно-епідеміологічний центр» до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державна санітарно-епідеміологічна служба України, про визнання дій протиправними, зобов`язання утриматися від вчинення певних дій, - відмовити повністю.
		Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Позивач - Дочірнє підприємство «Український санітарно-епідеміологічний центр» (місцезнаходження юридичної особи: 01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 43; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40964140).
		Відповідач - Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (місцезнаходження юридичної особи: 01001, місто Київ, вулиця Бориса Грінченка, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39924774).
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна санітарно-епідеміологічна служба України (місцезнаходження юридичної особи: 01021, місто Київ, вулиця Михайла Грушевського, будинок 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 37508109).
		Повний текст рішення складено 28.05.2019.
		 
		 
		Суддя                                                                                                                  О.М. Чудак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...