Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/1167/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин; Спори, що виникають із сімейних правовідносин про стягнення аліментів.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 31.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.06.2019.
Дата набрання законної сили: 22.05.2019
Номер судового провадження: 61-4271ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем  України
		 
		22 травня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 754/1167/16-ц
		 
		провадження № 61-4271 св 19 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		 
		суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Черняк Ю. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		представник позивача - ОСОБА_2 , 
		відповідач - ОСОБА_3 ,
		представник відповідача - ОСОБА_4 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2019 року у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Матвієнко Ю. О.,              Сушко Л. П., 
		ВСТАНОВИВ:
		1.                 Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до              ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів на дітей, стягнення заборгованості по аліментам, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних. 
		Позовна заява мотивована тим, що вона з ОСОБА_3 мають спільних дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та         ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 
		19 листопада 2004 року між нею та відповідачем було укладено договір про сплату аліментів на дитину, за умовами якого сторони визначили розмір аліментів на дітей, які повинен сплачувати відповідач, а саме по 50 грн на кожну дитину щомісячно, до досягнення ними повноліття. З моменту укладення вказаного договору ОСОБА_3 аліменти не сплачував, унаслідок чого станом на 05 січня 2016 року у останнього виникла заборгованість по аліментам, яка складається з самої заборгованості по аліментам у розмірі 13 350 грн, пені у розмірі 273 333 грн, індексації                          у розмірі 17 333 грн 27 коп. та 3 % річних у розмірі 2 246 грн 32 коп. 
		Крім того, вважає, що наявні підстави для збільшення розміру аліментів на утримання дітей. 
		З урахуванням викладеного та заяви про збільшення позовних вимог            ОСОБА_1 просила суд змінити розмір аліментів, визначений договором про сплату аліментів на дитину від 19 листопада 2004 року та стягувати з відповідача на її користь аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000 грн на кожну дитину, стягнути заборгованість по аліментам у загальному                                    розмірі 1 218 993 грн 07 коп., з яких: 69 076 грн 50 коп. - розмір аліментів,            1 099 227 грн 08 коп. - пеня, 41 654 грн 75 коп. - інфляційні втрати                          та 9 034 грн 74 коп. - 3 % річних.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 15 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Змінено розмір аліментів, який підлягає сплаті ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з  договором про сплату аліментів на дитину від 19 листопада 2004 року                 з 50 грн щомісячно та стягнуто починаючи з 27 січня 2016 року з             ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини - ОСОБА_6 аліменти у розмірі 2 тис. грн, щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою не надано доказів звернення до нотаріуса за одержанням виконавчого напису за невиконання відповідачем договору про сплату аліментів, що передбачено умовами договору (пункти 10, 11) про стягнення заборгованості по аліментам та його подальшого пред`явлення до примусового виконання. Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за відповідачем державним виконавцем не здійснювався, тобто позивачкою належними доказами не підтверджено розмір цієї заборгованості, пеня, інфляційні втрати та 3 % річних.
		Враховуючи положення частини другої статті 182 СК України, матеріальне становище сторін й інші обставини, у тому числі, що на утриманні відповідача перебуває малолітня дитина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розмір аліментів на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено 2 000 грн щомісячно. Саме такий розмір аліментів може забезпечити достатній життєвий рівень для малолітньої дитини. Відсутні підстави для збільшення розміру аліментів на утримання іншої дитини відповідача - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки ним було складено нотаріально посвідчену заяву про те, що він перебуває на утриманні відповідача, яку позивачкою відповідними доказами не спростовано, крім того, останній проживав окремо від батьків. 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		Постановою Київського апеляційного суду від 22 січня 2019 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, рішення суду першої інстанції скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто                                         з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість по аліментам на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 13 350 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,                     ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3 тис. грн на кожного, щомісячно, починаючи з 27 січня 2016 року і до досягнення дітьми повноліття. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 13 350 грн. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що укладений між сторонами договір про сплату аліментів на дитину від 19 листопада 2004 року відповідно до положень статті 204 ЦК України є правомірним, відповідачем належними та допустимими доказами не підтверджено факт виконання ним зобов`язань за цим договором, унаслідок чого з останнього підлягають стягненню заборгованість по аліментам за період з 19 листопада 2004 року по 05 січня 2016 року у розмірі 13 350 грн, відповідно до наданого позивачкою розрахунку. Крім того, з відповідача підлягає стягненню пеня за прострочення виконання ним вказаного зобов`язання у розмірі 13 350 грн, яка не перевищує 100 % від суми заборгованості по аліментам, в іншій частині вимог позивачки щодо стягнення пені слід відмовити. 
		З огляду на надані відповідачем виписки щодо руху коштів та наявність на його утриманні іншої малолітньої дитини, останній має можливість сплачувати аліменти на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,                           у розмірі 3 000 грн на кожного, щомісячно, починаючи з 27 січня 2016 року і до досягнення дітьми повноліття. 
		Разом з тим, відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 41 654 грн 75 коп. та 3 % річних у розмірі                      9 034 грн 74 коп., оскільки відповідно до положень частини четвертої                 статті 196 СК України, їх застосування можливе лише до суми заборгованості за додатковими витратами, а не до заборгованості по сплаті аліментів.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі ОСОБА_1  просить змінити оскаржувану постанову апеляційного суду у частині стягнення суми заборгованості по аліментам, пені і стягнути з відповідача: заборгованість по аліментам у розмірі 69 076 грн              50 коп. та пеню у розмірі 1 099 227 грн 08 коп., скасувати постанову апеляційного суду у частині відмови у стягненні інфляційних втрат та                            3 % річних й стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 41 654 грн                 75 коп., 3 % річних у розмірі 9 034 грн 74 коп., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Постанова апеляційного суду у частині зміни розміру аліментів на дітей позивачкою не оскаржується, тому у силу вимог статті 400 ЦПК України у цій частині не переглядається. 
		ОСОБА_3 судові рішення не оскаржуються.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 754/1167/16-ц з Деснянського районного суду м. Києва. 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду. 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2019 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що відповідальність ОСОБА_3 за прострочення сплати аліментів встановлена не положеннями законодавства, а укладеним з позивачкою договором про сплату аліментів на дитину            від 19 листопада 2004 року, тобто положення статті 196 СК України застосовувалась би лише за наявності прямої вказівки на неї у вказаному договорі. Таким чином, розмір пені за прострочення сплати аліментів не обмежений сумою боргу і вона повинна сплачуватися за кожен день прострочення платежу. 
		Крім того, апеляційним судом помилково стягнуто з відповідача заборгованість по аліментам відповідно до договору про сплату аліментів на дитину від 19 листопада 2004 року, тобто по 50 грн на місяць на кожну дитину, оскільки розмір цієї заборгованості слід було визначати з урахуванням положень Закону України «Про прожитковий мінімум», згідно з місячними розмірами прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, інше буде порушувати інтереси дітей. 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають спільних дітей: ОСОБА_5 ,               ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 
		19 листопада 2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір про сплату аліментів на дитину, за умовами якого сторони визначили розмір аліментів на дітей, які повинен сплачувати ОСОБА_3 , а саме по 50 грн на кожну дитину щомісячно, до досягнення ними              повноліття (а.с. 49, т. 1). 
		ОСОБА_1 вказувала про те, що з моменту укладення зазначеного договору ОСОБА_3 аліменти не сплачував, унаслідок чого станом на 05 січня 2016 року у останнього виникла заборгованість по аліментам у загальному                                    розмірі 1 218 993 грн 07 коп., з яких: 69 076 грн 50 коп. - розмір аліментів,            1 099 227 грн 08 коп. - пеня, інфляційні втрати - 41 654 грн 75 коп.                           та 3 % річних - 9 034 грн 74 коп., що підтверджується відповідним розрахунком (а.с. 59-66, т. 2).
		2. Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню. 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду частково не відповідає. 
		Відповідно до частини першої статті 9 СК України подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства. 
		Згідно з частиною четвертою статті 15 СК України невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін. 
		У статті 189 СК України передбачено, що батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. 
		Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. 
		У разі невиконання одним із батьків свого обов`язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. 
		Судом установлено, що пунктом 11 договору про сплату аліментів на дитину  від 19 листопада 2004 року сторони визначили, що у разі несвоєчасного виконання умов цього договору і виникнення заборгованості по аліментам з вини ОСОБА_3 , останнім сплачується на користь ОСОБА_1 . пеня у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
		В абзаці 4 пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня                   2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, якщо аліменти сплачуються не за рішенням суду, а згідно з укладеним між батьками договором, передбачена статтею 196 СК України санкція застосовується за наявності прямої вказівки про це у договорі. 
		Апеляційний суд врахував лише абзац 1 зазначеного пункту. 
		Ураховуючи викладене, апеляційний суд у порушення вищевказаних положень закону не звернув уваги на те, що відповідальність ОСОБА_3                      за прострочення сплати аліментів встановлена укладеним з ОСОБА_1 договором про сплату аліментів на дитину від 19 листопада 2004 року, а не положеннями законодавства, тобто санкція статті 196 СК України застосовувалась би лише за наявності прямої вказівки на неї у зазначеному договорі. При цьому з урахуванням положень статей 6, 628 ЦК України діє принцип пріоритету умов договору. 
		Таким чином, апеляційний суд у порушення зазначених вище положень законодавства не врахував, що розмір пені за прострочення сплати аліментів при укладенні відповідного договору щодо їх сплати не обмежений сумою боргу і пеня повинна сплачуватися згідно з положеннями договору про сплату аліментів на дитину від 19 листопада 2004 року за кожень день прострочення платежу. 
		Доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом помилково стягнуто з відповідача заборгованість по аліментам відповідно до договору про сплату аліментів на дитину від 19 листопада 2004 року, тобто по 50 грн на місяць на кожну дитину, оскільки розмір цієї заборгованості слід було визначати з урахуванням положень Закону України «Про прожитковий мінімум», безпідставні, так як умови цього договору погоджені сторонами, які у ньому чітко визначили розмір аліментів, що позивачкою, яка при укладенні зазначеного договору діяла в інтересах дітей, визнано й підтверджено підписом.  
		Отже, апеляційним судом визначено заборгованість відповідача по аліментам згідно з укладеним між сторонами договором про сплату аліментів на дитину від 19 листопада 2004 року. 
		У зв`язку з цим не можна погодитись з апеляційним судом про відмову у стягненні інфляційних втрат і 3 % річних, які за висновком суду не застосовуються у цих правовідносинах, оскільки положення статті 625 ЦК України застосовуються до всіх грошових зобов`язань за його порушення, так як між сторонами укладено договір про сплату аліментів. 
		Крім того, визначаючи розмір заборгованості по аліментам у сумі 13 351 грн, апеляційний суд виходив з умов договору про те, що ОСОБА_3 зобов`язався сплачувати аліменти по 50 грн на кожну дитину щомісячно, до досягнення ними повноліття. 
		Разом з тим згідно з частиною першою статті 189 СК України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом.
		Крім того, у абзаці 2 пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України  від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що частиною першою                          статті 189 цього Кодексу батькам надано право укласти договір про сплату аліментів на дитину, умови якого (про розмір аліментів, строки їх виплати тощо) не повинні порушувати її права. При цьому розмір аліментів сторони визначають за домовленістю між собою, але за жодних обставин він не може бути меншим від передбаченого частиною другою статті 182 СК України. Якщо розмір аліментів визначено у твердій грошовій сумі, до договору треба включати умови про індексацію, як вимагає частина друга статті 184 того ж Кодексу.
		Також згідно з частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. 
		Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
		Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
		На зазначені норми права апеляційний суд уваги не звернув і не визначився з мінімальним розміром аліментів, не застосував Закон України «Про прожитковий мінімум». 
		При цьому згідно з частиною восьмою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
		З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений можливості визначити розмір аліментів, пені за прострочення зобов`язання          ОСОБА_3 по сплаті аліментів згідно з договором про сплату аліментів на дитину від 19 листопада 2004 року, інфляційні втрати, 3 % річних, то постанова апеляційного суду у цій частині підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції. 
		Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити частково.
		Постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2019 року у частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1  заборгованості по аліментам, пені, інфляційних втрат та 3 % річних скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Д. Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                                               О. В. Білоконь
		 
		                                                                                                            Б. І. Гулько
		 
		                                                                                                            Є. В. Синельников
		 
		                                                                                                            Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...