Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/10028/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2019.
Дата набрання законної сили: 15.05.2019
Номер судового провадження: 14-27цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 травня 2019року
		м. Київ
		 
		Справа № 761/10028/15-ц
		Провадження № 14-27цс19
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ситнік О. М.,
		 
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г., 
		 
		учасники справи: 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпек» (далі - ТОВ «Гіпек»), 
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» (далі - ТОВ фірма «Консоль ЛТД»), Головне управління юстиції у м. Києві (далі - ГУЮ у м. Києві),
		 
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ТОВ фірми «Консоль ЛТД» 
		 
		на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 липня 2015 року у складі судді Малинникова О. Ф. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 вересня 2017 року у складі колегії суддів Поливач Л. Д., Вербової І. М., Головачова Я. В.
		 
		у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Гіпек», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ фірма «Консоль ЛТД», ГУЮ у м. Києві, про визнання майнових прав на квартиру, та
		 
		 
		УСТАНОВИЛА:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, у якому просила визнати за нею майнове право натрикімнатну квартиру    АДРЕСА_1 (перша черга будівництва, чотирисекційний будинок).
		 
		На обґрунтування вказаних позовних вимог  ОСОБА_1 зазначила, що 03 червня 2005 року  ОСОБА_6 та ТОВ фірма «Консоль ЛТД» уклали договір про спільну діяльність у дольовій участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться на АДРЕСА_1 . 
		 
		За умовами договору, після закінчення будівництва цього будинку йому повинна бути виділена в натурі «частка пайовика» у вигляді трикімнатної квартири на 16-му поверсі , під будівельним номером 110 , загальною проектною площею 108,7 кв. м, а він у свою чергу зобов`язувався внести грошові кошти (пай). Запланований строк закінчення будівництва - І квартал 2006 року. 
		 
		Також зазначала, що 25 листопада 2009 року ОСОБА_6 відступив їй, ОСОБА_1 (після зміни прізвища - ОСОБА_1 ) права вимоги первісного пайовика та передав права пайовика за вказаним вище договором про спільну діяльність у дольовій участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку.
		 
		Додатковою угодою до договору від 02 жовтня 2013 року  ОСОБА_1 та ТОВ фірма «Консоль ЛТД» погодили зміну назви багатоквартирного житлового будинку на житлово-громадський комплекс на АДРЕСА_1 (перша черга будівництва, 4-секційний будинок), а також номер поверху - № 16, загальну площу - 115,1 кв. м, та строк передачі спірної нерухомості - ІV квартал 2013 року.
		 
		ОСОБА_1 вказувала, що вона та попередній пайовик ОСОБА_6 у повному обсязі виконали взяті зобов`язання за договором інвестування будівництва.
		 
		ТОВ «Гіпек», враховуючи умови договору спільної діяльності з будівництва, укладеного 24 жовтня 2001 року із ТОВ фірмою «Консоль ЛТД» є замовником об`єкта -житлово-громадського комплексу, що знаходиться на АДРЕСА_1 , не визнає і заперечує майнові права ОСОБА_1 на спірне приміщення, не подало до реєстраційної служби ГУЮ у м. Києві оригінали документів, необхідних для реєстрації її права на спірне житлове приміщення.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 09 липня 2015 року позов  ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 майнові права на квартиру АДРЕСА_1 (1 черга будівництва, 4-секційний будинок) за договором про пайову участь у будівництві багатоквартирного будинку на земельній ділянці, що знаходиться на АДРЕСА_1 від 03 червня 2005 року № 2031/322-237 (р) та додатковою угодою № 4 до цього договору від 02 жовтня 2013 року про заміну пайщика та договором від 25 листопада 2009 року про відступлення права вимоги.
		 
		Задовольняючи позов  ОСОБА_1 , суд першої інстанції керувався тим, що невизнання майнових прав останньої з підстав невиконання в повному обсязі ТОВ фірмою «Консоль ЛТД» своїх зобов`язань перед ТОВ «Гіпек» за договором спільної діяльності з будівництва житлово-громадського комплексу не ґрунтується на правових підставах та суттєво порушує законні права позивачки.
		 
		Також судом першої інстанції зазначено, що діями ТОВ фірми «Консоль ЛТД» порушені майнові права  ОСОБА_1 на своєчасне отримання у власність нерухомого майна, за яке вона повністю сплатила грошові кошти.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06 вересня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ фірми «Консоль ЛТД» відхилено, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 липня 2015 року залишено без змін.
		 
		Апеляційний суд керувався тим, що, звертаючись до суду з цим позовом, позивачка обрала ефективний, не заборонений законом спосіб захисту порушених прав, оскільки іншим шляхом вона не може захистити свої права.
		 
		Крім того судом апеляційної інстанції зазначено, що залучення ТОВ фірми «Консоль ЛТД» до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, а не відповідача не вплинуло на законність та справедливість ухваленого судового рішення щодо захисту порушеного права позивачки, внаслідок невиконання саме ТОВ «Гіпек» своїх зобов`язань щодо передачі до реєстраційних органів документів, необхідних для оформлення ОСОБА_1 права власності на квартиру.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У вересні 2017 року ТОВ фірма «Консоль ЛТД» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити  ОСОБА_1  у задоволенні позову.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскільки Господарський суд Київської області 12 березня 2015 року порушив провадження про банкрутство стосовно ТОВ фірма «Консоль ЛТД», ввів процедуру розпорядження майном та заборонив власнику майна боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави, та вказані відомості внесені державним реєстратором до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тому ця справа повинна розглядатися Господарським судом Київської області.
		 
		ТОВ фірма «Консоль ЛТД» зауважило, що позивачка вказує про невиконання умов укладеного із ним договору про пайову участь у будівництві, однак жодних вимог до нього не заявляє та відповідачем у справі визначила ТОВ «Гіпек».
		 
		Вважає, що  ОСОБА_1 не довела факту порушення будь-ким її майнових прав, а їх наявність у неї підтверджується договором № 2031/322-237. Тобто повторного визнання зазначених прав у судовому порядку не потребує. Позивачка неправильно обрала спосіб захисту своїх прав, а суди, задовольнивши її позов, порушили норми матеріального права.
		 
		Позиція інших учасників справи
		 
		У липні 2018 року надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ТОВ фірми «Консоль ЛТД», у якому вона посилається на відсутність порушень судами попередніх інстанцій під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, у зв`язку чим просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким ЦПК України викладено в новій редакції.
		 
		Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		У червні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 18 грудня 2018 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
		 
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 21 січня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
		 
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Суди установили, що 24 жовтня 2001 року ТОВ «Гіпек» та ТОВ фірма «Консоль ЛТД» уклали договір № 0991/241-252 спільної діяльності з будівництва житлово-господарського комплексу за адресою: АДРЕСА_1 . 
		 
		Пунктом 4.3.2 цього договору передбачалося, що ТОВ фірма «Консоль ЛТД» отримало право залучати кошти юридичних та фізичних осіб для інвестування будівництва.
		 
		03 червня 2005 року ОСОБА_6  та ТОВ фірма «Консоль ЛТД» уклали договір № 2031/322-237 про спільну діяльність у дольовій участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1, згідно з пунктом 3.2 якого після закінчення будівництва цього багатоквартирного житлового будинку ТОВ фірма «Консоль ЛТД» зобов`язалося передати   ОСОБА_6  в натурі трикімнатну квартиру на 16-му поверсі, під будівельним № 110 , загальною проектною площею 108,7 кв. м.
		 
		Відповідно до пункту 3.1 договору ОСОБА_6 зобов`язувався в якості свого вкладу внести грошові кошти (пай) у розмірі 192 318,00 грн до 10 червня 2015 року.
		 
		За умови виконання ОСОБА_6 зобов`язань, зазначених у пункті 3.1 договору, останній повністю придбаває право на пайову (дольову) участь у будівництві, а ТОВ фірма «Консоль ЛТД» втрачає право розпоряджатися часткою пайовика, інакше, як в інтересах і за згодою останнього (пункт 3.5).
		 
		Достатніми підставами для підтвердження права на пайову участь ОСОБА_6 є: цей договір і документи, що підтверджують внесення паю у повному обсязі (пункт 3.6 договору).
		 
		За умовами пункту 3.2 договору запланований строк закінчення будівництва і здавання об`єкта - 1 квартал 2006 року. 
		 
		Згідно з договором від 25 листопада 2009 року, ОСОБА_10 відступив ОСОБА_1 (після зміни прізвища - ОСОБА_1 ) право вимагати від ТОВ фірми «Консоль ЛТД» виконання усіх зобов`язань за договором від 03 червня 2005 року про спільну діяльність у дольовій участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться на АДРЕСА_1 .
		 
		Додатковою угодою № 4 від 02 жовтня 2013 року до договору сторони погодили зміну назви багатоквартирного житлового будинку на житлово-громадський комплекс за адресою: АДРЕСА_1 (перша черга будівництва, чотирисекційний будинок), а також номера спірної квартири - 112, загальної площі - 115,1 кв. м, та строку передачі спірної нерухомості - 4 квартал 2013 року. 
		 
		Суд вважав установленим, що позивачка виконала у повному обсязі свої зобов`язання за договором шляхом внесення первісним кредитором ( ОСОБА_10 .) грошових коштів, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 07 червня 2005 року про прийняття від останнього 192 318,00 грн.
		 
		Посилаючись на те, що ОСОБА_1 виконала у повному обсязі умови договору, однак відповідач не визнає її майнових прав, не подав оригіналів документів, необхідних для реєстрації її права власності на спірні приміщення, вона звернулася до суду з позовом та просила визнати за нею майнові права на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
		 
		Вирішуючи питання юрисдикційності цього спору, Велика Палата Верховного Суду керується такими міркуваннями.
		 
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
		 
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. 
		 
		У пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом та розгляду справи в судах) передбачалося, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		 
		Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.
		 
		Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
		 
		Під час вирішення питання щодо можливості розгляду справи в порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданнями цивільного судочинства, передбаченими у статті 1 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій), якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		При цьому суди повинні керуватися принципом правової визначеності і не допускати наявності провадження, а отже і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами з того ж предмета, але судами у різних юрисдикціях. 
		 
		Відповідно до статті 11 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) саме позивачу надавалося право визначати підставу та предмет позову, а в контексті статті 33 ЦПК України - визначати склад осіб, які беруть участь у справі, - відповідача та зазначати третіх осіб. 
		 
		У частині першій статті 26 ЦПК України зазначено, що у справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.
		 
		Згідно з частиною першою статті 30 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач та відповідач.
		 
		Відповідно до статті 34 ЦПК України передбачена можливість участі у справі третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
		 
		Тобто, за будь-яких обставин, участь третіх осіб у справі, а також їх правовий статус не може бути визначальним при визначенні юрисдикційності справи, оскільки суб`єктна юрисдикція визначається відповідно до правового статусу сторін спору, а предметна - за змістом правовідносин, які виникли між сторонами.
		 
		Посилання у касаційній скарзі на те, що ця справа повинна розглядатися виключно Господарським судом Київської області, який порушив провадження про банкрутство стосовно ТОВ фірми «Консоль ЛТД», є безпідставним, оскільки остання є третьою особою у справі, а тому порушення стосовно неї справи про банкрутство не впливає на визначення юрисдикції вказаної справи. 
		 
		З урахуванням предмета та обсягу позовних вимог, суб`єктного складу спору справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства і законно розглянута загальними судами.
		 
		Стосовно висновків судів по суті вирішеного спору слід зазначити таке.
		 
		Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема сукупність речей, а також майнові права та обов`язки, при цьому майнові права визнаються речовими правами.
		 
		Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
		 
		За положеннями пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.
		 
		Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
		 
		За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		 
		Згідно зі статтею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		За правилом статті 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
		 
		Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		 
		У статті 876 ЦК України передбачено, що власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.
		 
		Згідно з матеріалами справи, ТОВ «Гіпек» в укладеному з ТОВ фірмою «Консоль ЛТД» договорі від 24 жовтня 2001 року значиться замовником будівництва, оскільки є користувачем земельної ділянки на підставі договору оренди, який укладено згідно з рішенням Київської міської ради. 
		 
		Також за цим договором ТОВ фірма «Консоль ЛТД» отримало право залучати кошти юридичних та фізичних осіб для інвестування будівництва, тобто отримало частину повноважень замовника будівництва.
		 
		ТОВ «Гіпек» визнало, що позивачка виконала умови договору, укладеного з ТОВ фірмою «Консоль ЛТД». Позовних вимог не визнало, зазначивши, що ТОВ фірма «Консоль ЛТД» не виконало своїх зобов`язань за договором, укладеним з ТОВ «Гіпек», і саме з цим пов`язано невизнання позовних вимог ОСОБА_1 
		 
		Оскільки на час звернення з позовом, розгляду справи та ухвалення рішень не надано доказів, що між ТОВ «Гіпек» та ТОВ фірмою «Консоль ЛТД» проведено поділ майна чи майнових прав у будівництві багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 , то замовником цього будівництва вважається ТОВ «Гіпек», що вбачається із сертифікату Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 03 грудня 2013 року відповідності закінченого будівництвом об`єкта (т. 1, а. с. 29), який виданий на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації, а відтак на нього покладено обов`язок забезпечення права пайовиків незалежно від того, чи є він стороною договору з пайової участі у будівництві.
		 
		Відповідно до вимог статті 1 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. 
		 
		Аналогічне положення міститься у статті 2 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року, згідно з частиною другою якої суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		 
		Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4 ЦПК України; у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій; стаття 5 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року).
		 
		Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом прав, свобод чи інтересів. 
		 
		Як зазначено у статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		 
		Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.
		 
		У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено право на справедливий суд.
		 
		З огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України, Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства.
		 
		Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		 
		Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо прийнятності у справі «Броньовські проти Польщі» (Broniowski v. Poland), заява № 31443/96, ECHR 2002-X; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05).
		 
		У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі «правомірні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland) (заява № 12742/87); ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).
		 
		Оскільки відповідач заперечує, не визнає майнових прав позивачки на вказані об`єкти нерухомості, враховуючи, що позивачка виконала в повному обсязі свої зобов`язання щодо оплати об`єктів інвестування, а також, що будинок АДРЕСА_1 закінчений будівництвом і введений в експлуатацію, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, зробив обґрунтований висновок про задоволення позову та визнання за позивачкою майнових прав на вищевказані спірні об`єкти.
		 
		Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 761/8259/15-ц (провадження № 14-602цс18) і підстав для відступлення від таких висновків Велика Палата Верховного Суду не вбачає.
		 
		Оскаржувані судові рішення відповідають установленим зазначеними вище нормами матеріального та процесуального права принципам і завданням цивільного судочинства, положенням норм процесуального права щодо законності й обґрунтованості.
		 
		Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України вони підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення. 
		 
		У такому разі розподіл судових витрат не проводиться згідно зі статтею 141 ЦПК України.
		 
		Керуючись статтями 258, 259, 400, 402, 403, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Консоль ЛТД» залишити без задоволення.
		 
		Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 вересня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Суддя-доповідач                                                                                     О. М. Ситнік
		 
		Судді:                                    Н. О. Антонюк                                          Л. М. Лобойко
		С. В. Бакуліна                                           О. Б. Прокопенко
		В. В. Британчук                                        Л. І. Рогач
		Д. А. Гудима                                            І. В. Саприкіна
		О. С. Золотніков                                     В. Ю. Уркевич          
		В. С. Князєв                                             О. Г. Яновська
		Н. П. Лященко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...