Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/19389/17 : Окремі процесуальні питання; Інші процесуальні питання.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2019.
Дата набрання законної сили: 15.05.2019
Номер судового провадження: 14-42цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 травня 2019року
		м. Київ
		 
		Справа № 686/19389/17
		Провадження № 14-42цс19
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ситнік О. М.,
		 
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г., 
		 
		учасники справи:
		позивач - Хмельницька міська рада,
		відповідач - ОСОБА_1,
		 
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 
		 
		на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 березня 2018 року у складі судді Продана Б. Г. та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 01 серпня 2018 року у складі колегії суддів Янчук Т. О., Грох Л. М., Купельського А. В.
		 
		у цивільній справі за позовом Хмельницької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів, та
		 
		УСТАНОВИЛА:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У жовтні 2017 року Хмельницька міська рада звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_1 збитки, завдані використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів, за період з 01 травня 2014 року по 01 травня 2017 року у розмірі 482 170,14 грн.
		 
		Вимоги мотивувала тим, що відповідачка самовільно зайняла земельну ділянку на АДРЕСА_1 , яка належить до земель комунальної власності територіальної громади м. Хмельницького.
		 
		Вказана земельна ділянка використовується ОСОБА_1 як платна стоянка автомобільного транспорту. Міська рада не приймала рішення про надання цієї земельної ділянки в оренду відповідачці. Остання не уклала договору оренди земельної ділянки відповідно до закону, плату за користування землею не вносить, у зв'язку із чим Хмельницька міська рада недоотримала кошти у вигляді орендної плати за землю.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 березня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Хмельницької міської ради 482 170,14 грн збитків, завданих використанням земельної ділянки на АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що відповідачка фактично користується спірною земельною ділянкою, проте не вчинила дій щодо виготовлення та погодження технічної документації, не уклала договору оренди земельної ділянки, орендну плату не сплачувала. Користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця - Хмельницьку міську раду права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який міг бути отриманий, якби права не було порушено. З 01 травня 2014 року по 01 травня 2017 року Хмельницькій міській раді завдано збитків у розмірі 482 170,14 грн, які підлягають стягненню на підставі статті 156 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284.
		 
		Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 01 серпня 2018 року апеляційну скаргу  ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 березня 2018 року залишено без змін.
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції по суті вирішеного спору та вважав наведені в апеляційній скарзі доводи такими, що не впливають на правильність висновків суду.
		 
		Крім того, апеляційний суд указав, що відсутні підстави для закриття провадження у справі, оскільки позов пред`явлений до фізичної особи. ОСОБА_1 хоч і є суб`єктом підприємницької діяльності, однак з видів діяльності не вбачається, що вона веде діяльність із використанням стоянок автомобільного транспорту на спірній земельній ділянці.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		Усерпні 2018 року  ОСОБА_1 подала до суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати судові рішення першої й апеляційної інстанцій та закрити провадження у справі.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що з 1997 року ОСОБА_1 вчинено ряд передбачених чинним законодавством дій для оформлення правовстановлюючого документа на земельну ділянку на АДРЕСА_1 . У позовній заяві не наведено обставин і доказів про те, які саме та у який спосіб права Хмельницької міської ради порушені.
		 
		Також зазначено, що суд першої інстанції позбавив відповідачку реалізувати право на подання заяви про застосування наслідків спливу позовної давності; не вирішив питання зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи в порядку адміністративного судочинства, оскільки в межах адміністративної справи досліджується питання щодо виставлення на земельний аукціон права оренди на земельну ділянку на АДРЕСА_1 .
		 
		Крім того, суди попередніх інстанцій, установивши наявність у відповідачки статусу суб`єкта господарювання, помилково розглянули цей  спір у порядку цивільного судочинства, разом із тим він підлягає розгляду за правилами господарської юрисдикції.
		 
		Позиція інших учасників справи
		 
		У жовтні 2018 року Хмельницька міська рада подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 16 січня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
		 
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 29 січня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
		 
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
		 
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вирішуючи питання юрисдикційності цього спору, Велика Палата Верховного Суду керується такими міркуваннями.
		 
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
		 
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. 
		 
		У пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) передбачалося, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		 
		Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції і розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за винятком випадку, коли розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.
		 
		Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.
		 
		По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
		 
		Суди установили, що земельна ділянка на АДРЕСА_1 площею 0,5311 га з кадастровим номером НОМЕР_1 належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Хмельницького, категорія - землі житлової та громадської забудови.
		 
		Згідно з актом обстеження зазначеної земельної ділянки, складеного 04 листопада 2016 року представниками департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів і управління земельних ресурсів та земельної реформи Хмельницької міської ради, а також депутата Хмельницької міської ради, встановлено, що ОСОБА_1 не оформила право користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 , плату за користування землею не сплачує, ділянка огороджена сіткою та використовується як платна стоянка автомобільного транспорту.
		 
		У зв'язку із самовільним використанням відповідачкою земельної ділянки як платної стоянки автомобільного транспорту Хмельницька міська рада звернулася до суду з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів.
		Згідно з додатком 1 до рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 22 січня 1998 року № 3024 «Про надання дозволу на видачу забудовникам архітектурно-планувального завдання та технічних умов на проектування, будівництво, реконструкцію будинків і споруд, благоустрій територій, надання дозволу на проведення цих робіт, внесення змін в рішення міськвиконкому» приватному підприємцю ОСОБА_1 надано дозвіл на видачу архітектурно-планувальних завдань та технічних умов на тимчасове влаштування стоянки на 200 автомобілів на АДРЕСА_1 площею 0,64 га до початку будівництва житлового будинку (а. с. 60).
		 
		11 лютого 1998 року комісією у складі представників служб м. Хмельницького складено акт вибору вказаної вище земельної ділянки для влаштування автомобільної стоянки на 200 автомобілів. Замовником є приватний підприємець ОСОБА_1 (а. с. 59).
		 
		Відповідно до архітектурно-планувального завдання № 23 від 05 лютого 1998 року, затвердженого головним архітектором м. Хмельницького, викопіювання плану м. Хмельницького, схеми інженерних мереж замовником тимчасової автомобільної стоянки за адресою: АДРЕСА_1 є приватний підприємець ОСОБА_1 (а. с. 61 - 64). 
		 
		Тобто з 1998 року відповідачка саме як приватний підприємець використовувала спірну земельну ділянку.
		 
		Станом на 1998 рік регулювання земельних відносин здійснювалося відповідно до вимог ЗК України 1990 року, який утратив чинність 01 січня 2002 року.
		 
		Згідно зі статтею 3 ЗК України 1990 року власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними.  Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.
		 
		Статтею 7 ЗК України 1990 року врегульовано питання щодо користування землею, зокрема воно може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до двадцяти п'яти років.
		 
		У вказаній статі також зазначені випадки, кому може бути передана земля у постійне та тимчасове користування. Так, у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; у тимчасове користування - громадянам України для городництва, сінокосіння і випасання худоби, ведення селянського (фермерського) господарства. У випадках, передбачених законодавством України і Республіки Крим, земля може надаватися в користування іншим організаціям та особам.
		 
		У цій справі рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради у 1998 році приватному підприємцю ОСОБА_1 надано дозвіл на видачу забудовнику дозволу для виготовлення технічної документації для встановлення на ній стоянки на 200 автомобілів до початку будівництва житлового будинку.
		 
		ЗК України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ, який набрав чинності з 01 січня 2002 року, встановлено, що суб`єктами земельних відносин є: громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування й органи державної влади (частина друга статті 2 цього Кодексу).
		 
		Згідно зі статтею 12 ЗК України 2002 року до повноважень, зокрема, міських рада у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
		 
		У матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували оформлення ОСОБА_1 як фізичною особою чи приватним підприємцем права користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 , яка належить до комунальної власності м. Хмельницького.
		 
		Із рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 жовтня 2018 року у справі № 686/9096/16-а, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року, наданого особою, яка подала касаційну скаргу, як додаток до неї, вбачається, що на земельній ділянці на АДРЕСА_1 знаходяться об'єкти нерухомого майна, які не перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. 
		 
		Тобто на час звернення з позовом до суду,  ОСОБА_1 є суб`єктом підприємницької діяльності, використовує спірну земельну ділянку як платну стоянку автомобільного транспорту, що не заперечувалося відповідачкою             (а. с. 39 - 46), правовстановлюючі документи на нерухоме майно та на спірну земельну ділянку у ОСОБА_1 відсутні.             .
		 
		Отже, правовідносини з користування земельною ділянкою виникли між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 і Хмельницькою міською радою з приводу здійснення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності на земельній ділянці, яка належить Хмельницькій міській раді.
		 
		За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди помилково розглянули цей спір у порядку цивільного судочинства, оскільки правовідносини в цій справі виникли щодо земельної ділянки, яка використовується відповідачем як платна автомобільна стоянка, тобто для здійснення підприємницької діяльності.
		 
		Матеріалами справи спростовується твердження апеляційного суду про те, що з видів діяльності, зазначених у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 31 липня 2018 року, не вбачається, що ОСОБА_1 веде діяльність з використанням стоянок автомобільного транспорту на спірній земельній ділянці. Із КВЕД-2010: Клас 52.21 вбачається, що допоміжне обслуговування наземного транспорту включає функціонування паркувальних майданчиків, платних автостоянок або гаражів.
		 
		Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду) передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		 
		Згідно з пунктом 6 частини першої статті 12 ГПК України (у вказаній редакції) господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
		 
		У пункті 15 частини першої статті 20 ГПК України (у редакції від 03 жовтня 2017 року) зазначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.
		 
		Відповідно до статті 1 Закону України від 07 лютого 1991 року № 698-ХІІ «Про підприємництво» (у редакції, чинній на час надання приватному підприємцю ОСОБА_1 дозволу на тимчасове влаштування стоянки) підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб`єкти підприємницької діяльності в порядку, встановленому законодавством.
		 
		Під господарською діяльністю потрібно розуміти діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна діяльність) (частини перша та друга статті 3 Господарського кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року).
		 
		Тобто для встановлення факту користування відповідачкою земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності нею як фізичною особою - підприємцем на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.
		 
		Зі змісту позовної заяви Хмельницької міської ради, заперечень на позовну заяву, апеляційної та касаційної скарг ОСОБА_1 , доказів, досліджених судами попередніх інстанцій, вбачається, що відповідачка на спірній земельній ділянці дійсно веде підприємницьку діяльність, а саме використовує її як платну стоянку для автомобілів.
		 
		Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України (у редакції від 03 жовтня 2017 року) обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
		 
		З урахуванням наведених норм матеріального і процесуального права правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, оскільки існує спір між Хмельницькою міською радою та                   ОСОБА_1 саме як суб`єктом господарювання і цей спір пов`язаний зі здійсненням останньою підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці.
		 
		Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили предметну юрисдикцію спору, помилково розглянули справу в порядку цивільного судочинства.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскаржувані судові рішення - скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255, частини першої статті 414 ЦПК України.
		 
		На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне роз`яснити Хмельницькій міській раді, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
		 
		Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		 
		Якщо інше не передбачено законом, у разі закриття провадження у справі судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 141 ЦПК України).
		 
		Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (пункт 5 частини першої статті 7 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»). Такого клопотання матеріали справи не містять.
		 
		Керуючись статтями 141, 255, 402, 409, 414-419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити.
		 
		Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 01 серпня 2018 року скасувати.
		 
		Провадження у справі за позовом Хмельницької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів,закрити.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Суддя-доповідач                                                                                     О. М. Ситнік
		 
		Судді:                                    Н. О. Антонюк                                          Л. М. Лобойко
		С. В. Бакуліна                                           О. Б. Прокопенко
		В. В. Британчук                                        Л. І. Рогач
		Д. А. Гудима                                            І. В. Саприкіна
		О. С. Золотніков                                     В. Ю. Уркевич          
		В. С. Князєв                                             О. Г. Яновська
		Н. П. Лященко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...