Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 363/3786/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2019.
Дата набрання законної сили: 15.05.2019
Номер судового провадження: 14-145цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 травня 2019 року
		м. Київ
		 
		Справа № 363/3786/17
		Провадження № 14-145цс19
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ситнік О. М.,
		 
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г., 
		 
		учасники справи: 
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - Новопетрівська сільська рада Вишгородського району Київської області (далі - Сільрада),
		 
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Сільради 
		 
		на постанову Апеляційного суду Київської області від 07 вересня 2018 року у складі суддів Ігнатченко Н. В., Сушко Л. П., Журби С. О.
		 
		у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сільради про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою та
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 10 червня 2017 року в місцевій газеті та на сайті села Нові Петрівці було опубліковано інформацію про проведення громадських слухань з приводу погодження детального плану території, на якій знаходиться також належна їй земельна ділянка. 
		 
		Під час ознайомлення з графічною частиною проекту детального плану території села Нові Петрівці ОСОБА_1 виявила, що земельна ділянка з цільовим призначенням - для будівництва господарських будівель і споруд, яка є її приватною власністю та відповідає генеральному плану села Нові Петрівці, у запропонованому проекті детального плану визначена як паркова зона, на якій будуть у майбутньому встановлені альтанки. 
		 
		Сільська громада повністю підтримала проект детального плану території та рекомендувала його до затвердження на найближчій сесії Сільради. 
		 
		Проте, на переконання  ОСОБА_1 , затвердження проекту детального плану може призвести до порушення з боку Сільради її права власності на земельну ділянку.
		 
		Уточнивши свої вимоги,  ОСОБА_1 просила зобов`язати відповідача усунути перешкоди у здійсненні права власності на належну їй земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 шляхом визнання недійсним рішення Сільради від 31 липня 2017 року № 846 «Про затвердження детального плану села Нові Петрівці» у частині затвердження детального плану території на належну їй на праві власності земельну ділянку.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 07 травня 2018 року (суддя Котлярова І. Ю.) провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Роз`яснено позивачу, що цей спір підлягає розгляду Київським окружним адміністративним судом у порядку адміністративного судочинства.
		 
		Суд першої інстанції зробив висновок, що позовна заява підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки спір є публічно-правовим.
		 
		Постановою Апеляційного суду Київської області від 07 вересня 2018 року ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 07 травня 2018 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		 
		Апеляційний суд керувався тим, що спірні правовідносини стосуються права власності позивачки на земельну ділянку. Предметом спору є усунення перешкод у реалізації права власності на земельну ділянку, а відтак спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У жовтні 2018 року Сільрада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Апеляційного суду Київської області від 07 вересня 2018 року та залишити в силі ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 07 травня 2018 року, мотивуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване ОСОБА_1 рішення органу місцевого самоврядування є нормативно-правовим актом, стосується не лише прав конкретної особи, а поширюється на необмежену кількість суб`єктів містобудування, що мають у власності (користуванні) земельні ділянки для містобудівних потреб на відповідній території, а тому спір є публічно-правовим і повинен розглядатися адміністративним судом.
		 
		Позиція інших учасників справи
		 
		У відзиві на касаційну скаргу адвокат ОСОБА_1 -  Зайченко Катерина Сергіївна вказала на необґрунтованість та безпідставність касаційної скарги, просила її залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 14 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
		 
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
		 
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
		 
		У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		 
		За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. 
		 
		За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		 
		З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
		 
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
		 
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		 
		Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
		 
		При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		 
		За загальним правилом, передбаченим у пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з цим позовом) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		 
		Частиною першою статті 19 ЦПКУкраїни у редакції від 03 жовтня 2017 року визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		 
		Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
		 
		Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
		 
		Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		 
		Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у зазначеній редакції).
		 
		Згідно з частиною другою статті 4, пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України (у вказаній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. 
		 
		Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України). 
		 
		Аналогічну норму закріплено у частині першій статті 19 КАС України у редакції від 03 жовтня 2017 року.
		 
		З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
		 
		Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		 
		Стороною у справі є Сільрада, тобто орган місцевого самоврядування. Спір виник щодо земельних правовідносин.
		 
		У пунктах «ґ», «д», «з», «і», «к» частини першої статті 12 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, вказано, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, зокрема, належить: викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організація землеустрою; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
		 
		Відповідно до статті 1 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і далі - Закон № 3038-VI; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
		- генеральна схема планування території України - містобудівна документація, що визначає концептуальні вирішення планування та використання території України;
		- генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;
		- детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території (пункти 1, 2, 3 частини першої цієї статті).
		 
		Стаття 2 Закону № 3038-VI регулює питання планування і забудови територій.
		 
		У ній вказано, що планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає:
		- прогнозування розвитку територій;
		- забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій;
		- обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням;
		- взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій;
		- визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об`єктів (пункти 1-5 частини першої цієї статті).
		 
		У статті 8 Закону № 3038-VI зазначено, що планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.
		 
		Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.
		 
		Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.
		 
		Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 3038-VIпланування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
		 
		У статті 17 Закону № 3038-VI (частини перша, друга, п`ята, шоста, восьма, дев`ята) указано, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
		 
		На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.
		 
		Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
		 
		Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів.
		 
		Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.
		 
		Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.
		 
		Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується.
		 
		Зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п`ять років.
		 
		Такі зміни вносяться органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту. Питання про дострокове внесення змін до генерального плану населеного пункту може порушуватися за результатами містобудівного моніторингу перед відповідною сільською, селищною, міською радою відповідною місцевою державною адміністрацією.
		 
		Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 3038-VI план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
		 
		План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів.
		 
		Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 3038-VI детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.
		 
		Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.
		 
		Відповідно до частини четвертої цієї статті детальний план території визначає:
		- принципи планувально-просторової організації забудови;
		- червоні лінії та лінії регулювання забудови;
		- функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами;
		- містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території;
		- потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування;
		- доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови;
		- черговість та обсяги інженерної підготовки території;
		- систему інженерних мереж;
		- порядок організації транспортного і пішохідного руху;
		- порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі;
		- межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).
		 
		У частинах першій, другій статті 21 Закону № 3038-VI передбачено, що громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.
		 
		Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється.
		 
		Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації (пункт 42 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		 
		У пункті 2 Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 555 (далі - Порядок; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зазначено, що проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проектах містобудівної документації  здійснюється  під час розроблення відповідних проектів містобудівної документації. 
		 
		У пункті 3 цього Порядку вказано, що сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи відповідно до частини третьої статті 21 Закону № 3038-VI забезпечують: 
		- оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення проектів містобудівної документації з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; 
		- оприлюднення розроблених проектів містобудівної  документації і доступ громадськості до зазначеної інформації; 
		- реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації; 
		- узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками проектів містобудівної документації через погоджувальну комісію (у разі її утворення); 
		- оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації. 
		 
		Отже, можна зробити висновок, що у вказаних правовідносинах Сільрада реалізує свої повноваження як суб`єкт владних повноважень у сфері публічно-правових відносин та пов`язаних із підготовкою та виданням нормативно-правового акта, яким є детальний план території.
		 
		Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень закріплені у статті 171 КАС України у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом. 
		 
		Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.
		 
		Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
		 
		У позові  ОСОБА_1 просила зобов`язати відповідача усунути перешкоди у здійсненні права власності на належну їй земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 шляхом визнання недійсним рішення Сільради від 31 липня 2017 року № 846 «Про затвердження детального плану села Нові Петрівці» у частині затвердження детального плану території на належну їй на праві власності земельну ділянку.
		 
		Із наведених норм процесуальних законів можна зробити висновок, що здійснення захисту прав позивачки в обраний нею спосіб віднесено до компетенції адміністративного суду.
		 
		Незважаючи на те, що позивачка сформулювала позовну вимогу як зобов`язання відповідача усунути перешкоди у здійсненні права власності на належну їй земельну ділянку шляхом визнання недійсним указаного рішення Сільради, фактично суть вимоги зводиться до оскарження рішення Сільради - органу місцевого самоврядування, яким затверджено детальний план села.
		 
		При цьому вказане рішення не є актом індивідуальної дії, який стосується конкретних прав чи обов`язків певної особи. Оспорюване рішення Сільради є нормативно-правовим актом, дія якого поширюється на необмежену кількість суб`єктів та застосовується багаторазово.
		 
		Отже, суд першої інстанції правильно вважав спір публічно-правовим і таким, що підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому обґрунтовано закрив провадження у справі з тих підстав, що спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
		 
		Безпідставно скасувавши законну й обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні норм процесуального права, у зв`язку з чим зробив неправильний висновок про віднесення спору до приватноправового та можливість його розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		На підставі статті 413 ЦПК України Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, у зв`язку з чим касаційну скаргу - задовольнити.
		 
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК Україниякщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Оскільки касаційна скарга Сільради задовольняється, то на її користь з  ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1410,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 05 жовтня 2018 року № 288, який знаходиться на а. с. 135.
		 
		Керуючись статтями 141, 259, 263, 400, 402, 403, 409, 413, 415-419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Касаційну скаргу Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області задовольнити.
		 
		Постанову Апеляційного суду Київської області від 07 вересня 2018 року скасувати, ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 07 травня 2018 року залишити в силі.
		 
		Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на користь Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області (місце перебування: вулиця Леніна , 171, село Нові Петрівці, Вишгородський район, Київська область; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 04359620) судовий збір у розмірі 1410,00 (одна тисяча чотириста десять) гривень.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Суддя-доповідач                                                                                     О. М. Ситнік
		 
		Судді:                                    Н. О. Антонюк                                          Л. М. Лобойко
		С. В. Бакуліна                                           О. Б. Прокопенко
		В. В. Британчук                                        Л. І. Рогач
		Д. А. Гудима                                            І. В. Саприкіна
		О. С. Золотніков                                     В. Ю. Уркевич          
		В. С. Князєв                                             О. Г. Яновська
		Н. П. Лященко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...