Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 570/2739/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Старі категорії; Позовне провадження; Спори про відшкодування шкоди завданої внаслідок вчинення злочину.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.06.2019.
Дата набрання законної сили: 15.05.2019
Номер судового провадження: 14-43цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 травня 2019 року
		м. Київ
		 
		Справа № 570/2739/16-ц
		Провадження № 14-43цс19
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ситнік О. М.,
		 
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко  Н. П. , Прокопенка О. Б. , Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г., 
		 
		учасники справи: 
		позивач - Приватне підприємство «Модена» (далі - ПП «Модена»),
		відповідачі: ОСОБА_4 , Золочівська міська рада Львівської області (далі - Золочівська міськрада), Управління Державної казначейської служби України у Золочівському районі Львівській області (далі - УДКСУ у Золочівському районі Львівській області),
		 
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ПП «Модена» 
		 
		на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 05 грудня 2017 року у складі судді Кушнір Н. В. та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 25 липня 2018 року у складі колегії суддів Гордійчук С. О., Боймиструк С. В., Ковальчук Н. М., 
		 
		у цивільній справі за позовом ПП «Модена» до ОСОБА_4 , Золочівської міськради, УДКСУ у Золочівському районі Львівській області про відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, та
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У травні 2016 року ПП «Модена» звернулося до суду з позовом, у якому на підставі статті 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просило стягнути солідарно з відповідачів 145 360,80 грн на відшкодування шкоди, завданої злочином.
		 
		На обґрунтування своїх вимог ПП «Модена» зазначило, що 02 серпня 2010 року уклало із Золочівською міськрадою в особі міського голови ОСОБА_4 договори підряду на виконання капітальних ремонтів покрівель житлових будинків у м. Золочів Львівської області , а саме: на вул. Мазепи, 1а, на суму 21 400,00 грн; на вул. Січових Стрільців, 26-в , на суму 22 135,00 грн, а також договір від 06 серпня 2010 року на вул. Крилова, 29, на суму 65 708,00 грн.
		 
		На виконання вказаних договорів позивач виконав підрядні роботи, однак відповідач не розрахувався з ним за ці роботи.
		 
		У подальшому з`ясувалося, що ОСОБА_4 відповідно до покладених на нього службових обов`язків як розпорядник коштів Золочівської міськради взяв на себе зобов`язання за коштами міського бюджету від імені Золочівської міськради без відповідних бюджетних призначень, затверджених рішенням про місцевий бюджет, і в оплаті вартості виконаних робіт ПП «Модена» було відмовлено. 
		 
		За вказані дії ОСОБА_4 прокуратура Золочівського району Львівської області відкрила провадження за частиною першою статті 365 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та внесла 13 березня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомості про кримінальне правопорушення за № 42013150210000011.
		 
		Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 12 березня 2014 року кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 закрито у зв`язку з набранням чинності закону, яким скасовано кримінальну відповідальність за вчинене ним діяння.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 05 грудня 2017 року у задоволенні позову ПП «Модена» відмовлено.
		 
		Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, керувався тим, що предметом позову є відшкодування майнової шкоди, завданої невиконанням договорів підряду капітальних ремонтів покрівель, укладених ПП «Модена» та Золочівською міськрадою в особі міського голови ОСОБА_4, тому вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Крім того,        ОСОБА_4 є неналежним відповідачем у справі, оскільки під час виконання своїх службових обов`язків він підписував договори підряду як міський голова Золочівської міськради, тому відповідачем у вказаній справі повинен виступати орган місцевого самоврядування, посадовою особою якого в результаті незаконної бездіяльності при здійсненні своїх повноважень завдано шкоду позивачу.
		 
		Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 25 липня 2018 року рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 05 грудня 2017 року у частині відмови у задоволенні позову ПП «Модена» до Золочівської міськради, УДКСУ у Золочівському районі Львівській області про відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, скасовано, провадження у справі в цій частині закрито на підставі пунктів 1, 3 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції керувався тим, що позовна вимога про стягнення із Золочівської міськради, УДКСУ у Золочівському районі Львівській області грошових коштів на відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. При цьому апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_4 є неналежним відповідачем у цій справі.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У вересні 2018 року ПП «Модена» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило скасувати судові рішення першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову. 
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд помилково закрив провадження у справі у частині позову до Золочівської міськради, УДКСУ у Золочівському районі Львівській області, керуючись тим, що позов у цій частині підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, оскільки, на переконання ПП «Модена», вказані позовні вимоги підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.
		 
		Зокрема, зазначило, що зверталося до Господарського суду Львівської області з позовом до Золочівської міськради, ГУ ДКУ у Львівській області про стягнення коштів за договорами підряду з приводу нерозрахунку за виконану роботу. 08 серпня 2011 року Господарський суд Львівської області відмовив у задоволенні цього позову з підстав визнання договорів підряду неукладеними. Вказане рішення залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 18 січня 2012 року. Цими рішеннями фактично підтверджено наявність ознак злочину в діях ОСОБА_4 
		 
		У зв`язку з цим вважало помилковими висновки суду про характер спірних правовідносин, а саме, що предметом позову є відшкодування майнової шкоди, завданої невиконанням договорів підряду та у зв`язку з цим про господарську юрисдикцію цього спору.
		 
		Наголошувало, що предметом позову є відшкодування майнової шкоди, а підставою - заподіяння її злочином. 
		 
		Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 закрито з нереабілітуючих підстав, при цьому сам ОСОБА_4 визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення та надав згоду на закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, чим фактично визнав завдання ним збитків позивачу.
		 
		Також послалося на те, що заміна відповідача без згоди самого позивача є протиправною.
		 
		Посилаючись на статтю 1174 ЦК України, вважав помилковим висновок суду, що ОСОБА_4 є неналежним відповідачем у цій справі, непричетний до вчинення кримінального правопорушення та що кримінальне провадження стосовно нього закрито з реабілітуючих підстав. 
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 17 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2018 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 09 січня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
		 
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 29 січня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
		 
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		 
		Суди встановили, що 02 серпня 2010 року ПП «Модена» та Золочівська міськрада в особі міського голови ОСОБА_4 уклали договори підряду на виконання капітальних ремонтів покрівель житлових будинків у м. Золочів Львівської області , а саме: на вул. Мазепи, 1а, на суму 21 400 грн; на вул. Січових Стрільців, 26, на суму 22 135 грн, а також від 06 серпня 2010 року на суму 65 708 грн щодо житового будинку на вул. Крилова, 29 .
		 
		Виконання позивачем указаних підрядних робіт підтверджується підписаними ОСОБА_4 03 листопада 2010 року і скріпленими печатками довідками форми КБ-3 та актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в.
		 
		Рішенням Господарського суду Львівської області від 08 серпня 2011 року, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 18 лютого 2012 року, відмовлено у задоволенні позову ПП «Модена» до Золочівської міськради про стягнення коштів.
		 
		Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 12 березня 2014 року кримінальне провадження за частиною першою статті 365 КК України, внесене 13 березня 2013 року до ЄРДР за № 42013150210000011 стосовно ОСОБА_4 , закрите у зв`язку з набранням чинності закону, яким скасовано кримінальну відповідальність за вчинене ним діяння.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 січня 2016 року провадження у справі № 570/5802/14-ц за позовом ПП «Модена» до Золочівської міськради, УДКСУ у Золочівському районі Львівській області, третя особа - ОСОБА_4 , з тих самих підстав та про той самий предмет закрито, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		Посилаючись на те, що предметом позову є відшкодування майнової шкоди, завданої невиконанням договорів підряду капітальних ремонтів покрівель, укладених ПП «Модена» та Золочівською міськрадою в особі міського голови ОСОБА_4, суд першої інстанції, з яким у цій частині погодився й апеляційний суд, зробив висновок, що позов підлягає розгляду в порядку господарського, а не цивільного судочинства.
		 
		Проте вказана обставина є підставою для закриття провадження у справі згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, а не для відмови в задоволенні позову, тому апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції у цій частині та закрив провадження у справі.
		 
		Вирішуючи питання юрисдикційності цього спору, у зв`язку з чим справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, необхідно зазначити таке.
		 
		У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. 
		 
		За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		 
		З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
		 
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		 
		Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
		 
		У статті 6 Конвенції закріплено принцип доступу до правосуддя. 
		 
		Як доступ до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
		 
		У своїх рішеннях ЄСПЛ указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашінгдейн проти Великої Британії (Ashingdane v. the. United Kingdom)).
		 
		У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безимянная проти Росії» (Bezymyannaya v. Russia) (заява № 21851/03) ЄСПЛ констатував порушення «самої суті права заявника на доступ до суду», а отже, порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, яка є частиною національного законодавства України, вказавши, що «заявниця опинилася у замкнутому колі, у ситуації, коли внутрішньодержавні суди вказували один на одного і відмовлялись розглядати її справу, зважаючи на нібито обмеження своїх судових повноважень. Внутрішньодержавні суди фактично залишили заявницю у судовому вакуумі без будь-якої вини з її сторони». 
		 
		Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France)).
		 
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
		 
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		 
		За загальним правилом, передбаченим у пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		 
		Аналогічне положення міститься й у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року.
		 
		Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
		 
		За статтею 16 ЦПК України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, тобто на час звернення до суду з цим позовом, не допускалося об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. Тобто цей припис унеможливлював розгляд в одному провадженні вимог, які за предметом належать до юрисдикції різних судів.
		 
		Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
		 
		Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
		 
		Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням, зокрема фізичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та друга статті 11 ЦПК України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року). Аналогічні приписи закріплені у частинах першій і третій статті 13 ЦПК України (у редакції від 03 жовтня 2017 року).
		 
		У статті 32 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом, передбачалося, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно.
		 
		Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; права і обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; предметом спору є однорідні права йобов`язки.
		 
		Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів і обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
		 
		У справі, що розглядається, ПП «Модена» у позовній заяві просило на підставі статті 1174 ЦК України стягнути солідарно із  ОСОБА_4 , Золочівської міськради, УДКСУ у Золочівському районі Львівській області 145 360,80 грн на відшкодування шкоди, завданої злочином.
		 
		Разом з тим на а. с. 105, 106 знаходиться копія позовної заяви ПП «Модена» до Золочівської міськради, УДКСУ у Золочівському районі Львівській області, третя особа - ОСОБА_4 , про відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, поданої до Рівненського районного суду Рівненської області у травні 2015 року.
		 
		ПП «Модена» зазначало ті самі обставини укладення договорів з головою Золочівської міськради ОСОБА_4 та про неоплату виконаних робіт. Вважало, що ПП «Модена» злочинними діями голови Золочівської міськради ОСОБА_4 спричинено майнову шкоду, яку просило стягнути з посиланням на статтю 1174 ЦК України.
		 
		За вказаною заявою відкрито провадження. Позов розглянуто по суті, про що свідчать відповідні судові рішення.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 січня 2016 року провадження у справі № 570/5802/14-ц за позовом ПП «Модена» до Золочівської міськради, УДКСУ у Золочівському районі Львівській області, третя особа - ОСОБА_4 , з тих самих підстав та про той самий предмет закрито, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (а. с. 113-115).
		 
		Мотивами закриття провадження у справі № 570/5802/14-ц зазначено те, що оскільки предметом позову є відшкодування майнової шкоди, завданої невиконанням договорів підряду капітальних ремонтів покрівель, укладених ПП «Модена» із Золочівською міськрадою в особі міського голови ОСОБА_4, то на підставі статей 1, 2, 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) цей спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
		 
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами про то й самий предмет і з тих самих підстав.
		 
		На цю норму (пункт 3 частини першої статті 255 ЦПК України) посилався апеляційний суд в оскаржуваній постанові, однак закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		З огляду на те, що набрала законної сили ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 січня 2016 року у справі № 570/5802/14-ц про закриття провадження у справі, постановлена з приводу спору між тими самими сторонами (позивачем ПП «Модена» та відповідачами Золочівською міськрадою, УДКСУ у Золочівському районі Львівській області), про той самий предмет і з тих самих підстав, то ці обставини є підставою для закриття провадження у цій справі згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
		 
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд. 
		 
		Згідно з вимогами частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		 
		Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне на підставі статті 412 ЦПК України змінити постанову Апеляційного суду Рівненської області від 25 липня 2018 року, провадження у справі закрити із указаних вище мотивів, а саме на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
		 
		Стосовно висновків судів у частині позову до ОСОБА_4, Велика Палата Верховного Суду керується такими міркуваннями.
		 
		Стаття 56 Конституції України проголошує право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.
		 
		У статті 1166 ЦК України визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		 
		Згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
		 
		Стаття 1174 ЦК України визначає спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, зокрема, така шкода відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
		 
		Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.
		 
		Це підтверджується також положеннями частини другої статті 25 Бюджетного кодексу України, згідно з якою шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади або органу місцевого самоврядування, відшкодовується державою.
		 
		Установлено, що стосовно відповідача  ОСОБА_4 , який займав посаду в органі місцевого самоврядування голови Золочівської міськради, закрито кримінальне провадження.
		Законодавством не передбачено відповідальності безпосередньо посадової особи органу місцевого самоврядування за спричинення шкоди при виконанні службових обов`язків перед особою, якій цієї шкоди завдано.
		 
		З огляду на вказане суди зробили правильний висновок, що ОСОБА_4 не є належним відповідачем за позовними вимогами, а тому обґрунтовано відмовили у задоволенні позову в цій частині.
		 
		Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Зважаючи на вказане, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції в нескасованій апеляційним судом частині та суду апеляційної інстанції у частині позову до ОСОБА_4 та вважає за необхідне залишити оскаржувані судові рішення у цій частині без змін.
		 
		Оскільки за наслідками розгляду касаційної скарги постанова суду апеляційної інстанції частково змінюється, однак результат розгляду справи в цій частині залишається незмінним, а в іншій частині оскаржувана постанова, а також рішення суду першої інстанції в нескасованій апеляційним судом частині залишаються без змін, то правові підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України відсутні.
		 
		Керуючись статтями 258, 259, 400, 402, 403, 409, 410, 412, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Касаційну скаргу Приватного підприємства «Модена» задовольнити частково.
		 
		Постанову Апеляційного суду Рівненської області від 25 липня 2018 року у частині закриття провадження у справі - змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
		 
		Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 05 грудня 2017 року у нескасованій частині та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 25 липня 2018 року в іншій частині залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                     О. М. Ситнік
		 
		Судді:                                    Н. О. Антонюк                                          Л. М. Лобойко
		С. В. Бакуліна                                           О. Б. Прокопенко
		В. В. Британчук                                        Л. І. Рогач
		Д. А. Гудима                                            І. В . Саприкіна
		О . С . Золотніков                                     В .  Ю. Уркевич          
		В. С. Князєв                                             О. Г. Яновська
		Н. П. Лященко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...