Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 501/751/19 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією; Порушення вимог фінансового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 31.05.2019. Зареєстровано: 02.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2019.
Дата набрання законної сили: 31.05.2019
Номер судового провадження: 3/501/445/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 20.05.2019
		Справа № 501/751/19
		3/501/445/19 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 травня 2019 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:
		головуючого судді - Семенова О.А.,
		за участю:
		секретаря судового засідання - Кравченко М.А.,
		прокурора - Саганович Н.О.,
		особи, яка притягується до відповідальності - ОСОБА_1 ,
		захисника - адвоката Латій О.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чорноморську Одеської області матеріали, що надійшли з Національного агентства з питань запобігання корупції про притягнення до відповідальності:
		 
		ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка працює головним лікарем Державного закладу «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті Міністерства охорони здоров`я України», депутатом Чорноморської міської ради Одеської області, проживає за адресою:     АДРЕСА_1 ,
		 
		за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП, 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, складеного уповноваженою особою Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство)  ОСОБА_2  від 26 лютого 2019 року № 44-01/98/19,  ОСОБА_1 , являючись особою, на яку поширюються вимоги Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно письмово повідомила Національне агентство про суттєві зміни у майновому стані, шляхом внесення інформації до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр), в зв`язку з придбанням ІНФОРМАЦІЯ_2 нерухомого майна у вигляді квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , і, таким чином вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-6 КУпАП.
		ОСОБА_1 в судовому засіданні роз`яснені права та обов`язки передбачені ст.ст.59, 63 Конституції України, ст.268 КУпАП, з протоколом не згодна, вину у вчиненні зазначеного правопорушення не визнає. Пояснила, що повідомила Національне агентство про зміну майнового стану в частині, що стосується набуття права власності на майно, на шостий день, як отримала документи, підтверджуючі ці обставини. На те, що десять днів відраховується фактично з дня звернення до органу реєстрації для реєстрації об`єкту нерухомості вона не звернула увагу. Просить провадження закрити.
		Захисник Латій О.В. підтримала ОСОБА_1 , вказуючи, що в її діях відсутня навмисність. Крім того, про зазначений об`єкт вона повідомила Національне агентство в декларації за 2017 рік, як об`єкт незавершеного будівництва, що свідчить про відсутність намагання скрити зазначений факт. Вважає, що складання цього протоколу не має на меті забезпечення боротьби з корупцією, а забезпечує формальний підхід, спрямований на притягнення осіб до відповідальності будь-яким шляхом. 
		 
		Прокурор Саганович Н.О., висловила думку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, але вважає, що є підстави для закриття провадження у зв`язку із спливом трьохмісячного строку, який минув з дня його виявлення.
		Вислухавши учасників судового розгляду та дослідивши матеріали провадження, суд приходить до наступного висновку. 
		Згідно ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» у разі суттєвої зміни у майновому стані суб`єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб`єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов`язаний письмово повідомити про це Національне агентство.
		Відповідно до п. 6 розділу II Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства від 10 червня 2016 № 3, суб`єкти декларування письмово повідомляють Національне агентство про суттєві зміни у своєму майновому стані відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону шляхом подання відповідного електронного повідомлення до Реєстру через власний персональний електронний кабінет у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна. Зазначене електронне повідомлення подається шляхом заповнення відповідної електронної форми.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на посаді головного лікаря Державного закладу «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті Міністерства охорони здоров`я України», згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29 травня 2015 року №61-о «Про переукладення контракту з ОСОБА_3 ».
		Згідно статуту ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті Міністерства охорони здоров`я України» (далі - Заклад), затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 22 грудня 2016 року № 1381, Заклад є юридичною особою публічного права.
		Таким чином, відповідно до п/п «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_1 є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону.
		Крім цього, ОСОБА_1 є депутатом Чорноморської міської ради Одеської області VII скликання а, отже, є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону згідно з п/п «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону.
		Тому, згідно з абз. 15 ч. 1. ст. 1, ч. 1 ст. 45, ч. 2 ст. 52 Закону, приміткою до статті 1726 КУпАП, за посадами ОСОБА_1 відноситься до суб`єктів декларування та правопорушення.
		За договором від 05 травня 2014 року № 16 «Про дольову участь у будівництві», укладеного ТОВ «Олександрійський» з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , останніми вкладено 380000,00 грн на будівництво квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 обл.
		Згідно з ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2018 року становить 1762,00 грн. Тобто, вартість частки зазначеної квартири, яка належить ОСОБА_1 , перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб (50х1762,00 грн=88100,00грн.) 
		Таким чином, придбання зазначеного майна підпадає під вимоги Закону України «Про запобігання корупції» щодо повідомлення Національного агентства про суттєві зміни у майновому стані суб`єкта декларування.
		Згідно ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності на інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
		Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
		Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначена квартира пройшла державну реєстрацію 19 липня 2018 року. 
		Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:
		1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;
		2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;
		3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;
		4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;
		5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);
		6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;
		7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;
		8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
		Згідно ч. 9 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.
		Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав (крім іпотеки) проводиться у строк, що не перевищує п`яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.
		Суд звертає увагу, що формування витягу з державного реєстру є етапом реєстрації, а подалі він видається заявникові. Крім того, видача документів за результатом розгляду заяви, передбачає не тільки видачу витягу про проведення державної реєстрації прав, а імовірне зупинення державної реєстрації прав або відмову у її проведенні.
		У даному випадку ОСОБА_1 звернулась до органу реєстрації 19 липня 2018 року (четвер), а витяг державним реєстратором було сформовано на сьомий день - 25 липня 2018 року (середа). При цьому дата прийняття рішення про реєстрацію є 25 липня 2018 року (середа), день реєстрації - 19 липня 2018 року (минулий четвер).
		Сукупний аналіз ст.ст. 18, 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» вказує на те, що особі, яка є суб`єктом подання відомостей про суттєві зміни у майновому стані, може стати відомо про набуття права власності на нерухоме майно тільки на п`ятий день від дати реєстрації у Державному реєстрі, без врахування вихідних, святкових днів. Цей строк входить до тих десяти днів, які законодавець визначив цій особі для подання відповідної декларації.
		Про те, що вимоги ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» не враховують строк розгляду заяви про державну реєстрацію прав, свідчить також ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно якої державний реєстратор може зупинити розгляд заяви до 30 робочих днів. При цьому у випадку остаточного позитивного рішення по заяві днем реєстрації прав також буде день звернення із заявою та фактично одразу приводе до порушення суб`єктом зазначеної норми на момент отримання витягу.
		Неузгодженість правових норм звужує права особи - суб`єкта подання відомостей про суттєві зміни у майновому стані, що потребує аналізу з позиції застосування принципу верховенства права.
		Згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
		Згідно підпункту 4.3. пункту 4 Рішення Великої палати Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018 за юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права - це панування права в суспільстві; верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо; всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України; справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права; у сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004). 
		Конституційний Суд України в абзаці другому пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 зазначив, що діяльність правотворчих і правозастосовчих органів держави має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів. 
		Конституційний Суд України вважає, що принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища людини.
		Конституційний Суд України у Рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 вказав, що одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
		У Доповіді «Верховенство права», яка схвалена Європейською Комісією «За демократію через право» (Венеціанською Комісією) на 86-му пленарному засіданні (25-26 березня 2011 року), наголошено, що принцип правової визначеності є ключовим у питанні довіри до судової системи і верховенства права; держава зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію (пункт 44); правова визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин (пункт 46); парламентові не може бути дозволено зневажати основоположні права людини внаслідок ухвалення нечітких законів (пункт 47); правова визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов`язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми (поняття «законних очікувань») (пункт 48).
		Суд приходить до висновку, що зазначена неузгодженість правових норм штучно погіршує правове положення зазначеної особи з боку влади, не забезпечує її стабільного правового становища, ускладнює для такого суб`єкту відокремлення правомірної поведінки від протиправної.
		Із застосуванням принципу верховенства права, суд приходить до висновку, що строк подання відомостей про суттєві зміни у майновому стані для таких осіб повинен був би відраховуватися не з дня набуття права власності, а з дня формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав, або з дня отримання цього витягу, якщо його отримано з поважних причин в інший день. 
		Крім того, суд вважає, що зазначені обставини щодо зобов`язання подання відомостей про суттєві зміни у майновому стані стосовно ОСОБА_1 підлягають дослідженню в аспекті дотримання вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
		Згідно статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя»:
		1. Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
		2. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		Згідно чч. 1, 2 ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Згідно п.1 резолютивної частини  рішення Конституційного Суду України 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 в аспекті конституційного подання положення частин першої, другої статті 32 <…> Конституції України слід розуміти так:
		- інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов`язані з особою та членами її сім`ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною;
		- збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що вимоги до ОСОБА_1 надати інформацію про суттєві зміни у майновому стані є втручанням влади у особисте життя особи. Це втручання є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання злочинам. 
		Разом з тим, таке втручання у даному випадку не можливо вважати «здійсненним згідно із законом» за наступних підстав.
		Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» починаючи з редакції від 11 лютого 2010 року, передбачав, що датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви.
		Тобто на час прийняття Закону України «Про запобігання корупції» (14 жовтня 2014 року) та набуття чинності (26 жовтня 2014 року) особи, на яких розповсюджуються вимоги ст. 52 цього Закону та які реєструють речові права на майно у державного реєстратора, фактично обмежувались в правах щодо строків на повідомлення Національного агентства (см. вищевикладений аналіз).
		Європейський суд з прав людини неодноразово стверджував, що будь-яке втручання державного органу у право особи на повагу до приватного життя та кореспонденції має здійснюватися у відповідності до закону. Цей вираз не лише вимагає дотримання внутрішнього законодавства, але також має відношення до якості цього закону, вимагаючи його сумісності з принципом верховенства права (Halford проти Сполученого Королівства, § 49).
		Вираз «у відповідності до закону», окрім всього іншого, допускає, що національне законодавство має бути в достатній мірі передбачуваним у частині, що стосується надання особам відповідної вказівки стосовно обставин та умов, за яких органи влади будуть мати право вдатися до заходів, що спричинять наслідки щодо їхніх прав за Конвенцією (справа «Фернандес Мартінес проти Іспанії», № 56030/07, п.117).
		Не врахування умов реєстрації речових прав на майно при зобов`язанні повідомляти Національне агентство про суттєві зміни у майновому стані є порушенням принципу верховенства права.
		Судом також приймається до уваги, що п. 6. Розділу ХШ. Прикінцеві положення Закону України «Про запобігання корупції» Кабінету Міністрів України доручалось: 2) у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом.
		Разом з тим, зазначена неузгодженість між ч. 9 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» щодо строків надання особою, яка є суб`єктом подання відомостей про суттєві зміни у майновому стані до теперішнього часу не знайшла свого законодавчого вирішення.
		Враховуючі, що позитивні зобов`язання держави у сфері прав людини - це обов`язки держави, які вимагають від національних органів влади застосувати необхідні засоби для гарантування прав людини, суд вважає, що не усунення зазначеної неузгодженості є ознакою невиконання державою позитивного зобов`язання.
		Як наслідок, використання Національним агентством, як органу влади, своїх дискреційних повноважень щодо складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 , на підставі виключно Закону України «Про запобігання корупції», також безумовно порушило зазначений принцип «верховенства права». 
		Таким чином, суд приходить до висновку, що з боку Національного агентства має місце порушення ст. 8 Конвенції.
		Посилання у протоколі на те, що ОСОБА_1 , нібито свідомо не намагалася вчинити дії з метою своєчасного подання декларації, за своєю суттю є хибним та бездоказовим.
		Оскільки втручання до приватного життя ОСОБА_1 , на думку суду не «здійсненним згідно із законом», в її діях не вбачається складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.
		Відповідно до чч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
		Відповідно до п. 1 ст. 247 КпАП України, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
		Керуючись ст. ст. 247, 283, 284, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		Провадження у справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією у відношенні ОСОБА_1 - закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП (порушення вимог фінансового контролю).
		Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП, а для осіб, які не були присутні при оголошенні - в той же строк з моменту отримання копії постанови.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...