Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/13027/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 31.05.2019. Зареєстровано: 02.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2019.
Дата набрання законної сили: 28.05.2019
Номер судового провадження: 22-ц/807/1211/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 28.05.2019 Справа № 335/13027/18
		 
		 
		 
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		Єдиний унікальний №335/13027/18    Головуючий у 1 інстанції: Соболєва І.П.
		Провадження № 22-ц/807/1211/19    Суддя-доповідач: Дашковська А.В.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		«28» травня 2019 року    м. Запоріжжя
		 
		Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого:    Дашковської А.В.,
		суддів:    Кримської О.М.,
		   Бєлки В.Ю.,
		секретар:    Ващенко З.С.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Управління Державноїказначейської службиУкраїни ум.Запоріжжі Запорізькоїобласті на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, третя особа: Центральне об`єднане Управління Пенсійного фонду України, про відшкодування матеріальної шкоди, завданої законом, що визнаним неконституційним, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		В листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Держави Україна в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, третя особа: Центральне об`єднане Управління Пенсійного фонду України, про відшкодування матеріальної шкоди, завданої законом, що визнаним неконституційним.
		В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 01.02.2015 року по 28.02.2018 року орган Пенсійного фонду України, як податковий агент, утримав з її пенсії податок з доходів фізичних осіб у загальній сумі 16 190, 99 грн. на підставі абзацу першого п.п.169.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.
		Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2018 №1-р/2018 положення абзацу першого п.п. 169.2.19. п. 164.2. ст. 164 Податкового кодексу України визнані неконституційними.
		Вважала, що внаслідок прийняття неконституційного в зазначеній частині закону щодо оподаткування щомісячного довічного грошового утримання їй було заподіяно матеріальну шкоду у вигляді утриманого податку з доходів фізичних осіб.
		На підставі зазначеного просила стягнути з Державного бюджету України на її користь шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби 16190,99 грн. шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.
		 
		Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
		Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 16 190 гривень 99 копійок шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.
		 
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на відсутність повноважень по відшкодуванню шкоди, завданої органом державної влади, а також на те, що вищезазначені положення Податкового кодексу України не визнані такими, що не відповідають Конституції України з часу їх прийняття, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
		 
		ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що списання коштів передбачено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845, підстави для покладення відповідальності на державу передбачені ст. 152 Конституції України, ст.ст. 22, 1175 ЦК України.
		 
		Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.
		 
		Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.
		 
		Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		 
		Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 1175 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.
		 
		Судом першої інстанції встановлено, що при виплаті пенсії в період з 01 лютого 2015 року по 28 лютого 2018 року з ОСОБА_1 щомісячно утримувався податок на доходи фізичних осіб та військовий збір на загальну суму 16 190,99 грн., що підтверджується відповіддю Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя від 01 листопада 2018 року №700/М-9.
		 
		Підставою для утримання зазначених виплат стали зміни до абз. 1 п.п. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 ПК України, які були внесені Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 р. №1166-VІІ, за яким до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.
		 
		Судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням Конституційного Суду України №1-р/2018 від 27.02.2018 р. визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абз. 1 п.п. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати. Положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
		 
		Частиною 3 ст. 152 Конституції України передбачено, що матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
		 
		Звернення до суду за захистом конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
		 
		Незважаючи на ту обставину, що зміни, внесені до Податкового кодексу України Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» визнані неконституційними і втратили свою чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України №1-р/2018 від 27.02.2018 року, однак незаконне утримання коштів з грошового утримання позивача у зв`язку з дією вищевказаних норм мало місце з лютого 2015 року по лютий 2018 року.
		 
		Враховуючи зазначене, доводи апеляційної скарги про те, що після визнання неконституційними положень Податкового Кодексу України, на підставі яких здійснювались відрахування з довічного грошового утримання позивача, такі відрахування були припинені, - ніяким чином не стосується питання відшкодування збитків, спричинених неконституційним законом за час його дії та не спростовують оскаржуване рішення.
		 
		Таким чином, ОСОБА_1 недоотримала належні їй виплати в розмірі 16190,99 грн. саме через дію неконституційної норми закону, тому і компенсація цих коштів повинна бути здійснена в порядку ст. 152 Конституції України, ст.ст. 22, 1175 ЦК України за рахунок коштів Державного бюджету України.
		 
		Неконституційність закону, встановлена Конституційним Судом України є підставою для застосування до держави, Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування наслідків, передбачених ст. 1175 ЦК України, оскільки регламентована цією нормою цивільно-правова відповідальність у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної прийняттям нормативно-правових актів, визнаних незаконними стосується також і випадків визнання неконституційними законів.
		 
		Відповідно до п.п. 4, 35, 38 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ №845 від 03.08.2011 року, визначена судом сума підлягає стягненню за рахунок Державного бюджету України шляхом списання грошових коштів з відповідного рахунку органом Казначейства, тому посилання скаржника на те, що Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області не є належним відповідачем в справі, є безпідставним.
		 
		Отже, доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для відшкодування шкоди є неприйнятними.
		 
		Кожна особа має право на мирне володіння своїм майном і це право закріплене в статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		 
		Європейський Суд доволі широко трактує це право, включаючи до сфери його захисту не лише порушення права на майно в цивілістичному його розумінні, а й права на пенсію, права займатися тією чи іншою професією, правомірне очікування застосування визначених умов до індивідуальної ситуації, що вимагає вирішення, законні сподівання на майно, певні інші права та інтереси, які становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном», тощо.
		 
		У рішенні за однією з перших так званих «пенсійних справ», у рамках яких Європейський Суд розглядав питання призначення, виплати, визначення розмірів пенсій, була справа «Мюллер проти Австрії», в якій Суд визначив, що стаття 1 Протоколу не передбачає соціального права на призначення пенсії; визначення пенсії також належить до дискреційної компетенції держави і не підпадає під дію цієї статті. Але якщо особі призначена державою певна пенсія і ця особа її отримує, то в цьому випадку виникає проблема за ст. 1 Протоколу в сенсі «майна».
		 
		Отже, кваліфікація ЄС виплати пенсії як право власності особи та відповідно невиплата пенсії як порушення цього права робить очевидним те, що захист цього права розглядається як захист суб`єктивного цивільного права.
		 
		Як зазначалося вище, в справі яка розглядається, позивачеві виплата пенсії була проведена не в повному обсязі через відрахування сум податку і військового збору на підставі положень закону, визнаного в подальшому неконституційним, тобто було порушено право на мирне володіння своїм майном.
		 
		Інші приведені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
		 
		За приписами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		 
		Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.
		 
		Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
		 
		Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Управління Державноїказначейської службиУкраїни ум.Запоріжжі Запорізькоїобласті залишити без задоволення.
		Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 грудня 2018 року у цій справі залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст постанови складений 31 травня 2019 року.
		 
		 
		 
		Головуючий
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...