Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 303/3050/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівниками державному підприємству, установі, організації.
Надіслано для оприлюднення: 31.05.2019. Зареєстровано: 02.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2019.
Дата набрання законної сили: 20.05.2019
Номер судового провадження: 22-ц/4806/949/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 303/3050/18
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		Іменем України
		 
		 
		 
		    20 травня 2019 року м. Ужгород
		 
		Закарпатський апеляційний суд у складі
		 
		головуючого                судді КОНДОРА Р.Ю.
		суддів                    СОБОСЛОЯ Г.Г., ГОТРИ Т.Ю.
		при секретарі                ТЕРПАЙ С.М.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 303/3050/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗакарпатЄвроТранс» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої працівником, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Воловецького районного суду від 14 грудня 2018 року, повний текст якого складено 21 грудня 2018 року, головуючий суддя Вотьканич В.А., -
		 
		встановив:
		 
		ТОВ «ЗакарпатЄвроТранс» 22.05.2018 звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 мотивуючи наступним.
		Наказом від 15.01.2016 № 4-к ОСОБА_1 був прийнятий до ТОВ «ЗакарпатЄвроТранс» з 15.01.2016 на посаду водія-експедитора. Цього ж дня з ним була укладена угода про повну матеріальну відповідальність. 26.12.2017 за відповідачем був закріплений вантажний автомобіль (сідельний тягач) марки «Мерседес-Бенц», д/н НОМЕР_1 , з причепом марки «Рольфо», д/н НОМЕР_2 .
		З 12-го по 20-е липня 2017 року водій-експедитор ОСОБА_2 перебував у відрядженні і на вказаному транспортному засобі виконував перевезення легкових автомобілів за маршрутом м. Копер (Словенія)  с. Копилів (Київська область, Україна) на виконання договору від 28.05.2014 № HMU-28-05-2014 між ТОВ «ЗакарпатЄвроТранс» і ТОВ «Хюндай Мотор Україна» про надання транспортних та транспортно-експедиційних послуг.
		Автомобілі були прийняті відповідачем до перевезення на підставі товаросупровідних документів без зауважень. Однак, при передачі автомобілів вантажоодержувачу було виявлено пошкодження лакофарбового покриття автомобіля «Hyundai Santa Fe», що було зафіксовано актом приймання-передачі від 19.07.2017. У подальшому отримувачем вантажу ДП «Автотрейдінг-Одеса» був проведений відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля, документально підтверджена вартість якого становить 4594,12 грн без ПДВ. Платіжним дорученням від 20.03.2018 № 687 ТОВ «ЗакарпатЄвроТранс» задовольнило претензію ТОВ «Хюндай Мотор Україна» на суму 4594,12 грн, внаслідок чого зазнало збитків, які відповідно до ст. 1191 ч. 1 ЦК України підлягають у порядку регресу стягненню з відповідача.
		Згідно з наказом від 16.02.2018 № 19-В водій-експедитор ОСОБА_1 у період з 18-го по 22-е лютого 2018 року виконував рейс за маршрутом м. Мукачево (Україна)  м. Тужер (Угорщина)  м. Київ (Україна)  м. Мукачево (Україна), під час якого вчинив перевитрату дизельного палива.
		Так, при виїзді з підприємства в м. Мукачеві у паливному баку автомобіля було 515 літрів дизпалива, додатково водій заправив ще 663 літри, а при поверненні до гаража після рейсу залишок дизпалива у баках автомобіля становив 400 літрів. Згідно подорожнього листа від 18.02.2018 № 000801 під час рейсу автомобіль проїхав 1808 км, з яких під навантаженням  916 км, без навантаження  892 км. Загалом під час рейсу було витрачено 778 літрів палива (515 л + 663 л  400 л).
		Наказом по підприємству від 27.01.2017 № 8 затверджено середню витрату дизельного палива для автомобіля «Мерседес-Бенц», д/н НОМЕР_1 , що становить 34 л/100 км. За даними ЕБУ WS автомобіля за період з 28.12.2017 по 21.03.2018 середній показник витрати палива на 100 км становить 35,5 л. Отже, витрата пального при подоланні відстані у 1808 км з урахуванням стоянок не повинна була перевищити 605 л.
		Відтак, перевитрата дизельного палива склала 173 літри (778 л  605 л).
		23.02.2018 таксувальник ОСОБА_3 подав керівнику підприємства доповідну записку з приводу нестачі дизпалива. Цього ж дня була створена комісія для проведення відповідного службового розслідування, актом комісії було встановлено, що перевитрата пального сталася через неналежну експлуатацію автомобіля під час виконання перевезень вантажів загальною вагою понад 20 тон.
		Документально підтверджена вартість 1 літра дизельного палива на 13.04.2018 становила 23,10 грн, відповідно, збитки, спричинені відповідачем позивачу, визначаються за правилами ст. 135-2 КЗпП України і становлять 3996,30 грн (173 л х 23,10 грн). Працівник несе матеріальну відповідальність у повному обсязі, якщо між ним і підприємством укладений договір про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей, коли шкоди завдано нестачею (ст. 134 ч.ч. 1, 6 КЗпП України).
		Загальна сума збитків, завданих ТОВ «ЗакарпатЄвроТранс» водієм-експедитором ОСОБА_1 , становить 8590,42 грн.
		Посилаючись на ці обставини, позивач ТОВ «ЗакарпатЄвроТранс» просив стягнути на його користь із ОСОБА_1 спричинену шкоду у розмірі 8590,42 грн і покласти на нього судові витрати.
		 
		Рішенням Воловецького районного суду від 14.12.2018 позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЗакарпатЄвроТранс» матеріальну шкоду в сумі 8590,42 грн, а також 1762,00 грн у рахунок відшкодування витрат із оплати судового збору.
		 
		Задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності, з наявності підстав для стягнення з відповідача, який виконував роботу експедитора і уклав із позивачем договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, у порядку регресу шкоди, завданої внаслідок пошкодження ввіреного майна, а також шкоди, завданої перевитратою дизельного палива, яку визнав належним чином встановленою. 
		 
		Відповідач ОСОБА_1 рішення суду оскаржив, вважає його незаконним і необґрунтованим, вказує на те, що суд ухвалив однобічне рішення, не врахував жодного доводу відповідача, не дав оцінки наданим ним доказам. Доводи апеляційної скарги по суті спору зводяться до таких.
		Відповідач працював на посаді водія-експедитора, із ним був укладений договір про повну матеріальну відповідальність. Однак, цей договір є нікчемним і не може слугувати підставою для покладення на працівника повної індивідуальної матеріальної відповідальності. Так, за приписами ст. 134 ч. 1 п. 1, ст. 135-1 КЗпП України, повна матеріальна відповідальність працівника може мати місце, а договір про таку відповідальність може бути укладений, якщо працівник обіймає посаду або виконує роботи, що включені до Переліку посад і робіт, за якими допускається укладання договору про повну матеріальну відповідальність, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС від 28.12.1977 № 447/24. Перелік відповідних посад і робіт є вичерпним. Посада водія-експедитора у цьому переліку відсутня, натомість є посада експедитора з перевезення вантажів.
		Немає посади водія-експедитора і у Класифікаторі професій України (ДК 003:2010), натомість є посада водія (код КП 8322, група «Робітники») і посада експедитора (код КП 3422, група «Фахівці»). Тож відповідач об`єднав у одній посаді обов`язки водія та експедитора та уклав з позивачем нікчемний договір про повну матеріальну відповідальність.
		Крім того, посадова інструкція водія-експедитора, якою керувалися сторони у трудових відносинах, містить лише обов`язки, що притаманні саме посаді водія, та не містить обов`язків експедитора.
		Платіжне доручення від 20.03.2018 № 607 про перерахування 4594,12 грн на відшкодування шкоди не є належним доказом щодо суми завданої шкоди, оскільки на ньому відсутні підписи керівника та головного бухгалтера підприємства, які є обов`язковими. Банківської виписки про перерахування цих коштів у справі немає.
		Згідно з вимогами ст. 132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству при виконанні трудових обов`язків, працівники несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку; матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві. Оскільки законних підстав для застосування до позивача повної матеріальної відповідальності в порядку, передбаченому ст. 134 ч. 1 п. 1 КЗпП України, немає, на нього може покладатися тільки обмежена матеріальна відповідальність, розмір якої розраховується за правилами, визначеними Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою КМ України від 08.02.1995 № 100. З урахуванням даних про заробітну плату працівника за два останні місяці перед звільненням (30.03.2018), з відповідача на користь позивача слід стягнути у межах середньомісячного заробітку 4334,73 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
		Для відшкодування відповідачем матеріальної шкоди, завданої перевитратою дизельного палива, підстав немає. Як убачається з подорожнього листа, залишок дизельного палива на момент повернення з рейсу був зафіксований як 573 літри, проте, потім ця цифра невідомо за яких обставин була перекреслена і була записана цифра «400». З урахуванням залишку пального у 573 л підрахунки приводять до результату, за яким витрата палива за рейс складає 605 л, середня витрата палива  33,46 л на 100 км, а перевитрати палива немає. Суд не встановив причину виникнення таких розбіжностей. Поза тим, відповідач не брав участі у вимірах залишку палива, у розслідуванні факту перевитрати палива тощо.
		Причиною перевитрати палива позивач називає неналежну експлуатацію автомобіля. Проте, залишилося невстановленим, які саме порушення в експлуатації автомобіля мали місце фактично і чи вплинули вони на перевитрату палива. Водночас автомобіль мав несправності, які могли вплинути на перевитрату пального, як могли вплинути й простої в зимовий період, тривале проходження кордону, що не було враховано.
		Насамкінець, в якості законодавства, з яким пов`язується повна матеріальна відповідальність працівника за перевитрату пального, суд взяв до уваги Інструкцію з обліку надходження і витрачання пально-мастильних матеріалів і єдиних талонів на відпуск нафтопродуктів на підприємствах, в організаціях, колгоспах і радгоспах, затверджену Держкомнафтопродуктів СРСР 03.02.1984, яка на час виникнення спірних правовідносин уже втратила чинність. Іншого ж нормативного акту, який би передбачав повну матеріальну відповідальність за шкоду, завдану підприємству перевитратою пального на автомобільному транспорті, немає.
		Відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з нього на користь позивача 4334,73 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, у інших вимогах відмовити та вирішити питання про судові витрати.
		 
		У відзиві на апеляцію позивач ТОВ «ЗакарпатЄвроТранс» вказує на її необґрунтованість, просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду  без змін. Зазначає, зокрема, таке.
		Письмовий договір з відповідачем про повну матеріальну відповідальність був укладений правомірно, позаяк останній виконував роботи, підписував товаросупровідні документи, безпосередньо пов`язані, зокрема, з перевезенням переданих йому матеріальних цінностей, як це й передбачено ст. 135-1 КЗпП України. До того ж, Переліком посад і робіт, за якими допускається укладання договору про повну матеріальну відповідальність, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС від 28.12.1977 № 447/24, передбачена посада експедитора з перевезення вантажів, з приймання, доставки, супроводу та здачі вантажу.
		ОСОБА_1 в силу положень ст. 924 ЦК України діяв від імені ТОВ «ЗакарпатЄвроТранс» як уповноважена особа перевізника, приймав, оглядав, перевозив, здавав вантаж тощо.
		Водій не може здати автомобіль після рейсу, а механік не може його прийняти без проведення замірів залишку пального в баках, що і було зроблено та було виявлено залишок у 400 літрів. Натомість 573 літри це залишок, який мав бути в баках автомобіля на кінець рейсу, а викреслень у подорожньому листі немає.
		Відповідач був обізнаний про службове розслідування та його результат, але відповідний акт підписати відмовився. Комісія ж керувалася чинним наказом Мінтрансу України від 10.02.1998 № 43 «Про затвердження норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті», який враховує перевитрати палива внаслідок застосування різних швидкісних режимів та манери експлуатації автомобіля. За такі перевитрати палива на працівника може покладатися повна матеріальна відповідальність.
		Відповідальність у межах середньомісячного заробітку може мати місце, якщо працівник притягується до матеріальної відповідальності за одне порушення, тоді як у спірному випадку йдеться про два випадки заподіяння шкоди. Тому відповідальність настає за кожний випадок заподіяння шкоди у відповідних межах, а загальна межа відповідальності дорівнюватиме середньомісячному заробітку за кілька місяців відповідно до кількості правопорушень.
		 
		У відповіді на відзив позивача відповідач стверджує про порушення роботодавцем правил суміщення посад водія та експедитора, про те, що не виконував фактично обов`язків експедитора та не представляв інтереси підприємства під час виконання трудових обов`язків. Крім того, повторює доводи щодо безпідставного застосування судом нормативного акту, який втратив чинність.
		 
		Заслухавши доповідь судді, розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України у відсутність учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи учасників процесу, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.
		 
		Спірні правовідносини регулюються нормами трудового законодавства, та у відповідній частині нормами ЦК України щодо відшкодування шкоди, іншими нормами законодавства у редакції, що була чинною на час їх виникнення.
		 
		Учасник трудових, цивільних і процесуальних відносин діє у них вільно, здійснює права на свій розсуд, а також виконує обов`язки у межах, наданих йому договором або актами законодавства і повинен діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки; особа на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору, реалізує право на судовий захист; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; обов`язок доказування позову лежить на позивачеві; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст. 1, 232, 233 КЗпП України, ст. 3 ч. 1 п.п. 3, 6, ст. 11, ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13, 14, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81 ЦПК України).
		 
		Роботодавець управі вимагати відшкодування майнової шкоди, завданої підприємству працівником внаслідок його винних протиправних дій (бездіяльності); відсутність виниу шкодідоводить заподіювач, водночас наявність підстав для покладення на працівника матеріальної відповідальності, розмір завданої шкоди доводиться позивачем (ст.ст. 130, 135-3, 136, 138 КЗпП України, ст.ст. 11-16, 22, 1166 ЦК України).
		 
		Про задоволення позову рішення може бути прийняте за умови обґрунтованості та доведеності позовних вимог (ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України).
		 
		Встановлено, що наказом від 15.01.2016 № 4-к ОСОБА_1 було прийнято на посаду водія-експедитора ТОВ «ЗакарпатЄвроТранс» з 15.01.2016 (а.с. 9). Підставою для видання наказу слугувала заява ОСОБА_1 , якою він просив прийняти його на роботу водієм-експедитором на автомобіль марки «Мерседес-Бенц» з випробним терміном на один місяць (а.с. 96). Наказом по ТОВ «ЗакарпатЄвроТранс» від 30.03.2018 № 13-к ОСОБА_1 звільнено цим днем з роботи на підставі ст. 40 ч. 1 п. 4 КЗпП України за прогул без поважних причин (а.с. 23).
		 
		У день укладення трудового договору його сторони уклали й угоду про повну матеріальну відповідальність, умови якої передбачали, зокрема, що працівник, який займає посаду «водій-експедитор», або виконує роботу, безпосередньо пов`язану з обслуговуванням грошових та матеріальних цінностей, приймає на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення ввірених йому матеріальних цінностей, у зв`язку з чим зобов`язується, серед іншого, «бережно відноситися до переданих йому для зберігання або для інший цілей матеріальних цінностей товариства та приймати міри для запобігання шкоди; своєчасно повідомляти адміністрацію товариства про всі обставини, які загрожують забезпеченню зберігання ввірених йому матеріальних цінностей» (п.п. 1., 1.1., 1.2.); «працівник не несе матеріальної відповідальності, якщо шкода спричинена не по його вині» (п. 4) (а.с. 10).
		 
		19.05.2017 була затверджена посадова інструкція водія-експедитора автотранспортного засобу з великою вантажопідйомністю, з якою ОСОБА_1 було ознайомлено під розпис (а.с. 97-101). Посадовою інструкцією передбачалося, зокрема, що водій-експедитор:
		зобов`язаний вміти організовувати вантажно-розвантажувальні роботи, порядок приймання і здавання вантажів, знати умови перевезення і зберігання вантажів під час транспортування, маршрути перевезення вантажів, форми документів на приймання і відправлення вантажів, правила їх оформлення (п. 1.5.);
		має право розпоряджатися матеріальними цінностями в межах своїх повноважень (п. 3.4.);
		несе відповідальність за заподіяння матеріальної шкоди в межах, визначних чинним цивільним і трудовим законодавством (п. 4.3.).
		 
		Трудовий договірє угодаміж працівникомі власникомпідприємства,установи,організації абоуповноваженим ниморганом…,за якоюпрацівник зобов`язуєтьсявиконувати роботу,визначену цієюугодою,з підляганнямвнутрішньому трудовомурозпорядкові,а власникпідприємства,установи,організації абоуповноважений ниморган… зобов`язуєтьсявиплачувати працівниковізаробітну платуі забезпечуватиумови праці,необхідні длявиконання роботи,передбачені законодавствомпро працю…і угодоюсторін (ст. 21 ч. 1 КЗпП України).
		 
		Відповідно до указаних положень закону, норм передбачених ст.ст. 2, 4, 5-1, ст. 23 ч. 1 п. 1, ст. 24 ч.ч. 1, 3 КЗпП України, трудовий договір є угодою між працівником і роботодавцем, що ґрунтується на добровільному, вільному волевиявленні сторін, на підставі якого між сторонами виникають та реалізуються взаємні права та обов`язки у сфері трудових відносин.
		 
		Отже, ОСОБА_1 реалізував своє трудове право вільно, на підставі поданої ним заяви був прийнятий на прохану роботу, мав бажання виконувати роботу водія і експедитора, яке було роботодавцем задоволене. Позивач вільно уклав і договір про повну матеріальну відповідальність. У справі немає даних про незгоду працівника з дорученою йому роботою, нерозуміння відповідних обов`язків, оспорювання трудового договору, запереченням чи оспорюванням договору про повну матеріальну відповідальність , характеру виконуваної роботи тощо.
		 
		ТОВ «ЗакарпатЄвроТранс» наказом від 16.06.2017 № 47 закріпило за ОСОБА_1 сідельний тягач марки «Мерседес-Бенц», д/н НОМЕР_1 , з причепом марки «Рольфо», д/н НОМЕР_2 (а.с. 102-103). Внесені наказом по підприємству від 26.12.2017 № 115 зміни щодо закріплення транспортних засобів за водіями ОСОБА_1 не торкнулися (а.с. 11-12).
		 
		Наказом від 12.07.2017 № 83-В ТОВ «ЗакарпатЄвроТранс» відрядило ОСОБА_1 на автомобілі марки «Мерседес-Бенц», д/н НОМЕР_1 , з причепом марки «Рольфо», д/н НОМЕР_2 за маршрутом ОСОБА_4 -Кечкемет-Копер строком на 10 днів з 12.07.2017 (а.с. 14), оформило 12.07.2017 подорожній лист вантажного автомобіля в міжнародному сполученні серії 12 ААБ № 818448 (а.с. 15-16).
		 
		Міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 0943954, оформленою 14.07.2017, підтверджується, що перевізник ТОВ «ЗакарпатЄвроТранс» прийняв до перевезення автомобілем д/н НОМЕР_1 , причеп д/н НОМЕР_2 , з міста Копер, Словенія, до міста Київ, Україна, на адресу ТОВ «Хюндай Мотор Україна» п`ять автомобілів марки «Hyundai Santa Fe» (а.с. 19). Від імені перевізника діяв водій-експедитор ОСОБА_1 , який прийняв вантаж до перевезення та підписав накладну CMR № 0943954 (графи 16, 23 накладної). Автомобілі були прийняті до перевезення без зауважень щодо їх стану.
		 
		Змістом претензії ТОВ «Хюндай Мотор Україна» від 05.01.2018 № 01/18 та доданими до неї документами (накладна CMR № 0943954, акт приймання передачі автомобілів від 19.07.2017, наряд-замовлення на відновлювальний ремонт від 29.12.2017 № ТО 170012956, рахунок-фактура від 29.12.2017 № АС-0018504 ДП «Автотрейдінг-Одеса», фотоматеріали (а.с. 17-29)) доводиться, що:
		перевезення автомобілів за маршрутом м. Копер (Словенія)  с. Копилів (Київська область, Україна) здійснювалося на виконання договору від 28.05.2014 № HMU-28-05-2014 між ТОВ «ЗакарпатЄвроТранс» і ТОВ «Хюндай Мотор Україна» про надання транспортних та транспортно-експедиційних послуг (організації перевезення автомобілів);
		внаслідок порушення умов перевезення лакофарбове покриття одного автомобіля «Hyndai Santa Fe» було пошкоджене, що потягло ремонт автомобіля отримувачем вантажу ДП «Автотрейдінг-Одеса», вартість ремонту склала 4594,12 грн без ПДВ, ці витрати на ремонт ТОВ «Хюндай Мотор Україна» відшкодувало ДП «Автотрейдінг-Одеса».
		 
		Наведені вище обставини щодо відрядження ОСОБА_1 , оформлення ним документів, прийняття і перевезення вантажу на виконання договору про надання транспортних та транспортно-експедиційних послуг, виявлення пошкодження вантажу, його усунення та розмір шкоди підтверджуються документальними доказами і не спростовувалися по суті.
		 
		ТОВ «ЗакарпатЄвроТранс» 20.03.2018 платіжним дорученням № 687 на задоволення претензії ТОВ «Хюндай Мотор Україна» перерахувало кошти в сумі 4594,12 грн (а.с. 30). Примірник платіжного доручення містить відмітку про проведення платежу ПАТ «Комінвестбанк», підпис працівника банку, штамп банку, іншу необхідну та ідентифікуючу інформацію, копія документа належним чином засвідчена позивачем, відповідає вимогам ст. 95 ч.ч. 1, 2, 4, ст. 177 ч. 5 ЦПК України, цей доказ у сукупності з іншими доказами та матеріалами справи не викликає сумнівів у його належності, допустимості, достовірності та достатності щодо підтвердження факту реального відшкодування шкоди ТОВ «Хюндай Мотор Україна» з боку ТОВ «ЗакарпатЄвроТранс». Твердження позивача про неналежність цього доказу необґрунтовані, факту здійснення відповідної господарської операції та її бухгалтерського й електронного обліку не спростовують і як такі не можуть бути враховані.
		 
		Законом установлені, зокрема, такі правила надання послуг із перевезення вантажів та транспортно-експедиторських послуг.
		 
		ЦК України:
		за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ст. 909 ч.ч. 1, 3);
		у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920);
		перевізник відповідає за збереження вантажу… з моменту прийняття… до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу… сталася внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало; перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 924 ч.ч. 1, 2);
		за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу; договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням; договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо) (ст. 929 ч. 1); 
		положення Глави 65 ЦК України поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником (ст. 929 ч. 2);
		за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 ЦК України («Правові наслідки порушення зобов`язання. Відповідальність за порушення зобов`язання») (ст. 934).
		 
		Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачено, що:
		транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування;
		експедитор (транспортний експедитор)  суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування (ст. 1 абз. 3, 4);
		транспортно-експедиторську діяльність можуть здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації), так і інші суб`єкти господарювання (ст. 4 ч. 3);
		експедитори за дорученням клієнтів, зокрема, забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів)…;
		здійснюють роботи, пов`язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів;
		здійснюють оформлення товарно-транспортної документації… (ст. 8 ч. 3);
		перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами…, якими можуть бути… міжнародна автомобільна накладна (CMR);
		факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення (ст. 9 ч.ч. 11, 12, 13);
		за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з ЦК України, іншими законами та договором транспортного експедирування; експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії (ст. 14 ч.ч. 2, 3).
		 
		Із цими правилами узгоджуються положення Законів України «Про транспорт» (ст.ст. 12, 13 та ін.), «Про автомобільний транспорт» (ст.ст. 1, 33, Розділи ІІІ, IV), а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363 (реєстрація в Мін`юсті України від 20.02.1998 № 128/2568), визначають, що:
		експедитор транспортний - працівник, який забезпечує виконання комплексу операцій транспортно-експедиторського обслуговування під час перевезення вантажів; 
		приймання вантажу - подання вантажовідправником підготовленого для відправлення вантажу та товарно-транспортних документів перевізнику з наступним навантаженням на транспортний засіб та оформлення документів про прийняття вантажу перевізником для відправлення;
		здавання вантажу - подання вантажоодержувачу перевізником вантажу, згідно з товарно-транспортним документом, з наступним розвантаженням і оформленням документів про його передачу вантажоодержувачу;
		товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (Розділ 1 «Терміни і поняття»);
		Розділ 10 «Правила приймання вантажів для перевезення»:
		за домовленістю сторін водій може виконувати обов`язки супровідника вантажів (експедитора) (п. 10.10.);
		тарні та штучні вантажі приймаються Перевізником із зазначенням в товарно-транспортній накладній маси вантажу та кількості вантажних місць (п. 10.13.);
		вантажі, які мають марковану масу нетто або брутто, переважуванню не підлягають; водій, який виконує обов`язки експедитора, при відсутності слідів пошкодження тари або упаковки приймає такий вантаж у Замовника відповідно до маси, зазначеної на маркуванні (п. 10.14);
		перевізник може вимагати додаткової перевірки кількості вантажу (п. 10.15).
		Розділ 11 «Правила оформлення документів на перевезення»:
		після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри (п. 11.5.).
		 
		За змістом наведених положень законодавства, водій вантажного автомобіля є представником перевізника при прийнятті, перевезенні та здачі вантажів, діє від імені перевізника, підписує товарно-транспортні, а за відповідних умов, й інші документи щодо вантажу та його транспортування, водій може виконувати роботу експедитора, може мати його обов`язки, дії водія тягнуть для підприємства-перевізника (яке може бути одночасно й підприємством-експедитором), з яким працівник перебуває у трудових відносинах, відповідні правові наслідки. Водій-експедитор ОСОБА_1 під час виконання трудових обов`язків у силу вимог закону діяв як представник перевізника й експедитора ТОВ «ЗакарпатЄвроТранс», виконував покладені на нього обов`язки водія та експедитора, вчиняв у конкретній робочій ситуації відповідні юридично значимі дії, що безпосередньо випливають із таких обов`язків. Доводи позивача щодо заперечення такого його правового статусу наведеного не враховують, необґрунтовані, суперечать закону та дійсним обставинам справи.
		 
		Згідно з чинним Переліком посад і робіт, заміщуваних або виконуваних працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення чи застосування в процесі виробництва, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС від 28.12.1977 № 447/24, договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність може бути укладений з працівником, який виконує роботи з приймання та обробці для доставлення (супроводження) вантажу, інших матеріальних цінностей, їх доставлення (супроводження) та видачі (здаванню). Саме такі роботи виконував Мірошник О.А. під час відрядження на підставі наказу від 12.07.2017 № 83-В.
		 
		Відтак,правильна самапо собівказівка позивачана те,що уПокажчику професійнихназв робітза кодамипрофесій Розділу8.«Робітники зобслуговування,експлуатації таконтролювання зароботою технологічногоустаткування, складання устаткування та машин» Класифікатора професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327, за кодом 8322 міститься професійна назва роботи: «водій автотранспортних засобів», а професійна назва роботи: «експедитор, експедитор транспортний» міститься за кодом 3422 у Покажчику професійних назв робіт за кодами професій Розділу 3. «Фахівці», не спростовує факту виконання ним роботи експедитора. Питання коректності оформлення з позивачем трудових відносин щодо найменування посади, сумісництва як таке не є предметом даного позову і сам позивач із цього приводу не мав претензій до роботодавця. Позивач просив прийняти його на відповідну посаду, надати роботу водія та експедитора і в подальшому виконував ці види робіт фактично.
		 
		Беручи до уваги викладене, оформлення роботодавцем трудових відносин з позивачем як із водієм-експедитором при тому, що передбачалося виконання працівником цих робіт і він їх у дійсності виконував, не може слугувати підставою для висновку про нікчемність угоди про повну матеріальну відповідальність позивача, яка укладалася, серед іншого, саме з огляду на виконання позивачем таких робіт.
		 
		За таких умов, укладення ТОВ «ЗакарпатЄвроТранс» 15.01.2016 із ОСОБА_1 угоди про повну матеріальну відповідальність не суперечить правилам, установленим ст. 135-1 КЗпП України та вищевказаними нормами законодавства, ця угода на відповідний час була чинною і могла застосовуватися при вирішення питання про матеріальну відповідальність працівника за шкоду, заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на нього трудових обов`язків.
		 
		Працівник несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з його вини підприємству, у випадку, коли між ним і підприємством відповідно до статті 135-1 КЗпП України укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей (ст. 134 ч. 1 п. 1 КЗпП України). Обставини заподіяння шкоди та її розмір встановлені, доведені роботодавцем і не спростовані відповідачем у належний процесуальний спосіб, відповідач не довів відсутності своєї вини в заподіянні шкоди, що є підставою для відшкодування працівником шкоди, в тому числі, оскільки підприємство відшкодувало шкоду імпортеру автомобілів, у порядку регресу (ст. 130 ч.ч. 1, 2, ст. 135-3 ч. 1, ст. 136 ч. 3, ст. 137 ч. 1, ст. 138 КЗпП України, ст. 11 ч. 1, ч. 1 п. 3, ст. 22 ч. 1, ч. 2 п. 1, ч. 3, ст. 1166 ч.ч. 1, 2, ст. 1191 ч. 1 ЦК України).
		 
		Таким чином, у частині відшкодування шкоди в сумі суму 4594,12 грн позов був доведений, ті підстави, з яких ця вимога заперечувалася відповідачем, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, тож ця вимога була обґрунтовано, з додержанням закону задоволена судом першої інстанції, чого доводи апеляції не спростовують, тому на підставі ст. 375 ЦПК України в цій частині скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду  без змін.
		 
		В частині вирішення вимоги позову про відшкодування шкоди, завданої перевитратою дизельного пального на суму 3996,30 грн, апеляційний суд виходить із наступного.
		 
		Наказом від 16.02.2018 № 19-В ТОВ «ЗакарпатЄвроТранс» відрядило водія-експедитора ОСОБА_1 у період з 18.02.2018 по 22.02.2018 у рейс на автомобілі марки «Мерседес-Бенц», д/н НОМЕР_1 , з причепом марки «Рольфо», д/н НОМЕР_2 , за маршрутом м. Мукачево (Україна)  м. Тужер (Угорщина)  м. Київ (Україна)  м. Мукачево (Україна) (а.с. 53), оформило 18.02.2018 подорожній лист вантажного автомобіля в міжнародному сполученні серії 12 ААВ № 000801 (а.с. 54-55).
		 
		У подорожньому листі зафіксовано, що при виїзді автомобіля з підприємства в м. Мукачеві у паливному баку автомобіля було 515 літрів дизельного палива, додатково було заправлено ще 663 літри, під час рейсу автомобіль проїхав 1808 км, з яких під навантаженням  916 км (тобто, без навантаження  892 АДРЕСА_1 ). У графі подорожнього листа щодо наявності дизельного палива (в літрах) «при поверненні» зроблено запис «573», поряд із яким зроблено запис «400», цифра «573» не закреслювалася. Графа щодо наявності дизельного палива «по факту» - не заповнена, у графі «по нормі» міститься запис «605». Крім того, у подорожньому листі зроблені такі рукописні записи (без підпису):
		«916 х 0,34 = 311
		892 х 0,31 = 277
		1 х 2 = 2
		Авт.     2 х 5 = 10
		   2 х 2,5 = 5
		_______________
		   605»,
		та записи на титульній сторінці з підписом (без вказівки на особу, яка проставила підпис):
		22.02. (підпис)
		360 л         22 х 6,9 = 152
		590 пр        22 х 11,3 = 248
		_________________
		400».
		 
		Зі звіту про реалізацію дизельного палива випливає, що фактично автомобіль «Мерседес-Бенц», д/н НОМЕР_1 , був заправлений 20.02.2018 о 08-01 к.ч. 663,21 літрами палива (а.с. 51).
		 
		23.02.2018 таксувальник ОСОБА_3 подав керівнику ТОВ «ЗакарпатЄвроТранс» доповідну записку, в якій ідеться про те, що при здачі подорожнього листа № 000801 водієм ОСОБА_1 на автомобілі «Мерседес-Бенц», д/н НОМЕР_1 , була виявлена нестача дизельного палива на 173 літри за 1809 км (а.с. 33). Цього ж дня наказом по підприємству № 22/1 була створена комісія для службового розстеження щодо виявленої нестачі дизельного палива (а.с. 34).
		 
		23.02.2018 комісією був складений акт службового розстеження за фактом перевитрати дизельного палива водієм-експедитором ОСОБА_1 на автомобілі «Мерседес-Бенц», д/н НОМЕР_1 , у якому зазначено, що перевитрата дизельного палива в кількості 173 літрів сталася внаслідок неналежної експлуатації водієм автомобіля під час виконання перевезень вантажів загальною вагою понад 20 тон у період з 18.02.2018 по 22.02.2018 (а.с. 35). Акт підписаний усіма членами комісії (три особи), в акті зроблено запис про відмову ОСОБА_1 від його підписання.
		 
		Інших, окрім наведених, документів, якими б підтверджувалася перевитрата (нестача) дизельного палива, до акту службового розстеження не додано, доповідна записка, акт не посилаються на жодні такі документи, в тому числі, відсутні посилання і власне документи, які б підтверджували фактичні обставини щодо перевитрати (нестачі) дизельного палива: матеріали інвентаризації палива в автомобілі; офіційний розрахунок перевитрати (нестачі) дизельного палива, складений на підставі матеріалів інвентаризації та підписаний уповноваженою особою (особами); інші бухгалтерські облікові документи щодо нестачі; докази перевезення автомобілем вантажу вагою понад 20 тон; докази щодо конкретних обставин і характеру неналежної експлуатації автомобіля водієм; пояснення водія щодо обставин виникнення перевитрати (нестачі) дизельного палива або доказ відмови від надання пояснення.
		 
		Отже, факт неналежної експлуатації ОСОБА_1 автомобіля під час виконання перевезень вантажів загальною вагою понад 20 тон у відповідний період як підстава для перевитрати дизельного палива не встановлений, не визначений конкретно і не доведений. Посилання ТОВ «ЗакарпатЄвроТранс» на стадії апеляційного розгляду справи на наказ Мінтрансу України від 10.02.1998 № 43 «Про затвердження норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті», який враховує, зокрема, вплив характеру експлуатації транспортного засобу на витрату палива, у контексті ймовірності впливу експлуатації автомобіля Мірошником О.А. на збільшення витрати дизпалива, є лише припущенням щодо дій відповідача.
		 
		Наявні в справі окремі документи щодо контролю технічного стану автомобіля (а.с. 37-50) по-перше, жодним чином не пов`язуються відповідним обґрунтуванням позивачем з обставинами щодо перевитрати (нестачі) дизельного палива ОСОБА_1 , не фігурують у складених ним документах, не описуються ними, не вказують на конкретні факти неналежної експлуатації автомобіля, не розшифровуються позивачем щодо конкретних фактів тощо; по-друге, практично всі технічні документи не містять дат їх складення, проведення відповідних операцій, а ті, що містять такі дати (28.12.2017 і 21.03.2018 (а.с. 40, 46)), не стосуються періоду з 18.02.2018 по 22.02.2018.
		 
		У справі міститься звіт про витрати палива автомобілем із державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , згідно з яким за період з 28.12.2017 по 21.03.2018 пробіг автомобіля склав 17218 км, витрата палива  6108 літрів, середній показник витрати палива на 100 км  35,5 літра (а.с. 36). Зважаючи на визначений звітом період та посилання на вищевказані документи щодо контролю технічного стану автомобіля, слід розуміти так, що звіт складений на підставі цих технічних документів. Стосовно звіту апеляційний суд констатує, що визначений ним середній показник витрати палива на 100 км не враховує витрату палива під час руху автомобіля з вантажем і під час руху без вантажу.
		 
		Належного офіційного розрахунку перевитрати (нестачі) дизельного палива у справі немає, позаяк рукописні записи в подорожньому листі, стосовно яких можна припустити, що саме вони і є розрахунком, таким офіційним розрахунком визнані бути не можуть. Те саме стосується й фіксації залишку пального в баках автомобіля при заїзді в гараж, стосовно якої можна припустити, що записи про наявність палива за відповідним розрахунком в подорожньому листі є для роботодавця такою фіксацією. Однак, неофіційні записи у не призначеному для цього місці подорожного листа не можуть бути визнані проведеною і зафіксованою належним чином інвентаризацією залишку пального в баках автомобіля. Доказів участі ОСОБА_1 у встановленні залишку палива та обізнаності з результатом у справі немає.
		 
		Поза тим, і той неофіційний розрахунок, викладений у подорожньому листі, не дає підстав для висновку про належне визначення роботодавцем перевитрати (нестачі) дизельного палива. Так, беручи до уваги розрахунок у взаємозв`язку з даними подорожнього листа і наказу по підприємству від 27.01.2017 № 8 «Про встановлення норм витрат палива при виконанні перевезень вантажів», яким для автомобіля з державним реєстраційним номером НОМЕР_3 АЕ встановлено норму витрати палива 31 л на 100 км (без вантажу) і 34 л на 100 км (з вантажем) (а.с. 31), слід припустити, що розрахунок базувався на цих нормах витрат палива, і дав результат 605 літрів як граничну обґрунтовану витрату палива (311 л + 277 л + 2 л + 10 л + 5 л) і нестачу у 173 літри ((515 л + 663 л  400 л)  605 л), однак, при цьому витрати в обсязі 17 літрів дизпалива (поза пробігом) не мають пояснення. Крім того, розрахунок провадився з урахуванням пробігу автомобіля з вантажем і без вантажу, тому середній показник витрати палива у 35,5 літра на 100 км без врахування завантаженості автомобіля (який за пробігу автомобіля у 1808 км дає загальні витрати пального у 641,84 літри) незастосовний у розрахунках і посилання позивача на нього необґрунтоване по суті.
		 
		Наведене вказує на те, що вимогу ТОВ «ЗакарпатЄвроТранс» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої перевитратою дизельного пального на суму 3996,30 грн, не можна визнати обґрунтованою та доведеною, позивач у цій частині ґрунтувався на недопустимих у доказуванні припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Доводи апеляції щодо безпідставності застосування судом першої інстанції Інструкції з обліку надходження і витрачання пально-мастильних матеріалів і єдиних талонів на відпуск нафтопродуктів на підприємствах, в організаціях, колгоспах і радгоспах, затвердженої Держкомнафтопродуктів СРСР 03.02.1984 за № 01/21-8-72, для стягнення з працівника коштів на компенсацію вартості перевитраченого пального теж вірні, оскільки на підставі Постанови КМ України від 23.11.2016 № 1066 цю інструкцію визнано такою, що не застосовується на території України.
		 
		Відтак, для застосування положень ст. 130 ч. 1, ст. 135-3 ч.ч. 1, 2, ст. 136 КЗпП України, ст. 22 ч. 1, ч. 2 п. 1, ч. 3, ст. 1166 ч. 1 ЦК України з метою стягнення з відповідача на користь позивача шкоди в розмірі 3996,30 грн суд першої інстанції належних підстав не мав, тому в цій частині апеляцію слід на підставі ст. 376 ч. 1 п.п. 2, 4 ЦПК України задовольнити, рішення суду щодо задоволення цієї вимоги позову скасувати і в її задоволенні відмовити.
		 
		Враховуючи, що вимоги позивача задоволено на 53,48% і відмовлено йому у вимогах, які складають 46,52% від ціни позову, за результатом розгляду справи судові витрати слід розподілити з урахуванням цієї обставини. Позивач сплатив судовий збір з позову у сумі 1762,00 грн, відповідач сплатив судовий збір з апеляційної скарги у сумі 1057,21 грн, при цьому, не доплатив 95,39 грн. Оскільки з відповідача на користь позивача належало відшкодувати 942,32 грн, а з позивача на користь відповідача за умови повної сплати судового збору відповідачем  536,19 грн і слід врахувати недоплату відповідачем судового збору, то з відповідача на користь позивача належить стягнути 406,13 грн у рахунок відшкодування сплачених судових витрат, а 95,39 грн судового збору слід стягнути в дохід держави (ст. 141 ч.ч. 1, 10 ЦПК України).
		 
		Керуючись ст. 374 ч. 1 п.п. 1, 2, ст. 375, ст. 376 ч. 1 п.п. 2, 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд 
		 
		постановив:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Воловецького районного суду від 14 грудня 2018 року в частині задоволення вимоги позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗакарпатЄвроТранс» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої перевитратою пального на суму 3996,30 грн (три тисячі дев`ятсот дев`яносто шість гривень 30 коп.),скасувати, у задоволенні цієї вимоги відмовити.
		В іншій частині апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити беззадоволення, а рішення Воловецького районного суду від 14 грудня 2018 року  без змін.
		За результатом розгляду справи стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЗакарпатЄвроТранс» 406,13 грн у рахунок відшкодування витрат із оплати судового збору та 95,39 грн судового збору в дохід держави.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 30 травня 2019 року.
		 
		 
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...