Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 336/2013/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2019.
Дата набрання законної сили: 30.05.2019
Номер судового провадження: 61-10171ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		30 травня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 336/2013/17
		провадження № 61-10171св18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю., 
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району (змінило найменування на Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району),
		відповідач - ОСОБА_1 ,
		 
		провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 04 жовтня 2017 року у складі судді Карабак Л. Г. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Воробйової І. А., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
		 
		У квітні 2017 року Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району (далі - УПСЗН), яке на підставі рішення Запорізької міської ради від 20 грудня 2017 року змінило найменування на Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району (далі - УСЗН), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1  про стягнення суми надмірно виплаченої щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам. Обґрунтовуючи позовні вимоги, УПСЗН посилалося на те, що ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеній особі було призначено щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Ця допомога виплачувалася відповідачу в період з 01 січня по 04 травня 2015 року, з 05 травня по 04 листопада 2015 року, з 01 по 22 грудня 2015 року, з 31 грудня                 2015 року по 22 червня 2016 року на загальну суму 36 705,02 грн. ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , однак фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 належить на праві власності 1/3 частина квартири АДРЕСА_3 . Звертаючись із заявою про надання адресної допомоги, ОСОБА_1 зазначила, що у її володінні та у володінні членів її сім`ї немає майна, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населенні пункти, що розташовані на лінії зіткнення. Згідно з актом Державної фінансової інспекції в Запорізькій області від 08 вересня 2016 року № 04-21/5 щодо планової ревізії використання коштів, виділених з державного бюджету, встановлено наявність у ОСОБА_1 вказаного вище майна, а тому виплата допомоги була припинена. У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя з адміністративним позовом до УПСЗН про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії (відновити надання їй щомісячної адресної допомоги). Постановою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя                         від 21 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року, в задоволенні вказаного позову відмовлено. Надання відповідачем недостовірної інформації призвело до надміру нарахованої суми щомісячної адресної грошової допомоги в загальному розмірі 36 705,02 грн, які підлягають поверненню.
		 
		ОСОБА_1 не визнала позов, посилаючись на те, що вона та члени її сім`ї -чоловік ОСОБА_2 , донька ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 восени           2014 року були вимушені залишити своє місце проживання в Донецькій області з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту та перемістилися до міста Запоріжжя. На підставі заяв УПСЗН їй призначалася щомісячна адресна допомога для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, яку вона отримувала по червень 2016 року. В липні 2016 року за рішенням позивача було припинено виплату допомоги у зв`язку з тим, що їй на праві власності належить житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення. На її думку, рішення про припинення виплати щомісячної адресної допомоги та вимога про стягнення виплачених сум є протиправними, оскільки вона має на праві власності лише  1/3 частину однокімнатної квартири, що складає 6,26 кв. м, яка не може вважатися приміщенням, придатним для її проживання разом з членами сім`ї (чотири особи), тобто житловим.
		Рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 04 жовтня 2017 року позов задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь УПСЗН суму надмірно виплаченої щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам за період з 01 січня 2015 року по 22 червня 2016 року в розмірі 36 705,02 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що повідомлення відповідачем недостовірної інформації призвело до надміру нарахованої суми щомісячної адресної грошової допомоги, яка відповідно до вимог законодавства підлягає поверненню. Правові підстави для припинення виплат внаслідок надання недостовірних даних уповноваженим представником сім`ї встановлені судовими рішенням, яке набрало законної сила, а відтак встановленими є і підстави для стягнення суми наданої відповідачу адресної допомоги. Тлумачення відповідачем поняття «житлове приміщення» та маніпулювання термінами не є юридичними підставами для відмови в задоволенні позову. Розрахунок суми наданої адресної допомоги та факт її отримання відповідачем не оспорювався.
		Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 04 жовтня 2017 року залишено без змін.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
		 
		У січні 2018 року  ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішенняШевченківського районного суду міста Запоріжжя від 04 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. 
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що вона є власником лише частини житлового приміщення, тому позивачем було безпідставно призупинено виплату їй адресної допомоги. При цьому до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року                № 505 (далі - Порядок № 505), вносилися зміни, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2017 року № 370 у пункт 6, крім поняття «житлове приміщення» внесено поняття «частина житлового приміщення». Тобто до внесення цих змін підставою для відмови у призначенні або припинення виплати щомісячної адресної допомоги була наявність в її одержувача цілого житлового приміщення, а не його частини. Саме з часу внесення вказаних змін позивач мав право припинити виплату допомоги. Тому відсутні правові підстави для задоволення цього позову. Під час оформлення заяви про надання допомоги працівники УПСЗН не роз`яснили їй про необхідність надання інформації про належність на праві власності частини нерухомого майна. 
		 
		У березні 2018 року УСЗН подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити в її задоволені, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін, посилаючись на те, що ці рішення є законними і обґрунтованими. У заяві про призначення щомісячної адресної грошової допомоги відповідач приховала інформацію про наявність у неї на праві власності частини житлового приміщення (квартири), яке розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.  
		 
		15 травня 2018 року справа № 336/2013/17 надійшла до Верховного Суду.
		 
		Позиція Верховного Суду.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. 
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Судами встановлено, що з осені 2014 року ОСОБА_1 та члени її сім`ї проживають за адресою: АДРЕСА_4 .
		 
		ОСОБА_1 перебувала на обліку в УПСЗН і їй на підставі Порядку № 505 була призначена та виплачувалася допомога як внутрішньо переміщеній особі.
		 
		Зокрема, на підставі заяв ОСОБА_1 від 14 січня, 20 травня, 01 та 31 грудня      2015 року рішеннями УПСЗН про призначення державної допомоги переміщеним особам на проживання від 16 січня, 04 червня, 08 грудня 2015 року та від 15 лютого 2016 року їй була призначена та виплачувалася щомісячна тимчасова допомога в періоди з 01 січня по 04 травня 2015 року, з 05 травня по 04 листопада 2015 року,                 з 01 грудня по 22 грудня 2015 року, з 31 грудня 2015 року по 22 червня 2016 року.
		 
		З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майно встановлено, що з 04 грудня 2013 року ОСОБА_1 належить на праві власності 1/3 частина квартири АДРЕСА_3 .
		 
		У вересні 2016 року УПСЗН стало відомо, що відповідач володіє житловим приміщенням на неокупованій території та не в зоні проведення антитерористичної операції, про що вона зобов`язана була повідомити позивача, однак цього не зробила. 
		 
		Постановою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 21 грудня                2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року, у справі № 336/5515/16-а в задоволенні позову ОСОБА_1 до УПСЗН про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинення дій (відновити надання їй щомісячної адресної допомоги) відмовлено.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 61 Цивільного процесуального кодексу України           від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції (далі - ЦПК України 2004 року) обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Аналогічна правова норма міститься і в чинній редакції ЦПК України (частина 4 статті 82).
		 
		Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначений Порядком № 505.
		 
		Згідно з пунктом 2 Порядку № 505 в редакції, чинній на час первинного звернення відповідача із заявою для призначення щомісячної адресної допомоги, грошова допомога надається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (далі - особа, яка переміщується), а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців. Порядок ведення обліку осіб, які переміщуються, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		 
		Для отримання грошової допомоги уповноважений представник сім`ї звертається до уповноваженого органу за фактичним місцем проживання (перебування) з відповідною заявою та пред`являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, та довідки всіх членів сім`ї про взяття на облік осіб, які переміщуються. У заяві зазначаються такі відомості про всіх членів сім`ї, які претендують на отримання грошової допомоги: прізвище, ім`я та по батькові; число, місяць, рік народження; серія, номер паспорта громадянина України, ким і коли виданий, для іноземців або осіб без громадянства - серія, номер паспортного документа та посвідки на постійне проживання; реєстраційний номер облікової картки платника податків (не зазначається фізичними особами, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному органу державної фіскальної служби і мають відмітку в паспорті); зареєстроване та фактичне місце проживання (перебування); реквізити рахунка уповноваженого представника сім`ї в уповноваженому банку, на який перераховуватиметься грошова допомога; наявність у будь-кого з членів сім`ї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції; наявність у володінні всіх членів сім`ї транспортних засобів (механізмів), що підлягають державній реєстрації та обліку в Державтоінспекції (із зазначенням строку експлуатації з дати випуску); наявність у будь-кого з членів сім`ї на депозитному банківському рахунку коштів у розмірі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб; місце роботи осіб працездатного віку та час, з якого особа там працює. До заяви додається копія свідоцтва про одруження, копії свідоцтв про народження дітей та письмова згода довільної форми про виплату грошової допомоги уповноваженому представнику сім`ї від інших членів сім`ї та згода на обробку персональних даних (пункт 5 Порядку № 505 в редакції, чинній на час первинного звернення відповідача із заявою для призначення щомісячної адресної допомоги).
		 
		Згідно з пунктом 10 Порядку № 505 уповноважені органи мають право перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність документів, поданих для призначення грошової допомоги, а також здійснювати запити та безоплатно отримувати відомості від підприємств, установ та організацій усіх форм власності, необхідні для призначення грошової допомоги та контролю за правильністю її надання.
		 
		Отже, питання щодо призначення особі грошової допомоги, передбаченої Порядком № 505, вирішується уповноваженим органом, який зобов`язаний перевірити надані такою особою документи та на їх підставі прийняти відповідне рішення. 
		 
		Виплата допомоги обмежена строком до шести місяців, але у випадку прийняття уповноваженим органом рішення на такий строк, цей орган не звільняється від обов`язку перевіряти та контролювати правомірність здійснення виплат призначеної допомоги.
		 
		Відповідно до пункту 6 Порядку № 505 в редакції, чинній на час первинного звернення відповідача із заявою для призначення допомоги, грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто з членів сім`ї має у володінні житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції; у володінні сім`ї є два або більше транспортних засобів (механізмів), що підлягають державній реєстрації та обліку в Державтоінспекції (автобусів, вантажних та легкових автомобілів). При цьому не враховуються транспортні засоби, одержані чи придбані на пільгових умовах через уповноважені органи, а також транспортні засоби вітчизняного виробництва, які перебувають в експлуатації протягом більш як 10 років з дати випуску, та інші транспортні засоби, що перебувають в експлуатації протягом більш як 15 років з дати випуску; будь-хто з членів сім`ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує       10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
		 
		В подальшому зазначена правова норма неодноразово змінювалася.
		 
		Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року                              № 212 внесено зміни до Порядку № 505, згідно з якими грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім`ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції.
		 
		Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2017 року № 370 внесено доповнення до пункту 6 Порядку № 505 та зазначено, що грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто із членів сім`ї має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану.
		 
		Крім того, постановою Кабінету Міністрів України  від 04 липня 2017 року № 453 з переліку членів сім`ї виключено сім`ї, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції.
		 
		Отже, при розгляді справи за позовами про повернення надмірно сплаченої грошової допомоги, виплаченої на підставі Порядку № 505, судам слід встановлювати, в залежності від часу подачі заяви, які відомості повинен був повідомити заявник, чи відповідають ці відомості дійсності, чи користується заявник виключеннями, визначеними пунктом 6 цього Порядку, чи усвідомлював він, що повідомляє неправдиві відомості та чи мав намір їх повідомити тощо.
		 
		Тобто на час первинного звернення відповідача із заявою про призначення допомоги майно, наявність якого виключає її призначення, мало перебувати у володінні, а                  з 31 березня 2015 року - у власності відповідача та членів її сім`ї.
		 
		Під час розгляду цієї справи суди попередніх інстанцій встановили, що у заявах про призначення допомоги відповідач повідомила неправдиві відомості щодо відсутності в її володінні житлового приміщення.
		 
		Підстави повернення надмірно виплачених грошових коштів визначені пунктом              11 Порядку № 505 в редакції, чинній на час звернення УПСЗН до суду з цим позовом, згідно з яким, уповноважений представник сім`ї, якому призначено грошову допомогу, зобов`язаний повідомляти уповноваженому органу про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня настання таких обставин. Суми грошової допомоги, виплачені надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються уповноваженим представником сім`ї на вимогу уповноваженого органу. У разі відмови добровільного повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги вони стягуються у судовому порядку.
		 
		Тобто наведеним пунктом передбачений обов`язок відповідача повідомити уповноважені орган про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги та обов`язок повернути грошову допомогу внаслідок подання документів з недостовірними відомостями добровільно або у судовому порядку.
		 
		Згідно з абзацом 5 пункту 12 Порядку № 505 виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги.
		 
		Системний аналіз вищенаведених пунктів 6, 10-12 Порядку № 505 дає підстави для висновку про те, що грошова допомога не призначається, а виплата призначеної грошової допомоги припиняється, якщо особа при призначені допомоги повідомила недостовірні відомості щодо наявності у її володінні (до 31 березня 2015 року) або у власності (з 31 березня 2015 року) житлового приміщення, придатного для проживання (з 4 липня 2017 року). В такому випадку виплачена грошова допомога підлягає поверненню.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
		 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно виходив з того, що на час звернення з заявами для призначення адресної допомоги  ОСОБА_1 на праві власності належала 1/3 частина квартири АДРЕСА_3 , і цей населений пункт не розташований на тимчасово непідконтрольній Україні території або в зоні бойових дій. Однак ОСОБА_1 не повідомила УПСЗН по цю обставину, а тому виплачені їй суми грошової допомоги підлягають поверненню.
		 
		За змістом статті 212 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня      2004 року в редакції, чинній на час ухвалення рішення місцевим судом, та статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. 
		 
		Оскаржувані судові рішення містять висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідають вимогам щодо законності й обґрунтованості. 
		 
		Доводи заявника про те, що позивачем було безпідставно призупинено їй виплату адресної допомоги, не заслуговують на увагу, оскільки питання про таке призупинення не є предметом цього спору. Крім того, постановою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 21 грудня 2016 року, яка набрала законної сили,  ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до УПСЗН про зобов`язання відновити надання їй щомісячної адресної допомоги.
		 
		Посилання у скарзі на те, що до внесення змін до Порядку № 505 постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2017 року № 370 підставою для відмови у призначенні або припинення виплати щомісячної адресної допомоги була наявність в її одержувача цілого житлового приміщення, а не його частини, є необґрунтованими і фактично зводяться до помилкового тлумачення позивачем вищенаведених правових норм, за змістом яких підставою для відмови у призначенні та виплаті адресної допомоги була наявність у володінні заявника (членів його сім`ї) житлового приміщення без будь-яких додаткових умов та критеріїв.
		 
		Інші наведені у касаційній скарзі доводи є аналогічними доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки суду апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та спростував відповідними висновками. Ці доводи зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.
		 
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті                    6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт     23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
		 
		Передбачених частиною третьою статті 400 ЦПК України підстав для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги Верховним Судом не встановлено.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.
		 
		Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. 
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		РішенняШевченківського районного суду міста Запоріжжя від 04 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:В. А. Стрільчук   С. О. Карпенко   М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...