Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 191/2957/16-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.06.2019.
Дата набрання законної сили: 29.05.2019
Номер судового провадження: 51-3435км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016040000000227

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		29 травня 2019 р.
		м. Київ
		Справа № 191/2957/16-к
		Провадження № 51-3435км18
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора   ОСОБА_5 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2017 року в кримінальному провадженні № 12016040000000227 по обвинуваченню 
		ОСОБА_6 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровськ, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 368-3 КК України.
		Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2017 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 368-3 КК України, та призначено йому покарання: за ч. 3 ст. 368-3 КК України у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн., з позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, строком на 2 роки; за ч. 1 ст. 366 КК України  у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, строком на 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного складання основних покарань ОСОБА_6 остаточно визначено основне покарання у виді штрафу в розмірі 700 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 11900 грн. Відповідно до ст. 70 КК України в частині призначення додаткового покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 остаточно визначено додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, строком на 2 роки.
		Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, ОСОБА_6 , обімаючи посаду директора КП «Синельниківський фарфоровий завод», будучи головою Ради трудового колективу зазначеного КП і являючись службовою особою юридичної особи приватного права, вчинив злочин у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг, за таких обставин.
		Наприкінці січня - початку лютого 2016 року, точної дати у ході судового розгляду встановити не вдалося, до директора/голови ради трудового колективу КП «Синельниківський фарфоровий завод» ОСОБА_6 звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_8 з метою отримання в оренду частини цілісного майнового комплексу КП «Синельниківський фарфоровий завод», що простоювала, для здійснення господарської діяльності. У цей час у ОСОБА_6 , який із ОСОБА_8 перебував на території КП «Синельниківський фарфоровий завод» за адресою: Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Ватутіна, 39, виник умисел на отримання від ОСОБА_8 неправомірної вигоди для себе за виконання в інтересах ОСОБА_8 дій із використанням наданих йому повноважень директора/голови ради КП «Синельниківський фарфоровий завод», а саме за виконання дій, які відносяться до його компетенції відповідно до статуту підприємства щодо укладення договору між КП «Синельниківський фарфоровий завод» та ФОП ОСОБА_8 про надання в оренду частини цілісного майнового комплексу КП «Синельниківський фарфоровий завод» та передачу указаного майна в оренду.
		 
		Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 в цей же час та в цьому ж місці повідомив ОСОБА_8 , що договір оренди буде укладений лише за умови передачі йому особисто винагороди у сумі 55 000 доларів США, за те, що перевага при виборі орендаря буде надана ФОП ОСОБА_8 , а не іншим особам. ОСОБА_8 усвідомлюючи, що за інших обставин, він не зможе отримати в оренду виробничі площі та територію, які є необхідними для здійснення господарської діяльності, дав свою згоду.
		Також ОСОБА_6 повідомив, що сума орендного платежу на рахунок КП «Синельниківський фарфоровий завод» додатково становитиме 20000 гривень щомісяця, протягом дії договору та підготує документи, необхідні для укладення договору, зокрема протокол зборів Ради трудового колективу Синельниківського фарфорового заводу з рішенням щодо передачі в оренду приміщень та споруд підприємства ОСОБА_8 .
		У подальшому реалізуючи злочинний умисел, 12.04.2016 року приблизно о 10-53 год., з метою надання своїм діям видимості додаткової законності, директор КП «Синельниківський фарфоровий завод» ОСОБА_6 , являючись службовою особою юридичної особи приватного права, діючи умисно, перебуваючи за місцем свого фактичного проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , за допомогою комп`ютерної техніки та техніки для друкування, вчинив службове підроблення документа, а саме: маючи вільний доступ до офіційних документів та печатки КП «Синельниківський фарфоровий завод», склав шляхом виготовлення за допомогою комп`ютерної техніки завідомо неправдивий офіційний документ - протокол зборів Ради трудового колективу Синельниківського фарфорового заводу без номеру, від 12.04.2016 року до якого, достовірно знаючи про те, що колективне підприємство фактичної діяльності не здійснює та Рада трудового колективу не обиралась та не збиралась, вніс завідомо неправдиві дані про участь у зборах 5 осіб. Відповідно до тексту, вказаним протоколом затверджено запропоновану директором передачу в оренду частини приміщень та території, укладення договору оренди. Після складання завідомо неправдивого офіційного документу ОСОБА_6 в графі «голова Ради трудового колективу» проставив свій підпис та скріпив документ печаткою КП «Синельниківський фарфоровий завод».
		У подальшому ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді директора/голови Ради трудового колективу Колективного підприємства «Синельниківський фарфоровий завод», являючись службовою особою юридичної особи приватного права, реалізуючи злочинний умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди у сумі 55 000 доларів США, 12.04.2016 року, близько 12-45 годині, перебуваючи на прилеглій території КП «Синельниківський фарфоровий завод» на вул. Ватутіна, 39 у м. Синельникове, Дніпропетровської області, отримав від фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 частину неправомірної вигоди у розмірі 25 000 доларів США, що за офіційним курсом Нацбанку України складає 639 264, 97 грн., за укладення договору оренди частки цілісного майнового комплексу КП «Синельниківський фарфоровий завод» від 12.04.2016 року строком на два роки та десять місяців.
		Крім того в цей же час, знаходячись там же, реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_6 , діючи умисно, передав ОСОБА_8 , тим самим видав завідомо неправдивий офіційний документ - протокол зборів Ради трудового колективу Синельниківського фарфорового заводу без номеру від 12.04.2016 року. 
		Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2017 року зазначений вирок суду першої інстанції залишений без зміни.
		Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, вказуючи на незаконність ухвали апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного ОСОБА_6 покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення внаслідок м`якості, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
		Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, є необґрунтованою, апеляційний суд належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора щодо м`якості призначеного ОСОБА_6 покарання. Вказується, що апеляційним судом залишено поза увагою доводи прокурора, що ОСОБА_6 вчинено корупційне правопорушення, не враховано суму неправомірної вигоди, отриманої ОСОБА_6 , та суму вигоди, умисел на отримання якої був у засудженого.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор підтримав касаційну скаргу, просив ухвалу апеляційного суду скасувати, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило. 
		Мотиви Суду
		У відповідності з вимогами ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК України.
		Як вже зазначалось, прокурор у касаційній скарзі порушує питання про перегляд судового рішення з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідності призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.
		Згідно з положеннями ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій порушував питання про скасування вироку суду в частині призначеного покарання та постановлення апеляційним судом в цій частині свого вироку, яким, зокрема, просив призначити ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 366 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків строком на 1 рів та за ч. 3 ст. 368-3 КК України  у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків строком на 2 роки. 
		В обґрунтування зазначав про м`якість призначеного ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 368-3 КК України покарання, що судом першої інстанції не враховано ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, який є корупційним, та суму неправомірної вигоди.
		Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження, дійшов висновку, що зазначені вище доводи апеляційної скарги не є обґрунтованими.
		При цьому своє рішення мотивував тим, що у кримінальному провадженні не встановлено обставин, які б давали підстави вважати, що покарання ОСОБА_6 призначено із порушенням визначених у законі загальних засад і суд першої інстанції належним чином врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, обставину, що пом`якшує покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
		Також апеляційний суд в ухвалі зазначив, що потерпілих у кримінальному провадженні немає, цивільного позову не заявлено, матеріальної шкоди злочинами не завдано, а тому твердження прокурора про підвищену суспільну небезпеку не підтверджується матеріалами кримінального провадження.
		Разом з тим, з вказаними висновками апеляційного суду Верховний Суд погодитись не може з таких підстав.
		За змістом положень ст. 65 КК України суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Проте, апеляційний суд, дійшовши висновку, що призначене судом першої інстанції за ч. 3 ст. 368-3 КК України покарання є таким, що відповідає положенням ст. 65 КК України, фактично залишив поза увагою те, що вказаний злочин є злочином з формальним складом, а тому не залежить від настання чи ненастання суспільно небезпечних наслідків, злочин є корупційним, що вже свідчить про його підвищену суспільну небезпечність і негативний вплив на суспільство, також не врахував суму неправомірної вигоди.
		Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що мета покарання полягає не лише у виправленні засудженого, а й у попередженні вчинення нових злочинів, як самим засудженим, так і іншими особами, а тому призначене ОСОБА_6 покарання за ч. 3 ст. 368-3 КК України у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8500 грн.) не можна розглядати як адекватну реакцію держави на вчинений ним злочин, який є корупційним, особливо з огляду на те, що розмір цього штрафу є явно неспіврозмірним розміру вигоди, яку сподівався отримати засуджений (55000дол. США), а отже призначене судом покарання з урахуванням обставин цього провадження не несе належної превентивної функції.
		Виходячи з наведеного, доводи касаційної скарги прокурора є обґрунтованими, покарання, призначене ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 368-3 КК України є таким, що не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості.
		За таких обставин, керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню.
		З цих підставСуд постановив:
		Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
		Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2017 року відносно ОСОБА_6   скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...