Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 12/234 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.03.2010. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
			 
			17 лютого 2010 р. № 12/234 
			Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
			 
			Божок В.С.- головуючого, 
			Костенко Т.Ф.,
			Рогач Л.І. 
			розглянувши матеріали 
			касаційної скаргиприватного підприємця ОСОБА_4 
			на постановуЖитомирського апеляційного господарського суду від 04.11.2009 
			у справігосподарського суду Хмельницької області 
			за позовомвійськового прокурора Хмельницького гарнізону в інтересах держави, в особі уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах Концерну "Військторгсервіс" Хмельницької філії 
			доприватного підприємця ОСОБА_4 
			простягнення 11641,92 грн., розірвання договору оренди, зобовязання звільнити займане приміщення 
			за зустрічним позовом приватного підприємця ОСОБА_4 
			доКонцерну "Військторгсервіс" Хмельницької філії 
			простягнення 14100, 00 грн. матеріальної шкоди 
			в судовому засіданні взяли участь представники: 
			від позивача:Пукір П.Н. дов. від 17.12.2009 № 241 
			від відповідача:не зявились 
			від Генеральної прокуратури України:Рубан О.В. прокурор відділу, посв. № 59 від 08.04.2008  
				 
			
			ВСТАНОВИВ:
			 Рішенням від 29.04.2009 господарського суду Хмельницької області (суддя: Шпак В.О.) позовні вимоги задоволено. Стягнено з приватного підприємця ОСОБА_4 на користь Концерну "Військторгсервіс" Хмельницька філія 11641, 92 грн. заборгованості та розірвано договір оренди приміщення №6, укладений 01.09.2000 між Державним підприємством Міністерства оборони України "УТ ЗОК" та приватним підприємцем ОСОБА_4. Зобовязано в примусовому порядку приватного підприємця ОСОБА_4 звільнити займане приміщення - 1 поверху не житлового приміщення магазину № 26 за адресою м. Хмельницький, вул. І.Франка 55 площею 90м2. У зустрічному позові приватного підприємця ОСОБА_4 до Концерну "Військторгсервіс" Хмельницької філії про стягнення 14100грн. матеріальної шкоди відмовлено.
			Постановою від 04.11.2009 Житомирського апеляційного господарського суду (судді: Будішевська Л.О.- головуючий, Ляхевич А.А., Філіпова Т.Л.) рішення від 29.04.2009 господарського суду Хмельницької області залишено без змін.
			Судові рішення мотивовані тим, що ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобовязань та з підстав, передбачених законодавчими актами. Відповідач не виконував взятого на себе зобовязання стосовно своєчасного і повного внесення орендної плати, тому позовні вимоги задоволені щодо розірвання договору оренди, отже відповідач зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди, відповідно до ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" 
			Не погоджуючись з судовими рішеннями приватний підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права та не враховано, що відповідач припинив сплачувати орендну плату з підстав того, що орендодавець перестав забезпечувати належні умови орендованого приміщення, внаслідок чого поніс матеріальні збитки. 
			Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.
			Господарськими судами встановлено, що Державним підприємством Міністерства оборони України "УТ ЗОК" (орендодавець) в особі начальника військторгу №48 (реорганізованого у концерн "Військторгсервіс", відповідно до наказу Міністерства оборони України від 05.04.2007 за№135) та приватним підприємцем ОСОБА_4 (орендар) 01.09.2000 укладено договір оренди приміщення №6, відповідно до умов якого орендодавець здав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 320кв.м. по вул. Франка, 55, містечко №1, що знаходиться на балансі військторгу №48, вартість якого визначена відповідно до експертного висновку про оцінку майна і становить 19543грн. 
			Пунктом 2.5 договору встановлено, що у випадку розірвання договору оренди, закінчення терміну його дії та відмови від його продовження, орендар повинен повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду з урахуванням фізичного зносу. Орендодавець повинен прийняти згідно з актом прийому-передачі обєкт оренди протягом одного місяця.
			Пунктом 3.1. договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої кабінетом міністрів України і складає 1954грн. 30коп. за рік (без індексів інфляції та ПДВ). 
			Пунктами 10.4, 10.9 договору сторони обумовили, що договір оренди може бути достроково розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням суду, арбітражного суду у випадку невиконання сторонами своїх обовязків та інших засадах, що передбачені законодавчими актами України. Дія договору припиняється достроково по обопільній згоді сторін або за рішенням арбітражного суду (суду). 
			Згідно п. 11.3 договору плата за надані комунальні послуги перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується відповідно до чинного законодавства за весь період дії заборгованості з урахуванням пені в розмірі не менше 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати).
			На виконання умов даного договору, згідно акту приймання-передачі нежитлового приміщення в оренду від 01.09.2000 орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлове приміщення за адресою м. Хмельницький, вул. Франка, 55, будови 1992року, загальною площею 60кв.м, що здається в оренду під офіс, вартістю 19543грн.
			Угодою від 02.01.2009 сторони внесли зміни до договору оренди приміщення №6 від 01.09.2000, якими передбачили збільшення орендованої площі до 90 кв.м. та те, що орендна плата розраховується на підставі Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.118 Закону України "Про державний бюджет України на 2007", Методикою розрахунку і порядком використання плати за оренду державного майна, затвердженою постановою Кабінету міністрів України від 04.10.1995 за №786 та складає за січень 2009 року 1450грн. (без ПДВ). Строк дії договору продовжено на 1 рік з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
			Відповідно п.1 та 6 ст. 283 Господарського процесуального кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності; до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
			Статтею 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
			Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
			Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
			Згідно статей 18 і 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному об'ємі незалежно від наслідків господарського діяльності.
			Статтями 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобовязань та з підстав, передбачених законодавчими актами. У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
			Господарськими судами встановлено, що відповідач не виконував взятого на себе зобовязання стосовно своєчасного і повного внесення орендної плати, тому позовні вимоги є обґрунтованими і відповідають чинному законодавству України.
			Крім того, господарські суди правомірно дійшли висновку про відмову у зустрічній позовній заяві, оскільки позивачем за зустрічним позовом не надано належних доказів завдання йому збитків діями відповідача за зустрічним позовом та його вини у заподіянні шкоди.
			За ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
			Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає. 
			На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України 
			 ПОСТАНОВИВ :
			 В задоволенні касаційної скарги відмовити. 
			Постанову від 04.11.2009 Житомирського апеляційного господарського суду зі справи № 12/234 залишити без змін. 
			 
				 
					 
						 
							 Головуючий В.С. Божок 
							 Судді Т.Ф. Костенко
							 Л.І. Рогач

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...