Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 219/3946/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 03.06.2019. Зареєстровано: 04.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.06.2019.
Дата набрання законної сили: 25.06.2019
Номер судового провадження: 2/219/144/2019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Справа № 219/3946/18
		                                                                  Провадження № 2/219/144/2019
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		        24.05.2019 року.
		 
		Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
		головуючого судді Радченко Л.А., 
		за участю секретаря Дубаніної О.В., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Бахмутської міської ради Донецької області, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, про визнання права власності в порядку спадкування за законом,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивачі вернулись до суду з позовом до Бахмутської міської ради Донецької області, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, про визнання права власності в порядку спадкування за законом,  який в подальшому уточнили та в якому просять: визнати за ОСОБА_2 право власності за законом на 1/2 частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування по 1/4 частині земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , яка залишилась після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Свої вимоги обґрунтовують тим, що  ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_1 та дружина  ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді Ѕ частини житлового будинку з надвірними будівлями та земельна ділянка площею 0,0550 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Інша Ѕ частина вищевказаного будинку належить  ОСОБА_2 . Державний нотаріус Першої Бахмутської державної нотаріальної контори постановою від 10.01.2018 року, відмовив у вчиненні нотаріальних дій, а саме, отримання свідоцтва на спадщину, посилаючись на те, що Першою бахмутською державною нотаріальною конторою була відкрита спадкова справа за №147/2004 від 18 лютого 2004 року на майно ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті залишилось спадкове майно у вигляді 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями та земельна ділянка площею 0,0550 га за адресою: АДРЕСА_1 . 28.07.1998 року, в порушення ч.1 ст.120 ЗК України, ОСОБА_3 було видано Державний акт на право приватної власності на землю, серії НОМЕР_1 , на якій розташований вказаний вище житловий будинок, між тим, на той час 1/2 частина вищевказаного житлового будинку з надвірними спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , належала її чоловіку ОСОБА_2 . Таким чином, оскільки на час видачі вищевказаного державного акту на право приватної власності на землю, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами належало не одній особі ,а двом особам, тому, вищевказаний Державний акт мав бути виданий на двох співвласників, яким на цей час належав житловий будинок, чого зроблено не було, та державний акт на погляд нотаріуса був виданий помилково на ім`я спадкодавця. На підставі цих обставин, державний акт на право приватної власності на землю, серії НОМЕР_1 , був виданий з порушенням законодавства і не може бути документом, який підтверджує право власності на земельну ділянку тільки за ОСОБА_3 . При тому, що по цій спадковій справі було подано дві заяви про прийняття спадщини, то при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом при наявних документах, де порушені вимоги ст.120 ЗК України, спадщина буде видаватися на земельну ділянку в рівних частках кожному, але земельна ділянка не може належати кожному із спадкоємців по 1/2 частині кожному, оскільки, після отримання свідоцтва на право на спадщину чоловіку спадкодавця буде належати 3/4 частини житлового будинку, дочці померлої 1/4 частина цього будинку, і за таких обставинах нотаріус позбавлений можливості видати позивачам свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, за адресою: АДРЕСА_1 , в рівних частках. Саме за цих підстав позивачі вимушені звернутися до суду за захистом своїх спадкових прав.
		У судове засідання позивачі та їх представник не з`явилися, про час розгляду справи були повідомлені, відповідно до ст.ст.128,129 ЦПК України, представник позивача надала суду заяву, в якій підтримала позовні вимоги та просить справу розглянути у її та позивачів відсутність, тому, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивачів та їх представника. 
		У судове засідання представник відповідача Бахмутської міської ради Донецької області не з`явився, про час розгляду справи був повідомлений відповідно до ст.ст.128,129 ЦПК України, надав суду заяву, в якій визнав позовні вимоги та просить справу розглянути у його відсутність, тому, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача. 
		Представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся відповідно до ст.ст.128,129 ЦПК України, тому, суд вважає можливим розглянути справу у його відсутність. 
		Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги позивачів підлягають задоволенню з наступних підстав. 
		Так, у судовому засіданні встановлено, що 28 червня 1978 року було укладено шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що складений відповідний актовий запис №456. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_3 (а.с.7).
		14 листопада 1981 року ОСОБА_3 придбала житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 510 кв.м. Договір купівлі продажу посвідчений державним нотаріусом Першої Артемівської нотаріальної контори Панюшкіним Н.К. (а.с.19).
		На підставі свідоцтва про право власності від 30 листопада 1983 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Артемівської нотаріальної контори Панюшкіним Н.К., подружжю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить по 1/2 частині майна придбаного під час шлюбу. Майно складається з житлового будинку з надвірними побудовами, який розташований в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 510 кв.м. (а.с.18).
		Відповідно до копії Державного акту на право приватної власності на землю, серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , яка проживає по АДРЕСА_1 , на підставі рішення виконкому Артемівської міської ради від 09.07.1997 року № 558, передається у приватну власність земельна ділянка площею 0,0550 гектарів в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Артемівської міської ради, ділянка № НОМЕР_3 . Землю передано для обслуговування житлового будинку і господарських будівель (а.с.10). 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_3 (а.с.7).
		31 серпня 2013 року було укладено шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , про що складений відповідний актовий запис №613. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_1 (а.с.6). 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.19).
		Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.12.2017 року, посвідченого державним нотаріусом Першої бахмутської державної нотаріальної контори Шеллар В.Л., спадкоємцями майна ОСОБА_3 , 1942 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в 1/2 частині є її чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та в 1/2 частині є її дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Спадщина, на яку в зазначених частках видане це свідоцтво, складається з: 1/2 частини жилого будинку з надвірними спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 550 кв.м., кадастровий номер - НОМЕР_4 . Свідоцтво про право на спадщину на ј частину майна видано ОСОБА_2 . Право власності на ј частину жилого будинку підлягає державній реєстрації (а.с.11-13). 
		Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
		Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Відповідно до приписів ст.41 Конституції України та п.2 ч.1 ст.3, ст.321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
		Згідно з вимогами ст.55 Конституції України та ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист судом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		За загальновизнаним  принципом  права  закони  та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (офіційне тлумачення частини першої статті 58 викладене в аб. 2 ч. 2 рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09 лютого 1999 року).
		За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 р.
		До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми  СК застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності.
		Відтак, вирішуючи спір у даній справі суд керується законодавством чинним на момент придбання спільного майна подружжя.
		Враховуючи ту обставину, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , придбаний та зареєстрований до набрання чинності Сімейним кодексом України, суд, при вирішенні позовних вимог, вважає за необхідне застосовувати норми  КпШС УРСР.
		Згідно зі ст. 22 КпШС УРСР, який діяв на час укладання шлюбу між громадянином ОСОБА_2 та громадянкою ОСОБА_3 , майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 28 КпШС, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
		Відповідно до п.9 постанови Пленуму ВСУ № 16 від 12 червня 1998 року «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України»  вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. При цьому належить виходити з того, що відповідно до статей 22, 25, 27-1 КпШС спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об`єктом права приватної власності (крім майна, нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу). Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності  укладеною  при  реєстрації шлюбу угодою (шлюбним контрактом) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна й робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, вклади до кредитних установ; паєнагромадження в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; страхова сума, страхове відшкодування, сплачені за рахунок спільних коштів подружжя, страхові платежі, які були повернені при достроковому розірванні договору страхування або які міг би одержати один із подружжя в разі дострокового розірвання такого договору на час фактичного припинення шлюбу; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами. Якщо котрийсь із подружжя зробив вкладення у придбання спільного майна за рахунок майна, яке належало йому до одруження або було одержане ним під час шлюбу в дар, у порядку спадкування, надбане за кошти, що належали йому до шлюбу, або іншого роздільного майна, то ці вкладення (в тому числі вартість майна до визнання його спільною сумісною власністю на підставі ст. 25 КпШС) мають враховуватися при визначенні часток подружжя у спільній сумісній власності (ст. 28 КпШС).
		Згідно зі ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових права на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
		Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», а саме п.3.1 державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 та зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за №157/6445 (з подальшими змінами).
		Відповідно до ч. 4 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-ІV права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.
		Таким чином, враховуючи, що будинок з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , був придбаний ОСОБА_3 14 листопада 1981 року, тобто, в період перебування з ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі, відтак, суд приходить до висновку, що вищевказане домоволодіння належить їм на праві спільної сумісної власності подружжя, а отже, й земельна ділянка на якій розташований вказаний житловий будинок, також, належить їм на праві спільної сумісної власності подружжя, Державний акт на право приватної власності на землю № НОМЕР_5 в порушення ст.120 ЗК України був виданий на всю земельну ділянку лише ОСОБА_3 , хоча на той момент Ѕ частина будинку, який розташований на земельній ділянці, належала чоловіку ОСОБА_2 
		Поняття права власності визначено у ст. 316 ЦК України, згідно з якою правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Зміст права власності, що полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, визначено у ст. 317 ЦК України.
		Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Право власності на майно набувається, в тому числі і у порядку спадкування.
		За змістом ст. ст. 1216, 1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Крім того, статтею 1217 ЦК України встановлені види спадкування, згідно якої спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
		Статтею 1225 ЦК України встановлено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
		Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом (п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах спадкування»).
		Згідно з ч. 1 ст. 1226 Цивільного кодексу України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
		У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
		Відповідно до вимог ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
		На підставі ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
		Згідно зі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
		На підставі викладеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, так як рішення суду в такому разі буде підставою для належного оформлення за позивачами права власності на вищевказану земельну ділянку.
		Керуючись ст.ст. 4,6,7,8,10,12,19,42,76,141,200,258,265 ЦПК України, суд-
		ВИРІШИВ:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ), ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ) до Бахмутської міської ради Донецької області (адреса знаходження: Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 44), третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області (адреса знаходження: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Європейська, 13), про визнання права власності в порядку спадкування за законом, задовольнити.
		Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженкою м. Артемівськ Донецької області, право власності у порядку спадкування за законом на 1/4 частину земельної ділянки, із цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , (кадастровий номер НОМЕР_4 ) після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженцем с. Канава Тиврівського району Вінницької області, право власності за законом на 1/2 частину земельної ділянки, із цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , (кадастровий номер НОМЕР_4 ).
		Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженцем с. Канава Тиврівського району Вінницької області, право власності у порядку спадкування за законом на 1/4 частину земельної ділянки, із цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , (кадастровий номер НОМЕР_4 ) після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Судові витрати залишити за позивачами.
		Повне судове рішення складено 31.05.2019р.
		           Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		       Суддя Л.А.Радченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...