Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/5154/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 03.06.2019. Зареєстровано: 05.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.06.2019.
Дата набрання законної сили: 16.09.2019
Результат оскарження 16.09.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд: залишено постанову суду без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		03 червня 2019 року                                         № 640/5154/19
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
		 
		за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Спортбізелект"до про Державної архітектурно-будівельної інспекції України визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортбізелект" (далі - ТОВ "Спортбізелект") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:
		- визнати протиправним та скасувати рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ) від 13.02.2019 № ІУ 173190440942 про відмову у видачі сертифіката ТОВ "Спортбізелект" на об`єкт: "Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Васильківській, 100-а у Голосіївському районі міста Києва, І, ІІ черга";
		- зобов`язати ДАБІ виготовити та видати сертифікат ТОВ "Спортбізелект" на об`єкт: "Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Васильківській, 100-а у Голосіївському районі міста Києва, І, ІІ черга";
		- зобов`язати ДАБІ внести відомості про видачу сертифіката ТОВ "Спортбізелект" на об`єкт: "Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Васильківській, 100-а у Голосіївському районі міста Києва, І, ІІ черга" до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача не було правових підстав для прийняття спірного рішення, позаяк усі витребувані головним інспектором будівельного нагляду Департаменту ДАБІ у м. Києві документи під час розгляду питання про прийняття в експлуатацію об`єкту, що за класом наслідків (відповідальності) належить до класу СС3, були надані Товариством у повному обсязі. Стверджує, що відповідачем не витребовувались додаткові документи. За наведених обставин та враховуючи, що позивачем було надано усі документи, передбачені частиною другою статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", пунктами 3, 24 Порядку № 461, пунктом 7 Додатку № 11 до наказу ДАБІ від 12.06.2017 № 945, позивач вважає, що спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
		Ухвалою суду від 02.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/5154/19 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
		22.04.2019 представником відповідача Вільгельм А.Д. подано до суду відзив на позовну заяву, у якому остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що під час огляду об`єкта будівництва посадовій особі Департаменту позивачем не надано документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката. За наведених обставин вважає, що відповідач при прийнятті рішення діяв на підставі, у межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
		04.02.2019 до ДАБІ надійшла заява ТОВ "Спортбізелект" від 01.02.2019 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та видачу сертифіката (а.с. 41).
		До заяви ТОВ "Спортбізелект" було додано акт готовності об`єкта до експлуатації від 01.02.2019 (а.с. 42-46).
		Рішенням ДАБІ від 13.02.2019 № ІУ 173190440942 відмовлено ТОВ "Спортбізелект" у видачі сертифіката на об`єкт: "Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Васильківській , 100-а у Голосіївському районі міста Києва, І, ІІ черга" (а.с. 47).
		Зі змісту вказаного рішення вбачається, що відповідач при прийнятті останнього керувався абзацом четвертим пункту 24 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, позаяк за результатами розгляду поданої ТОВ "Спортбізелект" заяви про видачу сертифіката встановлено неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката.
		Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.  
		Частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11.09.1997.
		Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Аналізуючи оскаржуване рішення, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
		Європейським Судом з прав людини у рішенні у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) № 37801/97 від 01.07.2003, яке, відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
		У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
		Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
		Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
		При цьому суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
		Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.
		При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
		Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватись виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
		В той же час, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до статті 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. 
		Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
		Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі.
		Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності".
		Згідно з частиною другою статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. 
		Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів (частина четверта статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"). 
		Відповідно до частини сьомої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" орган державного архітектурно-будівельного контролю відмовляє у видачі сертифіката з таких підстав: 
		1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката; 
		2) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; 
		3) невідповідність об`єкта проектній документації на будівництво такого об`єкта та/або вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил;
		4) невиконання вимог, передбачених Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", щодо оснащення будівлі вузлами обліку відповідних комунальних послуг.
		Відмова у видачі сертифіката надається замовникові у строк, передбачений для його видачі.
		Рішення про відмову у видачі сертифіката може бути розглянуто у порядку нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (без права видачі сертифіката), або оскаржено до суду.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (далі - Порядок).
		Згідно з пунктом 23 Порядку Сертифікат видається органом державного архітектурно-будівельного контролю за формою, наведеною у додатку 7 до цього Порядку.
		Для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних та дозвільних процедур у будівництві до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву про прийняття в експлуатацію об`єкта та видачу сертифіката за формою, наведеною у додатку 8 до цього Порядку, до якої додається акт готовності об`єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 9 до цього Порядку (пункт 24 Порядку).
		Відповідно до пункту 25 Порядку орган державного архітектурно-будівельного контролю приймає подані замовником заяву, акт готовності об`єкта до експлуатації та вчиняє дії у межах чинного законодавства щодо з`ясування питання достовірності відомостей у поданих документах, відповідності об`єкта проектній документації, вимогам будівельних норм, стандартів і правил, за результатами яких складається довідка за формою, наведеною у додатку 10 до цього Порядку.
		Під час розгляду питання прийняття в експлуатацію об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, орган державного архітектурно-будівельного контролю має право оглядати об`єкт із здійсненням фото- та відеофіксації, відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати проектну та виконавчу документацію, визначені будівельними нормами, стандартами і правилами, отримувати матеріали, відомості, довідки, пояснення з питань, що виникають під час огляду об`єкта, та залучати в разі потреби установи, організації, у тому числі громадські об`єднання осіб з інвалідністю, державні органи (їх консультативно-дорадчі органи).
		Пунктом 26 Порядку встановлено, що у разі потреби під час розгляду питань, пов`язаних з видачею сертифіката, орган державного архітектурно-будівельного контролю може звернутися до державних органів з метою отримання відповідних висновків, що стосуються об`єкта будівництва. Неподання таких висновків у встановлений строк не є підставою для продовження строку видачі сертифіката або відмови в його видачі.
		Згідно з пунктом 27 Порядку орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати реєстрації заяви приймає рішення про видачу сертифіката або про відмову в його видачі.
		Сертифікат виготовляється в одному примірнику та видається замовнику (уповноваженій ним особі), який має зберігати його протягом всього періоду експлуатації об`єкта.
		Підставою для відмови у видачі сертифіката є:
		неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката;
		виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;
		невідповідність об`єкта проектній документації на будівництво такого об`єкта та/або вимогам будівельних норм, стандартів і правил.
		У разі прийняття рішення про відмову у видачі сертифіката орган державного архітектурно-будівельного контролю надсилає замовнику (його уповноваженій ним особі) протягом десяти робочих днів з дати реєстрації заяви рішення з обґрунтуванням причин відмови за формою згідно з додатком 11 до цього Порядку.
		З аналізу наведених норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку вбачається, що підставою для видачі сертифіката є заява замовника про прийняття в експлуатацію об`єкта та видачу сертифіката, а також акт готовності об`єкта до експлуатації. Подання замовником будь-яких інших документів, окрім акта готовності об`єкта до експлуатації, до заяви про прийняття в експлуатацію об`єкта та видачу сертифіката наведеними нормами не передбачено.
		Суд звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні відповідач не зазначив, які документи не були надані позивачем.  
		Так, Порядком передбачено право органу державного архітектурно-будівельного контролю під час розгляду питання прийняття в експлуатацію об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками:
		- оглядати об`єкт із здійсненням фото- та відеофіксації; 
		- відбирати зразки продукції; 
		- призначати експертизу; 
		- одержувати проектну та виконавчу документацію, визначені будівельними нормами, стандартами і правилами;
		- отримувати матеріали, відомості, довідки, пояснення з питань, що виникають під час огляду об`єкта;
		- залучати в разі потреби установи, організації, у тому числі громадські об`єднання осіб з інвалідністю, державні органи (їх консультативно-дорадчі органи).
		У відзиві представник відповідача стверджує, що під час огляду об`єкта Департаменту не було надано документів, при цьому, останнім не надано суду жодного доказу на підтвердження вказаних обставин.
		Крім того, не зазначено відповідачем і у відзиві на позов, які ж саме документи не було подано позивачем.
		Не містить і такої інформації й додана відповідачем до відзиву довідка щодо розгляду документів, поданих для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, та видачі сертифіката, складена головним інспектором будівельного нагляду Матвійчуком О.В., яка, серед іншого, не містить ні дати, ні місця її складення.   
		Одночасно, з матеріалів справи вбачається, що виконавши всі будівельні роботи позивач, як замовник будівництва, звернувся до відповідача з заявою про прийняття в експлуатацію об`єкта та видачу сертифіката, до якої останнім було додано акт готовності об`єкту до експлуатації за формою, згідно додатку 9 до Порядку. При цьому, жодних зауважень до форми та змісту поданих позивачем документів у відповідача не було.
		Враховуючи викладене у сукупності та зважаючи на те, що позивачем з метою прийняття об`єкта в експлуатацію подано відповідну заяву за формою, наведеною у додатку 8 до Порядку, до якої додано акт готовності об`єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 9 до цього Порядку, суд дійшов висновку про протиправність висновків відповідача щодо неподання замовником документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката.
		За наведених обставин, суд вважає, що оскаржуване рішення не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, є протиправним та підлягає скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.
		В той же час, варто зазначити, що оскаржуване рішення ДАБІ у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України - є індивідуальним актом.
		Так, загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти, є їх виражений правозастосовний характер.
		Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.
		Натомість, оскаржуване рішення відповідача не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості індивідуального акта, та породжує його неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку позивачем виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.
		Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
		Відповідно до абзацу 1 частини четвертої вказаної статті Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
		З системного аналізу вказаних норм вбачається, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
		За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд вважає, що для отримання сертифіката позивачем виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
		Так, Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) у справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (заява № 28924/04) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
		У даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов`язання ДАБІ видати ТОВ "Спортбізелект" сертифікат на об`єкт: "Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Васильківській, 100-а у Голосіївському районі міста Києва, І, ІІ черга" та внести відповідні відомості Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
		Згідно частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
		Керуючись статтями 9, 14, 72-74, 77, 90, 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортбізелект" (01103, м. Київ, б-р Дружби Народів, 28-В, ідентифікаційний код 38704800) задовольнити. 
		Визнати протиправним та скасувати рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 37471912) від 13.02.2019 № ІУ 173190440942 про відмову у видачі сертифіката Товариству з обмеженою відповідальністю "Спортбізелект" (01103, м. Київ, б-р Дружби Народів, 28-В, ідентифікаційний код 38704800) на об`єкт: "Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Васильківській, 100-а у Голосіївському районі міста Києва, І, ІІ черга".
		Зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 37471912) видати сертифікат Товариству з обмеженою відповідальністю "Спортбізелект" (01103, м. Київ, б-р Дружби Народів, 28-В, ідентифікаційний код 38704800) на об`єкт: "Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Васильківській, 100-а у Голосіївському районі міста Києва, І, ІІ черга".
		Зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 37471912) внести відомості про видачу сертифіката Товариству з обмеженою відповідальністю "Спортбізелект"  (01103, м. Київ, б-р Дружби Народів, 28-В, ідентифікаційний код 38704800) на об`єкт: "Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Васильківській, 100-а у Голосіївському районі міста Києва, І, ІІ черга" до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 37471912) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортбізелект" (01103, м. Київ, б-р Дружби Народів, 28-В, ідентифікаційний код 38704800) 5763,00 грн сплаченого судового збору. 
		 
		Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                        В.П. Катющенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...