Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 333/1865/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Розбій.
Надіслано для оприлюднення: 04.06.2019. Зареєстровано: 05.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.06.2019.
Дата набрання законної сили: 05.09.2019
Номер судового провадження: 1-кп/333/29/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017080040000562

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                                    Справа № 333/1865/17 
		Провадження № 1-кп/333/29/19
		 
		ВИРОК
		 
		Іменем України
		04 червня 2019 року                            м. Запоріжжя
		Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі:
		головуючого  судді                         ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання                 ОСОБА_2 ,
		прокурора                                     ОСОБА_3 ,
		потерпілих                                     ОСОБА_4 ,
		                                        ОСОБА_5 ,
		законного представника потерпілого                     ОСОБА_6 ,
		представника потерпілого     адвоката ОСОБА_7 ,
		захисника обвинуваченого              адвоката ОСОБА_8 ,
		обвинуваченого                                 ОСОБА_9 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, кримінальні провадження № 12017080040000562, № 12018080040003756 відносно:
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, українця, маючого середню освіту, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		-за обвинуваченням у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України, 
		В С Т А Н О В И В:
		Судом визнано доведеним, що обвинувачений ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення при наступних обставинах.
		12 листопада 2018 року, приблизно о 17 год. 20 хв., ОСОБА_9 , знаходячись поблизу багатоквартирного будинку № 3 по вул. Космічній в м. Запоріжжі, маючи прямий умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, підійшов до малолітніх ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які сиділи на лавочці, поблизу вказаного будинку, після чого, погрожуючи застосувати насилля у вигляді нанесення тілесних ушкоджень, відвів останніх за кут будівлі, де відкрито з кишені куртки ОСОБА_11 витягнув мобільний телефон HUAWEITIT-U02, імей 1: НОМЕР_1 , імей 2: НОМЕР_2 , в корпусі золотистого кольору, вартістю 5200 грн. 00 коп., який на праві власності належить потерпілій ОСОБА_5 , після чого з місця злочину разом з викраденим майном зник, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на вище вказану суму.
		Своїми умисними діями ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.
		Обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчинені вказаного злочину визнав повністю, щиросердечно розкаявся і суду пояснив, що 12 листопада 2018 року, приблизно о 17 год. 00 хв., поблизу одного з будинків по вул. Космічній в м. Запоріжжі, він побачив двох малолітніх, яких раніше не знав, і підійшов до них. Погрожуючи застосувати фізичне насилля, він змусив останніх відійти за кут будівлі. Там, погрожуючи завдати фізичний біль, він забрав у одного з хлопців мобільний телефон, марку якого не знає, якого кольору був телефон він не пам`ятає. Після того, як забрав телефон, він пішов додому. Потім приїхали працівники поліції. Під час обшуку у нього був вилучений телефон, який він забрав у малолітнього. У вчиненому він щиро розкаюється, просить вибачення.
		Від потерпілої ОСОБА_5 надійшла до суду заява, в якій вона просила суд розглянути кримінальне провадження без її участі і зазначила, що моральних і матеріальних претензій до обвинуваченого не має, а також просила обрати останньому покарання, не пов`язане з позбавленням волі. Приймаючи участь у судових дебатах потерпіла ОСОБА_5 також наполягала на призначенні ОСОБА_9 покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, зазначаючи про те, що вона його вибачила. 
		У судовому засіданні також оголошені документи, що характеризують особу ОСОБА_9 .
		Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судове слідство у справі з приводу обвинувачення ОСОБА_9 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмеживши дослідження доказів допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
		Органом досудового розслідування ОСОБА_9 також повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, при таких обставинах.
		03 лютого 2017 року, приблизно о 19 год. 00 хв., ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, на автомобілі «BMW», сірого кольору, знаходилися біля будинку № 12 по вул. Новокузнецькій в м. Запоріжжі, де у них виник умисел на напад з метою заволодіння чужим майном. Далі, ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, застосували до потерпілого ОСОБА_4 насильство, яке виразилось у нанесенні потерпілому ударів руками в область тулуба та голови. Після чого ОСОБА_9 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на напад з метою заволодіння чужим майном, посадив потерпілого ОСОБА_4 до вищезазначеного автомобіля марки «BMW», де останньому невстановлена слідством особа почала погрожувати предметом, схожим на пістолет, а ОСОБА_9 , висловлюючи погрози на адресу ОСОБА_4 застосувати насильство, небезпечне для його життя та здоров`я, відкрито заволодів його майном, а саме мобільним телефоном «Iphone SE», в корпусі чорно-сірого кольору, вартістю 12153 грн. 00 коп. Після цього, ОСОБА_9 спільно з невстановленою слідством особою, висадили з автомобіля потерпілого ОСОБА_4 на вул. Автозаводській в м. Запоріжжі, а самі зникли з місця вчинення кримінального правопорушення і розпорядились викраденим майном на власний розсуд, заклавши його до ломбарду «Карат» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 42, отримавши за це грошові кошти у сумі 6000 грн. 00 коп. Своїми умисними діями ОСОБА_9 і невстановлена слідством особа спричинили потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 6000 грн. 00 коп.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9  свою вину у вчиненні вказаного злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, не визнав, суду пояснив, що взимку 2015 року у нього була вдома вечірка, під час якої ОСОБА_4 розбив холодильник і телефон «Самсунг», що йому належали, і пообіцяв віддати за це гроші. Телефон коштував 3500 грн. 00 коп., а холодильник був новий. Про те, що телефон і холодильник розбив ОСОБА_4 йому сказали його друзі, які можуть це підтвердити. 03 лютого 2017 року, приблизно о 18 год. 00 хв., на зупинці громадського транспорту «Ромакс» у м. Запоріжжі, біля магазину «Брусничка», коли він з ОСОБА_13 і його другом, якого він не знає і не пам`ятає як зовуть, сиділи в автомобілі «БМВ» та слухали музику, він побачив ОСОБА_14 і вирішив йому нагадати за вищевказаний борг. Він вийшов з автомобілю, покликав ОСОБА_14 і запитав у нього, чи пам`ятає він про борг, на що той відповів, що пам`ятає, але у нього зараз немає грошей і що він зараз йде до свого друга ОСОБА_15 , можливо у нього є кошти. Після цього він запропонував потерпілому під`їхали до ОСОБА_15 , а не йти пішки. В автомобіль ОСОБА_4 сів добровільно, він його не тягнув і не бив. Коли вони були в автомобілі ОСОБА_14 подзвонив ОСОБА_15 і вони домовилися про зустріч. Коли вони під`їхали, він, ОСОБА_4 і ОСОБА_13 вийшли з автомобілю і почали йти туди, куди мав підійти ОСОБА_15 . Телефон у потерпілого ніхто не забирав. Коли вони зустрілися з ОСОБА_15 , він запропонував йому сісти до автомобілю. До автомобілю всі йшли добровільно. ОСОБА_4 сказав ОСОБА_15 , що він заборгував йому гроші, на що ОСОБА_15 сказав, що у нього немає коштів, він може запропонувати закласти свій телефон. На що він відмовився. Гроші у ОСОБА_15 ніхто не вимагав. В цей час ОСОБА_4 запропонував закласти свій телефон, але у нього не було паспорту і йому не було 18 років. На той час паспорт був лише у нього. Після цього ОСОБА_15 вийшов з автомобілю, він мав чути, що ОСОБА_4 сам запропонував закласти свій телефон. ОСОБА_4 сказав, що у нього дорогий телефон, його придбали йому батьки у кредит і він планував його в подальшому викупити з ломбарду. ОСОБА_4 в автомобілі розблокував телефон і передав його йому. Вони домовилися, що ОСОБА_4 залишить номер телефону своєї подруги, щоб він міг потім зустрітися з ним і віддати квитанцію. Потім вони підвезли потерпілого до зупинки нижче «Ромакс» і поїхали до ломбарду, де він разом з ОСОБА_13 заклали телефон за кошти у розмірі 6000 грн. 00 коп. На наступний день він набрав подругу ОСОБА_14 , яка сказала, що останнього поруч немає і він потім йому передзвонить. Він сказав їй, що заклав телефон і хоче віддати квитанцію. Потім ОСОБА_4 йому передзвонив і вони домовилися про зустріч. Коли вони зустрілися з ОСОБА_14 на Бородинському мікрорайоні, він віддав йому квитанцію. Він навіть дав потерпілому і його дівчині гроші на проїзд. Після цього ОСОБА_4 подзвонив йому і сказав, що батько дасть гроші йому, щоб викупити телефон, і запропонував зустрітися, так як квитанція була на його ім`я. Потім його затримали співробітники поліції. Ніякого пістолета в автомобілі не було. ОСОБА_13 не знав про борг ОСОБА_14 . Він взяв останнього із собою до ломбарду для того, щоб мати можливість порадитися щодо умов, які будуть запропоновані. Обвинувачений також не визнав у повному обсязі цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_4 , про стягнення з нього 6 000 грн. 00 коп. матеріальної шкоди і 25 000 грн. 00 коп. моральної шкоди.
		Суд вважає недоведеним наявність в діянні обвинуваченого ОСОБА_9 складу кримінальногоправопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, що є підставою для визнання його невинуватим у цьому обвинуваченні та виправдання з наступних підстав.
		Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 пояснив суду, що 06.09.2016 року його мати в магазині, розташованому в торгівельному центрі «Аврора», придбала мобільний телефон «Iphone SE» за кошти в сумі 12153 грн. 00 коп., який у подальшому передала йому у постійне користування. 03.02.2017 року, приблизно о 19 год. 00 хв., він рухався по вул. Новокузнецькій в м. Запоріжжі, на зустріч зі своїм товаришем ОСОБА_15 . В той час, як він проходив арку будинку, розташованого за магазином «Брусничка», то побачив автомобіль «БМВ», сірого кольору, номер не пам`ятає, з заднього пасажирського сидіння якого вийшов його знайомий ОСОБА_9 . Останній підійшов до нього і почав тягнути у бік автомобілю, сказавши при цьому «Сідай по хорошому». Далі ОСОБА_9 посадив його на заднє пасажирське сидіння. На водійському сидінні знаходився раніше незнайомий йому хлопець. Після того, як вони сіли в автомобіль, водій почав рухатися в бік виїзду з подвір`я по вул. Новокузнецькій в м. Запоріжжі, де приблизно через 10 метрів до автомобілю сів третій хлопець. В цей час ОСОБА_9 наніс йому декілька ударів кулаком правої руки в область корпусу тіла. Інші хлопці йому удари не наносили, лише замахувалися і висказували словесні погрози. В цей час ОСОБА_9 почав вимагати у нього мобільний телефон. Інші хлопці підтримали ОСОБА_9 . Побоюючись за своє життя і здоров`я, під загрозою застосування фізичного насилля, він дістав з правої кишені куртки вищевказаний мобільний телефон і передав його хлопцю, який сів в автомобіль останнім, який поклав його у підлокітник між передніми сидіннями. Далі вони під`їхали до стоянки, розташованої навпроти ринку по вул. Новокузнецькій у м. Запоріжжі, де хлопці почали вимагати у нього кошти під загрозою фізичного насилля. При цьому вони казали, що якщо він не дасть їм гроші, вони заберуть телефон. Він поцікавився скільки коштів він їм заборгував, на що вони сказали, що 10000 грн. Хлопці висловлювали йому претензії ніби то він розповсюджує якісь препарати і обманює людей. Після того як він їм сказав, що в нього немає таких коштів, вони сказали, що заберуть його телефон. Далі вони сіли у автомобіль, в цей момент у нього задзвонив телефон, дзвонив його друг ОСОБА_15 . Він запропонував йому зустрітися біля «Аптеки низьких цін». Там хлопці почали вимагати у ОСОБА_15 передати їм його майно. Чи забрали вони у ОСОБА_15 його майно, йому не відомо. Потім вони висадили ОСОБА_15 біля зупинки «Ромакс» по вул. Новокузнецькій, а його  біля мийки «Кронсберг» і сказали, що якщо він захоче повернути свій телефон, то потрібно буде зустрітися з ОСОБА_9 і піти в ломбард, так як телефон закладений на його паспорт. І дати гроші ОСОБА_9 , щоб забрати телефон. Після цього вони попрощалися з ним і взяли номер телефону його подруги, щоб потім зв`язатися. 03.02.2017 року, у вечірній час, на номер його подруги подзвонив ОСОБА_9 і сказав, що він може з ним зустрітися з грошима біля ломбарду, щоб забрати свій мобільний телефон. На наступний день він подзвонив ОСОБА_9 і договорився про зустріч. Вони домовилися зустрітися біля супермаркету «Амстор» на Бородинському мікрорайоні, де ОСОБА_9 передав йому квитанцію з ломбарду. Одразу в поліцію не звертався, так як побоювався за своє життя і здоров`я. Від проходження судової медичної експертизи відмовився, так як ніяких слідів побоїв на його тілі виявлено не було. Цивільний позов потерпілий просить суд задовольнити у повному обсязі. Моральна шкода полягає у тому, що він не міг тривалий час вийти на вулицю, погано спав, був пригнічений.
		На запитанняпрокурора потерпілий ОСОБА_4 відповів,зокрема,що ОСОБА_9 знає з 2013 року через знайомих. Ніяких стосунків з ним не підтримував. Ніяких боргів у ОСОБА_9 він не мав. До автомобілю «БМВ» він сів, так як йому стало лячно, через те, що вікна автомобілю були затоновані, і він не бачив, хто ще знаходиться там. ОСОБА_9 ніякими предметами йому не погрожував. Коли до автомобілю сів ще один хлопець, то ОСОБА_9 і цей хлопець почали казати йому, що він їм заборгував гроші. Особу, яка сиділа за кермом, він не знає, бачив вперше. Хлопця, що підсів до автомобіля, він раніше бачив. Його зовуть ОСОБА_16 . Коли ОСОБА_9 почав висловлювати вимоги, тоді і наніс йому два удари в область тулубу. ОСОБА_16 погрожував йому фізичною розправою у разі не передання коштів. ОСОБА_9 казав те ж саме. Він сказав, що у нього таких грошей немає, є лише телефон. Коли вони розмовляли про передачу грошей, то одразу ж сказали, щоб він дістав телефон, щоб не міг нікому подзвонити. Тоді вони й побачили який у нього телефон. Телефон одразу у нього ж забрали. Телефон забрали до нанесення тілесних пошкоджень і погроз. Телефон сказав віддати ОСОБА_9 , а забрав ОСОБА_16 , вирвав з рук. Під час погроз і нанесення ОСОБА_9 ударів, водій дістав пістолет і передав його ОСОБА_16 . ОСОБА_16 направив пістолет в його сторону, супроводжуючи це погрозами. На момент погроз і направлення на нього пістолету, у ОСОБА_16 вже був його мобільний телефон. У нього не було сумніву, що це був пістолет. Погроз щодо застосування пістолету не було. Пістолет був лише направлений на нього. Коли подзвонив ОСОБА_15 , ОСОБА_16 передав йому його мобільний телефон, щоб він відповів на дзвінок на гучному зв`язку. Під час розмови вони домовилися зустрітися з ОСОБА_15 . Після розмови, ОСОБА_16 знову вихопив з його рук мобільний телефон. Біля магазину «Брусничка» з автомобілю вийшли він, ОСОБА_9 і ОСОБА_16 . В цей час його ніхто не тримав. З автомобілю ОСОБА_16 вийшов без пістолету, він залишив його в автомобілі. ОСОБА_15 також сказали «Сідай по доброму» і ОСОБА_16 взяв його за руку і повів до автомобілю. В автомобіль вони сіли всі разом. Він, ОСОБА_15 і ОСОБА_9 сиділи ззаду. З ОСОБА_15 вони також вимагали гроші і погрожували із застосуванням фізичного насилля, тілесні ушкодження ОСОБА_15 не наносили, ОСОБА_16 погрожував йому пістолетом. З ОСОБА_15 розмовляли ОСОБА_9 і ОСОБА_16 . Потім ОСОБА_9 і ОСОБА_16 вийшли з автомобіля разом з ОСОБА_15 , про що вони розмовляли, він не знає. Водій нічого не казав, весь час сидів в автомобілі мовчки. Після того, як ОСОБА_15 висадили з автомобілю, ОСОБА_16 сказав йому, що вони забирають телефон, закладуть його на паспорт ОСОБА_9 і якщо він бажає, то потім зустрінеться з ОСОБА_9 і викупить телефон. Він залишив їм номер телефону своєї знайомої. Через приблизно два дні його знайомій подзвонив ОСОБА_9 і питав, чи буде він забирати телефон. Після цього він йому передзвонив і вони домовилися зустрітися на Бородинському мікрорайоні, щоб забрати квитанцію. Під час зустрічі ОСОБА_9 питав, коли у нього будуть гроші, щоб викупити телефон. На що він відповів, що не знає. Після цього ОСОБА_9 віддав квитанцію. На наступний день після зустрічі він розповів все батькам. У подальшому його батько викупив телефон в ломбарді за 6 000 грн. До правоохоронних органів звернувся його батько. 
		На запитаннязахисника потерпілий ОСОБА_4 відповів,зокрема,що подібних конфліктів у нього не з ким, зокрема, з ОСОБА_9 і ОСОБА_16 , не було. Останніх може охарактеризувати як просто хлопців. Мобільний телефон у нього в автомобілі забрав ОСОБА_9 і передав ОСОБА_16 , а той положив у підлокітник. Вдруге телефон забрав ОСОБА_16 . Після того, як ОСОБА_16 поклав телефон в підлокітник і він сказав, що таких грошей у нього немає, ОСОБА_16 сказав, що тоді вони заберуть у нього телефон. Біля магазину «Брусничка» інші люди були. В той час у нього не було думок втекти чи покликати на допомогу. Ніяких боргових зобов`язань ні в нього, ні у ОСОБА_15 , перед хлопцями не було. 
		На запитання свого представника потерпілий ОСОБА_4 відповів, зокрема, що  ОСОБА_9 і ОСОБА_13 характеризуються серед його знайомих негативно. Через їх негативну характеристику у нього були підстави припускати застосування ними до нього фізичного насилля. Коли ОСОБА_9 запропонував сісти до автомобілю, то тягнув його за руку. Він не чинив опір, тому що знав чим це може закінчитися, що вони можуть його покалічити, побити. Як тільки він сів до автомобілю, то відчув реальну загрозу своєму життю і здоров`ю. Водій, ОСОБА_9 і ОСОБА_13 діяли спільно. Після того, як ОСОБА_9 віддав йому квитанцію, то повинен був знайти гроші і зустрітися із ОСОБА_9 , щоб викупити телефон, так як квитанція була на його ім`я. Він не вірив, що ОСОБА_9 потім викупить телефон і віддасть йому. Він знав, що ОСОБА_9 був раніше судимий за крадіжку.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 у присутності свого адвоката ОСОБА_17 , пояснив суду, що у лютому 2017 року, після 18 год. 00 хв., він домовився зустрітися з ОСОБА_4 біля магазину «Брусничка» на зупинці «Ромакс», вул. Новокузнецька, буд. 12, однак потерпілого там не було. Він подзвонив останньому і той сказав підійти до «Аптеки низьких цін». Він підійшов до аптеки, там зустрівся з ОСОБА_4 , який сказав, що у нього невеликі проблеми. ОСОБА_4 був сам, поруч з автомобілем. Вони підійшли до автомобілю «БМВ», було холодно, тому вони сіли в автомобіль. ОСОБА_4 сказав, що він заборгував гроші і попросив його допомогти. В автомобілі сиділи водій, ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 і він. При яких обставинах ОСОБА_4 заборгував кошти і яку суму, він йому не казав. Суми, яку просив ОСОБА_4 , у нього не було і він запропонував закласти свій телефон в ломбард. ОСОБА_4 відмовився та сказав, що у нього є свій телефон і він може його закласти. У ОСОБА_4 був мобільний телефон «Айфон». Потім вони розвернулися на парковці і він вийшов з автомобілю. На досудовому слідстві він особисто показів слідчому не давав, все було надруковано останнім вже до того, як він прийшов. Через декілька днів йому подзвонив ОСОБА_4 і сказав, що йому потрібно підійти до відділення поліції і підтвердити його слова. Які саме покази давати, ОСОБА_4 його не просив. Сказав, що йому потрібно прийти і підписати. Протокол допиту був вже надрукований, він його не читав, він його просто підписав. З ним проводилася слідча дій впізнання, понятих не було, був лише він і слідчий. Протокол впізнання також вже був складений, він його підписав, не читаючи. На повторний допит він прийшов зі своїм адвокатом і дав свої покази. На повторний допит він прийшов сам, з власної ініціативи. Також пояснив, що в його присутності ОСОБА_9 . ОСОБА_4 не погрожував, тілесних ушкоджень не наносив.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 у присутності свого адвоката ОСОБА_8 пояснив суду, що взимку 2017 року, десь о 18 год. 00 хв., він зустрівся з ОСОБА_9 біля зупинки громадського транспорту «Ромакс» у м. Запоріжжі. Через деякий час ОСОБА_9 сказав, що йому треба відійти. Потім до нього під`їхав автомобіль, за кермом якого сидів незнайомий йому чоловік, а на задньому сидінні сидів ОСОБА_9 і потерпілий. Він сів на переднє пасажирське сидіння і почув розмову про борг. Мова йшла про те, що потерпілий розбив телефон і якусь техніку обвинуваченого. Потерпілий сказав, що набере свого знайомого. Через деякий час підійшов цей знайомий, якого звуть ОСОБА_18 , прізвище він не знає, і сів на заднє сидіння автомобілю. Цей знайомий мав віддати борг ОСОБА_4 . ОСОБА_4 просив у ОСОБА_18 гроші у розмірі 6 000 грн., на що той відповів, що у нього таких грошей немає, він може закласти свій телефон на цю суму. ОСОБА_4 сказав, що він теж може закласти свій телефон. Після цього ОСОБА_18 і ОСОБА_4 вийшли в автомобілю, попрощалися. Більше ніхто з автомобілю не виходив. Потім ОСОБА_4 сів до автомобілю і сказав: «Поїхали, закладемо мій телефон». Коли вони їхали до ломбарду, потерпілий був в автомобілі. До ломбарду пішли він і ОСОБА_9 . Коли потерпілий передав їм телефон, він не пам`ятає. Телефон заклали на ім`я ОСОБА_9 , так як у ОСОБА_4 не було паспорту і йому не виповнилося 18 років. За телефон вони отримали кошти у розмірі 6000 грн. Потім вони повернулися до автомобілю. Коли ОСОБА_9 віддавав потерпілому залоговий квиток, він не пам`ятає. Потерпілому ніхто не погрожував. Він знає потерпілого як розповсюджувача психотропних речовин. 
		Крім показів потерпілого і свідків, судом досліджені наступні докази обвинувачення.
		Протоколом прийняттязаяви провчинене кримінальнеправопорушення (аботаке,що готується)від 06.02.2017року встановлено, що ОСОБА_6 звернувся до Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області із заявою про те, що 03.02.2017 року, в період часу з 19 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., ОСОБА_9 з малознайомим ОСОБА_16 і водієм затягнули його сина ОСОБА_4 до автомобіля марки «БМВ», після чого ОСОБА_9 почав бити його сина і ОСОБА_16 почав говорити, щоб він віддав свій мобільний телефон марки «Iphone SE», сірого кольору. Забравши телефон, його виштовхали з автомобілю. Після чого 04.02.2017 року, близько 09 год. 00 хв., ОСОБА_9 віддав ОСОБА_4 корінець про заставу телефону в ломбарді «Карат» та додав, що коли в нього будуть кошти, він разом з ним заберуть телефон. 
		Специфікацією додоговору 1та договору2№ 00028553від 03.02.2017року встановлено, що 03.02.2017 року ОСОБА_9 заклав в ПТ «Нікітіч і Компанія «Ломбард «Карат» мобільний телефон марки «Iphone SE» на суму 6000 грн. 00 коп., дата повернення кредиту  04.02.2017 року, сума процентів кредиту  66 грн. 60 коп.
		Інформацією вих. № 18/17-к від 06.02.2017 року, наданою ПТ «Нікітіч і Компанія «Ломбард «Карат» на запит слідчого, встановлено, що ОСОБА_9 надав до ломбарду за для оформлення фінансового кредиту схожий на зазначений у запиті предмет майна. 03.02.2017 року ОСОБА_9 за договором фінансового кредиту отримав кредит у розмірі 6000 грн. 00 коп. під заклад мобільного телефону «Iphone SE». 
		Речовими доказами по кримінальному провадженню:
		- копією специфікації до договору 1 та договору 2 № 00028553 від 03.02.2017 року (залоговий білет) на мобільний телефон марки «Iphone SE», на ім`я позичальника: ОСОБА_9 і кредитодавця: ПТ «Нікітіч і Компанія «Ломбард «Карат», яку в ході допиту надав потерпілий ОСОБА_4 і яка в подальшому була приєднана до матеріалів кримінального провадження;
		- мобільним телефоном марки «Iphone SE», в корпусі чорно-сірого кольору, який було добровільно видано потерпілим для огляду і в подальшому передано власнику  ОСОБА_4 на відповідальне зберігання;
		- диском з відеозаписом з камер відеоспостереження ломбарду «Карат», який було надано ПТ «Нікітіч і Компанія «Ломбард «Карат» на запит слідчого і який в подальшому був приєднаний до матеріалів кримінального провадження.
		Протоколом оглядумобільного телефонумарки «IphoneSE»від 08.02.2017року встановлено, що 08.02.2017 року слідчий СВ Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, у службовому кабінеті, здійснив огляд мобільного телефону марки «Iphone SE», в корпусі чорно-сірого кольору, який був виданий потерпілим ОСОБА_4 .
		Протоколом огляду диска з відеозаписом з камер відеоспостереження ломбарду «Карат» від 07.02.2017 року, який було надано ПТ «Нікітіч і Компанія «Ломбард «Карат» на запит слідчого, встановлено, що слідчий СВ Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, у службовому кабінеті, здійснив огляд вказаного диска. В ході огляду даного відеозапису було встановлено, що на ньому наявне зображення з камери відеоспостереження, яка встановлена у приміщенні ломбарду «Карат», за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 42. У період часу з 21 год. 08 хв. до 21 год. 20 хв. на зображенні видно, що у приміщенні ломбарду знаходяться двоє осіб, один з яких передав працівнику ломбарду предмет у віконце. На запитання працівника ломбарду: «А що є в комплекті?» особа № 1 відповідає: «Нічого, ми закладати, а не продавати». На запитання працівника ломбарду: «На скільки днів?» особа № 2 відповідає: «На тиждень». Після запитання працівника ломбарду: «Можу вам запропонувати за нього 6 150 гривень» особа № 2 запитує у особи № 1: «Нормально, його ж потім потрібно викупити, ну по 500 скинутися». На запитання працівника ломбарду: «Що, картку діставати?» особа № 1 відповідає: «Так». Після цього особа за віконцем видає через віконце щось (напевне сім-карту з вищевказаного телефону), особа № 1 бере вказаний предмет до своїх рук та з внутрішнього гаманця куртки дістає клаптик паперу та кладе у нього вищевказаний предмет, після чого його загортає і кладе до лівої кишені своєї куртки. На запитання працівника ломбарду: «Коли будете його забирати?» особа № 2 відповідає: «Завтра, а якщо ні, то на протязі тижня точно». Після цього особа № 2 декілька разів запитує працівника ломбарду, чи точно буде лежати телефон тиждень. Потім особа № 2 ставить свій підпис, передає документ до віконця, потім щось забирає з віконця і разом з особою № 1 виходить з приміщення ломбарду.
		Судом також досліджувався диск DVD-R з відеозаписом з камер відеоспостереження ломбарду «Карат» за 03.02.2017 року.
		Протоколом пред`явленняособи длявпізнання зафотознімками від16.02.2017року встановлено, що 16.02.2017 року слідчий СВ Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, у службовому кабінеті, в присутності двох понятих, провів пред`явлення свідкові ОСОБА_15 для впізнання фотознімків чотирьох громадян, в ході чого свідок ОСОБА_15 впізнав за фотознімком особу № 4  як ОСОБА_13 , і пояснив, що вказаний чоловік знаходився на передньому пасажирському сидінні і погрожував потерпілому предметом, схожим на пістолет.
		Протоколом пред`явленняособи длявпізнання зафотознімками від16.02.2017року встановлено, що 16.02.2017 року слідчий СВ Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, у службовому кабінеті, в присутності двох понятих, провів пред`явлення свідкові ОСОБА_15 для впізнання фотознімків чотирьох громадян, в ході чого свідок ОСОБА_15 впізнав за фотознімком особу № 2  як ОСОБА_9 , і пояснив, що саме ця особа сиділа на задньому сидінні між ним і потерпілим ОСОБА_4 .
		Протоколом пред`явленняособи длявпізнання зафотознімками від15.02.2017року встановлено, що 15.02.2017 року слідчий СВ Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, у службовому кабінеті, в присутності двох понятих, провів пред`явлення потерпілому ОСОБА_4 для впізнання фотознімків чотирьох громадян, в ході чого потерпілий ОСОБА_4 впізнав за фотознімком особу № 1  як ОСОБА_13 , і пояснив, що вказаний чоловік, якого зовуть ОСОБА_13 , 03.02.2017 року, перебуваючи в автомобілі «БМВ» погрожував йому предметом, схожим на пістолет.
		Під час судового слідства суд дослідив всі докази, надані сторонами обвинувачення та захисту, із дотриманням принципу змагальності та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведені перед судом їх переконливості. 
		Дослідивши всі обставини кримінального провадження щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, і оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки вони самі по собі, так і в сукупності  не підтверджують прямо чи опосередковано існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті.
		Так, показання потерпілого, надані в судовому засіданні, мають суттєві суперечності. Під час давання показів у суді ОСОБА_4 спочатку розповів про те, що ОСОБА_9 наніс декілька ударів кулаком правої руки в область корпусу тіла, коли ОСОБА_13 сідав до автомобіля, а потім почав вимагати у нього мобільний телефон, який він далі дістав з правої кишені куртки і передав його ОСОБА_13 . 
		Однак, згодом, відповідаючи на запитання прокурора потерпілий відповів, що коли вони розмовляли про передачу грошей, то одразу ж сказали, щоб він дістав телефон, щоб не міг нікому подзвонити. Телефон забрали до нанесення тілесних пошкоджень і погроз. Телефон сказав віддати ОСОБА_9 , а забрав ОСОБА_13 , вирвав з рук. На момент погроз і направлення на нього пістолету, у ОСОБА_13 вже був його мобільний телефон.
		Відповідаючи вже на запитання захисника обвинуваченого, потерпілий відповів, що мобільний телефон у нього в автомобілі забрав саме ОСОБА_9 і передав потім ОСОБА_13 , а той положив у підлокітник.
		Крім того, на запитання захисника обвинуваченого, потерпілий відповів, що  ОСОБА_9 і ОСОБА_13 може охарактеризувати як «просто хлопців». Однак, відповідаючи вже на запитання свого представника, ОСОБА_4 зазначив, що саме через негативну характеристику ОСОБА_9 і ОСОБА_13 у нього були підстави припускати застосування ними до нього фізичного насилля.
		У свою чергу, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив суду, зокрема, що коли вони перебували в автомобілі, ОСОБА_4 повідомив йому, що заборгував гроші і попросив його допомогти, а також, що він може закласти свій телефон. В його присутності ОСОБА_9 . ОСОБА_4 не погрожував, тілесних ушкоджень не наносив.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 розповів суду, що, коли він сів на переднє пасажирське сидіння автомобіля, почув розмову про борг. Мова йшла про те, що потерпілий розбив телефон і якусь техніку обвинуваченого. Далі ОСОБА_4 запропонував закласти свій телефон. Потерпілому ніхто не погрожував. 
		Таким чином, допитані під час судового слідства свідки ОСОБА_15 і ОСОБА_13 підтвердили саме покази обвинуваченого з приводу того, що потерпілий сам запропонував закласти свій мобільний телефон у ломбард у рахунок повернення боргу ОСОБА_9 .
		Крім того, з відеозапису з камер відеоспостереження ломбарду «Карат», вбачається, що  ОСОБА_9 і ОСОБА_13 мали на меті саме закласти мобільний телефон потерпілого, а не просто його збути. Так, на запитання працівника ломбарду: «А що є в комплекті?» вони відповіли: «Нічого, ми закладати, а не продавати». На запитання працівника ломбарду: «Можу вам запропонувати за нього 6 150 гривень» вони відповіли: «Нормально, його ж потім потрібно викупити». Також ОСОБА_9 забрав з собою сім-карту потерпілого, яку загорнув до клаптику паперу і поклав до лівої кишені своєї куртки. На запитання працівника ломбарду: «Коли будете його забирати?» ОСОБА_9 і ОСОБА_13 відповіли: «Завтра, а якщо ні, то на протязі тижня точно». Після чого декілька разів запитали працівника ломбарду, чи точно буде лежати телефон тиждень. 
		Така поведінка обвинуваченого у приміщенні ломбарду свідчить про те, що він мав на меті викупити мобільний телефон через деякий час і повернути сім-карту потерпілому, що підтверджує його покази, надані під час судового слідства.
		Крім того, копію специфікації до договору 1 та договору 2 № 00028553 від 03.02.2017 року (залоговий білет) на мобільний телефон марки «Iphone SE», на ім`я позичальника: ОСОБА_9 і кредитодавця: ПТ «Нікітіч і Компанія «Ломбард «Карат», слідчому в ході допиту надав саме потерпілий ОСОБА_4 . Факт того, що ОСОБА_9 віддав потерпілому залоговий білет на мобільний телефон, щоб останній міг викупити його, не заперечувався і самим ОСОБА_4 під час надання показів у суді.
		За ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Так, у справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року (п. 146) Європейский Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. 
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
		За змістом ст. 373 КПК України суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок у разі, якщо стороною обвинувачення не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Суд зобов`язаний неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, ст. 62 Конституції України (презумпція невинуватості) та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
		Відповідно до положень пункту 2 статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		Відповідно до змісту ст. 92 КПК України обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Суд оцінює надані сторонами докази відповідно до ст. 94 цього Кодексу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, що передбачають:
		«2. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом…
		4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.
		Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
		Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
		Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді,  є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
		Таким чином, проаналізувавши в сукупності всі докази, досліджені в судовому засіданні по даному кримінальному провадженню, суд, враховуючи положення презумпції невинуватості і забезпечення доведеності вини за ст. 17 КПК України, а саме, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, та усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи, положення ст. 62 Конституції України, а також положення ст. 5 («Право на свободу та особисту недоторканість») Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважає, що ОСОБА_9 слід визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, та виправдати, у зв`язку із недоведеністю наявності в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення.
		Оскільки за ч. 2 ст. 187 КК України ОСОБА_9 підлягає виправданню, кваліфікуючу ознаку злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, вчинення грабежу повторно, суд виключає з обвинувачення.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, думку потерпілої, яка просила призначити йому покарання, не пов`язане з позбавленням волі, дані, що характеризують особу винного,  раніше не судимий, його вік, стан здоров`я, соціальні зв`язки  неодружений, офіційно не працює, має мінливий дохід. Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_9 , суд визнає щире каяття у скоєному, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, про що свідчить поведінка обвинуваченого під час досудового розслідування і в суді. Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_9 , суд визнає вчинення злочину щодо малолітньої дитини.
		Враховуючи обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, дані про особу обвинуваченого, зокрема, його вік, наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно зменшують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, а також відсутність тяжких наслідків в результаті вчиненого ним кримінального правопорушення і відсутність претензій матеріального та морального характеру зі сторони потерпілої, її думку щодо призначення не суворого покарання, з урахуванням вимог ст. 60 КК України, суд приходить до висновку про необхідність відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 186 КК України, а саме: призначити ОСОБА_9 покарання у виді арешту.
		Обраний судом такий вид покарання як арешт відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та потерпілої - з однієї сторони, та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності - з іншої. 
		Вирішуючи питання про запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_9 , суд враховує наступне. Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 06.02.2017 року, ОСОБА_9 був затриманий у порядку ст.208 КПК України без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення о 14 год. 00 хв. 06.02.2017 року. Ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07.02.2017 року у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 відмовлено, застосовано до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14.11.2018 року відносно ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк тримання під вартою ОСОБА_9 постановлено обчислювати з моменту його фактичного затримання  12.11.2018 року з 19 год. 00 хв. 
		По кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, заявлено цивільний позов ОСОБА_4 , який був під час судового розгляду уточнений його представником, про стягнення з ОСОБА_9 матеріальної шкоди у розмірі 6000 грн. і моральної шкоди у розмірі 25000 грн. 00 коп. За правилами частини 3 статті 129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення, суд залишає позов без розгляду. 
		Процесуальні витрати по справі відсутні.
		Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України. 
		Керуючись ст. ст. 100, 349, 368, 369, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд, 
		У Х В А Л И В :
		Обвинуваченого  ОСОБА_10 визнати невинуватим і виправдати за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, у зв`язку з недоведеністю в його діянні складу вказаного кримінального правопорушення.
		ОСОБА_10 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, на підставі якої призначити йому покарання, із застосуваннямположень ч.1ст.69КК України, у виді шести місяців арешту.
		Зарахувати в строк відбування покарання  ОСОБА_9 час його знаходження під вартою з 06.02.2017 року по 07.02.2017 року, з 12.11.2018 року по 04.06.2019 року.
		ОСОБА_9 звільнити з-під варти негайно в залі суду як такого, що відбув покарання.
		Цивільний позов ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_6  залишити без розгляду.
		Речові докази:
		- копію специфікації до договору 1 та договору 2 №00028553 від 03.02.2017 року (залоговий білет) на мобільний телефон марки «Iphone SE», на ім`я позичальника: ОСОБА_9 і кредитодавця: ПТ «Нікітіч і Компанія «Ломбард «Карат», яка приєднана до матеріалів кримінального провадження,  залишити в матеріалах кримінального провадження;
		- мобільний телефон марки «Iphone SE», в корпусі чорно-сірого кольору, який передано власнику  ОСОБА_4 на відповідальне зберігання,  залишити ОСОБА_4 за належністю;
		- диск з відеозаписом з камер відеоспостереження ломбарду «Карат», який приєднано до матеріалів кримінального провадження,  залишити в матеріалах кримінального провадження;
		- мобільний телефон HUAWEITIT-U02, імей 1: НОМЕР_1 , імей 2: НОМЕР_2 , в корпусі золотистого кольору, який зберігається у камері речових доказів Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області  повернути ОСОБА_5 за належністю.
		Арешт, накладений на мобільний телефон HUAWEITIT-U02, імей 1: НОМЕР_1 , імей 2: НОМЕР_2 , в корпусі золотистого кольору, що належить на праві власності ОСОБА_5 , відповідно до ухвал слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14.11.2018 року, зняти.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суду м. Запоріжжя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		Суддя Комунарського районного суду
		м. Запоріжжя                      ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...