Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 822/2083/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 04.06.2019. Зареєстровано: 05.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2019.
Дата набрання законної сили: 04.06.2019
Номер судового провадження: К/9901/8124/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		04 червня 2019 року 
		Київ
		справа №822/2083/18
		адміністративне провадження №К/9901/8124/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Пасічник С.С.,
		суддів: Васильєвої І.А.,  Юрченко В.П., 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Загороднюка А.Г., суддів Драчук Т.О., Полотнянка Ю.П. від 13 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 11 квітня 2018 року №186423-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік в сумі 25000 грн.
		 
		Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначала, що справляння транспортного податку за 2016 рік на підставі положень статті 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не є правомірним та суперечить основним засадам податкового законодавства щодо необхідності прийняття рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок; крім того, стверджувала, що належний їй на праві власності автомобіль не підпадає під визначення об`єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, оскільки його середньоринкова вартість становить менше 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 податкового (звітного) року, тобто менше 1033500,00 грн.
		 
		Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11 квітня 2018 року №186423-13.
		 
		Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган не мав розрахунку про середньоринкову вартість автомобіля позивача, який був би здійснений Мінекономрозвитку у відповідності до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та наданий відповідачу, як наслідок, законних підстав для визначення ОСОБА_1 грошового зобов`язання з транспортного податку не було.
		 
		Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року скасовано рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
		 
		Рішення апеляційного суду обґрунтовано тим, що контролюючий орган прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення за наявності розрахунку середньоринкової вартості автомобіля, яка є більшою за 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року, а тому, за висновком цього суду, такий автомобіль був об`єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році згідно положень статті 267 ПК України й нарахування суми грошового зобов`язання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб є правомірним.
		 
		Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подала касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просила його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		У доводах касаційної скарги по суті посилається на порушення апеляційним судом основних принципів адміністративного судочинства та норм процесуального права, адже, як вважає позивач, не було підстав для відкриття апеляційного провадження за повторною скаргою відповідача, строк і порядок подання якої порушено. На думку позивача, здійснення апеляційного провадження до перегляду судом касаційної інстанції ухвали про повернення первинної апеляційної скарги відповідача свідчить про втручання в хід адміністративного судочинства у справі та порушення послідовності дій. Також зазначає про ненадання правової оцінки встановленим обставинам справи, мотивам, які покладені судом першої інстанції в основу свого рішення.
		 
		Відповідач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке просить залишити без змін, - обґрунтованим та законним.
		 
		Переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
		 
		Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є власником транспортного засобу VOLKSWAGEN, модель MULTIVAN, тип легковий-В, номер шасі НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1968, тип пального - дизель, 2013 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .
		 
		11 квітня 2018 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №186423-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25000 грн. за податковий період 2016 року.
		 
		В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.
		 
		Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VIII, положення якого набрали чинності з 01 січня 2016 року, до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України внесені зміни, згідно яких об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
		 
		Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону від 24 грудня 2015 року №909-VIII в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
		 
		Отже Законом України №909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 01 січня 2016 платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п`яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.
		 
		Станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378 грн. (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік»), а тому 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2016 року складали 1033500 грн.
		 
		Таким чином об`єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500 грн. та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно).
		 
		Рішенням Хмельницької міської ради від 27 січня 2016 року №2 встановлено транспортний податок в місті Хмельницькому та затверджено Положення про порядок обчислення та сплати транспортного податку.
		 
		Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66 (далі - Методика), відповідно до положень пункту 2 якої (у редакції, чинній на 2016 рік) середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403 (Офіційний вісник України, 2013 р., №44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
		 
		Пунктом 3 Порядку №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.
		 
		Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку №403).
		 
		Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об`єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.
		 
		Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики).
		 
		Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики).
		 
		На коефіцієнт коригування ринкової вартості транспортних засобів згідно додатком 1 та додатком 2 Методики впливає строк експлуатації транспортних засобів та нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів. При цьому технічний стан автомобіля відповідно до Методики не впливає на обрахунок середньоринкової вартості автомобіля.
		 
		У справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції виходив з того, що легковий автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель MULTIVAN, тип пального - дизель, з об`ємом циліндрів двигуна 2,0 літра, автоматичною коробкою переключення передач до 3 років експлуатації становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2016 року. Таку інформацію було подано Мінекономрозвитку на вимогу суду першої інстанції.
		 
		В ході розгляду справи судами не встановлено обставин, які б спростовували здійснений Мінекономрозвитку розрахунок вартості автомобіля, у тому числі невідповідності застосованих при розрахунку складових транспортного засобу, які впливають на коефіцієнт коригування ринкової вартості. Не встановлено й обставин звернення позивача до контролюючого органу для проведення звірки даних щодо об`єкта оподаткування, який перебуває у власності платника податку, у порядку підпункту 267.6.10 пункту 267.6 статті 267 ПК України.
		 
		Враховуючи наведене, касаційний суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, що є предметом розгляду у справі.
		 
		Наведені ж у касаційній скарзі доводи позивача не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а також не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права.
		 
		При цьому Верховний Суд не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення у зв`язку із розглядом повторно поданої відповідачем апеляційної скарги, оскільки за аналогією закону, враховуючи приписи частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент апеляційного розгляду; далі - КАС України), повернення апеляційної скарги й оскарження до касаційного суду ухвали про таке повернення не позбавляє особу права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Згідно ж частини першої статті 300 КАС України за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи відмови у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний відкрити апеляційне провадження у справі.
		 
		За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		 
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року - без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		С.С. Пасічник
		І.А. Васильєва 
		 В.П. Юрченко ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...